Перегляд вихідного коду сторінки Т-70

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
{{Бронетехніка
|назва                    = Т-70 (Т-70М)
|зображення               = T-70, technical museum, Togliatti-1.jpg
|розм_зобр                = 250px
|опис_зображення          = 
|класифікація             = [[Легкий танк|Легкий]] [[танк]]
|модифікація              = 
|компонувальна схема      = 
|вартість                 = 
|країна-виробник          = {{URS}}
|розробник                =
|компанія-виробник        =
|роки виробництва         = [[1941]]–[[1943]]
|кількість виробів        = 8231
|роки експлуатації        =
|модифікації              =
|основні країни-оператори = {{URS}}
|війни                    = [[Радянсько-німецька війна]]
|бойова маса              = 9,2 (9,8)
|екіпаж                   = 2
|десант                   =
|довжина                  = 4285
|ширина                   = 2348 (2420)
|висота                   = 2035
|кліренс                  = 300
|база                     =
|колія                    =
|тип броні                = гомогенна катана високої твердості
|лоб корпусу              =
|лоб корпусу (верх)       = 35/61°
|лоб корпусу (середина)   =
|лоб корпусу (низ)        = 45/−30° і 15/−81°
|борт корпусу             = 15/0°
|борт корпусу (верх)      =
|борт корпусу (низ)       =
|корма корпусу            =
|корма корпусу (верх)     = 15/76°
|корма корпусу (середина) =
|корма корпусу (низ)      = 25/−44°
|дах корпусу              = 13
|днище                    = 10 і 6
|лоб башти                =
|маска гармати            = 50+15
|борт башти               = 35/23°
|корма башти              =
|дах башти                = 10 і 15
|активний захист          =
|динамічний захист        =
|основне озброєння        =
|калібр, марка та тип гармати = 45-мм 20-К
|довжина ствола           = 46
|скорострільність         =
|кути ВН                  = −6…+20°
|кути ГН                  = 360°
|дальність стрільби       =
|боєкомплект гармати      = 90 (70)
|приціли                  = ТМФП або ТОП, механічний
|кулемети                 = 1 × 7,62-мм [[ДТ-29|ДТ]]
|боєкомплект              =
|додаткове_озброєння      =
|боєкомплект (2)          =
|тип, марка двигуна       = спарені рядні чотиритактні 6-циліндрові карбюраторні
|потужність двигуна       = 2 × 70
|пальне                   = бензин
|трансмісія               =
|підвіска                 = торсіонна, індивідуальна
|колісна формула          =
|гусениці                 =
|швидкість по шосе        = 42
|швидкість по перетятій місцевості  = 20-25
|запас ходу по шосе                 = 410—450
|запас ходу по перетятій місцевості = 360 (250)
|питома потужність          = 15,2 (14,2)
|питомий тиск на ґрунт      = 0,7
|допустимий нахил           =
|підйом, що долається       = 34°
|стінка, що долається       = 0,7
|рів, що долається          = 1,7
|брід, що долається         = 1,0
|засоби зв'язку             =
}}

'''Т-70'''&nbsp;— [[СРСР|радянський]] [[легкий танк]] періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Розроблений в жовтні&nbsp;— листопаді [[1941]] року на [[Горьківський автомобільний завод|Горьківському автомобільному заводі]] (ГАЗ) під керівництвом [[Астров Микола Олександрович|Миколи Олександровича Астрова]], провідного розробника всієї вітчизняної лінії легких танків того періоду. У січні 1942 року Т-70 був прийнятий на озброєння [[Червона армія|Червоної армії]] і серійно випускався на декількох машинобудівних заводах. Виробництво Т-70 тривало до жовтня [[1943]] року, коли за результатами бойових дій літа цього року і великої потреби РСЧА в самохідно-артилерійських установках [[СУ-76]] на його базі, було прийнято рішення про припинення серійного випуску. Всього було випущено 8231<ref name="Zheltov">{{книга|автор = Желтов І. Г. та ін|заголовок = Радянські малі і легкі танки 1941-1945 рр.}}</ref><ref>У деяких джерелах вказуються дещо інші цифри, причиною цього є неврахування дослідних і передсерійних машин, а також відмінності у звітах за зданими заводами і тими що надійшли в армію танками.</ref> танків цього типу.

Починаючи з літа 1942 року, легкі танки Т-70 взяли активну участь у боях [[Радянсько-німецька війна|Радянсько-німецької війни]]. Апогеєм їх бойової служби стала [[Курська битва]], після чого вони стали зникати з частин Червоної армії, хоча окремі екземпляри використовувалися аж до кінця війни. За кількістю випущених машин Т-70 став другим за чисельністю типом танків в Червоній армії 1941—1945&nbsp;рр.. На базі Т-70 в кінці 1942 року була побудована легка [[самохідно-артилерійська установка]] безпосередньої підтримки піхоти [[СУ-76]], ряд прототипів легких танків з поліпшеним озброєнням або ергономікою і дослідні зразки зенітних танків. Незабаром після закінчення війни Т-70 був знятий з озброєння [[Радянська армія|Радянської армії]]. Досить велика кількість подібних танків збереглася до нашого часу у військових музеях і меморіалах [[Росія|Росії]], держав [[СНД]] і країн далекого зарубіжжя.

== Історія створення ==
У вересні [[1941]] року на озброєння [[РСЧА]] був прийнятий легкий танк [[Т-60]] конструкції [[Астров Микола Олександрович|М.&nbsp;А.&nbsp;Астрова]], і відразу на декількох заводах було розгорнуто серійне виробництво нової машини. Серед цих підприємств був і [[Горьківський автомобільний завод]], виробничі потужності якого цілком дозволяли випуск більш серйозних по бойових характеристиках танків, ніж Т-60. Після дрібносерійного випуску ряду малих плаваючих танків в кінці 1930-х років ГАЗ танкобудуванням не займався, але ряд його співробітників уже мав певний досвід у цій галузі. Для допомоги в організації виробництва легких танків на ГАЗ був направлений М.&nbsp;А.&nbsp;Астров, який після прибуття в [[Нижній Новгород|Горький]] одразу ж включився в роботу по посиленню конструкції Т-60, використовуючи потенціал ГАЗу.

На підставі свого аванпроекту від вересня 1941 М.&nbsp;А.&nbsp;Астров разом із співробітниками танкового конструкторського бюро ГАЗу В.&nbsp;О.&nbsp;Дєдкова, А.&nbsp;М.&nbsp;Крігера та інших в жовтні того ж року почав роб��ти з проектування модернізованої «шестидесятки». Основними напрямками модернізації були посилення озброєння й підвищення [[Потужність|потужності]] силового агрегату машини. Для вирішення останнього завдання використовувалася «спарка» з двох [[Двигун внутрішнього згоряння|двигунів]] ГАЗ-202 потужністю 70 к.с. кожен, послідовно з'єднаних один з одним. Цю силову установку вдалося розмістити в бронекорпус тієї ж компонувальної схеми, що і у Т-60, але більша довжина «спарки» потребувала подовження корпусу і додавання п'ятого опорного котка на борт. Як основне озброєння модернізованого танка передбачалася дещо модифікована 45-мм танкова гармата зр. 1938&nbsp;р. (20-К) в литій обтічній [[башта (озброєння)|башті]] конструкції В.&nbsp;О.&nbsp;Дєдкова.

За створенням цього танка спостерігало вище керівництво країни на чолі з [[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіним]] і квапило конструкторів з виконанням завдання, висловлюючи незадоволення з приводу зриву ГАЗом термінів розробки. Дослідний зразок нового танка ГАЗ-70 (проектне позначення 0-70 або 070) був зібраний [[14 лютого]] [[1942]] року і відправлений в [[Москва|Москву]] для показу і випробувань, що почалися [[20 лютого|20 числа]] того ж місяця. Відносно [[Броня|бронювання]] ГАЗ-70 є ряд розбіжностей в джерелах&nbsp;— [[Свірін Михайло Миколайович|М. Свірін]] і М. Коломієць<ref name="FI" /> стверджують, що воно було злегка посилено в порівнянні з Т-60, тоді як І.&nbsp;Г.&nbsp;Желтов з співавторами наводять товщини, аналогічні серійним Т-70<ref>Хоча ГАЗ-70 існував в єдиному екземплярі, він допрацьовувався по ходу розвитку, і цілком можливо, що обидва твердження відповідають істині&nbsp;— одне для початкового варіанта, а друге&nbsp;— для доопрацьованого, що послужив передсерійним еталоном.</ref>. ГАЗ-70 не справив великого враження на військових фахівців РККА&nbsp;— практично рівноцінне з Т-60 бронювання, одномісна башта. Однак М.&nbsp;А.&nbsp;Астров пообіцяв в найкоротші терміни усунути виявлені при випробуваннях недоліки. Найшвидше це вдалося зробити з бронюванням&nbsp;— товщину лобової частини нової машини довели до 45&nbsp;мм в нижній лобовій деталі і 35 мм&nbsp;— у верхній.
[[Файл:Танк Т-70 (Мелитополь, 2018).jpg|thumb|]]
[[6 березня]] 1942 постановою №&nbsp;1394сс [[Державний комітет оборони|Державного комітету оборони]] (ДКО) за підписом Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіна новий танк приймався на озброєння РККА під індексом Т-70. У тому ж документі містився наказ ГАЗу почати серійне виробництво «семидесятки» при усуненні виявлених недоліків конструкції, а через три дні постановою ДКО №&nbsp;1417сс до серійного випуску Т-70 підключалися заводи {{s|№ 37 і 38.}} Оскільки лита башта продемонструвала погану стійкість навіть до вогню німецьких 20-мм гармат, а потовщення її броні було неможливо з цілого ряду конструктивних і виробничих причин, Т-70 оснастили зварною шестигранною баштою.

[[Файл:T-70-profil.JPG|left|thumb|Т-70. Меморіальний комплекс у м. Ужгород]]
Складніше було з двомісною баштою для «семидесятки». Хоча М.&nbsp;А.&nbsp;Астров і його співробітники відразу ж, з квітня 1942 року, зайнялися цим питанням, швидко вирішити його не вдалося. Сама конструкція двомісної башти особливою трудністю не була, але вже на стадії аванпроекту стало ясно, що її установка збільшить вагу танку до 10,5-11,5 тонн. Хоча стандартна «спарка» ГАЗ-203 потужністю 140 к.с. забезпечувала важчій машині питому потужність 12,2-13,3 к.с./т, що більше, ніж у Т-60 (10-11 к.с./т), викликала великі сумніви надійність ходової частини, успадкованої від Т-60. Випробування довантаженими до 11,5 тонн Т-70 підтвердили побоювання&nbsp;— ламалися [[трак]]и, лопалися [[торсіон]]и [[Підвіска автомобіля|підвіски]], швидко зношувалися гумові бандажі опорних котків, у важких умовах швидше виходили з ладу вузли та агрегати [[Трансмісія|трансмісії]], яка працювала з більшим навантаженням через збільшення опору руху більш важкого танку. Тому основна робота розгорнулася в плані посилення деталей і вузлів танка, що опинилися недостатньо міцними, а також форсування силового агрегату до 170 к.с. У серпні&nbsp;— жовтні 1942 року всі необхідні компоненти (двигун, двомісна башта, посилена ходова частина) випробовувалися на дослідному варіанті Т-70, який був рекомендований до прийняття на озброєння РСЧА. Однак цього так і не було зроблено, а в конструкцію серійних Т-70 вирішили внести зміни, що стосуються тільки посиленої ходової частини. Ця модифікація одержала позначення Т-70М і з початку жовтня 1942 року була запущена в серійне виробництво на ГАЗі, трохи пізніше&nbsp;— і на заводі №&nbsp;38. Мабуть, причиною відмови від виробництва Т-70 з двомісною баштою послужила підготовка до серійного виробництва більш досконалого легкого танка [[Т-80 (легкий танк)|Т-80]], який був подальшим розвитком «семидесятки» з урахуванням усіх вимог щодо поліпшення ергономіки, енергоозброєності та захищеності останнього.<ref name="Zheltov" /><ref name="FI" />

Також Т-70 послужив базою для розробки великого числа дослідних легких танків з посиленим озброєнням, [[Самохідна артилерійська установка|самохідних артилерійських]] і [[Зенітна самохідна установка|зенітних установок]]. На його основі була створена легка [[самохідно-артилерійська установка]] безпосередньої підтримки піхоти [[СУ-76]], яка серійно випускалася аж до кінця Великої Вітчизняної війни. У свою чергу, на базі останньої була розроблена перша радянська серійна [[зенітна самохідна установка]] [[ЗСУ-37]].

== Виробництво ==
[[Файл:T70kub6a.jpg|thumb|Т-70 в бронетанковому музеї в Кубинці]]
У процесі серійного випуску легкого танка Т-70 був задіяний не тільки [[Горьківський автомобільний завод|ГАЗ]], але і багато інших підприємств Поволзького і Вятського регіонів країни. Бронекорпуса для «семидесятки» поставляли заводи в [[Викса|Виксі]], [[Кулебакі]] і [[Саратов]] тобто за механічним частинам, оптиці, озброєнню, електриці і контрольно-вимірювальних приладах суміжниками виступала велика кількість підприємств [[Нижній Новгород|Горького]], [[Нижньогородська область|Горьковської області]] та інших регіонів [[СРСР]]. У порівнянні з [[Т-60]] новий легкий танк вимагав вдвічі більше двигунів, більш товстої (тобто більш складної і трудомісткої у виготовленні) катаної броні, тому спочатку з планами по випуску Т-70 справлявся тільки ГАЗ, завод №&nbsp;38 в Кірові вийшов на встановлений урядом рівень виробництва тільки в червні 1942 року. Завод №&nbsp;37 в Свердловську зумів випустити тільки 10 Т-70, після чого через виробничі та організаційні труднощі до цього завдання не повертався, продовжуючи випускати Т-60. Більшість Т-70 було випущено на ГАЗі, причому загальне число випущених «семидесяток» могло бути ще більшим, але перед [[Курська битва|Курською битвою]] німці зробили ряд глибинних [[Авіаналіт|повітряних рейдів]] на Горький.<ref name = "FI" />

Метою цих нальотів були різні підприємства та об'єкти інфраструктури міста, який, незважаючи на наявність авіазаводу №&nbsp;21, не мав винищувачів-перехоплювачів у своїй системі [[ППО]], яка включала затемнення і [[Зенітна гармата|зенітні батареї]]. Останні концентрувалися в основному у стратегічно важливих точкових об'єктах&nbsp;— [[міст|мостах]] через [[Ока|Оку]] і [[Волга|Волгу]] та адміністративного центру міста, промислові зони захищалися набагато слабкіше. В результаті цього більша частина втрат припала на відомі німецькому командуванню підприємства міста (в мости попадань не було, в історичну частину міста потрапили одиничні [[Бомба|бомби]]). В першу чергу постраждали ГАЗ, який втратив майже половину одиниць свого обладнання<ref name="FI" />, і завод імені Леніна, директор і керівництво якого загинули в результаті прямого влучення авіабомби в командний пункт заводу. Останнє підприємство також виступало суміжником у виробництві Т-70, поставляючи комунікаційне радіоустаткування для всіх танкових виробництв міста. У тріски від шпал і химерним чином вигнуті рейки була перетворена трамвайна лінія, яка у воєнний час крім доставки робітників і службовців ГАЗу на роботу використовувалася і для вантажних перевезень в інтересах заводу<ref>{{книга|автор = Коссе Ю. М.|заголовок = Ваш друг трамвай. Століття нижньогородського трамвая|місце = Н. Новгород|видавництво = Єлень, Яблуко|рік = 1996|сторінок як є = 160 с., Іл., Карти|isbn = 5-8304-0008-1}}</ref> , розбомблене виявилося і паровозне депо підприємства. Незважаючи на самовіддану працю горьківчан (трамвайну лінію відновили через добу, вдалося повернути в стрій більшу частину пошкодженого обладнання), ГАЗ різко знизив випуск своєї продукції. Довелося призупинити випуск [[вантажівка|вантажівок]] і [[Бронеавтомобіль|бронеавтомобілів]] [[БА-64]], але Т-70 безперервно продовжували сходити зі складальних ліній заводу. Однак випуск травня 1943 вдалося перекрити лише в жовтні того року, коли виробництво Т-70 вже закінчувалося.<ref name="FI" />

За результатами Курської битви в керівництві країни запанувала думка, що легкий танк Т-70 більше не потрібен РККА, акценти змістилися в бік випуску САУ [[СУ-76М]] на його базі. Тому в жовтні 1943 року виробництво Т-70 було офіційно завершено, хоча ще якийсь час «семидесятки» поставлялися в війська за рахунок створеного раніше запасу бронекорпусів.

По ходу виробництва Т-70 у виробничий процес вносилися зміни, наприклад, спочатку гомогенну броню для танка стали піддавати [[поверхневе загартування|поверхневому загартуванню]] за методом, розробленим технологами заводу №&nbsp;264 (Червоноармійська судноверф) в місті [[Сарепта-на-Волзі|Сарепта]] . В результаті при тій же товщині броні її снарядостійкість у Т-70 пізніх серій була дещо збільшена.<ref name="FI" />

{| cellpadding="2" style="background:#fff; border-collapse:collapse; border:1px solid #996; margin:1ex 0; text-align:center"
|- style="background-color:#996; color:#fff"
| colspan="4"| '''Виробництво Т-70 і Т-70М, шт.'''<ref name="Zheltov" />
|- style="background-color:#ddb"
| style="border:1px solid #996; width:auto"| Завод-виробник
| style="border:1px solid #996; width:18%"| 1942
| style="border:1px solid #996; width:18%"| 1943
| style="border:1px solid #996; width:18%"| Всього
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| ГАЗ
| style="border:1px solid #996"| 3495
| style="border:1px solid #996"| 3348
| style="border:1px solid #996"| 6843
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Завод №&nbsp;37 (Свердловськ)
| style="border:1px solid #996"| 10
| style="border:1px solid #996"|
| style="border:1px solid #996"| 10
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Завод №&nbsp;38 (Кіров)
| style="border:1px solid #996"| 1378
| style="border:1px solid #996"|
| style="border:1px solid #996"| 1378
|- style="background-color:#eec"
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Всього
| style="border:1px solid #996"| 4883
| style="border:1px solid #996"| 3348
| style="border:1px solid #996"| 8231
|}

== Опис конструкції ==
Т-70 мав типову для радянських легких танків того часу [[Компонування танків|компонувальну схему]]. Танк мав п'ять відділень, перерахованих нижче в порядку від лобової частини машини до корми:
* [[Трансмісія|трансмісійне]] відділення;
* Відділення управління;
* [[Двигун внутрішнього згоряння|моторне]] відділення по правому борту середини корпусу;
* Бойове відділення по лівому борту середини корпусу і в [[башта (озброєння)|башті]];
* Кормове відділення, де розташовувалися паливні баки і [[радіатор]] двигуна.
Ця компонувальна схема визначала в цілому набір переваг і недоліків танка в рамках машин свого класу. Зокрема, переднє розташування трансмісійного відділення, тобто ведучих коліс, приводило до підвищеної їх уразливості, так як саме передня частина танка найбільшою мірою схильна ворожому обстрілу. З іншого боку, на відміну від радянських середніх і важких танків, у
Т-70 паливні баки знаходилися поза бойовим відділенням в ізольованому броньовою переборкою відсіку, що знижувало ризик виникнення пожежі при ураженні танка (особливо високий для машини з бензиновим двигуном) і цим підвищувало виживання екіпажу. До інших переваг обраного для Т-70 компнування можна віднести невелику висоту і загальну масу танка (у порівнянні з іншими машинами інших компонувальних схем), досягнуті, до того ж, всупереч вимушеному застосуванню «довгов'язого» силового агрегату ГАЗ-203. Як наслідок, зростали динамічні характеристики танка, і для нього не потрібний потужний спеціалізований двигун. [[Екіпаж]] танка складався з двох чоловік&nbsp;— механіка-водія і командира машини.<ref name="Zheltov" />

=== Броньовий корпус і башта ===
[[Файл:T-70-bort.JPG|thumb|left|Бронеплити борта і корми Т-70, меморіальний комплекс в м. Ужгород]]
[[Файл:T70kub5a.jpg|thumb|Башта танка Т-70, Бронетанковий музей в Кубинці]]
Броньовий корпус танка зварювався з катаних [[Броня|броньових]] плит товщиною 6, 10, 15, 25, 35 і 45&nbsp;мм. У машин ранніх серій бронеплити були гомогенними, у пізніх&nbsp;— гетерогенними (застосовувалося поверхневе гартування). Товщина броні залишалася незмінною по ходу виробництва танка. Броньовий захист [[Диференційована бронезахист|диференційований]], протикульний. Лобові і кормові бронеплити мали раціональні кути нахилу, борти вертикальні. Борт Т-70 виготовлявся з двох бронеплит, що з'єднувалися [[зварювання]]м. Для посилення зварного шва всередині корпусу встановлювалася вертикальна балка жорсткості, приклепувалися до передньої і задньої бортових частин. Ряд бронеплит корпусу (надмоторний і надрадіаторний листи) виконувалися знімними для зручності обслуговування і заміни різних вузлів і агрегатів танка. Робоче місце механіка-водія знаходилося в передній частині бронекорпуса танка з деяким зсувом вліво від центральної подовжньої площини машини. Люк для посадки-висадки механіка-водія розташовувався на лобовій бронеплиті і був забезпечений врівноважувальним механізмом для полегшення відкривання. Наявність люка механіка-водія послаблювало стійкість верхньої лобової деталі до снарядних попадань. Днище Т-70 зварювалося з трьох броньових плит різної товщини, і для забезпечення жорсткості до нього приварювалися поперечні коробчаті балки, в яких розташовувалися торсіони вузлів підвіски. У передній частині днища під сидінням механіка-водія був зроблений аварійний люк-лаз. Корпус також мав ряд повітреходів, люків, лючків і технологічних отворів для [[Вентиляція|вентиляції]] жилих приміщень танка, зливу [[Бензин|палива]] і [[Машинне масло|масла]], доступу до горловини паливних баків, інших вузлів і агрегатів машини. Ряд цих отворів захищався броньовими кришками, заслінками і кожухами.

[[Файл:T-70-bashnya.JPG|thumb|Башта танка Т-70, вид зверху, меморіальний комплекс в м. Ужгород]]
Восьмигранна зварна [[башта (озброєння)|башта]] у формі [[Зрізана піраміда|зрізаної піраміди]] мала борти товщиною 35&nbsp;мм, які розташовувалися під кутом 23° до вертикалі для підвищення стійкості. Зварні стики граней башти додатково посилювалися броньовими косинцями. Лобова частина башти захищалася бронемаскою товщиною 50&nbsp;мм, в якій були амбразури для встановлення гармати, кулемета і прицілу. Вісь обертання башти не збігалася з площиною поздовжньої [[Симетрія|симетрії]] машини внаслідок установки мотора по правому борту танка. У даху башти розташовувався відкидний люк для посадки-висадки командира машини. У свою чергу, в люку був невеликий лючок для прапорцевої зовнішньої сигналізації. Також в кришці люка встановлювався поворотний оглядовий дзеркальний прилад, що було вперше застосовано на легких радянських танках. Башта встановлювалася на кульковій опорі і фіксувалася захватами щоб уникнути звалювання при сильному [[крен]]і або перекиданні танка.<ref name="Zheltov" />

=== Озброєння ===
[[Файл:45-mm 20K kub1.jpg|thumb|Установка 45-мм гармати 20-К, музей бронетанкової техніки в Кубинці]]
Основним озброєнням Т-70 була нарізна напівавтоматична 45-мм танкова [[гармата]] рр. 1932/38 рр.. (20-К або 20К). Гармата монтувалося на [[цапфа]]х праворуч від площини поздовжньої симетрії [[башта (озброєння)|башти]] для зручності роботи командира машини. Гармата 20-К мала [[Ствол (зброя)|ствол]] довжиною 46 [[калібр]]ів, висота лінії вогню становила 1540&nbsp;мм, дальність стрільби прямою наводкою досягала 3600&nbsp;м, максимально можлива&nbsp;— 4800&nbsp;м. З гарматою був спарений 7,62-мм кулемет [[ДТ-29]], який міг легко зніматися зі спареної установки і використовуватися поза танком як піхотний. Спарена установка мала діапазон кутів піднесення від −6 до +20° і круговий обстріл по горизонталі. Поворотний механізм башти зубчастого типу, з ручним приводом, розташовувався зліва від командира танка, а підйомний механізм гармати (гвинтового типу, також з ручним приводом)&nbsp;— праворуч. Спуск гармати і кулемета&nbsp;— ножний: при натисканні лівої педалі відкривався вогонь з кулемета, правою&nbsp;— з гармати.

[[Боєкомплект]] гармати становив 90 (70 для Т-70М) [[артилерійський постріл|пострілів]] унітарного заряджання (патронів). Для підвищення зручності роботи командира двадцять пострілів розташовувалися в спеціальному магазині, інші&nbsp;— в стандартній укладці по бортах бойового відділення. При стрільбі бронебійними снарядами екстракція стріляної гільзи здійснювалася автоматично, а при веденні вогню осколковими снарядами через меншу довжину відкоту ствола, обумовлену малою початковою швидкістю осколкового снаряда, напівавтоматика не працювала, і командиру доводилося відкривати затвор і виймати стріляну гільзу вручну. Теоретична скорострільність гармати становила {{s|7-12 пострілів}} в хвилину, але через відсутність заряджаючого і необхідності ручної екстракції стріляної гільзи від осколкового снаряда темп вогню на практиці був в рази нижче, {{s|3-5 пострілів}} в хвилину. До складу боєкомплекту могли входити наступні снаряди:

{| cellpadding="2" style="background:#fff; border-collapse:collapse; border:1px solid #996; line-height:1.5; margin:1ex 0; text-align:center"
|- style="background-color:#996; color:#fff"
| colspan="6"| '''Номенклатура боєприпасів'''<ref name="FiringTables">{{книга|заголовок = Таблиці стрільби 45-мм протитанкової гармати обр. 1932 і обр. 1937. Головне артилерійське управління|місце = М.|рік = 1943}}</ref>
|-
| style="border:1px solid #996; width:auto"| Тип
| style="border:1px solid #996; width:14%"| Позначення
| style="border:1px solid #996; width:14%"| Вага снаряду, кг
| style="border:1px solid #996; width:14%"| Вага ВР, г
| style="border:1px solid #996; width:12%"| Початкова швидкість, м/с
| style="border:1px solid #996; width:12%"| Дальність таблична, м
|- style="background-color:#ddb"
| colspan="6"| Каліберні бронебійні снаряди
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Бронебійно-трасувальний тупоголовий з балістичним наконечником
| style="border:1px solid #996"| БР-240
| style="border:1px solid #996"| 1,43
| style="border:1px solid #996"| 18,5 (A-IX-2)
| style="border:1px solid #996"| 760
| style="border:1px solid #996"| 4000
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Бронебійно-запальний трасувальний тупоголовий з балістичним наконечником
| style="border:1px solid #996"| БЗР-240
| style="border:1px solid #996"| 1,44
| style="border:1px solid #996"| 12,5+13 (запалювальний склад)
| style="border:1px solid #996"| 760
| style="border:1px solid #996"| 4000
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Бронебійний тупоголовий з балістичним наконечником
| style="border:1px solid #996"| Б-240
| style="border:1px solid #996"| 1,43
| style="border:1px solid #996"| 19,5 (A-IX-2)
| style="border:1px solid #996"| 760
| style="border:1px solid #996"| 4000
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Бронебійно-трасуючий гостроголовий суцільний з балістичним наконечником
| style="border:1px solid #996"| БР-240СП
| style="border:1px solid #996"| 1,43
| style="border:1px solid #996"| нет
| style="border:1px solid #996"| 757
| style="border:1px solid #996"| 4000
|- style="background-color:#ddb"
| colspan="6"| Підкаліберні бронебійні снаряди
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Підкаліберний бронебійно-трасуючий («котушкового» типу)
| style="border:1px solid #996"| БР-240П
| style="border:1px solid #996"| 0,85
| style="border:1px solid #996"| нет
| style="border:1px solid #996"| 985
| style="border:1px solid #996"| 500
|- style="background-color:#ddb"
| colspan="6"| Осколкові снаряди
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Осколковий сталевий
| style="border:1px solid #996"| О-240
| style="border:1px solid #996"| 1,98—2,15
| style="border:1px solid #996"| 78
| style="border:1px solid #996"| 335
| style="border:1px solid #996"| 4200
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Осколковий сталистого чавуну
| style="border:1px solid #996"| О-240А
| style="border:1px solid #996"| 1,98—2,15
| style="border:1px solid #996"| 78
| style="border:1px solid #996"| 335
| style="border:1px solid #996"| 4200
|- style="background-color:#ddb"
| colspan="6"| Картеч
|-
| style="border:1px solid #996; text-align:left"| Картеч
| style="border:1px solid #996"| Щ-240
| style="border:1px solid #996"| 1,62
| style="border:1px solid #996"| 137 куль, {{nobr|100 г пороху}}
| style="border:1px solid #996"| ?
| style="border:1px solid #996"| ?
|}

{| cellpadding="2" style="background:#fff; border-collapse:collapse; border:1px solid #996; line-height:1.5; margin:1ex 0; text-align:center"
|- style="background-color:#996; color:#fff"
| colspan="3"| '''Таблиця бронепробивності для 45-мм гармати 20К'''<ref name="FiringTables" />
|- style="background-color:#ddb"
| colspan="3"| Бронебійні тупоголові снаряди Б-240, БР-240, БЗР-240
|-
| style="border:1px solid #996; width:auto"| Дальність, м
| style="border:1px solid #996; width:33%"| При куті зустрічі 60°, мм
| style="border:1px solid #996; width:33%"| При куті зустрічі 90°, мм
|-
| style="border:1px solid #996"| 100
| style="border:1px solid #996"| 43
| style="border:1px solid #996"| 52
|-
| style="border:1px solid #996"| 250
| style="border:1px solid #996"| 39
| style="border:1px solid #996"| 48
|-
| style="border:1px solid #996"| 500
| style="border:1px solid #996"| 35
| style="border:1px solid #996"| 43
|-
| style="border:1px solid #996"| 1000
| style="border:1px solid #996"| 28
| style="border:1px solid #996"| 35
|-
| style="border:1px solid #996"| 1500
| style="border:1px solid #996"| 23
| style="border:1px solid #996"| 28
|-
| style="border:1px solid #996"| 2000
| style="border:1px solid #996"| 19
| style="border:1px solid #996"| 23
|- style="background-color:#ddb"
| colspan="3"| Бронебійний гостроголовий суцільний снаряд БР-240СП
|-
| style="border:1px solid #996; width:auto"| Дальність, м
| style="border:1px solid #996; width:33%"| При куті зустрічі 60°, мм
| style="border:1px solid #996; width:33%"| При куті зустрічі 90°, мм
|-
| style="border:1px solid #996"| 100
| style="border:1px solid #996"| 49
| style="border:1px solid #996"| 59
|-
| style="border:1px solid #996"| 250
| style="border:1px solid #996"| 45
| style="border:1px solid #996"| 55
|-
| style="border:1px solid #996"| 500
| style="border:1px solid #996"| 40
| style="border:1px solid #996"| 51
|-
| style="border:1px solid #996"| 1000
| style="border:1px solid #996"| 32
| style="border:1px solid #996"| 40
|-
| style="border:1px solid #996"| 1500
| style="border:1px solid #996"| 26
| style="border:1px solid #996"| 33
|-
| style="border:1px solid #996"| 2000
| style="border:1px solid #996"| 22
| style="border:1px solid #996"| 26
|- style="background-color:#ddb"
| colspan="3"| Підкаліберний бронебійний снаряд БР-240П
|-
| style="border:1px solid #996; width:auto"| Дальність, м
| style="border:1px solid #996; width:33%"| При куті зустрічі 60°, мм
| style="border:1px solid #996; width:33%"| При куті зустрічі 90°, мм
|-
| style="border:1px solid #996"| 100
| style="border:1px solid #996"| 70
| style="border:1px solid #996"| 96
|-
| style="border:1px solid #996"| 200
| style="border:1px solid #996"| 84
| style="border:1px solid #996"| 65
|-
| style="border:1px solid #996"| 300
| style="border:1px solid #996"| 72
| style="border:1px solid #996"| 59
|-
| style="border:1px solid #996"| 400
| style="border:1px solid #996"| 53
| style="border:1px solid #996"| 61
|-
| style="border:1px solid #996"| 500
| style="border:1px solid #996"| 47
| style="border:1px solid #996"| 51
|-
| colspan="3" style="font-size:smaller; text-align:left"| Наведені дані відносяться до радянської методики вимірювання пробивної здатності (розраховано за [[формула Жакоб-де-Марра|формулою Жакоб-де-Марра]] для цементованої броні з коефіцієнтом K = 2400). Слід пам'ятати, що показники бронепробивності можуть помітно відрізнятися при використанні різних партій снарядів і різної за технологією виготовлення броні.
|}
[[Файл:45мм снаряды.jpg|thumb| 330px|Унітарні 45-мм постріли до танкової гармати 20-К:

1. УБР-243П з підкаліберним бронебійним снарядом БР-240П <br/>
2. УБР-243СП із суцільним бронебійним снарядом БР-240СП <br/>
3. УБЗР-243 з бронебійно-запальним снарядом БЗР-240 <br/>
4. УО-243 з осколковою гранатою Про-243 <br/>
5. УЩ-243 з картеччю Щ-240]]
Спарений кулемет ДТ мав боєкомплект у 945 патронів (15 дисків), також екіпаж забезпечувався одним [[пістолет-кулемет|пістолетом-кулеметом]] [[ППШ-41]] з 3 [[Магазин (зброя)|дисками]] (213 патронів) і 10 ручними гранатами [[Ф-1]]. У ряді випадків до цього озброєння додавався [[Сигнальний пістолет|пістолет для стрільби сигнальними ракетами]].<ref name="Zheltov" />

=== Двигун ===
Т-70 оснащувався силовим агрегатом ГАЗ-203 з спарених [[Чотиритактний двигун|чотиритактних]] рядних шестициліндрових [[карбюраторний двигун|карбюраторних двигунів]] [[Рідинна система охолодження двигуна|рідинного охолодження]] ГАЗ-202 (ГАЗ-70-6004&nbsp;— передній і ГАЗ-70-6005 ;&nbsp;— задній). ГАЗ-202 був дефорсований до 70 к.с. (51,5 кВт) танковою версією автомобільного двигуна ГАЗ-11 [[потужність|потужніст]]ю 85 к.с. Зменшення потужності переслідувало мету збільшення надійності роботи і підвищення ресурсу мотора.<ref name="Astrov">[http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/T40/from40to70.html Витяги з мемуарів М. А. ; Астрова]</ref> У підсумку максимальна сумарна потужність агрегату ГАЗ-203 досягала 140 к.с. (103 кВт) при 3400 оборотах на хвилину. На обидва двигуни ставились карбюратори типу «М». Колінчасті вали двигунів з'єднувалися муфтою з пружними втулками; щоб уникнути поздовжніх коливань всього агрегату картер маховика переднього ГАЗ-202 з'єднувався тягою з правим бортом танка. Системи запалювання, змащення і подачі палива були свої в кожної «половинки» ГАЗ-203. У системі охолодження силового агрегату водяний насос був загальним, але водомасляний радіатор був двосекційним, кожна секція відповідала за обслуговування свого ГАЗ-202. Установка ГАЗ-203 забезпечувалася очисником повітря масляно-інерційного типу.

Як і його попередник Т-60, Т-70 оснащувався передпусковим підігрівачем двигуна для його експлуатації в [[Зима|зимових]] умовах. Між бортом танка і двигуном встановлювався циліндричний [[Паровий котел|котел]], в якому за рахунок термосифонної циркуляції [[антифриз]]у здійснювався підігрів. Котел розігрівався зовнішньою [[бензин]]овою [[Паяльна лампа|паяльною лампою]]. Котел підігрівача і водомастильний радіатор були складовими частинами системи охолодження всього силового агрегату танка.

Пуск двигуна здійснювався двома паралельно з'єднаними стартерами СТ-40 (потужність 1,3 к.с. або 0,96 кВт). У командирських танків з радіостанцією стартери були більш потужними&nbsp;— на них встановлювали модель СТ-06 потужністю 2 к.с. (1,5 кВт). Також танк можна було завести ручною рукояткою або буксируванням іншим танком.

Два паливних бака загальним [[об'єм]]ом 440 л розташовувалися в кормовому відділенні. Запасу палива вистачало на 360&nbsp;км ходу по [[шосе]], пізні танки мали дещо менший запас ходу&nbsp;— 320&nbsp;км, а у важчій до 10 тонн модифікації Т-70М він становив 250&nbsp;км. Паливом для Т-70 служив авіаційний [[бензин]] марок КБ-70 або Б-70.<ref name="Zheltov" />

=== Трансмісія ===
Танк Т-70 оснащувався механічною [[Трансмісія|трансмісією]], до складу якої входили:
* Дводисковий напівцентробіжний головний [[фрикціон]] сухого тертя «[[Сталь|сталі]] по [[феродо]]»;
* Чотириступінчаста [[коробка передач]] (4 передачі вперед і 1 назад), використані деталі від вантажівки [[ЗІС-5]];
* Карданний вал;
* Конічна головна передача;
* Два багатодискових бортових фрикціони сухого тертя «сталь по сталі» і з стрічковими гальмами з накладками з феродо;
* Два простих однорядних бортових [[механічний редуктор|редуктора]].
Всі приводи керування трансмісією&nbsp;— механічні, механік-водій керував поворотом і гальмуванням танка двома важелями по обидві сторони свого робочого місця.<ref name="Zheltov" />

=== Ходова частина ===
[[Файл:T70kub4a.jpg|thumb|Ходова частина Т-70, Бронетанковий музей в Кубинці]]
Ходова частина танка Т-70 до певної міри була успадкована від його попередника Т-60. [[Підвіска автомобіля|Підвіска]] машини&nbsp;— індивідуальна [[торсіон]]на без амортизаторів для кожного з 5 суцільних односхилих штампованих опорних котків малого діаметра (550 мм) з гумовими бандажами по кожному борту. Навпроти ближніх до корми вузлів підвіски до бронекорпусу приварювалися обмежувачі ходу балансирів підвіски з гумовими буферами для пом'якшення ударів, для першого і третього від лобу машини вузлів підвіски роль обмежувачів грали підтримуючі котки. Ведучі колеса цівкового зачеплення зі знімними зубчастими вінцями розташовувалися спереду, а уніфіковані з опорними котками лінивці з механізмом натягнення гусениці&nbsp;— ззаду. Верхня гілка [[гусенична стрічка|гусениці]] підтримувалася трьома малими підтримуючими котками по кожному борту. До корпусу танка приклепувалися відбійники для запобігання заклинювання гусениці при русі танка зі значним креном на один з бортів. Гусениця дрібноланкова з 91 трака, ширина двогребеневого трака становить 260&nbsp;мм.

У модифікації Т-70М ходова частина була змінена з метою її посилення, модифіковані вузли були несумісні з аналогічними на вихідному варіанті Т-70. У Т-70М ширина трака була збільшена до 300&nbsp;мм, а крок трака&nbsp;— до 111&nbsp;мм. Як результат, кількість траків в гусениці було скорочено до 80 шт. Розширення трака зажадало відповідного уширення опорних ковзанок до 130&nbsp;мм, а також посилення торсіонів підвіски&nbsp;— їх діаметр був збільшений з 34 до 36&nbsp;мм. У Т-70М були додатково посилені підтримуючі котки, зупинкові гальма (розширені гальмівні стрічки разом барабанами з 90 до 124 мм) і бортові редуктори.<ref name="Zheltov" />

=== Електрообладнання ===
Електропроводка в танку Т-70 була однопроводовою, другим [[провід|проводом]] служив бронекорпус машини. Джерелами електроенергії (робоча напруга 12 В, на танках перших серій&nbsp;— 6 В) були [[Електричний генератор|генератор]] ГАЗ-27А з [[реле-регулятор]]ом РРА-44 або РРА-4574 потужністю 250 Вт і дві послідовно з'єднані [[акумулятор]]ні батареї марки 3-СТЕ-112 загальною ємністю 112 А·год З серпня 1942 року на командирські танки стали встановлювати більш потужний 500-ватний генератор ГТ-500С або ДСФ-500Т з реле-регуляторами РРК-37-500Т або РРК-ГТ-500С. Лінійні танки отримали уніфікований з Т-60 генератор Г-41 стандартної потужності з реле-регулятором РРА-364. Споживачі електроенергії включали в себе:
* Зовнішнє та внутрішнє освітлення машини, прилад підсвічування прицільних шкал;
* Зовнішній звуковий сигнал;
* Засоби зв'язку&nbsp;— радіостанція та танковий переговорний пристрій (або односторонній триколірний світлосигнальний пристрій від командира до механіка-водія);
* Електрика моторної групи&nbsp;— стартер СТ-40 або СТ-06, котушка запалювання, розподільник, свічки і&nbsp;т.&nbsp;д.<ref name="Zheltov" />

=== Засоби зв'язку ===
На лінійних танках засобами внутрішнього однобічного зв'язку від командира до механіка-водія служили триколірний світлосигнальний пристрій і внутрішній переговорний пристрій ТПУ-2, засобів зовнішнього зв'язку, за винятком прапорців, не передбачалося. На командирських танках в башті встановлювалися [[радіостанція]] 9Р або 12РТ і внутрішній переговорний пристрій [[ТПУ-2Ф]].<ref name="Zheltov" />

Радіостанція 9Р являла собою комплект із [[Радіопередавач|передавача]], [[Радіоприймач|приймача]] і [[умформер]]ів (одноякорних [[мотор-генератор]]ів) для їх живлення, що приєднуються до бортової електромережі напругою 12 В. З технічної точки зору вона була дуплексною ламповою короткохвильовою радіостанцією вихідною потужністю 20 Вт, що працює на передачу в діапазоні частот від 4 до 5,625 МГц (відповідно [[Довжина хвилі|довжини хвиль]] від 75 до 53,3 м), а на приймання&nbsp;— від 3,75 до 6 МГц (довжини хвиль від 80 до 50 м). Різний діапазон передавача і приймача пояснювався тією обставиною, що для двостороннього зв'язку «танк&nbsp;— танк» призначався діапазон 4-5,625 МГц, а розширений діапазон приймача використовувався для однобічного зв'язку «штаб&nbsp;— танк». На стоянці дальність зв'язку в [[телефон]]ному режимі (голосовий, [[амплітудна модуляція]] частоти-носія) при відсутності перешкод досягала {{s|15-25 км}}, в русі вона трохи зменшувалася. Телеграфний режим передачі інформації у радіостанції 9Р відсутній. 12РТ була не танковою, а автомобільною радіостанцією і використовувалася при нестачі 9Р; вона мала трохи більш широкий діапазон і телеграфний режим. При його використанні можна було отримати велику дальність зв'язку, коли інформація передавалася телеграфним ключем [[Азбука Морзе|азбукою Морзе]] чи іншою дискретною системою<ref>{{стаття|посилання = http://www.qrz.ru/articles/detail.phtml?id=234| автор = Георгій Чліянц.|заголовок = Вітчизняна військова приймально-передавальна техніка}}</ref>.

Танковий переговорний пристрій ТПУ-2Ф дозволяв вести переговори між членами екіпажу танка навіть в сильно зашумленій обстановці і підключати шоломофонну гарнітуру (головні телефони і [[ларингофон]]и) до радіостанції для зовнішнього зв'язку.

== Модифікації ==

=== Серійні ===
Як було зазначено вище, легкий танк Т-70 випускався в двох варіантах, ідентичних по озброєнню, броньовому захисту, моторній групі. Відмінності в основному стосувалися будови ходової частини.
* Т-70&nbsp;— початковий варіант легкого танка безпосередньої підтримки піхоти, маса 9,2 т, боєкомплект 90 пострілів;
* Т-70М&nbsp;— удосконалена ходова частина: розширені гусениці і опорні котки, посилені [[торсіон]]и [[Підвіска автомобіля|підвіски]]. Боєкомплект скорочений до 70 пострілів, маса зросла до 9,8 т.
Різнотипність Т-70 що експлуатувалися у військах (вони були несумісні з різними вузлами конструкції; доопрацювати Т-70 до Т-70М також було неможливо) викликала нарікання як представників фронтових частин, так і вищого командування країни.<ref name="FI" />

=== Дослідні ===
Т-70 виявився підхожою базою для різного роду дослідно-конструкторських робіт. На дослідних машинах досліджувалися питання поліпшення ергономіки та посилення озброєння базового варіанту, опрацьовувалися зразки так званих «зенітних танків»&nbsp;— мобільних засобів [[ППО]] танкових частин на основі шасі «семидесятки». У 1942—1943&nbsp;рр.. на базі Т-70 були розроблені, побудовані і випробувані наступні дослідні танки<ref name="Zheltov" />:

* '''Т-70 з 37-мм гарматою Ш-37'''&nbsp;— проект КБ заводу №&nbsp;37 під керівництвом М.&nbsp;А.&nbsp;Попова. Ця дослідна машина була побудована влітку 1942 року і відрізнялася від серійного танка тільки пристроєм башти і основним озброєнням. Як останнє передбачалася 37-мм автоматична гармата конструкції [[Шпитальний Борис Гаврилович|Б.&nbsp;Г.&nbsp;Шпитального]] з кутами піднесення від −4 до +77°, оснащена телескопічним прицілом для стрільби по наземних цілях та [[коліматорний приціл|коліматорним прицілом]] К-8Т для стрільби по повітряних цілях. Боєкомплект гармати становив 200 пострілів в 10 магазинах, під час походу вона стопорилася двома стійками на лобовій бронеплиті танка. Кулемет не передбачався, башта в порівнянні з штатною була істотно розширена. Тим не менш, проведені у грудні 1942 року випробування показали, що ергономіка бойового відділення виявилася незадовільною, а тому на озброєння РСЧА і в серійне виробництво дана машина не приймалася.
* '''Т-70 з 45-мм гарматою ВТ-42'''&nbsp;— проект КБ ГАЗ і ОКБ №&nbsp;172 1942—1943&nbsp;рр.. Від базового варіанту цей танк відрізнявся тільки установкою нової більш потужної 45-мм гармати ВТ-42 в штатній башті. Гармата ВТ-42 було розроблено в ОКБ №&nbsp;172 під керівництвом [[Іванов Ілля Іванович (конструктор)|І.&nbsp;І.&nbsp;Іванова]] і за своєю суттю було танковим варіантом [[45-мм протитанкова гармата зразка 1942 року (М-42)|45-мм протитанкової гармати зр. 1942&nbsp;р. (М-42)]]. Від стандартної гармати 20-К [[ВТ-42]] відрізнялася більш довгим стволом (довжина 68,6 калібрів), конструкцією противідкатних пристроїв і горизонтальним розташуванням клинового [[затвор (зброя)|затвора]]. У 1943 році було виготовлено два дослідних зразка Т-70 з гарматою ВТ-42, які успішно витримали випробування, але до моменту їх завершення сам Т-70 був знятий з виробництва. Тому було вирішено продовжити роботи по установці гармати ВТ-42 в легкий танк Т-80.
* '''Т-70 з двомісною баштою'''&nbsp;— проект КБ ГАЗ під керівництвом М.&nbsp;А.&nbsp;Астрова, друга половина 1942 року. З метою поліпшення ергономіки та зменшення функціонального навантаження на командира «семидесятки» конструкція башти була перероблена, щоб розмістити в ній заряджаючого. Щоб зберегти характеристики рухливості при збільшеній масі, рухова установка була форсована. Сумарну потужність «спарки» ГАЗ-203Ф довели до 170 к.с. (125 кВт) при 3600 об/хв. за рахунок підвищення ступеня стиснення і коефіцієнта наповнення циліндрів. Удосконалена «спарка» могла також встановлюватися на серійні Т-70. Дослідний зразок виготовили до [[27 вересня]] 1942 року і завершили його випробування [[2 жовтня]]. За їх результатами конструкція була переглянута у бік посилення вузлів ходової частини, стовщення бортової броні і збільшення максимального кута піднесення гармати до +65°, для чого довелося заново виготовити башту. Одержаний прототип отримав позначення 0-80, був успішно випробуваний в грудні 1942 року і прийнятий на озброєння РККА під назвою Т-80. Двомісну башту рекомендували і для оснащення Т-70, але цього так і не було зроблено.
* '''Т-70-З'''&nbsp;— проект зенітного танка КБ заводу №&nbsp;37 під керівництвом М.&nbsp;А.&nbsp;Попова. Від серійного Т-70 ця машина оснащувалася переробленою баштою, куди встановлювалися два великокаліберних 12,7-мм кулемети [[ДШК]] з кутом піднесення до +85°. Разом з аналогічним за призначенням зенітним танком [[Т-90]] Т-70-З брав участь в порівняльних випробуваннях в грудні 1942 року, які не витримав через неврівноваженості хитної частини збройової установки. Цей недолік виключав ведення прицільного вогню як по наземних, так і по повітряних цілях.
* '''Т-90'''&nbsp;— проект зенітного танка КБ ГАЗ під керівництвом М.&nbsp;А.&nbsp;Астрова, велику роль у створенні машини зіграли інженери Василевський і Маклаков. Від серійного Т-70М ця машина оснащувалася переробленою баштою, куди встановлювалися два великокаліберних 12,7-мм кулемети ДШК з кутом піднесення до +85°. Попередні випробування Т-90 пройшов з [[12 листопада|12]] по [[18 листопада]] 1942 року, а з [[5 грудня|5]] по [[12 грудня]] витримав порівняльні випробування з танком Т-70-З. У порівнянні з ним краща конструкція установки кулеметів дозволила вести прицільний вогонь по повітряних і наземних цілях. Однак був відзначений і ряд недоліків&nbsp;— функціональна перевантаженість командира машини, низька швидкість горизонтального наведення і затримки кулеметів під час стрільби. При їх усуненні Т-90 рекомендувався до прийняття на озброєння РККА, але згодом до цього класу машин змінилися тактико-технічні вимоги, і всі роботи з доведення Т-90 були припинені.

Крім удосконалення конструкції танка в цілому, велися дослідні роботи по поліпшенню його окремих вузлів і агрегатів. Цікавим технічним рішенням, що дозволяє трохи знизити функціональну перевантаженість команд��ра, було опробування 45-мм гармати касетного заряджання. В одній касеті до гармати розміщуються три бронебійних унітарних патрона, які автоматично перезаряджаються після пострілу, а час зміни касети не перевищував часу перезарядження штатної гармати. Випробування пристрою касетного заряджання пройшли успішно, але його впровадження вимагало переробки конструкції гармати, що не було можливим для серійного виробництва.<ref name="Zheltov" />

=== Машини на базі Т-70 ===
[[Файл:Su76 nn.jpg|thumb|Самохідно-артилерійська установка СУ-76М]]
{{Main|СУ-76}}
Подовжена ходова частина танка Т-70М послужила базою для [[Самохідна артилерійська установка|самохідно-артилерійської установки]] безпосередньої підтримки піхоти [[СУ-76]], озброєної широко поширеною і популярною в РККА [[ЗІС-3|76-мм дивізійною гарматою ЗІС-3]]. Оскільки розмістити габаритне бойове відділення на початковому варіанті Т-70 виявилося неможливим з компонувальних міркувань, його базу подовжили з додаванням шостого опорного котка на борт. Для вивільнення місця в кормі машини також потурбувалися перекомпонувати внутрішні вузли та агрегати (радіатор, паливні баки). Після побудови декількох дослідних зразків, що варіюються частковими конструктивними рішеннями, в кінці 1942 року САУ на базі танка Т-70М була запущена в серійне виробництво під індексом СУ-76. Надалі ця бойова машина стала удосконалюватися незалежно&nbsp;— на початку 1943 року з'явилася модифікація СУ-76М з усуненими недоліками моторно-трансмісійної групи, а в кінці 1944 року&nbsp;— зенітна самохідна установка [[ЗСУ-37]] на її базі. У їх серійному випуску 1944—1945&nbsp;рр.. широко використовувалися вузли й агрегати Т-70М, який до того часу був уже знятий з виробництва.<ref name="Shunkov">{{книга|автор = Шунков В. Н.|заголовок = Зброя Червоної Армії}}</ref>

== Організаційно-штатна структура ==
Т-70 використовувалися в штатному складі різних частин і підрозділів [[РККА|Червоної армії]]. [[31 липня]] [[1942]] року [[Народний комісаріат оборони]] (НКО) затвердив штат окремої танкової [[Бригада (військова справа)|бригади]] №&nbsp;010/270 [[батальйон|двухбатальйонного]] складу. 1-й батальйон озброювався виключно середніми [[Т-34]] (22 танки), а 2-й батальйон мав змішану матеріальну частину: одну роту середніх танків (10 Т-34) і дві роти легких танків (по 10 Т-70 у кожній), плюс ще один Т-70 в командуванні батальйону. Таким чином, загальна чисельність бригади становила 32 Т-34 і 21 Т-70. За штатом №&nbsp;010/270 існували як окремі бригади такого складу, так і бригади у складі танкових [[Корпус (армія)|корпусів]]. До введення цього штату як мінімум дві окремі танкові бригади (157 і 162, сформовані в [[Муром]]і в першій половині 1942 року) були повністю укомплектовані тільки легкими танками Т-70 в кількості 65 машин, але ще до вступу в бій їх перевели на штат №&nbsp;010/270.

У вересні 1942 року стверджується штат окремого танкового [[полк]]у №&nbsp;010/292, в якому цьому підрозділу належала рота легких танків у складі 16 Т-70 (інші машини&nbsp;— 23 Т-34). Танкові полки штату №&nbsp;010/292 могли бути як окремими, так і входити до складу механізованих бригад. [[3 вересня]] 1942 року був затверджений штат №&nbsp;010/289 бронебатальйона у складі двох рот бронеавтомобілів БА-64 і однієї роти легких танків Т-70. Спочатку бронебатальони штату №&nbsp;010/289 належали [[РВГК|резерву Ставки Верховного Головнокомандування]], але потім використовувалися як придані розвідувальні підрозділи механізованих і танкових корпусів РККА.

Після завершення серійного виробництва легких танків Т-70, в листопаді [[1943]] року був прийнятий новий штат танкової бригади (а в березні [[1944]] року&nbsp;— і танкового полку), в якому всі машини цих підрозділів були тільки Т-34. У міру вибування тих що залишилися [[Т-60]] і Т-70 на ці штати поступово були переведені всі танкові бригади і полки РККА. Проте невелика кількість Т-70 воювало до самого кінця війни в найрізноманітніших частинах Червоної армії як розвідувальні танки, броньованих [[тягач]]їв гармат [[польова артилерія|польової артилерії]] і командирських машин полків легкої [[самохідна артилерія|самохідної артилерії]], озброєних [[СУ-76]].<ref name = "FI" />

== Експлуатація та бойове застосування ==

=== Робітничо-селянська Червона армія ===
Вперше в [[бій]] Т-70 пішли літом [[1942]] року, на Південно-Західному напрямку. [[4-й танковий корпус (СРСР)|4-й танковий корпус]] 21-ї армії [[Південно-Західний фронт (друга світова війна)|Південно-Західного фронту]] станом на [[26 червня]] мав 30 Т-70 з 145 танків в своєму складі, але після початку німецького наступу [[28 червня]] вони були всі швидко втрачені&nbsp;— до [[7 липня]] їх вже не залишилося. Відразу ж танкістам Червоної армії довелося переконатися в невисокій бойовій ефективності машини як проти ворожої бронетехніки, так і за підтримки своєї піхоти. «Семидесятка» не могла боротися з найбільш поширеними німецькими танками [[Panzer III|PzKpfw III]] і [[Panzer IV|PzKpfw IV]], а також [[Самохідна артилерійська установка|САУ]] [[StuG III]] в [[зустрічний бій|зустрічному бою]], а в ролі танка безпосередньої підтримки піхоти у неї був недостатній [[броньовий захист]]. На полі бою все частіше зустрічалися 75-мм [[Протитанкова гармата|протитанкові гармати]] [[75-мм протитанкова гармата Pak 40|Pak 40]], які могли успішно уразити Т-70 першим [[Артилерійський снаряд|снарядом]] з будь-яких дистанцій і ракурсів бою. Деяким захистом служили тільки невеликі розміри і непогана рухливість Т-70.

Тим не менш, мішенню що не дасть відповіді він не був, радянські документи воєнного часу містять чимало прикладів успішних дій «семідесяток». Витяг з [[Журнал бойових дій|журналу бойових дій]] 150-ї танкової бригади ([[Воронезький фронт]], 40-я армія) за [[3 січня|3]]&nbsp;— [[24 січня]] [[1943]] року в районі Урив свідчить<ref name="FI" /><ref>Panzer-Abteilung (Flamm) 100, озброєний вогнеметними танками PzKpfw II Flamm і звичайними PzKpfw II.</ref>:
{{Початок цитати}}
[[Старший лейтенант]] Захарченко та [[механік-водій]] [[старший сержант]] Кривко, відбиваючи контратаки танків і витративши снаряди, з усією своєю ротою Т-70 пішли на таран німецьких танків. Захарченко сам особисто протаранив 2 танки і взяв у полон командира і начальника штабу 100-го танкового батальйону особливого призначення.
{{Кінець цитати}}

Та ж бригада в ході Льговської операції знову відзначилася в січні 1943 року біля населеного пункту Семенівський:
{{Початок цитати}}
Капітан Дьяченко двома Т-70 захопив 4 гармати і 32 полонених, а 8 чоловік гарматної прислуги знищив. Зі свого боку втрат не мав.
{{Кінець цитати}}

Всі танки Т-70 28-ї гвардійської танкової бригади 39-ї армії були іменними. Серед їхніх назв були «Варяг», «Тайфун», «Гранати», «Рахматуллін» та ін. Бригада брала участь у боях [[13 серпня|13]]&nbsp;— [[15 серпня]] 1943 біля села Пониззя і знищила до 300 чоловік, 6 протитанкових гармат, 4 [[дзот]]и, 3 [[кулемет]]и, 1 САУ і 2 автомобілі. Втрати бригади були також важкими&nbsp;— 25 Т-34 і 8 Т-70. Автори статті у «Фронтовий ілюстрації» М. Коломієць та [[Свірін Михайло Миколайович|М. Свірін]] окремо відзначають, що, завдяки застосуванню Т-70 в лісисто-болотистій місцевості і меншим розмірам в порівнянні з Т- 34, перші несли значно менші втрати при рівній з останніми інтенсивності бойового ��астосування.<ref name="FI" />

Апогеєм бойового застосування «семидесятки» стала [[Курська битва]]. Т-70 складали значну частину радянського танкового парку&nbsp;— з 1487 (вечір [[4 липня]] 1943 року) танків [[Центральний фронт (Друга світова війна)|Центрального фронту]] 369 (близько 22&nbsp;%) були саме «семидесятки». В ході розпочатого рано вранці [[5 липня]] 1943 битви Т-70, як і всі інші типи радянських і поставлених по [[ленд-ліз]]у танків, понесли важкі втрати. У зустрічному танковому бою Т-70 вражався без проблем, але цікавим є той факт, що відсоток безповоротних втрат у бензинових «семідесяток» виявився нижчим, ніж у дизельних і краще броньованих «тридцатьчетвірок». Зокрема, в [[Битва під Прохорівкою|знаменитому бою біля Прохорівки]] 12 липня серед інших частин брали участь 212 танків і САУ 29-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії. З них 122 були Т-34, 70&nbsp;— Т-70 і 20&nbsp;— САУ. Підрахунок втрат після бою показав, що супротивник вивів з ладу 95 Т-34, 35 Т-70 і 19 САУ. Безповоротні втрати склали 75 Т-34 (60&nbsp;% від загального числа виведених з ладу машин даного типу), 28 (40&nbsp;%) Т-70 і 14 (74&nbsp;%) САУ. Число уцілілих і придатних для ремонту (42 одиниці з 70, 60&nbsp;%) Т-70 було істотно більше, ніж у Т-34 (47 з 122, 39&nbsp;%).<ref name="FI" />

Після припинення випуску у жовтні 1943 року Т-70 почали стрімко зникати з радянських частин, а вже в [[1944]] році їх залишилося зовсім небагато. Найчастіше вони використовувалися як навчальні або як командирські машини в підрозділах самохідної артилерії, озброєних [[СУ-76М]]. Наприклад, станом на [[10 травня]] 1945 року в танкових частинах [[2-й Український фронт|2-го Українського фронту]] налічувалося дев'ять Т-70 із загального числа в 381 танк і САУ.<ref name = "FI"/>

Цікавим фактом вже «після життя» Т-70 було констатація ОГК НКТП РККА їх ефективності при веденні бою в містах. При опрацюванні технічного завдання на легкий танк, відповідний вимогам 1944 року, наголошувалося, що досвід бойових дій в містах показав хорошу виживаність «семидесятки». Хороша маневреність і невеликі розміри утруднювали ведення вогню з [[Фаустпатрон]]ів і метання гранат супротивником по них, ��егкий танк виглядав краще при проникненні у вузькі місця, його було легше евакуювати при пошкодженні.<ref name="Svirin">{{книга|автор = Свірін М. Н.|заголовок = Сталевий кулак Сталіна. Історія радянського танка 1943-1955}}</ref>

Незважаючи на вивід легких танків з бойових частин, станом на 1 січня 1946 року на озброєнні РККА все ще значилися 1502 танка Т-70. Однак експлуатація Т-70 завершилася вже в перші повоєнні роки, коли в середині 1946 року було прийнято рішення, ті що виводяться в капітальний ремонт, танки відправляти на злам, із зняттям з них працездатних двигунів та інших агрегатів та використання їх для підтримки парку САУ СУ-76М<ref name = "ТВ 10-06 46">{{стаття|автор = М. В. Павлов, І. В. Павлов.|Заголовок = Вітчизняні броньовані машини 1945-1965 рр.|видання = Техніка та озброєння: вчора, сьогодні, завтра|місце = М.|видавництво = ТЕХІНФОРМ|рік = 2010|номер = 6|сторінки = 46}}</ref>.

=== Інші країни ===
Деяка кількість Т-70 була у складі частин [[Збройні сили Польщі|Війська Польського]] (53 танки) і [[Збройні сили Чехословаччини|чехословацької армії]] (10 танків), сформованих у СРСР<ref name = "FI" />. Станом на травень 1945 12 Т-70М числилися на озброєнні 1-го Варшавського окремого розвідувального мотострілецького батальйону, ще деяку кількість машин цього типу було у розпорядженні 3-го навчального танкового полку<ref>{{книга|автор = J. Ledwoch.|Заголовок = Polska 1945-1955|місце = Warszawa|видавництво = Wydawnictwo Militaria|рік = 2008|pages = 8|allpages = 74|серія = Wydawnictwo Militaria № 307 / Zimna Wojna № 1|isbn = 978 -8-372-19307-0}}</ref>. Всього на озброєнні Війська Польського на 16 липня 1945 нараховувався 41 танк Т-70М<ref name="WM 43">{{книга|автор = J. Ledwoch.|Заголовок = Polska 1945-1955|місце = Warszawa|видавництво = Wydawnictwo Militaria|рік = 2008|pages = 54|allpages = 74|серія = Wydawnictwo Militaria № 307 / Zimna Wojna № 1|isbn = 978 -8-372-19307-0}}</ref>. Ще 11 Т-70 були в 1946—1947 роках передані СРСР Війську Польському і [[Міністерство громадської безпеки Польщі|Міністерству громадської безпеки Польщі]] по їх заявці<ref name="ТВ 10-06 46" />. Тим не менш, в ході післявоєнної реорганізації польської армії в 1945—1948 роках Т-70 стали вважатися не придатними для використання навіть в ролі навчальних і повністю зняті з озброєння не пізніше 1949 року; як і в СРСР, зняті з них агрегати були використані для підтримки парку [[СУ-76М]]<ref name="WM 43" /><ref>{{книга|автор = J. Ledwoch.|Заголовок = Polska 1945-1955|місце = Warszawa|видавництво = Wydawnictwo Militaria|рік = 2008|pages = 23|allpages = 74|серія = Wydawnictwo Militaria № 307 / Zimna Wojna № 1|isbn = 978 -8-372-19307-0}}</ref>.

Захоплені [[вермахт]]ом «семидесятки» були прийняті на його озброєння як '''Panzerkampfwagen <nowiki> T70 (r) </nowiki>'''. За оцінками М. Свіріна та М. Коломійця, їх було не більше 50 машин, найчастіше вони використовувалися в піхотних дивізіях і в поліції (Ordnungspolizei). У 5-й і 12-й поліцейських танкових ротах (Polizeipanzerkompanie) трофейні Т-70 прослужили до кінця 1944 року. Значне число «семидесяток» зі знятими баштами використовувалося як броньовані тягачі протитанкових гармат [[50-мм протитанкова гармата Pak 38|Pak 38]] та [[75-мм протитанкова гармата Pak 40|Pak 40]].<ref name="FI" />

== Відгуки про Т-70 ==
[[Файл:Солониц Танк справа.JPG|thumb|Вид праворуч]]
[[Файл:Солониц Танк слева.JPG|thumb|Вид ліворуч]]
[[Файл:Солониц Танк сзади.JPG|thumb|Вид ззаду <small>(танк несиметричний)</small>]]
[[Файл:Солониц Танк люк башни.JPG|thumb|upright|Вид зверху]]
* Командир 1-го танкового корпусу генерал-майор [[Катуков Михайло Юхимович|М.&nbsp;Ю.&nbsp;Катуков]] під час прийому у [[Сталін Йосип Віссаріонович|Й.&nbsp;В.&nbsp;Сталіна]]<ref name="FI">{{стаття|автор = Свірін М. Н., Коломієць М. В.|заголовок = Легкий танк Т-70}}</ref>:
{{Початок цитати}}
Легкий танк Т-70 має більш солідний броньовий захист (малося на увазі в порівнянні з Т-60), озброєний 45-мм гарматою, на ньому встановлено два автомобільних двигуна. Але він тільки почав надходити на озброєння і поки себе нічим особливим не проявив. Одна морока з ними, товаришу Сталін.
{{Кінець цитати}}

* Документ 227-ї піхотної дивізії вермахту від [[17 липня]] 1942<ref name="FI" />:
{{Початок цитати}}
Відомості про новий російський танк Т-70.

{… Далі йде докладне і правильне перерахування ТТХ …}

Т-70 нібито введений замість Т-60. Про бронювання ще немає точних даних (наявні до цього часу показання полонених визначають товщину лобової і баштової броні в {{s|35-45 мм}}, кормової і бортової від 10 до 15 мм). Необхідно встановити товщини броні у захопленого танка Т-70 і ці дані, так само як і дані про місцезнаходження танка, терміново донести.
{{Кінець цитати}}

* Лист від командувача 5-ї гвардійської танкової армії [[Ротмістров Павло Олексійович|П. Ротмістрова]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Г.&nbsp;К.&nbsp;Жукову]] від [[30 серпня]] 1943 року<ref name="FI" />:
{{Початок цитати}}
Танки Т-70 просто не можна стало допускати до танкового бою, так як вони більш ніж легко знищуються вогнем німецьких танків …
{{Кінець цитати}}

* Доповідь генерал-лейтенанта танкових військ [[Богданов Семен Ілліч|С. Богданова]] в [[ГАБТУ]] від [[25 вересня]] 1943<ref name="FI" />:
{{Початок цитати}}
Танк Т-70 зважаючи на свою високу рухливість якнайкраще відповідає завданню переслідуванню відступаючого противника …

На відміну від Т-34 і КВ, танк зазначеного типу володіє малою гучністю (звук танка не перевищує звуку автомобіля) навіть в русі на найвищих обертах, що укупі з малими розмірами самого танка, дозволяє підрозділам на Т-70 підбиратися практично впритул до супротивника, не викликаючи в нього передчасної паніки …

Якщо німецькі [[артилерист]]и можуть вести вогонь по танку Т-34 з відстані {{s|800-1200 м}}, то малі розміри Т-70 на місцевості знижують цю дистанцію до {{s|500-600 м}}. Мала вага танка полегшує його транспортування як до лінії фронту, так і під час евакуації підбитих танків у тил. Танки Т-70 простіші в освоєнні і управлінні малопідготовленими водіями, підлягають ремонту в польових умовах …

Усі наявні випадки великих втрат підрозділів танків Т-70 пояснюються здебільшого неграмотним застосуванням, а не конструктивними недоліками самого танка.

Вважаю рішення про припинення виробництва танка Т-70 передчасним. Випуск танка слід зберегти, підсиливши його озброєння за рахунок переходу до [[45-мм протитанкова гармата зразка 1942 року (М-42)|45-мм гармати зр. 1942]] або [[76-мм полкова гармата зразка 1943 року|полкової гармати зр. 1943]].
{{Кінець цитати}}

* Спогади ветерана М. Соломіна<ref name="FI-Solomin" />:
{{Початок цитати}}
Я був тоді в танковій армії у Рибалко в 55-й бригаді і воював на легкому танку Т-70&nbsp;— «семидесятці». Та я тобі вже розповідав! Як мені цей танк? Та могила на гусеницях, втім, як і будь-який інший. І Т-34 нічим не краще, і ІС горів не гірше всіх їх. Хоча у Т-70, як і у будь-якого іншого, були свої плюси. Він був маленький за розмірами, тихий на ходу (не голосніше вантажної машини), верткий і прохідний. Так що любити його було за що. Але броня з боків усе ж тонка, і гарматка-сорокап'ятка теж слабенька, особливо проти важких танків.
{{Кінець цитати}}

== Оцінка проекту ==
[[Файл:Солониц Танк букс.крюк пер.JPG|thumb|upright|left|<small>Буксирний крюк передній</small>]]
[[Файл:Солониц Танк букс.крюк задн.JPG|thumb|upright|left|<small>Буксирний крюк задній</small>]]
[[Файл:T70.svg|thumb|Легкий танк Т-70]]

У попередньому розділі відгуки про легкий танк Т-70 вже дають значну частину оцінки цієї машини, але крім цього існує ряд гідних уваги обставин. Основною ідеєю «семидесятки», що створювалася в екстремальних умовах воєнного часу, було отримання максимальної технологічності і надійності конструкції, створеної на базі агрегатів масових армійських автомобілів, з посиленням озброєння та бронювання до рівня, адекватного протитанковій артилерії супротивника і захисту його танків. Як результат такого підходу, обсяги виробництва Т-70 на неспеціалізованих підприємствах виявилися досить високими, сам танк кращим по надійності в порівнянні з [[Т-34]] або [[КВ-1]] випуску 1942 року, але ціною за ці достоїнства стали невеликий потенціал подальшого розвитку конструкції і функціональна перевантаженість командира машини. Спроба подолати найбільш серйозний другий недолік натрапила на «підводні камені» першого. Хоча тримісний вдосконалений варіант Т-70 був побудований, прийнятий на озброєння РККА під маркою [[Т-80 (легкий танк)|Т-80]] і навіть запущений в серію, недостатня потужність силової установки ГАЗ-203 змусила конструкторів її форсувати зі значним зниженням надійності, що практично відразу ж привело до рекламацій з військ. В особі свого «спадкоємця» Т-80 «семидесятки» фактично мала задіяними останні резерви своєї конструкції. Головна перевага вищезгаданого підходу до створення легких танків зникла в результаті неминучого зростання вимог до бойових властивостей танка. У той же час до 1943 року виробництво Т-34 було оптимізовано з метою зниження вартості, а їх якість вже стало вважатися задовільною.

Другим чинником, який негативно вплинув на оцінку Т-70, став швидкий розвиток німецької танкової і протитанкової артилерії. Поява на полі бою у великих кількостях Т-34 зажадала від німців якісного посилення своїх гармат. Протягом 1942 року вермахт отримав велику кількість 50-мм і 75-мм протитанкових гармат, танків і САУ, озброєних довгоствольними 75-мм гарматами. 75-мм довгоствольна гармати не мали проблем у поразці Т-70 з будь-яких ракурсів і дистанцій бою; борти останнього були уразливі і для артилерії менших калібрів, аж до застарілої 37-мм гармати [[37-мм протитанкова гармата Pak 35/36|Pak 35/36]]. В результаті у відкритому танковому бою ��семидесятка» шансів вже не мала, та й при прориві оборони, підготовленої в протитанковому відношенні, підрозділи Т-70 були приречені на високі втрати.

[[Файл:Tank T 70 22.JPG|thumb|T-70]]
З цих причин Т-70 заробив собі невтішну репутацію. Однак навіть в умовах наявності у противника протитанкових засобів, здатних успішно вражати Т-70, він був цілком боєздатний при правильному застосуванні підрозділів таких танків. До такого застосування ставилися: переслідування відступаючих сил противника, інфільтрація і зухвалі рейди по тилах супротивника, розвідка. У всіх перерахованих видах дій підрозділів Т-70 атака бронетанкових сил ворога повинна була вестися переважно із засідок. Цьому тільки сприяли малі розміри і малошумність «семидесятки». Відомий факт поразки двох танків «[[Пантера (танк)|Пантера]]» одним Т-70 (командир А. Пегов, 3-я Гвардійська танкова армія)<ref>{{книга|посилання = http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/PzV/svirin/PzV_3.html| автор = Свірін М. Н.|заголовок = Пантера PzKpfw V|серія = Армада № 4/1996}}</ref> із засідки, що тільки підтверджує боєздатність танка навіть в умовах 1944—1945&nbsp;рр..

Використовуючи ці переваги, один Т-70 55-ї бригади під командуванням М. Соломіна зумів виконати поставлене завдання по атаці опорного пункту противника, тоді як при попередній атаці було втрачено 6 Т-34 і 2 [[M3 Lee|M3 «Грант»]].<ref name="FI-Solomin">{{стаття|посилання = http://www.bronetehnika.narod.ru/t70/t70_4.html|автор=Свирин М. Н., Коломієць М. В .|заголовок = Легкий танк Т-70}}</ref>

Однак так розкрити можливості Т-70 могли тільки досвідчені і тактично грамотні командири бронетанкових частин. Крім того, незалежно від намірів і планів командування, тактична «наступальна однобокість» підрозділів легких танків була потенційно небезпечна високими втратами і розгромом при швидких змінах обстановки в результаті адекватних заходів з боку супротивника. Взагалі, досвід Другої світової війни остаточно показав, що в умовах різкого зростання потужності протитанкової оборони легкий танк принципово непридатний як основа матеріальної частини танкових з'єднань, і тактична роль його вельми вузька. До теперішнього часу це становище не змінилося. Також варто відзначити більш низький відсоток безповоротних втрат «семидесяток» серед виведених ворогом з ладу радянських танків в порівнянні з Т-34&nbsp;— згідно з фронтовими звітами, детонація боєкомплекту у Т-70 була рідкісним явищем. Підбиті Т-70 було легше евакуювати в тил, і багато які з них піддавалися ремонту в польових умовах.<ref name="FI" />

=== Зарубіжні аналоги ===
У порівнянні з іншими легкими танками маси близько {{s|9-11 т}} (наприклад, німецький [[Panzer II|PzKpfw II]], японський «[[2595 "Ха-го"|Ха-Го]]») Т-70 мав кращий бронезахист, більш потужне озброєння, але значно поступався в плані раціонального розподілу обов'язків між членами екіпажу. За якістю засобів спостереження і зв'язку Т-70 також поступався німецькому танку. Однак всі ці машини на момент створення Т-70 оцінювалися як застарілі.

За своїми тактико-технічними характеристиками Т-70 був цілком на рівні з більш важким по масі [[Сполучені Штати Америки|американським]] легким танком [[Стюарт (танк)|M3 (M5) «Стюарт»]]. Цей танк було розроблено в той же час і він постачався в РККА за програмою [[ленд-ліз]]у. Т-70 приблизно рівноцінний американському танку по захисту лобової проєкції й озброєння (з кращою осколковою дією снаряда 45-мм гармати), поступаючись йому в швидкості, але значно виграючи в запасі ходу.

Ергономіку обох машин важко визнати вдалою. У Т-70 командир був функціонально перевантажений, але не був обмежений об'ємом бойового відділення. У «Стюарта» в башті знаходилося дві людини (і ще двоє у відділенні управління&nbsp;— з функціональної точки зору все було в порядку), але сама башта (особливо з підбашенним кошиком) була дуже тісною. Варто відзначити, що на M3 «Стюарт» використовувався авіаційний двигун і спеціальна трансмісія. Крім того, «Стюарт» за масою важчий Т-70 і зазвичай його відносять до категорії «легко-середніх» танків, тому його пряме порівняння з іншими легкими танками, як і з Т-70, є не зовсім коректним. Також Т-70 близький за характеристиками озброєння та бронювання раннім [[panzer III|PzKpfw III]] і пізнім БТ, але вони вже належать до іншої масогабаритної категорії&nbsp;— «легко-середніх» танків за класифікацією британського історика [[Огоркевіч Річард|Річарда Огоркевіча]], тому пряме їх порівняння є неправомірним.

== Збережені екземпляри ==
[[Файл:Солониц Танк трак.JPG|thumb|upright|Гусениця Т-70 спереду]]
[[Файл:Солониц Танк каток задн.JPG|thumb|Гусениця збоку и задній коток]]
[[Файл:Солониц Танк з.подвеска.JPG|thumb|Підвіска заднього котка]]
Т-70 і Т-70М в достатній кількості представлені у військових музеях і в ролі танків-пам'ятників у різних місцях. У [[Бронетанковий музей в Кубинці|бронетанковому музеї в Кубинці]] є Т-70, знайдений в болоті в [[2001]] році і відновлений до ходового стану<ref>{{Cite web |url=http://www.kubinka.ru/newindex.php?id=18&lang=1 |title=Історія відновлення до ходового стану танка Т-70 в Кубинці |accessdate=2012-11-22 |archive-date=2007-10-29 |archive-url=https://web.archive.org/web/20071029004902/http://www.kubinka.ru/newindex.php?id=18&lang=1 }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071029004902/http://www.kubinka.ru/newindex.php?id=18&lang=1 |date=2007-10-29 }}</ref>, там же знаходиться у складі композиції пам'ятника загиблим танкістам башта Т-70М. Танк Т-70М є у [[Центральний музей Великої Вітчизняної війни|музеї Великої Вітчизняної війни]] в [[Москва|Москві]]. Також Т-70 є у військових музеях в [[Київ]]і, [[Орел (місто)|Орлі]], в [[Технічний музей ВАТ «АвтоВАЗ»|технічному музеї]] в [[Тольятті]], в танковому музеї у м. Верхня Пишма близько Єкатеринбурга, Саратовському державному музеї бойової слави, музеї в [[Познань]]ській цитаделі ([[Польща]]), а також в [[Фінляндія|фінському]] танковому музеї в місті [[Парола (Фінляндія)|Парола]] (у фінського експоната немає гармати). Як пам'ятники «семидесятки» встановлені в містах:
* '''[[Білорусь]]:'''
** [[Єзерище (смт)|Єзерище]], Вітебська область: пам'ятник на могилі полковника Хайдукова.
* '''[[Росія]]:'''
** [[Великі Луки]]: піднятий з боліт, відремонтований і подарований ветерану танкових військ [[Калініна Людмила Іванівна|Л.&nbsp;І.&nbsp;Калініній]] в 2003 році<ref>{{cite web|url = http://www.pobeda-60.ru/main.php?trid=3661|title = В Москві пройде зустріч з Людмилою Калініною - «леді танкових військ»|publisher = «Перемога-60 »|accessdate = 2012-03-10|archiveurl = https://web.archive.org/web/20150924074658/http://www.pobeda-60.ru/main.php?trid=3661|archivedate = 2015-09-24|deadurl = yes}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150924074658/http://www.pobeda-60.ru/main.php?trid=3661 |date=2015-09-24 }}</ref><ref>{{cite web|url = http://www.pobeda1945.su/frontovik/4096|title = Калініна Людмила Іванівна|publisher = Перемога 1945. Ніхто не забутий - ніщо не забуто!|accessdate = 2012-03-10|archiveurl = https://www.webcitation.org/66O6urUH5?url=http://www.pobeda1945.su/frontovik/4096|archivedate = 2012-03-23|deadurl = no}}</ref>.
** [[Великий Новгород]]: піднятий з дна озера [[Ільмень]], встановлений в 1964 році.
** [[Волгоград]]: піднято в 2008 році, встановлений на постамент.
** [[Калач-на-Дону]], Волгоградська область: встановлений у місті 8 грудня 1942 за наказом командира 152 тбат 69 ТБР, капітана Гладченко. Помпотех батальйону Бондаренко виділив на прохання калачевцев для пам'ятника машину з числа тих які не підлягали відновленню. Вважається, що це перший в історії Великої Вітчизняної війни пам'ятник-танк.
** [[Кам'янськ-Шахтинський]]: брав участь у визволенні міста.
** [[Нижній Новгород]]: у 6-й прохідний заводу ГАЗ.
** [[Орел (місто)|Орел]]: брав участь у визволенні міста, був встановлений як пам'ятник в 1943 році і простояв до 1968 року, коли був замінений на Т-34-85 і відправлений до с. Самотній, встановлений як пам'ятник біля музею-діорами в 1985 році.
* '''[[Україна]]:'''
** [[Бахчисарай]], Автономна Республіка Крим.
** [[Вершаці]], Чигиринський район, Черкаська область.
** [[Дніпро (місто)|Дніпро]]: на відкритому майданчику біля [[Діорама «Битва за Дніпро»|діорами «Битва за Дніпро»]]. До 1967&nbsp;р. цей танк служив пам'ятником генералу [[Пушкін Юхим Григорович|Ю.&nbsp;Г.&nbsp;Пушкіну]].
** [[Київ]]: майданчик військової техніки біля музею Великої Вітчизняної війни.
** [[Костянтинівка]], Донецька область.
** [[Оскіл (село)|Оскіл]], Ізюмський район, Харківська область.
** [[Мелітополь]], Запорізька область.
** [[Ніжин]], Чернігівська область, пам'ятник на могилі гвардії майора Хайтовича.
** [[Солоницівка]], раніше [[Гаврилівка (Дергачівський район)|Гаврилівка]], Дергачівський район, Харківська область: сер. № танка: М303198.
** [[Ужгород]], Закарпатська область.

== Пам'ятники ==
{{center|<gallery perrow=4 widths=160 heights=160>
Файл:Belarus-Yezyaryshcha-Tank Monument-1.jpg|<small>Танк-пам'ятник Т-70 в селищі [[Єзерище (смт)|Єзерище]], [[Білорусь]].</small>
Файл:Belarus-Yezyaryshcha-Tank Monument-4.jpg|<small>Т-70 в селищі Єзерище, Білорусь. Вид спереду.</small>
Файл:Belarus-Yezyaryshcha-Tank Monument-2.jpg|<small>Т-70 в селищі Єзерище, Білорусь. Вид ззаду.</small>
Файл:Солониц Танк крупно.JPG|<small> Пам'ятник Т-70 в [[Солоницівка|Солоницівці]], [[Україна]].</small>
Файл:Melitopolstank.jpg|<small> Пам'ятник Т-70 в [[Мелітополь|Мелітополі]], Україна.</small>
Файл:Танк Т-70.jpg|<small>Т-70. Пам'ятник визволителям [[Бахчисарай|Бахчисараю]], поряд з [[Ханський палац (Бахчисарай)|Ханським палацом]], [[Україна]].</small>

</gallery>}}

== Т-70 в масовій культурі ==

=== Відеоігри ===
Т-70 фігурує в досить великій кількості відеоігор різноманітних жанрів: в [[Симуляційна відеогра|симуляторах]] бронетанкової і авіатехніки (як ціль), [[стратегія в реальному часі|стратегіях реального часу]] і [[покрокова стратегія|покрокових стратегіях]]. Зокрема в редакції [[Panzer General III]] [[Panzer General#Panzer General III: Scorched Earth|Scorched Earth]], де дія розгортається на Східному фронті, гравець може комплектувати з початку війни радянські частини (як розвідувальні, так і танкові) танком Т-70. В стратегії [[Company of Heroes 2]] Т-70 є одним з основних зразків бронетехніки СРСР.

Т-70 можна побачити і у вітчизняних{{джерело}} іграх, зокрема, в стратегіях реального часу «[[Бліцкриг (гра)|Бліцкриг]]» і [[Sudden Strike]]. Варто відзначити, що відображення особливостей використання Т-70 в цих іграх також далеко від реальності. Більш імовірно відображений Т-70М у військовій грі «[[Друга світова (гра)|Друга світова]]». Також танк Т-70 присутній в серії тактичних бойовиків «[[В тилу ворога (гра)|У тилу ворога]]». В грі «У тилу ворога 2: Лис пустелі» танк Т-70 присутній в оригінальній грі, в інших частинах впроваджений завдяки модам, особливо стараннями команди модмейкеров [[BTRH]].

=== Моделі Т-70 ===
[[Файл:T-70 MiniArt nonpainted model.jpg|thumb|незабарвлена збірна модель легкого танка Т-70 фірми «МініАрт», Сімферополь]]
[[Модель|Масштабні копії]] Т-70 випускаються декількома фірмами-виробниками модельної продукції, проте в багатьох регіонах дістати їх вкрай важко. Моделі Т-70 виробляє українська фірма «МініАрт», причому як радянський, так і трофейний німецький варіанти. Креслення для самостійної споруди моделі Т-70 неодноразово публікувалися в журналах «[[Моделіст-конструктор (журнал)|Моделіст-конструктор]]», «М-Хобі», «Бронеколлекція» та ін.

== Див. також ==
* Сімейство радянських легких танків конструкції М.&nbsp;А.&nbsp;Астрова: [[Т-40]], [[Т-60]], [[Т-80 (легкий танк)|Т-80]]
* Подальший розвиток радянського легкого танка: [[ПТ-76]]
* Танк вермахту аналогічної масогабаритної категорії [[panzer III|PzKpfw II]], американські легкі танки M3 (M5) «[[Стюарт (танк)|Стюарт]]»
* Самохідно-артилерійська установка [[СУ-76]]

== Література ==
* {{Книга
| автор = Желтов І. Г., Павлов І. В., Павлов М. В., Солянкін А. Г.
| заголовок = Радянські малі і легкі танки 1941-1945 рр.
| місце = М.
| видавництво = цейхгауз
| рік = 2005
| сторінок = 48
| isbn = 5-94038-113-8
}}
* {{Книга
| автор = Прочко Є. І.
| заголовок = Легкі танки Т-40 і Т-60
| серія = Бронеколлекція № 4/1997
| місце = М.
| видавництво = Моделіст-конструктор
| рік = 1997
| сторінок = 36
}}
* {{Книга
| автор = Свірін М. Н.
| заголовок = Броньовий щит Сталіна: Історія радянського танка 1937-1943
| місце = М.
| видавництво = Ексмо
| рік = 2006
| сторінок = 448
| isbn = 5-699-16243-7
}}
* {{Стаття
| автор = Свірін М. Н., Коломієць М. В.
| заголовок = Легкий танк Т-70
| видання = Фронтова ілюстрація
| тип = альманах
| рік = 2006
| номер = 5
| сторінок = 80
}}
* {{Книга
| автор = Свірін М. Н.
| заголовок = Сталевий кулак Сталіна. Історія радянського танка 1943-1955
| місце = М.
| видавництво = Ексмо
| рік = 2006
| сторінок = 416
| isbn = 5-699-14628-8
}}
* {{Книга
| автор = Шунков В. Н.
| заголовок = Зброя Червоної Армії
| місце = Мн.
| видавництво = Харвест
| рік = 1999
| сторінки =
| сторінок = 544
| isbn = 985-433-469-4
}}

== Посилання ==

* {{Cite web|url = http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/T70/|title = Легкий танк Т-70|work = Броне-сайт Чобітка Василя|archiveurl = https://www.webcitation.org/613RLiy2v?url=http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/T70/|archivedate = 2011-08-19|accessdate = 2012-11-22|deadurl = no}}
** [http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/T40/from40to70.html Витяги з мемуарів Н.&nbsp;А.&nbsp;Астрова]
* {{Cite web|url = http://www.battlefield.ru/t-70-light-tank.html|title = Легкий танк Т-70 (Т-70М)|work = The Russian Battlefield|archiveurl = https://www.webcitation.org/64u7mCzHy?url=http://www.battlefield.ru/t-70-light-tank.html|archivedate = 2012-01-23|accessdate = 2012-11-22|deadurl = no}}
* {{Cite web|url = http://www.battlefield.ru/45mm-1938.html|title = 45-мм танкова гармата обр. 1932/38|work = The Russian Battlefield|archiveurl = https://www.webcitation.org/64u7o8JAN?url=http://www.battlefield.ru/45mm-1938.html|archivedate = 2012-01-23|accessdate = 2012-11-22|deadurl = no}}
* Легкий танк Т-70 на сайті «Бронетехніка» (за матеріалами статті М. Свірін та М. Коломійця в журналі «Фронтова ілюстрація»)
** [http://www.bronetehnika.narod.ru/t70/t70.html Сторінка 1]{{ref-ru}}
** [http://www.bronetehnika.narod.ru/t70/t70_2.html Сторінка 2]{{ref-ru}}
** [http://www.bronetehnika.narod.ru/t70/t70_3.html Сторінка 3]{{ref-ru}}
* Спогади ветеранів, що воювали на Т-70:
** [http://www.bronetehnika.narod.ru/t70/t70_4.html М. Соломін]{{ref-ru}}
** [http://www.bronetehnika.narod.ru/t70/t70_5.html С. Мотков]{{ref-ru}}
** [http://www.bronetehnika.narod.ru/t70/t70_6.html А. Мохов]{{ref-ru}}
** [http://ww2.games.1c.ru/?action=svirin&id=189 М. Гришин]{{ref-ru}}
* [http://www.kubinka.ru/newindex.php?id=80&lang=1 Т-70 в бронетанковому музеї в Кубинці]{{ref-ru}}
* [http://svsm.org/gallery/T-70 Фотографії Т-70] {{ref-en}}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

{{Бронетехніка_СРСР_(Друга_світова_війна)}}
{{Танки періоду Другої світової війни}}
{{Сучасна польська бронетехніка}}

[[Категорія:Танки Другої світової війни]]
[[Категорія:Легкі танки]]
[[Категорія:Танки СРСР]]
[[Категорія:Танки за алфавітом]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:!(( (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:-. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ARG (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:AUS (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Br separated entries (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:CAN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:CSK (редагувати)
Шаблон:Center (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:FRA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:GBR (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:GERnazi (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:HUN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ITA (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:JPN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Main (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:POL (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Ref-en (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-info/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-ru (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:S (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:SWE (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Sp (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Str endswith (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str find (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str len (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:TCH (редагувати)
Шаблон:URS (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:USA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:WPMILHIST Infobox style (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:±. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:· (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Бронетехніка (редагувати)
Шаблон:Бронетехніка СРСР (Друга світова війна) (редагувати)
Шаблон:Бскор (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Військова навігація (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Джерело (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Картка зброї (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Книга (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Країна з прапорцем (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Кінець цитати (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Назва країни ARG (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Назва країни AUS (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни CAN (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни CSK (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Назва країни FRA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни GBR (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни GERnazi (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Назва країни HUN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Назва країни ITA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни POL (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни SWE (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни TCH (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Початок цитати (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор ARG (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор AUS (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор CAN (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор CSK (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор FRA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор GBR (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор GERnazi (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор HUN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор ITA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор JPN (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор POL (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор SWE (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор TCH (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор URS (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор USA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Пробіл (редагувати)
Шаблон:Розділені комами (редагувати)
Шаблон:Стаття (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Сучасна польська бронетехніка (редагувати)
Шаблон:Танки періоду Другої світової війни (редагувати)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:No globals (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-info (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Окремі пункти (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Повернення до сторінки «Т-70».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Т-70