Чумак Іван Михайлович

Чумак Іван Михайлович
Народився	25 червня 1926(1926-06-25) Олексіївка, Новоайдарський район, Луганська область
Помер	19 березня 2004(2004-03-19) (77 років) Луганськ, Україна
Поховання	Луганськ
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954)
Вчителі	Кронгауз Герман Ліпманович, Рябінін Микола Леонідович і Бендрик Микола Кузьмович
Відомі учні	Зайцев Федір Григорович
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди
Премії

Івáн Михайлович Чумáк (нар. 25 червня 1926, Олексіївка — пом. 19 березня 2004, Луганськ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1959 року^[1].

Народився 25 червня 1926 в селі Олексіївці (тепер Щастинський район Луганської області, Україна) в селянській сім'ї. Під час голодомору 1932—1933 років його батьки переїхали в Луганськ. З 1934 року навчався в 13-й школі. З 1941 по 1947 рік навчався на будівельника в Луганському залізничному технікумі, по закінченні якого працював у Львові на повоєнній відбудові міста. Там він вступив у Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (викладачі: Герман Кронгауз, Микола Рябінін, Микола Бендрик) й закінчив його 1954 року з червоним дипломом^[2]. Дипломна робота — декоративна двофігурна скульптурна композиція «Композитор Микола Лисенко і народний співак Остап Вересай» (керівник Микола Рябінін, оцінка: відмінно)^[3].

Після навчання повернувся до Ворошиловграда, де кілька років працював у художньому училищі, а у 1957 році став членом творчої бригади скульпторів, до якої входили Віктор Мухін, Василь Федченко й Василь Агібалов. В групі працював до виходу на пенсію. У післявоєнний радянський період групою створено біля 90 відсотків пам'ятників в Луганській області^[2].

Жив у Луганську в будинку на кварталі Шевченка, № 54, квартира № 12, та в будинку на вулиці Тараса Шевченка, № 4, корпус № З, квартира № 327^[4]. Помер у Луганську 19 березня 2004 року^[5].

пам'ятник Тарасові Шевченку

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

• пам'ятник Володимиру Леніну у Луганську (1958, у співавторстві з Василем Агібаловим, Віктором Мухіним, Василем Федченком);
• пам'ятник героям-визволителям Ржева у Ржеві (1963, граніт; у співавторстві з Віктором Мухіним, Василем Федченком, архітектори Т. Шульгіна, О. Усачов);
• «Лаборантка» (1963, мармур);
• «Слово о полку Ігоревім» (1966, мармур; зберігається в Музеї «Слова о полку Ігоревім» в Новгороді-Сіверському^[6]);
• портрет Героя Соціалістичної Праці С. Воротникова (1967, литий камінь);
• портрет Героя Соціалістичної Праці В. Борзих (1967, литий камінь);
• меморіал «Трудівникові Луганщини» (також «Свято Жовтня», «Факел Жовтня») у Луганську (1967, у співавторстві з Іллею Овчаренком, архітектор В. Житомирський);
• «Климент Ворошилов» (1969);
• портрет Героя Соціалістичної Праці А. Бондаренка (1970, граніт);
• обеліск з тематичними рельєфами «Тим, що боротьбу пізнали…» у Луганську (1970, залізобетон, архітектор В. Житомирський)
• монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співавторстві);
• меморіальний комплекс «Вічний вогонь» у Сєвєродонецьку (1975, у співавторстві з Миколою Можаєвим);
• Пам'ятник комісару (1980);
• портрет скульптора Василя Федченка (1982);
• портрет Карла Брюллова (1987);
• портрет Бориса Грінченка (1988);
• портрет Г. Тютюника (1995);
• композиція «Дума про Україну. Останній кошовий війська Запорізького Петро Калнишевський на засланні у Соловках» (1995);
• композиція «Оранта» (1995);
• пам'ятник Тарасові Шевченку у Луганську (1998, архітектори В. Житомирський, О. Довгополов);

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1954 року.

• Державна премія УРСР імені Тараса Шевченка (1973 рік; разом з В. І. Мухіним, В. X. Федченком, І. П. Овчаренком (скульпторами), А. М. Єгоровим, Г. Г. Головченком, І. Ф. Міньком (архітекторами) за монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому Луганської області)^[5].
• Заслужений художник УРСР з 1976 року^[5];
• Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1980)^[1];
• Почесний громадянин Луганська з вересня 1996 року^[7];
• Народний художник України з 21 грудня 1996 року^[8].

• Чумак Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Чумак Іван Михайлович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 513.;
• Чумак Іван Михайлович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Чумак Іван Михайлович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Чумак Іван Михайлович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 635 . — ISBN 5-88500-042-5.