Турильче
| село Турильче | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський |
| Тер. громада | Скала-Подільська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060350150020003 
|
| Основні дані | |
| Населення | 759 |
| Територія | 3.963 км² |
| Густота населення | 203.38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48726 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°46′32″ пн. ш. 26°12′7″ сх. д. / 48.77556° пн. ш. 26.20194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
225 м |
| Водойми | Дубенецький потік, Тростянецький потік, Збруч |
| Відстань до районного центру |
19 км |
| Найближча залізнична станція | Скала-Подільська |
| Відстань до залізничної станції |
10 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48726, с.Турильче |
| Сільський голова | Роман Володимиович Ілєв[1] |
| Карта | |
  Турильче | |
 Турильче | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Тури́льче — село в Україні, у Скала-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване неподалік річки Збруч, на сході району. До 2015 адміністративний центр Турильченської сільської ради, якій було підпорядковано села Вербі́вка та Підпили́п'я. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скала-Подільської селищної громади.
Населення — 759 осіб (2007).
Село розташоване на відстані 362 км від Києва, 97 км — від обласного центру міста Тернополя та 12 км від міста Борщів. У селі Тростянецький потік впадає у Дубенецький потік.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури.
В 9 томі «История резиденций на давнишних кресах Речи Посполитой» Романа Афтаназія сказано, що Турильче — одне з найдавніших подільських поселень, хоча воно й не відігравало майже жодної ролі в історії краю аж до ХІХ ст.
Село входило до складу маєтків Сатанівського ключа, власниками якого були Сенявські, а згодом — Чарторийські і Любомирські.
Наприкінці XVIII століття перейшло до Потоцьких, які незабаром продали Турильче родині Івановських, у власності яких село перебувало до радянського вторгнення 1939 року.
До середини ХІХ ст. в селі жодного маєтку не було — лише фільварок (господарство). Тільки в серединні XIX століття Івановські спорудили в селі скромний двоповерховий палац, який був зруйнований за Першої світової війни. Його рештки ще можна було побачити напередодні Другої світової.
Перша письмова згадка — 1462 року. Михайло Крищук пов'язує назву села зі словом тур — буйвіл, первісний бик, який проживав на цій території до кінця 17 століття[2].
У п'ятому випуску науково-краєзнавчого збірника «Літопис Борщівщини» В. Бідулько опублікував «Найдавніший опис Турильча з 1753 року»[3].
У 1940-1941, 1944-1959 роках село належало до Скала-Подільського району Тернопільської області[4][5]. З ліквідацією району 1959 року увійшло до складу Борщівського району[6].
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[7]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 98,01 | |
| російська | 1,12 | |
| білоруська | 0,12 | |
| вірменська | 0,12 | |
| молдовська | 0,12 |
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці та костел, споруджений у 1871 р.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974).
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку. На виїзді з села Турильче, у напрямку до села Іванків, існує, так зване польське поселення, або по місцевому — кольонія. Тут проживають люди, які у 1947 році були примусово переселені з Польщі до України та розселені у будинки, що раніше належали полякам, котрі, в свою чергу, були виселені на територію Польщі. Ще й досі живі старожили, які мають свою мову, звичаї та культуру, це лемки.
- Павло Юрійович Рогачук, (псевдо «Арсен»; нар. 1912) — член ОУН, референт Служби Безпеки Скала-Подільського району. Загинув 1 листопада 1946 року, потрапивши у засідку.[8]
- Іван Костянтинович Бук (псевдо «Вій», «Мартин», «Ярема»; нар. 1912) — повітовий провідник ОУН Борщівщини, загинув 2 січня 1945 року на польській колонії між селами Турильче та Мушкатівка.[8]
- Яровий Василь Петрович — голова виконавчого комітету Золотниківської районної ради депутатів трудящих Тернопільської області. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань (1940—1951).
- ↑ Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2015р. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 169.
- ↑ Borowski, Andy (середа, 4 липня 2018 р.). Літопис Скали: Найдавніший опис Турильча з 1753 року. Літопис Скали. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 «Про утворення районів в складі Волинської, Дрогобичської, Львівської, Ровенської, Станіславської і Тарнопольської областей УРСР»
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 578–579.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 55/11 від 21 січня 1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ а б Нестор Мизак. За тебе, свята Україно: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА / Н. Мизак. — Чернівці: Буковина, 1998. — С. 163. — ISBN 966-95385-3-Х
- Мороз В. Громада УГКЦ на Тернопільщині відновить закинутий костел // Релігійно-інформаційна служба України, 13 жовтня 2015.
- Новосядла Н., Уніят В. Турильче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 477. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Турильче // Замки та храми України
- костел у Турильче
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |