Словник

Словни́к (заст. слова́р^[1][2], словни́ця^[3][4], збіросло́в^[5]) — упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних лексикографічно опрацьованих слів^[6].

Словник — лексикографічний продукт, який містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їхніми характеристиками або характеристиками позначених ними понять, або з перекладом на іншу мову.

Словáр (стар. словарь) — застаріле означення словника. У сучасному словообігу не використовується. Найвідоміша праця, яка місить у своїй назві це слово — «Словарь української мови» Бориса Грінченка.

Існують такі види словників, як діалектні, зворотні, історичні (різновид тлумачного словника), ономастичні, орфоепічні, орфографічні та перекладні словники, а також етимологічний словник.

Словники поділяють на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні.^[7]

Енциклопедичні словники

Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов'язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ) відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо. Тому в енциклопедичних словниках зовсім не мають місця слова таких граматичних категорій, як займенники, вигуки, сполучники, частки; прислівники, дієслова та прикметники подаються у цих словниках лише тоді, коли вони термінологізувались, тобто вживаються для точного вираження спеціальних понять і означення спеціальних предметів. Енциклопедичні словники містять текстову (але нелінгвістичну) інформацію про явища дійсності, країни, події, людей та ін. й різноманітні ілюстрації (малюнки, світлини, карти, діаграми, аудіо-, відеоматеріали).

Лінгвістичні словники

Лінгвістичні (філологічні) словники^[7] з’ясовують різні аспекти слова: значення, особливості вимови, написання, будови, сполучуваності, співвідношення з лексемами інших мов — тобто лінгвістичну інформацію.

Є енциклопедичні словники загальні, або універсальні (тритомний «Український радянський енциклопедичний словник», 1986—1987 рр.) і галузеві, або спеціальні («Українська літературна енциклопедія», Т.1, 1988 р.).

Основні філологічні словники

Філологічні словники мають кілька основних типів і багато різновидів, але об'єктом описування в них завжди є саме слово. Залежно від типу й характеру філологічного словника, конкретне слово в ньому може розглядатися в одному чи в кількох аспектах, скажімо, з погляду походження чи функціонування протягом певного історичного періоду, правописання, вимови і т. д.

Філологічні словники можуть бути одномовні, двомовні і багатомовні.

Серед одномовних словників найважливішим типом є словник тлумачний. В ньому розкривається (витлумачується) значення слова, характеризуються його граматичні й стилістичні властивості, подаються типові словосполучення (речення) і фразеологічні звороти, де вживається слово у відповідному значенні («Словник української мови», Т 1-11, 1970—1980).

Словник етимологічний — лексикографічна праця, в якій з'ясовується походження слова: розкривається первісне значення, реконструюється найдавніша форма слова, вказується, чи є слово запозиченим («Етимологічний словник української мови» у 7 томах).

Словник асоціативний — словник, у якому представлені результати асоціативного експерименту. Статті в А. С. розташовують за алфавітом. Назвою статті в асоціативних словниках служать слова-стимули, після яких наводять викликані ними реакції в алфавітному порядку; реакції з однаковою частотністю упорядковують за алфавітом у межах відповідної групи (Бутенко Н. П. Словник асоціативних норм української мови. — Львів, 1979; Бутенко Н. П. Словник асоціативних означень іменників в українській мові. — Львів, 1989; Мартінек С. Український асоціативний словник: У 2 т. — Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007; Мартінек С. Український асоціативний словник. В 2 т. — 2 вид., стер. — Львів: ПАІС, 2008; Мартінек С., Мітьков В. Український асоціативний словник. — Т. III: Від стимулу до реакції. — Львів: ПАІС, 2021; Мартінек С., Мітьков В. Український асоціативний словник. — Т. IV: Від реакції до стимулу. — Львів: ПАІС, 2021).

Словник іншомовних слів — словник, у якому розкривається значення слів іншомовного походження, що ввійшли до лексичного складу рідної мови, і вказується, з якої мови вони засвоєні («Словник іншомовних слів», Довіра, 2000).

Словник історичний — один з різновидів тлумачного словника, в якому подаються слова певної історичної епохи за даними писемних пам'яток, з'ясовується їх значення, наводяться ілюстрації («Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.», Т 1-2, 1977—1978).

Словник орфографічний — подає нормативне написання слів і їх граматичних форм відповідно до чинного правопису. Найновішим в українській лексикографії є «Орфографічний словник української мови» С. Головащука, М. Пещак, В. Русанівського, О. Тараненка (близько 120 тисяч слів), створений на основі 4-го видання «Українського правопису» (1993). Цей словник показує сучасний стан розвитку всіх сфер літературної мови, включаючи й найновіші запозичення.

Словник орфоепічний — служить довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу. Такими в українській мові є словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» (1973, укладачі І. Вихованець, С. Єрмоленко, Н. Сологуб, Г. Щербатюк), «Орфоепічний словник» М. Погрібного (1984).

Словник перекладний (двомовний словник) — словник, у якому реєстрове слово в різних його значеннях перекладається відповідниками іншої мови.

Словник синонімів — у ньому подані ряди синонімів, що групуються навколо стрижневих слів, розташованих в алфавітному порядку.

Словник термінологічний — словник, у якому подана система термінів певної галузі науки, виробництва, мистецтва.

Існує багато вебсайтів, які працюють як онлайн-словники, зазвичай з певним фокусом. Ось деякі з найвідоміших прикладів:

• Вікісл��вник багатомовний словник, проєкт фонду Вікімедіа)
• Dictionary.com
• Urban Dictionary (словник сучасного сленгу)
• WordNet — семантичний словник

• Електронний словник
• Юридичний словник
• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Словник Брокгауза і Ефрона
• Словник велотермінів

• Горецький П. Й. Історія української лексикографії. Київ, 1963
• Дзендзелівський Й. О. 'Заходи Петербурзької академії наук щодо впорядкування українського правопису', «Мовознавство», 1971, № І.
• Дзендзелівський Й. О. Словарь української мови, Українська мова. Енцикопедія. Вид-во «Українська енциклопедія ім. М. Бажана», Київ, 2000
• Грінченко Б. Д. Словарь української мови, т. 1-4. Київ, 1958—1959 (перевиданий).

• Енциклопедичний словник // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Словник // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 407-408.
• Словникова форма дієслова...прикметника // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 478...480. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Горох — словники української мови
• Тлумачний словник української мови

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (Листопад 2017)