Синьохвіст тайговий
| Синьохвіст тайговий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
 Самка
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Tarsiger cyanurus (Pallas, 1773) | ||||||||||||||||||
 Ареал T. cyanurus Гніздування Осіле проживання Зимування | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Luscinia cyanurus Erithacus cyanurus | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Синьохвіст тайговий[1] (Tarsiger cyanurus) — птах родини мухоловкових, раніше відносили до родини дроздових. Поширений у тайгових лісах Євразії, протягом останніх 100 років розширює ареал на захід. В Україні рідкісний залітний вид.
Опис
Невеликий птах, трохи менший за горобця. Довжина тіла — 13–14 см, розмах крил — 21-24 см, вага — 10–18 г. У самця яскраво-синє оперення верхньої частини тіла, на плечах, задній частині і хвосту. Синє забарвлення оперення темніше за все на щоках і боках шиї. Нижня частина тіла вершкового кольору з яскраво-помаранчевими бічними сторонами. На лобі та над очима проходить біла смуга. У самки оперення верхньої частини тіла оливково-коричневого кольору, світліше внизу. Задня частина і хвіст синювато кольору, бічні сторони помаранчеві.
Пісня — набір свистів. Співає вдень і вночі, влаштовуючись найчастіше на вершині дерева.
Поширення та місця існування
Сучасний ареал охоплює смугу тайгових лісів від Естонії та Фінляндії в Європі, Сибіру і на південь до Гімалаїв, північно-західній Індії і Західного Китаю.
Поширення виду протягом останніх 100 років суттєво розширилось на захід[2]. На межі ХІХ і ХХ ст. ареал синьохвоста тайгового заходив за Урал в Європейську частину Росії тільки в Пермській області. У 1930-ті рр. західну межу проводили вже по середній Печорі (62° пн.ш.), але вже у 1937 р. було встановлено гніздування синьо хвоста тайгового на Кольському півострові. У наступні роки з'являлось все більше повідомлень про зустрічі цього виду в різних місцях північного заходу Росії, а також в країнах Західної Європи. У Фінляндії перше гніздо тайгового синьо хвоста було виявлено в 1971 році; на початку ХХІ ст. вид став регулярно гніздовим у цій країні. Перші випадки гніздування в Естонії відмічено в 1980, у Швеції — в 1996, в Норвегії — в 2011.[3]
Зимують тайгові синьохвості в Південно-Східній Азії.
На території України рідкісний залітний птах. Про перше спостереження виду на території країни повідомляв В. Д. Коханов (2000) — він начебто бачив птаха 7 вересня 1963 року поблизу м. Красногорівка (Донецька область)[4][5]. Проте до фауністичних зведень його не було включено через відсутність беззаперечного доказу зустрічі виду (Фесенко, Бокотей, 2002)[6]. Перша задокументована зустріч синьохвоста тайгового на території України відбулась 11 січня 2021 року поблизу м. Новомосковськ (Дніпропетровська область).
Синьохвіст тайговий селяється в тайгових або змішаних ялицево-березових лісах з вологою землею і великою кількістю зламаних вітром гілок, на висотах 1200—2000 м. На прольоті трапляється в чагарникових заростях поблизу річок.
Гніздування
Гніздиться на землі. Гніздо тайговий синьохвіст влаштовує в укритті: дуплах, напівдуплах, між коренями дерева, на землі під поваленим стовбуром, в порохнявому пні. Споруда чашоподібна, щільна і глибока. В якості будівельного матеріалу використовують тонкі гілочки дерев, хвою, стебла трав, мох і лишайники, лоток птах вистилає шерстю і пір'ям. У повній кладці налічується від 5 до 7 білих з бурими цятками яєць.
Живлення
.jpg)
Живиться комахами та іншими безхребетними, збираючи їх з гілок дерев і кущів, а також на землі. Полює також з присади на літаючих комах, подібно до мухоловок. Крім тваринної їжі, споживає також ягоди і насіння.
Посилання
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ del Hoyo, J. та ін., ред. (2005). Handbook of the Birds of the World, vol. 10. Barcelona: Lynx Edicions. с. 754]. ISBN 84-87334-72-5.
- ↑ Яковлева М.В., Хохлова Т.Ю. (2015). Появление синехвостки Tarsiger cyanurus в заповеднике «Кивач» на последнем этапе экспансии вида на запад. Рус. орнитол. журн. 24 (експрес-вип. 1090): 3—7.
{{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр:|pm=(довідка) - ↑ Коханов В.Д. (2000). К итогам полувекового изучения орнитофауны окрестностей Красногоровки близ Донецка. Птицы бассейна Северского Донца: Матер. 6 и 7 конф. «Изучение и охрана птиц бассейна Северского Донца». 6—7: 40—48.
- ↑ Коханов В. Д. К истории распространения и характеру пребывания синехвостки Tarsiger cyanurus в Восточной Европе // Рус. орнитол. журн.. — 2005. — Т. 14, вип. 281. — С. 212—214. — ISSN 1026-5627.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.