Контрреформація

Реформація

* 95 тез * Формула згоди * Контрреформація Рух і деномінації   Протестантизм Реформація в Німеччині Лютеранство Анабаптизм Реформація у Швейцарії Кальвінізм Реформація в Нідерландах Менонітство Реформація в Англії Англіканство Пуританство Реформація в Шотландії Пресвітеріанство Реформація у Франції Гугеноти Реформація в Польщі Социніанство Реформація в Італії Реформація в Чехії Ключові події   Лейпцизький диспут Вормський едикт Селянська війна в Німеччині Шпаєрська протестація Марбурзький диспут Аугсбурзький рейхстаг Аугсбурзький мир Вестфальський мир Діячі Реформації   Мартін Лютер (Німеччина, 1483—1546) Філіп Меланхтон (Німеччина, 1497—1560) Ганс Таусен (Данія, 1494—1561) Олаус Петрі (Швеція, 1493—1552) Ульріх Цвінглі (Швейцарія, 1484—1531) Жан Кальвін (Швейцарія, 1509—1564) Томас Кранмер (Англія, 1489—1556) Джон Нокс (Шотландія, 1514(?)—1572) Фаусто Соцціні (Польща, 1539—1604) Предтечі Реформації   Вальденси Авіньйонський полон Пап (1309—1377) Лолларди Західна схизма (1378—1417) Гуситські війни (1420 до ~ 1434) Північне Відродження Цей шаблон: переглянути обговорити редагувати

Ко́нтрреформа́ція (лат. Contrareformatio), або Католи́цька Реформа́ція (лат. Reformatio Catholica), або Католицьке Відродження — у 1560—1648 роках рух за оновлення та реформування католицької церкви. Виник як реакція на протестантську Реформацію та поширення протестантизму. Тривала до кінця Тридцятирічної війни.

Рух за оновлення католицької церкви розпочався ще в кінці XV століття в Іспанії, коли там розпочали реформувати церковні порядки, спираючись на підтримку монархії. П'ятий Латеранський собор (1511–1517) постановив очистити католицьку церкву від зловживань. В цьому контексті виступ Мартіна Лютера у 1517 році можна трактувати як несподіваний випадок в процесі реформування церкви.

В історії часто трапляється, коли якась інституція починає себе реформувати, але втрачає контроль над розвитком процесу, зокрема, наприклад, у випадку Людовіка XVI i Михайла Горбачова.

• Ігнатій Лойола
• Карло Борромео

• В. І. Любащенко. Контрреформація [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 108. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Franz Schnabel: Deutschlands geschichtliche Quellen und Darstellungen der Neuzeit. Teubner, Stuttgart 1972 (Repr. d. Ausg. Leipzig 1931).
• Das Zeitalter der Reformation 1500—1550. 2. Auflage. 1972.
• Ernst W. Zeeden, Hans G. Molitor (Hrsg.): Die Visitationen im Dienst der kirchlichen Reform. 2. Auflage. Aschendorff-Verlag, Münster 1977, ISBN 3-402-03314-3.

• Karl Brandi: Deutsche Geschichte im Zeitalter der Reformation und Gegenreformation. 5. Auflage. Societäts-Verlag, Frankfurt/M. 1979, ISBN 3-7973-0341-6.
• Gustav Droysen: Geschichte der Gegenreformation. Magnus-Verlag, Stuttgart 1983, ISBN 3-88400-110-8.
• Heinrich Lutz: Reformation und Gegenreformation. Oldenbourg-Verlag, München 2005, ISBN 3-486-49585-2 (Oldenbourg-Grundriß der Geschichte, Bd. 10).
• Gerhard Oestreich: Geist und Gestalt des frühmodernen Staates. Ausgewählte Aufsätze. Duncker & Humblot, Berlin 1969.
• Moriz Ritter: Deutsche Geschichte im Zeitalter der Gegenreformation und des Dreissigjährigen Krieges. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 1974 (3 Bde., Repr. d. Ausg. Stuttgart 1889—1908).
• Philipp M. Soergel: Wondrous in His Saints. Counter Reformation Propaganda in Bavaria. University of California Press, Berkeley, Calif. 1993, ISBN 0-520-08047-5.
• Dieter J. Weiß: Katholische Reform und Gegenreformation. Ein Überblick. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2005, ISBN 3-534-15121-6.
• Rudolf Leeb, Susanne Claudine Pils, Thomas Winkelbauer (Hrsg.): Staatsmacht und Seelenheil. Gegenreformation und Geheimprotestantismus in der Habsburgermonarchie. Oldenbourg, Wien 2007, ISBN 978-3-7029-0546-0.

• Контрреформація [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія