Перегляд вихідного коду сторінки Нептун (планета)

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:

Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.

Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.

Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025

Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.

Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.

В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.

Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:

{{Otheruses|Нептун}}
{{Планета
|назва              = Нептун
|символ             = [[Файл:Neptune symbol (black).svg|20px|♆]]
|тип                = планета
|зображення         = Neptune Voyager2 color calibrated.png
|підпис             = Нептун, сфотографований [[Вояджер-2| «Вояджером-2»]] з [[Велика темна пляма|Великою темною плямою]] ліворуч і [[Мала темна пляма|Малою темною плямою]] праворуч унизу. Білі хмари складаються з [[метан]]ового льоду.
|центр              = Сонце
|пос_відкриття      = <ref>{{Стаття
   | автор    = Алексей Левин
   | назва    = Охота на планету: Нептун
   | журнал   = Популярная механика
   | номер    = 5 
   | рік      = 2009
   | url      = http://elementy.ru/lib/430835
  }} {{ref-ru}}</ref>
|відкривач          = [[Джон Кауч Адамс]],<br/> [[Урбен Левер'є]],<br/> [[Йоганн Готфрід Ґалле]]
|місце відкриття    = Кембридж, Париж, Берлін
|дата відкриття     = 24 вересня 1846
|метод відкриття    = Математичний розрахунок
|мп_назва           = <!-- Назва малої планети -->
|вимова             = 
|на честь           = 
|мп_категорія       = 
|альт_назви         = 
|пос_орбіта         = 
|епоха              = 
|апоцентр           = 4 553 946 490
|перицентр          = 4 452 940 833
|велика піввісь     = 4 503 443 661 км
|сер_радіус орбіти  = 
|ексцентриситет     = 0,011214269
|орбітальний період = 164,78 роки <br/> 60190 [[доба|днів]] <br/> 89666 нептуніанських днів.
|синодичний період  = 367,49 днів
|середня швидкість  = 5,43 км/сек
|середня аномалія   = 267,767281°
|нахил орбіти       = 1,767975° <br/> 6,43° відносно сонячного екватора
|кутова відстань    = 
|висх_довгота       = <!-- Довгота висхідного вузла -->
|довг_перицентру    = <!-- Довгота пери(центру|гелію|астрію|…) -->
|час перицентру     = <!-- Час пери(центру|гелію|астрію|…) -->
|арг_перицентру     = <!-- Аргумент пери(центру|гелію|астрію|…) -->
|половинна амплітуда = 
|супутник чого      = 
|супутники          = 16<ref>{{Cite web |url=http://news.finance.ua/ua/~/5/2013/07/20/305470 |title=Астрономи NASA завдяки телескопу «Хаббл» виявили новий супутник Нептуна |accessdate=2013-07-23 |archive-date=2013-07-23 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130723203042/http://news.finance.ua/ua/~/5/2013/07/20/305470 }}</ref>
|розміри            = 
|середній радіус    = 
|екват_радіус       = 24 764 ± 15 км<br/>3,883 Землі
|полярний радіус    = 24 341 ± 30 км<br/>3,829 Землі
|сплюснутість       = 0,0171 ± 0,0013
|довжина обводу     = 
|площа поверхні     = 7,6408{{e|9}}&nbsp;км²<br/>14,98 Землі
|об'єм              = 6,254{{e|13}}&nbsp;км³<br/>57,74 Землі
|маса               = 1,0243{{e|26}}&nbsp;кг<br/>17,147 Землі
|густина            = 1,638&nbsp;г/см³
|тяжіння на поверхні = 11,15&nbsp;[[прискорення|м/с²]]<br/>1,14 [[G (прискорення)|g]]
|друга швидкість    = 23,5&nbsp;км/c
|період обертання   = 16&nbsp;год 6&nbsp;хв 36&nbsp;с
|швидкість обертання = 2,68&nbsp;км/с
|нахил осі          = 28,32°
|прям_сход_пн_пол   = {{RA|19|57|20}}<ref name="Seidelmann Archinal A'hearn et al. 2007"/> <br/> 299,3°
|схилення пн_пол    = 42,950°<ref name="Seidelmann Archinal A'hearn et al. 2007"/>
|поляр_екліп_широта = <!-- Полярна екліптична широта -->
|поляр_екліп_довгота = <!-- Полярна екліптична довгота -->
|альбедо            = 0,41
|температура        = 
|темп_назва1        = тиск 1 [[Бар (одиниця тиску)|бар]]
|мін_темп_1         = 
|сер_темп_1         = 72&nbsp;[[Кельвін|K]]<ref name="fact">
{{cite web
|last = Williams |first = David R.
|date = 1 вересня 2004
|url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/neptunefact.html
|title = Neptune Fact Sheet
|publisher = NASA
|accessdate = 14 серпня 2007
}}</ref>
|макс_темп_1        = 
|темп_назва2        = тиск 0,1 [[Бар (одиниця тиску)|бар]]
|мін_темп_2         = 
|сер_темп_2         = 55&nbsp;K<ref name="fact"/>
|макс_темп_2        = 
|спектр_тип         = 
|видима величина    = від 8,02 до 7,78
|абсолютна величина = <!-- Абсолютна зоряна величина -->
|кутовий розмір     = 
|пос_атмосфера      = <ref>
{{Cite web
 |url         = http://www.allplanets.ru/statyi.htm
 |title       = Нептун
 |accessdate  = 2010-09-19
 |author      = Вика Воробьёва
 |date        = 
 |work        = [http://www.allplanets.ru/o_sayte.htm Планетные системи]
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6HZFIGPqT?url=http://www.allplanets.ru/statyi.htm
 |archivedate = 2013-06-22
 |deadurl     = no
}} {{ref-ru}}
</ref>
|тиск на поверхні   = 
|шкала висоти       = 
|склад атмосфери    = <table>
<tr>
<td>80±3,2&nbsp;%</td><td>[[водень]] (H<sub>2</sub>)</td>
</tr><tr>
<td>19±3,2&nbsp;%</td><td>[[гелій]]</td>
</tr><tr>
<td>1,5±0,5&nbsp;%</td><td>[[метан]]</td>
</tr><tr>
<td>~0,019&nbsp;%</td><td>[[Дейтерид водню]] (HD)</td>
</tr><tr>
<td>~0,00015&nbsp;%</td><td>[[етан]]</td>
</tr></table>
}}

'''Непту́н'''&nbsp;— [[планета]] [[Сонячна система|Сонячної системи]], восьма за віддаленістю від [[Сонце|Сонця]]. Вона четверта за розміром у Сонячній системі, третя за масою і належить до [[Газові гіганти|планет-гігантів]]. Її [[орбіта]] перетинається з орбітою [[Плутон (карликова планета)|Плутона]] в деяких місцях. Також орбіту Нептуна перетинає [[комета Галлея]]. Маса Нептуна у 17,2 раза, а [[діаметр]] екватора у 3,9 раза більший за земний. Планета названа на честь [[Нептун (міфологія)|римського бога морів]]. Його [[Астрономічні символи|астрономічний символ]] [[Файл:Neptune symbol.svg|20px]]&nbsp;— стилізована версія [[Тризубець|тризубця]] Нептуна.

Нептун було [[відкриття Нептуна|відкрито]] 23 вересня 1846 року, і він став першою планетою, виявленою завдяки математичним розрахункам. Припущення про наявність планети були пов'язані з непередбаченими змінами в орбіті [[Уран (планета)|Урана]], [[Гравітація|гравітаційні]] сили якої могли призвести до появи цих відхилень. Згодом Нептун було знайдено неподалік розрахованого розташування. Незабаром було відкрито і його супутник [[Тритон (супутник)|Тритон]], проте інші [[Супутники Нептуна|14 супутників]], які відомі зараз, були відкриті лише у [[XX століття|XX столітті]].

Повз Нептун пролітав тільки один космічний апарат&nbsp;— «[[Вояджер-2]]», 25 серпня 1989 року.

Нептун за своїм складом близький до [[Уран (планета)|Урана]], а обидві ці планети відрізняються за складом від інших планет-гігантів&nbsp;— [[Юпітер (планета)|Юпітера]] та [[Сатурн (планета)|Сатурна]]. Інколи Уран та Нептун відносять до окремої категорії «[[Крижаний гігант|крижаних гігантів]]». [[Атмосфера планети|Атмосфера]] Нептуна, подібно до атмосфери Юпітера та Сатурна, складається переважно з [[Водень|водню]] та [[Гелій|гелію]]. Сліди метану в зовнішніх шарах атмосфери є причиною синього забарвлення планети.

В атмосфері Нептуна бушують найсильніші вітри серед усіх планет Сонячної системи. Судячи зі спостережень «Вояджера-2», швидкість хмар може досягати 600&nbsp;м/с<ref name=Ingersoll_1990/><ref name="Suomi1991">{{cite journal
 | last=Suomi | first=V. E.
 | coauthors=Limaye, S. S.; Johnson, D. R. | year=1991
 | title=High Winds of Neptune: A possible mechanism
 | journal=Science | volume=251
 | issue=4996 | pages=929—932 | publisher=AAAS (USA)
 | doi=10.1126/science.251.4996.929
 | pmid=17847386
 | issn = 0036-8075 }}</ref>. [[Температура]] у верхніх шарах атмосфери Нептуна&nbsp;— близько −225&nbsp;°C. У центрі планети температура за різними оцінками становить приблизно 5100&nbsp;°C, що відповідає температурі на поверхні Сонця та в ядрі більшості відомих планет. У Нептуна є слабка та фрагментована [[Кільце (астрономія)|кільцева система]], можливо, виявлена ще в 1960-ті роки, але достеменно підтверджена лише «Вояджером-2» 1989 року.

1948 року на честь відкриття планети названо новий хімічний елемент під номером 93&nbsp;— [[нептуній]]. 12 липня 2011 року минув рівно один нептуніанський рік (або 164,79 земного року) від часу відкриття Нептуна 23 вересня 1846 року.

== Історія відкриття ==

{{Детальніше|Відкриття Нептуна}}
[[Файл:Urbain Le Verrier.jpg|thumb|upright|left|Урбен Левер'є]]
Після того як 1781 року [[Фрідріх Вільям Гершель|Вільям Гершель]] відкрив [[Уран (планета)|Уран]] і розрахував параметри його орбіти, незабаром виявилися аномалії в русі цієї планети: він то «відставав» від розрахованого, то «випереджав» його. Орбіта Урана не відповідала [[Закон всесвітнього тяжіння|закону Ньютона]]. Це навело на думку про існування за Ураном ще однієї планети, що могла б своїм гравітаційним тяжінням викривлювати траєкторію 7-ї планети<ref name="adams">{{cite web
 |first       = John J.
 |last        = O’Connor
 |coauthors   = Robertson, Edmund F.
 |date        = 2006-03
 |url         = http://www-groups.dcs.st-and.ac.uk/~history/Extras/Adams_Neptune.html
 |title       = John Couch Adams’ account of the discovery of Neptune
 |publisher   = University of St Andrews
 |accessdate  = 2008-02-18
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/610c4tx23?url=http://www-groups.dcs.st-and.ac.uk/~history/Extras/Adams_Neptune.html
 |archivedate = 17 серпня 2011
}}</ref>. 1832 року у звіті Британської Асоціації розвитку науки [[Джордж Бідделл Ері|Джордж Ері]], який згодом став королівським астрономом, відзначав, що за 11 років помилка в положенні Урана досягла майже пів хвилини дуги. Незабаром після опублікування звіту Ері одержав від Британського астронома-аматора, преподобного доктора Хасея, лист, в якому висувалося припущення, що ці аномалії обумовлені впливом поки ще невідкритої «зауранової» планети. Очевидно, це було першою пропозицією шукати планету. Ері не схвалив ідею Хасея і пошуки не було розпочато.

Ще за рік до цього талановитий молодий студент [[Джон Кауч Адамс|Джон Адамс]] відзначив у своїх записах: «На початку цього тижня з'явилася думка відразу ж після одержання ступеня взятися за дослідження аномалій руху Урана, що дотепер не пояснені. Треба знайти, чи можуть вони бути обумовлені впливом невідкритої планети і, якщо можливо, визначити хоча б приблизно елементи її орбіти, що може призвести до її відкриття».

Адамс отримав можливість взятися до розв'язання цієї задачі лише за два роки й до жовтня 1843 року попередні обчислення було закінчено. Адамс вирішив показати їх Ері, проте зустрітися з королівським астрономом йому не вдалося. Адамс повернувся до [[Кембридж]]а, залишивши для Ері результати проведених розрахунків<ref name="adams">
</ref><ref>
{{cite journal
|first=J. C. |last=Adams
|bibcode=1846MNRAS...7..149A
|title=Explanation of the observed irregularities in the motion of Uranus, on the hypothesis of disturbance by a more distant planet
|journal=[[Monthly Notices of the Royal Astronomical Society]]
|volume=7 |page=149 |date=13 листопада 1846
}}</ref>. З незрозумілих причин Ері відреагував на роботу Адамса негативно, ціною чого виявилася втрата Англією пріоритету у відкритті нової планети.

Незалежно від Адамса над проблемою зауранової планети працював у Франції інший вчений, [[Урбен Левер'є|Урбан Левер'є]]. 10 листопада 1845 року він надав [[Французька академія наук|Французькій академії наук]] результати свого теоретичного аналізу руху Урана, звернувши увагу на розбіжності між даними спостережень та розрахунків:<blockquote>Це можна пояснити впливом зовнішнього чинника, що я оціню в другому тракті.</blockquote>Такі оцінки були здійснені в першій половині 1846 року Левер'є надав указівки, де варто шукати нову планету.

Отримавши другий трактат Левер'є, Ері звернув увагу на збіг результатів досліджень Адамса і Левер'є, що стосуються руху гіпотетичної планети, яка «збурює» траєкторію Урана, і навіть підкреслив це на спеціальному засіданні Ради інспекторів Гринвіча. Але як і раніше він, не поспішав починати пошуки і став клопотатися про них лише в липні 1846&nbsp;р., зрозумівши, яке обурення може викликати згодом його пасивність<ref name="MNRAS7">
{{cite journal |first=G.B. |last=Airy |bibcode=1846MNRAS...7..121A |title=Account of some circumstances historically connected with the discovery of the planet exterior to Uranus |journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society |volume=7 |issue=10 |pages=121–44 |date=13 листопада 1846 |doi=10.1002/asna.18470251002|url=https://zenodo.org/record/1424621 }}</ref><ref>{{cite journal |first=Rev. J. |last=Challis |bibcode=1846MNRAS...7..145C |title=Account of observations at the Cambridge observatory for detecting the planet exterior to Uranus |journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society |volume=7 |issue=9 |pages=145–49 |date=13 листопада 1846 |doi=10.1093/mnras/7.9.145 |url=https://zenodo.org/record/1431903 |access-date=25 серпня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190504065619/https://zenodo.org/record/1431903/files/article.pdf |archive-date=4 травня 2019 |url-status=live}}</ref>.

Тим часом 31 серпня 1846 року Левер'є закінчив ще одне дослідження, у якому було отримано остаточну систему елементів орбіти невідомої планети та зазначене її місце на небі. Обчислення його базувалися на результатах спостережень Юпітера, Сатурна і власне Урана. Але у Франції, як і в Англії, астрономи все ще не ставали до пошуків, і 18 вересня Левер'є звернувся до [[Йоганн Готфрід Ґалле|Йоганна Галле]], асистента [[Берлінська обсерваторія|Берлінської обсерваторії]], який 23 вересня разом зі студентом [[Генріх Луї д'Арре|Генром д'Арре]] розпочав пошуки. У перший же вечір планету було виявлено, вона перебувала зовсім близько від вказаного місця<ref>
{{cite journal
|first=J. G.|last=Galle
|bibcode=1846MNRAS...7..153G
|title=Account of the discovery of the planet of Le Verrier at Berlin
|journal=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
|volume=7 |page=153
|date=13 листопада 1846
}}</ref>. Звістка про відкриття планети «на кінчику пера» стала яскравим тріумфом [[небесна механіка|небесної механіки]] й незабаром облетіла весь науковий світ. За сталою традицією планета одержала назву Нептун на честь античного бога.

Близько року між Францією та Англією йшла боротьба за пріоритет відкриття, до якої, як це часто буває, самі герої безпосереднього відношення не мали. Зокрема, між Адамсом і Левер'є встановилося повне порозуміння, і вони залишалися друзями до кінця життя.
[[Файл:Neptune, Earth size comparison true color.jpg|left|thumb|Порівняння розмірів Нептуна та Землі]]

== Орбіта та обертання ==
[[Файл:Neptune Orbit.gif|thumb|right|Орбіта Нептуна. За один повний оберт Нептуна навколо Сонця наша планета робить 164,79 оберту.]]
Нептун рухається навколо Сонця еліптичною, близькою до кругової, орбітою ([[Ексцентриситет орбіти|ексцентриситет]] 0,009). Його середня відстань від Сонця у 30 разів більша, ніж у [[Земля|Землі]], і становить приблизно 4,5&nbsp;млрд км (у середньому 30,1 [[Астрономічна одиниця|астрономічної одиниці]] (а.&nbsp;о.), перигелій&nbsp;— 29,81&nbsp;а.&nbsp;о., апогелій&nbsp;— 30,33&nbsp;а.&nbsp;о.)<ref name=AA>Jean Meeus, ''Astronomical Algorithms'' (Richmond, VA: Willmann-Bell, 1998) 273. Supplemented by further use of VSOP87. The last three aphelia were 30.33&nbsp;AU, the next is 30.34 AU. The perihelia are even more stable at 29.81&nbsp;AU</ref>. Це значить, що світло від Сонця до Нептуна іде трохи більше ніж 4 години. Тривалість «нептуніанського року», тобто час одного повного оберту навколо Сонця&nbsp;— 164,8 земного року. У 2011 році Нептун вперше зробив повний оберт навколо Сонця з моменту його відкриття в 1846 році<ref name="obsjul711">{{cite news |first=Robin |last=McKie |url=https://www.theguardian.com/science/2011/jul/10/neptune-orbit-anniversary-astronomy |title=Neptune's first orbit: a turning point in astronomy |date=9 липня 2011 |work=The Guardian |access-date=15 грудня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160823175306/https://www.theguardian.com/science/2011/jul/10/neptune-orbit-anniversary-astronomy |archive-date=23 серпня 2016 |url-status=live }}</ref>.

Осьовий нахил Нептуна&nbsp;— 28,32°<ref>{{cite web
 |last        = Williams
 |first       = David R.
 |date        = 6 січня 2005
 |url         = http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/planetfact.html
 |title       = Planetary Fact Sheets
 |publisher   = NASA
 |accessdate  = 2008-02-28
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/610cFZWVe?url=http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/planetfact.html
 |archivedate = 17 серпня 2011
}}</ref>, що близько до нахилу осі Землі (23,44°) та Марса (25,19°). Унаслідок цього планета відчуває схожі сезонні зміни. Через довгий орбітальний період Нептуна сезони тривають близько сорока років кожний<ref name="villard"/>. Нахил еліптичної площини обертання Нептуна відносно [[екліптика|площини екліптики]] дорівнює 1,77°.

Власне обертання настільки швидке, що [[доба]] на Нептуні триває лише 16 годин. Оскільки Нептун не має твердої поверхні, його атмосфері властиве [[диференціальне обертання]]. Широка екваторіальна зона обертається з періодом приблизно 18 годин, що повільніше, ніж 16,1-годинне обертання магнітного поля планети. На противагу екватору, полярні області роблять оберт за 12 годин. Серед усіх планет Сонячної системи такий вид обертання найбільш яскраво виражений саме у Нептуна<ref name="hubbard ">{{cite journal
|last=Hubbard|first=W. B.
|coauthors=Nellis, W. J.; Mitchell, A. C.; Holmes, N. C.; McCandless, P. C.; Limaye, S. S.
|title=Interior Structure of Neptune: Comparison with Uranus
|journal=Science|year=1991|volume=253
|issue=5020|pages=648—651
|url=http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/253/5020/648
|accessdate=2008-02-28
|doi=10.1126/science.253.5020.648
|pmid=17772369}}</ref>. Це призводить до сильного широтного [[Градієнт вітру|зрушення вітрів]]<ref name="apj125">{{cite journal
|last=Max|first=C. E.
|coauthors=Macintosh, B. A.; Gibbard, S. G.; Gavel, D. T.; Roe, H. G.; de Pater, I.; Ghez, A. M.; Acton, D. S.; Lai, O.; Stomski, P.; Wizinowich, P. L.
|title=Cloud Structures on Neptune Observed with Keck Telescope Adaptive Optics
|journal=The Astronomical Journal
|year=2003|volume=125|issue=1|pages=364—375
|url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2003AJ....125..364M
|accessdate=2008-02-27
|doi=10.1086/344943
}}</ref>.

=== Орбітальні резонанси ===
{{main|Резонансний транснептуновий об'єкт}}
{{also|Пояс Койпера}}
Нептун має великий вплив на вельми віддалений від нього пояс Койпера. [[Пояс Койпера]]&nbsp;— кільце з крижаних малих планет, подібне поясу астероїдів між [[Марс (планета)|Марсом]] і [[Юпітер (планета)|Юпітером]], але набагато більш протяжне. Він розташовується в межах від орбіти Нептуна (30 [[Астрономічна одиниця|а. о.]]) до 55 астрономічних одиниць від Сонця<ref>{{стаття
|назва=Collisional Erosion in the Primordial Edgeworth-Kuiper Belt and the Generation of the 30—50 AU Kuiper Gap
|том=490
|сторінки=879—882
|doi=10.1086/304912
|посилання=http://www.iop.org/EJ/abstract/0004-637X/490/2/879
|accessdate=2010-01-13
|мова=en
|автор=Stern, S. Alan; Colwell, Joshua E.
|рік=1997
|видання=[[The Astronomical Journal]]
|видавництво=[[IOP Publishing]]
}}</ref>. [[Гравітація|Гравітаційна сила]] Нептуна здійснює найбільш істотний вплив на пояс Койпера (зокрема в плані формування його структури), порівнянний із впливом сили тяжіння Юпітера на [[пояс астероїдів]]. За час існування Сонячної системи деякі області пояса Койпера були дестабілізовані гравітацією Нептуна, і в структурі пояса утворилися проміжки. Як приклад можна навести область між 40 і 42&nbsp;а.&nbsp;о.<ref>{{стаття
 |назва             = Large Scattered Planetesimals and the Excitation of the Small Body Belts
 |автор             = Petit J.-M., Morbidelli A., Valsecchi G. B.
 |посилання     = https://pdfs.semanticscholar.org/a00a/04e351626f99f31e7509ba07d8c50875a93c.pdf
 |рік                 = 1999
 |видання         = [[Icarus (журнал)|Icarus]]
 |том                 = 141
 |номер             = 2
 |doi                    = 10.1006/icar.1999.6166
 |bibcode                = 1999Icar..141..367P
 |мова               = en
 |видавництво = [[Elsevier]]
 |accessdate             = 2020-09-04
 |archivedate            = 2019-07-10
 |archiveurl             = https://web.archive.org/web/20190710213047/https://pdfs.semanticscholar.org/a00a/04e351626f99f31e7509ba07d8c50875a93c.pdf
}}</ref>

Орбіти тіл, які можуть утримуватися в цьому поясі протягом досить довгого часу, визначаються [[Орбітальний резонанс|віковими резонансами]] з Нептуном, а самі тіла - [[Резонансний транснептуновий об'єкт|резонансними транснептуновими об'єктами]]. Для деяких орбіт цей час можна порівняти з часом існування Сонячної системи<ref>{{cite web
 |title       = Транснептуновые объекты
|url         = http://www.astronet.ru/db/msg/1176733/node4.html
|accessdate  = 2009-11-27
|deadlink    = no
|publisher= [[Астронет]]
}}</ref>. Ці резонанси з'являються, коли період обертання об'єкта навколо Сонця співвідноситься з періодом обертання Нептуна як невеликі натуральні числа, наприклад, 1:2 або 3:4. Таким чином, об'єкти взаємно стабілізують свої орбіти. Якщо, наприклад, об'єкт буде здійснювати оберт навколо Сонця вдвічі повільніше Нептуна, то він пройде рівно половину шляху, тоді як Нептун повернеться у своє початкове положення.

Найщільніше населена частина пояса Койпера, що нараховує понад 200 відомих об'єктів, знаходиться в резонансі 2:3 з Нептуном<ref>{{cite web
 |title       = List Of Transneptunian Objects
 |publisher   = Minor Planet Center
 |url         = http://www.minorplanetcenter.org/iau/lists/TNOs.html
 |accessdate  = 2010-12-29
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/610cIRqkZ?url=http://www.minorplanetcenter.org/iau/lists/TNOs.html
 |archivedate = 2011-08-17
 |deadlink    = no
}}</ref>. Ці об'єкти здійснюють один оберт кожні 1½ оберту Нептуна і відомі як «<nowiki/>[[плутино]]<nowiki/>», тому що серед них присутній один із найбільших об'єктів пояса Койпера&nbsp;— [[Плутон (карликова планета)|Плутон]]<ref>{{cite web
 |last        = Jewitt
 |first       = David
 |date        = 2009-08
 |url         = http://www2.ess.ucla.edu/~jewitt/kb/plutino.html
 |title       = The Plutinos
 |publisher   = UCLA — Earth and Space Sciences
 |accessdate  = 2013-05-23
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6GpUVNZNO?url=http://www2.ess.ucla.edu/~jewitt/kb/plutino.html
 |archivedate = 2013-05-23
 |deadlink    = no
}}</ref>. В інших, менш «населених», областях існують резонанси 3:4, 3:5, 4:7 і 2:5<ref>{{книга |назва=Beyond Pluto: Exploring the outer limits of the solar system |видавництво=[[Cambridge University Press]]|рік=2001|сторінки=104|мова=en|автор=John Davies.}}</ref>.
== Фізичні характеристики ==
Нептун має масу 1,0243{{e|26}} кг<ref name="fact"/> і за цією характеристикою займає серединне становище між Землею та газовими гігантами: Нептун в 17 разів важчий за Землю і в 19 разів легший за [[Юпітер (планета)|Юпітер]]. Його екваторіальний радіус дорівнює {{s|24 764 км}}<ref name="Seidelmann Archinal A'hearn et al. 2007"/>, приблизно вчетверо більший за земний. Прискорення вільного падіння на поверхні цієї планети (на рівні тиску 1 бар) у середньому в 1,14 раза більше за земне, серед планет Сонячної системи більше має лише Юпітер<ref name="fact"/>. Середня [[густина]] Нептуна (~1660&nbsp;кг/м³), що майже втричі менше за земну.

Нептун має [[магнітне поле]], [[напруженість магнітного поля|напруженість]] якого на полюсах приблизно вдвічі більша ніж на Землі. Температура планети на висоті із тиском, що дорівнює земному становить близько 72&nbsp;[[Кельвін|К]]. Ядро Нептуна, ймовірно, складається із заліза, нікелю та силікатів, а модель структури планети передбачає масу ядра приблизно в 1,2 земної маси<ref name=pass43></ref>. Тиск у центрі становить 7 [[Бар (одиниця)|Мбар]] (700&nbsp;ГПа), приблизно вдвічі вище, ніж у центрі Землі, а температура може становити 5400&nbsp;К<ref name=hubbard/><ref name="nettelmann">{{cite web |last=Nettelmann |first=N. |author2=French, M. |author3=Holst, B. |author4=Redmer, R. |url=https://www.gsi.de/informationen/wti/library/plasma2006/PAPERS/TT-11.pdf |title=Interior Models of Jupiter, Saturn and Neptune |publisher=University of Rostock |accessdate=25 лютого 2008 |url-status=dead |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110718120920/https://www.gsi.de/informationen/wti/library/plasma2006/PAPERS/TT-11.pdf |archivedate=18 July 2011 |df=}}</ref>.

Нептун, як і Уран вважається ''крижаним гігантом''. Це субклас [[Планета-гігант|газових гігантів]], які вирізняються меншими розмірами та більшою концентрацією летучих газів, ніж, наприклад, на Юпітері та Сатурні<ref name=Boss>{{cite journal |first=Alan P. |last=Boss |title=Formation of gas and ice giant planets |journal=Earth and Planetary Science Letters |date=2002 |volume=202 |issue=3–4 |pages=513–23 |doi=10.1016/S0012-821X(02)00808-7 |bibcode=2002E&PSL.202..513B}}</ref>. В [[екзопланета|екзопланетології]], Нептун став [[Метонімія|метонімом]]: нептунами називають клас екзопланет зі схожими на Нептун масами, аналогічно до того як юпітерами називають планети із масами близькими або більшими за масу Юпітера<ref>{{cite news |first=C. |last=Lovis |author2=Mayor, M. |author3=Alibert Y. |author4=Benz W. |date=18 травня 2006 |url=http://www.eso.org/public/news/eso0618/ |title=Trio of Neptunes and their Belt |publisher=[[European Southern Observatory|ESO]] |access-date=25 лютого 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100113120656/http://www.eso.org/public/news/eso0618/ |archive-date=13 січня 2010 |url-status=live }}</ref>.

== Формування та міграція ==

[[Файл:Lhborbits.png|thumb | upright=1.5 | Симуляція зовнішніх планет і пояса Койпера: а) До того як Юпітер і Сатурн вступили в резонанс 2:1; б) Розсіювання об'єктів пояса Койпера в Сонячній системі після зміни орбіти Нептуна; c) Після викидання тіл поясу Койпера Юпітером.]]
Для формування крижаних гігантів&nbsp;— Нептуна й Урана&nbsp;— виявилося важко створити точ��у модель. Сучасні моделі вважають, що густина речовини в зовнішніх ділянках Сонячної системи була надто низькою для формування таких великих тіл традиційним методом [[Акреція (космос)|акреції]] речовини на ядро. Щоб пояснити еволюцію Урана й Нептуна, було висунуто багато гіпотез.

Одна з них вважає, що обидва крижаних гіганти сформувалися не методом акреції, а утворилися всередині початкового [[Протопланетний диск|протопланетного диска]] через його нестабільність, і пізніше їхні атмосфери «здуло» [[Наднова|вибухом]] масивної зорі [[Спектральна класифікація зір|класу]] O або B<ref>{{cite journal
| first = Alan P.|last = Boss
| title = Formation of gas and ice giant planets
| journal = Earth and Planetary Science Letters
| year = 2002|volume = 202|issue = 3–4
| pages = 513–523|doi = 10.1016/S0012-821X(02)00808-7|bibcode = 2002E&PSL.202..513B}}</ref>.

Інша концепція полягає в тому, що Уран і Нептун сформувалися близько до Сонця, де густина речовини була вищою, і лише згодом вони пересунулися на поточні орбіти<ref>{{cite journal
|title=The formation of Uranus and Neptune among Jupiter and Saturn
|first=Edward W. |last=Thommes
|coauthors=Duncan, Martin J.; Levison, Harold F.
|year=2001
|doi=10.1086/339975
|journal=The Astronomical Journal
|volume=123
|issue=5
|pages=2862–2883
|arxiv=astro-ph/0111290
|bibcode=2002AJ....123.2862T
}}</ref>. Гіпотеза пересування Нептуна дає змогу пояснити поточні резонанси в [[пояс Койпера|поясі Койпера]], особливо резонанс 2:5. Коли Нептун рухався назовні, він взаємодіяв з об'єктами протопоясу Койпера, створюючи нові резонанси й хаотично змінюючи наявні орбіти. Вважається, що об'єкти [[Розсіяний диск|розсіяного диска]] опинилися в поточному становищі через резонансну взаємодію, створену міграцією Нептуна<ref>{{cite web
 | title=Neptune’s Migration into a Stirred-Up Kuiper Belt: A Detailed Comparison of Simulations to Observations
 | publisher=Saint Mary’s University | first=Joseph M.
 | last=Hahn | year=2005 | accessdate=2008-03-05
 | url=http://arxiv.org/abs/astro-ph/0507319v1
}}</ref>.

Запропонована 2004 року комп'ютерна модель [[Алессандро Морбіделлі]] з [[Обсерваторія Лазурного берега|обсерваторії Лазурного берега]] в [[Ніцца|Ніцці]] припускає, що пересування Нептуна до поясу Койпера могло зумовити формування резонансу 1:2 на орбітах Юпітера й Сатурна, який послужив своєрідним гравітаційним рушієм, що виштовхнув Уран і Нептун на вищі орбіти та змусив їх змінити місце розташування. Виштовхування об'єктів із поясу Койпера в результаті цієї міграції може також пояснити [[пізнє важке бомбардування]], що сталося через 600 мільйонів років після утворення Сонячної системи, і появу в Юпітера [[Троянські астероїди Юпітера|троянських астероїдів]]<ref>{{cite web
 |title       = Orbital shuffle for early solar system
 |first       = Kathryn
 |last        = Hansen
 |publisher   = Geotimes
 |url         = http://www.geotimes.org/june05/WebExtra060705.html
 |date        = 7 червня 2005
 |accessdate  = 2007-08-26
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/610f5IRG7?url=http://www.geotimes.org/june05/WebExtra060705.html
 |archivedate = 17 серпня 2011
}}</ref>.

== Хімічний склад, будова, умови на поверхні ==
[[Файл:Neptune diagram.svg|thumb|left|Будова Нептуна:<br/>
1. Верхня атмосфера і шар хмар. <br/>
2. Атмосфера (водень, гелій, метан)<br/>
3. Мантія (водяний, аміачний, метановий лід)<br/>
4. Кам'яне ядро (кремній, нікель, залізо)]]
Атмосфера Нептуна&nbsp;— це здебільшого [[водень]] і [[гелій]] із невеликою домішкою [[метан]]у: синій колір Нептуна є результатом поглинання цим газом червоного світла в атмосфері. В атмосфері Нептуна міститься велика кількість [[лід|льоду]]: водного, [[Аміак|аміачного]], метанового. Також в атмосфері Нептуна є сліди [[вуглеводні]]в і, можливо, [[азот]]у. Товщина атмосфери&nbsp;— від 10 до 20&nbsp;% радіуса поверхні, а її маса&nbsp;— не менше 5 і не більше 10&nbsp;% маси планети. У нижніх шарах збільшується концентрація метану, водяної пари та [[аміак]]у, максимальний тиск&nbsp;— 10 ГПа, в 100&nbsp;000 разів більший земного<ref name=hubbard/>. Загалом Нептун має хімічний склад, мабуть, подібний до Урана: різні летючі речовини (водень, метан, вода, аміак та ін.), які містять близько 80&nbsp;% водню і невелику кількість гелію. Як і Уран, та на відміну від Юпітера з Сатурном, Нептун, можливо, не має чіткого внутрішнього розшарування. Але найбільш ймовірно, що у нього є невелике тверде ядро (рівне 1,2 маси Землі)<ref name="pass43">{{cite journal
 | last=Podolak | first=M. | coauthors=Weizman, A.; Marley, M.
 | title=Comparative models of Uranus and Neptune
 | url=https://archive.org/details/sim_planetary-and-space-science_1995-12_43_12/page/1517 | journal=Planetary and Space Science
 | year=1995 | volume=43 | issue=12 | pages=1517—1522
 | doi=10.1016/0032-0633(95)00061-5 }}</ref>. Ядро Нептуна, як і Урана, складається здебільшого з льоду й каменю. В атмосфері Нептуна було виявлено явища, схожі з земними полярними сяйвами.

Подібно до типових газових планет Нептун відомий сильними бурями й вихорами, швидкими вітрами, що дмуть на обмежених смугах, поряд з [[екватор]]ом. Вітри дмуть на Нептуні в західному напрямку, проти напряму обертання планети. У низьких широтах вітер дме паралельно екватору у зворотному напрямку, його швидкість становить близько 100&nbsp;м/сек. Слід зауважити, що в планет-гігантів швидкість потоків і плинів у їхніх атмосферах збільшується з відстанню від Сонця. Ця закономірність поки що не має пояснення. На знімках можна побачити хмари в атмосфері Нептуна. Подібно до [[Юпітер (планета)|Юпітера]] й [[Сатурн (планета)|Сатурна]] Нептун має внутрішнє джерело тепла&nbsp;— він випромінює у 2,61 раза більше енергії, ніж одержує від Сонця<ref>{{стаття
|назва=The albedo, effective temperature, and energy balance of Neptune, as determined from Voyager data
|видання=Journal of Geophysical Research Supplement
|том=96
|сторінки=18&nbsp;921—18&nbsp;930
|мова=en
|автор=Pearl, J. C.; Conrath, B. J.
|год=1991
|bibcode=1991JGR....9618921P
|doi=10.1029/91JA01087
}}</ref>. Таке інтенсивне [[інфрачервоне випромінювання]] свідчить про нагрівання, імовірно, спричинене гравітаційним стисненням планети.

=== Магнітосфера ===
Магнітне поле Нептуна, як і поле [[Уран (планета)|Урана]], орієнтоване незвичайно і, мабуть, створюється течією провідної речовини (можливо, води), розташованої в середніх шарах планети, вище ядра<ref>{{cite journal
|last=Stanley|first=Sabine|author2=Bloxham, Jeremy
|title=Convective-region geometry as the cause of Uranus' and Neptune's unusual magnetic fields
|url=https://archive.org/details/sim_nature-uk_2004-03-11_428_6979/page/151|journal=Nature|date=11 березня 2004
|volume=428|pages=151–153
|doi=10.1038/nature02376
|pmid=15014493
|issue=6979|bibcode = 2004Natur.428..151S}}</ref><ref name=elkins-tanton79-83>{{cite book| last = Elkins-Tanton| first = Linda T.| date = 2006| title = Uranus, Neptune, Pluto, and the Outer Solar System| publisher = Chelsea House| location = New York| isbn = 978-0-8160-5197-7| pages = [https://archive.org/details/uranusneptuneplu00elki/page/79 79–83]| url = https://archive.org/details/uranusneptuneplu00elki/page/79}}</ref>. Магнітна вісь нахилена на 47° до осі обертання, до того ж вісь симетрії магнітного поля Нептуна не проходить через центр планети, а відхилена від нього більш ніж на пів радіуса, що нагадує властивості магнітного поля навколо Урана. Відповідно і напруженість поля на поверхні в різних її місцях змінюється від третини до потроєного значення земної. Навіть у якійсь одній точці поверхні поле також мінливе, як і положення та інтенсивність джерела в надрах планети.

Завдяки випадку при підльоті до Нептуна «Вояджер» рухався майже точно в напрямку південного магнітного полюса планети, що дало можливість ученим здійснити низку унікальних досліджень, багато результатів яких досі не позбавлено таємничості й незрозумілості. В атмосфері було виявлено явища, подібні до земних [[полярне сяйво|полярних сяйв]] та зроблено припущення про будову Нептуна. Досліджуючи магнітні явища, «Вояджеру» вдалося точно встановити період обертання Нептуна навколо своєї осі&nbsp;— 16 годин 7 хвилин.

== Атмосфера ==
[[Файл:Neptune clouds.jpg|thumb|right|Хмари на Нептуні]]

Атмосфера Нептуна складається з водню (приблизно 67&nbsp;%), гелію (31&nbsp;%) і метану (2&nbsp;%). На верхніх шарах це 80&nbsp;% водню і 19&nbsp;% гелію<ref name="hubbard "/>. Крім цих основних складників вона містить також незначні домішки речовин, що є наслідком фотолізу метану: [[ацетилен]] C<sub>2</sub>H<sub>2</sub>, діацетилен C<sub>4</sub>H<sub>2</sub>, [[етилен]] C<sub>2</sub>H<sub>4</sub> й [[етан]] C<sub>2</sub>H<sub>6</sub>, а також [[Монооксид вуглецю|чадний газ]] CO і молекулярний азот N<sub>2</sub>.

{| class="toccolours" style="float:left; margin-right: 1em; margin-top: 1em; margin-bottom: 1em; font-size: 85%;"
! colspan=2 | Атмосферний склад
|-----
| [[Водень]] (H<sub>2</sub>)
| 80 ± 3,2&nbsp;%
|-----
| [[Гелій]] (He)
| 19 ± 3,2&nbsp;%
|-----
| [[Метан]] (CH<sub>4</sub>)
| 1,5 ± 0,5&nbsp;%
|-----
| [[Дейтерид водню]] (HD)
| ~0,019&nbsp;%
|-----
| [[Етан]] (C<sub>2</sub>H<sub>6</sub>)
| ~0,00015&nbsp;%
|-----
! colspan=2 | Льоди
|-----
| [[Аміак]] (NH<sub>3</sub>)
|-----
| [[Вода]] (H<sub>2</sub>O)
|-----
|[[Гідросульфід амонію]] (NH<sub>4</sub>SH)
|-----
|Метан (CH<sub>4</sub>)
|-----
|}

Основний шар хмар розташовано на рівні тиску близько 3 [[Атмосфера (одиниця вимірювання)|атмосфер]], він складається із замерзлого [[сірководень|сірководню]] H<sub>2</sub>S, можливо, із невеликою домішкою аміаку NH<sub>3</sub>. Температура в цій області становить близько 100&nbsp;К (−173&nbsp;°C). Вище основного шару, у холодній прозорій атмосфері конденсуються рідкісні білі хмари замерзлого [[метан]]у CH<sub>4</sub>. Ці хмари підіймаються на висоту 50—150&nbsp;км і відкидають тіні на основний хмарний покрив, як це видно на знімках Вояджера-2.

Нижче першого шару хмар, на рівні тиску близько 20 атмосфер і температури близько 200&nbsp;К (−73&nbsp;°C), розташовано другий шар хмар із гідросульфіду амонію NH<sub>4</sub>SH. Ще глибше розташовано хмари з водяного льоду.

Загалом атмосфера Нептуна ділиться на два основні регіони: знизу&nbsp;— [[тропосфера]], де температура падає з висотою, зверху&nbsp;— [[стратосфера]], де температура зростає з висотою. У стратосфері також присутні в мізерних кількостях [[монооксид вуглецю]] та [[синильна кислота]]<ref name="Encrenaz 2003">{{Cite Q|Q54007070}}</ref>. Температурний мінімум ([[тропопауза]]) в атмосфері Нептуна становить 50&nbsp;К (−223&nbsp;°C) і досягається за тиску 0,1 атмосфери<ref name="Lunine 1993" />. На рівні тиску 10<sup>−8</sup>—10<sup>−7</sup> атмосфер за температури 160&nbsp;К (−113&nbsp;°C) розташована [[мезопауза]]&nbsp;— область постійної температури, вище якої простягається [[термосфера]]. Температура термосфери досягає 750&nbsp;К (476&nbsp;°C)<ref name="Lunine 1993" />.

Із досі незрозумілих причин, температура термосфери планети є дуже високою<ref name=Broadfoot19989>{{cite journal |last=Broadfoot |first=A.L. |author2=Atreya, S.K. |author3=Bertaux, J.L. |display-authors=etal |title=Ultraviolet Spectrometer Observations of Neptune and Triton |journal=Science |volume=246 |pages=1459–66 |date=1999 |url=http://www-personal.umich.edu/~atreya/Articles/1989_Voyager_UV_Spectrometer.pdf |doi=10.1126/science.246.4936.1459 |pmid=17756000 |issue=4936 |bibcode=1989Sci...246.1459B |s2cid=21809358 |access-date=12 березня 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20080528020007/http://www-personal.umich.edu/~atreya/Articles/1989_Voyager_UV_Spectrometer.pdf |archive-date=28 травня 2008 |url-status=live }}</ref><ref name="Herbert & Sandel 1999">
{{cite journal
 |last1=Herbert |first1=Floyd
 |last2=Sandel  |first2=Bill R.
 |date=August–September 1999
 |title=Ultraviolet observations of Uranus and Neptune
 |journal=[[Planetary and Space Science]]
 |volume=47 |issue=8–9 |pages=1,119–139
 |bibcode=1999P&SS...47.1119H  |doi=10.1016/S0032-0633(98)00142-1
}}
</ref>. Нептун знаходиться надто далеко від Сонця, щоб пояснити таке нагрівання сонячним [[ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетом]]. Кандидатом на механізм нагрівання термосфери є взаємодія іонів атмосфери з магнітним полем планети. Іншим кандидатом є [[Гравітаційні хвилі (гідродинаміка)|гравіхвилі]] із внутрішньої сторони атмосфери, які розсіюються. У термосфері міститься невелика кількість [[Діоксид вуглецю|діоксиду вуглецю]] та води, які могли потрапити туди із зовнішніх джерел, як-от [[метеорит]]и та пилюка<ref name=elkins-tanton/><ref name="Encrenaz 2003"/>.

=== Клімат ===
Одна з відмінностей між Нептуном та Ураном&nbsp;— рівень [[метеорологія|метеорологічної]] активності. «[[Вояджер-2]]», що пролітав поблизу Урана в 1986 році, зафіксував украй слабку активність атмосфери. На противагу Урану, Нептун демонстрував помітні погодні зміни під час фотографування з «Вояджера-2» в 1989 році<ref name="spot" />.
[[Файл:Neptune storms.jpg|thumb|[[Велика темна пляма]] (вгорі), Скутер (біла трикутна хмарка посередині)<ref name="scooter">
{{cite web
 |first       = Sue.
 |last        = Lavoie
 |date        = 1998-01-08
 |title       = PIA01142: Neptune Scooter
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01142
 |publisher   = NASA
 |accessdate  = 2013-08-09
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6IqDriyCd?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA01142
 |archivedate = 2013-08-13
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}
</ref>, і [[Мала темна пляма]] (внизу).]]
Погода на Нептуні характеризується надзвичайно бурхливою системою штормів<ref>{{cite journal
|last=Suomi|first=V. E.|coauthors=Limaye, S. S.; Johnson, D. R.
|title=High Winds of Neptune: A Possible Mechanism
|journal=[[Science]]|year=1991|volume=251
|issue=4996|pages=929-932
|url=http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/251/4996/929
|doi=10.1126/science.251.4996.929|accessdate=9 серпня 2013
|pmid=17847386
}} {{ref-en}}</ref>. Максимальна зареєстрована швидкість вітру на Нептуні досягала 600&nbsp;м/с, що є рекордом для Сонячної системи<ref name=elkins-tanton>{{книга|автор = Elkins-Tanton L. T.|заголовок = Uranus, Neptune, Pluto, and the Outer Solar System|місце = New York|видавництво = Chelsea House|рік = 2006|серія = The Solar System|isbn = 0-8160-5197-6|pages = [https://archive.org/details/uranusneptuneplu00elki/page/83 83]|url = https://archive.org/details/uranusneptuneplu00elki/page/83}}</ref>. У процесі відстеження руху постійних хмар було зафіксовано зміну швидкості вітру від 20&nbsp;м/с у східному напрямку до 325 м/с на західному<ref name="Hammel1989">{{cite journal
|last=Hammel|first=H. B.
|coauthors=Beebe, R. F.; De Jong, E. M.; Hansen, C. J.; Howell, C. D.; Ingersoll, A. P.; Johnson, T. V.; Limaye, S. S.; Magalhaes, J. A.; Pollack, J. B.; Sromovsky, L. A.; Suomi, V. E.; Swift, C. E.
|title=Neptune’s wind speeds obtained by tracking clouds in ''Voyager 2'' images
|journal=[[Science]]|date=Вересень 1989|volume=245
|pages=1367-1369
|url=http://adsabs.harvard.edu/abs/1989Sci...245.1367H
|accessdate=9 серпня 2013
|doi=10.1126/science.245.4924.1367
|pmid=17798743}} {{ref-en}}</ref>. У верхньому хмарному шарі швидкості вітрів різняться від 400&nbsp;м/с вздовж екватора до 250 м/с на полюсах<ref name=elkins-tanton/>. На високих широтах напрям вітрів збігається з напрямком обертання планети, а на середніх та низьких протилежний йому. Відмінності в напрямку повітряних потоків, ймовірно, мають поверхневий характер і не пов'язані з глибинними атмосферними процесами<ref name="Lunine 1993">{{Cite Q|Q54004142}}</ref>. Вміст в атмосфері [[метан]]у, [[етан]]у та [[ацетилен]]у в області [[екватор]]а перевищує в десятки та сотні разів вміст цих сполук в області полюсів. Це спостереження може вважатися свідченням на користь існування [[апвелінг]]у на екваторі Нептуна і його зниження ближче до полюсів<ref name="Lunine 1993"/>. У 2007 році відзначено, що верхня тропосфера [[Південний полюс|південного полюса]] Нептуна на 10&nbsp;°C тепліша, ніж інша частина Нептуна, де температура в середньому становить −200&nbsp;°C<ref>
{{cite web
 |title       = Evidence for methane escape and strong seasonal and dynamical perturbations of Neptune’s atmospheric temperatures
 |author      = Orton, G. S., Encrenaz T., Leyrat C., Puetter, R. and Friedson, A. J.
 |work        = Astronomy and Astrophysics
 |url         = http://www.aanda.org/index.php?option=article&access=doi&doi=10.1051/0004-6361:20078277
 |year        = 2007
 |accessdate  = 2013-09-09
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6IqDsWvB8?url=http://www.aanda.org/index.php?option=com_article
 |archivedate = 2013-08-13
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}
</ref>. Така різниця в температурі достатня, щоб метан, який в інших областях верхньої частини атмосфери Нептуна є в замороженому стані, на південному полюсі просочувався в космос. Ця «гаряча точка»&nbsp;— наслідок осьового нахилу Нептуна, південний полюс якого вже чверть нептунівського року, тобто приблизно 40 земних років, звернений до [[Сонце|Сонця]]. У міру того як Нептун повільно просуватиметься орбітою до протилежної сторони Сонця, південний полюс поступово піде в тінь, і Нептун підставить Сонцю північний полюс. Таким чином, вивільнення метану в космос переміститься з південного полюса на північний<ref>{{cite news|first=Glenn|last=Orton|coauthors=Encrenaz, Thérèse.|url=http://www.eso.org/public/outreach/press-rel/pr-2007/pr-41-07.html|title=A Warm South Pole? Yes, On Neptune!|publisher=[[ESO]]|date=18 вересня 2007|accessdate=9 серпня 2013|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071002084050/http://www.eso.org/public/outreach/press-rel/pr-2007/pr-41-07.html|archivedate=2 жовтня 2007|deadurl=yes}} {{ref-en}}</ref>.

Через сезонні зміни хмарні смуги в [[Південна півкуля|південній півкулі]] Нептуна, як спостерігалося, збільшилися в розмірі та альбедо. Ця тенденція була помічена ще 1980 року, і, як очікується, триватиме до 2020 з настанням на Нептуні нового сезону. Сезони змінюються кожні 40 років<ref name="villard">{{cite news
|last=Villard|first=Ray|coauthors=Devitt, Terry.
|date=15 травня 2003
|title=Brighter Neptune Suggests A Planetary Change Of Seasons
|publisher=Hubble News Center
|url=http://hubblesite.org/newscenter/archive/releases/2003/17/text/
|accessdate=9 серпня 2013}} {{ref-en}}</ref>.

=== Шторми ===
[[Файл:Neptune darkspot.jpg|thumb|left|upright|''Велика темна пляма'', фото з «Вояджера-2».]]
1989 року апаратом [[НАСА]] «Вояджер-2» була відкрита [[Велика темна пляма]]&nbsp;— стійкий шторм-[[антициклон]] розмірами 13&nbsp;000 × 6600&nbsp;км<ref name="spot">
{{cite web
 |last        = Lavoie
 |first       = Sue.
 |date        = 2000-02-16
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA02245
 |title       = PIA02245: Neptune’s blue-green atmosphere
 |publisher   = NASA JPL
 |accessdate  = 2013-08-09
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6IqDtYJ9u?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA02245
 |archivedate = 2013-08-13
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}
</ref>, що нагадував [[Велика червона пляма|Велику червону пляму]] Юпітера. Однак 2 листопада 1994 року [[Габбл (телескоп)|космічний телескоп «Габбл»]] не виявив його на колишньому місці. Замість нього нове схоже утворення було виявлено в північній півкулі планети<ref>{{cite journal
|last=Hammel|first=H. B.
|coauthors=Lockwood, G. W.; Mills, J. R.; Barnet, C. D.
|title=Hubble Space Telescope Imaging of Neptune’s Cloud Structure in 1994
|journal=[[Science]]|year=23 червня 1995|volume=268
|issue=5218|pages=1740—1742
|url=http://www.sciencemag.org/cgi/content/abstract/268/5218/1740
|doi=10.1126/science.268.5218.1740
|accessdate=9 серпня 2013
|pmid=17834994}} {{ref-en}}</ref>.

Скутер&nbsp;— це інший шторм, виявлений південніше Великої темної плями. Його назва&nbsp;— наслідок того, що ще за кілька місяців до зближення «[[Вояджер-2|Вояджера-2]]» з Нептуном було ясно, що ця групка хмар переміщалася набагато швидше за Велику темну пляму{{sfn|Burgess|1991|p=64–70}}. Зображення, зняті під час зближення, дали змогу виявити ще швидші, ніж «скутер», групи хмар. [[Мала темна пляма]], другий за інтенсивністю шторм, що спостерігався під час зближення «Вояджера-2» з планетою 1989 року, розташована ще південніше. Спочатку вона здавалася повністю темною, але при зближенні яскравий центр Малої темної плями став помітнішим, що можна відзначити на більшості чітких фотографій із високою роздільністю<ref>
{{cite web
 |last        = Lavoie
 |first       = Sue.
 |date        = 1996-01-29
 |url         = http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA00064
 |title       = PIA00064: Neptune’s Dark Spot (D2) at High Resolution
 |publisher   = NASA JPL
 |accessdate  = 2013-08-09
 |archiveurl  = https://www.webcitation.org/6IqDxT9ag?url=http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA00064
 |archivedate = 2013-08-13
 |deadurl     = no
}} {{ref-en}}
</ref>.

«Темні плями» Нептуна, як вважають, народжуються в тропосфері на нижчих висотах, ніж більш яскраві й помітні хмари<ref>
{{cite journal
|last=S. G.
|first=Gibbard
|coauthors=de Pater, I.; Roe, H. G.; Martin, S.; Macintosh, B. A.; Max, C. E.
|title=The altitude of Neptune cloud features from high-spatial-resolution near-infrared spectra
|journal=Icarus
|year=2003
|volume=166
|issue=2
|pages=359—374
|doi=10.1016/j.icarus.2003.07.006
|url=http://cips.berkeley.edu/research/depater_altitude.pdf
|format=PDF
|accessdate=9 серпня 2013
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120220052413/http://cips.berkeley.edu/research/depater_altitude.pdf
|archivedate=20 лютого 2012
|deadurl=yes
}} {{ref-en}}
</ref>. Таким чином, вони здаються своєрідними дірами у верхньому хмарному шарі. Оскільки ці шторми мають стійкий характер та можуть існувати протягом декількох місяців, вони, як вважається, мають вихрову структуру<ref name=apj125/>. Часто зв'язуються з темними плямами більш яскраві, постійні хмари метану, які формуються в [[тропопауза|тропопаузі]]<ref>{{cite journal
|last=Stratman|first=P. W.
|coauthors=Showman, A. P.; Dowling, T. E.; Sromovsky, L. A.
|title=EPIC Simulations of Bright Companions to Neptune’s Great Dark Spots
|journal=Icarus|year=2001|volume=151
|issue=2|pages=275—285|doi=10.1006/icar.1998.5918
|url=http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/stratman-etal-2001.pdf
|format=PDF|accessdate=9 серпня 2013}} {{ref-en}}</ref>.
Сталість супутніх хмар показує, що деякі колишні «темні плями» можуть продовжити своє існування як [[циклон]], навіть при тому, що вони втрачають темне забарвлення. Темні плями можуть розсіятися, якщо вони рухаються занадто близько до екватора або через якийсь інший невідомий поки що механізм<ref>{{cite journal
|last=Sromovsky|first=L. A.
|coauthors=Fry, P. M.; Dowling, T. E.; Baines, K. H.
|title=The unusual dynamics of new dark spots on Neptune
|journal=[[Bulletin of the American Astronomical Society]]
|date=Жовтень 2000|volume=32|pages=1005
|url=http://adsabs.harvard.edu/abs/2000DPS....32.0903S
|accessdate=9 серпня 2013}} {{ref-en}}</ref>.

=== Внутрішнє тепло ===
Вважається, що різноманітніша погода на Нептуні порівняно з Ураном, є наслідком вищої внутрішньої температури<ref name="Williams_2004">{{cite web|title=Heat Sources within the Giant Planets|author=Williams, Sam.|website=University of California, Berkeley|date=2004-11-24|url=http://www.cs.berkeley.edu/~samw/projects/ay249/z_heat_sources/Paper.doc|accessdate=2008-03-10|archive-date=2005-04-30|archive-url=https://web.archive.org/web/20050430073843/http://www.cs.berkeley.edu/~samw/projects/ay249/z_heat_sources/Paper.doc}}</ref>. За цього Нептун у півтора раза віддаленіший від Сонця, ніж Уран, і отримує лише 40&nbsp;% від тієї кількості сонячного світла, яке отримує Уран. Поверхневі ж температури цих двох планет приблизно рівні<ref name = "Williams_2004" />. Верхні області тропосфери Нептуна досягають вельми низької температури в −221,4&nbsp;°C. На глибині, де тиск дорівнює 1 бару, температура досягає −201,15&nbsp;°C<ref>{{стаття
|назва=The atmosphere of Neptune — an analysis of radio occultation data acquired with Voyager 2
|том=103
|сторінки=967—982
|посилання=http://adsabs.harvard.edu/abs/1992AJ....103..967L
|accessdate=2008-02-25
|doi=10.1086/116119
|мова=en
|автор=Lindal, Gunnar F.
|рік=1992
|видання=[[The Astronomical Journal]]
|видавництво=[[IOP Publishing]]
}}</ref>. З глибиною температура постійно підвищується. Як і з Ураном, механізм нагріву невідомий, але невідповідність велика: Уран випромінює в 1,1 раза більше енергії, ніж отримує від Сонця, Нептун же випромінює в 2,61 раза більше, ніж отримує<ref>{{стаття
|назва=The albedo, effective temperature, and energy balance of Neptune, as determined from Voyager data
|видання=Journal of Geophysical Research Supplement
|том=96
|сторінки=18&nbsp;921—18&nbsp;930
|мова=en
|автор=Pearl, J. C.; Conrath, B. J.
|рік=1991
|bibcode=1991JGR....9618921P
|doi=10.1029/91JA01087
}}</ref>. Хоча Нептун&nbsp;— найдальша від Сонця планета, його внутрішньої енергії виявляється досить, щоб породити найшвидші вітри в Сонячній системі. Пропонується кілька можливих пояснень, включаючи радіогенний нагрів ядром планети (подібно розігріванню Землі радіоактивним [[Калій-40|калієм-40]])<ref name="Williams_2004"/>, утворення з метану інших вуглеводнів із подальшим спливанням водню, що виділився<ref name="Williams_2004"/><ref>{{стаття
|назва=The Centers of Planets
|том=91
|номер=6
|сторінки=516
|doi=10.1511/2003.6.516
|bibcode=2003AmSci..91..516S
|автор=Scandolo, Sandro; Jeanloz, Raymond
|рік=2003
|мова=en
|видання=[[American Scientist]]
|видавництво={{Нп3|Sigma Xi}}
}}</ref>, а також конвекція в нижній частині атмосфери, яка призводить до гальмування [[Гравітаційні хвилі (гідродинаміка)|гравітаційних хвиль]] над [[тропопауза|тропопаузою]]<ref>{{стаття
|назва=Computation of Gravity Waves near the Tropopause
|видання=American Astronomical Society, DPS meeting #31, #53.07
|bibcode=1999DPS....31.5307M
|автор=McHugh, J. P.
|місяць=9
|рік=1999
}}
</ref><ref>{{стаття
|сторінки=1078
|назва=Neptune’s Energy Crisis: Gravity Wave Heating of the Stratosphere of Neptune
|посилання=http://adsabs.harvard.edu/full/1996DPS....28.0507L
|accessdate=2008-02-19
|мова=en
|автор=McHugh, J. P.; Friedson, A. J.
|місяць=9
|рік=1996
|видавництво=[[American Astronomical Society]]
|видання=[[Bulletin of the American Astronomical Society]]
}}</ref>.

== Кільця Нептуна ==
[[Файл:Neptune rings PIA02224.jpg|thumb|right|Кільця Нептуна]]
{{Детальніше|Кільця Нептуна}}

Нептун має кільця&nbsp;— два широких і два вузьких. Їх було відкрито під час [[затемнення]] Нептуном однієї із зір 1981 року. Під час спостережень з Землі видно тільки слабкі дуги замість повних кілець<ref name="Nicholson90">{{cite journal
|author=Nicholson, P. D.
|author2=et al.
|title=Five Stellar Occultations by Neptune: Further Observations of Ring Arcs
|journal= Icarus|date= 1990|volume= 87
|issue=1|page=1
|bibcode= 1990Icar...87....1N
|doi=10.1016/0019-1035(90)90020-A}}</ref>, але фотографії «Вояджера-2» в серпні 1989 року показали їх повністю. Одне з кілець має складну викривлену структуру. Подібно Урановим і Юпітеровим, кільця Нептуна дуже темні й будова їх невідома. Можливо, кільця складаються з льоду, покритого силікатами чи вуглецевмісною речовиною, що надає їм червонуватий відтінок<ref>{{cite book
| last = Cruikshank|first=Dale P.|title=Neptune and Triton
| publisher = [[University of Arizona Press]]|date=1996
| isbn = 978-0-8165-1525-7|pages=703–804}}</ref>. Назви: зовнішнє&nbsp;— Адамс (яке містить три дуги, що виділяються, які охрестили [[Свобода, рівність, братерство|Свободою, Рівністю і Братерством]]), потім&nbsp;— безіменне кільце, що збігається з орбітою супутника Нептуна Галатеї, слідом&nbsp;— Левер'є (чиї зовнішні розширення названі Ласселл і Араго), і, нарешті, слабке, але широке кільце Галле. Назви кілець увіковічили тих, хто брав участь у відкритті Нептуна.

== Супутники Нептуна ==
{{Детальніше|Супутники Нептуна}}

Нептун має 16 супутників, що названі іменами морських божеств у грецькій міфології<ref name="fact" /><ref>[http://www.news.com.au/technology/sci-tech/hubble-space-telescope-discovers-fourteenth-tiny-moon-orbiting-neptune/story-fn5fsgyc-1226679913807 Hubble Space Telescope discovers fourteenth tiny moon orbiting Neptune | Space, Military and Medicine]. News.com.au (16 July 2013). Retrieved on 2013-07-28.</ref>. Одному з них належить більш як 99,5&nbsp;% їхньої загальної маси<ref>Маса Тритона: 2,14 {{e | 22}} кг. Сукупна маса інших супутників&nbsp;— 7,53 {{e | 19}} кг, або 0,35&nbsp;%. Маса кілець і зовсім незначна</ref>, і лише він масивний настільки, щоб стати сфероїдальним. Це [[Тритон (супутник)|Тритон]], відкритий [[Вільям Ласселл|Вільямом Ласселом]] всього через 17 днів після відкриття Нептуна (о. Мальта, [[1846]]). Серед інших цікавих місяців Нептуна&nbsp;— [[Протей (супутник)|Протей]], примітний тим, що це тіло максимально можливого розміру (з його густиною), яке не піддалось сферитизації під дією гравітації<ref name=Brown>{{cite web |url=http://web.gps.caltech.edu/~mbrown/dwarfplanets/ |title=The Dwarf Planets |first=Michael E. |last=Brown |authorlink=Michael E. Brown |publisher=California Institute of Technology, Department of Geological Sciences |accessdate=9 лютого 2008 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110719164447/http://web.gps.caltech.edu/~mbrown/dwarfplanets/ |archive-date=19 липня 2011 |url-status=live }}</ref>.

Інформацію про супутники наведено у таблиці.

{{Супутники Нептуна (таблиця)}}

=== Тритон ===
{{Докладніше|Тритон (супутник)}}
[[Тритон (супутник)|Тритон]] має 14-ту зоряну величину і є найбільшим серед супутників Нептуна. Відстань від Нептуна 394700&nbsp;км, [[сидеричний період]] обертання 5 діб 21 год 3 хв, діаметр приблизно 2707&nbsp;км, що на 769&nbsp;км менше діаметра [[Місяць (супутник)|Місяця]], хоча маса його у 3,5 раза менша. Це єдиний супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання самої планети навколо своєї осі. Є версії, що Тритон&nbsp;— захоплена Нептуном самостійна планета<ref>{{cite journal
|first=Craig B.|last=Agnor|author2=Hamilton, Douglas P.
|title=Neptune's capture of its moon Triton in a binary–planet gravitational encounter
|journal=Nature|date=2006
|volume=441|issue=7090|pages=192–194
|doi=10.1038/nature04792
|publisher=Nature Publishing Group
|pmid=16688170|bibcode=2006Natur.441..192A}}</ref>. Має велике [[альбедо]]&nbsp;— 60—90&nbsp;% (альбедо Місяця&nbsp;— 12&nbsp;%), бо здебільшого складається з водяного льоду. У Тритона було виявлено незначну газову оболонку, тиск якої на поверхні в 70&nbsp;000 разів менше земного атмосферного тиску. Походження цієї атмосфери, що мала б давно розсіятися, пояснюють частими виверженнями на супутнику, що поповнюють її газами. Коли було отримано знімки Тритона, на його крижаній поверхні справді помітили гейзероподібні виверження азоту і темних часток пилу різного розміру. Все це розсіюється в навколишньому просторі. Є припущення, що після захоплення Нептуном супутник було [[Припливне нагрівання|розігріто припливними]] силами, і він навіть був рідким перший мільярд років після захоплення. Можливо, у надрах своїх він як і раніше зберіг цей агрегатний стан. Поверхня Тритона нагадує полярні шапки [[Галілеєві супутники|Галілеєвих супутників Юпітера]]: [[Європа (супутник)|Європи]], [[Ганімед (супутник)|Ганімеда]], [[Іо (супутник)|Іо]], а також [[Арієль (супутник)|Аріеля]] (супутника Урана).

=== Протей ===
{{Докладніше|Протей (супутник)}}

Другий за величиною та найбільший [[внутрішній супутник]] Нептуна<ref name="Stooke1994">{{Cite Q|Q54248964}}</ref>. Він названий на честь [[Протей (міфологія)|Протея]]&nbsp;— морського бога, що змінює форму в [[Давньогрецька міфологія|грецькій міфології]]<ref name="IAUC 5347">
{{cite journal
| last = Marsden
| first = Brian G.
| title = Satellites of Saturn and Neptune
| date = September 16, 1991
| journal = IAU Circular
| volume = 5347
| url = http://www.cbat.eps.harvard.edu/iauc/05300/05347.html
| accessdate = 2011-10-24
}}
</ref>. Протей обертається навколо Нептуна майже по екваторіальній орбіті на відстані близько 4,75 екваторіального радіуса планети. Оскільки він розташований дуже близько до Нептуна, його дуже важко спостерігати з Землі. Супутник був відкритий Вояджером-2.

=== Нереїда ===

{{Докладніше|Нереїда (супутник)}}

Третій за розмірами супутник Нептуна. Середня відстань від Нептуна 6,2&nbsp;млн км, діаметр&nbsp;— близько 340&nbsp;км. Нереїда&nbsp;— найвіддаленіший супутник Нептуна (серед відомих). Вона робить один оберт навколо планети за 360 днів. Орбіта Нереїди дуже витягнута, її [[ексцентриситет орбіти|ексцентриситет]] становить 0,75&nbsp;— один із найбільших серед всіх супутників у Сонячній системі. Через це найбільша відстань від супутника до планети перевищує найменшу в сім разів (відношення [[апоцентр]]а до [[перицентр]]а&nbsp;— 7,037). Нереїду було відкрито 1949 року [[Джерард Койпер|Джерардом Койпером]] (США).

== Спостереження Нептуна ==
Нептун невидимий для неозброєного ока, оскільки його [[видима зоряна величина]] коливається від +7,7 до +8,0<ref name="fact" /><ref name=ephemeris>{{cite web
|last=Espenak|first=Fred|date=20 липня 2005
|url=http://eclipse.gsfc.nasa.gov/TYPE/TYPE.html
|title=Twelve Year Planetary Ephemeris: 1995–2006
|publisher=NASA|accessdate=1 березня 2008}}</ref>, що означає, що він тьмяніший від [[Галілеєві супутники|Галілеєвих супутників]], [[карликова планета|карликової планети]] [[Церера (карликова планета)|Церера]] та [[астероїд]]ів [[4 Веста]], [[2 Паллада]], [[7 Ірида]], [[3 Юнона]] і [[6 Геба]]<ref>Дані про зоряну величину див. у відповідних статтях.</ref>. Планету можна побачити лише за допомогою [[телескоп]]а чи доброго бінокля, вона матиме вигляд малого блакитного диска, подібно до Урана. Кутовий розмір від 2,2 до 2,4 [[кутова секунда|кутової секунди]]<ref name="fact" /><ref name=ephemeris/>&nbsp;— найменший серед планет Сонячної системи. Малий видимий розмір планети призвів до того, що більшість телескопічних даних мали обмежений характер, аж поки не настала епоха [[Габбл (телескоп)|HST]] та наземних телескопів з [[адаптивна оптика|адаптивною оптикою]].

Спостереження за Нептуном у радіочастотному діапазоні показує, що він є джерелом як безперервного випромінювання, так і нерегулярних спалахів. Вважається, що обидва типи випромінювання походять від його магнітного поля, що обертається<ref name=elkins-tanton/>. В інфрачервоній частині спектра бурі Нептуна виглядають яскравими на холоднішому тлі, що дає змогу легко відстежувати їхню розміри та форму<ref>{{cite journal |author=Gibbard, S.G. |display-authors=4 |author2=Roe, H. |author3=de Pater, I. |author4=Macintosh, B. |author5=Gavel, D. |author6=Max, C.E. |author7=Baines, K.H. |author8=Ghez, A. |title=High-Resolution Infrared Imaging of Neptune from the Keck Telescope |journal=Icarus |date=1999 |volume=156 |issue=1 |pages=1–15 |doi=10.1006/icar.2001.6766 |bibcode=2002Icar..156....1G |url=https://zenodo.org/record/1229846 |access-date=12 червня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181023120338/https://zenodo.org/record/1229846 |archive-date=23 жовтня 2018 |url-status=live }}</ref>.

При спостереженні із Землі, Нептун здійснює видимий [[ретроградний рух]], що призводить до циклічного руху на тлі зір під час кожного протистояння, з циклом у 367 днів. Ці цикли перенесли його близько до координат відкриття 1846 року у квітні та липні 2010 року та знову в жовтні та листопаді 2011 року<ref>{{cite web |author=Anonymous |date=16 листопада 2007 |url=http://home.surewest.net/kheider/astro/nept2011.txt |title=Horizons Output for Neptune 2010–2011 |accessdate=25 лютого 2008 |url-status=dead |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130502171825/http://home.surewest.net/kheider/astro/nept2011.txt |archivedate=2 May 2013 |df=}}</ref>.

== Місії до Нептуна ==
[[Файл:Triton moon mosaic Voyager 2 (large).jpg|thumb|Зображення Тритона, складене з серії фотографій «Вояджера-2».]]
У 1977 році [[Лабораторія реактивного руху|Лабораторією реактивного руху]] НАСА було запущено місію «[[Вояджер-2]]», що [[Проліт повз планету|пролетіла]] повз Нептун 1989 року. Наразі цей апарат є єдиним, що наближався до планети. Оскільки Нептун був останньою великою планетою, повз яку пролітав «Вояджер-2», було вирішено що він зробить близький проліт повз один із супутників&nbsp;— [[Тритон (супутник)|Тритон]],&nbsp;— незважаючи на наслідки для траєкторії апарата. 25 серпня 1989 року «Вояджер-2» успішно пролетів на відстані лише 4400&nbsp;км від атмосфери Нептуна<ref name=burgess>[[#Burgess|Burgess]] (1991):46–55.</ref>.

Космічний корабель підтвердив існування магнітного поля, що оточує планету, і виявив, що поле було зміщене від центру і нахилене так само, як і поле Урана. Період обертання Нептуна визначили за допомогою вимірювань радіовипромінювання. Також «Вояджер-2» показав, що на Нептуні напрочуд активна погода. Було відкрито шість нових супутників, і було показано, що навколо планети є більше одного кільця<ref name=science4936-2>{{cite journal |last=Stone |first=E.C. |author2=Miner, E.D. |title=The Voyager 2 Encounter with the Neptunian System |journal=Science |date=1989 |volume=246 |issue=4936 |pages=1417–21 |doi=10.1126/science.246.4936.1417 |pmid=17755996 |bibcode=1989Sci...246.1417S}}</ref>. Проліт також забезпечив перше точне вимірювання маси Нептуна, яка виявилось на 0,5 відсотка менше, ніж вважалося раніше. Цей факт спростував гіпотезу, що невідкрита [[Планети поза Нептуном#Планета Ікс|Планета X]] діяла на орбіти Нептуна та Урана<ref>Tom Standage (2000). ''The Neptune File: A Story of Astronomical Rivalry and the Pioneers of Planet Hunting''. New York: Walker. p. 188. {{ISBN|978-0-8027-1363-6}}.</ref><ref>{{cite web |url=http://www.nasaspaceflight.com/2011/08/thirty-four-years-voyager-2-continues-explore/ |title=Thirty-four years after launch, Voyager 2 continues to explore |date=20 серпня 2011 |author1=Chris Gebhardt |author2=Jeff Goldader |website=NASASpaceflight |access-date=22 січня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160219211545/http://www.nasaspaceflight.com/2011/08/thirty-four-years-voyager-2-continues-explore/ |archive-date=19 лютого 2016 |url-status=live }}</ref>.

=== Майбутні місії ===
У 2003 році [[НАСА]] запропонувала [[дослідження Нептуна]] космічним апаратом на орбіті планети, але місію [[Neptune orbiter|Neptune/Triton Orbiter]] ухвалено не було<ref>{{cite journal
|last1=Spilker |first1=T. R.
|last2=Ingersoll |first2=A. P.
|title=Outstanding Science in the Neptune System From an Aerocaptured Vision Mission
|journal=Bulletin of the American Astronomical Society
|date=2004|volume=36|page=1094
|bibcode=2004DPS....36.1412S}}</ref>.

У березні 2019 року запропоновано провести дослідження Нептуна за допомогою прольоту планети космічним апаратом [[Trident (космічний апарат)|Trident]] до 2038 року<ref name="Trident_Description">
{{cite web
|url=https://www.hou.usra.edu/meetings/lpsc2019/pdf/3188.pdf
|title=EXPLORING TRITON WITH TRIDENT: A DISCOVERY-CLASS MISSION
|date=2019-03-23
|website=Universities Space Research Assotiation
|access-date=2019-03-26
}}</ref>.

30 вересня 2021 року повідомлено, що НАСА планує політ до Нептуна у 2031 році. Місія має назву ''Neptune Odyssey''. Космічний апарат повинен буде провести на орбіті супутника Нептуна чотири роки і зібрати дані про внутрішню структуру планети, благородні гази, походження кілець Нептуна, полярне сяйво та зміщення магнітного поля планети. Для польоту буде використано ракету-носій [[Система космічних запусків|Space Launch System]], або ракету компанії [[SpaceX]] [[Falcon Heavy]]. До своєї точки призначення він добереться до 2034 року<ref>[https://nnews.com.ua/nasa-planuye-polit-do-neptuna-shho-vidomo.html NASA планує політ до Нептуна]</ref>.

Проліт Нептуна також запланований одним із двох китайських апаратів [[Interstellar Express]], про який було оголошено в 2018 році із запланованою датою запуску між 2024 році<ref name="WuEtAl2019">{{cite journal |last1=Wu |first1=Weiren |last2=Yu |first2=Dengyun |last3=Huang |first3=Jiangchuan |last4=Zong |first4=Qiugang |last5=Wang |first5=Chi |last6=Yu |first6=Guobin |last7=He |first7=Rongwei |last8=Wang |first8=Qian |last9=Kang |first9=Yan |last10=Meng |first10=Linzhi |last11=Wu |first11=Ke |last12=He |first12=Jiansen |last13=Li |first13=Hui |title=Exploring the solar system boundary |journal=Scientia Sinica Informationis |date=2019-01-09 |volume=49 |issue=1 |pages=1 |doi=10.1360/N112018-00273 |language=en |issn=2095-9486 |doi-access=free }}</ref>.

== Нептун у культурі ==
Планета фігурує в багатьох літературних творах, зазвичай, науково-фантастичних, а також у фільмах, музиці тощо<ref name="МФ">[http://www.mirf.ru/Articles/art4653.htm Павел Гремлёв. Ледяные гиганты. Уран и Нептун в фантастике]{{Недоступне посилання}}</ref>. Зокрема, Нептун зустрічається в таких творах:
* У творі ''The Star'' (укр. ''Зоря'') [[Герберт Веллс|Герберта Веллса]] Нептун падає на Сонце в результаті зіткнення з іншим масивним об'єктом, ледь не гублячи при цьому Землю.
* Нептун слугує фоном у науково-фантастичному фільмі «<nowiki/>[[Крізь обрій|Крізь горизонт]]<nowiki/>».
* Нептун є домівкою для високорозвиненої людської раси у творі [[Олаф Стейплдон|Олафа Степлдона]] ''Last and First Men'' (укр. ''Перші та останні люди'').
* У [[Міфи Ктулху|Міфах Ктулху]] ця планета заселена цікавими грибковими створіннями.

== Див. також ==
* [[Сонячна система]]
* [[Крижаний гігант]]
* [[Мінінептун]]

== Примітки ==
{{reflist |refs=
<ref name=Ingersoll_1990>{{cite journal
 |title  =Atmospheric dynamics of the outer planets
 |author =Ingersoll A. P.
 |date   =1990
 |journal=Science
 |volume =248
 |issue  =4953
 |pages  =308–315
 |doi    =10.1126/science.248.4953.308
 |bibcode=1990Sci...248..308I
 |url    =
}}</ref>
<ref name="Seidelmann Archinal A'hearn et al. 2007">
{{стаття|year=2007|issn=0923-2958|journal=Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy|volume=98|issue=3
|doi=10.1007/s10569-007-9072-y
|title=Report of the IAU/IAG Working Group on cartographic coordinates and rotational elements: 2006
|url=http://dx.doi.org/10.1007/s10569-007-9072-y|publisher=Kluwer Academic Publishers
|author=Seidelmann, P.Kenneth and Archinal, B.A. and A’hearn, M.F. and Conrad, A. and Consolmagno, G.J. and Hestroffer, D. and Hilton, J.L. and Krasinsky, G.A. and Neumann, G. and Oberst, J. and Stooke, P. and Tedesco, E.F. and Tholen, D.J. and Thomas, P.C. and Williams, I.P.
|pages=155-180|language=english
}}
</ref>
}}

== Джерела ==
* {{книга
 |автор          = М. П. Пришляк.
 |частина        = 
 |заголовок      = Астрономія 11 клас. Підручник
 |оригінал       = 
 |посилання      = 
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = Харків
 |видавництво    = "Ранок"
 |рік            = 2011
 |том            = 
 |сторінки       = 78
 |сторінок       = 159
 |isbn           = 978-617-540-424-9
}}{{ref-uk}}
* {{А-Е-С}} {{ref-uk}}
* {{cite book|last=Стадник|first=О. Г.|title=Відкритий космос. Велика ілюстрована енциклопедія|date=2010|publisher=Веста|location=Х.|isbn=978-966-08-4942-6.|page=136—140|pages=240 с.: іл.|url=http://shron.chtyvo.org.ua/Stadnyk_O_H/Vidkrytyi_kosmos.pdf|accessdate=9 жовтня 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171009194656/http://shron.chtyvo.org.ua/Stadnyk_O_H/Vidkrytyi_kosmos.pdf|archivedate=9 жовтня 2017|deadurl=yes}} {{ref-uk}}
* {{книга
 |автор          = гол.ред. А. М. Прохоров.
 |частина        = 
 |заголовок      = [[Фізична енциклопедія|Физическая энциклопедия]]
 |оригінал       = 
 |посилання      = 
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = Москва
 |видавництво    = "Советская энциклопедия"
 |рік            = 1988
 |том            = 3
 |сторінки       = 326-327
 |сторінок       = 672
 |isbn           = 5-85270-034-7
}}{{ref-ru}}
* {{книга
 |автор        = Тейфель В. Г.
 |заголовок     = Уран и Нептун — далёкие планеты-гиганты
 |місце        = М.
 |видавництво = Знание
 |рік          = 1982
 |сторінок      = 64
}}{{ref-ru}}
* {{книга
|заголовок       = Солнечная система
|відповідальний  = Ред.-сост. [[Сурдін Володимир Георгійович|В. Г. Сурдін]]
|місце          = М.
|видавництво   = Физматлит
|рік            = 2008
|сторінок        = 400
|isbn=978-5-9221-0989-5
}}{{ref-ru}}
* {{cite book |ref=Burgess |last=Burgess |first=Eric |date=1991 |title=Far Encounter: The Neptune System |publisher=[[Columbia University Press]] |isbn=978-0-231-07412-4 |url=https://archive.org/details/farencounternept00burg }} {{ref-en}}
* {{cite book |ref=Moore |last=Moore |first=Patrick |authorlink=Patrick Moore |title=The Data Book of Astronomy |url=https://archive.org/details/databookofastron0000moor |date=2000 |publisher=[[CRC Press]] |isbn=978-0-7503-0620-1}} {{ref-en}}

== Посилання ==
{{Commonscat}}
* {{YouTube|ieark_vmnG4|Сонячна система: Нептун|logo=1}}&nbsp;— відео [[Tokar.ua]] {{ref-uk}}
* {{YouTube|_R_7njpo7Zc|Уран та Нептун - "темні конячки" Сонячної системи. Всесвіт UA|logo=1}}
* [https://www.youtube.com/watch?v=nQX29_pyCyM&index=6&list=PLsFoEbPGCGQGRtBcAu_3PGHxdVv5pdB_r Короткий сюжет про Нептун]&nbsp;— французький науково-популярний серіал 1997 року «[[Всі на орбіту!]]» ({{lang-fr|Tous sur orbite !}}) {{ref-uk}}
* [http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet/neptunefact.html NASA's Neptune fact sheet] {{ref-en}}
* [http://www.astronomycast.com/astronomy/episode-63-neptune/ Neptune] [[Astronomy Cast]] episode No. 63. {{ref-en}}
* {{cite web |last=Merrifield |first=Michael |title=Neptune |url=http://www.sixtysymbols.com/videos/neptune.htm |website=Sixty Symbols |publisher=[[Brady Haran]] for the [[University of Nottingham]] |author2=Bauer, Amanda |date=2010}} {{ref-en}}
{{Система Нептуна}}
{{Сонячна система}}
{{Вибрана стаття}}
{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Нептун]]
[[Категорія:Астрономічні об'єкти, відкриті 1846]]
[[Категорія:Крижані гіганти]]
[[Категорія:Газові гіганти]]

Шаблони, використані на цій сторінці:

Шаблон:!(( (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:-. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Also (редагувати)
Шаблон:Cite Q (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite book (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite journal (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite news (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Commons (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Commonscat (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Dablink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:E (редагувати)
Шаблон:Fmbox (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:GBR- (редагувати)
Шаблон:Hatnote (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:ISBN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:ISSN (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:ISSN пошук (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:If1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Imagemap (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-fr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Namespace detect (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Navbox subgroup (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nowrap (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Otheruses (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Plainlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:RA (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Ref-en (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-info/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-ru (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-uk (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Roman2 (редагувати)
Шаблон:S (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Sfn (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sister (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str endswith (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str find (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str len (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str rep (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Template other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Trim (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:USA- (редагувати)
Шаблон:Unicode (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p373 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:YouTube (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:±. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:· (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:А-Е-С (редагувати)
Шаблон:Апоцентр (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Бскор (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Бібліоінформація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Вибрана стаття (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Вікідані (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Вікідані/p373 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Детальніше (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Див. також (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Докладніше (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Книга (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни CHL (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Назва країни GBR (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Назва країни USA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання/style.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нп (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нп3 (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Перицентр (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Планета (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Планета/Колір (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор CHL (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Прапор GBR (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапор USA (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прапорець (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/! (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/місце (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/серія (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/стандартні номери (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/сторінки (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Система Нептуна (редагувати)
Шаблон:Сонячна система (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Сонячна система/Навігація (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Стаття (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Супутники Нептуна (таблиця) (редагувати)
Шаблон:Тільки прапорець (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:External links (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Footnotes (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Math (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box/fmbox.css (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Navbar (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:No globals (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-info (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources-utils (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data/scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Language-codes (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Wikidata/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/media (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:WikidataSelectors (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)

Повернення до сторінки «Нептун (планета)».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Нептун_(планета)

Перегляд вихідного коду сторінки Нептун (планета)

Навігаційне меню

Пошук