Перегляд вихідного коду сторінки UGM-133 Trident II

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
{{Картка зброї
| назва                = UGM-133A Trident II (D5)
| зображення           = Trident II missile image.jpg
| розм_зобр            = 
| альт                 = 
| підпис               = запуск ракети Трайдент II (D5)
| походження           = {{USA}}
| тип                  = [[Балістичні ракети підводних човнів|БРПЧ]]
<!-- Зазначення типу -->
| є_техніка            = 
| є_ракета             = так
<!-- Історія використання -->
| служба               = 1990 — по т.ч.
| оператори            = [[ВМС США]]<br/>[[ВМС Великої Британії]]
| війни                = 
<!-- Історія виробництва -->
| розробник            = [[Lockheed Martin]]
| дата_розробки        = 1977–1990, 15 січня 1987<ref name="astronautix"/>
| виробник             = [[Lockheed Martin]]
| вартість_одиниці     = [[Долар США|$]]30,9 млн (2021)<ref name="navytridprice">{{Cite web|url=https://www.navy.mil/Resources/Fact-Files/Display-FactFiles/Article/2169285/trident-ii-d5-missile/|title=The US Navy -- Fact File: Trident II (D5) Missile|website=www.navy.mil|access-date=2022-09-25}}</ref>
| дата_виготовлення    = 1990 — по т.ч.
| кількість            =
| варіанти             =
<!-- Основні характеристики -->
| хар_підпис           = див. [[#Тактико-технічні характеристики|''ТТХ'']]
| вага                 =
| довжина              =
| част_довжина         =
| ширина               =
| висота               =
| діаметр              =
| обслуга              =
| десант               =
<!-- Характеристики техніки/ракет -->
| броня                =
| основне_озброєння    = 
| додаткове_озброєння  =
| двигун               =
| потужність_двигуна   =
| пп_відношення        =
| filling            =  1–8 Mk-5 [[Роздільна головна частина з блоками індивідуального наведення|RV]]/[[W88]] (475 кт) або <br /> 1–12 Mk-4 RV/[[W76|W76-0]] (100 кт) або <br /> 1–14 Mk-4A RV/[[W76|W-76-1]] (90 кт) <br />або <br /> 
Невідома кількість Mk-7 RV/[[W93]] (невідомо кт)<ref name=w931>{{cite journal|title=United States nuclear forces, 2019|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|volume=75|issue=3|pages=122–134|last1=Kristensen|first1=Hans M.|last2=Korda|first2=Matt|date=29 квітня 2019|doi=10.1080/00963402.2019.1606503|bibcode=2019BuAtS..75c.122K|doi-access=free}}</ref> <br /> Одна/декілька [[W76|W76-2]] (5–7{{nbsp}}кт)<ref name="W76-2_first_d">{{cite web |url=https://fas.org/blogs/security/2020/01/w76-2deployed/|title=US Deploys New Low-Yield Nuclear Submarine Warhead|publisher=[[Federation of American Scientists|FAS]]|date=29 січня 2020|access-date=29 січня 2020}}</ref><ref name="W76-2_WP">{{cite news |url=https://www.washingtonpost.com/world/national-security/trump-poised-to-get-new-low-yield-nuclear-weapons/2018/06/13/161b1466-6dac-11e8-9ab5-d31a80fd1a05_story.html|title=Trump poised to get new low-yield nuclear weapons|newspaper=[[Washington Post]]|date=13 червня 2018|access-date=29 січня 2020}}</ref> 
| трансмісія           =
| підвіска             =
| кліренс              =
| ємність_палива       =
| дальність_техніки    = 12 000 км (точна інформація засекречена)<ref name="CSIS Missile Threat">{{cite web|url=http://missilethreat.csis.org/missile/trident-d-5/|title=Trident D-5 - Missile Threat|website=csis.org|access-date=29 березня 2018}}</ref><ref name="DEPARTMENT OF DEFENSE APPROPRIATIONS ACT 1995">{{cite web|title=DEPARTMENT OF DEFENSE APPROPRIATIONS ACT, 1996 (Senate – August 11, 1995)|url=https://fas.org/nuke/guide/usa/slbm/950811-cr.htm|access-date=13 червня 2014}}</ref>
| швидкість            =
| наведення            =
| керування            =
<!-- Тільки ракети -->
| розмах_крил          =
| ракетне_паливо       =
| стеля                =
| висота_п             =
| глибина              =
| прискорення          =
| точність             = [[Кругове імовірне відхилення|КІВ:]] 100 м<ref>In Combat, section Smart Weapons, page 13,  Malcolm McCavendish, 1991</ref>
| пускова_платформа    = [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]]
| транспорт            = 
}}
'''UGM-133A Трайдент II (D5)''' ({{lang-en|UGM-133A Trident II (D5)}}&nbsp;— «тризуб»)&nbsp;— американська [[Багатоступенева ракета|триступенева]] балістична ракета, призначена для [[Балістичні ракети підводних човнів|запуску з атомних підводних човнів]]. Розроблена [[Lockheed Martin|Lockheed Martin Space Systems]], [[Саннівейл]], штат [[Каліфорнія]]. Ракета має максимальну дальність 12000&nbsp;км<ref name="CSIS Missile Threat"/> і має головну частину з [[Роздільна головна частина з блоками індивідуального наведення|блоками індивідуального наведення]], оснащеними [[Термоядерна бомба|термоядерними зарядами]] потужністю 475 і 100&nbsp;кілотонн. Завдяки високій точності БРПЧ здатна ефективно вражати невеликі високозахищені цілі&nbsp;— глибокі [[бункер]]и та [[Шахтна пускова установка|шахтні пускові установки]] міжконтинентальних балістичних ракет. Станом на 2010 рік «Трайдент&nbsp;II»&nbsp;— єдина [[Балістичні ракети підводних човнів|БРПЧ]], що залишилася на озброєнні [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]] ВМС США і [[Королівський військово-морський флот Великої Британії|ВМС Великої Британії]]. Бойові заряди, розгорнуті на «Трайдент&nbsp;II», становлять 52&nbsp;% від СЯС США і 100&nbsp;%&nbsp;— СЯС Великої Британії.

Разом з ракетою «[[UGM-96 Trident I|Трайдент&nbsp;I]]» є частиною ракетного комплексу «[[Трайдент (ракета)|Трайдент]]». У [[1990|1990 році]] прийнята на озброєння ВМС США. Носіями ракетного комплексу «Трайдент» є 14 [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]] [[Підводні човни типу «Огайо»|типу «Огайо»]] (з 24 (20 з 2017 року){{efn|Кожен корпус спочатку мав 24 ракетні шахти. Ця кількість була скорочена до 20 у 2017 році завдяки новому договору СНО}} ракетами на кожному підводному човні). [[1995]] року у прийнята на озброєння [[Королівський військово-морський флот Великої Британії|Королівських ВМС Великої Британії]]. Ракетами «Трайдент&nbsp;II» озброєні 4 ПЧАРБ типу [[Підводні човни класу Vanguard|«Венгард»]] (з 16 ракетами на кожному підводному човні).

З моменту завершення розробки у 1989 році було здійснено 215 випробувальних запусків ракети D5, з них успішних 191<ref name=trident_stat/>, останній з яких відбувся з борту підводного човна USS ''Maine'' (SSBN-741) у лютому 2020 року. Було менше 10 невдалих випробувальних запусків, останній невдалий запуск відбувся з борту HMS ''Vanguard'' біля узбережжя [[Флорида|Флориди]] в січні 2024 року. D5 є шостим поколінням ракет, розгорнутих з моменту початку програми морського ядерного стримування 60 років тому. Версія Trident D5LE ('''LE'''&nbsp;— '''L'''ife-'''E'''xtension, [[UGM-133 Trident II#Виробництво та модернізації|продовження терміну служби]]) залишатиметься на озброєнні до 2042 року.

== Історія розробки ==
Чергова трансформація поглядів американського політичного керівництва на перспективи [[Ядерна війна|ядерної війни]] почалася приблизно з другої полов��ни [[1970-ті|1970-х років]]. Більшість вчених дотримувалися думки, що для США смертельним буде навіть радянський ядерний удар у відповідь. Тому була прийнята теорія обмеженої ядерної війни для Європейського [[Театр воєнних дій|театру воєнних дій.]] Для її реалізації були необхідні нові ядерні озброєння<ref>{{cite web|url=http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/trident1/trident1.shtml|title=Баллистическая ракета подводных лодок UGM-96A «Trident-1» C-4|work=информационная система «Ракетная техника» — сайт Балтийского Государственного Технического Университета|accessdate=2010-05-18|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5qnQUhC?url=http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/trident1/trident1.shtml|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}</ref>.

[[Файл:Robert McNamara at a cabinet meeting, 22 Nov 1967.jpg|thumb|left|150px|[[Роберт Макнамара]]. 1967]]

[[Міністерство оборони США|Міністерством оборони США]] ще [[1 листопада]] [[1966]] а була розпочата дослідницька робота зі стратегічних озброєнь STRAT-X. Спочатку метою програми була оцінка проєкту нової стратегічної ракети запропонованої [[ПС США]]&nbsp;— майбутньої MX. Проте під керівництвом міністра оборони [[Роберт Макнамара|Роберта Макнамари]] були сформульовані правила оцінки, згідно з якими одночасно повинні оцінюватися пропозиції інших родів військ. При розгляді варіантів проводився розрахунок вартості створюваного комплексу озброєнь з урахуванням створення всієї інфраструктури базування. Проводилася оцінка кількості бойових зарядів, що виживуть після ядерного удару супротивника. Отримана вартість бойових зарядів, що виживуть, була основним критерієм оцінки. Від ПС США, крім МБР з розгортанням в шахті підвищеної захищеності, поступив на розгляд варіант використання нового бомбардувальника [[B-1 Lancer|Б-1 «Лансер»]]<ref name="proatom">{{cite web|url=http://www.proatom.ru/modules.php?name=News&file=article&sid=1421|title=Американские подводные лодки стратегического назначения|date=30.06.2008|accessdate=2010-05-02|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5qoOS0F?url=http://www.proatom.ru/modules.php?name=News|archivedate=29.01.2011|deadurl=no}}</ref>.

[[ВМС США]] запропонували систему стратегічного озброєння ULMS ({{Lang-en|'''U'''ndersea '''L'''ong-range '''M'''issile '''S'''ystem}}). Основою системи були підводні човни з новими ракетами збільшеної дальності '''EXPO''' ({{Lang-en|'''EX'''panded «'''PO'''seidon»}}). Дальність ракети дозволяла випускати весь боєкомплект одразу після виходу з бази<ref name="proatom"/>.

Програма ULMS виграла конкурс STRAT-X. Міністром оборони США було схвалено рішення координаційного комітету ВМС ({{Lang-en| Decision Coordinating Paper (DCP) No. 67}}) №&nbsp;67 від [[14&nbsp;вересня]] [[1971]] по ULMS. Був затверджений поетапний розвиток програми. На першому етапі в рамках програми EXPO створювалася ракета збільшеної дальності в габаритах ракети «Посейдон» і розробка нової [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]] типу [[Підводні човни типу «Огайо»|«Огайо»]]. А в рамках другого етапу ULMS II&nbsp;— створення ракети великих габаритів<ref name="fas_org">{{cite web
 |url         = http://www.fas.org/nuke/guide/usa/slbm/d-5.htm
 |title       = Trident II D-5 Fleet Ballistic Missile
 |date        = 
 |work        = fas.org
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qpcrlR?url=http://www.fas.org/nuke/guide/usa/slbm/d-5.htm
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref> з підвищеною дальністю. Рішенням міністра від [[23 грудня]] [[1971]] в бюджет ВМС був закладений прискорений графік робіт з планованим розгортанням ракет в [[1978]] році.

З травня [[1972]] року замість абревіатури UMLS для позначення програми стали використовувати термін «Трайдент». Відповідно ракета, яка мала бути створена на першому етапі&nbsp;— EXPO ({{Lang-en|EXpanded «POseidon»}}), отримала найменування «Трайдент&nbsp;I&nbsp;C4», а створена на другому етапі робіт ракета більшої дальності&nbsp;— «Трайдент&nbsp;II D5» ({{Lang-en|Trident II D5}})<ref name="fas_org"/>.

Спочатку, з метою зниження вартості та прискорення термінів робіт, розглядалися три варіанти реалізації «Трайдент&nbsp;II»:
* подовжений варіант C4&nbsp;— ракета діаметром 1,8 [[метр]]и (71 [[дюйм]]) із збільшеною довжиною ступенів;
* перший ступінь із збільшенням діаметра до 2,1 метра (84 дюймів), а другий і третій ступені від C4;
* базовий варіант&nbsp;— ракета діаметром 2,1 метра (84 дюйма).
В [[1974]] році у був затверджений план робіт. Роботи мали розпочатись в 1974 році з прийняттям ракети на озброєння в 1985 році.

Строки початку робіт неодноразово відкладалися через проблеми з фінансуванням. Реалізовувати програму НДДКР розпочали тільки в жовтні 1977 року. Головним підрядником з розробки ракети стала фірма Lockheed Missiles and Space Company. Бюджет програми постійно скорочувався (так в 1979 фінансовому році було виділено всього 5 мільйонів доларів замість запланованих 15). З [[10 лютого]] [[1975]] а за директивою міністра оборони розглядалися варіанти уніфікації з армійською ракетою MX Піскіпер аж до розробки єдиної ракети. Цей варіант також наполегливо рекомендувався [[Конгрес США|Конгресом]]. Нарешті, в грудні 1979 року було вирішено відмовитися від уніфікації ракет, оскільки економія коштів (близько 300 мільйонів доларів) не компенсувала значне погіршення тактико-технічних характеристик<ref name="fas_org"/>.

Все це призвело до того, що терміни прийняття ракети на озброєння постійно відкладалися. Після серії випробувань, ракета була прийнята на озброєння в [[1990]] році.


== Участь Великої Британії ==
{{seealso|Підводні човни типу «Вангард»}}

[[Файл:President Reagan and Prime Minister Margaret Thatcher at Camp David 1986.jpg|left|thumb|[[Маргарет Тетчер]] і [[Рональд Рейган]]]]
[[Файл:HMS Vanguard (SSBN-50).jpg|thumb|Перший підводний човен типу «Вангард»]]
Для придбання [[Королівський військово-морський флот Великої Британії|королівським ВМС]] системи «Трайдент» було використано угоду між США і [[Велика Британія|Великою Британією]] з продажу ракетної системи Поларіс ({{lang-en|Polaris Sales Agreement}})<ref name="NAO-1987">{{книга|автор =
|заголовок =Ministry of Defence and Property Services Agency: Control and Management of the Trident Programme
|место=
|видавництво =National Audit Office (United Kingdom)
|дата =29 червня 1987
|сторінки = Part 4
|isbn = 0102027889}}</ref>. Британія закупила ракети системи «Трайдент» для установки на своїх [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]] типу [[Підводні човни класу «Вангард»|«Вангард»]].

Прем'єр-міністр Великої Британії [[Маргарет Тетчер]] [[10 липня]] [[1980]] року написала президенту США [[Джиммі Картер|Картеру]] лист з проханням затвердити поставки «Трайдент I С4»<ref>{{cite web
 |url         = http://www.nuclearfiles.org/menu/key-issues/nuclear-weapons/issues/policy/british-nuclear-policy/PDFs/Freedom%20of%20Information%20request%20about%20the%20UK%20nuclear%20deterrent.pdf
 |title       = Запрос в рамках программы FREEDOM OF INFORMATION REQUEST
 |date        = 
 |work        = nuclearfiles.org
 |publisher   = 
 |format      = pdf
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qqlldg?url=http://www.nuclearfiles.org/menu/key-issues/nuclear-weapons/issues/policy/british-nuclear-policy/PDFs/Freedom%20of%20Information%20request%20about%20the%20UK%20nuclear%20deterrent.pdf
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110206095105/http://www.nuclearfiles.org/menu/key-issues/nuclear-weapons/issues/policy/british-nuclear-policy/PDFs/Freedom%20of%20Information%20request%20about%20the%20UK%20nuclear%20deterrent.pdf |date=2011-02-06 }}</ref>. Проте в [[1982]] році Тетчер направила президенту [[Рональд Рейган|Рейгану]] прохання Сполученого Королівства розглянути можливість придбання системи «Трайдент II D5». Цей дозвіл було отримано від США в березні 1982 року<ref>{{cite web
 |url         = http://www.nuclearfiles.org/menu/key-issues/nuclear-weapons/issues/policy/british-nuclear-policy/PDFs/Freedom%20of%20Information%20request%20about%20the%20UK%20nuclear%20deterrent.pdf
 |title       = Запрос в рамках программы FREEDOM OF INFORMATION REQUEST
 |date        = 
 |work        = nuclearfiles.org
 |publisher   = 
 |format      = pdf
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qrWxHe?url=http://www.nuclearfiles.org/menu/key-issues/nuclear-weapons/issues/policy/british-nuclear-policy/PDFs/Freedom%20of%20Information%20request%20about%20the%20UK%20nuclear%20deterrent.pdf
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110206095105/http://www.nuclearfiles.org/menu/key-issues/nuclear-weapons/issues/policy/british-nuclear-policy/PDFs/Freedom%20of%20Information%20request%20about%20the%20UK%20nuclear%20deterrent.pdf |date=2011-02-06 }}</ref><ref>{{cite web
 |url         = http://www.reagan.utexas.edu/archives/speeches/1982/31182b.htm
 |title       = Reagan letter to Thatcher
 |date        = 
 |work        = nuclearfiles.org
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qsHJhy?url=http://www.reagan.utexas.edu/archives/speeches/1982/31182b.htm
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100913055759/http://www.reagan.utexas.edu/archives/speeches/1982/31182b.htm |date=2010-09-13 }}</ref>. Відповідно до цієї угоди крім вартості самих ракет, Велика Британія зобов'язана була сплатити 5&nbsp;% вартості устаткування, необхідного для НДДКР. Через спеціальний фонд ({{lang-en|Polaris Trust Fund}}) в рамках цих зобов'язань було переведено 116 000 000 доларів<ref name="NAO-1987"/>. Придбані Великою Британією ракети були оснащені бойовими блоками власної розробки. Технічне обслуговування та модернізація ракет в процесі експлуатації здійснюються фахівцями із США.

== Конструкція ==
[[Файл:Trident2.svg|thumb|left|1&nbsp;— аеродинамічна голка (в складеному положенні); 2&nbsp;— двигун третього ступеня, 3&nbsp;— носовий ковпак, 4&nbsp;— бойові блоки W88/Mk5; 5&nbsp;— носовий обтічник; 6&nbsp;— відсік устаткування, включаючи бойову ступінь; 7&nbsp;— двигун другого ступеня; 8&nbsp;— перехідний відсік; 9&nbsp;— двигун першого ступеня]]

=== Конструкція маршових ступенів ===
Ракета «Трайдент-2»&nbsp;— триступенева, з розташуванням ступенів типу «тандем». Довжина ракети {{formatnum:13530}}&nbsp;мм (532,7&nbsp;дюйма)<ref>{{cite web
 |url         = http://www.fas.org/nuke/guide/usa/slbm/d5_04.gif
 |title       = схема Trident II D-5 с з габаритними розмірами ракети та ступенів
 |date        = 
 |work        = fas.org
 |publisher   = 
 |format      = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qt1hAl?url=http://www.fas.org/nuke/guide/usa/slbm/d5_04.gif
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>, максимальна стартова маса {{formatnum:59078}}&nbsp;кг ({{formatnum:130244}}&nbsp;[[Фунт (одиниця маси)|фунтів)]]<ref name="astronautix">{{cite web
 |url         = http://www.astronautix.com/lvs/trident.htm
 |title       = Trident
 |date        = 
 |work        = astronautix.com
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qtmkEh?url=http://www.astronautix.com/lvs/trident.htm
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>. Всі три маршові ступені оснащені [[Твердопаливний ракетний двигун|РДТП]]. Перший і другий ступінь мають діаметр 2108&nbsp;мм (83&nbsp;дюйми) і з'єднані між собою перехідним відсіком. Носова частина має діаметр 2057&nbsp;мм (81&nbsp;дюйм). Включає в себе двигун третього ступеня, що займає центральну частину головного відсіку і ступінь розведення з бойовими блоками розташовану навколо нього. Від зовнішніх впливів носова частина закрита обтічником і носовим ковпаком з розсувною телескопічною аеродинамічною голкою.

Двигуни першого та другого ступенів розроблялися спільним підприємством створеним фірмами [[Hercules&nbsp;Inc]] і Thiokol. Корпуси двигунів першого і другого ступеня є одночасно корпусом відповідних ступенів і виготовлені з вуглець-епоксидного [[Композити|композиту]]. Двигун третього ступеня був розроблений фірмою United Technologies Corp. І спочатку був побудований з [[Кевлар|кевлар-епоксидного]] композиту. Але в процесі виробництва, після [[1988]]&nbsp;року, його також стали виготовляти з вуглець-епоксидного композиту. Це додало дальності (за рахунок зменшення маси корпусу) і усунуло виникнення [[Електростатичний потенціал|електростатичних потенціалів]] пари вуглець/кевлар<ref name="fas_org"/>.

В [[Твердопаливний ракетний двигун|РДТП]] «Трайдент-2» застосовується сумішеве ракетне паливо. 75&nbsp;відсотків палива складають тверді компоненти&nbsp;— [[октоген]], [[алюміній]], і перхлорат амонію. Як зв'язуюча речовина використані [[поліетиленгліколь]], [[нітроцелюлоза]], [[нітрогліцерин]], та [[гексадіізоціанат]]. Відмінності від палива «Трайдент-1» полягають у застосуванні поліетиленгліколю (PEG) замість полигликоль адипату (PGA). Це дозволило збільшити відсоток твердих речовин з 70 до 75. Паливо отримало позначення PEG/NG75. Виробник палива фірма Joint Venture дала йому позначення NEPE-75<ref name="fas_org"/> (від {{lang-en|Nitrat Ester Plasticized Polyether}}&nbsp;— ''поліефір, пластифікований ефіром азотної кислоти'').

Двигуни всіх трьох ступенів мають хитке втоплене сопло полегшеної конструкції з композитного матеріалу на основі [[графіт]]у. На відміну від застосованих на «Трайдент-1» сегментованих соплових вставок з піролітичного графіту, в соплах на «Трайдент-2» застосована стійкіша до зносу при підвищених температурах цільна вставка з вуглець-вуглецевого композиту<ref name="fas_org"/>.

На всіх трьох ступенях керівне зусилля по [[тангаж]]у і рисканню здійснюється за рахунок управління вектором тяги за допомогою відхилення сопел. Управління куту [[Крен (мореплавство)|крену]] не ведеться. Його коригування проводиться при роботі рухової установки блоку розведення. Кути повороту сопел підібрані на основі необхідних зусиль для коригування траєкторії і не перевищують 6–7°. Зазвичай, максимальне відхилення становить 2–3° при включенні двигуна після виходу з води. Під час решти польоту зазвичай не перевищує 0,5°<ref name="new-factoria">{{cite web
 |url         = http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/trident2/trident2.shtml
 |title       = Баллистическая ракета подводных лодок «Trident-2»
 |date        = 
 |work        = информационная система «Ракетная техника» — сайт Балтийского Государственного Технического Университета
 |publisher   = 
 |format      = 
 |pages       = 
 |lang        = 
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qucUU7?url=http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/trident2/trident2.shtml
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>.

Тяга двигуна першого ступеня&nbsp;— {{formatnum:91170}}&nbsp;кгс<ref>{{cite web|url=http://www.atomicarchive.com/Almanac/TridentD5.shtml|title=TRIDENT II D-5|language=англійською|accessdate=2010-05-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5qvXsQH?url=http://www.atomicarchive.com/Almanac/TridentD5.shtml|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}</ref>. Після включення двигуна першого ступеня ракета піднімається вертикально і починає відпрацьовувати програму польоту<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО">''В. Красненський, В. Грабів.'' [http://commi.narod.ru/txt/0000/xx11.htm Ракетний комплекс ПЧАРБ КРАЇН НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120322204604/http://commi.narod.ru/txt/0000/xx11.htm |date=22 березня 2012 }}, «Закордонне військове огляд»</ref>. Час роботи двигуна першого ступеня 65&nbsp;секунд<ref name="US_weapon_486">{{книга-ру|автор=Colonel Timothy M. Laur, Steven L. Llanso.|заглавие=Encyclopedia of modern us military weapons|ответственный=Edited by Walter J. Boyne|место=New York|издательство=Berkley Trade|год=1998|pages=468|allpages=509|isbn=0-425-16437-3}}</ref>. На висоті близько 20&nbsp;км, після виключення двигуна першого ступеня, відбувається відстріл першого ступеня і включення двигуна другого ступеня<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>. Цей двигун також працює 65&nbsp;секунд<ref name="US_weapon_486"/>, після чого відбувається його виключення і запуск двигуна третього ступеня<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>. Через 40&nbsp;секунд<ref name="US_weapon_486"/>, відбувається відключення двигуна третього ступеня, його відокремлення і починається етап розведення боєголовок<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>.

Головний обтічник захищає ракету при русі у воді і щільних шарах атмосфери. Відділення обтічника проводиться під час роботи другого ступеня. Відведення обтічника з траєкторії ракети проводиться за допомогою твердопаливних двигунів. Для зменшення аеродинамічного опору в щільних шарах використовується розсувна телескопічна аеродинамічна голка. Конструктивно вона являє розсувну штангу з 7 частин з диском на кінці. До старту голка в складеному стані знаходиться в головному обтічнику в ніші двигуна третього ступеня. Її висунення відбувається за допомогою порохового акумулятора тиску на висоті близько 600&nbsp;метрів протягом 100&nbsp;мс. Застосування голки дозволило значно збільшити дальність польоту ракети. Для ракети «Трайдент-1» прибавка дальності склала 550&nbsp;км<ref name="new-factoria"/>.

=== Конструкція головної частини ===
[[Файл:Trident 2 D5 PBV trajectory.jpg|thumb|400px|left|Схема польоту ракети «Трайдент-2» на ділянці розведення бойових блоків (умовно показані тільки 2 бойових блоки)
<br/><br/>
1&nbsp;— закінчення роботи третьої ступені;<br/>
2&nbsp;— відокремлення третього ступеня і блоку розведення;<br/>
3&nbsp;— орієнтація блоку розведення, отримання даних системою [[Астрономічна навігація#Астровізирування|астрокорекції]] (астровізирування);<br/>
4&nbsp;— орієнтація ступені розведення, розгін до необхідної швидкості;<br/>
5&nbsp;— розворот;<br/>
6&nbsp;— відділення бойового блоку, включаючи бойову ступінь (умовно показано розташування блоку розведення на траєкторії польоту другого бойового блоку, насправді він виходить на неї протягом роботи на ділянці 8);<br/>
7&nbsp;— розворот;<br/>
8&nbsp;— повна тяга, розгін до швидкості, необхідної для відділення 2-го ББ;<br/>
9&nbsp;— розворот;<br/>
10&nbsp;— відокремлення 2-го ББ;<br/>
11&nbsp;— розворот;<br/>
12&nbsp;— відведення блоку розведення з траєкторії польоту ББ
<br/><br/>
I&nbsp;— траєкторія польоту першого бойового блоку;<br/>
II&nbsp;— траєкторія польоту другого бойового блоку;<br/>
III&nbsp;— траєкторія польоту блоку розведення
<br/><br/>
A&nbsp;— активна ділянка траєкторії, робота перших трьох ступенів.<br/>
B&nbsp;— ділянка розведення бойових блоків, робота блоку розведення;<br/>
C&nbsp;— пасивна ділянка, політ бойових блоків по балістичній траєкторії;<br/>
D&nbsp;— ділянка польоту в щільних шарах атмосфери.]]

Головна частина ракет розроблялася фірмою «[[Дженерал Електрик]]». До її складу крім раніше зазначених обтічника і [[Твердопаливний ракетний двигун|РДТП]] третього ступеня входять приладовий відсік, бойовий відсік і рушійна установка. В приладовому відсіку встановлюються системи управління, розведення боєголовок, джерела електроживлення та інше обладнання. Система управління контролює роботу всіх трьох ступенів ракети і ступені розведення<ref name="fas_org"/>.

ЕОМ і керуючі ланцюги, що входять в систему управління Mk6, розміщені в блоці в нижній частині приладового відсіку. Також в задній частині ступені розведення розташований другий блок у складі гіростабілізованої платформи (два [[гіроскоп]]и, три [[акселерометр]]и й датчики системи [[Астрономічна навігація#Астровізирування|астрокорекції]]) та системи термостатування. У верхній частині приладового відсіку розташована система розведення боєголовок. Ця система виконує подачу команд на маневрування бойової ступені, вводить дані в системи підриву боєголовок (висоту підриву), проводить їх зведення і подає команду на відділення бойових блоків<ref name="new-factoria"/>.

До складу рушійної установки ступеня розведення входять чотири газогенератора і 16 «щілинних» сопел. Для розгону ступеня розведення і його стабілізації за тангажем та рисканням призначені чотири сопла розташованих на верхній частині і чотири на нижній. Решта вісім сопел призначені для створення керувальних зусиль за креном. Газогенератори були розроблені фірмою «Atlantic research», являють собою порохові газогенератори з питомим імпульсом порядку 236&nbsp;с<ref name="new-factoria"/> і об'єднані в два блоки. Блок «А» у складі двох газогенераторів починає роботу після відділення [[Твердопаливний ракетний двигун|РДТП]] третього ступеня. Блок «Б» з ще двох газогенераторів вмикається після припинення роботи блоку «А». Витік газу з сопел проводиться постійно. Керуючі зусилля виникають за рахунок перекриття/розкриття частини сопел<ref name="fas_org"/>.

У порівнянні зі схемою роботи ступені розведення ракети «Трайдент-1», на «Трайдент-2» введено ряд удосконалень. На відм��ну від польоту С4, на ділянці розгону бойові блоки дивляться «вперед». Після відділення [[Твердопаливний ракетний двигун|РДТП]] третього ступеня відбувається орієнтація ступеня розведення в положення необхідне для астрокорекції. Після цього на підставі уточнених координат бортовий комп'ютер проводить розрахунок траєкторії, ступінь орієнтується блоками вперед і відбувається розгін до необхідної швидкості. Ступінь розвертається і відбувається відокремлення одного бойового блоку, зазвичай вниз по відношенню до траєкторії під кутом 90&nbsp;градусів. В тому випадку, якщо блок, що відокремлюється, перебуває в полі дії одного з сопел, воно перекривається. Три інших сопла, що працюють, починають розворот бойового ступеня. Тим самим знижується вплив на орієнтацію бойового блоку рушійної установки, що підвищує точність. Після орієнтування по ходу польоту починається цикл для наступного бойового блоку&nbsp;— набирання швидкості, розворот та відокремлення. Ця процедура повторюється для всіх боєголовок<ref name="fas_org"/>. В залежності від відстані району пуску до цілі і траєкторії ракети боєголовки досягають об'єктів ураження через 15-40&nbsp;хвилин після запуску ракети<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>.

У бойовому відсіку можуть розміщуватися до 8 боєголовок W88 потужністю 475&nbsp;кт або до 14&nbsp;W76 потужністю 100&nbsp;кт. При максимальному навантаженні ракета здатна закинути 8 блоків W88 на відстань 7838&nbsp;км<ref name="plrc_org">{{cite web
 |author      = Bob Aldridge.
 |url         = http://plrc.org/docs/011117D.pdf
 |title       = U.S. TRIDENT SUBMARINE & MISSILE SYSTEM: THE ULTIMATE FIRST-STRIKE WEAPON
 |format      = pdf
 |work        = plrc.org
 |publisher   = 
 |language    = англійською
 |pages       = стр. 28
 |accessdate  = 2010-05-22
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qwQAkH?url=http://plrc.org/docs/011117D.pdf
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>.

За результатами випробувань блоку W76 в конструкцію W88 був внесений ряд змін. В конструкції носового обтічника застосований носок з вуглець-вуглецевого композиту з металізованим центральним стрижнем. Внаслідок цього, при проході через щільні шари атмосфери відбувається рівномірніша абляція матеріалу носка і знижується відхилення бойового блоку<ref name="fas_org"/>.

Ці вдосконалення, а також застосування на ракеті апаратури [[Астрономічна навігація#Астровізирування|астрокорекції]] разом з підвищенням ефективності навігаційної системи ПЧАРБ дозволило отримати для блоків [[W88]] КІВ 120&nbsp;метрів<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/><ref name="new-factoria"/>. При використанні в ІНС для корекції координат системи NAVSTAR [[КІВ]] досягає 90&nbsp;метрів<ref>{{cite web
 |url         = http://www.designation-systems.net/dusrm/m-133.html
 |title       = Lockheed Martin UGM-133 Trident II
 |date        = 
 |work        = designation-systems.net
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 2009-11-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qxBzuK?url=http://www.designation-systems.net/dusrm/m-133.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>.
При ураженні ракетних шахт противника використовується так званий спосіб «2 по 1»&nbsp;— націлювання на одну шахту МБР двох бойових блоків з різних ракет. При цьому ймовірність ураження цілі становить 0,95. Виробництво блоків W88 було обмежено 400&nbsp;одиницями<ref>{{cite web
 |url         = http://nuclearweaponarchive.org/Usa/Weapons/W88.html
 |title       = The W88 Warhead
 |date        = 
 |work        = nuclearweaponarchive.org
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 2009-11-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qy3jeO?url=http://nuclearweaponarchive.org/Usa/Weapons/W88.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>. Тому більшість ракет озброєні ББ W76. При використанні двох менш потужних блоків при способі «2 по 1» ймовірність виконання завдання знижується до 0,84.

Британські боєголовки розроблялися лабораторією [[Atomic Weapons Establishment]] в Aldermaston. Розробка велася за активної участі фахівців із США. Ці боєголовки конструктивно подібні до боєголовок W-76. Згідно з непідтвердженими даними в британській боєголовці використовується корпус Mk4 від бойового блоку W-76, а британські фахівці займалися розробкою ядерного бойового заряду. На відміну від американських боєголовок британські мають три варіанти підриву&nbsp;— 0,3&nbsp;кт, 5–10&nbsp;кт і 100&nbsp;кт<ref>{{cite web
 |url         = http://nuclearweaponarchive.org/Uk/UKArsenalRecent.html
 |title       = The Current British Arsenal
 |date        = 30 квітня 2001
 |work        = nuclearweaponarchive.org
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 2009-11-04
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5qyuiLn?url=http://nuclearweaponarchive.org/Uk/UKArsenalRecent.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>.

=== Система зберігання і пуску ракет ===
Для ракети «Трайдент II», традиційно для американського флоту, застосований «сухий» метод старту&nbsp;— з сухої ракетної шахти, без заповнення її водою. На [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]] [[Підводні човни типу «Огайо»|«Огайо»]], озброєних комплексом «Трайдент II», встановлена система зберігання і пуску ракет Mk35 mod 1<ref name="ЗВО_1991_3_стр50">{{статья|автор=Капитан 2 ранга В. Кожевников.|заглавие=Ракетный комплекс «Трайдент»|издание=[[Зарубежное военное обозрение]]|год=1991|выпуск=3|страницы=50}}</ref><ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>. Система складається з шахтних пускових установок, підсистеми викиду ракети, підсистеми контролю і управління пуском і навантажувального обладнання ракет. Ракетна шахта являє собою сталевий циліндр, жорстко закріплений в корпусі човна. З метою можливості установки «Трайдент II» ракетна шахта в порівнянні з попередніми човнами типу «Лафайет» була збільшена (діаметр становить 2,4 метра, а довжина 14,8 метрів). Шахта згори зачиняється кришкою з гідравлічним приводом. Кришка забезпечує герметизацію шахти і розрахована на той же тиск, що і корпус човна<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/><ref name="ЗВО_1991_3_стр50"/>. Пускова установка має чотири контрольно-налагоджувальних люки для проведення оглядів. Один люк розташований на рівні першої палуби ракетного відсіку. Два люки, призначені для доступу до приладового відсіку і гнізда&nbsp;— на рівні другої палуби. Ще один люк, для доступу до підракетної камери, розташований на рівні четвертої палуби<ref name="ЗВО_1991_3_стр50"/>. Спеціальний механізм блокування забезпечує захист від несанкціонованого проникнення і управляє відкриттям кришки і технологічних лючків<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>.

Всередині шахти встановлюється пусковий стакан й устаткування подачі парогазової суміші. Пусковий стакан накривається мембраною, яка запобігає потраплянню води всередину при відкриванні кришки під час старту. Мембрана має куполоподібну форму і виготовляється з фенольної смоли, армованої азбестом. При запуску ракети, за допомогою встановлених на її внутрішній стороні профільованих зарядів вибухової речовини, мембрана розбивається на центральну і кілька бічних частин. Пускова шахта оснащена штекерним роз'ємом нового типу, призначеним для з'єднання ракети з системою управління стрільбою, автоматично від'єднується в момент пуску ракети<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>.

Перед пуском в шахті створюється надлишковий тиск. У кожній шахті для формування парогазової суміші встановлено пороховий акумулятор тиску (ПАТ)<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>. У пусковій установці змонтовано патрубок для подачі парогазової суміші і підракетна камера, в яку надходить парогаз<ref name="ЗВО_1991_3_стр50"/>. Газ, виходячи з ПАТ-у, проходить через камеру з водою, частково охолоджується і, вступаючи в нижню частину пускового стакану, виштовхує ракету з прискоренням порядку 10[[Прискорення вільного падіння|g]]. Ракета виходить із шахти зі швидкістю приблизно 50 м/с. При русі ракети вгору відбувається розрив мембрани і в шахту починає надходити забортна вода. Кришка шахти зачиняється автоматично після виходу ракети. Вода з шахти викачується в спеціальну замісну цистерну. Для утримання підводного човна в стабільному положенні і на заданій глибині здійснюється управління роботою гіроскопічних стабілізуючих пристроїв і перекачування водного баласту<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>.

Пуск ракет може здійснюватися з 15–20-секундним інтервалом з глибини до 30 метрів, при швидкості ходу близько 5 [[Вузол (одиниця швидкості)|вузлів]] і хвилюванні моря до 6 балів. Всі ракети можуть бути випущені в одному залпі, але випробувальні пуски всього боєкомплекту ніколи не відбувались.
У воді відбувається некерований рух ракети і після виходу з води за даними сигналу давальника прискорень включається двигун першого ступеня. В штатному режимі включення двигуна відбувається на висоті 10–30 метрів над рівнем моря<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>.

=== Система управління ракетною стрільбою ===
Система управління ракетної стрільбою призначена для розрахунку даних стрільби і введення їх в ракету, здійснення передстартової підготовки, контролю процесу пуску ракет і подальших операцій, забезпечення можливості навчання особового складу проведення ракетних стрільб в режимі тренажера<ref name="ЗВО_1991_3_стр51">{{статья|автор=Капитан 2 ранга В. Кожевников.|заглавие=Ракетный комплекс «Трайдент»|издание=Зарубежное военное обозрение|год=1991|выпуск=3|страницы=51}}</ref>.

На ПЧАРБ типу «Огайо» встановлена система управління стрільбою Mk 98. Система дозволяє здійснювати перенацілення ракет в процесі патрулювання ПЧАРБ. При цьому можливо як використання підготовленої програми польоту, так і вироблення нової програми польоту ракети по переданим на човен координатам цілей<ref name="ЗВО_1991_3_стр52">{{статья|автор=Капитан 2 ранга В. Кожевников.|заглавие=Ракетный комплекс «Трайдент»|издание=Зарубежное военное обозрение|год=1991|выпуск=3|страницы=52}}</ref>. Переведення всіх ракет в стан хвилинної готовності до старту здійснюється протягом 15 хвилин. Під час передстартової підготовки можливе перенацілення одночасно всіх ракет<ref name="ПЧАРБ_Статья ЗВО"/>.

Система управління ракетної стрільбою включає в себе дві основні ЕОМ, периферійні ЕОМ, пульт управління ракетною стрільбою, лінії передачі даних і допоміжне обладнання. Основні ЕОМ призначені для вирішення завдань щодо складання програм польоту ракет і управління ракетним комплексом. Периферійні ЕОМ забезпечують зберігання і додаткову обробку даних, їх відображення і введення в основні ЕОМ.Пульт управління ракетною стрільбою розташований в центральному пості підводного човна і призначений для контролю всіх етапів передстартової підготовки, подачі команди на пуск і контролю післяпускових операцій<ref name="ЗВО_1991_3_стр52"/>.

== Випробування ==

=== Засоби забезпечення випробувань ===
Так само, як і для всіх інших американських [[Балістичні ракети підводних човнів|БРПЧ]], льотно-конструкторські випробування з наземного стенду ракет «Трайдент-2» проводилися на Східному ракетному полігоні (він же ракетно-космічний центр імені Джона Кеннеді). Основні споруди полігону розташовані на мисі [[Канаверал]] півострова Флорида і займають площу близько 400 км². До його складу входять центр обробки даних, зона збирання і перевірки ракет і стартові комплекси. Спеціально для випробувань нової ракети був побудований стартовий комплекс №&nbsp;46 (Launch complex 46&nbsp;— LC46)<ref name="Черенков">{{cite web|url=http://commi.narod.ru/txt/1988/1019.htm|title=Испытания американских БРПЧ на восточном ракетном полигоне|author=Капитан 1 ранга В. Черенков.|work=«Зарубежное военное обозрение» 10'1988|accessdate=2010-05-07|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5qznuYe?url=http://commi.narod.ru/txt/1988/1019.htm|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}</ref>.

Центр обробки даних, в цілях безпеки, розташований за 7&nbsp;км від стартового комплексу і служить для аналізу даних, що знімаються на всіх стадіях випробування&nbsp;— при передстартовій перевірці, при запуску, в польоті і в момент приводнення. У зоні збирання знаходяться дві будівлі, в яких може одночасно проводитися збирання двох ракет і тестування однієї. До складу стартового комплексу входять пускова установка, рухлива 20-метрова ферма для забезпечення доступу до ракети при передстартовій підготовці, підйомний кран і підземні приміщення з апаратурою і допоміжним обладнанням. Всі споруди стартового комплексу пов'язані між собою і з зоною складання ракет залізничними коліями<ref name="Черенков"/>.

За 150 кілометрів на південь від пускового комплексу, в районі національного парку Джонатан Дікінсон, розташована система контролю FTSS-2 ({{lang-en|'''F'''light '''T'''est '''S'''upport '''S'''ystem}}), призначена для зняття телеметричної інформації про роботу вузлів ракети під час льотних випробувань. Вона служить також для зв'язку із засобами, які проводять спостереження за польотом ракети. Для отримання даних про координати польоту ракети використовуються різні технічні засоби, в тому числі супутникова навігаційна система НАВСТАР<ref name="Черенков"/>.

Траса польоту ракет що запускаються з Східного полігону США починається з мису Канаверал і тягнеться на південний схід уздовж гряди [[Багамські Острови|Багамських островів,]] над островом [[Гранд-Терк]] (1280&nbsp;км від стартового майданчика), [[Пуерто-Рико]] (1600 км), вздовж узбережжя Гвіани (3500 км), [[Бразилія|Бразилії]] (6000 км), через [[Атлантичний океан]] до [[Мис Доброї Надії|мису Доброї Надії]] на південному узбережжі Африки (12000 км) і через [[Індійський океан]] в [[Антарктика|Антарктику]] (20000&nbsp;км)<ref name="астронавт">{{cite web|url=http://www.astronaut.ru/bookcase/books/isz/text/02.htm|title=Современные баллистические ракеты|accessdate=2010-05-07|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5r11BrF?url=http://www.astronaut.ru/bookcase/books/isz/text/02.htm|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}</ref>. Уздовж траси польоту ракети розташовують засоби, що стежать за польотом ракети. До них належать наземні станції, надводні судна та літаки<ref name="Черенков"/>. 25 наземних станцій спостереження обладнані [[Гіротеодоліт|теодолітними]] установками із спеціальними кінознімальними апаратами. Ці станції дозволяють проводити вимірювання координат ракети з максимальною похибкою, що не перевищує 140&nbsp;мм на 1&nbsp;км відстані<ref name="астронавт"/><ref group="прим."> Радіолокаційні системи дають в аналогічних умовах похибку порядку 1,7&nbsp;м.</ref>, що дозволяє їм спостерігати за об'єктом розмірами з футбольний м'яч на відстані 13 км<ref name="астронавт"/>.

Наприкінці 1980-х років<ref group="прим."> 1980-і&nbsp;— час проведення випробувань. «Рендж Сентінел» (T-AGM-22) списаний у 1997 році.</ref> до Східного полігону приписані два спеціальні судна стеження за польотами космічних об'єктів і ракет [[«Рендж сентінел» (T-AGM-22)]]і {{iw|«Редстоун» (T-AGM-20)||en|USNS Redstone}}. Кораблі стеження мають спеціальне обладнання для прийому інформації від телеметричних та оптичних засобів. Стеження за польотами балістичних ракет також здійснюється з літаків, що базуються на авіабазі Патрік (штат Флорида). Для виконання цих завдань залучають літаки ЄС-135 ARIA ({{lang-en|'''A'''dvanced '''R'''ange '''I'''nstrumentation '''A'''ircraft}}) і EC-18B ARIA<ref name="Черенков"/> .

При проведенні пусків з підводного човна ракетоносій прибуває на тимчасовий пункт базування [[Порт-Канаверал]]. Тут обладнано спеціальні причали для стоянки ПЧАРБ. Керівництво пуском здійснюється з центру управління полігоном. Підводний човен в супроводі судна стеження займає місце в 30–50 морських милях на схід від мису Канаверал. За допомогою судна стеження здійснюється координація взаємодії засобів забезпечення та ракетного човна, управління ПЧАРБ, контроль його точного місця розташування та забезпечення навігаційної безпеки<ref name="Черенков"/>.

=== Програма проведення випробувань ===

За програмою випробувань «Трайдент-2 D5» спочатку планувалося двадцять пусків зі стартового майданчика LC46 на мисі Канаверал ''(Research and development launch''&nbsp;— R&D) та 10 пусків з ПЧАРБ типу «Огайо» в підводному положенні ''(performance evaluation missile launch''&nbsp;— PEM). Льотні випробування почалися в січні [[1987]] року і тривали до [[1989]] року. Ця програма була скорочена до 19 {{comment|R&D|наземных пусков}} і 9 {{comment|PEM|подводных пусков}}<ref name="fas_org"/> .

Програма льотних випробувань почалася в січні 1987 року. З 15 запусків проведених до вересня 1988 року, 11 були визнані повністю успішним, один частково успішним, 2 невдалими і один запуск був визнаний позатестовим (під час 15-го запуску всі показники були в нормі, але було ухвалено рішення про знищення ракети). Попри великий відсоток вдалих пусків в кожному з невдалих запусків були виявлені нові проблеми на різних етапах польоту ракети<ref name="fas_org"/>.

Під час сьомого запуску, який був визнаний частково успішним, була виявлена проблема в системі управління. Відмовив один з клапанів, керуючий потоком гарячих газів в системі відхилення двигуна першого ступеня. За результатами телеметрії було визначено що клапан перегрівся або забруднився і залишився в зачиненому положенні<ref name="fas_org"/>.

Під час дев'ятого запуску на 14 секунді роботи третього ступеня ракета втратила керування і самоліквідувалася. За результатами аналізу було виявлено що вийшов з ладу одне із джерел живлення, що призвело до відмови в роботі бортового комп'ютера. Ця проблема була вирішена шляхом незначних змін в бортовому комп'ютері і надалі проблема не виникала<ref name="fas_org"/>.

В ході 13-го стартує виникла проблема пов'язана з системою відхилення вектора тяги. Внаслідок цього ракета відхилилася від розрахункової траєкторії і була знищена за командою з землі на 55 секунді польоту<ref name="fas_org"/>.

Під час 15-го запуску було ухвалено рішення про ліквідацію ракети, хоча всі системи ракети працювали справно. Позначилося випадковий збіг декількох факторів. Специфіка траєкторії польоту, несприятливі погодні умови та динаміка польоту ракети привели до того, що ракета вийшла за межі коридору безпеки. І офіцер, що керував польотом, ухвалив рішення про ліквідацію ракети. Цей запуск був визнаний «не заліковим»<ref name="fas_org"/>.

Навесні 1989 року розпочався наступний етап випробувань&nbsp;— з ПЧАРБ в підводному положенні. Пуски здійснювалися з борту нової SSBN 734 «Теннессі» типу «Огайо». Перший запуск PEM-1 був здійснений 21 березня 1989 року і закінчився невдачею. Також невдалим був PEM-4<ref name="fas_org"/>. Було виявлено негативний впливу на сопловий блок першого ступеня водяного стовпа, що виникає при включенні [[Твердопаливний ракетний двигун|РДТП]] після виходу ракети з води. Конструкторам довелося внести зміни в конструкцію першого ступеня і пускової шахти. Ціною цього рішення стало зниження дальності польоту<ref name="ЗВО_10_1997">{{cite web
 |author      = Полковник С. Колесников.
 |url         = http://www.warships.ru/usa/Submarines/Ballistic_Missile_Submarines/BallisticMissileSubmarines.htm
 |title       = ПЧАРБ ВМС США
 |work        = warships.ru
 |publisher   = Журнал «Зарубежное военное обозрение» №&nbsp;10 за 1997 год
 |accessdate  = 
 |lang        = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5r20BO5?url=http://www.warships.ru/usa/Submarines/Ballistic_Missile_Submarines/BallisticMissileSubmarines.htm
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = yes
}}</ref>. Після доопрацювання ракети програму випробувань продовжили. За весь час випробувань було виконано 28 пусків, з них 4 скінчилися невдачею, а 1 визнано «не тестовим».

Ракета була прийнята на озброєння в 1990 році. 129 поспіль успішний запуск (починаючи з 4 грудня 1989 року) був проведений 4 вересня 2009 року з борту ПЧАРБ ВМС США «Вест Вірджинія»<ref name="LM_1021">{{cite web
 |url         = http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2009/1021_ss_Trident.html
 |title       = Lockheed Martin-Built Trident II D5 Missile Achieves Record 129 Successful Test Flights In A Row Over 20 Years
 |date        = 
 |work        = lockheedmartin.com
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5z8OZEn?url=http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2009/1021_ss_Trident.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = yes
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111020203919/http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2009/1021_ss_Trident.html |date=2011-10-20 }}</ref><ref>{{cite web
 |author      = 
 |authorlink  = 
 |date        = 23.10.2009
 |url         = http://lenta.ru/news/2009/10/23/trident/
 |title       = Ракета Trident II установила новый рекорд по числу успешных пусков
 |format      = 
 |work        = lenta.ru
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |lang        = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5r3a9Df?url=http://lenta.ru/news/2009/10/23/trident/
 |archivedate = 29.01.2011
 |deadurl     = no
}}</ref>. Серія успішних запусків була продовжена 19 грудня 2009 1307nbsp;пуском з борту американської ПЧАРБ, [[USS Alaska (SSBN-732)]] в [[Атлантичний океан|Атлантичному океані]]<ref name="LM_1229">{{cite web
 |url         = http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2009/1229_ss_130th-trident.html
 |title       = Lockheed Martin-Built Trident II D5 Missile Achieves 130th Consecutive Successful Test Flight
 |date        = 
 |work        = lockheedmartin.com
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5z9HoJQ?url=http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2009/1229_ss_130th-trident.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = yes
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20111020203814/http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2009/1229_ss_130th-trident.html |date=2011-10-20 }}</ref>.
8 і 9 червня 2010&nbsp;року з [[USS Maryland (SSBN-738)]] була виконана серія з 4&nbsp;пусків, загальне число послідовних успішних запусків досягло 134<ref>{{cite web|url=http://rnd.cnews.ru/army/news/line/index_science.shtml?2010/06/22/396961|title=МБР Trident II D5 побила собственный рекорд|date=22.06.10|publisher=rnd.cnews.ru|accessdate=2010-06-24|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5r5dNW3?url=http://rnd.cnews.ru/army/news/line/index_science.shtml?2010%2F06%2F22%2F396961|archivedate=2011-01-29|deadurl=yes}}</ref><ref name="LM_0622">{{cite web
 |url         = http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2010/0622_ss_trident134.html
 |title       = Lockheed Martin-Built Trident II D5 Missile Achieves New Record of 134 Successful Test Flights In A Row
 |date        = 
 |work        = lockheedmartin.com
 |publisher   = 
 |pages       = 
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5zA749I?url=http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2010/0622_ss_trident134.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = yes
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100625160200/http://www.lockheedmartin.com/news/press_releases/2010/0622_ss_trident134.html |date=2010-06-25 }}</ref>.

{| class="wikitable collapsible collapsed" width="70%"
|-
! colspan="6"|Перелік пусків за програмою льотних випробувань<ref name="перечень пусков">{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://www.planet4589.org/space/lvdb/launch/Trident2
 |title       = Перечень всех пусков ракеты Трайдент 2
 |format      = 
 |work        = planet4589.org
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5r95vGw?url=http://www.planet4589.org/space/lvdb/launch/Trident2
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110608010138/http://planet4589.org/space/lvdb/launch/Trident2 |date=2011-06-08 }}</ref>
|-
! № запуску
! дата і час
! № ракети
! вид запуску
! місце запуску
! результат
|-
| 1
| [[15 січня]] 1987 а, 15:25
|  D5X-1
| R & D
|  CC LC46
|  успішний запуск
|-
| 2
| [[17 березня]] 1987, 17:25
|  D5X-2
|  R & D
|  CC LC46
|  успішний запуск
|-
| 3
| [[30 квітня]] 1987, 20:44
|  D5X-3
|  R & D
|  CC LC46
| успішний запуск
|-
| 4
| [[12 червня]] 1987, 22:45
|  D5X-5
|  R & D
|  CC LC46
|  успішний запуск
|-
| 5
| [[20 липня]] 1987, 20:45
|  D5X-6
|  R & D
| CC LC46
|  успішний запуск
|-
| 6
| [[8 вересня]] 1987, 22:01
|  D5X-4
| R & D
|  CC LC46
|  успішний запуск
|-
| 7
| [[6 жовтня]] 1987, 17:02
|  D5X-8
|  R & D
|  CC LC46
| частково успішний запуск
|-
| 8
| [[11 грудня]] 1987, 13:26
|  D5X-10
| R & D
| CC LC46
| успішний запуск
|-
| 9.
| [[21 січня]] 1988 а, 10:08
|  D5X-9
| R & D
|  CC LC46
| аварія
|-
| 10
| [[7 квітня]] 1988, 4:59
|  D5X-11
| R & D
|  CC LC46
| успішний запуск
|-
| 11
| [[28 квітня]] 1988, 4:52
|  D5X-12
| R & D
|  CC LC46
| успішний запуск
|-
| 12
| [[26 травня]] 1988, 02:07
|  D5X-7
|  R & D
|  CC LC46
| успішний запуск
|-
| 13
| [[7 липня]] 1988, 22:38
|  D5X-13
|  R & D
| CC LC46
| аварія
|-
| 14
| [[27 серпня]] 1988, 20:04
|  D5X-14
| R & D
| CC LC46
| успішний запуск
|-
| 15
| [[19 вересня]] 1988, 17:44
|  D5X-15
|  R & D
| CC LC46
| незаліковий<ref group="прим."> Після виходу з коридору безпеки ракета була ліквідована за сигналом із землі.</ref>
|-
| 16
| [[7 листопада]] 1988, 16:30
|  D5X-18
|  R & D
| CC LC46
|  успішний запуск
|-
| 17
| [[16 грудня]] 1988, 12:49
|  D5X-17
|  R & D
| CC LC46
| успішний запуск
|-
| {0
| [[9 січня]] 1989 а 10:52
|  D5X-19
|  R & D
| CC LC46
| успішний запуск
|-
| 19
| [[26 січня]] 1989, 9:07:00
|  D5X-20
|  R & D
| CC LC46
|  успішний запуск
|-
| 20
| [[21 березня]] 1989, 16:20
| PEM-1
| PEM
|  SSBN 734
|  аварія
|-
| 21
| [[2 серпня]] 1989, 15:00:03
| PEM-2
| PEM
|  SSBN 734
|  успішний запуск
|-
| 22
| [[15 серпня]] 1989, 21:10:00
|  PEM-4
| PEM
| SSBN 734
|  аварія
|-
| 23
| [[4 грудня]] 1989, 15:40:03
|  PEM-5
| PEM
|  SSBN 734
|  успішний запуск
|-
| 24
| [[13 грудня]] 1989, 14:15:03
|  PEM-11
| PEM
|  SSBN 734
|  успішний запуск
|-
| 25
| [[15 грудня]] 1989,
|  PEM-3
| PEM
|  SSBN 734
|  успішний запуск
|-
| 26
| [[15 січня]] 1990 а 16:45:07
| PEM-7
| PEM
|  SSBN 734
|  успішний запуск
|-
| 27
| [[16 січня]] 1990, 16:00:03
|  PEM-6
| PEM
|  SSBN 734
|  успішний запуск
|-
| 28
| [[12 лютого]] 1990, 14:10 (?)
|  PEM-8
| PEM
| SSBN 734
|  успішний запуск
|}


== Виробництво та модернізації ==
У рамках початкового контракту фірмою [[Lockheed Martin]] з [[1989]] по [[2007|2007 рік]] були поставлені 425 ракет «Трайдент II» для ВМС США. Ще 58 ракет були поставлені ВМС Великої Британії<ref name="plrc_org"/><ref name="globalsecurity_d-5-recent">{{cite web
 | author           = 
 | url           = http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/d-5-recent.htm
 | title           = Trident II D-5 Fleet Ballistic Missile. Recent Developments
 | work           = globalsecurity.org
 | publisher           = 
 | accessdate           = 
 | language           = англійською
 | pages           = 
 | archive-date           = 8 листопада 2012
 | archive-url           = https://web.archive.org/web/20121108055906/http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/d-5-recent.htm
 }}</ref> .

У джерелах вказується різна вартість. Називаються цифри 29,1 мільйона доларів<ref>{{cite web
 | author           = 
 | url           = http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/d-5-specs.htm
 | title           = Trident II D-5 Fleet Ballistic Missile. Specifications
 | work           = globalsecurity.org
 | publisher           = 
 | accessdate           = 
 | language           = англійською
 | pages           = 
 | archive-date           = 8 листопада 2012
 | archive-url           = https://web.archive.org/web/20121108055540/http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/d-5-specs.htm
 }}</ref>. [[2006]] року говорилося про вартість однієї ракети 30&nbsp;900&nbsp;000 доларів<ref name="solarnavigator">{{cite web
 |author      = 
 |authorlink  = 
 |date        = 28.06.2006
 |url         = http://www.solarnavigator.net/submarine_trident_nuclear_missiles.htm
 |title       = TRIDENT SUBMARINE MISSILE SYSTEM
 |work        = solarnavigator.net
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |pages       = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rBiSP7?url=http://www.solarnavigator.net/submarine_trident_nuclear_missiles.htm
 |archivedate = 29.01.2011
 |deadurl     = no
}}</ref>. [[2009]] року називалася цифра 49 мільйонів доларів<ref>{{cite web
 |author      = 
 |authorlink  = 
 |date        = 28.06.2006
 |url         = http://www.strategypage.com/htmw/htsub/articles/20090223.aspx?comments=Y
 |title       = 3,839 Deployments
 |format      = 
 |work        = strategypage.com
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |pages       = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rCVT91?url=http://www.strategypage.com/htmw/htsub/articles/20090223.aspx?comments=Y
 |archivedate = 29.01.2011
 |deadurl     = no
}}</ref>. Згідно оприлюдненої інформації на офіційному сайті [[ВМС США]], станом на вересень 2021 року, ціна однієї ракети Trident II (D5) становить 30,9 мільйонів [[Долар США|доларів]]<ref name="navytridprice"/>.

'''Life Extension Program (LEP).'''
З 2007 року здійснюється програма продовження терміну експлуатації ракет ({{lang-en|Life Extension Program, LEP}}). Необхідність проведення даної програми викликана тим, що після програми LEP проведеної для ПЧАРБ типу «Огайо» їх термін експлуатації збільшився з 30 до 45 років. В рамках програми LEP для ракет «Трайдент II» заплановано в тому числі здійснити замовлення додаткових 115 ракет, що збільшить загальний обсяг закупівель до 540 ракет. Програма LEP включає в себе ряд підпроєктів. Вони включають в себе роботи з заміни двигунів, ІНС, компонентів електроніки ракет і робіт з модифікації бойових блоків<ref name="fas_org"/>.

При цьому програма поставки 108 ракет в 2008—2012 роках оцінюється в 15 мільярдів доларів. Що в розрахунку на одну ракету дає вартість 139 мільйонів доларів<ref name="BAS 2009">{{статья|автор=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|заглавие=U.S. nuclear forces, 2009|ссылка=http://thebulletin.metapress.com/content/f64x2k3716wq9613/fulltext.pdf|язык=en|издание=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=pdf|год=March/April 2009|выпуск=Volume 65, Number 2|pages=59—69|issn=0096-3402}}</ref><ref group="прим."> По всій видимості 15 мільярдів доларів&nbsp;— це загальна сума виділяється на статтю «закупівлі озброєння», по якій проходить також модернізація ракет за програмою LEP. Тому віднесення цієї суми до кількості закуповуваних ракет не зовсім коректно.</ref>.

Остання партія ІНС Mk6 була замовлена в рамках бюджету 2001 фінансового року. Поновлення її виробництва визнано нерентабельним. Крім того, спроби інтегрування сучасної електроніки у виріб засноване на технологіях 20-річної давності буде неефективним і пов'язано з високими технічними ризиками. Тому ухвалене рішення розробляти ІНС наступного покоління&nbsp;— '''Next Generation Guidance (NGG).'''

В рамках даної програми виділено ряд ключових технологій вимагають додаткових інвестицій&nbsp;— розробка датчиків, радіаційно-стійкої електроніки, які будуть здійснюватися в рамках спільної програми ПС і ВМС. Усього в 2004 році в рамках спільних науково-дослід��ицьких розробок були запущені чотири стратегічні програми досліджень<ref name="fas_org"/> :
* Reentry System Applications Program (RSAP)&nbsp;— технології для застосування на бойових блоках;
* Strategic Guidance Applications Program (GAP)&nbsp;— технології необхідні для створення ІНС нового покоління;
* Strategic Propulsion Applications Program (SPAP)&nbsp;— технології в області ракетних двигунів і їх палив;
* Radiation Hardened Applications Program (RHAP)&nbsp;— створення радіаційно-стійкої електроніки.

Ведуться також роботи по модернізації та створенню нових типів бойових блоків для ракет «Трайдент II». Крім програм з продовження термінів експлуатації ББ W76 ({{lang-en|Life Extension Program, LEP}}) існує ряд програм зі створення нових бойових блоків.

'''Enhanced Effectiveness (E2)'''&nbsp;— програма з різкого збільшення точності боєголовок W76 в рамках програми продовження терміну експлуатації. Бойовий блок W76 пропонувалося оснастити GPS приймачем, спрощеної ІНС і управлінням за допомогою закрилків ({{lang-en|flap steering system}}). Це дозволило б коректувати траєкторію бойового блоку під час проходження щільних шарів атмосфери. Але при цьому розміри і маса модернізованого блоку виходили більше ніж у W88. Програма була розрахована на три роки. ВМС США запитували кошти на початок розробок в бюджеті 2003 року. Однак ця ініціатива була відхилена Конгресом. Відтоді ВМС більше не запитував виділення коштів на цю програму і вона була заморожена<ref name="fas_org"/> .

'''Conventional TRIDENT Modification (CTM)'''&nbsp;— програма ВМС США<ref name="globalsecurity_CTM">{{cite web
 | author           = 
 | url           = http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/ctm.htm
 | title           = Conventional TRIDENT Modification (CTM)
 | work           = globalsecurity.org
 | publisher           = 
 | accessdate           = 
 | language           = англійською
 | pages           = 
 | archive-date           = 4 травня 2012
 | archive-url           = https://web.archive.org/web/20120504204948/http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/ctm.htm
 }}</ref>&nbsp;— по створенню неядерного варіанти ракети «Трайдент II» (так званий конвенціональний «Трайдент»). Цей варіант запропонований ВМС США в рамках програми [[Пентагон]]у по створенню зброї швидкого реагування({{lang-en|Prompt Global Strike}}). Основною вимогою програми Prompt Global Strike є створення збройного комплексу, здатного завдати удар по будь-якій точці земної кулі протягом 1 години після відданого наказу. В рамках цієї програми ПС розробляють гіперзвукову ракету X-51. ВМС США запропонували замінити на кожній з ПЧАРБ типу «Огайо» дві ракети з ядерними бойовими зарядами на ракети зі звичайними бойовими частинами. Подробиці цієї програми не розголошуються, але за повідомленнями деяких джерел ця програма є продовженням програми ''Enhanced Effectiveness''<ref>{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://www.nti.org/d_newswire/issues/2008/4/3/efe970ba-0982-424c-8f29-a0a806cecedf.html
 |title       = Navy to Flight-Test Controversial Weapon Next Year
 |work        = nti.org
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |pages       = 
 |deadurl     = yes
 |archiveurl  = https://web.archive.org/web/20080821215730/http://www.nti.org/d_newswire/issues/2008/4/3/efe970ba-0982-424c-8f29-a0a806cecedf.html
 |archivedate = 21 серпня 2008
}}</ref>. У перспективі ВМС сподівається за допомогою модернізованого бойового блоку, з корекцією на атмосферному ділянці за даними GPS, отримати [[Кругове імовірне відхилення|КІВ]] близько 9 метрів (30 футів)<ref>{{cite web
 |author      = Noah Shachtman.
 |authorlink  = 
 |date        = январь 2007
 |url         = http://www.popularmechanics.com/technology/military_law/4203874.html?page=2
 |title       = Hypersonic Cruise Missile: America's New Global Strike Weapon
 |format      = 
 |work        = Статья на сайте журнала Popular Mechanics о гиперзвуковой ракете Х-51
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |pages       = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157sQHlb?url=http://www.popularmechanics.com/technology/military/4203874?page=2
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = yes
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110805012258/http://www.popularmechanics.com/technology/military/4203874?page=2 |date=2011-08-05 }}</ref>.
ВМС запитували на цю програму в 2007 і 2008 фінансовому році 200 мільйонів доларів. Однак Конгрес не виділив фінансування<ref>{{cite web
 |author      = Walter Pincus.
 |authorlink  = 
 |date        = 16 августа 2008 года
 |url         = http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/08/15/AR2008081503176.html
 |title       = Non-Nuclear Warhead Urged for Trident Missile
 |work        = Washington Post
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |pages       = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rEHmdo?url=http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/08/15/AR2008081503176.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref> , мотивувавши відмову тим, що ВМС необхідно провести ряд досліджень:
* описати сценарії подій, при яких будуть використовуватися дані ракети і розглянути можливості використання альтернатив;
* визначити механізми передачі наказу на пуск звичайних ракет і оцінити підвищення ризиків несанкціонованого запуску ракет з ядерними боєголовками;
* оцінити можливості початку ядерної війни, у зв'язку з ризиками розпізнавання системами попередження про ядерний напад Росії та Китаю запусків конвенціональних ракет як нанесення США ядерного удару. Запропонувати способи зменшення цих ризиків;
* оцінити перспективи створення [[Росія|Росією]] і Китаєм аналогічних систем. Запропонувати способи розрізнення пусків таких ракет від пусків ракет з ядерними бойовими зарядами<ref name="globalsecurity_CTM"/> .
Створена комісія 15 березня 2008 року надала Сенату свої висновки<ref>{{cite web
 |author      = Wade Boese.
 |authorlink  = 
 |date        = сентябрь 2008
 |url         = http://www.armscontrol.org/act/2008_09/LongRange
 |title       = Panel Backs Long-Range Conventional Missile
 |format      = 
 |work        = armscontrol.org
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |pages       = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rFU7Rt?url=http://www.armscontrol.org/act/2008_09/LongRange
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>. Комісія рекомендувала продовжити роботи по програмі ''CTM,'' оскільки найближчі альтернативні варіанти не очікуються раніше 2015 року та їх розробка пов'язана з високими технічними ризиками. Однак, запит ВМС про виділення 43 мільйонів доларів в 2009 фінансовому році також був відхилений Конгресом<ref name="nw_20090521">{{cite web
 |author      = Wade Boese.
 |authorlink  = 
 |date        = 21 мая 2009
 |url         = http://www.globalsecuritynewswire.org/gsn/nw_20090521_3036.php
 |title       = U.S. Navy Plans August Test for Conventional Trident-Related Technology
 |format      = 
 |work        = globalsecuritynewswire.org
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |pages       = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rGOkKL?url=http://www.globalsecuritynewswire.org/gsn/nw_20090521_3036.php
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}</ref>. Попри це, ВМС і «Локхід Мартін» заявили про намір провести в серпні 2009 року випробувальний тест «Life Extension Test Bed-2» (LETB-2). Під час цього пуску повинна бути протестована ракета модернізована за програмою ''LEP'' і випробувані модернізовані бойові блоки Mk4, пропоновані фірмою «Локхід Мартін» для конвенціонального «Трайдент»<ref name="nw_20090521"/>.

'''D5LE2 (D5 Life Extension Program 2)'''&nbsp;— оновлена програма продовження терміну експлуатації ракет, розроблена на основі попередньої '''LEP'''. [[Віцеадмірал (США)|Віцеадмірал ВМС США]] Джонні Вульф, відповідальний за закупівлю систем озброєння для підводних човнів, зазначив у 2020 році, що він розпочав дослідження для застосування досвіду програми '''D5LE''' з метою продовження терміну служби ракет «Трайдент II» до 2084 року. Вульф сказав, що очікує розгортання перших ракет D5LE2 на борту дев'ятого підводного човна типу «Колумбія»{{efn|Підводні човни типу «Колумбія» — майбутні ПЧАРБ ВМС США, які мають заміни підводні човни типу «Огайо».}} до 2039 фінансового року<ref name="NextSub">{{Cite web |last1=Burgess |first1=Richard R. |date=2018-11-08 |title=Next Sub-Launched Ballistic Missile 'Won't Be Completely New' |url=https://seapowermagazine.org/next-sub-launched-ballistic-missile-wont-be-completely-new/ |access-date=2020-05-22 |website=Seapower |language=en-US}}</ref><ref name="Burgess 2021">{{cite web | last=Burgess | first=Richard R. | title=Navy's SSP Admiral: New Missile Planned for Introduction on 9th Columbia SSBN | website=Seapower | date=10 June 2021 | url=https://seapowermagazine.org/navys-ssp-admiral-new-missile-planned-for-introduction-on-9th-columbia-ssbn/ | access-date=9 November 2022}}</ref>.


{| class="wikitable collapsible collapsed" width="60%"
|-
! colspan="7"|Хронологія закупівель та пусків ракет «Трайдент II»
|-
! rowspan="2"|Рік<ref group="прим."> Для даних по закупкам США&nbsp;— фінансовий рік. Для пусків і даних по Великій Британії&nbsp;— календарний рік.</ref>
! colspan="3"|США
! colspan="3"|Британія
|-
!закупівлі, млн $<ref group="прим."> У цінах поточного фінансового року, суми включають в себе закупівлю ракет і запчастин до них.</ref>
!закупівлі, шт.<ref group="прим."> Кількість замовлених ракет, з урахуванням тривалості циклу виробництва ці ракети потрапляють до замовника в середньому через два роки.</ref>
!пуски, шт.<ref name="перечень пусков"/>
!закупівлі, млн £
!закупівлі, шт.
!пуски, шт.<ref name="перечень пусков"/>
|-
| 1987
|  1314
| 21
| 8
|
|
|
|-
| 1988
|  2003
| 66
| 9.
|
|
|
|-
| 1989
|  1849
| 66
| 8
|
|
|
|-
| 1990
|  1335
| 41
| 11
|
| 3
|
|-
| 1991
|  1464
| 52
| 11
|
|
|
|-
| 1992
|  1001
| 28
| 22
|
| 23
|
|-
| 1993
|  872
| 21
| 4
|
| {0
|
|-
| 1994
|  1131
| 24
| 5
|
|
| 2
|-
| 1995
|  721
| {0
| 5
|
|
| 2
|-
| 1996
|
| 6
| 6
|
|
|
|-
| 1997
|  313<ref>{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy1999/fy1999_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 1999
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 34
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157tQXXj?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy1999/fy1999_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 7
| 4
|
| 7
| 2
|-
| 1998
|  266,6<ref>{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2000/fy2000_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2000
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 31
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157ttHF1?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2000/fy2000_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 5
| 4
|
| 7
|
|-
| 1999
|  310,3<ref name="fy2001">{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2001/fy2001_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2001
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 32
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157uKane?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2001/fy2001_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 5
| 6
|
|
|
|-
| 2005
|  487,1<ref name="fy2001"/>
| 12
| 2
|
|
| 1
|-
| 2006
|  417,2<ref>{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2003/fy2003_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2003
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 30
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157unGzB?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2003/fy2003_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 12
| 4
|
|
|
|-
| 2007
|  534,9<ref>{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2004/fy2004_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2004
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 29
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157vUk9F?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2004/fy2004_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 12
| 6
|
|
|
|-
| 2003
|  573<ref>{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2005/fy2005_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2005
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 31
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157vwVWg?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2005/fy2005_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 12
| 4
|
|
|
|-
| 2009
|  640,3<ref>{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2006/fy2006_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2006
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 28
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157wNwcw?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2006/fy2006_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 12
| 4
|
|
|
|-
| 2010
|  715,3<ref>{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2007/fy2007_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2007
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 32
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157wrXMj?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2007/fy2007_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 5
| 4
|
|
| 1
|-
| 2006
|  905,2<ref name="fy2008">{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2008/fy2008_weabook.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2008
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 38
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157xee4q?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2008/fy2008_weabook.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 0
| 4
|
|
|
|-
| 2007
|  915,9<ref name="fy2008"/>
| 0
| 3
|
|
|
|-
| 2008
|  1042,2<ref name="fy2010">{{cite web
 |url         = http://www.defenselink.mil/comptroller/defbudget/fy2010/FY2010_Weapons.pdf
 |title       = Department of Defense Budget for Fiscal Year 2010
 |last        = 
 |work        = defenselink.mil
 |publisher   = US Department of Defence
 |format      = pdf
 |pages       = стр. 45
 |language    = англійською
 |accessdate  = 
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6157yZLtK?url=http://comptroller.defense.gov/defbudget/fy2010/FY2010_Weapons.pdf
 |archivedate = 2011-08-20
 |deadurl     = no
}}</ref>
| 12
| 4
|
|
|
|-
| 2009
|  1085<ref name="fy2010"/>
| 24
| 4
|
|
| 1
|-
| 2010
|  1060,5<ref name="fy2010"/>
| 24
|
|
|
|
|-
| 2011
|
|
|  1<ref name="cpf_navy">{{cite web|url=http://www.cpf.navy.mil/media/news/articles/2011/mar/mar7_Nevada_Trident.shtml|title=USS Nevada Successfully Tests Trident II D5 Missile|author=W. Foster Bamford|date=2011-03-07|publisher=Сайт Тихоокеанського флоту ВМС США|language=англійською|accessdate=2011-03-09|archiveurl=https://www.webcitation.org/6157z3zcb?url=http://www.cpf.navy.mil/media/news/articles/2011/mar/mar7_Nevada_Trident.shtml|archivedate=2011-08-20|deadurl=no}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110723020638/http://www.cpf.navy.mil/media/news/articles/2011/mar/mar7_Nevada_Trident.shtml |date=2011-07-23 }}</ref>
|
|
|
|-
| Всього:
|
| 485
| 143
|
| 58
| 9.
|}


== Експлуатація ракет і поточний стан ==

=== ВМС США ===
Носіями ракет у ВМС США є підводні човни типу «Огайо», кожен з яких озброєний 24 ракетами. Станом на 2009 рік ВМС США мають 14 човни цього типу<ref name="BAS 2009"/>. Ракети встановлюють в шахти ПЧАРБ при виході на бойове чергування. Після повернення з бойового чергування ракети вивантажують з човна і переміщають в спеціальне сховище. Сховищами ракет обладнані тільки ВМБ Бангор і Кінгс-Бей<ref name="ЗВО_10_1997"/>. Під час перебування ракет у сховищі на них проводяться роботи з технічного обслуговування.

Пуски ракет здійснюють в процесі тестових випробувань. Тестові випробування проводять переважно в двох випадках. Після істотних модернізацій і для підтвердження боєздатності пуски ракет здійснюють у випробувальних і дослідницьких цілях({{lang-en|Research and Development Test}}). Також в рамках приймально-здавальних випробувань при прийнятті на озброєння і після капітального ремонту кожна ПЧАРБ виконує контрольно-тестовий запуск ракет({{lang-en|Demonstration and Shakedown Operation, DASO}}).

За планами в 2010—2020 два човни будуть перебувати на капітальному ремонті з перезарядженням реактора. Станом на 2009 рік КОН човнів типу «Огайо» становить 0.6<ref name="fasorgblog200903">{{cite web
 |author      = 
 |url         = http://www.fas.org/blog/ssp/2009/03/usssbn.php
 |title       = U.S. Strategic Submarine Patrols Continue at Near Cold War Tempo
 |format      = 
 |work        = fas.org
 |publisher   = 
 |accessdate  = 
 |language    = англійською
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rHLtiS?url=http://www.fas.org/blog/ssp/2009/03/usssbn.php
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110109041919/http://www.fas.org/blog/ssp/2009/03/usssbn.php |date=2011-01-09 }}</ref>, тому в середньому на бойовому чергуванні перебуватимуть 8 човнів і в постійній готовності до запуску знаходитися 192 ракети.

Договором [[СНО-II]] передбачалася розвантаження «Трайдент-2» з 8 до 5 бойових зарядів і обмеження числа ПЧАРБ 14 одиницями<ref name="преимущество"/>. Але в 1997 році виконання цього договору було заблоковано Конгресом за допомогою спеціального закону<ref name="преимущество"/>.

8 квітня 2010 президентами Росії і США був підписаний новий договір щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь&nbsp;— СНО-III. За положенням договору обмежено загальне число розгорнутих ядерних бойових зарядів 1550 одиницями для кожної із сторін. Загальна кількість розгорнутих міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і [[Стратегічний бомбардувальник|стратегічних бомбардувальників-ракетоносіїв]] для Росії і США не повинно перевищувати 700 одиниць, і ще 100 носіїв можуть бути в резерві, в нерозгорнутому стані<ref name="Прага_СНВ3">{{cite web|date=26 марта 2010|url=http://www.kremlin.ru/news/7246|title=Дмитрий Медведев и Барак Обама встретятся в Праге для подписания нового договора о сокращении и ограничении стратегических наступательных вооружений|accessdate=2010-03-27|language=російською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rIhv5s?url=http://www.kremlin.ru/news/7246|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}</ref><ref name="Ядерные арсеналы России и США сократятся на 25%">{{cite web|date=26 марта 2010|url=http://top.rbc.ru/politics/26/03/2010/384799.shtml|title=Ядерные арсеналы России и США сократятся на 25%|accessdate=2010-03-27|language=російською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rJj8PX?url=http://top.rbc.ru/politics/26/03/2010/384799.shtml|archivedate=2011-01-29|deadurl=yes}}</ref>. Під дію цього договору потрапляють і ракети «Трайдент-2». Станом на 1 липня 2009 року США мали в своєму розпорядженні 851 носії і частина з них повинна бути скорочена. Плани США досі не оголошені, тому чи торкнеться скорочення «Трайдент-2», достеменно невідомо. Обговорюється питання скорочення кількості підводних човнів типу «Огайо» з 14 до 12 при збереженні загальної кількості розгорнутих на них боєголовок<ref>{{cite web|url=http://www.defense.gov/npr/docs/2010%20nuclear%20posture%20review%20report.pdf|title=Nuclear Posture Review Report|date=Апрель 2010|work=USA Department of Defence|pages=22|language=англійською|accessdate=2010-05-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rLSabH?url=http://www.defense.gov/npr/docs/2010%20nuclear%20posture%20review%20report.pdf|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}</ref>.

{| class="wikitable collapsible collapsed" style="text-align:center" width="100%"
! colspan="14"|Розгортання ракет «Трайдент-2» у ВМС США і боєголовок на них за роками
|-
! rowspan="2"|Дата
! rowspan="2"|Кількість ПЧАРБ
! rowspan="2"|Кількість розгорнутих ракет
! colspan="2"|Боєголовки W88/Mk-5A
! colspan="2"|Боєголовки W76/Mk-4
! colspan="2"|Боєголовки W76-1/Mk-4A
! rowspan="2"|Всього ББ на «Трайдент-2»
! colspan="2"|Всього боєголовок МСЯС
! colspan="2"|Всього боєголовок СЯС США
|-
! Кількість ББ на одній ракеті
! Всього боєголовок
! Кількість ББ на одній ракеті
! Всього боєголовок
! Кількість ББ на одній ракеті
! Всього боєголовок
! боєголовок МСЯС всього
! частка «Трайдент-2» в МСЯС,%
! Кількість
! Частка «Трайдент-2» в СЯС,%
|-
| 1 січня 1991<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1990|url=http://books.google.com.ua/books?id=mwwAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA48#v=snippet&q=US%20nuclear%20force&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1992|issue=1|volume=47|pages=48|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002025/http://books.google.com.ua/books?id=mwwAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA48#v=snippet&q=US%20nuclear%20force&f=false}}</ref>
|  2
|  48
|
|  384
|
|
|
|
|  384
|  5216
|  7,36
|  11966
|  3,21
|-
| 1 січня 1992<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1991|url=http://books.google.com.ua/books?id=mgwAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA49#v=onepage&q=nuclear%20force&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1993|issue=1|volume=48|pages=49|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002105/http://books.google.com.ua/books?id=mgwAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA49#v=onepage&q=nuclear%20force&f=false}}</ref>
|  4
|  96
|  8
|  400
|  8
|  0
|
|
|  400
|  3472
|  11,52
|  8772
|  4,56
|-
| 1 січня 1993<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1992|url=http://books.google.com.ua/books?id=aQsAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA57#v=onepage&q=nuclear%20force&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1994|issue=1|volume=49|pages=57|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002018/http://books.google.com.ua/books?id=aQsAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA57#v=onepage&q=nuclear%20force&f=false}}</ref>
|  5
|  120
|  8
|  400
|  8
|  560
|
|
|  960
|  3520
|  27,27
|  8420
|  11,40
|-
| 1 січня 1994<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1993|url=http://books.google.com.ua/books?id=6QsAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA65#v=onepage&q=nuclear%20force&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1995|issue=1|volume=50|pages=65|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002106/http://books.google.com.ua/books?id=6QsAAAAAMBAJ&lpg=PP1&lr&hl=ru&rview=1&pg=PA65#v=onepage&q=nuclear%20force&f=false}}</ref>
|  6
|  144
|  8
|  400
|  8
|  752
|
|
|  1152
|  3072
|  37,50
|  7872
|  14,63
|-
| 1 січня 1995<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1994|url=http://books.google.com.ua/books?id=twwAAAAAMBAJ&lpg=PA69&ots=YTJlY4p71d&dq=us%20nuclear%20forces%201992&hl=ru&pg=PA69#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces%201992&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1996|issue=1|volume=51|pages=69|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002102/http://books.google.com.ua/books?id=twwAAAAAMBAJ&lpg=PA69&ots=YTJlY4p71d&dq=us%20nuclear%20forces%201992&hl=ru&pg=PA69#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces%201992&f=false}}</ref>
|  7
|  168
|  8
|  400
|  8
|  944
|
|
|  1344
|  2880
|  46,67
|  7770
|  17,30
|-
| 1 січня 1996<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1995|url=http://books.google.com.ua/books?id=ywwAAAAAMBAJ&lpg=PA62&dq=us%20nuclear%20forces&as_pt=MAGAZINES&hl=ru&pg=PA62#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1997|issue=1|volume=52|pages=62|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002020/http://books.google.com.ua/books?id=ywwAAAAAMBAJ&lpg=PA62&dq=us%20nuclear%20forces&as_pt=MAGAZINES&hl=ru&pg=PA62#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces&f=false}}</ref>
|  8
|  192
|  8
|  384
|  8
|  1152
|
|
|  1536
|  3072
|  50,00
|  7947
|  19,33
|-
| 1 січня 1997<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1996|url=http://books.google.com.ua/books?id=owwAAAAAMBAJ&lpg=PA70&dq=us%20nuclear%20forces&as_pt=MAGAZINES&hl=ru&pg=PA70#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1998|issue=1|volume=53|pages=70|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002023/http://books.google.com.ua/books?id=owwAAAAAMBAJ&lpg=PA70&dq=us%20nuclear%20forces&as_pt=MAGAZINES&hl=ru&pg=PA70#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces&f=false}}</ref>
|  9.
|  240
|  8
|  384
|  8
|  1344
|
|
|  1728
|  3264
|  52,94
|  7139
|  24,21
|-
| 1 січня 1998<ref>{{cite journal|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1997|url=http://books.google.com.ua/books?id=xwwAAAAAMBAJ&lpg=PA70&dq=us%20nuclear%20forces&as_pt=MAGAZINES&hl=ru&pg=PA71#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces&f=false|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1998|issue=1|volume=54|pages=71|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=14 листопада 2013|archive-url=https://web.archive.org/web/20131114002108/http://books.google.com.ua/books?id=xwwAAAAAMBAJ&lpg=PA70&dq=us%20nuclear%20forces&as_pt=MAGAZINES&hl=ru&pg=PA71#v=onepage&q=us%20nuclear%20forces&f=false}}</ref>
|  10
|  240
|  8
|  384
|  8
|  1536
|
|
|  1920
|  3456
|  55,56
|  7256
|  26,46
|-
| 1 січня 1999<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, William M. Arkin.|title=U.S. strategic nuclear forces by the end of 1998|url=http://thebulletin.metapress.com/content/w3r35v3570183804/fulltext.pdf
|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=1999|issue=1|volume=55|pages=79|issn=0096-3402}}</ref>
|  10
|  240
|  8
|  384
|  8
|  1536
|
|
|  1920
|  3456
|  55,56
|  7206
|  26,64
|-
| 1 січня 2000<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, William M. Arkin.|title=U.S. nuclear forces, 2000|url=http://thebulletin.metapress.com/content/w1286w586346253k/fulltext.pdf
|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2000|issue=3|volume=56|pages=70|issn=0096-3402}}</ref>
|  10
|  216?
|  8
|  384
|  8
|  1536
|
|
|  1920
|  3456
|  55,56
|  7206
|  26,64
|-
| 1 січня 2001<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, William M. Arkin.|title=U.S. nuclear forces, 2001|url=http://thebulletin.metapress.com/content/n32g60v4172q3862/fulltext.pdf
|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2001|issue=2|volume=57|pages=78|issn=0096-3402}}</ref>
|  10
|  240
|  8
|  384
|  8
|  1536
|
|
|  1920
|  3456
|  55,56
|  7206
|  26,64
|-
| 1 січня 2002<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, William M. Arkin, Hans M. Kristensen, Joshua Handler. |title=U.S. nuclear forces, 2002|url=http://thebulletin.metapress.com/content/r68h230m10076381/fulltext.pdf
|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2002|issue=3|volume=58|pages=71|issn=0096-3402}}</ref>
|  11
|  264
|  8
|  384
|  8
|  1728
|
|
|  2112
|  3120
|  67,69
|  6480
|  32,59
|-
| 1 січня 2003
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|-
| 1 січня 2004<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|title=U.S. nuclear forces, 2004|url=http://thebulletin.metapress.com/content/7up047893ur01522/fulltext.pdf
|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2004|issue=3|volume=60|pages=71|issn=0096-3402}}</ref>
|  12
|  288
|  8
|  384
|  8
|  1920
|
|
|  2304
|  2736
|  84,21
|  5886
|  39,14
|-
| 1 січня 2005<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|title=U.S. nuclear forces, 2005|url=http://thebulletin.metapress.com/content/6604506706066845/fulltext.pdf
|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2005|issue=1|volume=61|pages=75|issn=0096-3402}}</ref>
|  12
|  288
|  6
|  384
|  6
|  1344
|
|
|  1728
|  2016
|  85,71
|  4216
|  40,99
|-
| 1 січня 2006<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|title=U.S. nuclear forces, 2006|url=http://thebulletin.metapress.com/content/j8v4421j728q2v76/fulltext.pdf|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2006|issue=1|volume=62|pages=69|issn=0096-3402}}{{Недоступне посилання}}</ref>
|  14
|  336
|  6
|  384
|  6
|  1632
|
|
|  2016
|  2016
|  100,00
|  5021
|  40,15
|-
| 1 січня 2007<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|title=U.S. nuclear forces, 2007|url=http://thebulletin.metapress.com/content/91n36687821608un/fulltext.pdf|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2007|issue=1|volume=63|pages=80|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=28 січня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110128211430/http://thebulletin.metapress.com/content/91n36687821608un/fulltext.pdf}}</ref>
|  14
|  336
|  6
|  384
|  6
|  1632
|
|
|  2016
|  2016
|  100,00
|  5021
|  40,15
|-
| 1 січня 2008<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|title=U.S. nuclear forces, 2008|url=http://thebulletin.metapress.com/content/pr53n270241156n6/fulltext.pdf|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2008|issue=1|volume=64|pages=52|issn=0096-3402}}{{Недоступне посилання}}</ref>
|  14
|  288
|  6
|  384
|  6
|  1344
|
|
|  1728
|  1728
|  100,00
|  4075
|  42,40
|-
| 1 січня 2009<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|title=U.S. nuclear forces, 2009|url=http://bos.sagepub.com/content/65/2/59.full.pdf+html|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2009|issue=2|volume=65|pages=61|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=4 червня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110604145214/http://bos.sagepub.com/content/65/2/59.full.pdf+html}}</ref>
|  14
|  288
|  4-6
|  384
|  4-6
|  718
|  4-6
|  50
|  1152
|  1152
|  100,00
|  2202
|  52,32
|-
| 1 січня 2010<ref>{{cite journal|author=Robert S. Norris, Hans M. Kristensen.|title=U.S. nuclear forces, 2010|url=http://bos.sagepub.com/content/66/3/57.full.pdf+html|lang=en|journal=Bulletin of the Atomic Scientists|тип=журнал|publisher=Educational Foundation for Nuclear Science, Inc.|year=2010|issue=3|volume=66|pages=58|issn=0096-3402|accessdate=24 липня 2012|archive-date=4 червня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110604032410/http://bos.sagepub.com/content/66/3/57.full.pdf+html}}</ref>
|  14
|  288
|  4
|  384
|  4
|  568
|  4
|  200
|  1152
|  1152
|  100,00
|  2202
|  52,32
|}

У вересні 2021 року успішно проведені планові випробування балістичних ракет Trident II D5LE над Атлантичним океаном. Пуск двох ракет здійснив атомний підводний човен {{USS|Wyoming|SSBN-742}} типу «[[Підводні човни типу «Огайо»|Огайо]]». Випробування відбулися біля берегів Флориди<ref>{{cite web
 | url = https://mil.in.ua/uk/news/ssha-vyprobuvaly-dvi-balistychnyh-rakety-trident-ii/
 | title = США випробували дві балістичних ракети Trident II
 | author = Козацький Саня
 | publisher = Український мілітарний портал
 | date = 2021-09-19
 | accessdate = 22 вересня 2021
 | archive-date = 19 вересня 2021
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20210919064711/https://mil.in.ua/uk/news/ssha-vyprobuvaly-dvi-balistychnyh-rakety-trident-ii/
 }}</ref>.

=== ВМС Великої Британії ===

Носіями ракет у ВМС Великої Британії станом на 2009 рік є чотири підводних човни типу [[Підводні човни класу Vanguard|«Венгард»]]. Кожен з підводних човнів озброєний 16 ракетами. ПЧАРБ на відміну від американських комплектуються тільки одним екіпажем і експлуатуються з набагато меншим КОН. Зазвичай на чергуванні знаходиться лише один човен.

В 2007 році стало відомо, що ядерні боєголовки та ядерна зброя в арсеналі Великої Британії не має ланцюга дозволів ({{lang-en|Permissive Action Link}}). Тобто, для переведення атомних бомб в бойове положення слід було лише вставити ключ у не надто складний замок. Однак, всі атомні бомби були зняті з озброєння до 1998 року. Пуск ракет з підводних човнів можливо здійснити силами самого екіпажу, без отримання будь-яких кодів чи ключів від командування вищого рівня. Тому військова дисципліна критично важлива для запобігання несанкційованим пускам<ref name="udj.22">{{cite web
 | url = https://ukdefencejournal.org.uk/serious-trident-missile-test-failure/
 | publisher = UK Defence Journal UK Defence Journal
 | title = How serious was the Trident missile test failure?
 | author = George Allison
 | date = January 22, 2017
 | accessdate = 30 січня 2017
 | archive-date = 2 лютого 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170202015319/https://ukdefencejournal.org.uk/serious-trident-missile-test-failure/
 }}</ref>.

Балістичні ракети Trident з ядерними боєголовками перебувають під повним контролем уряду Великої Британії (рішення про пуск ухвалюється прем'єр-міністром), та жодним чином не залежать від Сполучених Штатів, в тому числі від системи супутникової навігації [[GPS]], оскільки покладається на орієнтування за зірками та інерціальну систему наведення<ref name="udj.22"/>.

Обслуговування британських ракет відбувається спільно зі Сполученими Штатами на американській військово-морській базі в [[Кінгс-бей (військово-морська база)|Кінгс-бей]], штат [[Джорджія]]. В такий спосіб Велика Британія заощаджує кошти, однак не втрачає контроль над розгорнутими ракетами<ref name="udj.22"/>.

{| class="wikitable" style="border:3px; text-align:center"
|+ <small>Trident II на човнах типу ''Венгард''<ref>{{cite web| url = http://www.johnstonsarchive.net/nuclear/wrjp1251h-uk.html| title = United Kingdom – Strategic Missile Submarines| accessdate = 30 січня 2017| author = Wm. Robert Johnston| publisher = Johnston’s Archive| date = 19 вересня 2008| lang = en| archive-date = 12 жовтня 2016| archive-url = https://web.archive.org/web/20161012120458/http://johnstonsarchive.net/nuclear/wrjp1251h-uk.html}}</ref></small>
! Човен
! Спущений на воду
! Заступив на службу
! Trident II
|-
| [[HMS Vanguard (1993)|HMS «Vanguard» (S28)]]
| 4 березня 1992
| 14 серпня 1993
| 1994&nbsp;— нині
|-
| [[HMS Victorious (1995)|HMS «Victorious» (S29)]]
| 29 вересня 1993
| 7 січня 1995
| 1995&nbsp;— нині
|-
| [[HMS Vigilant (1996)|HMS «Vigilant» (S30)]]
| 14 жовтня 1995
| 2 листопада 1996
| 1998&nbsp;— нині
|-
| [[HMS Vengeance (1999)|HMS «Vengeance» (S31)]]
| 19 вересня 1998
| 27 листопада 1999
| 2001&nbsp;— нині
|}

Після завершення ремонту в грудні 2015 року HMS ''«Vengeance»'' та з січня 2016 до червня 2016 проходила планові випробування перед поверненням до служби<ref name="udj.22"/>.

В червні 2016 року відбувались випробувальні пуски неозброєних ракет Trident II D5 по полігону на території Сполучених Штатів<ref name="udj.22"/>.

Внаслідок незначного збою в системі телеметрії, в підсистемі визначення відстаней, система керування вирішила штатно достроково припинити політ та відвела ракету в океан<ref name="udj.22"/>.

Однак цей інцидент не завадив HMS ''«Vengeance»'' пройти сертифікацію та повернутись на чергування<ref name="udj.22"/>. Дещо згодом підводний човен ВМС США здійснив чотири успішних пуски поспіль під час випробувань FCET-53, чим підтвердив високу надійність та готовність Trident II до застосування<ref>{{cite web
 | url = https://ukdefencejournal.org.uk/trident-missile-test-flights-successful/
 | title = Latest Trident missile test flights successful
 | author = George Allison
 | date = February 20, 2017
 | publisher = UK Defence Journal
 | accessdate = 23 лютого 2017
 | archive-date = 24 лютого 2017
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20170224211347/https://ukdefencejournal.org.uk/trident-missile-test-flights-successful/
 }}</ref>.

В січні 2024 року відбувся другий поспіль невдалий випробувальний пуск ракети Trident II. Невдалий пуск ракети проводився з борта [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]] HMS ''«Vanguard»'', де під час випробувань був присутній [[Міністерство оборони Великої Британії|міністр оборони Британії]] [[Грант Шаппс]]. [[Балістичні ракети підводних човнів|Ракета]] стартувала штатно, однак після виходу з шахти й з-під води стався збій, і ракета впала поблизу місця старту. Вона мала пролетіти кілька тисяч кілометрів і безпечно впасти в [[Атлантія|Атлантиці]] між [[Бразилія|Бразилією]] та [[Західна Африка|Західною Африкою]]<ref>{{Cite web|title=У Великій Британії провели невдалий випробувальний пуск ракети Trident|url=https://mil.in.ua/uk/news/u-velykij-brytaniyi-provely-nevdalyj-vyprobuvalnyj-pusk-rakety-trident/|accessdate=2024-09-21|archive-date=2024-09-21 |archive-url=https://web.archive.org/web/20240921161337/https://mil.in.ua/uk/news/u-velykij-brytaniyi-provely-nevdalyj-vyprobuvalnyj-pusk-rakety-trident/|publisher=Мілітарний}}</ref>.


== Тактико-технічні характеристики ==
{| class="wikitable" style="text-align:center"
!Характеристика
!UGM-133A Трайдент II (D5)
|-
! colspan="2"|Основні характеристики
|-
|  align="left"|Кількість ступенів
| 3
|-
|  align="left"|Тип двигунів
| [[Твердопаливний ракетний двигун|РДТП]]
|-
|  align="left"|Довжина, м
| 13,42
|-
|  align="left"|Діаметр, м
| 2,11
|-
|  align="left"|Максимальна злітна маса, кг
| 59078
|-
|  align="left"|Максимальна вага, що закидається, кг
| 2800
|-
|  align="left"|Максимальна дальність, км
| 12000<ref name="CSIS Missile Threat"/>
|-
|  align="left"| Тип системи наведення
| [[Інерційна навігація|інерційна]] + [[Астрономічна навігація#Астровізирування|астрокорекції]] + [[GPS]]
|-
|  align="left"|[[Кругове імовірне відхилення|КІВ]], м
| 90 з [[GPS]]<br/>120 з астрокорекцією
|-
|  align="left"|Бойова частина
| [[Термоядерна бомба|термоядерна]]
|-
|  align="left"|Тип ГЧ
| Роздільна головна частина<br/>з блоками індивідуального наведення ([[Роздільна головна частина з блоками індивідуального наведення|РГЧ ІН]])
|-
|  align="left"|Кількість бойових блоків
| до 8 [[W88]] (475&nbsp;кт)<br/>або до 14 [[W76]] (100&nbsp;кт)
|-
|  align="left"|Базування
| [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|ПЧАРБ]] типів<br/>{{Країна з прапорцем|USA}} [[Підводні човни типу «Огайо»|«Огайо»]]<br/>{{Країна з прапорцем|GBR}} [[Підводні човни класу Vanguard|«Венгард»]]
|-
! colspan="2"|Історія запусків
|-
|  align="left"|Усього запусків
| 215<ref name=trident_stat/>
|-
|  align="left"|З них успішних
| 191<br/>(134 поспіль)
|-
|  align="left"|З них невдалих
| 8 ([[Коефіцієнт|коеф.]] відмов 3,7&nbsp;%)<ref name=trident_stat/>
|-
|  align="left"|З них частково невдалих
| 1<ref group="прим."> Ракета була ліквідована за сигналом з землі через вихід за межі коридору безпеки.</ref>
|-
|  align="left"|Перший запуск
| 15 січня 1987<ref name="astronautix"/>
|-
|  align="left"|Останній запуск
| січень 2024<ref name=trident_stat>{{Cite web|title=The UK’s Trident launch failure: a cause for concern?|url=https://www.iiss.org/online-analysis/online-analysis/2024/03/the-uks-trident-launch-failure-a-cause-for-concern/|accessdate=2024-09-20|publisher=[[IISS]]}}</ref>
|}

== Оцінка проєкту ==
Розгортання ракетоносіями США з ракетами «Трайдент II» дозволило вийти морським стратегічним ядерним силам США на новий якісний рівень. Міжконтинентальна дальність ракет «Трайдент I» і «Трайдент II» дозволила здійснювати бойове патрулювання ПЧАРБ США в районах, що безпосередньо прилягають до території США. Це з одного боку підвищило бойову стійкість підводних ракетоносіїв, а з іншого боку дозволило відмовитися від використання передових пунктів базування за кордоном<ref name="Ведерников">{{книга-ру|ссылка=http://flot.com/publications/books/shelf/vedernikov/ussr-usa/4.htm|часть=Глава 2. Сравнительный анализ создания и развития Морских стратегических ядерных сил СССР и США|автор=Ю. В. Ведерников.|заглавие=Сравнительный анализ создания и развития морских стратегических ядерных сил СССР и США}}</ref> .

Балістичні ракети підводних човнів, аналогічні ракети «Трайдент II», створені тільки чотирма країнами&nbsp;— США, [[Росія|Росією,]] [[Франція|Францією]] та [[КНР|Китаєм]]. Створена ще в СРСР модернізована ракета третього покоління Р-29РМ на рідкому паливі при меншій стартовій масі має подібну дальність і масу закидання. За відстанню і вагою, що закидається, «Трайдент II» мала перевершити твердопаливна ракета Р-39УТТХ «Барк», але через розвал СРСР вона не була завершена. При цьому точність радянської ракети третього покоління як і американської ракети третього покоління «Трайдент I» вчетверо гірше, ніж у ракети четвертого покоління «Трайдент II». Найближчим аналогом за тактико-технічними характеристикам є прийнята на озброєння в Росії в 2007 році<ref name="gazeta_24">{{Cite web |url=http://www.gazeta.ru/2007/07/24/oa_245129.shtml |title=gazeta.ru, Росія сильна своєю «синявою», 24 липня 2007 |accessdate=24 липня 2012 |archive-date=19 січня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120119075630/http://www.gazeta.ru/2007/07/24/oa_245129.shtml }}</ref> модифікація ракети Р-29РМ&nbsp;— [[Р-29РМУ2|Р-29РМУ2 «Синева»]]. Вона має подібну вагу закидання та максимальною дальністю стрільби, маючи меншу вагу. Але, згідно з опублікованими даними, вона також не має точність «Трайдент II». Справа в тому, що точність визначає і номенклатуру цілей ракет. Можливість ураження цілі визначається надлишковим тиском, створюваним [[Ударна хвиля|ударною хвилею]] при наземному вибуху боєголовки. Для поразки захищеної цілі необхідне створення надлишкового тиску близько 100 [[Атмосфера (одиниця)|атмосфер,]] а для високозахищених цілей типу шахти [[Р-36М#Р-36М2 «Воєвода»|Р-36М2]]&nbsp;— 200 атмосфер. Якщо проаналізувати значення надлишкового тиску для БРПЧ США, які досягаються на відстанях, рівних КІВ (ймовірність влучання 50&nbsp;%) і на відстанях, рівних 1,82 [[Кругове імовірне відхилення|КІВ]] (ймовірність влучання 90&nbsp;%)<ref name="Укрощение ядра">{{cite web|url=http://npc.sarov.ru/issues/coretaming/section3p4.html#2.2,|title=Укрощение ядра. Глава 2.2. Основные этапы развития морских стратегических комплексов|publisher=2003 г, «Красный Октябрь», г. Саранск|accessdate=22 апреля 2010|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rMJZXy?url=http://npc.sarov.ru/issues/coretaming/section3p4.html#2.2,#2.2,|archivedate=2011-01-29|deadurl=yes}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110719071630/http://npc.sarov.ru/issues/coretaming/section3p4.html#2.2, |date=2011-07-19 }}</ref>:

{| class="wikitable"
|-
! rowspan="3"|Радіус і ймовірність влучання
! colspan="4"|Надлишковий тиск, [[Атмосфера (одиниця)|атм]]
|-
!Poseidon
!Trident I
! colspan="2"|Trident II
|-
![[W68]]
![[W76]]
![[W76]]
![[W88]]
|-
| 1 КІВ (50&nbsp;%)
| 4,9-3,2
| 16,7-6
| 385
| 1750
|-
| 1,82 КІВ (90&nbsp;%)
| 1,25-0,9
| 3,7-1,55
| 70
| 307
|}

То стає очевидно, що «Трайдент II» єдина з створених балістичних ракет підводних човнів здатна з високою точністю вражати захищені шахти міжконтинентальних балістичних ракет і захищені командні пункти<ref name="Укрощение ядра"/>. Високі контрсилові можливості «Трайдент II» в умовах уразливості російських СЯС (тільки мала частина ґрунтових комплексів і РПКСН знаходиться на маршрутах патрулювання) надають США більшу свободу у виборі форми бойових дій для забезпечення ядерного стримування<ref name="преимущество">{{статья|автор=А. С. Дьяков.|заглавие=Российско-американские отношения в области сокращения наступательных вооружений: современное состояние и перспектива|ссылка=http://www.armscontrol.ru/start/rus/publications/Reductions.pdf|издание=Центр по изучения проблем по разоружения, энергетики и экологии при МФТИ|год=2001|страницы=14, 20}}</ref>.

Характеристики створених нині{{Коли}} Китаєм і Францією балістичних ракет не досягають рівня ракет Р-29РМ і «Трайдент-2». Ракета M51, розробка якої триває у Франції, за своїми характеристиками наближається до «Трайдент-2», проте показники точності та потужності боєголовок так і не будуть досягнуті. Нова БРПЧ [[Булава (ракета)|Р-30 «Булава»]], що нині розробляється в Росії, матиме набагато меншу вагу, що закидається (1150&nbsp;кг проти 2800 у «Трайдент-2»).

Висока надійність комплексу підтверджена найтривалішою безперервною безаварійною серією запусків. З 4 грудня 1989 року по 19 грудня 2009 зроблено 130 успішних запусків. Висока ефективність і порівняно мала вартість утримання ПЧАРБ озброєних ракетами «Трайдент-2» привела до того, що морські стратегічні сили посідають лави лідерів в [[Ядерна тріада США|ядерній тріаді США]] і станом на 2007 рік забезпечують розгортання 2116 із загальної кількості в 3492 боєзарядів<ref>{{cite web|url=http://nuclearweaponarchive.org/Usa/Weapons/Nukeforce.html|title=Current U.S. Nuclear Forces|date=9 января 2007|language=англійською|accessdate=2010-04-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rNatTP?url=http://nuclearweaponarchive.org/Usa/Weapons/Nukeforce.html|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}</ref>, що становить 60&nbsp;%. Згідно з планами Пентагону високі характеристики надійності, бойової ефективності ракет «Трайдент-2» і проводяться заходи з продовження їх ресурсу дозволять експлуатувати їх до 2042 року<ref>{{cite web|url=http://www.missilethreat.com/missilesoftheworld/id.174/missile_detail.asp|title=Trident D-5|work=missilethreat.com|language=англійською|accessdate=2010-05-30|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rOPblz?url=http://www.missilethreat.com/missilesoftheworld/id.174/missile_detail.asp|archivedate=2011-01-29|deadurl=yes}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100901032044/http://www.missilethreat.com/missilesoftheworld/id.174/missile_detail.asp |date=2010-09-01 }}</ref>. Імовірно до 2030 року США необхідно буде розробити нову БРПЧ, яка приблизно буде називатися ''Trident E-6''<ref>{{cite web|url=http://www.missilethreat.com/missilesoftheworld/id.175/missile_detail.asp|title=Trident E-6|work=missilethreat.com|language=англійською|accessdate=2010-05-30|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rPBCtR?url=http://www.missilethreat.com/missilesoftheworld/id.175/missile_detail.asp|archivedate=2011-01-29|deadurl=yes}}</ref>.


== Виноски ==
{{reflist|group=прим.}}

== Примітки ==
{{notelist}}
{{reflist|2}}

== Посилання ==

'''Англомовні'''
* {{cite web|date=1998|url=http://www.fas.org/nuke/guide/usa/slbm/d-5.htm|title=Trident II D-5 Fleet Ballistic Missile|publisher=Federation of American Scientist|accessdate=2009-11-03|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rTHQuu?url=http://www.fas.org/nuke/guide/usa/slbm/d-5.htm|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}
* {{cite web|date=2008|url=http://www.designation-systems.net/dusrm/m-133.html|title=Lockheed Martin UGM-133 Trident II|publisher=Designation-Systems.Net by Andreas Parsch|accessdate=2009-11-03|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rUW610?url=http://www.designation-systems.net/dusrm/m-133.html|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}
* {{cite web|date=2008|url=http://www.astronautix.com/lvs/trident.htm|title=Trident|publisher=Encyclopedia Astronautica|accessdate=2009-11-03|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rVLyK6?url=http://www.astronautix.com/lvs/trident.htm|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}
* {{cite web|date=2009|url=http://www.planet4589.org/space/lvdb/launch/Trident2|title=Trident II launch list|publisher=Jonathan's Space Report by Jonathan McDowell|accessdate=2009-11-03|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rWB9Tk?url=http://www.planet4589.org/space/lvdb/launch/Trident2|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}
* {{cite web|date=2008|url=http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/ctm.htm|title=Conventional TRIDENT Modification (CTM)|publisher=GlobalSecurity.org|accessdate=2009-11-03|language=англійською|archive-date=4 травня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20120504204948/http://www.globalsecurity.org/wmd/systems/ctm.htm}}
* {{cite web|date=2006|url=http://www.solarnavigator.net/submarine_trident_nuclear_missiles.htm|title=TRIDENT SUBMARINE MISSILE SYSTEM|publisher=сайт Solar Navigator|accessdate=2009-11-03|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rXhrYp?url=http://www.solarnavigator.net/submarine_trident_nuclear_missiles.htm|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}
* {{cite web
 |date        = 1989
 |url         = http://www.flightglobal.com/pdfarchive/view/1989/1989%20-%203602.html
 |title       = Strategic Setbacks
 |publisher   = архів журналу «Flightglobal»
 |accessdate  = 2009-11-06
 |language    = англійською
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rYT51e?url=http://www.flightglobal.com/pdfarchive/view/1989/1989%20-%203602.html
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}

'''Російськомовні'''
* {{cite web|date=|url=http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/trident2/trident2.shtml|title=Баллистическая ракета подводных лодок «Trident-2»|publisher=Информационная система «Ракетная техника»|accessdate=2009-11-03|language=російською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rPvGL1?url=http://rbase.new-factoria.ru/missile/wobb/trident2/trident2.shtml|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}
* {{cite web|date=2007|url=http://pentagonus.ru/publ/31-1-0-418|title=Оснащение ПЧАРБ ВМС США неядерными средствами поражения|publisher=сайт Pentagonus|accessdate=2009-11-03|language=російською|archiveurl=https://www.webcitation.org/5w5rQsRY7?url=http://pentagonus.ru/publ/31-1-0-418|archivedate=2011-01-29|deadurl=no}}

'''Медіа'''
* {{cite web
 |url         = http://www.youtube.com/watch?v=zQcSDdVINkg
 |title       = Кадры двух последовательных запусков Трайдент 2
 |work        = Youtube
 |accessdate  = 2009-11-05
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5rZIe6D?url=http://www.youtube.com/watch?v=zQcSDdVINkg
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}
* {{cite web
 |url         = http://www.youtube.com/watch?v=7Z-3fjg4dYY
 |title       = Кадры неудачного пуска PEM-1 ракеты Трайдент 2 с борта SSBN 734 «Теннесси» 21 марта 1989 года
 |work        = Youtube
 |accessdate  = 2009-11-05
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5ra3Zsb?url=http://www.youtube.com/watch?v=7Z-3fjg4dYY
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}
* {{cite web
 |url         = http://www.youtube.com/watch?v=OkT3I6RDPkw
 |title       = Кадры неудачного пуска PEM-4 ракеты Трайдент 2 с борта SSBN 734 «Теннесси» 15 августа 1989 года
 |work        = Youtube
 |accessdate  = 2009-11-05
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/5w5raocwf?url=http://www.youtube.com/watch?v=OkT3I6RDPkw
 |archivedate = 2011-01-29
 |deadurl     = no
}}

{{Ракетна зброя США}}
{{Портали|Військова техніка}}

[[Категорія:Ракетно-ядерна зброя США]]
[[Категорія:Балістичні ракети підводних човнів США]]
[[Категорія:Балістичні ракети підводних човнів]]
[[Категорія:Військова продукція Raytheon]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:-. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Br separated entries (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Category other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite journal (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite news (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Comment (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Comment/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Efn (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ISSN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:ISSN пошук (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Ifempty (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Iw (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-en (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lg (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Masklink (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Masklink/style.css (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nbsp (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Notelist (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Replace (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Seealso (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Ship (редагувати)
Шаблон:Spaces (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:USA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:USS (редагувати)
Шаблон:WPMILHIST Infobox style (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:¦ (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:±. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:· (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Військова навігація (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Див. також (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаб��он:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Картка зброї (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Книга (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Книга-ру (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Коли (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Корабель (редагувати)
Шаблон:Країна з прапорцем (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:МалПорталу (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:МалПорталу/шаблон (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни GBR (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни USA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання/style.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нп (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Портали (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Портали/+ (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор GBR (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор USA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/! (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/випуск (редагувати)
Шаблон:Публікація/місце (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/серія (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/стандартні номери (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/сторінки (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ракетна зброя США (редагувати)
Шаблон:Статья (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:If empty (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal/images/other (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data/scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Окремі пункти (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Повернення до сторінки «UGM-133 Trident II».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/UGM-133_Trident_II