Користувач:Zvr/Паризький трамвай: відмінності між версіями

Трамваї Іль -де-Франс (фр. Tramways d'Île-de-France) — мережа сучасних трамвайних ліній у регіоні Іль-де-Франс, Франція. Чотирнадцять ліній на середину 2020-х працюють (враховуючи лінії T3a та T3b як окремі лінії), з розширеннями та додатковими лініями як на стадії будівництва, так і на стадії планування. Хоча мережа в основному працює в передмістях Парижа, лінії T3a і T3b проходять повністю в межах міста, а лінії T2 і T9 починають свої маршрути в межах Парижа. Хоча лінії працюють незалежно одна від одної та, як правило, не сполучені між собою, деякі пересадки існують: між лініями T2 і T3a (на станції Порт-де-Версаль, з 2009 року), T3a і T3b (на станції Порт-де-Венсен, з 2012 року), T1 і T5 (на станції Марше-де-Сен-Дені, з 2013 року), T1 і T8 (на станції Сен-Дені, з 2014 року), T8 і T11 Express (на двох станціях: Університет Вільтанез і Епіне-сюр-Сен, з 2017 року), T3a і T9 (на станції Порт-де-Шуазі, з 2021 року) і T6 і T10 (шпиталь Беклер, з 2023 року). Однак остаточний проект усієї запланованої трамвайної мережі досить інтегрований. (Префікс «T» у номерах трамвайних ліній дозволяє уникнути плутанини з нумерацією ліній паризького метро).

Більшість ліній (за винятком ліній T4, T9, T11 Express і T13 Express) обслуговуються Régie Autonome des Transports Parisiens (RATP), яка також керує паризьким метро та більшістю автобусних перевезень у найближчих передмістях Парижа. Крім того, у той час як на більшості ліній використовується звичайний рухомий склад із сталевими колесами, на двох лініях (T5 і T6) використовуються трамваї з гумовими шинами^[en]. Лінії T4, T11 Express і T13 Express є трамвай-поїздами, які мають спільну колію з магістральними залізницями, і експлуатуються французьким національним залізничним оператором SNCF як частиною його регіональної залізничної мережі Transilien (за винятком лінії T11 Express, яка управляється SNCF як дочірня компанія Transkeo).

У 1855-1938 рік Париж мав розгалужену трамвайну мережу, що передувала паризькому метро майже на півстоліття. [ 3 ] У 1925 році довжина мережі становила 1111 км із 122 лініями. У 1930-х роках лобі нафтової та автомобільної промисловості чинили тиск на префектуру поліції Парижа, щоб вона прибрала трамвайні колії та звільнила місце для автомобілів. [ 4 ] Останню з цих трамвайних ліній першого покоління всередині Парижа, що сполучав Порт-де-Сен-Клу з Порт-де-Венсен, закрито в 1937 році, [ 5 ] останню лінію в усій паризькій агломерації, між Ле-Ренсі та Монфермей — 14 серпня 1938 р. [ 4 ]

Спочатку в паризьких трамваях використовували пар, а пізніше пневматичні двигуни, а потім електрику. Бельвільський фунікулер^[en], який працював у з 1891 по 1924 роки, іноді помилково вважають трамваєм, але насправді він був фунікулером.

Перша з нового покоління трамвайних ліній у Парижі — чинна лінія T1, відкрита в 1992 році, лінія T2 — в 1997 році, а лінії T3 і T4 — у 2006 році. Лінії T5 і T7 — у 2013 році, а T6 і T8 — у 2014 році, T11 Express — у 2017 році, T9 – у 2021 році, T13 Express – у 2022 році, T10 — у 2023 році.

Лінія	Відкриття[1]	Довжина	Станції	Оператор	Колійна система	Технологія
	1992[2]	17,9 км (11,1 миля)	37	RATP	звичайний	Трамвай
	1997[2]	17,9 км (11,1 миля)	24	RATP	звичайний	Трамвай
	2006[2]	12,4 км (7,7 миля)	25	RATP	звичайний	Трамвай
	2012[2]	17,5 км (10,9 миля)	33	RATP	звичайний	Трамвай
	2006[3]	13,3 км (8,3 миля)[3]	20	SNCF	звичайний	Трамвай-потяг
	2013[2]	6,6 км (4,1 миля)[2]	16	RATP	Translohr	Трамвай
	2014[4]	14 км (8,7 миля)[4]	21	RATP	Translohr	Трамвай
	2013[2]	11,2 км (7,0 миля)[2]	18	RATP	звичайний	Трамвай
	2014[4]	8,5 км (5,3 миля)[4][5]	17	RATP	звичайний	Трамвай
	2021[6]	10,3 км (6,4 миля)	19	Keolis	звичайний	Трамвай
	2023	6,8 км (4,2 миля)	13	RATP	звичайний	Трамвай
	2017	11 км (6,8 миля)	7	Transkeo	звичайний	Трамвай-потяг
	2023	20,4 км (12,7 миля)	16	Transkeo	звичайний	Трамвай-потяг
	2022	18,8 км (11,7 миля)	12	Transkeo	звичайний	Трамвай-потяг
Île-de-France tramway Line 14	2025	9,945 км (6,180 миля)	5	Stretto	звичайний	Трамвай-потяг
Загалом		196,55 км (122,13 миля)	282

Лінія T1 сполучає Аньєр-сюр-Сен і Женвільє з Нуазі-ле-Сек, прямуючі майже паралельно північній межі Парижа. Відкрито в 1992 році від станції RER Сен-Дені до станції паризького метро Бобіньї — Пабло Пікассо, де розташовані офіси префектури департаменту Сена-Сен-Дені ^[7]. Східне розширення від Бобіньї до Нуазі-ле-Сек було завершено у 2003 році, тоді як західне розширення до Аньєр-сюр-Сен і Женвільє, де є пересадка на західне відгалуження лінії 13 Паризького метро, ​​було відкрито у 2012 році. Розширення до Нантера плануєтьс�� на на заході, на сході у напрямку Монтрей, потім до Валь-де-Фонтене, де планується пересадка на RER.

Лінія T2 (Транс-Валь-де-Сен) з’єднує міст Безон (фр. Pont de Bezons) зі станцією метро Порт-де-Версаль (біля головного виставкового центру Парижа^[en]) через ділові райони Ла-Дефанс та Іссі-ле-Муліно. Відкрито в 1997 році між станціями Ла-Дефанс та Іссі — Валь-де-Сен, використовуючи колишню лінію SNCF — Муліно, яка закрита для регулярного руху поїздів в 1993 році. Трамвайна лінія T2 була вперше подовжена на південь у 2009 році, від Іссі — Валь-де-Сен станції до Порт-де-Версаль, потім на північ у 2012 році від Ла-Дефанс до Пон-де-Безон.

Лінія T3 (фр. Tramway des Maréchaux) — перша сучасна трамвайна лінія, яка фактично прямує власне Парижем. Поділена на дві частини, які називаються T3a та T3b, розділених на зупинці Порт-де-Венсен, щоб не перекривати там дорожній рух, попри наявність і роботу залізничної та електричної інфраструктури. Лінія має цю назву, оскільки прямує бульварами Маршалів, серією бульварів, які оточують Париж уздовж колишнього Тьєрського муру, побудованого в 1841-44 рр. Усі бульвари, за трьома винятками, отримали назви від маршалів Наполеона.

T3a сполучає станцію RER Пон-дю-Гарільяно на південному заході XV округу з Порт-де-Венсен на північному сході XII округу. T3b сполучає Порт-де-Венсен зі станцією метро Порт-де-ла-Шапель у XVIII окрузі, а з 24 листопада 2018 року із Порт-д’Аньєр (XVII окрузі) . ^[8] Планується розширення на захід у напрямку до Порт-Дофін (XVI окрузі), але на середину 2020-ї зупинено розширенням на захід лінії RER E.

Лінія T4 — 8-кілометрова розгалужена трамвайна лінія з 11 зупинками ^[3], яка сполучає станції RER Бонді та Ольне-су-Буа. Відкрита 18 листопада 2006. На відміну від інших трамвайних ліній в Іль-де-Франс, лінія T4 обслуговується SNCF. Нове відгалуження цієї трамвайно-потягової лінії, що прямує на схід до Монфермея, відкрито у 2020 році.

T5^[9] — трамвай на шинах Translohr ^[10], який курсує вздовж переважно окремої «колії» на жвавій національній трасі 1 (подібно до систем у Нансі^[en] чи Кані), де він замінює колишні автобусні лінії 168 і 268 Має 6,6 км колії ^[10] обслуговує 16 зупинок ^[10] між Сен-Дені, П'єрфіт-сюр-Сен, Сарсель і Гарж-ле-Гонесс. Має пересадку на T1 на південній кінцевій станції Марше-де-Сен-Дені і на станцію Гарж-Сарсель RER D на своїй північній кінцевій станції. ^[11] Лінія T5 відкрита в липні 2013 року. ^[12]

Т6 — 14-кілометрова (8,7 миль) лінія трамвая Translohr на шинах, яка обслуговує 21 станцію, від станції Transilien Вірофле — Правий берег до станції метро Шатійон — Монруж (південна кінцева лінії паризького метро 13), через Велізі-Віллакубле. 1,6 км найзахіднішої частини лінії (через Вірофле) знаходиться під землею, в єдиному тунелі, що перетинає місто з півдня на північ і має дві кінцеві зупинки, кожна під двома залізничними станціями міста, Рів-Гош (лінії C і N) і Рів-Друат (лінія L). Більша частина нинішньої лінії було відкрито у 2014 році, а підземну секцію — у 2016 році. Вона замінила автобусну лінію 295, яка стала переповненою та надто повільною для належного використання, а також кілька колишніх ліній Kéolis, що курсували через Велізі.

Основна стаття: Трамвай Іль-де-Франс, лінія 7

Трамвайна лінія 7 — це 11,2-кілометровий (7,0 миль) маршрут, який обслуговує 18 станцій [ 7 ] між Вільжуіф-Луї-Арагон (південно-західна кінцева станція 7-ї лінії паризького метро ) та Аті-Монс , через міжнародний ринок Рунжі та аеропорт Орлі . Він був відкритий у 2013 році [ 18 ] , щоб дозволити додаткове залізничне сполучення з Парижа до аеропорту Орлі та замінити автобусну лінію 285, яка також стала переповненою на своїй тепер доповненій частині. Решту зазначеної автобусної лінії також планується замінити майбутнім південним продовженням трамвайної лінії 7 у напрямку до залізничної станції Жювізі-сюр-Орж .

Основна стаття: Трамвай Іль-де-Франс, лінія 8

Ця трамвайна лінія довжиною 8,46 кілометра (5,26 милі), яка раніше була відома як Tram'y через Y-подібну форму в день відкриття (тоді як T4 отримав Y-подібну форму після першого відкриття), відходить від станції метро Saint-Denis–Porte de Paris Métro станція до Епіне-сюр-Сен — Оржемонт, з відгалуженням до університетського містечка Віллетануз, де вона сполучається з новішим експресом T11 лінія. Також планується розширення на південь, до самого Парижа, на станції RER Rosa Parks . Будівництво лінії почалося в 2010 році; послуги почалися в 2014 році. Дата відкриття південного розширення ще не встановлена. [ 18 ]

Основна стаття: Трамвай Іль-де-Франс, лінія 9

T9 — це трамвайна лінія, яка пролягає між станцією паризького метро Porte de Choisy та центром Орлі протяжністю 10,3 км (6,4 милі) і має 19 зупинок. Незважаючи на те, що вказує на цифру індексу, він відкрився після трамвайної лінії 11 експрес. Планується розширення на південь у напрямку Орлі.

Основна стаття: Трамвай Іль-де-Франс, лінія 10

T10 — трамвайна лінія від Кламара до станції Ла Круа де Берні в Антоні в південно-західному передмісті Парижа. Він був відкритий у 2023 році, має довжину 6,8 км (4,2 милі) і має тринадцять зупинок.

Основна стаття: Трамвай Іль-де-Франс, лінія 11

Перша «Експресна» трамвайна лінія паризької мережі — завдяки повторному використанню давно закритої залізничної лінії Grande Ceinture лише з кількома станціями — лінія T11 є першою з трьох ліній, що охоплюють колишню залізничну лінію Grande Ceinture, і згодом пропонує друге кругове залізничне сполучення навколо Парижа, чого паризькій системі громадського транспорту так не вистачало протягом десятиліть.

Лінія T11 була відкрита в 2017 році між станціями RER Épinay-sur-Seine і Le Bourget , це середня частина очікуваного повного маршруту між станціями RER Sartrouville і Noisy-le-Sec . Цей повний проект маршруту зробить T11 першою трамвайною лінією, яка з’єднає всі поточні лінії RER.

Основна стаття: Трамвай Іль-де-Франс, лінія 12

T12 — це трамвайна лінія між станцією Évry-Courcouronnes ( RER D ) і станцією Massy-Palaiseau ( RER B і C ) через станцію Épinay-sur-Orge ( RER C ) довжиною 20 км (12 миль) і 16 зупинок. Ця лінія використовує відрізок залізниці між Епіне та Массі, який раніше обслуговував RER C. Планується розширення T12 далі на північний захід, у напрямку до Версаль-Шантье , і також перейме Трансільєнську лінію V між Массі та Версалем, якщо буде введено. [ 19 ]

T13 — трамвайна лінія між залізничними станціями Сен-Жермен-ан-Ле і Сен-Сір-л'Еколь (RER C^[en] і Transilien лінії N^[en] і U^[en]) через найзахіднішу точку Версальських садів^[en] довжиною 18,8 км і має 11 зупинок. Відкрито 6 липня 2022 р. Розширень не планується.

Основна стаття: Трамвай Іль-де-Франс, лінія 14

T14 — це нова трамвайна лінія між Кресі-ла-Шапель і Есблі (лінія P Transilien ) довжиною 9,945 км (6,180 миль) і 5 зупинками. Має бути відкрита 22 березня 2025 ^[13]. Розширень не планується.

Експлуатується автобусна лінія Транс -Валь-де-Марн , яка проходить у визначеному коридорі BRT (автобусний швидкісний транзит) і призначена для забезпечення високої місткості, швидкого автобусного транзиту на південний схід від Парижа в департаменті Валь - де-Марн . RATP на відміну від більшості приміських автобусних ліній. Незважаючи на те, що воно починається з Т, це не трамвай. Проте RATP вважає його частиною мережі T і наразі розробляє плани щодо додаткових ліній BRT . Tvm був сертифікований як BRT зі срібною відмінністю в 2014 році. [ 20 ]

• Паризький метрополітен