Укртелефільм

Українська студія телевізійних фільмів більш відома за своєю абревіатурою «Укртелефільм» — українська кіностудія заснована в 1965 році Постановою Ради Міністрів УРСР.

Згідно з законом про Суспільне мовлення^[1], ДП «Укртелефільм» має перетворитися у ПАТ «Укртелефільм» й опісля приднатися до Національної суспільної телерадіокомпанії України.^[2]

Кіностудія «Укртелефільм» заснована в 1965 році Постановою Ради Міністрів УРСР.

До 1985-го року практично всі фільми продукувалися на плівці, більша частина фільмокопій та вихідних матеріалів передавалась на зберігання до Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного. Це безцінний доробок з національної історії, культури, духовності. Події, особистості навічно збережені на плівці для нащадків.

З 2000-го року студія започаткувала перегін, отже й збереження, з кіноплівки на відеоносії свого значного доробку. Й нині майже 800 назв є у відеотеці студії, з них: 63 художні фільми, 15 фільмів-вистав, 501 документальний і 197 музичних фільмів (понад 1200 касет). Більше 100 фільмів відреставровано та перегнано на цифрові носії, робота над цим довготривалим проектом (з технічного боку реставрації фільмів 40-20-річної давнини) активно продовжується.

З ухваленням у 2014 році закону про Суспільне мовлення, передбачається перетворення Укртелефільму на публічне акціонерне товариство з метою подального приєднання до Національної суспільної телерадіокомпанії України^[3].

У лютому 2019 року одному з колишніх генеральних директорів «Укртелефільму» було вручено підозру про зловживанні службовим становищем та використанні підроблених документів, оскільки, за матеріалами слідства, ця особа у змові з іншими людьми відчужила на користь приватного підприємства майнові права на 67 об'єктів нерухомого майна (квартири, нежитлові приміщення, паркомісця), яке розташоване у Києві, що було зроблено з численними порушеннями процедури, зокрема, без погодження з Держкомтелерадіо. Через такі дії державі було завдано збитків на суму 68,72 млн грн. У листопаді 2018 року судом було визнано договір купівлі—продажу недійсним.^[4]

Тричі фільми студії були удостоєні Національної премії України ім. Т.Шевченка. Сотні нагород на престижних міжнародних і всесоюзних кінофестивалях і конкурсах засвідчують високий рівень студійних робіт.

За роки свого існування з 1965 року, Укртелефільм виробив чимало як повнометражних стрічок, так і так-званих «кіно-хронік», де у повному обсязі фіксувалися літератори, композитори, музиканти, вокалісти світового рівня, що на камеру виконували як свої власні твори, так і шедеври української та світової класики.

Станом на 2015 рік не проведено повного оцифрування всіх відео-робіт студії (хоча з 2000 року студія почала переганяти з кіноплівки на відеоносії й до 2017 майже 800 назв відео-робіт зберігаються в відеотеці студії, зокрема 63 художні, 15 фільмів-спектаклів, 501 документальний та 197 музичних фільмів))^[5] тому точно не відомо скільки саме відео-робіт створила студія за часи свого існування. За твердженнями керівників студії, Укртелефільм створив майже 3000 найменувань відео-продукції різних напрямків українською та російською мовами. Зокрема:

• понад 1200 назв документальних фільмів
• понад 200 художніх фільмів, фільмів-вистав
• майже 1,5 тисяч музичних фільмів / мюзиклів

Серед найвідоміших фільмів студії Укртелефільм, «Сліпий дощ…» (режисер В. Гресь; Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Франції, 1969 р.), «Пізнай себе» (режисер Р. Єфименко; Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Варні, 1971 р.), «Чорнобиль: два кольори часу» (режисер І. Кобрин; Національна премія України ім. Т.Шевченка, 1992 р.), «Пастка» і «Злочин з багатьма невідомими» (режисер О. Бійма; Національна премія України ім. Т. Шевченка, 1996 р.), серіали «Острів любові» (режисер О. Бійма) і «Роксолана» (режисер Б. Небієрідзе) та багато інших документальних, музичних і художніх телефільмів.

Свого часу до 10-ї річниці Незалежності України на «Укртелефільмі» було створено документальний серіал (10 серій) «Десять кроків до світла», який був високо оцінений громадськістю і викликав неабиякий резонанс у суспільстві.

• 1966 — «Соловей із села Маршинці» (рос.) (рум.)
• 1971 — «Червона рута»
• 1973 — «Перед концертом»
• 1974 — «Квартет імені Лисенка»
• 1974 — «Ти плюс я — весна»
• 1974 — «Хор народний»
• 1975 — «Пісня завжди з нами»
• 1976 — «Покликання»
• 1978 — «Казка як казка» (рос.)
• 1978 — «Образи»
• 1979 — «Весільний вінок»
• 1979 — «Автограф»
• 1980 — «Лючія ди Ламмермур» (рос.)
• 1981 — «Пісні Платона Майбороди»
• 1981 — «Розцвітає рута-м'ята»
• 1981 — «Солов'їний романс»
• 1982 — «Тополина земля»
• 1982 — «Земле моя світла»
• 1982 — «Фауст» (рос.)
• 1982 — «Усмішки Нечипорівки»
• 1982 — «Мелодії старого замку»
• 1985 — «Весняні варіації»
• 1986 — «Танцює Покуття»
• 1986 — «Дума»
• 1986 — «Монолог про любов»
• 1986 — «Вечорниці»
• 1987 — «Жити — це співати»
• 1989 — «Золоте серце» (рос.)
• 1989 — «А. Солов'яненко на сцені і поза сценою»

• 2003 — «Час темряви»

• 1969 — «Сліпий дощ…»
• 1971 — «Камінний господар»
• 1972 — «Рим, 17...»
• 1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»
• 1978 — «Наталка Полтавка»
• 1979 — «Хазяїн»
• 1981 — «Дівчина і море» (рос.)
• 1982 — «Хай він виступить●» (рос.)
• 1983 — «Вечори на хуторі біля Диканьки» (рос.)
• 1983 — «Останній доказ королів» (рос.)
• 1984 — «Іванко і цар Поганин» (рос.)
• 1984 — «Украдене щастя»
• 1986 — «Жменяки»
• 1986 — «Блакитна троянда»
• 1987 — «Борис Годунов●» (рос.)
• 1989 — «Хочу зробити зізнання»
• 1989 — «Гори димлять»
• 1989 — «Мазепа»
• 1990 — «Чорна пантера та Білий ведмідь» (рос.)
• 1991 — «Павло Полуботок»
• 1991 — «Вікно навпроти» (рос.)
• 1991 — «Гріх» (рос.)
• 1991 — «Народний Малахій»
• 1992 — «Америкен бой» (рос.)
• 1992 — «Ну, ти й відьма» (рос.)
• 1994 — «Тигролови»
• 1995 — «Акваріум» (пол.)
• 1996 — "Операція «Контракт»
• 2002 — «Прощання з Каїром»

• 1990 — «Далі польоту стріли»
• 1990—1996 — «Час збирати каміння»
• 1991 — «Мина Мазайло»
• 1993 — «Пастка»
• 1993 — «Сад Гетсиманський»
• 1993 — «Злочин з багатьма невідомими»
• 1993—1994 — «Царівна»
• 1995—1996 — «Острів любові»
• 1996—2003 — «Роксолана»
• 1998 — «Пристрасть»
• 1998 — «Посмішка звіра»
• 1998—1999 — «Сьомий перстень чаклунки» (рос.)
• 2005—2007 — «Запороги»

• Пономаренко Сергій Олексійович
• Канюка Валерій Миколайович
• Луговський Володимир Іванович
• Хорєв Юрій Михайлович

• Офіційний сайт Укртелефільму (не працює з 2013 року)

Це незавершена стаття про українську компанію або підприємство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.