Космогонія

Космогонія (грец. κοσμογονία, від грец. κόσμος — світ, Всесвіт і грец. γονή — народження), — галузь науки, в якій вивчається походження і розвиток небесних тіл і їхніх систем: зірок і зоряних скупчень, галактик, туманностей, Сонячної системи і всіх вхідних в неї тіл — Сонця, планет (включно із Землею), їх супутників, астероїдів (або малих планет), комет, метеоритів. Вивчення процесів космогонії є одним з головних завдань астрофізики. Оскільки всі небесні тіла виникають і розвиваються, ідеї про їхню еволюцію тісно пов'язані з уявленнями про природу цих тіл взагалі. У сучасній космогонії широко використовуються закони фізики і хімії.

Космогонія розрізняється від космології, яка вивчає Всесвіт взагалі і протягом його існування, і яка технічно не досліджує безпосередньо джерело походжень Всесвіту. Є деяка двозначність між двома термінами. У практиці є наукова відмінність між космологічною і космогонічною ідеями. Фізична космологія — наука, яка намагається пояснити всі спостереження, доречні для розвитку і характеристики Всесвіту в цілому.

Спроби створити природничу космогонію обмежені двома факторами. Один із них стосується безпосередньо епістемологічних обмежень науки, пов'язаних із вирішенням питання про доречність постановки питання про причини існування світу в рамках наукового методу. Інша, прагматичніша, проблема полягає у відсутності фізичної моделі, яка могла б пояснити найраніші моменти існування (порівняні з часом Планка) Всесвітів через відсутність послідовної теорії квантової гравітації.

За теорією Фрідмана «Великого вибуху» з якого почався розвиток Всесвіту і дослідженням Хабла методом спектральних інфрачервоних ліній, які зміщуються доведено, що галактики Всесвіту розбігаються. Якщо виміряти віддаль, яка збільшується, між галактикою в якій знаходиться наша Сонячна система і найближчою галактикою Андромеда та взяти за основу сторону витянутого трикутника вершиною по направленню до початку розвитку Всесвіту, то можна знайти цю віддаль, яка збільшується, а відтак і вік Всесвіту.

Прагнення зрозуміти довкілля та власне себе в ньому є чи не найпершим поштовхом до формування стародавньої міфології, а згодом — натурфілософії та природознавства. Вже у стародавніх міфах спостерігається спроба відобразити стосунки людини й природи. Там знаходимо й перші спроби осягнути утворення Всесвіту та Людини. Вивчаючи культурно-історичну спадщину, можна побачити, що людина вважається розумною з того часу, як почала цікавитися власним походженням та виникненням світу, тобто проблемами, не пов'язаними з безпосереднім задоволенням біологічних потреб.

В історіографії сукупність міфів, що описують утворення Всесвіту, називають космогонічними. Саме в них уперше з'явилося поняття космосу як упорядкованої, доцільно утвореної частини оточення людства, яка протистоїть хаосу^[en] — перв��сному безладдю. У сучасній науці розуміння порядку утворює теорію систем.

Наприкінці 1980-х років Джордж Уезерілл^[en] розробив одну з перших програм для чисельного моделювання процесу укрупнення планетезималь.^[1][2]

• Формування та еволюція Сонячної системи
• Планетологія
• Планетезималь
• Походження Місяця
• Пізнє важке бомбардування
• Абіогенез
• Гіпотеза світу РНК
• Найперші відомі форми життя

• Зоряна космогонія
• Галактична космогонія
• Космологія
• Фізична космологія

1. Вступ до астрофізики та космогонії: навч. посіб. / В. А. Захожай ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2012. — 207 с. : рис. — Бібліогр.: с. 203—207. — ISBN 978-966-623-940-5
2. (фр.) Ambartsumian V. A. La structure et l'evolution de l'univers. Bruxelles, Ed. Stoops, 1958, p.241-279.
3. (рос.) Шмидт О. Ю. Четыре лекции о теории происхождения Земли, 3 изд., М., 1957.
4. (рос.) Франк-Каменецкий Д. А. Физические процессы внутри звезд, М., 1959.
5. (рос.) Вопросы космогонии, т. 1—10, М., 1952—64.
6. (рос.) Шварцшильд М. Строение и эволюция звезд, пер. с англ., М., 1961.
7. (рос.) Наблюдательные основы космологии. Сб., М., 1965.
8. (рос.) Зельдович Я. Б., Новиков И. Д. Релятивистская астрофизика, М., 1967.
9. (рос.) Бесконечность и Вселенная, Сб., М., 1969.
10. (рос.) Сафронов В. С. Эволюция допланетного облака и образование Земли и планет, М., 1969.
11. (рос.) Философская Энциклопедия. В 5-ти т. — М.: Издательство «Большая Советская Энциклопедия», 1960—1970.
12. (рос.) Каплан С. А. Физика звезд, 2 изд., М., 1970.
13. (рос.) Проблем�� современной космогонии, под ред. В. А. Амбарцумяна, 2 изд., М., 1972.
14. (рос.) Левин Б. Ю. Происхождение Земли. «Изв. АН СССР Физика Земли», 1972, № 7.
15. (англ.) Symposium of the origine of the Solar system. Nicce, april 1972, P., 1972.
16. (англ.) Peebles, P. J. E., Physical Cosmology, Princeton, 1972.

• Космогонія [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 739. — 1000 екз.
• (рос.) Нова астрофізика і космогонія.
• (рос.) Космогонія [Архівовано 13 січня 2010 у Wayback Machine.] — стаття у Великій радянській енциклопедії.
• (рос.) Анаксагор Кенз Метаконденсація [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].

Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.