Кунтуш

Українське національне вбрання
Кунтуш
Жіночий стрій
Вбрання Гуня Ґуґля Жупан Кептар Кожух Корсетка Лейбик Манта Сардак Свита Сорочка Чуга Юпка
Поясний одяг Андарак Дерга Димка Запаска Літник Обгортка Плахта Пояс Спідниця Фартух
Головне вкриття Бавниця Кибалка Кораблик Намітка Очіпок Убрус Хустина
Оздоби Ґердан Дзумбал Дукач Зґарда Коралі Намисто Сережки Стрічки Вінок Уплітки Чапраги Чільце
Чоловічий стрій
Вбрання Байбарак Бунда Сорочка Делія Жупан Кафтан Кирея Кобеняк Кунтуш Куртка Манта Опонча Сіряк Чуга Чемліт Черкеска Чумарка
Поясний одяг Крайка Пояс Штани
Головне вкриття Бриль Йолом Клепаня Кресаня Кучма Магерка Шапка
Оздоби та приналежності Дзьобня Кубок Перстень Стрічка Табівка Топірець Ціпок Шпонка
Взуття Личаки Постоли Ходаки Сап'янці Черевики Чоботи
Історія
Доба Трипільська Скіфська Княжа Козацька шляхта козаки міщани
Географія
Стрій Бойківський Буковинський Волинський Гуцульський Закарпатський Запорозький Лемківський Підляський Подільський Подніпровський Поліський Покутський Полтавський Слобідський Черкаський Чернігівський
Категорія • Портал • Ілюстрації
п о р

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кунтуш

Ку́нту́ш^[1] — верхній жіночий і чоловічий одяг військового та шляхетного станів з відрізною приталеною спинкою та малими зборками і широкими розрізними вилогами на рукавах; рукави вузькі, комір відкладний двобортний; на грудях відкритий, в талії застібався гапликом, без пояса. За іншим визначенням — жіночий і чоловічий одяг із прорізними рукавами, який носили поверх жупана, підперезуючи слуцьким поясом або поясом із дорогої тканини.

Слово кунтуш походить від пол. kontusz, kuntusz, що через часткове посередництво угор. köntös і посередництво тур. kontoş сходить до грец. κάνδυς («перський одяг з довгими рукавами»), яке вважається словом мідійського походження^[2].

Характерну особливість кунтуша становлять рукави з прорізом або цілком прорізані до плечей, рукава просто звисали додолу або їх закидали за плечі. Під кунтушем чоловіки носили «піджупанник» (каптан), вузькі рукави якого протягували у розрізи рукавів кунтуша.

Жіночі кунтуші мали дві пари рукавів. Одну пару рукавів одягали на руки та просовували їх у іншу пару розрізаних рукавів. Шляхта та козацька старшина шили свої кунтуші з парчі або шовкових дорогих тканин, інші прошарки населення шили кунтуші з тонкого сукна. Суконні кунтуші обшивалися галунами або крученими шнурками.

Цей вид одягу був у козаків до кінця 18 ст. У 19 ст. Пізніше цей одяг був замінений на французькі каптани (жустокори) та камзоли і ще пізніше на фраки та сурдути. Кунтуші, як пережиток старовини в кінці 19 ст. були тільки в парадному одязі співаків петербурзької придворної капели, яких, як відомо, набирали з українців.

Кунтуш на українських землях носили як чоловіки, так і жінки. Носити кунтуш мали право лише заслужені чини. Нижні військові чини від козаків і до військового товариша, мали право носити кунтуш лише після закінчення військової служби. Вищі чиновники мали право носити кунтуші поза службою, на службі вони повинні були бути одягнені лише в черкески.

Носили кунтуш зверху по кафтані. Кроєм він був подібний до черкески. Кунтуш на відміну від черкески не мав розрізів на рукавах. Довжина його була не визначена. Пояс одягався лише по нижньому кафтану, а не так як до черкески — зверху. Кунтуші могли бути з шовковими відворотами та обшлагами.

Жінки носили кунтуші в святкові та урочисті дні. Жіночі кунтуші могли бути з парчевими, оксамитовими відворотами. Вуса нашивалися зі шнурка або позументу, в деяких заможних вони викладалися дорогоцінним камінням. Під кунтушем носили корсет, який защіпався ґудзиками з тієї ж тканини або гапликами. Запаска повинна була бути видною з-під кунтуша і пошита з шовкової, або в заможніших з парчевої тканини.

Люди середнього достатку шили кунтуші з англійського або голландського сукна — саєти, а заможні з оксамиту або шовку, а на святкові дні — парчеві або шиті золотом по атласі.

Жінкам було заборонено виходити без кунтуша, в корсеті вони могли находитися лише серед рідних або близьких родичів^[3].

Законом Речі Посполитої 1613 року, кунтуші було дозволено носити лише шляхті. Міщани могли носити лише жупан. Кунтуш належав також до козацького строю.

Кунтуш, старовинне польське вбрання, зверху якого носили жупан. Кунтуш носили також як жупан. Такі кунтуші шили з тафту, шовку з золотими ґудзиками і носили поверху жупанів. Рукави в кунтушах були розрізні і відкидались на спину.

Одяг, який був установлений за воєводствами на сеймі 1780 р. Кольори установляли воєводства самі: Київське воєводство: гранатовий жупан, кунтуш червоний, вилоги гранатові, ґудзики золоті, нарамники золоті з написом: Воєводство Київське. Або з 1780 кунтуш кармазиновий з чорними вилогами, ґудзики жовті, жупан білий.

Волинське воєводство: білий жупан, кунтуш зелений, комір та лапки малинові.

Подільське воєводство: білий жупан, кунтуш зелений (майовий), вилоги чорні, шліфи золоті.

Брацлавське воєводство: білий жупан, кунтуш небесний, малинові вилоги, шліфи золоті з чорним шовком.

Чернігівське воєводство: білий жупан, кунтуш червоний, чорні вилоги, шліф один срібний. (За опис. Лукаша Голебівського)

Особливості носіння кунтушів згадує П. О. Куліш у романі «Чорна рада»:

Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях. А вдруге, знаті були з того, що підперізувались по жупану, а кунтуші носили наопашки (тоді було коли не пан або не козак, то по кунтушу й не підперізуйсь, щоб інде носа не втерто).

• Жупан
• Чемліт
• Чимара

• Кунтуш // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.

• Кунтуш [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 792. — 1000 екз.
• Кунтуш Параски Апостол [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.]