Перегляд вихідного коду сторінки Місто Сонця

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:

Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.

Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.

Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025

Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.

Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.

В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.

Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:

{{Видання}}
'''«Місто Сонця»''' ({{lang-it|La città del Sole}}; {{lang-la|Civitas Solis}})&nbsp;— філософський твір [[Томмазо Кампанелла]], «поетичний діалог», одна з найвідоміших [[Утопія|утопій]] і найвідоміший твір його автора{{Sfn|Hall|1993|с=613}}{{Sfn|Баткин|1995|с=395}}. Написаний у в'язниці інквізиції близько 1602 року італійською мовою, вперше опублікований 1623 року у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]] латинською мовою як додаток до «Політики»&nbsp;— третьої частини «Реальної філософії». У тексті очевидний вплив «[[Держава (Платон)|Держави]]» [[Платон]]а та «[[Утопія (книга)|Утопії]]» [[Томас Мор|Томаса Мора]], однак «Місто Сонця» відрізняється від них наявністю [[Астрологія|астрологічного]] контексту. Праця Томмазо Кампанелли містить опис «ідеальних», на думку автора, [[Елективна астрологія|елективних]] генітур ([[гороскоп]]ічних&nbsp;[[Елективна астрологія|елекцій]]), пов'язаних з питаннями підбору оптимального часу для [[Племінна справа|злучки]] домашньої [[Худоба|худоби]] ([[Вівця|овець]], [[Кінь (рід)|коней]], [[Корова|корів]], [[Птахи|домашньої птиці]]), [[Зачаття у людини|зачаття]] і заснування міст. Нової популярності «Місто Сонця» набуло з середини XIX століття в контексті соціал-демократичних і комуністичних рухів, на думку&nbsp;[[Карл Каутський|Карла Каутського]] Кампанелла був одним з «попередників наукового соціалізму». Цю ідею використала радянська історіографія. [[Ленін Володимир Ілліч|Володимир Ленін]] вважав деякі ідеї, висловлені в «Місті Сонця», придатними для {{нп|Монументальна пропаганда|монументальної пропаганди|ru|Монументальная пропаганда}}{{Sfn|Штекли|1978|с=8—9}}. В історіографії XX століття співіснують полярно несхожі інтерпретації ідеалу «Міста Сонця»&nbsp;— [[Сцієнтизм|сцієнтистський]] і [[Теологія|теологічний]].

== «Місто Сонця» в контексті творчості Кампанелли ==
{{нп|Горфункель Олександр Хаїмович|Олександр Горфункель|ru|Горфункель, Александр Хаимович}} підкреслював, що утопія Кампанелли не була плодом кабінетних роздумів вченого-ерудита. Протоколи слідства щодо [[Томмазо Кампанелла|калабрійської змови 1599 року]] дозволяють прийти до висновку, що громадську програму домініканець сформулював під час підготовки до повстання. Образ ідеальної республіки, «де всі будуть жити громадою», зустрічався як у проповідях перед народом, так і в тюремних писаннях Калабрійця. Деякі свідчення стверджують, що після перемоги повстання «монархом світу» повинен був стати сам Кампанелла, який шляхом астрологічних розрахунків встановив, що велике перетворення світу мало початися [[Ювілейний рік|ювілейного]] 1600 року. Центром майбутньої досконалої республіки мала стати гора Стіло. У змісті опублікованої утопії відбилися характерні деталі устрою суспільства змовників, зокрема білий одяг майбутніх членів громади, єдність духовної та світської влади і роль [[Астрологія|астрології]]{{Sfn|Горфункель|1969|с=184—185}}.

Л. Воробйов зазначав, що, по суті, дослідження «Міста Сонця» саме як літературного твору не проводилося, художня оцінка обмежувалася стилістикою. Текст Кампанелли вже кілька століть вважають прикладом «грубої» латини, проте Л. Воробйов наполягав, що автор мав рацію, називаючи свій твір «''поетичним'' діалогом». Емоційно-естетичний бік «Міста Сонця» підпорядкований ідейному змісту, демонструючи єдність зображення і думки. У тексті немає найважливішої прикмети романтичного жанру&nbsp;— індивідуальних людських характерів: співрозмовники «позбавлені видимих людських рис, їх майже не видно». Справжнім естетичним феноменом тексту Кампанелли є людська думка, «яка прагне за рамки дійсності»<ref>{{публікація|книга|автор=Воробьёв Л.|назва=Утопический роман XVI—XVII веков|часть=Утопии и действительность|місце=М.|видавництво=Худож. лит|рік=1971|серія=Библиотека всемирной литературы. серия первая. Т. 34|сторінки=34—35|сторінок=495}}</ref>

== Зміст ==

=== Спільність Міста Сонця ===
Попри те, що діалог у «Місті Сонця» є формальним, герої несуть певне символічне навантаження. За Л. Фірпо і С. Річчі, генуезький моряк, який повідомляє про Місто Сонця, служив на ескадрі [[Христофор Колумб|Христофора Колумба]]. Його співрозмовник, який є пасивним слухачем,&nbsp;— лицар Ордена [[Госпітальєри|госпітальєрів]]{{Sfn|Ricci|2003}}. Розповідь починається з опису Міста Сонця, зведеного навколо високого пагорба, що височіє над навколишньою рівниною{{Sfn|Кампанелла|1954|с=34}}. Заснували його філософи Індії, які вирушили на острів [[Шрі-Ланка|Тапробану]]{{Sfn|Полянский|1987|с=376}}; Л. Фірпо, ґрунтуючись на словах «острів лежить під екватором», ототожнював його з [[Суматра|Суматрою]]{{Sfn|Ricci|2003}}. Місто має геометричну форму і з чотирьох сторін розсічене центральними вулицями&nbsp;— по сторонах світу. «Сім великих поясів, або кіл, які називаються на честь семи планет» і оточують усе місто, одразу ж вводять у коло астрологічних ідей Кампанелли, який пов'язує розумний громадський устрій з вивченням законів природи, втіленням яких є рух небесних світил. Аркади і галереї для прогулянок, а також зовнішні стіни укріплень і будівель, прикрашені чудовим живописом, все вінчає храм, споруджений на самій вершині пагорба. На вівтарі цього храму земний і небесний глобуси, а купол вміщує зображення всіх зір аж до [[Зоряна величина|шостої величини]], і з зовнішньої сторони його вінчає флюгер{{Sfn|Горфункель|1969|с=186}}.

Основу утопії Кампанелли становило скасування причини нерівності, тобто приватної власності, тому всі солярії (жителі Міста Сонця) є водночас і багатими і разом з тим бідними: багатими&nbsp;— бо в них є все, бідними&nbsp;— тому що вони не мають жодної власності, і тому не вони служать речам, а речі служать їм"{{Sfn|Кампанелла|1954|с=45,71}}. Практично всі сучасники і дослідники наступних поколінь звертали увагу на тезу Кампанелли про скасування моногамної сім'ї, оскільки з існування сім'ї чернець-домініканець виводив виникнення приватної власності і соціальної нерівності, бо наявність окремого житла і власної дружини та дітей виховує себелюбство{{Sfn|Кампанелла|1954|с=45,72}}. Тут явно простежується вплив «[[Держава (Платон)|Держави]]» [[Платон]]а та власного монастирського досвіду Кампанелли, але є й безперечні нововведення. Найважливіше з них&nbsp;— устрій суспільства соляріїв на «науковій» основі. Оскільки сім'ю ліквідовано, то й виробництво, виховання потомства переходить у руки держави згідно з біологічними і астрологічними показниками{{Sfn|Горфункель|1980|с=324}}. Кампанелла писав у своїй утопії, що чоловіків і жінок змалку виховували так, що вони вірили в могутність науки та її творців, працювали і жили радісно, відчуваючи причетність до усіх діянь держави, створеної заради загального блага. Держава втручається в дітонародження, оскільки особисті почуття в соляріїв відокремлені від виробництва потомства. Кампанелла був щиро переконаний, що його євгенічні прагнення можна реалізувати лише у разі, якщо люди підуть за ними з власної волі. Як і багато інших пророків і утопістів, він вважав, що відкритий ним «новий закон» зведе нанівець негативні боки людської натури і поступово весь світ стане жити за звичаями Міста Сонця. Щоб цього домогтися, Кампанелла розробив раціональні принципи виховання та навчання дітей, які згодом справили величезний вплив на доктрину [[Ян Амос Коменський|Яна Амоса Коменського]]{{Sfn|Штекли|1999|с=89—91}}.

=== Громадське виховання та поділ праці ===
Немовлят одразу після вигодовування передають у руки призначених державою вихователів і виховательок, де вони до семи років навчаються у формі гри{{Sfn|Кампанелла|1954|с=64—65}}. Навчання відбувається і під час прогулянок, оскільки всі стіни міста покриті зображеннями каменів, мінералів і металів, морів і річок, озер і джерел, снігу, грози і всіх повітряних явищ. На стінах зображені «всі види дерев і трав, а інші з них ростуть там у горщиках на виступах зовнішньої стіни будівель»; "різноманітні породи риб, птахів, тварин «і все, що гідне вивчення, представлене там у дивовижних зображеннях та супроводжується пояснювальними написами»{{Sfn|Кампанелла|1954|с=41—42}}. Спеціальне коло стін виділене для математичних фігур і мап усіх регіонів Землі, а інше коло стін&nbsp;— для ремесел та їх застосування. При цьому держава виділяє спеціальних наставників, які здатні детально роз'яснити суть кожного зображення. Солярії&nbsp;— жителі Міста Сонця&nbsp;— дбають і про фізичний розвиток майбутніх поколінь; природні схильності проявляються під час відвідування майстерень різних спеціальностей. Кампанелла чудово розумів, що праця є прокляттям людства і тому поклав в основу своєї утопії загальну участь у праці. Солярії шанують тих, «хто вивчив найбільше мистецтв і ремесел і хто вміє застосовувати їх з великим знанням справи». Робочий день не перевищує 4-х годин (йдеться про фізичну працю), решту часу можна присвячувати наукам, розвиткові розумових і тілесних здібностей. Час звільняється завдяки застосуванню технічних нововведень{{Sfn|Горфункель|1969|с=190}}{{Sfn|Горфункель|1980|с=325}}. Також якісь езотеричні засоби допомагають врожаю зійти, дозріти і зберігатись. Є й поділ праці, але в його основі біологічні показники: хоча жінки рівні чоловікам, але звільнені від особливо важких видів робіт. Кампанелла полемізував з [[Арістотель|Арістотелем]], який стверджував, що жіноча природа несумісна з військовою справою: у соляріїв жінки отримують фізичне виховання і навчаються поводженню зі зброєю. У разі потреби, вони можуть захистити себе і свою вітчизну{{Sfn|Ernst|2010|с=102—103}}. «Жодний тілесний недолік не звільняє їх від роботи»&nbsp;— людей похилого віку залучають до нарад, каліки, сліпі служать там, де можуть працювати; а найбільш нездатний «служить спостерігачем, доносячи державі про все, що почує»{{Sfn|Кампанелла|1954|с=73}}.

За словами {{нп|Штеклі Альфред Енгельбертович|Альфреда Штеклі|ru|Штекли, Альфред Энгельбертович}}, основна «євгенічна» установка Кампанелли вимагала радикальної перебудови побуту. Солярії не мають індивідуальних помешкань і ночують у загальних спальнях, сенс яких полягає саме в тому, що вони розділяють людей різної статі: одні призначені лише для жінок, інші&nbsp;— тільки для чоловіків. Кампанелла докладно описав, як і де зустрічаються пари, призначені для дітонародження. У соляріїв «ходіння групами» пов'язане не лише з потребами виробництва: все життя побудоване так, щоб виключити спокусу недозволених усамітнень і всіляко перешкоджати випадковим зляганням{{Sfn|Штекли|1999|с=87}}.

=== Теократична державність ===
[[Файл:Anton_Francesco_Doni_i_mondi.jpg|міні|Ілюстрація з французького видання книги {{нп|Антон Франческо Доні|Франческо Доні|ru|Дони, Антон Франческо}} ''Les Mondes, celestes, terrestres et infernaux'' (1578), яку часто помилково використовують для «Міста Сонця»]]
Утопія Кампанелли була теократичною. Світова держава, за яку він боровся, була необхідна для глобальної магічною реформи, внаслідок якої каста священиків-магів буде підтримувати в Місті вічне щастя, добробут і доброчесність, а релігія Міста повністю узгоджуватиметься з науковою картиною світу&nbsp;— під якою фра Томмазо розумів природну магію{{Sfn|Йейтс|2000|с=340}}. Переважна більшість соляріїв займаються фізичною працею, тоді як організація виробництва, наукове і політичне керівництво цілком належить касті жерців. за словами [[Френсіс Єйтс]], до римського ідеалу всесвітньої імперії, який повертається разом з новим золотим віком, і [[Держава (Платон)|платонівського ідеалу держави]], якою керують філософи, Кампанелла додав третій ідеал&nbsp;— вічну і невразливу єгипетську державу священицької магії. Правитель Міста Сонця іменується «Сонцем» або Метафізиком і позначається астрологічним символом ([[Файл:Sun_symbol.svg|18x18пкс]]). Це одночасно священик, цар, вища духовна і світська влада{{Sfn|Йейтс|2000|с=341}}. Метафізик має співправителів&nbsp;— Міць, Мудрість та Любов, що відповідають світовим стихіям, які відають основними галузями життя солярійців. Ці четверо правителів призначають керівників усіх інших рівнів. Політична влада невіддільна від священнослужіння, оскільки Метафізик і решта проводять богослужіння і сповідують громадян. При храмі, який увінчує ідеальне місто, є колегія з 12 жерців-астрологів, які спеціально розраховують вплив зірок на людські справи{{Sfn|Горфункель|1980|с=326}}. Ці 12 займаються регулюванням небесних впливів і всіх боків людського життя, включаючи заплідн��ння рослин, тварин і людей. Навіть високорозвинена наука і техніка соляріїв створена і керується священством{{Sfn|Йейтс|2000|с=341}}. Це далеко не випадково: Кампанелла виходив з уявлення про первинність духовної єдності в житті суспільства. У «Політичних афоризмах» він писав, що спільність душ можна створити і зберегти завдяки «заснованій на науці релігії, яка є душею політики і захистом природного закону»{{Sfn|Горфункель|1980|с=327}}.

=== Управління утопічною громадою ===
Місто Сонця не є демократією. В громаді існує Велика Рада, що включає всіх громадян від 20 років і старше, вона збирається двічі за місячний місяць, але її функції дуже обмежені: вона лише обговорює порядок виконання обов'язків посадовими особами, а громадяни мають можливість на ній висловитися про наявні недоліки. Справжнє ж обговорення державних справ і вибір посадових осіб здійснює не Велика рада: вона лише намічає кандидатури. Кожного восьмого дня збираються всі посадові особи&nbsp;— від верховного правителя до начальників загонів&nbsp;— десятників, напівсотників і сотників. Вони й обирають правителів, що відають основними галузями господарства і управління. Вищі правителі незмінні, а посадові особи, хоча й замінюються, але Кампанелла ніяк не визначив процедуру цієї заміни{{Sfn|Горфункель|1969|с=193—194}}.

Кампанелла підкреслював, що не лише вищі правителі держави, але й всі чиновники Міста Сонця є освіченими спеціалістами і саме завдяки своїм спеціальним пізнанням займають відповідні посади: у віданні правителя Мудрості перебувають Астролог, Космограф, Геометр, Історіограф, Поет, Логік, Ритор, Граматик, Медик, Фізик, Політик, Мораліст, Економіст, Астроном, Музикант, Перспективіст, Арифметик, Живописець, Скульптор. Під початком правителя Любові перебувають: Завідувач дітонародженням, Вихователь, Медик, Завідувач одягом, Агроном, Скотар, Стадовод, Завідувач прирученням тварин, Головний кухмістр, Від��одовувальник. Правителю Міці підпорядковані Стратег, Начальник борців, Ковальських справ майстер, Начальник арсеналу, Скарбник, Завідувач карбуванням монети, Інженер, Начальник розвідки, Начальник кінноти, Начальник піхоти, Конюший, Головний гладіатор, Начальник артилерії, Начальник пращників і Юстиціарій,&nbsp;— «а їм всім підпорядковані особливі фахівці»{{Sfn|Кампанелла|1954|с=96—97}}{{Sfn|Горфункель|1969|с=195—196}}.

Інститутів суду і примусу Місто Сонця не знає. Смертна кара існує, «проти волі держави, або проти Бога, або проти вищої влади», а також за насильство, якщо його скоїли свідомо і навмисно{{Sfn|Горфункель|1969|с=196—197}}. У Місті Сонця текст нечисленних законів вирізаний на колонах біля дверей храму, де й здійснюється правосуддя. Суддями служать безпосередні начальники підсудного, вирок можна оскаржувати перед трьома правителями&nbsp;— заступниками Метафізика. При цьому розгляд переноситься на інший день. На третій день справу може розглянути Метафізик, в іншому разі вирок набуває чинності. Тортури не застосовують. Для викриття необхідні п'ятеро свідків: солярії завжди працюють і навіть пересуваються загонами. Кампанелла висунув вимогу пропорційності злочину і покарання, в [[Таліон|старозавітному дусі]]{{Sfn|Лейст|1966|с=64—65}}. Теоретичним обґрунтуванням цих поглядів є [[природне право]], «яке не додає понад природних законів нічого, крім таїнств, які сприяють їх дотриманню»{{Sfn|Азаркин|2003|с=279}}. Природне право є божественним і веде світ до гармонії і порядку, бо кожна річ має свою мету. Юрист, за Кампанеллою,&nbsp;— той самий маг, який не обмежується пізнанням, як філософ, але діє, ґрунтуючись на знанні найглибших взаємозв'язків речей. Однак Кампанелла не схвалював адептів юдиціарної астрології, оскільки вона суперечила свободі волі{{Sfn|Азаркин|2003|с=280}}.

За Кампанеллою, тільки приватною власністю і наявністю сім'ї пояснюються розбій, підступні вбивства, зґвалтування, інцест і блуд. Сам спосіб життя Міста Сонця усуває заколоти підданих, оскільки до них призводить свавілля посадових осіб, їх свавілля або бідність і надмірне приниження народу. Після створення справедливого суспільства зникнуть низькопоклонство, брехня, злодійство, неохайність, пиха, гордість, лестощі, неробство, розпуста, вбивства дітей в утробі матері та ін.{{Sfn|Лейст|1966|с=64—65}} Ідеальні солярії Кампанелли наймерзеннішою з вад вважали гордість, а також переслідували невдячність і злість, зневагу, лінощі, смуток, гнівливість і блазенство, а також брехню. Він проявив себе безумовним прибічником смертної кари (шляхом побиття камінням або самоспаленням на багатті з пороху). Крім смертної кари Кампанелла вважав необхідними такі засоби впливу як вигнання, бичування, догану, відлучення від церкви і заборону спілкуватися з жінкою. Покарання розглядалося як засіб спокутування гріха, провини проти спільного блага{{Sfn|Лейст|1966|с=66}}.

== Інтерпретація ==

=== XIX—XX століття ===
Практично всі дослідники, незалежно від їх теоретичних і суспільних поглядів, іменували ідеал Кампанелли [[Комунізм|комуністичним]]. Олександр Горфункель категорично стверджував, що на відміну від Томаса Мора, Кампанелла розглядав свою утопію як реальну політичну програму, яка мала реалізуватись в Італії після перемоги повстання 1599 року. «Місто Сонця»&nbsp;— це белетризована ідея Кампанелли, яку він сподівався здійснити до кінця свого життя, намагаючись послідовно використовувати для цієї мети іспанську монархію, католицьку церкву і французьку монархію{{Sfn|Горфункель|1980|с=321}}. Рівною мірою, «Місто Сонця» нерозривно пов'язане з усією сукупністю філософських і політичних творів Кампанелли. Характерно, що утопія Томмазо Кампанелли дратувала саме католицьких дослідників його творчості: так Р. Амеліо вважав, що сонячний міф це ілюстрація невідповідності між веліннями розуму і Євангельським вченням, а Дж. Ді Наполі вважав, що це&nbsp;— метафора дохристиянського стану суспільства, причому ліквідацію приватної власності та сім'ї вважав недоліками ідеальної держави, побудованої на чисто філософських засадах{{Sfn|Горфункель|1980|с=322}}.

З іншої позиції ідеал Кампанелли критикували позитивісти: А. Фогт у курсі своїх лекцій 1906 року стверджував, що утопія Кампанелли була прямим наслідуванням платонівського ідеалу держави, але все філософське у Платона він замінив на ієрархію{{Sfn|Фогт|2007|с=75}}. Фогт вважав, що утопія Кампанелли вкрай примітивна, що пояснювалося тюремним ув'язненням її автора, малим життєвим досвідом: «він перемагає всі перешкоди польотом своєї фантазії»{{Sfn|Фогт|2007|с=78}}. Дослідник наполягав, що ідеал Кампанелли і хід його думок були суто світськими, а ті, хто стверджував про релігійний базис Міста Сонця, плутали релігію з ієрархією{{Sfn|Фогт|2007|с=81}}.

В «Історії соціалізму» [[Карл Каутський|Карла Каутського]] розділ про Кампанеллу написав [[Поль Лафарг]], який, в принципі, дуже високо оцінював суспільний ідеал домініканця. Він не заперечував глибоко містичного умонастрою Кампанелли і його претензій на роль пророка, і визнавав, що Кампанелла не міг написати нічого, що б не містило його «ідеалістичної та містичної філософії, а також астрологічних забобонів», і намагався знайти [[Кабала (вчення)|кабалістичні]] відповідності до деяких пасажів «Міста Сонця»{{Sfn|Каутский|2013|с=465—466}}. Саме Поль Лафарг припустив, що низку ідей для книги Кампанелла запозичив з особливостей розвитку та функціювання імперії [[Інки|Інків]], а також використовував назву, яку носила столиця інків{{Sfn|Каутский|2013|с=471—472}}. Пізніше цю точку зору намагався обґрунтувати французький індіаніст Луї Боден у книзі «Соціалістична імперія інків»<ref>''Louis Baudin.'' A socialist empire: the Incas of Peru.&nbsp;— Princeton, New York, Toronto, London: Van Nostrand, 1961.&nbsp;— P. 224.</ref>.

[[Френсіс Єйтс]] у своєму дослідженні «Джордано Бруно і герметична традиція» прямо стверджувала, що "визнати «Місто Сонця» проєктом впорядкованої держави… можна лише через непорозуміння. Головною метою утопії Кампанелли було «набуття благодаті зір», тобто гармонії з небесними світилами. На думку дослідниці, всі паралелі утопії Кампанелли з античними та сучасними йому зразками вторинні; як цілісна система Місто Сонця перебуває найближче до образів трактату «[[Пікатрікс]]»{{Sfn|Йейтс|2000|с=325—326}}. Згідно з Ф. Єйтс, назву трактату Кампанелла запозичив у [[Джордано Бруно]]; паралелі між пантеїстичним містицизмом і християнством в обох мислителів вельми показові. Однак, Кампанелла прямо засуджував кабалістичний містицизм{{Sfn|Йейтс|2000|с=332, 491}}. Ф. Єйтс стверджувала, що ще [[Джордано Бруно]] намагався адаптувати герметичну схему космосу до [[Загальне місце|загальників]]&nbsp;— класичної мнемонічної техніки, давши систему запам'ятовування на магічних образах у книзі «Про тіні ідей». Аналогічні теми можна знайти й у Кампанелли, ба більше, «Місто Сонця» можна розглядати як книгу загальників{{Sfn|Йейтс|2000|с=347—348}}. На думку дослідниці, учень Кампанелли&nbsp;— Тобіас Адамі між 1611 і 1613 роками відвіз рукописи наставника до Німеччини, де спілкувався з [[Іоганн Валентін Андрее|Іоганном Андрее]]. Інший конфідент Андрее&nbsp;— Вензе&nbsp;— спілкувався з Кампанеллою в Неаполі в 1614 році. Відповідно, вплив Кампанелли на [[Розенкрейцери|розенкрейцерську]] утопію виявляється дуже великим і глибоким{{Sfn|Йейтс|2000|с=364—365}}.

=== XXI століття ===
Сучасна дослідниця творчості Кампанелли Джермана Ернст стверджувала, що попри явний зв'язок ідей повстання 1599 року і «Міста Сонця», відверто неортодоксальних ідей в утопії домініканця немає{{Sfn|Ernst|2010|с=101}}. Кампанелла дуже тонко підійшов до розгляду зв'язку між природною релігією і християнством. Християнство, як вираження Божественної раціональності, не може не збігатися з природною релігією. При цьому солярії, як нащадки давнього населення Індії, дотримуючись чистої релігії законів природи, і не відаючи Одкровення, легко зможуть перейти в християнство. Ця теза&nbsp;— послання Кампанелли християнському світу. За Дж. Ернст, об'єднувальна сила християнства полягала в примиренні людей і гармонії з природою. У трактаті «Про найкращу державу», який Кампанелла опублікував у Парижі, що перекликається змістовно з «Містом Сонця», він розглядав зокрема і суперечливі з погляду віровчення питання, особливо спільність дружин і відокремлення романтичного кохання від дітонародження{{Sfn|Ernst|2010|с=102}}. Кампанелла повторив свою тезу про те, що природним станом людини є спільність майна, тоді як соціальний поділ і приватна власність є наслідком історичного розвитку людства. Спільність дружин, наполягав Кампанелла, є також результатом турботи про суспільне благо, бо гарне потомство позбавляє людство від страждань і шкоди від незаконних нащадків та іншого. Спільність дружин відповідає законам природи, бо єдиним призначенням життя є його продовження. Звідси випливає, що статеву сферу починають сприймати як гріховну тільки тоді, коли вона стає забороненою, чого немає за прагматичного до неї ставлення в руслі природних законів{{Sfn|Ernst|2010|с=103}}.

Джермана Ернст заново поставила питання про походження назви «Міста Сонця». В [[Книга пророка Ісаї|книзі пророка Ісаї]] ({{Біблія|Ос.|19:18}}) сказано: «Того дня п'ять міст у Єгипетськ��м краї будуть розмовляти мовою Ханаанською і клястися Господом Саваотом; одне назветься містом сонця». Однак і в творах авторів, які сильно вплинули на Кампанеллу&nbsp;— особливо [[Марсіліо Фічіно]], зустрічається звеличення Сонця, що дарує життя і рух усім речам, а це було близько до власної філософії Калабрійця. За Дж. Ернст, на Кампанеллу справді могли дещо вплинути образи імперії Інків&nbsp;— у творі [[Джироламо Бенцоні]] «Історія Нового світу» (Венеція, 1565) наводилася історія хрещення «[[Атауальпа|Атауальпи]], останнього царя Перуанського», який спочатку заперечував Христа тому, що Він помер на хресті, тоді як Сонце не вмирає ніколи{{Sfn|Ernst|2010|с=103—104}}.

Сучасна дослідниця Сільвія Річчі відзначала, що «Місто Сонця» є однією великою [[Метафора|метафорою]], яка дозволяє через географічні та архітектурні схеми представити місто як осередок сенсів, що виражають релігійні й політичні погляди автора. С. Річчі починала аналіз утопії Міста Сонця з констатації одного протиріччя: з одного боку, утопічна громада замкнута і самодостатня, і не заохочує контакти своїх підданих з зовнішнім світом, з іншого,&nbsp;— солярії підтримують культурні та торговельні зв'язки з іноземними державами. Таке розмежування існує і всередині Міста Сонця, яке явно протистоїть сільській периферії, розглядуваній як щось нице і негативне відносно міського середовища. У село засилають нездатних городян або дітей, які не змогли піднятися в інтелектуальному плані{{Sfn|Ricci|2003}}. В архітектурному сенсі Місто будується по вертикалі, маючи в плані кругову форму. Вертикаль Міста змушує всіх його жителів і кожного з них окремо щодня фізично здійснювати сходження до Божественної єдності і досконалості. У соціальному плані цим підкреслюється всемогутність Метафізика, який поєднує духовну і світську владу. С. Річчі характеризувала політичні погляди самого Кампанелли як «нео-[[Гвельфи і гібеліни|гвельфські]]»{{Sfn|Ricci|2003}}.

Сільвія Річчі вважала також, що в символічному просторі «Міста Сонця» зашифроване протистояння минулого і майбутнього. Сама назва Міста несе як екзотичний відтінок, так і обітницю оновлення. З цієї причини на самому початку оповіді згадується [[Христофор Колумб|Колумб]]&nbsp;— першовідкривач [[Новий світ|Нового світу]]. Новий географічний простір характеризується новим способом життя і соціальним устроєм. Одним з лейтмотивів «Міста Сонця» є періодичне зіставлення Міста і власної реальності Кампанелли, і не на користь останньої. У результаті, майже нескінченний простір, що оточує ідеальне Місто, оснований на звичаях, які не повинні підтримуватися, несправедливих законах і помилкових віруваннях. Вони повинні поступитися новому способу життя, світові загальної гармонії. Міське середовище соляріїв повністю віддзеркалює потреби людини, як культурні, так і соціальні. Створивши гармонійну сім'ю, солярійці відкинули інший світ і відгородилися від його вад і несправедливості. Суспільство соляріїв самодостатнє і тому вкрай обережно ставиться до іноземців і перешкоджає соляріям залишати свою громаду. Додатковою деталлю в цьому контексті є те, що в приміщеннях соляріїв вікна спрямовані в бік храмової гори; згідно з С. Річчі, ця деталь&nbsp;— не другорядна. Водночас, солярії рівною мірою заперечують військову, соціальну та ідеологічну експансію. Проте, деякі обрані подорожують країнами зовнішнього світу, щоб збирати нове знання, деякі досягнення можуть використовуватися і соляріями. Кампанелла явно демонстрував, що знання є єдиним методом зміни наявного суспільства. Первинною, однак, є зміна людської природи, тобто реконструкція психіки, інтелекту і моралі, що й створить нову модель стосунків між суспільством та індивідом{{Sfn|Ricci|2003}}.

== «Місто Сонця» і техніка ==
[[Файл:Fotothek_df_tg_0006690_Mechanik_^_Wasserförderung_^_Pumpe.jpg|міні|Водопідйомний пристрій. ''Гравюра Георга Беклера з книги «Theatrum Machinarum Novum» (1661)'']]
Філліс Голл (США) у своєму дослідженні 1993 року поставила питання про те, що «Місто Сонця», по-перше, було однією з перших утопій, у якій техніка лежить в основі суспільного добробуту; по-друге, це важливе джерело з власним уявленням Кампанелли про майбутній технічний розвиток{{Sfn|Hall|1993|с=613—614}}. Кампанелла був лише одним із соціальних критиків Пізнього Відродження, нарівні з Ортензіо Ландо, Ніколо Франко і {{нп|Антон Франческо Доні|Фраческо Доні|ru|Дони, Антон Франческо}}. Ландо в 1548 році здійснив італійський переклад «Утопії» Томаса Мора; Доні, почавши коментар до перекладу Ландо, 1552 року опублікував власну утопію&nbsp;— «Новий світ». Між ними і «Містом Сонця» існує відома паралель, хоча точний вплив Доні на Кампанеллу поки не встановлено. Ентузіазм Кампанелли щодо техніки, за Ф. Голл, віддзеркалював і соціальні перетворення в ранній Новий час. Мореплавці [[Доба великих географічних відкриттів|Доби великих географічних відкриттів]], видавці, такі як [[Мануцій Альд|Альд]], {{нп|Лодевейк Ельзевір|Ельзевір|ru|Эльзевир, Лодевейк}} або [[Плантен Крістоф|Плантен]], і художники Ренесансу є прикладами фахівців в техніці і технологіях, які досягнули високого соціального статусу і поваги за свої відкриття{{Sfn|Hall|1993|с=615—616}}.

Ймовірно, саме завдяки цій тенденції техніка має в Місті Сонця високий соціальний престиж, а одним зі складових статусу солярійця є його практичні навички і знання якомога більшої кількості ремесел. Це ж було відбиттям популярної в тодішніх диспутах теми, про те, що становить природу справжньої [[Аристократія (стан)|шляхетності]]. У цьому плані концепція благородства Кампанелли була для свого часу революційною{{Sfn|Hall|1993|с=616}}. Сучасники Кампанелли не виходили за межі «шляхетності духу», якого можна набути особистими чеснотами, тоді як калабрійський домініканець взагалі відмовився від чеснот (точніше, зробив їх суспільним тлом), а благородством наділив людей через практичні переваги. Цю тенденцію не слід абсолютизувати: найвищі посади в Місті займають філософи, нездатні до фізичної праці. Проте освіта у Місті Сонця включала безліч технічних дисциплін, що було інверсією гуманістичної освіти Ренесансу. Крім того, Кампанелла вважав доброчесність наслідком правильного схрещування людських особин, простим научуванням її набути не можна{{Sfn|Hall|1993|с=617}}. Однак діти навчаються, граючись, але вже з семи років їх водять по різних майстернях, примічаючи, де у кого з'явиться інтерес до тієї чи іншої практичної спеціальності. Рівним чином, і для великого правителя&nbsp;— Метафізика&nbsp;— «ганебним було б не володіти і механічними мистецтвами», крім всеосяжних знань у всіх інших галузях{{Sfn|Hall|1993|с=618}}. Ба більше: солярієць тільки тоді отримує прізвище, коли прославляється у відповідному ремеслі, подібно до того, як стародавні римляни нагороджували почесними прізвиськами полководців. Ремісничі об'єднання відіграють велику роль і в судочинстві: своїх працівників судять безпосередні начальники{{Sfn|Hall|1993|с=619}}.

Кампанелла гранично чітко розділяв науку і техніку. Наука&nbsp;— це знання законів природи, техніка&nbsp;— методи контролю над природою. Однак серед зображень законовчителів, поміщених на зовнішній стороні шостого кола стін Міста, включаючи [[Мойсей|Мойсея]], [[Ісус Христос|Ісуса]] і [[Магомет]]а, не згадано засновників наук або винахідників знарядь. Втім, Кампанелла не втомлювався повторювати, що за сторіччя, яке передувало його народженню, у світі відбулось винаходів більше, ніж за попередні 4000 років. Найважливішими він вважав [[компас]], [[друкарство]] і [[Вогнепальна зброя|вогнепальну зброю]]. Солярійці пішли ще далі й винайшли [[повітроплавання]], [[телескоп]]и для пошуку невидимих зір і пристрої для слухання [[Гармонія сфер|музики сфер]]. Останнє було додано в друковане видання «Міста Сонця» після участі Кампанелли в [[Процес Галілея|захисті Галілея]] і прочитання «Зоряного вісника»{{Sfn|Hall|1993|с=620}}. Кампанелла багато писав і про військову техніку, зокрема «[[грецький вогонь]]», який також використовували солярії{{Sfn|Hall|1993|с=623—625}}.

Практично одночасно з «Містом Сонця» опубліковані «Християнополіс» [[Йоганн Валентин Андрее|Йоганна Андрее]] (1619) та «Нова Атлантида» [[Френсіс Бекон|Бекона]] (1626). І в цих утопіях техніка відігравала важливу роль, зокрема роль прикладної науки. Через це, а також спіритуалістську налаштованість Кампанелли, роль техніки в його утопії часто недооцінювали, хоча вона зіграла свою роль у підвищенні статусу науки в сучасному суспільстві{{Sfn|Hall|1993|с=628}}.

== Історія створення. Питання текстології ==
[[Файл:Pagina_di_manoscritto_1602.jpg|міні|Сторінка з італійської рукопису «Міста Сонця» (BCT-1538). ''[[Тренто]], Муніципальна бібліотека'']]
Томмазо Кампанелла розпочав писати «Місто Сонця» на початку 1602 року&nbsp;— через три роки після невдалого повстання 1599 року в Калабрії, яке мало повалити владу іспанців і встановити ідеальний громадський порядок. У 1600—1601 роках домініканець перебував під слідством, причому йому загрожувала смертна кара як за спробу заколоту, так і за звинуваченнями у злочинах проти віри. Влітку 1601 року голову повстання піддали 40-годинним тортурам, після яких офіційно визнали божевільним і йому більше не загрожувала смертна кара. Однак лікування від наслідків тортур вимагало майже шести місяців{{Sfn|Ernst|2010|с=95}}{{Sfn|Штекли|1978|с=68}}.

У друкованому вигляді «Місто Сонця» опублікував Тобіас Адамі у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]] в 1623 році як додаток до третьої частини «Реальної філософії»{{Sfn|Штекли|1978|с=64}}. Він був вражений образами трактату і порівняв його з «чистим і яскравим дорогоцінним каменем»{{Sfn|Ernst|2010|с=95}}. Кампанелла особисто перевидав «Реальну філософію» з «Містом Сонця» в Парижі в 1637 році; третє видання було посмертним і побачило світ 1643 року в [[Утрехт]]і{{Sfn|Штекли|1978|с=64}}. Перше видання 1623 року було забезпечене [[Маргіналії|маргіналіями]], зробленими, мабуть, Т. Адамі{{Sfn|Штекли|1999|с=89}}. Трактат видавався суто латинською мовою; з другого видання був зроблений італійський переклад, який істотно вплинув на французький, англійський та німецький переклади. Його опубліковано 1836 року в [[Лугано]]. Цей переклад був анонімним, причому його автор ніяк не обумовлюючи видалив усі важкі для розуміння пасажі оригіналу, особливо що стосуються астрології. Втім, переклад був популярним і 1854 року його включили до зібрання творів Кампанелли під редакцією {{нп|Алессандро Д'Анкона|Алессандро Д'Анкони|ru|Д’Анкона, Алессандро}}. Той факт, що до XIX століття відтворювалися тільки латинські видання трактату, призвів до того, що навіть фахівці з літератури і філософії вважали, що Кампанелла написав оригінал латинською мовою, тоді як рукописи італійською мовою, які зберігалися в Італії, вважали ранніми перекладами{{Sfn|Штекли|1978|с=65}}. Між тим, в «Оповіданні про власні книги» Кампанелли (1635) прямо йшлося, що Тобіас Адамі видав трактат інтернаціональною мовою освічених людей, а Калабрієць написав його італійською{{Sfn|Штекли|1978|с=66}}.

Систематичними пошуками рукописів «Міста Сонця» зайнявся в 1880-х роках перший біограф Кампанелли&nbsp;— Луїджі Амабіле. У Неаполі йому вдалося відшукати два списки і дізнатися про існування ще чотирьох. Автограф Кампанелли не дійшов до наших днів, всі наявні рукописи&nbsp;— лише списки з нього. Амабіле прийшов до висновку, що текст утопії пройшов три етапи редагування: первісну італійську версію сам Кампанелла не раніше 1613 року переклав на латинь, а далі Кампанелла редагував латинський текст для перевидання в Парижі{{Sfn|Штекли|1978|с=69—70}}. Альфред Штеклі послідовно дотримувався версії, що переклад був зроблений кимось іншим, до того ж, іноземцем, який не цілком засвоїв італійську мову{{Sfn|Штекли|1999|с=86}}. Дослідникам відразу стало очевидно, що латинський та італійський тексти відрізнялися один від одного, причому у важливих деталях: у латинських виданнях Кампанелла зізнавався, що симулював божевілля у в'язниці і наділив соляріїв безліччю винаходів, включаючи повітроплавання{{Sfn|Штекли|1978|с=70—71}}. Італійський текст опублікував Едмонд Сольмі лише в 1904 році в Модені; він ґрунтувався на шести рукописах{{Sfn|Штекли|1978|с=72}}. Приблизно тоді ж систематичними пошуками рукописів Кампанелли займався професор [[Юр'ївський університет|Юр'ївського університету]] В.&nbsp;І.&nbsp;Квачала, який виявив ще два раніше невідомих рукописи&nbsp;— у Відні та Римі{{Sfn|Штекли|1978|с=73}}. У 1940-х роках вийшли зразкові з текстологічної точки зору видання Норберто Боббіо і Луїджі Фирпо, засновані на латинському тексті 1637 року, як єдиному, з яким працював безпосередньо автор. Сучасне наукове видання італійського тексту випустила в 1996 і 1997 роках Джермана Ернст, причому друге основується на редакції Фірпо{{Sfn|Ernst|2010|с=267}}. Новітню бібліографію видань 1623—2002 років опублікувала Маргеріта Палумбо в Пізі у 2004 році{{Sfn|Ernst|2010|с=95}}.

== Першовидання 1623 року ==

* [[iarchive:bub_gb_OGhq0iqgkNQC|F. Thomae Campanellae Calabri o.p. Realis philosophiae epilogisticae partes quatuor, hoc est De rerum natura, Hominum moribus, Politica, cui Ciuita solis iuncta est & Oeconomica, cum adnotationibus physiologicis. A Thobia Adami nunc primum editae]].&nbsp;— Francforti&nbsp;: impensis Godefridi Tampachii, 1623.

== Переклад українською ==
* Томазо Кампанелла. Місто Сонця. Переклад з латини [[Кобів Йосип Устимович|Йосипа Кобова]] та Юрія Цимбалюка.&nbsp;— Київ: видавництво «Дніпро», 1988. (Серія «[[Вершини світового письменства]]»&nbsp;— «Утопічний роман»)

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Література ==
{{refbegin|2}}
* [[Кобів Йосип Устимович|Кобів Й]]. Поборник соціальної справедливості // Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто Сонця.&nbsp;— К.: Дніпро, 1988.&nbsp;— С. 6—14.
* {{публікація|книга|автор=[[Баткін Леонід Михайлович]]|назва=Итальянское возрождение. Проблемы и люди|місце=М.|видавництво=[[Російський державний гуманітарний університет]]|рік=1995|isbn=5-7281-0019-8|ref=Баткин|сторінок=448}}
* {{книга|автор = [[Горфункель Олександр Хаїмович|Горфункель А. Х.]]|назва = Томмазо Кампанелла|місце = М.|видавництво = [[Мысль (московське видавництво)|Мысль]]|рік = 1969|сторінок = 249|серія = [[Мыслители прошлого]]|ref =Горфункель}}
* {{книга|автор = [[Горфункель Олександр Хаїмович|Горфункель А. Х.]]|назва = Гуманизм и натурфилософия итальянского Возрождения |місце = М.|видавництво = [[Мысль (московське видавництво)|Мысль]]|рік = 1977|сторінок =359|ref =Горфункель}}
* {{книга|автор = [[Горфункель Олександр Хаїмович|Горфункель А. Х.]] |назва = Философия эпохи Возрождения |місце = М.|видавництво = [[Высшая школа (видавництво)|Высшая школа]]|рік = 1980|сторінок =368|ref =Горфункель}}
* {{книга |автор=[[Френсіс Єйтс|Йейтс Ф.]] |назва=Джордано Бруно и герметическая традиция |оригинал=Giordano Bruno and the hermetic tradition |посилання=http://psylib.org.ua/books/yates03/ |відповідальний=Пер. Г. Дашевского |місце=М. |видавництво=[[Новое литературное обозрение (видавництво)|Новое литературное обозрение]] |рік=2000  |сторінок=528  |isbn=5-86793-084-X|ref=Йейтс}}
* {{публікація|книга|автор=Кампанелла|назва=Город Солнца|відповідальний=Пер. с лат. и ком. [[Петровський Федір Олександрович|Ф. А. Петровского]]. Пер. прил. М. Л. Абрамсон, [[Шервинський Сергій Васильович|С. В. Шервинского]] и В. А. Ещина. Вст. ст. [[Волгін В'ячеслав Петрович|В. П. Волгин]]а|місце=М.-Л.|видавництво=АН СССР|рік=1954|ref=Кампанелла|серія=Предшественники научного социализма. Под общ. ред. акад. В. П. Волгина|сторінок=228}}
* {{публікація|книга|автор=[[Карл Каутський]]|назва=История социализма; Предтечи новейшего социализма|відповідальний=Пер. с нем. Е. К. и И. Н. Леонтьевых|місце=М.|видавництво=Академический проект|рік=2013|isbn=978-5-8291-1200-4|ref=Каутский|серія=Концепции|сторінок=847}}
* {{публікація|книга|автор=[[Лейст Олег Ернестович|Лейст О. Э.]]|назва=Вопросы государства и права в трудах социалистов-утопистов XVI-XVII веков|посилання=http://istmat.info/node/42915|місце=М.|видавництво=Изд-во Московского ун-та|рік=1966|ref=Лейст|сторінок=130}}
* {{публікація|статья|автор=Панченко Д. В.|назва=Кампанелла и «Утопия» Томаса Мора|издание=История социалистических учений: сб. статей|рік=1984|ref=http://istmat.info/node/33874|сторінки=241—251}}
* {{книга |автор= [[Полянський Федір Якович|Полянский Ф. Я.]]|частина= Социальные утопии периода разложения феодализма|посилання часть= http://www.booksite.ru/fulltext/mys/lye/cjn/omik/13.htm#77|назва= [[Всемирная история экономической мысли]]: В 6 томах|оригінал= |посилання= |викитека= |відповідальний= Гл. ред. В. Н. Черковец|видання= |місце= {{М.}}|видавництво= [[Мысль (видавництво, Москва)|Мысль]]|рік= 1987|том= I. От зарождения экономической мысли до первых теоретических систем политической жизни|сторінки= 375—377 |сторінок= 606|серія= |isbn= 5-244-00038-1|тираж= 20 000|ref= Полянский}}
* {{публікація|книга|автор=Фогт А.|назва=Социальные утопии|відповідальний=Пер. с нем. Н. Стороженко|видання=Изд. 2-е, стереотипное|місце=М.|видавництво=Либроком|рік=2007|isbn=978-5-397-02585-0|ref=Фогт|серія=Из наследия мировой философской мысли. Социальная философия|сторінок=188}}
* {{книга|автор = [[Штеклі Альфред Енгельбертович|Штекли А. Э.]]|назва = «Город Солнца»: утопия и наука|місце = М.|видавництво =Наука|рік = 1978|сторінок =367|ref=Штекли}}
* {{публікація|стаття|автор=Штекли А. Э.|назва=Кошмары Города Солнца: тирания общности или всевластие науки?|видання=Культура Возрождения и власть: Сб. ст.|рік=1999|ref=Штекли|посилання=http://ec-dejavu.ru/s-2/Sun_city.html|сторінки=84—94}}
* {{публікація|книга|автор=Ernst G.|назва=Tommaso Campanella: The Book and the Body of Nature|посилання=https://books.google.ru/books?id=IFhnDDX6oU8C&dq=ernst+Tommaso+Campanella+The+Book+and+the+Body+of+Nature&hl=ru&source=gbs_navlinks_s|відповідальний=Tr. by David L. Marshall|місце=Dordrecht|видавництво=Springer|рік=2010|isbn=978-90-481-3125-9|ref=Ernst|allpages=281}}
* {{публікація|стаття|автор=Hall P. A.|назва=The Appreciation of Technology in Campanella’s «The City of the Sun»|видання=Technology and Culture|рік=1993|ref=Hall|посилання=http://www.jstor.org/stable/3106706|issue=3|volume=34|pages=613—628|doi=10.2307/3106706}}
* {{публікація|книга|автор=Headley J.|назва=Tommaso Campanella and the transformation of the world|місце=Princeton|видавництво=Princeton University Press|рік=1997|isbn=9780691026794|ref=Headley|allpages=399}}
* {{публікація|стаття|автор=Ricci S.|назва=La représentation utopique de la ville dans La Città del Sole de Tommaso Campanella|видання=Cahiers d’études romanes|рік=2003|ref=Ricci|посилання=http://etudesromanes.revues.org/3049|issue=8|pages=65—79|doi=10.4000/etudesromanes.3049}}
{{refend}}

== Посилання ==
* {{cite web|title=Archivio Tommaso Campanella|url=http://www.iliesi.cnr.it/ATC/index_campanella.php|work=Archivio dei filosofi del Rinascimento|publisher=Istituto per il Lessico Intellettuale Europeo e Storia delle Idee|accessdate=2017-09-17|archive-date=26 вересня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170926191011/http://www.iliesi.cnr.it/ATC/index_campanella.php}}
* {{cite web|author=Germana Ernst|title=Tommaso Campanella|url=https://plato.stanford.edu/entries/campanella/#Univ|date=2005|work=Stanford Encyclopedia of Philosophy|accessdate=2017-09-28|archive-date=11 березня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170311022505/https://plato.stanford.edu/entries/campanella/#Univ}}

{{ВП-портали|Література|Фантастика|Література|Наукова фантастика|Італія}}
[[Категорія:Утопічні романи]]
[[Категорія:Науково-фантастичні романи Італії]]
[[Категорія:Романи, перекладені українською мовою]]
[[Категорія:книги 1602]]

Шаблони, використані на цій сторінці:

Шаблон:-. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Catalog lookup link (редагувати)
Шаблон:Category other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Comment (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Comment/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:DOI (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:If1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ifempty (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-it (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-la (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:PAGENAMEBASE (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Plainlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refbegin (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refbegin/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refend (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Replace (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sfn (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Str endswith (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str len (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str rep (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Unbulleted list (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p17 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p373 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p856 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:±. (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Біблія (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Біблія/Abbr (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:ВП-портали (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Видання (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Картка книги (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Книга (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:М. (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:МалПорталу (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:МалПорталу/шаблон (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нп (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Портали (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Портали/+ (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/! (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/випуск (редагувати)
Шаблон:Публікація/місце (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/серія (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/стандартні номери (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/сторінки (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Публікація/том (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Catalog lookup link (редагувати)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Dates (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Datetime (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Footnotes (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:If empty (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:List (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal/images/other (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources-utils (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String2 (редагувати)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data/scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Interproject (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/date (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/media (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:WikidataSelectors (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)

Повернення до сторінки «Місто Сонця».

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Місто_Сонця