Армія Республіки Сербської
| Армія Республіки Сербської | |
|---|---|
| серб. Војска Републике Српске (ВРС) босн. Vojska Republike Srpske (VRS) | |
  Емблема Армії Республіки Сербської | |
| Засновані | 8 квітня 1992 |
| Розпущені | 1 грудня 2005 |
| Види збройних сил | |
| Сухопутні війська Повітряні сили | |
| Штаб | Баня-Лука |
| Командування | |
| Президент Республіки Сербської | Радован Караджич (1992–1996) |
| Головнокомандувач | Ратко Младич (1992–1996)[1] |
| Начальник Генерального штабу | Ратко Младич |
| Людські ресурси | |
| Активні службовці | 80 000 військовослужбовців (протягом Боснійської війни)[2] |
| Службовці за кордоном |  Ірак (2005) |
| Історія | |
| Операція «Коридор 92» Армія Республіки Боснії і Герцеговини Боснійська війна Хорватська рада оборони Війна Хорватії за незалежність Патріотична ліга Територіальна оборона Боснії і Герцеговини | |
Армія Республіки Сербської у Вікісховищі | |
А́рмія Респу́бліки Се́рбської або Ві́йсько Респу́бліки Се́рбської, ВРС (серб. Војска Републике Српске, босн. і хорв. Vojska Republike Srpske), іноді ще Армія боснійських сербів — колишні збройні сили самопроголошеної Республіки Сербської, яка спочатку називалася «Сербська Республіка Боснії і Герцеговини» та існувала у межах міжнародно ви��наної території суверенної Республіки Боснії і Герцеговини. Засновані 1992 року, реорганізовані — 2001.
2003 року армія почала інтегруватися у Збройні сили Боснії і Герцеговини. У 2005 році один повністю інтегрований підрозділ сербів, боснійців і хорватів було розгорнуто в Іраку для посилення очолюваної Сполученими Штатами коаліції військ.[3] 6 червня 2006 року армія завершила входження у Збройні сили Боснії і Герцеговини, які перебувають у віданні Міністерства оборони Боснії і Герцеговини.[4][5]
Армію Республіки Сербської створено 12 травня 1992 року із залишків Югославської Народної Армії колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, від якої в тому самому році відокремилася Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина. Коли спалахнула Боснійська війна, то ЮНА офіційно розпустила 80 000 військовослужбовців, які були за етнічною належністю боснійськими сербами. Ці війська, яким було дозволено зберегти своє важке озброєння, лягли в основу новоствореної армії Республіки Сербської.[6] Приміром, Перший корпус Країни Збройних Сил Республіки Сербської успадкував інфраструктуру і бойові засоби П'ятого корпусу Югославської Народної Армії. Для участі у бойових діях під час Боснійської війни за умов майже повної комплектації православними військовослужбовцями-сербами та призовниками з Боснії і Герцеговини ВРС також вдавалося до послуг близько 4000 іноземних православних добровольців. Із них 1000—1500 прибули з Росії та Болгарії,[7] а 700 добровольців походили конкретно з Росії.[8] На боці Республіки Сербської також добровільно воювали 100 греків, утворивши Грецьку добровольчу гвардію, яка нібито причетна до Сребреницької різанини.[9]
Військове керівництво ВРС під час війни очолював генерал Ратко Младич, над яким відбувся суд у МТКЮ за звинуваченням у геноциді боснійських мусульман, у чому звинувачуються і інші воєначальники боснійських сербів. Младича було заарештовано в Сербії 26 травня 2011, а 8 червня 2021 остаточно засуджено на довічне ув'язнення.
- Спеціальна бригада Гвардія «Пантери» (серб. Специјална бригада Гарда Пантери), Східнобоснійський корпус
- «Вовки з Дріни» (серб. Вукови са Дрине), Дрінський корпус
- Спецпідрозділ «МАНДО» (серб. Специјална Јединица "МАНДО"), Східнобоснійський корпус
- Спецпідрозділ «ОСМАЦІ» (серб. Специјална Јединица "ОСМАЦИ"), Дрінський корпус
- Сербська гвардія «Іліджа» (серб. Српска Гарда Илиџа), Сараєвсько-Романійський корпус
- «Білі вовки» (серб. Бели Вукови)
.JPG)
- 1-й Країнський корпус – Баня-Лука
- 2-й Країнський корпус (Дрвар)
- 3-й корпус (Бієліна)
- Східнобоснійський корпус (Хан-Песак)
- Герцеговинський корпус (Білеча)
- 1-й Країнський корпус (Баня-Лука)
- 2-й Країнський корпус (Дрвар)
- Східнобоснійський корпус (Бієліна)
- Сараєвсько-Романійський корпус (Пале)
- Дрінський корпус (Хан-Песак)
- Герцеговинський корпус (Білеча)
- 1-й корпус (Баня-Лука)
- 3-й корпус (Бієліна)
- 5-й корпус (Соколац)
- 7-й корпус (Білеча)
ПЗРК і зенітні ракети
[ред. | ред. код]Раніше відомі під назвою «Військова авіація і ППО Війська Республіки Сербської» (серб. Ратно ваздухопловство и противваздушна одбрана Војске Републике Српске) або «ВПС і ППО ВРС». Починаючи з 1 червня 2004 Повітряні сили Республіки Сербської офіційно називалися «Перший полк авіації та протиповітряної оборони Війська Республіки Сербської».
- ↑ THE INTERNATIONAL CRIMINAL TRIBUNAL FOR THE FORMER YUGOSLAVIA – Case No. IT-95-5/18-I. UN – ICTY. 2007. Архів оригіналу за 19 вересня 2007. Процитовано 26 вересня 2007.
On 12 May 1992, Ratko MLADIC was appointed Commander of the Main Staff of the VRS, a position he held until at least 22 December 1996. On 24 June 1994, Ratko MLADIC was promoted to the rank of General Colonel.
- ↑ Jonathan S. Landay (15 August 1994). UN Says Lifting Bosnia Embargo May Hurt Muslims, Help Serbs. The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 4 March 2013.
- ↑ Nedim Dervisbegovic (2 червня 2005). Bosnia's first unified army platoon deployed to Iraq. The San Diego Union-Tribune. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 26 вересня 2007.
- ↑ Gaub, Florence (2011). Military Integration after Civil Wars: Multiethnic Armies, Identity and Post Conflict Reconstruction. Canada: Routledge. ISBN 9780203841051. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 31 березня 2016.
- ↑ Ramet, Sabrina, ред. (2010). Central and Southeast European Politics since 1989. Cambridge University Press. с. 324. ISBN 9780521888103. Процитовано 31 березня 2016.
- ↑ John Kifner (27 January 1994). Yugoslav Army Reported Fighting In Bosnia to Help Serbian Forces. The New York Times. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 4 March 2013.
- ↑ Innes 2006, p. 157
- ↑ Thomas 2006, p. 13
- ↑ Helena Smith (5 січня 2003). Greece faces shame of role in Serb massacre. The Guardian. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 4 березня 2013.
- Innes, Michael A. (2006). Bosnian Security after Dayton: New Perspectives. Routledge. Процитовано 4 March 2013.
- Ramet, Sabrina P. (2010). Central and Southeast European Politics Since 1989. Cambridge University Press. Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 4 March 2013.
- Thomas, Nigel (2006). The Yugoslav Wars (2): Bosnia, Kosovo and Macedonia 1992–2001. Osprey Publishing. Процитовано 4 March 2013.[недоступне посилання з квітня 2019]
