Кастеллі Микола Миколайович

Микола Миколайович Кастеллі - нурський чесник, червоногородський чесник, належав до польської шляхти італійського походження гербу Кастра Белля, що за родовідними документами з дворянської комісії (зберігаються в Державному Архіві Київської Області) веде свій рід від Марціяна Станіслава Кастеллі (Marcyan Stanislaw Kastelli), який отримав індигенат в 1676 році.

Він народився в 1740 році в Кам'янець-Подільському повіті (родина мала частку села Скотиняни разом зі старим маєтком, які далі були ним усподковані від батька). Мав братів Стефана, Войцеха, Костянтина, Флоріяна та сестру Гелену. Батьки - Микола Кастеллі і Сюзанна Савіцька.

Одружився на Людвікі Коревіцькій (Ludwika Korewicka) з шляхетного роду, який теж мав частку села Скотинян у своїй власності. Згодом і сестра Миколая - Гелена - теж одружилася з представником роду Коревіцьких Станіславом.

Діти:

Франц (Franciszek Kastelli) [1776-1843]
Матвій (Maciej Kastelli) [1777-1827]
Адам (Adam Kastelli) [1786-1821]
Варвара (Barbara Kastelli) [1782-...]
Анна (Anna Kastelli) [1784-1804]
Юзефа (Josefa Kastelli) [1788-...]

При житті він збудував новий маєток замість старого, але вже в 1785 році вирішив його продати разом з усією своєю часткою та часткою дружини, яку вона отримала від батьків - Франца Коревіцького (Franciszk Korewicki) і Розалії Рознятовської (Rozalia Rozniatowska) новому власнику - Йозефу Вітвіцькому.

Текст контракту

«Між Вельможними Їх Милостями Паном Миколаєм Кастеллі, Чесником Нурським, колись Вельможного Миколая Кастеллі і Зузанною з Савицьких, їхнім Сином, спадкоємцем частки у селі Скотинянах в Подільському воєводстві, землі Кам'янецької, і Людвікою з Коровицьких, першою дружиною Вельможного Симона Хоінського, а зараз Вельможного Миколая Кастеллі, також спадкоємицею частки у селі Скотинянах, колись Вельможних Франциска Коровицького і Розалії з Рознятівських, їхньою Дочкою, за підтримки свого чоловіка як його опікуна і найближчих родичів, а саме Вельможного Йозефа Коровицького, регента земського Кам'янецького, Войцеха і Ігнація Коровицьких, своїх рідних братів, з одного боку, і Вельможного Пана Йозефа Вітвицького, скарбника Жидачівського, колись Вельможних Яна Вітвицького і Маріанни з Ржешотарських, їхнього Сина, з іншого боку, укладений певний і незмінний контракт на вічний продаж і уступку у такий спосіб: цей Вельможний Пан Миколай Кастеллі, маючи у селі Скотинянах свою спадкову частку, в Подільському воєводстві, землі Кам'янецької, тобто в половині цього села Скотинян шістнадцяту, а в четвертій частині восьму, набутий від Вельможного Пана Йозефа Коровицького, войського червоногородського, за правом спадкування, одну частку, а іншу подібну частку Вельможної Людвіки з Коровицьких Кастеллі, дружини зазначеного Вельможного Кастеллі, в половині цього села Скотинян шістнадцяту, а в четвертій частині цього села восьму, по колись Святої Пам'яті Вельможної Пані Розалії з Рознятівських Коровицької, своєї матері, спадкову частку села Скотинян, яка спадком перейшла по праву і природному спадкуванню на інших спадкоємців, давно від своїх предків спадково і спокійно володіла, , Тим самим Вельможному Пану Йозефу Вітвицькому, скарбнику Жидачівському, та його спадкоємцям обидві згадані частки, як Вельможного Миколая Кастеллі, так і Вельможної Людвіки з Коровицьких Кастелліної, спадкові, з усіма належними до цих часток підданими, нерухомістю і їх обов'язками, податками, будинками, полями, лісами, орними землями, чагарниками, сіножатями, жниварнями, пасовищами, садами, городами, ставками, млинами, корчмою, виноградником, котлом моїм власним і з іншого виноградника в середині четвертої частки села Скотинян, що належать до котла, дерев і начиння з виноградника, ставками, річками, річечками, чагарниками, двором на частці Вельможного Кастеллі, збудованим ним самим cum Omnibus Circum ferentys (всіма частинами навкруги) та частками чи власністю старого двору з п'яти часток, що належать мені, а саме першою часткою, придбаною у Вельможного Йозефа Коровицького, другою часткою, що власне належить мені, третьою і четвертою частками у Вельможних Тарновських, п'ятою часткою, придбаною у Вельможного Пана Ігнація Коровицького, і сплавними землями, за згаданим Вельможним Кастеллі, Etiam cum Jure Patronatus Praesentandi Parochi Rithu- Graeci Latina Unitt, і з усіма належними до цієї частки належностями в спадкову і актуальну посесію, і це за суму, добровільно узгоджену, справедливу і адекватну ціну, п'ятнадцять тисяч польських злотих за згадані дві частки, а також особливо за новозбудований двір Вельможного Кастеллі, власний на його частці, з усією потрібною і зручною будівлею Вельможний Пан Йозеф Вітвицький платить півтори тисячі польських злотих безпосередньо Вельможному Кастеллі. І оскільки за частку Вельможного Кастеллі належить сплатити від Вельможного Вітвицького згідно з установленою практикою сім з половиною тисяч польських злотих, а також за двір півтори тисячі польських злотих, в цілому дев'ять тисяч польських злотих, з цієї суми Вельможний Кастеллі отримує лише до своїх рук від Вельможного Вітвицького вісім тисяч сто вісімдесят п'ять польських злотих і дванадцять грошів; залишок у цього ж Вельможного Вітвицького для завершення суми дев'яти тисяч становить вісімсот чотирнадцять польських злотих і вісімнадцять грошів, і ця залишкова сума, оскільки Вельможний Пан Кастеллі частково виплатив своїй дружині п'ятсот тринадцять польських злотих і двадцять два гроші, і другій Вельможній Панні Маріанні Коровицькій, яка перебуває під опікою цього ж Вельможного Кастеллі, подібну суму 513 злотих і 22 гроші, за декретом компромісарським від Вельможного Фелікса Лісовського присуджену, з урахуванням забезпечення безпеки отримав до своїх рук і цим же декретом компромісарським за калькуляцією від спадкоємців Вельможного Франциска Коровицького, які належать Вельможному Лісовському, врахувавши по кожній сто шість польських злотих.

По сто шість злотих тринадцять грошів на дві особи, в цілому виходить двісті дванадцять злотих двадцять шість грошів. Цим же Вельможний Кастеллі засвідчує, що, як квитанцію Вельможного Мархоцького, каштеляна Санокського, Вельможного Фелікса Лісовського, опікуна в той час, окремо надану, отримав злотих польських 814 грошів 18, тому цю суму залишає для евікції у Вельможного Йозефа Вітвицького. І вся сума сім тисяч п'ятсот польських злотих pro pretio (за ціну) Вельможної Людвіки з Коровицьких Кастелліної повністю залишається у цього згаданого Вельможного Вітвицького, скарбника Жидачівського. Безпеку Вельможний Йозеф Вітвицький забезпечує на тій же частці, щойно набутій від Вельможної Людвіки з Коровицьких Кастелліної, а також на своїх усіх маєтках і сумах де б вони не знаходились, записуючи і попереджаючи про це. Вельможний Вітвицький зобов'язується виплачувати з цих згаданих сум загалом 8314 злотих 18 грошів польських, щороку по п'ять злотих від ста. Вельможний Кастеллі попереджає, що якщо він забажає отримати від Вельможного Вітвицького згадану суму, що залишається для евікції, тоді Вельможний Вітвицький за декретом та встановленням достатньої евікції, вісім тисяч триста чотирнадцять злотих вісімнадцять грошів польських має виплатити негайно в кожен час і зобов'язується це зробити. Також Вельможний Вітвицький гарантує собі, що якщо будуть виявлені будь-які приховані суперечки щодо частки Вельможного Кастеллі, спадкоємця своєї частки, так і Вельможної Кастелліної, спадкоємиці подібної частки, то обидва Вельможні Кастеллі зобов'язуються звільнити та захистити Вельможного Вітвицького від будь-яких перешкод. Вельможний Пан Кастеллі дозволяє Вельможному Вітвицькому взяти ці частки, не перешкоджаючи самому або через підлеглих. Вельможний Кастеллі, отримавши півтори тисячі злотих польських за свою спадкову частку, а також півтори тисячі злотих польських за двір, сплатив їх Вельможному Йозефу Вітвицькому, і тому підтверджує отримання. Через інвалідність Вельможний Кастеллі не може особисто відправитися до суду для завершення угоди, тому зобов'язується призначити повіреного, який упродовж дванадцяти тижнів відвідає Кам'янецький Подільський суд або земство для завершення угоди, оформлення документів і видачі квитанції. Вельможна Людвіка з Коровицьких Кастелліна повинна протягом дванадцяти тижнів особисто з'явитися до відповідного суду у супроводі своїх рідних братів для завершення угоди і видачі квитанції. Обидві сторони зобов'язуються дотримуватися всіх пунктів цього контракту, під загрозою штрафів, передбачених законом за невиконання вічних контрактів, і обіцяють перед офіційними актами підтвердити цей контракт. У разі порушення справи будуть розглядатися в суді Кам'янецького Подільського земства або будь-якому іншому суді, що буде на той час встановлений. Ми підписуємо цей документ власноруч у присутності Вельможних Пана Прийомника та Прийомника, скріпивши його печатками.

Дано у Скотинянах чотирнадцятого грудня 1785 року»

Також до продажу частки села Микола Кастеллі віддав в оренду Івану Войцицькому свої володіння (або їх частину), але орендар вів свої справи погано, тому в 1780 році в Кам'янець-Подільському суді велася справа суперечки між орендарем і орендодавцем щодо того, як Іван Войцицький не сплачував орендну плату, знущався і бив селян, забирав мед і інші продукти без оплати. ^[1]

Після продажу маєтку сім'я переїхала до м. Звенигородка і проживала в будинку №6^[2] разом з синами Францом, Матвієм (став працювати економом у графа Бранецького в с. Яблунівка того ж Звенигородського повіту) і Адамом (став корнетом білоруського гусарського полку) і прислугою: Базилій Янишевський, Кароль Семенов Сашович та Іван Мартинов (кучер).

З 1802 року почалися переобраня польської шляхти до дворянства Російської Імперії. Тому Франц Кастеллі зібрав всі документи і подав в дворянську комісію, яка в 1803 році підтвердила їх статус дворянства 1 категорії. Але вже в 1835 році після смерті Миколая Кастеллі інше засідання комісії відмінило це рішення. І лише син Франца - Фелікс-Микола Кастеллі в 1850-х роках знову зміг підтвердити статус дворянства для себе і своїх дітей.

↑ ДАКО, фонд 782, опис 1, справа 1504
↑ ДАКО фонд 280, опис 2, справа 252 - 1811 рік. Ревізька казка шляхти Звенигородського повіту.

[1] ДАКО, фонд 782, опис 1, справа 1504

[2] ДАКО фонд 280, опис 2, справа 252 - 1811 рік. Ревізька казка шляхти Звенигородського повіту.

[1]