Аґурі Судзукі

Аґурі Судзукі
Народився	8 вересня 1960 (64 роки)(19600908) Токіо, Японія
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1
Дебют	Гран-прі Японії 1988
Остання гонка	Гран-прі Японії 1995
Сезони	8 (1988–1995)
Команди	Ларрусс, Закспід, Футворк, Джордан, Ліж'є
Гран-прі (старти)	88 (65)
Найкраще місце	12-е (1990)
Перемоги	0
Подіуми	1
Поули	0
Найшвидші кола	0
Очки	8

Аґурі Судзукі (яп. 鈴木 亜久里, нар. 8 вересня 1960) — колишній японський автогонщик. Він взявучасть у 88 Гран-прі Формули-1, його найкращим результатом стало третє місце на Гран-прі Японії 1990 року. Потім він став власником команди, спершу в японському чемпіонаті Formula Nippon та IRL у партнерстві з мексиканським гонщиком Адріаном Фернандесом. Він був власником команди Super Aguri F1, яка брала участь у Формулі-1 з 2006 по 2008 рік. Потім він сформував команду Team Aguri, яка виступала у Формулі E з 2014 по 2016 рік.

Судзукі почав брати участь у гонках на картах у 1972 році у віці 12 років.^[1] У 1978 році він виграв чемпіонат Японії з картингу, а в 1979 році дебютував у японському чемпіонаті Формули-3. Він продовжив займатися картингом і в 1981 році знову став чемпіоном Японії з картингу. У 1983 році він фінішував другим в чеміонаті японської Формули-3 з командою Hayashi-Toyota. Потім він перейшов до перегонів турингових автомобілів і, виступаючи за заводську команду Nissan, став чемпіоном Японії в 1986 році. Того ж року він дебютував у японській Формулі-2 і взяв участь у перегонах 24 години Ле-Мана. У 1987 році він посів друге місце в японській серії Формули-3000, вигравши одну гонку (Судзука). У 1988 році за кермом March-Yamaha він виграв титул, здобувши три перемоги (Фуджі, Ніші-Ніпон і Судзука).^[1]

У 1988 році Судзукі брав участь у європейській Формулі-3000 з Footwork, перш ніж він дебютував у Формулі-1 30 жовтня на своїй домашній гонці, замінивши хворого Янніка Далмаса в Larrousse-Lola.^[2] Команда Zakspeed, яка використовувала двигуни Yamaha, найняла Судзукі на 1989 рік, але він не зміг пройти попередню кваліфікацію в усіх 16 гонках.

У 1990 і 1991 роках він знову їздив за Larrousse. Він тричі фінішував шостим, перш ніж дістатись третього місця на Судзуці – першому в історії подіумі для азійського гонщика у Формулі-1.^[3] Він також встановив друге найшвидше коло в цій гонці.^[4]

У 1992 і 1993 роках він провів з командою Footwork разом з Мікеле Альборето, а потім Дереком Ворвіком, але обидва напарники зазвичай перевершували його в гонках. У 1995 році він ділив місце в Ligier разом з Мартіном Брандлом, але зміг набрати лише одне очко. Його гострой критикував Міка Сало після того, як вони зіткнулися в Буенос-Айресі. Масштабна аварія під час практики на Гран-прі Японії 1995 року призвела до травми шиї Судзукі, через що він був змушений пропустити гонку.^[5] Одразу після цього він оголосив про завершення кар'єри в Формулі-1.

Судзукі набрав вісім очко за свою кар'єру в Формулі-1. На момент завершення кар'єри він був другим за успіхом японським пілотом Формули-1 після Сатору Накаджіми, але Такума Сато та Камуї Кобаяші згодом обійшли їх обох.

Судзукі пізніше взяв участь в All Japan Grand Touring Car Championship і продовжував займатись підтримкою японських гонщиків. У 2000 році разом із довгостроковим спонсором Autobacs він керував командою Autobacs Racing Team Aguri, яка виграла титул GT300 у 2002 році, а в наступному сезоні приєдналась до Deutsche Tourenwagen Masters. Він також створив команду Super Aguri Fernandez Racing разом з Адріаном Фернандесом для виступів в Indy Racing League.

З 2006 року Судзукі керував командою Формули-1 Super Aguri F1 за підтримки Honda. Він зібрав свою нову команду за чотири з половиною місяці після першого оголошення 1 листопада 2005 року.^[6] Початкова заявка команди була відхилена FIA через те, що вони не змогли забезпечити фінансові гарантії до крайнього терміну заявки, і їх прийняття було офіційно підтверджено лише 26 Січень 2006. Команда дебютувала на Гран-прі Бахрейну 12 березня 2006. 6 травня 2008 року, після участі в перших чотирьох гонках сезону, команда покинула Формулу-1 через фінансові проблеми.

В 2013 році Аґурі Судзукі в партнерстві з Марком Престоном заснували команду Team Aguri для змагань у чемпіонат Формула E для електрокарів.^[7] Команда базувалася в Токіо, Японія та була технічним партнером McLaren. В дебютному сезоні чемпіонату пілот команди Антоніо Фелікс да Кошта приніс команді першу та єдину перемогу на е-Прі Буенос Айреса 2015 року. Team Aguri завершила свій перший сезон на 7-му місці в чемпіонаті серед команд.^[8] На наступний сезон команда вирішила залишитись з минулорічними силовими агрегатами McLaren. У зв'язку з цим, команді було важко конкурувати з суперниками, які використовували нові силові агрегати. Вони не здобули жодного подіуму та опустились до восьмого місця в чемпіонаті.^[9] Наприкінці сезону команда була продана China Media Capital та була перейменована в Techeetah.^[10] Декілька ключових керівників залишилися, але Аґурі Судзукі покинув команду.^[11]

Рік	Команда	Напарники	Автомобіль	Клас	Кола	Поз.	Клас поз.
1986	Nissan Motorsports	Казуйоші Хошіно Кейджі Мацумото	Nissan R86V	C1	64	Схід	Схід
1987	Nissan Motorsports	Масахіро Хасемі Такао Вада	Nissan 87E	C1	117	Схід	Схід
1988	Nissan Motorsports	Казуйоші Хошіно Такао Вада	Nissan (March) R88C	C1	286	Схід	Схід
1990	Toyota Team TOM'S	Джонні Дамфріс Роберто Равалья	Toyota 90C-V	C1	64	Схід	Схід
1996	NISMO	Масахіко Кагеяма Масахіко Кондо	Nissan Skyline GT-R LM	GT1	209	Схід	Схід
1997	Nissan Motorsports TWR	Ріккардо Патрезе Ерік ван де Пуле	Nissan R390 GT1	GT1	121	Схід	Схід
1998	Nissan Motorsports TWR	Казуйоші Хошіно Масахіко Кагеяма	Nissan R390 GT1	GT1	347	3	3
1999	Nissan Motorsports	Масамі Кагеяма Ерік ван де Пуле	Nissan R391	LMP	0	НС	НС

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аґурі Судзукі

• Офіційний сайт
• Статистика в Формулі-1
• Коротка біографія Судзукі