Перейти до вмісту

Городцов Василь Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Городцов Василь Олексійович
Народився11 (23) березня 1860
Дубровичіd, Рязанський районd, Рязанський округd, Московська область
Помер2 лютого 1945(1945-02-02) (84 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьантрополог, археолог, офіцер
Alma materОлексіївське військове училище
Рязанська духовна семінарія[1]
Галузьархеологія
ЗакладДержавний історичний музей
Інститут археології РАН
Московський археологічний інститутd
Московський міський народний університет імені А. Л. Шанявськогоd
МДУ
Московський інститут філософії, літератури, історії
Науковий ступіньдоктор історичних наук[1]
Науковий керівникVladimir Sizovd
Відомі учніАрциховський Артемій Володимирович
Аспіранти, докторантиРибаков Борис Олександрович
Арциховський Артемій Володимирович
Lidiya Yevtyukhovad
Alexei Smirnovd
Pavel Rykovd
Військове званнялейтенант-полковник
Нагороди
орден Леніна Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава III ступеня
заслужений діяч науки РРФСР

Василь Олексійович Городцо́в (рос. Василий Алексеевич Городцов; 11 (23) березня 1860(18600323), село Дубровичі Рязанського повіту Рязанської губернії — 3 лютого 1945, Москва) — російський археолог, один із фундаторів археологічної науки. Заслужений діяч науки РРФСР (з 1943), доктор історичних наук, професор. Вивчав пам'ятки різних епох — від палеоліту до середньовіччя. Склав періодизацію бронзової доби Східної Європи. Провів значні археологічні дослідження на Полтавщині, Харківщині й Донеччині.

Біографія

Народився в селі Дубровичі (нині село в Рязанській області РФ). Освіту здобув у духовній семінарії й військовому училищі. Закінчив Петербурзький університет. Перебував на військовій службі, після виходу у відставку (1906) зайнявся археологічними дослідженнями.

Наукова діяльність

Наукова й педагогічна діяльність Городцова пов'язана з Московським історичним музеєм (1903–29), Московським археологічним інститутом (1907–14), Народним університетом А.Шанявського (1915–18), а з 1918 по 1944 — Московським університетом та одночасно з Інститутом матеріальної культури АН СРСР (1930–45). З 1918 року — професор Московського університету. Член Комуністичної партії з 1938. Наукова діяльність ученого є яскравим прикладом успішного поєднання польової практики з важливими теоретичними розробками в археології. Заслугою Городцова є виділення низки археологічних культур бронзової доби (ямної культурно-історичної спільності, катакомбної культурно-історичної спільності, зрубної культурно-історичної спільності), розроблення методики їхнього дослідження, хронології й періодизації, а також періодизація доби бронзи в цілому в Східній Європі. Городцов одним із перших порушив питання про наявність палеолітичних жител, запровадив збирання остеологічного матеріалу при розкопках. Великої ваги набули його дослідження з історії кіммерійців, скіфів та античних держав Північного Причорномор'я. Він започаткував розкопки всесвітньо відомого Більського городища на Полтавщині (1908), що дало змогу вивчати лісостепову культуру землеробського населення «скіфів-орачів» епохи ранньої залізної доби. Городцову належить багато важливих відкриттів у дослідженні слов'янських та давньоруських старожитностей, пам'яток степових кочовиків. Свій польовий досвід учений узагальнив у серії «Керівництво для археологічних розкопок і обробки здобутого матеріалу». Ним запроваджено порівняльно-типологічний метод дослідження археологічного матеріалу, який не втратив свого наукового значення і нині. В Україні Городцов проводив розкопки на Полтавщині, Харківщині, Донеччині.

Автор понад 200 наукових праць, серед яких монографії: «Первобытная археология» (1908), «Бытовая археология» (1910), «Культуры бронзового века в Средней России» (1915), «Археология. Каменный период» (1923), «Типологический метод в археологии» (1927) та інші.

Нагороджений орденом Леніна.

Помер у Москві.

Література

  1. а б https://www.archeo.ru/izdaniya-1/rossiiskii-arheologicheskii-ezhegodnik/vypuski-ezhegodnika/pdf/24RAE1Belozerova_et_al.pdf