Перегляд вихідного коду сторінки Слово

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:

Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.

Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.

Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025

Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.

Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.

В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.

Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:

{{інші значення|Слово (значення)}}
'''Сло́во'''&nbsp;—   найменша самостійна і вільно відтворювана в [[мовлення|мовленні]] відокремлено оформлена значуща одиниця [[мова|мови]], яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова [[репрезентація]] цього елемента&nbsp;— його називання, вказування на нього або його вираження.

Слово&nbsp;— це послідовність [[морфема|морфем]], об'єднаних за [[граматика|граматичними]] правилами певної [[мова|мови]] і співвідносних з певним елементом позамовної реальності. Зазвичай слово складається із основної [[морфема|морфеми]]&nbsp;— [[корінь слова|кореня]], та [[афікс]]ів: [[Префікс (мовознавство)|префіксів]], [[суфікс]]ів та [[закінчення|закінчень]]. Слова сполучаються між собою, формуючи інші елементи мови&nbsp;— [[фраза|фрази]] та [[речення]]. Всі слова певної мови складають її [[лексика|лексику]].

== Класифікація ==
Різні підходи до вивчення слова та численні його функції в мові зумовлюють цілу низку можливих класифікацій<ref>Нижче наведено типи класифікацій за виданням: Лингвистический энциклопедический словарь, Москва, 1990, с. 464—467</ref>. Слова класифікують за такими критеріями:

* '''За способом [[Номінація (мовознавство)|номінації]]''' розрізняються чотири типи слів:
** Самостійні (повнозначні) повнозначні слова, наділені самостійною номінативною функцією. Такі слова можуть утворити окреме висловлювання і є найбільшою групою слів&nbsp;— [[іменник]]и, [[прикметник]]и, [[дієслово|дієслова]], [[прислівник]]и, [[числівник]]и.
** [[Службові слова]], тобто слова, які не мають самостійної номінативної функції, а також граматичної та фонетичної самостійності. Службові слова вживаються лише з повнозначними словами і не можуть утворювати окремого висловлювання. До службових слів належать такі частини мови, як прийменники, артиклі, сполучники, частки.
** [[Займенник]]ові слова, які відіграють роль замінників й позначають предмети опосередковано або відносно до мовців, спираючись на мовну ситуацію чи сусідні висловлювання (заступники), або оформляють пропозицію в цілому (деякі частки); займенникові слова позначають предмети опосередковано або по відношенню до осіб мови. Вони спираються на мовну ситуацію або на сусідні висловлювання, виконуючи тим самим сполучну функцію в тексті;
** [[Вигук]]и&nbsp;— граматично неоформлені слова, що не вступають в синтаксичні відносини з іншими словами.
* '''За фонетичною ознакою''':
** наголошені (одно- або двонаголосні, наприклад, складні слова: «до́бропоря́дний», «зако́ннослухня́ний») і ненаголошені (енклітики і проклітики, що прилягають до повнозначного слова, утворюючи з ним «фонетичне слово»).
** односкладові та багатоскладові.
* '''За морфологічною ознакою''': змінювані слова (наприклад, дієслова) та незмінні (прислівники). Розрізняють також прості («бігти»), похідні («бігун»), складні («водограй»).
* '''За семантико-граматичною ознакою''' слова поділяються на [[частина мови|частини мови]]: іменники, прикметники, дієслова, прислівники тощо.
* '''За структурною цільністю''': цілісні (синтетичні) слова та аналітичні слова. Аналітичні мають смислову частину та елементи, наділені словотворчою або граматичною функцією.
* '''З погляду [[семантика|семантики]]''' розрізняють:
** однозначні й багатозначні ([[Полісемія]]),
** абсолютні (автосемантичні), здатні вживатися окремо, та відносні (синсемантичні), що вимагають доповнення.
* '''За семантичною співвідносністю''' вирізняють [[антонім]]и і [[синонім]]и, [[гіперонім]]и і [[гіпонім]]и.
* '''В історичному плані''' виділяють [[архаїзм]]и та [[неологізм]]и, а також питомі слова та [[запозичення]].
* '''За сферою використання''' виділяють: [[термін]]и, [[Професійна лексика|професіоналізми]], [[арго]]тизми, [[діалектизм]]и, [[поетизм]]и та ін.
* '''За словотворчим зв'язком''' виділяються однокореневі та різнокореневі слова.
* '''За звуковою та семантичною ознакою'''&nbsp;— [[паронім]]и.

== Походження слова ==

Мова є складною системою [[код]]ів, яка сформувалася у суспільній історії. Слово як елемент мови є передусім носієм певного [[Значення (мовознавство)|значення]]. Слово як [[знак]], що позначає [[предмет]], виникло з [[праця|праці]], з предметної дії. Інакше кажучи, на початкових етапах розвитку мови слово мало симпрактичний характер. Спочатку слово отримувало своє значення тільки з ситуації конкретної практичної діяльності. Вся подальша історія мови є історією емансипації слова від [[практика|практики]], виділення [[мовлення]] як самостійної [[діяльність|діяльності]], що наповнює мову та її елементи&nbsp;— слова.

Спостереження над розвитком дитини дають додаткові факти, які дозволяють вважати, що слово народжується з [[контекст]]у, поступово виділяється з практики, стає самостійним знаком, що позначає предмет, дію чи [[якість]] (а потім і ставлення), і до цього моменту належить сучасне народження диференційованого слова як елемента складної системи кодів мови.

== Функція слова ==

Основною функцією слова є його позначальна (референтна функція). Слово позначає предмет, дію, якість чи відношення. У [[психологія|психології]] таку функцію заведено називати «предметною віднесеністю».

Слово подвоює [[світ]] і дозволяє людині подумки оперувати з предметами. Людина може довільно викликати різні образи незалежно від їх реальної наявності і, таким чином, може довільно керувати цим другим світом. Народжується «вольова дія»&nbsp;— регулювальна функція мовлення людини.

== Слово і «смислове поле» ==

Слово є не тільки «ярликом», що позначає окремий предмет, дію чи якість. Семантична структура слова набагато складніша. Багато слів мають не одне, а декілька значень. Явище багатозначності слів&nbsp;— широке, і точна «предметна віднесеність» чи найближче значення слова є по суті вибором потрібного значення з низки можливих. Частіше за все це уточнення значення слова чи його вибір здійснюється [[семантичний маркер|семантичними маркерами]], які уточнюють значення слова і відділяють його від інших можливих значень. Як правило, ця функція визначається певною [[ситуація|ситуацією]] чи [[контекст]]ом, а іноді тим [[Тон (лінгвістика)|тоном]], яким це слово вимовляється. Факт багатозначності слів не вичерпується тільки явищем [[полісемія|полісемії]] слова. Найістотнішим є те, що поряд з прямим «референтним» («денотативним») значенням слова ще є «асоціативне» значення. Таким чином, слово стає центром для цілої сітки образів, які мовець чи слухач затримує, щоб вибрати потрібне значення.

== Категорійне значення слова ==

Найбільш суттєву роль відіграє важлива функція слова, яку [[Виготський Лев Семенович|Л.&nbsp;С.&nbsp;Виготський]] назвав «власне значенням» і яку можна позначити терміном ([[Лурія Олександр Романович|О.&nbsp;Р.&nbsp;Лурія]]) «категорійне» чи «поняттєве» значення.

Під значенням слова, яке виходить за межі предметної віднесеності, ми розуміємо здатність слова не тільки викликати асоціації, але й аналізувати предмети, проникати глибше у властивості предметів, абстрагувати й узагальнювати їх ознаки. Слово не тільки замінює предмет, але й аналізує його, вводить його у систему складних зв'язків і відношень. Функцію абстрагування, узагальнення й аналізу і називають категорійним значенням. Наприклад: слово «годинник» не просто позначає певний предмет, воно вказує на те, що предмет має функцію вимірювання часу (в «годинах»)&nbsp;— це аналізуюча функція слова. Годинник буває круглий, квадратний, жіночий, золотий. Отже, це функція узагальнення. Слово також не тільки позначає предмет, але й виконує функцію аналізу предмета, передає досвід, який сформувався в процесі історичного розвитку поколінь.

Слово є системою кодів, які забезпечують переведення пізнання людини у новий вимір, дозволяє здійснити стрибок від почуттєвого до раціонального.

== Значення слова і його сенс ==
Формування значення слова, або лексичного значення, відбувається під дією трьох чинників: об'єктивної дійсності, історичних обставин і ментальності народу, відношень між словами.<ref name="карпенко">Карпенко Ю.&nbsp;О.&nbsp;Вступ до мовознавства: Підручник.&nbsp;— К.: Видавничий центр&nbsp;— Академія, 2006. ISBN 966-580-208-9 (стор.: 189—190)</ref>

Поряд з поняттям «[[Значення (мовознавство)|значення]]» застосовується поняття «[[смисл]]», яке відіграє важливу роль для аналізу проблеми мови й [[свідомість|свідомості]]. Для [[класична лінгвістика|класичної лінгвістики]] «значення» і «смисл» були майже [[синонім]]ами і, як правило, застосовувалися однозначно.
Під «значенням» (О.&nbsp;Р.&nbsp;Лурія) розуміється система зв'язків, що об'єктивно сформувалася в процесі історії. Засвоюючи значення слова, ми засвоюємо загальнолюдський [[досвід]], відображаючи об'єктивний світ. «Значення»&nbsp;— це стійка система [[узагальнення|узагальнень]], що стоїть за словом, однакова для всіх людей; причому ця система може мати тільки різну глибину, різну узагальненість, але вона обов'язково зберігає незмінне «ядро»&nbsp;— певний набір зв'язків.

Під «смислом» розуміється індивідуальне значення слова, виділене з цієї об'єктивної системи зв'язків; воно складається з тих зв'язків, які мають відношення до певного моменту, певної ситуації. Тому якщо «значення» слова є об'єктивними відображенням системи зв'язків і відношень, то «смисл»&nbsp;— це привнесення суб'єктивних аспектів значення відповідно до конкретного моменту і ситуації. Наприклад: «[[вугілля]]»&nbsp;— значення: «чорний предмет, що походить з дерева»; смисл&nbsp;— для господаря&nbsp;— «[[паливо]]», для вченого&nbsp;— «предмет дослідження» тощо.

Отже, якщо «референтне значення» є основним елементом мови, то «соціально-комунікативне значення» або «смисл» є основною одиницею комунікації.

В [[онтогенез]]і спостерігається глибока психологічна зміна значення слова, зміна його системної будови, тобто за значенням слова на кожному етапі стоять різні психологічні процеси. Наша свідомість змінює свою смислову і системну будову. На ранньому етапі розвитку дитини свідомість має [[Афект (психологія)|афективний]] характер, вона афективно відображає світ. На наступному етапі свідомість відображає світ вже за допомогою слів&nbsp;— «діяльний» характер. Тільки на завершальному етапі свідомість набуває абстрактний вербально-логічний характер.

== Частотність слова ==
[[Частотність]] слова є одним з показників функціонування слова в [[мовлення|мовленні]]. Частотність конкретного слова залежить від [[семантика|семантики]], граматичних властивостей, від змісту текстів, а також соціального і професійного статусу мовців. Частотність слів нерівномірна, і в будь-якій мові 1000 найуживаніших слів утворюють близько 85&nbsp;% тексту. Частотність зростає, коли вдаються до використання слів у переносних значеннях, особливо в напівслужбовій функції. Слова з відносно високою частотністю вживання у певного автора або в певному тексті називають «ключовими словами». «Слова-свідки»&nbsp;— це слова, притаманні тільки для певного історичного періоду.

== Дослідження слова ==
На думку мовознавців, поняття слова стихійно присутнє у свідомості носіїв мови. Першими текстами мовознавчого характеру були списки слів, знайдені на глиняних табличках давнього [[Шумер]]а та [[Аккад]]а.

На ранніх етапах розвитку мовознавства вже існував поділ слова на план вираження (фонетична і граматична структура) та план змісту (лексичне і граматичне значення). Протягом тривалого часу мовознавці надавали перевагу вивченню то плану змісту, то плану вираження.

Давньоіндійський мовознавець [[Паніні]] цікавився насамперед питаннями будови слова. Натомість для давньогрецьких філософів, таких як [[Платон]] та [[Арістотель]], головною сферою вивчення була семантика слова, взаємодія між предметом, що позначається словом, та ідеєю про нього. Олександрійські граматики, а також римський вчений-енциклопедист [[Марк Теренцій Варрон]] займалися морфологічними проблемами слова. [[Діонісій Фракійський]] визначав слово як «найменшу частину зв'язного мовлення».

У часи [[середньовіччя]] в Європі досліджувався насамперед [[семантика|семантичний]] аспект слова, відносини слова, речі й поняття. Тоді як для арабських граматистів найбільший інтерес становила морфологічна структура. Французька [[граматика Пор-Рояля]] визначала слово як ряд «окремих звуків, з яких люди складають знаки для позначення своїх думок». Французькі граматики того часу виділяли формально-звукову та значеннєву сторони слова.

У XIX столітті мовознавці займалися переважно семантичною стороною слова. Велике значення мали ідеї [[Вільгельм фон Гумбольдт|Вільгельма фон Гумбольдта]] та [[Потебня Олександр Опанасович|Олександра Потебні]] про [[внутрішня форма слова|внутрішню форму слова]]. Семантичні процеси в слові детально досліджували [[Герман Пауль]], [[Мішель Бреаль]], Михайло Михайлович Покровський. Розвивалася також теорія граматичної форми слова, що завдяки Гумбольдту стала основою для типологічної класифікації мов. Морфологію слова досліджували Олександр Потебня та [[Фортунатов Пилип Федорович|Пилип Фортунатов]]. Їм належить поділ слів на самостійні і службові. Французький мовознавець [[Антуан Мейє]] виділяв три ознаки слова, за його дефініцією слово&nbsp;— це зв'язок певного значення з певною сукупністю звуків, здатною до певного граматичного вживання.

Сьогодні переважає системний підхід до вивчення поняття слова, який передбачає багатовекторний аналіз цього поняття. Слово досліджується як одиниця мовлення, аналізуються критерії його виділення, вивчається його змістова сторона та його функціонування в тексті.

== Див. також ==
* [[Слово (жанр)|Слово]] як жанр давньої української літератури
* [[Мовлення]]
* [[Словотвір]]
* [[Словозміна]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* ''Тараненко О. О.''. [https://archive.org/details/UkrMovEnts/page/612/mode/1up?view=theater Слово] // {{ЕУМ}}&nbsp;— С. 612—616.
* Вихованець І.&nbsp;Р.&nbsp;Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К., 1988;
* Карпенко Ю.&nbsp;О.&nbsp;Вступ до мовознавства. К.&nbsp;— О., 1991;
* Грищенко А. П. [та ін.]. Сучасна українська літературна мова. К., 1997.
* Основи мовленнєвої діяльності. Автори&nbsp;— А.&nbsp;П.&nbsp;Загнітко, І.&nbsp;Р.&nbsp;Домрачева. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності 2001.&nbsp;— Донецьк, Український культурологічний центр, 2001.&nbsp;— 56 с. ISBN 966-7517-14-4.
* Пешковский А. М., Понятие отдельного слова, в его кн.: Сборник статей. Методика родного языка, лингвистика, стилистика, поэтика, Л.—М., 1925;
* Калинович М.&nbsp;Я.&nbsp;Поняття окремого слова. «Мовознавство», 1935, №&nbsp;6;
* &nbsp;Rosetti A., Le mot, esquisse d'une théorie générale, Cph., 1947;
* Морфологическая структура слова в языках различных типов. М.&nbsp;— Ленинград, 1963;
* &nbsp;[[Андре Мартіне|Martinet А.]], Le mot, в кн.: Problèmes du langage, P., 1966;
* Kramsky J. The word as a linguistic unit. The Hague&nbsp;— Paris, 1969;
* Будагов Р. А., История слов в истории общества, М., 1971;
* Juilland A., Roceric A. The linguistic concept of word. Analytic bibliography. The Hague&nbsp;— Paris, 1972;
* Шмелев Д.&nbsp;Н.&nbsp;Проблемы семантического анализа лексики. М., 1973;
* Уфимцева А.&nbsp;А.&nbsp;Типы словесных знаков. М., 1974;
* &nbsp;Медникова Э. М., Значение слова и методы его описания, М., 1974;
*  Верещагин Е. М., Костомаров В. Г., Лингвострановедческая теория слова, М., 1980;

== Посилання ==
* {{ЛЗЕ2|частина =Слово|сторінки =408-409}}
* {{УМЕ14|частина=[https://archive.org/details/UkrMalaEn/kn_14_Се-Сті/page/n57/mode/1up Слово]|сторінки=1773-1775}}
* {{СУМ-11|Слово}}
* [https://archive.org/details/filosofskyi_entsyklop/page/n593/mode/1up?view=theater Слово] // {{ФЕС||588}}
* {{ЛЗЕ2|частина =Розширення значення|сторінки =341}}

[[Категорія:Мовознавство]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]

Шаблони, використані на цій сторінці:

Шаблон:Dablink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hatnote (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Otheruses (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Інші значення (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:ЕУМ (редагувати)
Шаблон:К. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ЛЗЕ2 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Публікація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/! (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/місце (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/серія (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/стандартні номери (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/сторінки (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/том (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:СУМ-11 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:УМЕ14 (редагувати)
Шаблон:ФЕС (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)

Повернення до сторінки «Слово».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Слово