Перегляд вихідного коду сторінки Преміленіалізм

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
{{Короткий опис|Погляд християнської есхатології}}

{{About|Преміленіалізм у християнській есхатології||Міленіалізм}}
{{Християнська есхатологія}}

'''Преміленіалізм''', у [[Християнська есхатологія|християнській есхатології]],&nbsp;— це віра в те, що [[Ісус Христос|Ісус]] фізично повернеться на Землю ([[Друге пришестя]]) перед Тисячоліттям, буквально тисячолітнім золотим віком миру. Преміленіалізм ґрунтується на буквальному тлумаченні Об'явлення 20:1–6 у [[Новий Заповіт|Новому Завіті]], де описується царювання Ісуса протягом тисячі років.

Конфесії, такі як [[Орієнтальні православні церкви|орієнтальне православ'я]], [[Православна церква|східне православ'я]], [[Католицька церква|католицизм]], [[англіканство]], [[пресвітеріанство]]<ref>{{Cite web|title=Question & Answer: The Orthodox Presbyterian Church|url=https://opc.org/qa.html?question_id=300|access-date=2022-11-22|website=opc.org|language=en}}</ref> і [[лютеранство]], як правило, є аміленіалом і тлумачать Об'явлення 20:1–6 як таке, що стосується теперішнього часу, віри в те, що Христос зараз царює на небесах разом із померлими [[Святий|святими]]; таке тлумачення розглядає символізм Об'явлення як посилання на духовний конфлікт між Небом і Пеклома не фізичний конфлікт на Землі. Аміленіалісти не розглядають тисячоліття, згадане в Об'явленні, як таке, що відноситься до буквальної тисячі років, а скоріше як символічне, і бачать царство Христа вже присутнім у церкві, починаючи з [[День Святої Трійці|П'ятидесятниці]] в книзі [[Дії апостолів|Дії]].

Преміленіалізм часто використовується для позначення конкретно тих, хто дотримується віри в земне тисячолітнє правління Христа, а також у захоплення вірних, яке прийде до (диспенсаційного) або після (історичного) Великого Скорботи, що передує Тисячоліттю. Згідно з опитуваннями на цю тему, протягом останнього століття ця віра була поширеною в [[Євангельські християни|євангелізмі]].<ref>Survey -Premillennialism Reigns in EvangelicalTheology [http://nae.net/premillennialism-reigns-in-evangelical-theology/ Survey]</ref> Аміленалісти не розглядають тисячу років, згадану в Об'явленні, як буквальну тисячу років, але розглядають число «тисяча» як символічне та [[Нумерологія|нумерологічне]].

Преміленіалізм відрізняється від інших поглядів, таких як [[постміленіалізм]], який розглядає тисячолітнє правління як таке, що має місце перед другим пришестям.

== Термінологія ==
Сучасний релігійний термін «преміленіалізм» увійшов у вжиток лише в середині 19 століття. Вигадування цього слова було «майже повністю роботою [[Велика Британія|британських]] і [[Сполучені Штати Америки|американських]] [[Протестантизм|протестантів]] і спонукано до їхньої віри в те, що [[Французька революція|Французька]] та [[Американська революція|Американська]] революції (особливо Французька) здійснили [[Пророцтво|пророцтва]], зроблені в книгах [[Книга пророка Даниїла|Даниїла]] та [[Об'явлення Івана Богослова|Об'явлення]]<nowiki/>».<ref>Robert K. Whalen, «Premillennialism» in ''The Encyclopedia of Millennialism and Millennial Movements,'' Ed. [[Richard Landes|Richard A. Landes]] (New York: [[Routledge]], 2000), 331.</ref>

=== Інші погляди ===
Прихильники аміленіалізму трактують тисячоліття як символічний період часу, що узгоджується з високо символічною природою літературного та апокаліптичного жанру Книги Одкровення, іноді вказуючи, що тисяча років представляє Боже правління над Його творінням або [[Християнська церква|Церквою]].

Постміленіалізм, наприклад, погоджується з преміленіалізмом щодо майбутнього земного правління [[Ісус Христос|Христа]], але не погоджується з концепцією захоплення та скорботи до початку тисячоліття. Постміленіалісти дотримуються думки, що Друге пришестя відбудеться після тисячоліття.

== Історія ==
=== Юстин Мученик та Іриней ===
Юстин Мученик у ІІ столітті був одним із перших християнських письменників, який чітко описав себе як продовжувача «юдейської» віри про тимчасове месіанське царство до вічного стану, хоча поняття Тисячоліття в його Діалозі з Трифоном, здається, відрізняється від що з Апології.<ref name=":3">See: Philippe Bobichon, «Millénarisme et orthodoxie dans les écrits de Justin Martyr» in ''Mélanges sur la question millénariste de l'Antiquité à nos jours'', M. Dumont (dir.), Paris, 2018, pp. 61-82 [https://www.academia.edu/36639639/_Millénarisme_et_orthodoxie_dans_les_écrits_de_Justin_Martyr_ online]</ref> За словами Йоганна Квастена, «у своїх есхатологічних ідеях Юстин поділяє погляди хіліастів щодо тисячоліття».<ref name=":4">Johannes Quasten, ''Patrology,'' Vol. 1 (Westminster, Maryland: Christian Classics, Inc.), 219. (Quasten was a Professor of Ancient Church History and Christian Archaeology at [[the Catholic University of America]]) Furthermore according to the ''Encyclopedia of the Early Church'' «Justin (''Dial''. 80) affirms the millenarian idea as that of Christians of complete orthodoxy but he does not hide that fact that many rejected it.» M. Simonetti, "Millenarism, " 560.</ref> Він дотримується преміленаріальної відмінності, а саме того, що буде два воскресіння: одне воскресіння віруючих до правління Ісуса, а потім загальне воскресіння після. Юстин написав у 80-му розділі своєї праці «''Діалог з Трифоном''»: «Я та інші, хто є вірними християнами в усіх аспектах, впевнені, що буде воскресіння мертвих і тисяча років в Єрусалимі, який потім буде побудований… Бо Ісая говорив таким чином про цей період тисячі років». Хоча раніше в тому ж розділі він визнав, що його погляд не є універсальним, сказавши, що він «і багато тих, хто належить до чистої й благочестив��ї віри та є справжніми християнами, думають інакше».<ref name=":5">{{cite web|url=http://www.newadvent.org/fathers/01283.htm|title=Dialogue with Trypho (Chapters 31-47)|publisher=Newadvent.org|access-date=2014-01-24}}</ref>

[[Файл:Saint Irenaeus.jpg|міні|Св. Іреней (бл. 130—202), ранньохристиянський преміленіаліст.]]

[[Іреней Ліонський|Іреней]], [[Архієпархія Ліона|єпископ]] [[Ліон]]а кінця 2 століття, був відвертим прихильником премілленаріату. Він найбільш відомий своїм об'ємним томом, написаним проти гностичної загрози 2-го століття, який зазвичай називають «''Проти єресей''». У п'ятій книзі «''[[Проти єресей]]''» Іриней зосереджується головним чином на есхатології. В одному уривку він захищає преміленіалізм, стверджуючи, що майбутнє земне царство є необхідним через Божу обітницю Аврааму, він написав: «Обітниця непохитна… Бог обіцяв йому успадкувати землю. Але Авраам не отримав його протягом усього часу своєї подорожі туди. Відповідно, має бути так, що Авраам разом зі своїм насінням (тобто тими, хто боїться Бога і вірує в Нього) отримає це при воскресінні праведних».<ref name=":6">''[http://www.ccel.org/ccel/schaff/anf01.ix.vii.xxxiii.html Against Heresies]'' 5.32.</ref> В іншому місці Іреней також пояснив, що благословення [[Яків (син Ісаака)|Якова]] «безсумнівно, належить до часів царства, коли правитимуть праведні після їхнього воскресіння з мертвих. Це також час, коли створіння принесе плід із великою кількістю різноманітної їжі, будучи оновленим і випущеним на волю… І всі тварини будуть харчуватися рослинністю землі… і вони будуть у ідеальне підпорядкування людині. І про це засвідчено в четвертій книзі писань [[Папій Єраполіський|Папія]], слухача Івана і супутника [[Полікарп Смірнський|Полікарпа]]». (5.33.3) Очевидно, Іреней також дотримувався шеститисячолітньої схеми, писавши, що кінець людської історії відбудеться після 6000 року. (5.28.3).<ref name=":7">«For in as many days as this world was made, in so many thousand years shall it be concluded. And for this reason the Scripture says: 'Thus the heaven and the earth were finished, and all their adornment. And God brought to a conclusion upon the sixth day the works that He had made; and God rested upon the seventh day from all His works.' This is an account of the things formerly created, as also it is a prophecy of what is to come. For the day of the Lord is as a thousand years; and in six days created things were completed: it is evident, therefore, that they will come to an end at the sixth thousand year.» ''[http://www.ccel.org/ccel/schaff/anf01.ix.vii.xxix.html Against Heresies]'' 5.28.3.</ref>

=== Інші донікейські преміленіалісти ===
Іреней і Юстин представляють двох найвідвертіших преміленіалістів донікейської церкви. Інші ранні преміленіалісти включали [[Послання Варнави|Псевдо-Варнаву]],<ref>«Among the Apostolic Fathers Barnabas is the first and the only one who expressly teaches a pre-millennial reign of Christ on earth. He considers the Mosaic history of the creation a type of six ages of labor for the world, each lasting a thousand years, and of a millennium of rest, since with God ‘one day is as a thousand years.’ Millennial Sabbath on earth will be followed by an eight and eternal day in a new world, of which the Lord's Day (called by Barnabas ‘the eighth day’) is the type» ([http://www.ccel.org/ccel/schaff/anf01.vi.html access ''The Epistle of Barnabas'' here]). Philip Schaff, ''History of the Christian Church'', Vol. 2 (Peabody, MA: Hendrickson, n.d.) 382.</ref> [[Папій Єраполіський|Папія]],<ref>{{cite web|url=http://www.ccel.org/ccel/schaff/anf01.vii.i.html|title=Introductory Note to the Fragments of Papias|publisher=Ccel.org|date=2005-07-13|access-date=2014-01-24}}</ref> [[Методій Олімпійський|Мефодія]], [[Лактанцій|Лактанція]],<ref>''Insruct. adv. Gentium Deos'', 43, 44.</ref> [[Коммодіан]]а<ref>According to the ''Encyclopedia of the Early Church'' [[Commodian|«Commodian]] (mid 3rd c.) takes up the theme of the 7000 years, the last of which is the millennium (''Instr''. II 35, 8 ff.).» M. Simonetti, "Millenarism, " 560.</ref> [[Теофіл Антіохійський|Теофіла]], [[Тертуліан]]а,<ref>Against Marcion, book 3 chp 25</ref> [[Мелітон Сардський|Мелітона]],<ref>Simonetti writes in the ''Encyclopedia of the Early Church'' «We know that Melito was also a millenarian» regarding [[Jerome]]'s reference to him as a chiliast. M. Simonetti, "Millenarism, " 560.</ref> [[Іполит Римський|Іполита Римського]], [[Вікторін Петавський|Вікторіна Петтауського]]<ref>Note this is Victorinus of Pettau not Marcus Piav(v)onius [[Victorinus]] the Gaelic Emperor</ref><ref>In his ''Commentary on Revelation'' and from the fragment ''De Fabrica Mundi'' (Part of a commentary on Genesis). Jerome identifies him as a premillennialist.</ref> і різні групи гностиків і [[Монтанізм|монтаністів]]. Багато з цих богословів та інших членів ранньої церкви висловлювали свою віру в преміленіалізм через прийняття традиції шести-семитисячолітнього періоду. Ця віра стверджує, що історія людства триватиме 6000 років, а потім буде насолоджуватися суботою протягом 1000 років (тисячолітнє царство), таким чином, уся історія людства матиме загалом 7000 років до нового творіння.

=== Донікейська опозиція ===
Першим явним противником преміленіалізму, пов'язаного з християнством, був [[Маркіон]]. Маркіон виступав проти використання Старого Заповіту та більшості книг Нового Завіту, які не були написані [[Павло (апостол)|апостолом Павлом]]. Стосовно Маркіона та преміленіалізму вчений Гарварду Г. Браун зазначив:

: Перший великий єретик рішуче порушив віру ранньої церкви, відмовившись від доктрини неминучого, особистого повернення Христа… Маркіон не вірив у справжнє [[Інкарнація|втілення]], і, отже, в його системі не було логічного місця для справжнього Друге пришестя…Маркіон очікував, що більшість людства буде втрачено…він заперечував дійсність Старого Заповіту та його Закону…Як перший великий єретик, Маркіон розробив і вдосконалив свою інославну систему до того, як ортодоксія повністю визначилася….Маркіон представляє рух, який настільки радикально змінив християнське вчення про Бога і Христа, що його навряд чи можна назвати християнським.<ref>Brown HOJ. Heresies: ''Heresy and Orthodoxy in the History of the Church.'' Hendrickson Publishers, Peabody (MA), 1988, pp. 65,67,455.</ref>

Протягом періоду [[Патристика|святоотців]]&nbsp;— особливо в 3 столітті&nbsp;— зростала опозиція преміленіалізму. [[Ориген|Оріген]] був першим, хто відкрито кинув виклик доктрині. Завдяки [[Алегорія|алегоричному]] тлумаченню він був прихильником аміленіалізму (звичайно, традиція шести-семитисячолітньої традиції сама базувалася на подібних засобах алегоричного тлумачення).<ref>"Origen (''[http://www.ccel.org/ccel/schaff/anf04.toc.html Princ]''. II, 2-3)) rejects the literal interpretation of Rev 20-21, gives an allegorical interpretation of it and so takes away the scriptural foundation of Millenarism. In the East: [[Dionysius of Alexandria]] had to argue hard against Egyptian communities with millenarian convictions (in Euseb. ''HE'' VII, 24-25). M. Simonetti, «Millenarism» in ''Encyclopedia of the Early Church'', Translated by Adrian Walford, Volume 1 (New York: [[Oxford University Press]], 1992), 560. It is doubtless that Origen respected apostolic tradition in interpretation. It was Origen himself who said «Non debemus credere nisi quemadmodum per successionem Ecclesiae Dei tradiderunt nobis» (In Matt., ser. 46, [[Migne]], XIII, 1667). However as it is noted in [http://www.newadvent.org/cathen/11306b.htm The Catholic Encyclopedia] «Origen has recourse too easily to allegorism to explain purely apparent antilogies or antinomies. He considers that certain narratives or ordinances of the Bible would be unworthy of God if they had to be taken according to the letter, or if they were to be taken solely according to the letter. He justifies the allegorism by the fact that otherwise certain accounts or certain precepts now abrogated would be useless and profitless for the reader: a fact which appears to him contrary to the providence of the Divine inspirer and the dignity of Holy Writ.»</ref> Хоча Оріген не завжди був цілком «ортодоксальним» у своїй теології, в якийсь момент він повністю одухотворив друге пришестя Христа, пророчене в Новому Завіті. Оріген зробив це у своєму ''Коментарі до Матвія''<ref>{{cite web|url=http://www.ccel.org/ccel/schaff/anf09.xvi.html|title=Origen's Commentary on the Gospel of Matthew|publisher=Ccel.org|date=2005-07-13|access-date=2014-01-24}}</ref> коли він навчав, що «повернення Христа означає відкриття Себе та Свого божества всьому людству таким чином, щоб усі могли брати участь у Його славі в тій мірі, яку виправдовують дії кожної особи (''Коментар до Матвія 12:30'')».<ref>Larry V. Crutchfield, «Origen» in ''Dictionary of Premillennial Theology,'' ed. [[Mal Couch]] (Grand Rapids: Kregel, 1996), 289.</ref> Навіть більш м'які форми цього вчення Орігена не залишали місця для буквального тисячоліття, і воно було настільки екстремальним, що мало хто насправді його дотримувався. Але його вплив отримав ширше визнання, особливо в період після [[Костянтин Великий|Костянтина]].

Діонісій Олександрійський виступив проти преміленіалізму, коли хіліастична праця «''Спростування алегоризаторів''», написана Непотом, [[єпископ]]ом [[Єгипет|Єгипту]], стала популярною в [[Александрія|Олександрії]]. Діонісій виступав проти впливу Непота і переконав церкви регіону в аміленіалізмі. Церковний історик [[Євсевій Кесарійський|Євсевій]] повідомляє про це у своїй «''Церковній історії''».<ref>{{cite web|url=http://www.ccel.org/ccel/schaff/npnf201.iii.xii.xxv.html?bcb=0|title=NPNF2-01. Eusebius Pamphilius: Church History, Life of Constantine, Oration in Praise of Constantine|publisher=Ccel.org|access-date=2014-01-24}}</ref> Євсевій також не поважав хіліаста Папія, і він дав зрозуміти, що, на його думку, Папій був «людиною невеликих розумових здібностей», оскільки він сприйняв Апокаліпсис буквально.<ref>Eusebius, ''Historia Ecclesiastica''. 3.39.13</ref>

=== Середньовіччя і Реформація ===
==== Августинівська есхатологічна основа ====
[[Оксфордський університет|Оксфордський]] богослов Алістер Макґрат зауважив, що «вся [[Середньовіччя|середньовічна]] теологія більшою чи меншою мірою є „<nowiki/>[[Аврелій Августин|августинською]]<nowiki/>“».<ref>Alister McGrath, ''Iustitua Dei: A History of the Doctrine of Justification,'' 2nd Edition (Cambridge: [[Cambridge University Press]], 1998), 24.</ref> Вплив Августина (354—430) сформував не тільки [[Західне християнство|Західне]] [[Середньовіччя]], але також вплинув на протестантських [[Реформація|реформаторів]], які постійно посилалися на його вчення у своїх дебатах. Його вчення «все ще є одним із найпотужніших елементів західної релігійної думки».<ref>«Augustine of Hippo» in ''The Oxford Dictionary of the Christian Church'', ed. F. L. Cross (New York: Oxford University Press, 1993), 129.</ref> Тому, щоб проаналізувати, що сталося з преміленіалізмом у Середньовіччі та Реформації, необхідно дотримуватися августинської основи.

У свій ранній період Августин дотримувався шести-/септамисячолітнього погляду, поширеного в ранньому християнстві (див. вище розділ про святоотців).<ref>G. Folliet, «[http://documents.irevues.inist.fr/handle/2042/638 La typologie du ''sabbat'' chez Saint Augustin. Son interpretation millénariste entre 386 et 400] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110718172051/http://documents.irevues.inist.fr/handle/2042/638|date=2011-07-18}},» RE''Aug'' 2 (1956):371-90. Referenced in David R. Anderson, "The [[Soteriology|Soteriological]] Impact of Augustine's Change From Premillennialism to Amillennialism: Part One, " ''The Journal of the Grace Evangelical Society,'' Vol. 15 (Spring 2002), 27. Johannes Quasten also writes «Augustine made a „short shrift of millenarianism after having accepted it at first himself (''[[City of God (book)|De civ. Dei]]'' 20, 7; ''Serm'' 259.2) by explaining Apoc. 20:1-5 in an allegorical sense (it regards the spiritual resurrection of the body&nbsp;— real bodies even though no longer corruptible)“ (''De civ. Dei'' 22, 1-28).» Johannes Quasten, ''Patrology,'' Vol. 4 (Westminster, Maryland: Christian Classics, Inc.), 452.</ref> Згідно з цією точкою зору, Августин розділив історію на два окремі розподіли, спочатку період церкви (поточний вік становить 6000 років), а потім тисячолітнє царство (''Проповідь 259.2''). Тим не менш, на початку своєї кар'єри Августин перейшов від преміленіалізму до аміленіалізму. Андерсон знаходить три причини, які можуть пояснити теологічний зсув Августина:

# Реакція на надмірність [[Донатизм|донатистів]]&nbsp;— Августин виявив відразу до вакханальних бенкетів донатистів, які, здавалося б, використовували надмірну кількість їжі та напоїв (''Місто Бога, 20.7'').<ref>Augustine wrote in regards to the premillennialism «And this opinion would not be objectionable, if it were believed that the joys of the saints in that Sabbath shall be spiritual, and consequent on the presence of God. . . But, as they [the millenarians] assert that those who then rise again shall enjoy the leisure of immoderate carnal banquets, furnished with an amount of meat and drink such as not only shock the feeling of the temperate, but even to surpass the measure of credulity itself, such assertions can be believed only by the carnal.» (''[[City of God (book)|De civ. Dei]]'' 20, 7)</ref> Донатисти були преміленіалом, і тому Августин сформував зв'язок між їх чуттєвою поведінкою та їхнім земним есхатологічним очікуванням.
# Реакція на есхатологічну сенсаційність. Тисячолітній запал преміленіалістів, коли наближався 500 рік нашої ери, спонукав їх до надто веселих святкувань (деякі тлумачі септа-/шестміленіалів підрахували, що народження Ісуса відбулося через 5500 років після створення).<ref>Anderson, "Soteriological Impact, " 27-28. Interestingly, by the time that Augustine wrote his monumental work ''[[City of God (book)|The City of God]]'' he wrote that «It was impossible to calculate the date of the End. ‘To all those who make… calculations on this subject comes the command, „Relax your fingers and give them a rest.“’ The Reign of the saints had already begun…» [[Elizabeth Isichei]], "Millenarianism, " in ''The Oxford Companion to Christian Thought'', Ed. Adrian Hastings, (New York: Oxford University Press, 2000), 435.</ref> Ці бенкети здавалися Августину, щоб отримати більше задоволення від фізичного світу, ніж від духовного. Такі земні гуляння були для Августина огидними, оскільки він мало цінував матеріальний світ.<ref>J. Daniélou, "La typologie millenariste de la samaine dans le christianisme prmitif, " ''Vigiliae Christiane'' 2 (1948):1-16.</ref>
# Надання переваги алегоричному тлумаченню. Нарешті, на Августина вплинуло популярне алегоричне тлумачення Святого Письма, зокрема Книги Одкровення. [[Тихоній Африканський|Тихоній]] (пом. бл. 390&nbsp;р.), донатистський [[Мирянин|мирянський]] богослов, «чиє переосмислення [[Сепаратизм|сепаратистських]] і тисячолітніх традицій його культури стало відправною точкою для того, що є більш блискучим і своєрідним у власній теології Августина. І саме Тиконій, чиє власне прочитання Апокаліпсису Іоанна визначило екзегезу Західної церкви на наступні вісімсот років».<ref>[[Paula Fredriksen]], "Apocalypse and Redemption in Early Christianity, " ''Vigiliae Christianae'' 45 (1991): 157. Referenced in Anderson, "Soteriological Impact, " 29. Fredriksen writes furthermore «By complicating the biblical text, Tyconius gained a purchase on the perfectionist and millenarian readings of Scripture… The Donatist's interpretations ironically became definitive of Catholic commentary on the Apocalypse for the next eight hundred years… Tyconius affected Augustine's own theological development profoundly. The attack on millenarian understandings of scriptural prophecy and especially of the Apocalypse, in book 20 of the ''City of God'' is a monument to Augustine's appropriation and appreciation of Tyconius.» Paula Fredriksen «Tyconius» in ''Augustine Through the Ages: An Encyclopedia'' Ed. Allan D. Fitzgerald (Grand Rapids: Eerdmans, 1999), 854.</ref>

Після переходу від преміленіалізму до аміленіалізму Августин розглядав суботній відпочинок у схемі шести-/семиміленіалів як «символічний представник Вічності». Крім того, тисячоліття Об'явлення 20 стало для нього «символічним символом нинішнього царювання Христа зі святими».<ref>Larry V. Crutchfield, «Augustine» in ''Dictionary of Premillennial Theology,'' (Grand Rapids: Kregel, 1996), 59.</ref> Річард Ландес спостерігав за IV століттям як про час великого зрушення в християнській есхатології, зазначивши, що воно «ознаменувало вирішальний момент в історії міленаризму, оскільки в цей період Августин відкидав навіть різні алегоризації, які він сам приймав раніше. на цьому етапі він присвятив велику частину своєї енергії тому, щоб позбавити церкву цієї [[Доктрина|віри]]<nowiki/>».<ref>Richard Landes, "Lest the Millennium be Fulfilled: Apocalyptic Expectations and the Pattern of Western Chronography 100—800 CE, " in ''The Use and Abuse of Eschatology in the Middle Ages'' Mediaevalia Louvaniensia. (Leuven: Leuven University Press, 1988), 156.</ref>

==== Середньовічний і реформаційний аміленіалізм ====
Пізніший аміленіальний погляд Августина заклав есхатологічну основу середньовіччя, яке практично відмовилося від преміленіалізму.<ref>«From the time of Constantine and Augustin chiliasm (millennialism) took its place among the heresies, and was rejected subsequently even by the Protestant reformers as a Jewish dream.» Philip Schaff, ''History of the Christian Church'', Vol. 2 (Peabody, MA: Hendrickson, n.d.) 384. Simonetti also writes «But in the West too, the spread of Platonic spiritualism marked the end of millenarism.: Ambrose no longer presents the division of world history into seven millennia; Jerome argues against millennarism (PL 24, 627 ff.) and reworks Victorinus's literal interpretation of Rev. 20-21 in an allegorical and anti-millenarian sense…» M. Simonetti, "Millenarism, " 560. See also a noteworthy reference to Nortbert's correspondence to Bernard. Nortbert thought that he was living in the time of the Antichrist and demonstrated possible chiliastic tendencies (''Epistle'' 56 [[Patrologia Latina|PL]] 182, 50–51).</ref> [[Теологія|Теологічний]] термін «царство» зберігав свою есхатологічну функцію, хоча він не обов'язково був футуристичним. Натомість він постійно посилався на теперішню епоху, так що церква зараз переживала есхатон. [[Юліан Толедський]] (642—690) підсумовує середньовічну доктрину міленіуму, називаючи її «''Церквою Бога, яка, завдяки поширенню своєї віри та діл, поширюється як царство віри з часу втілення до часу прийдешнього суду''».<ref>Julian of Toledo, ''Antitheses'' 2.69 (''Patrologia Latina'' 96:697), translated and quoted by Jaroslav Pelikan, ''The Christian Tradition: A History of the Development of Doctrine'', Vol. 3 (Chicago: The University of Chicago Press, 1978), 43.</ref>

Помітний виняток із нормативної середньовічної есхатології можна знайти у Йоахіма з Фіоре (бл. 1135—1202), цистерціанського ченця, який певною мірою наголошував на преміленіальних темах. Іоаким розділив історію землі на три періоди. Він приписав кожну епоху певній особі [[Трійця|Трійці]] як керівний принцип тієї епохи. Перша ера була старозавітною історією і, відповідно, була епохою [[Бог Отець|Отця]]; поточний вік церкви був віком [[Бог-Син|Сина]]; і ще в майбутньому Йоакима був вік [[Святий Дух|Духа]]. Для Йоакима 1260 рік повинен був ознаменувати кінець другого і початок третього й останнього золотого віку історії Землі.<ref>E. B. Elliot, ''Horae Apocalypticae'', Vol. 4. London: Burnside and Seeley, 1846. Schwartz also writes about Joachim's eschatology in the more accessible work ''Eschatology'', (Grand Rapids: Eerdmans, 2000), 326ff.</ref>

У період Реформації аміленіалізм продовжував бути популярним поглядом реформаторів. [[Лютеранство|Лютерани]] офіційно відкинули хіліазм (міленіалізм) в [[Ауґзбурзьке сповідання|Ауґзбурзькому віросповіданні]]. "Мистецтво. XVII., засуджує [[Анабаптисти|анабаптистів]] та інших, «які зараз розсіюють єврейські думки про те, що перед воскресінням мертвих благочестиві займуть царство світу, а нечестиві будуть скрізь придушені».<ref name="ReferenceA">Philip Schaff, ''History of the Christian Church'', Vol. 2 (Peabody, MA: Hendrickson, n.d.) 381.</ref> Подібним чином [[Реформація у Швейцарії|швейцарський реформатор]] [[Генріх Буллінгер]] написав Друге Гельветське Сповідання, яке говорить: «Ми також відкидаємо єврейську мрію про тисячоліття, або золотий вік на землі, до Страшного суду»<ref>Philip Schaff ''History of Creeds'' Vol. 1, 307.</ref> Крім того, [[Жан Кальвін]] писав в Інститутах, що міленіалізм&nbsp;— це «вигадка», яка «надто дитяча, щоб потребувати або вартувати спростування».<ref>John Calvin, ''Institutes of the Christian Religion'', 3.25.5</ref> [[Англіканство|Англіканська церква]] спочатку формалізувала заяву проти міленаризму в [[39 статей англіканського віросповідання|англіканських статтях]]. Це спостерігається в 41-му Англіканських статтях, складеному [[Томас Кранмер|Томасом Кранмером]] (1553), описуючи тисячоліття як «байку про єврейську летітливість», але це було опущено пізніше в редакції під час [[Єлизавета I|Єлизавети]] (1563).<ref name="ReferenceA" />

Навпаки, деякі анабаптисти, [[гугеноти]] та богемські брати були преміленіалом. [[Мігель Сервет]] проповідував хіліастичні погляди, хоча реформатори викрили його як єретика і стратили в [[Женева|Женеві]] під керівництвом Кальвіна.<ref>''The Restitution of Christianity''. 719. Servetus noted that believers would be raised to live in the millennium at age 30, the year that Christ was baptized and started his ministry. ''Restitutio'', 413.</ref> Кілька представників мейнстріму прийняли це, наприклад Джозеф Меде (1586—1638)<ref>Joseph Mede was a biblical scholar educated at Christ's College, Cambridge. His most well-known work is ''Clavis Apocalyptica'' (1627). For a recent monograph on Mede's eschatology, see Jeffrey K. Jue, ''Heaven Upon Earth: Joseph Mede (1586—1638) and the Legacy of Millenarianism''. Archives internationales d'histoire des idées. n.p.:Springer, 2006.</ref> і, можливо, Г'ю Латімер (помер у 1555&nbsp;р.),<ref>Charles Ryrie, ''The Basis of the Premillennial Faith,'' (Neptune, NJ: Loizeaux Brothers, 1953), 29</ref> але це ніколи не було загальноприйнятим переконанням протягом усього періоду.

=== Сучасна епоха ===
[[Файл:Millennial views uk.svg|праворуч|міні|477x477пкс|Концепція тлумачення християн щодо Тисячоліття]]

==== 17е та 18е століття ====
Преміленіалізм пережив відродження серед пуритан 17 століття, таких як Томас Брайтман, Джозеф Меде та інші.<ref>William C. Watson "Dispensationalism Before Darby: 17th and 18th century English Apocalypticism (Lampion Press, 2015)</ref> Хоча [[Англія|англійський]] [[Теологія|богослов]] Деніел Вітбі (1688—1726), німець Йоганн Альбрехт Бенгель (1687—1752) і американець Джонатан Едвардс (1703–58) не були преміленіалістами, вони «підживили ідеї міленіалів новим впливом у дев'ятнадцяте сторіччя.»<ref>Schwartz, ''Eschatology'', 330.</ref> Саме такі автори дійшли висновку, що занепад [[Католицька церква|Римо-Католицької Церкви]] зробить шлях для навернення та відновлення народу [[Ізраїль|Ізраїлю]]. Едвардс навчав, що своєрідне Тисячоліття відбудеться «через 1260 років після 606 року нашої ери, коли Рим був визнаний володарем універсальної влади».<ref>Kevin Stilley, «Edwards, Jonathan» in ''Dictionary of Premillennial Theology'' (Grand Rapids: Kregel, 1996), 100.</ref> Його сучасники&nbsp;— [[пуритани]], Інкріз Мезер і Коттон Метер, відкрито проголошували віру в буквальне тисячоліття. Інкріз Мазер писав: «Те, що мене так тисне, як те, що я не можу заперечити хіліастичну думку, полягає в тому, що я сприймаю ці речі як Принципи, і, без сумніву, вони доказові. 1. Тисяча апокаліптичних років не минула, а прийшла в майбутнє 2. Що прихід Христа, щоб воскресити мертвих і судити землю, відбудеться набагато менше, ніж ця тисяча років. 3. Що навернення [[євреї]]в не буде, доки нинішній стан світу не наблизиться до кінця. 4. Що після навернення євреїв настане славетний день для обраних на землі, і що цей день триватиме дуже довго»<ref>Increase Mather, ''The Mystery of Israel's Salvation Explained and Applied'' quoted in Charles Ryrie, ''The Basis of the Premillennial Faith,'' (Neptune, NJ: Loizeaux Brothers, 1953), 31-32.</ref>

==== 19е століття та сьогодення ====
З 1790 року до середини 19 століття преміленіалізм був популярним поглядом серед англійських [[Євангельські християни|євангелістів]], навіть в англіканській церкві. [[Томас Бабінгтон Маколей|Томас Маколей]] зауважив це і написав: «Багато християн вірять, що Месія незабаром заснує царство на землі та видимо царюватиме над усіма її мешканцями».<ref>Quoted by Robert K. Whalen, «Premillennialism» in ''The Encyclopedia of Millennialism and Millennial Movements,'' Ed. Richard A. Landes (New York: [[Routledge]], 2000), 331.</ref> Протягом XIX століття преміленіалізм продовжував набувати все більшого визнання як у США, так і в Британії, особливо серед ірвінгітців,<ref>Rev. W.W. Andrews of the [[Catholic Apostolic Church]] in the 19th century wrote a statement of faith for the Irvingites saying, «In respect to eschatology, they hold, with the Church of the first three centuries, that the second coming of the Lord precedes and introduces the millennium; at the beginning of which the first resurrection takes place, and at the close the general resurrection…» Philip Schaff, ''Creeds of Christendom, with a History and Critical notes. Volume I: History of Creeds,'' [http://www.ccel.org/ccel/schaff/creeds1.html] 676.</ref> Плімутських братів, [[Христадельфіяни|христадельфіян]],<ref>{{cite web|url=http://www.biblebasicsonline.com/english/Study05TheKingdomofGod/0505TheMillinnium.html|title=Bible Basics Study 5.5 - The Millennium|publisher=Biblebasicsonline.com|access-date=2014-01-24}}</ref> Церкви Бога, християнської ізраїльської церкви.<ref>"Millenarianism, " in ''The Oxford Dictionary of the Christian Church,'' ed. F. L. Cross (New York: Oxford University Press, 1997), 1087.</ref> Преміленіалізм продовжує бути популярним серед євангельських християн, християн-фундаменталістів і спільнот Живої Церкви Божої в 20-му і 21-му століттях,<ref name="whalen">Robert K. Whalen, «Dispensationalism» in ''The Encyclopedia of Millennialism and Millennial Movements,'' Ed. Richard A. Landes (New York: [[Routledge]], 2000), 128.</ref> поширюючись далі на церкви [[Азія|Азії]], [[Африка|Африки]] та [[Південна Америка|Південної Америки]].

Багато традиційних деномінацій продовжують виступати проти концепції буквального тисячолітнього царства.<ref name="whalen" /> [[Лютеранська Церква — Синод Міссурі|Синод Лютеранської Церкви в Міссурі]] прямо стверджує: «Коли Христос повернеться, будуть створені „нове небо і нова земля“ (2 Пет. 3:10-13).» [[Катехизм Католицької церкви|Катехизм Католицької Церкви]] у параграфі 676 вчить, що тисячоліття слід розуміти як «позаісторійне». Абзац повністю читає: «676 Обман Антихриста вже починає набувати форми у світі кожного разу, коли висувається вимога реалізувати в історії ту месіанську надію, яка може бути реалізована лише за межами історії через есхатологічний суд. Церква відкинула навіть модифіковані форми цієї фальсифікації царства під назвою міленаризм577, особливо „внутрішньо викривлена“ політична форма світського месіанства578».

Вейлен зауважив, що сучасний преміленіалізм «рішуче критикують за наївну вченість, яка плутає [[Поезія|поетичну]] та надихаючу [[Проза|прозу]] пророцтва з [[ворожіння]]м<nowiki/>», хоча «преміленіалісти відповідають, що вони просто слідують Слову Божому, незважаючи на глузування». Потім він зазначає, що, незважаючи на це, «віртуальна теологія, яка оточує преміленіалізм, сьогодні є сильнішою та поширенішою, ніж будь-коли в історії».<ref>Robert K. Whalen, «Premillennialism» in ''The Encyclopedia of Millennialism and Millennial Movements,'' Ed. [[Richard Landes|Richard A. Landes]] (New York: [[Routledge]], 2000), 332.</ref>

== Історичні та диспенсаційні школи ==
Сучасний преміленіалізм поділяється на дві школи за відмінністю думки.

=== Історична школа ===
Історичний, або класичний, преміленіалізм явно не є диспенсаційним. Це означає, що він не бачить радикальної теологічної різниці між Ізраїлем і Церквою. Це часто відбувається після періоду скорботи, тобто підхоплення церкви відбудеться після періоду скорботи. Історичний преміленіалізм підтримує хіліазм через свою точку зору, що церква буде підхоплена, щоб зустріти Христа в повітрі, а потім супроводжуватиме його на землю, щоб розділити його буквальне тисячолітнє правління. Прихильниками цієї точки зору є Джон Гілл, Майк Плако, [[Чарльз Гаддон Сперджен|Чарльз Сперджен]],<ref>{{cite web|url=http://www.spurgeon.org/eschat.htm#ans-conc|title=Charles H. Spurgeon and Eschatology|publisher=Spurgeon.org|access-date=9 вересня 2012|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070805053115/http://www.spurgeon.org/eschat.htm#ans-conc|archive-date=5 серпня 2007}}</ref> Джеймс Монтгомері Бойс,<ref>{{Cite news|url=https://www.ligonier.org/learn/articles/millennial-maze/|title=The Millennial Maze by Keith Mathison|work=Ligonier Ministries|access-date=2018-12-03|language=en}}</ref> Джордж Елдон Ледд,<ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/blessedhopebibli00ladd
|title=The Blessed Hope: A Biblical Study of the Second Advent and the Rapture
|last=results
|first=search
|date=1990-03-20
|publisher=Eerdmans
|edition=PF
|location=Grand Rapids, Mich
|language=en
|isbn=9780802811110
|url-access=registration
}}</ref> [[Джон Пайпер (богослов)|Джон Пайпер]],<ref>{{Cite news|url=https://www.desiringgod.org/articles/definitions-and-observations-concerning-the-second-coming-of-christ|title=Definitions and Observations Concerning the Second Coming of Christ|date=1987-08-30|work=Desiring God|access-date=2018-12-03|language=en}}</ref> Альберт Молер,<ref>{{Citation|last=DauphinWayBaptist|title=Eschatology - Al Mohler|date=2009-04-07|url=https://www.youtube.com/watch?v=9vPI8ZgIeg0|archive-url=https://ghostarchive.org/varchive/youtube/20211117/9vPI8ZgIeg0|archive-date=2021-11-17|url-status=live|access-date=2018-12-03}}{{cbignore}}</ref> Френсіс Шеффер, Карл Ф.&nbsp;Х.&nbsp;Генрі,<ref>{{Cite web|url=http://www.etsjets.org/files/JETS-PDFs/55/55-2/JETS%2055-2_377-397_Moore.pdf|title=ETS JETS|access-date=2023-01-29|archive-date=2018-02-19|archive-url=https://web.archive.org/web/20180219225200/http://www.etsjets.org/files/JETS-PDFs/55/55-2/JETS%2055-2_377-397_Moore.pdf|url-status=dead}}</ref> Гарольд Ліндселл, Д.&nbsp;А.&nbsp;Карсон,<ref>{{Cite web|url=https://www.efca.org/podcasts/episodes/episode-132-da-carson-revelation-20|title=Episode 132: D.A. Carson on Revelation 20 • EFCA Theology Podcast|website=EFCA|access-date=2018-12-03|archive-date=2018-08-21|archive-url=https://web.archive.org/web/20180821223134/https://www.efca.org/podcasts/episodes/episode-132-da-carson-revelation-20}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.monergism.com/thethreshold/articles/bio/dacarson.html|title=D.A. Carson|website=www.monergism.com|access-date=2018-12-03}}</ref> Браян Чапелл,<ref>{{Citation|last=Awitness4Jesus|title=What Is Historic Premillennialism? - Bryan Chapell|date=2017-07-30|url=https://www.youtube.com/watch?v=z64XK-tEG68|archive-url=https://ghostarchive.org/varchive/youtube/20211117/z64XK-tEG68|archive-date=2021-11-17|url-status=live|access-date=2018-12-03}}{{cbignore}}</ref> і Гордон Кларк.<ref>{{Cite book
|title=The Presbyterian Philosopher: The Authorized Biography of Gordon H. Clark
|last=results
|first=search
|last2=Zeller
|first2=Lois
|last3=George
|first3=Betsy Clark
|date=2017-01-24
|publisher=Wipf and Stock
|location=Eugene, Oregon
|language=en
|isbn=9781532607240
}}</ref>

=== Диспансерна школа ===
[[Файл:CISCOFIELD.JPG|міні|К.&nbsp;І.&nbsp;Скофілд популяризував диспенсаційний преміленіалізм через Біблію з коментарями Скофілда.]]
Диспенсаційний преміленіалізм<ref name=":0">[http://www.nyu.edu/fas/projects/vcb/ChristianMedia/prophecy_premdisp.html «What is Premillennial Dispensationalism?»] {{Webarchive|url=https://archive.today/20040509091550/http://www.nyu.edu/fas/projects/vcb/ChristianMedia/prophecy_premdisp.html|date=2004-05-09}} New York University</ref> загалом вважає, що Ізраїль і Церква є різними сутностями.<ref name=":1">Herbert W. Bateman IV, "Dispensationalism Tomorrow, " in ''Three Central Issues in Contemporary Dispensationalism: A Comparison of Traditional and Progressive Views'', ed. by Herbert W. Bateman IV (Grand Rapids: Kregel, 1999), 315-16.</ref> Він також широко дотримується передстрахівного повернення Христа, який вірить, що Ісус повернеться, щоб забрати християн на небо шляхом підхоплення безпосередньо перед семирічною всесвітньою скорботою. За цим послідує додаткове повернення Христа з його святими (хоча є диспенсаціоналісти після скорботи, такі як Роберт Гандрі).

Диспенсаціоналізм сягає своїм корінням до 1830-х років і Джона Нельсона Дарбі (1800—1882), англіканського церковника та раннього лідера Плімутських братів. У США диспенсаційна форма преміленіалізму поширювалася на народному рівні переважно через Довідкову Біблію Скофілда, а на академічному рівні&nbsp;— у «Систематичній теології» з восьми томів Льюїса Сперрі Чефера. Зовсім недавно диспенсаціоналізм був популяризований через бестселер Гела Ліндсі 1970-х років «Пізня велика планета Земля» та серію «Залишені» Тіма Лахая та Джеррі Дженкінса.. Популярними прихильниками диспенсаційного преміленіалізму були [[Джон Ф. Мак-Артур|Джон Ф. МакАртур]], Філ Джонсон, Рей Комфорт, [[Джеррі Фолвелл]], Тодд Фріл, Дуайт Пентекост, Джон Волворд (пом. 2002), Тім Лахей, Чарльз Колдвелл Райрі (у примітках до Біблії для вивчення Райрі), Норман Гайслер, Ервін Лютцер і Чарльз Л. Файнберг. Крейг Блейзінг і Даррелл Бокрозробили форму диспенсаціоналізму, популярність якої зростає, відома як прогресивний диспенсаціоналізм. Ця точка зору розуміє, що аспект есхатологічного царства існує на даний момент, але він повинен чекати на тисячоліття, щоб повністю реалізуватися.<ref name=":2">Craig A. Blaising and [[Darrell L. Bock]] ''Progressive Dispensationalism'' (Grand Rapids: [[Baker Book House|Baker Books, 1993]]), 282.</ref>

== Див. також ==
* [[Біблійна герменевтика]]

== Примітки ==
{{Reflist|30em}}

== Рекомендована література ==
=== Праці з міленіальної та постміленіальної перспективи ===
* Бансен, Грег Л. 1999. ''Перемога в Ісусі: яскрава надія постміленіалізму''. <nowiki>ISBN 0-9678317-1-7</nowiki>. Тексаркана, Арканзас: Covenant Media Press.
* Біл, Г. К. ''Книга Одкровення: Коментар до грецького тексту''. Новий міжнародний коментар до Грецького Завіту. Гранд-Рапідс: Eerdmans, 1998. <nowiki>ISBN 0-8028-2174-X</nowiki>. Добре написаний 1245-сторінковий коментар до грецького тексту Об'явлення з точки зору тисячоліть. Біл робить екскурс щодо концепції тимчасового месіанського царства та того, як воно вписується в мілленіальне розуміння.
* Блуш, Дональд Г. ''Останні речі: воскресіння, суд, слава (Християнські основи, 7)''. Westmont, IL: Inter-Varsity Press, 2004. <nowiki>ISBN 0-8308-1417-5</nowiki>. Нещодавній есхатологічний текст з реформованої перспективи аміленіалу.
* Беттнер, Лорейн. ''Тисячоліття''. P&R Publishing, 1990. {{ISBN|0-87552-113-4}}. Це переглянуте видання класичної постміленіальної праці 1957 року.
* Девіс, Джон Джефферсон. 1996. ''Перемога Христового Царства: Вступ до постміленіалізму''. Москва, ID: Canon Press.
* ДеМар, Гарі. 1999. ''Божевілля останніх днів: одержимість сучасної церкви'' ({{ISBN|0-915815-35-4}}) Power Springs, GA: American Vision.
* Джентрі, Кеннет Л. 1992. ''Він матиме панування: постміленіальна есхатологія''. Тайлер, Техас: Інститут християнської економіки.
* Джентрі, Кеннет Л. 2003. ''Твоє є Царство: дослідження постміленіальної надії''. Валєсіто, Каліфорнія: Фонд Халцедон.
* Хокема, Ентоні А. ''Біблія та майбутнє''. Гранд-Рапідс: Eerdmans, 1994. {{ISBN|0-8028-0851-4}}
* Хьюз, Джеймс А. «Об'явлення 20:4-6 і питання тисячоліття», ''Вестмінстерський теологічний журнал'' 35 (весна 73):281-302.
* Метісон, Кейт А. 1999. ''Постміленіалізм. Есхатологія надії''. Філіпсбург, Нью-Джерсі: P&R Publishing. {{ISBN|0-87552-389-7}}. Однотомний огляд постміленіалізму. Написано пропонентом.
* Мюррей, Ієн. 1971. ''Пуританська надія: дослідження про відродження та тлумачення пророцтв''. Лондон, Великобританія: Banner of Truth Trust.
* Редлбаргер, Кім. ''Аргументи аміленіалізму: розуміння останніх часів''. Гранд-Рапідс: Baker Books, 2003. Сучасний захист аміленіалізму.
* Спроул, Р. К. 1998. Останні дні згідно з Ісусом. {{ISBN|0-8010-1171-X}}. Гранд-Рапідс, Мічиган: Книги Бейкера.

=== Праці з преміленіальної перспективи ===
* Чарес, Р. Х. ''Об'явлення св. Іоанна''. Міжнародний критичний коментар. 2 томи Edinburgh: T&T Clark, 1920. Див. том 2, зокрема сторінки 182-86.
* Дір, Джек С. «Преміленіалізм в Об'явленні 20:4-6,» ''Bibliotheca Sacra'' 135. (січень 1978): 58-74. Багато преміленіалістів все ще вважають цю журнальну статтю одним із найсильніших захистів преміленіалізму в друкованих виданнях.
* Ледд, Джордж Елдон. ''Коментар до Одкровення Івана''. Гранд-Рапідс: Eerdmans, 1972. {{ISBN|0-8028-1684-3}}. Коментар до Об'явлення з історичної перспективи до тисячоліть.
* Ледд, Джордж Елдон. ''Останні речі''. Гранд-Рапідс: Eerdmans, 1988. {{ISBN|0-8028-1727-0}}.
* Осборн, Грант Р. ''Об'явлення''. Екзегетичний коментар Бейкера до Нового Завіту. Гранд-Рапідс: Baker Academic, 2002. {{ISBN|0-8010-2299-1}}. Коментар до Об'явлення із загальної преміленіальної перспективи, хоча жодного конкретного погляду на піднесення не захищається.
* Пітерс, GNH Теократичне Царство. 3 томи Гранд-Рапідс: Kregel, 1952. {{ISBN|0-8254-3540-4}}. Це найбільший захист преміленіалізму будь-якою мовою. Вона була написана в 19 столітті американським лютеранським пастором. Точка зору є історичною до тисячоліть, тобто після випробувань.
* Райрі, Чарльз К. Основа доміленіальної віри. Neptune, NJ: Loizeaux Brothers, 1953. {{ISBN|1-59387-011-6}}. Це невеликий вступ і захист преміленіалізму з диспенсаційної точки зору.
* Валворд, Джон. ''Тисячолітнє царство''. Гранд-Рапідс: Zondervan, 1959. {{ISBN|0-310-34090-X}}. Захист з класичної диспенсаційної точки зору.

=== Праці з кількох точок зору або без видимої перспективи ===
* Ауне, Девід А. ''Об'явлення'' Word Biblical Commentary. 3 томи Waco, TX: Word Books, 1997. Науковий коментар до Об'явлення.
* Бейлі, Дж. В. «Тимчасове месіанське правління в літературі раннього юдаїзму», ''Журнал біблійної літератури''. (1934), 170.
* ''Значення тисячоліття: чотири погляди''. Під редакцією Клоуса, Роберта Г. Вестмонта, Іллінойс: Inter-Varsity, 1977. {{ISBN|0-87784-794-0}}. Збалансована презентація чотирьох тисячолітніх поглядів. Джордж Елдон Ледд захищає історичний преміленіалізм; Герман А. Хойт представляє диспенсаційний преміленіалізм; Лорейн Беттнер захищаючи пояснює постміленіалізм; і Ентоні А. Хукема пише про аміленіалізм.
* ''Одкровення: Чотири погляди: Паралельний коментар''. Під редакцією Стіва Грега. Waco, TX: Word Books, 1997. {{ISBN|0-8407-2128-5}}.

=== Праці з історії есхатології ===
* Мюлінг, Маркус, «''Базові знання есхатології. Систематична теологія з точки зору надії''», Геттінген: Ванденхук і Рупрехт, 2005. {{ISBN|978-3-8252-2918-4}}, 209—214.
* Фрум, Ле Рой Едвін. ''[https://web.archive.org/web/20120205133654/http://www.adventistarchives.org/documents.asp?CatID=79&SortBy=0&ShowDateOrder=False Пророча віра наших батьків. Історичний розвиток пророчого тлумачення]''. 4 томи Ревю та Геральд, 1946–54. ASIN B0006AR2YQ. Надзвичайно повна історія есхатологічної думки. Фрум є адвентистом, але це не надто помітно в роботі. На даний момент вона вийшла з друку.
* Хілл, Чарльз Ф. ''Царство Небесне: моделі тисячолітнього мислення в ранньому християнстві''. Гранд-Рапідс: Eerdmans, 2001. {{ISBN|0-8028-4634-3}}. Хілл ставить під сумнів легітимність ранньої доміленіальної думки, аналізуючи очевидний парадокс у ранній хіліастській теології, зокрема проміжний стан.

== Посилання ==
* [http://www.newadvent.org/cathen/10307a.htm Корисний історичний огляд з католицької точки зору]
* [http://www.wrs.edu/Materials_for_Web_Site/Journals/2-1%20Feb-1995/Frank%20-%20Survey%20of%20Early%20Premil.pdf Огляд раннього преміленіалізму] (pdf)
* [http://www.ccel.org/fathers2/ANF-01/anf01-63.htm#P9303_2719209 Іреней дає опис есхатону у II столітті]

[[Категорія:Християнська есхатологія|Преміленіалізм]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:About (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Cbignore (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Citation (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Cite book (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite news (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-width (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Hatnote (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ISBN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Pagetype (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:SDcat (редагувати)
Шаблон:Sidebar with collapsible lists (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Короткий опис (редагувати)
Шаблон:Християнська есхатологія (редагувати)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:SDcat (редагувати)
Модуль:Sidebar (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Sidebar/configuration (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Sidebar/styles.css (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Повернення до сторінки «Преміленіалізм».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Преміленіалізм