Перегляд вихідного коду сторінки Користувач:Stiltezh/Сократ

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
<!--{{Короткий опис|Класичний грецький афінський філософ (прибл. 470 – 399 рр. до н. е.)}}
{{Use dmy dates|date=березень 2020}}
{{About|класичного грецького філософа|аттичного оратора|Ісократ||Сократ (значення)}}-->
{{Philosopher
| ім'я                = Сократ
| оригінал імені      = Σωκράτης
| зображення          = Socrate du Louvre.jpg
| alt                 = Мармурова голова Сократа
| опис                = Мармурова голова Сократа в [[Лувр]]і (копія бронзової голови роботи [[Лісіпп]]а)
| дата народження     = {{circa|470&nbsp;до н. е.}}
| місце народження    = [[деми|дем]] [[Алопека]], [[Стародавні Афіни|Афіни]]
| дата смерті         = 399 до н. е. ({{circa|71}}) <!--PLEASE SEE TALK PAGE BEFORE CHANGING DATE-->
| місце смерті        = Афіни
| причина смерті      = Страта за допомогою [[вимушене самогубство|вимушеного]] [[Способи самогубства#Отрута|самогубства через отруєння]]
| подружжя            = [[Ксантіппа]], [[Мірто]]
| діти                = [[Лампрокл]], [[Менексен]], Софроніск
| сім'я               = [[Софроніск]] (батько), Фінарета (мати), Патрокл (зведений брат)
| ера                 = [[Давньогрецька філософія]]
| регіон              = [[Західна філософія]]
| традиційна школа    = [[Класична грецька філософія]]
| видатні студенти    = {{hlist|[[Платон]]|[[Ксенофонт]]|[[Антисфен]]|[[Арістіпп з Кирени|Арістіпп]]|[[Алківіад]]|[[Критій]]}}
| інтереси            = [[епістемологія]], [[етика]], [[телеологія]]
| ідеї                = {{plainlist}}
* [[Овід (філософія та суспільні науки)|Соціальний овід]]
* [[Сократівський діалог]]
* [[Моральний інтелектуалізм#Античний моральний інтелектуалізм|Сократівський інтелектуалізм]]
* [[Іронія#Сократівська іронія|Сократівська іронія]]
* [[Метод Сократа]]
* [[Я знаю, що нічого не знаю|Парадокс Сократа]]
* [[Сократівське запитання]]
* "[[Недосліджене життя не варте того, щоб жити]]"
{{endplainlist}}
| під впливом         = [[Продік]], [[Анаксагор]], [[Архелай (філософ)|Архелай]], [[Діотіма]], [[Дамон]], [[Парменід]]
| вплинув на          = Практично вся наступна [[західна філософія]], особливо його послідовники, зокрема [[Платон]], [[Ксенофонт]], [[Антисфен]], [[Арістіпп з Кирени|Арістіпп]], [[Евклід Мегарський]], [[Федон Елідський]]
}}
'''Сократ''' (<!--{{lang-grc-gre|[[:en:wikt:Σωκράτης|Σωκράτης]]}}; {{МФА2|ˈsɒkrətiːz}};{{sfn|Джонс|2006}} -->{{circa|470}}–<!--БУДЬ ЛАСКА, ДИВІТЬСЯ ОБГОВОРЕННЯ ПЕРЕД ЗМІНОЮ НАСТУПНОЇ ДАТИ-->399&nbsp;до н. е.)&nbsp;— [[греки|грецький]] філософ з [[Афіни|Афін]], який вважається засновником [[західна філософія|західної філософії]] та одним з перших філософів [[етика|етичної]] традиції думки.<ref>{{cite web |url=https://www.nationalgeographic.com/culture/article/socrates |назва=Who was Socrates? |прізвище=Раттіні |ім'я=Крістін Бейрд |дата=11 березня 2019 |вебсайт=[[National Geographic]] |мовою=англ. |переклад-назви=Хто такий Сократ? |дата-доступу=8 січня 2023}}</ref> Загадкова постать, Сократ не написав жодного тексту і відомий в основному завдяки посмертним розповідям [[письменники-класики|класичних письменників]], зокрема, його учнів [[Платон]]а і [[Ксенофонт]]а. Ці розповіді написані у формі [[діалог]]ів, в яких Сократ і його співрозмовники обговорюють якусь тему в стилі запитань і відповідей; вони дали початок літературному жанру [[сократівський діалог|сократівського діалогу]]. Суперечливі свідчення про Сократа роблять реконструкцію його філософії майже неможливою — ситуація, відома як [[проблема Сократа|сократівська проблема]]. Сократ був полярною фігурою в афінському суспільстві. У 399 році до н. е. його звинуватили у безбожництві та розбещенні молоді. Після [[суд над Сократом|суду]], який тривав один день, його [[засуджений до страти|засудили до страти]]. Свій останній день він провів у в'язниці, відмовившись від пропозицій допомогти йому втекти.

[[Діалоги Платона]] є одними з найповніших розповідей про Сократа, які дійшли до нас з античності. Вони демонструють сократівський підхід до таких галузей філософії, як [[раціоналізм]] та [[етика]]. Платонівський Сократ дав своє ім'я концепції [[Метод Сократа|методу Сократа]], і навіть [[Сократівська іронія|сократівської іронії]]. Сократівський метод запитання, або [[Метод Сократа#Метод|еленхус]], формується в діалозі з використанням коротких питань і відповідей, уособленням якого є ті платонівські тексти, у яких Сократ та його співрозмовники розглядають різні аспекти проблеми або абстрактного сенсу, що зазвичай стосується однієї з чеснот, й опиняються в [[апорія|глухому куті]], зовсім не в змозі визначити те, що, як їм здавалося, вони зрозуміли. Сократ відомий тим, що зазначав про своє повне [[Я знаю, що нічого не знаю|невігластво]]; він казав, що єдине, що він усвідомлює, це своє незнання, намагаючись натякнути, що усвідомлення нашого незнання є першим кроком у філософствуванні.

Сократ вплинув на філософів пізньої [[антична філософія|античності]] і далі надає його в [[Філософія Нового часу|сучасну епоху]]. Сократа вивчали середньовічні та ісламські вчені, він відіграв важливу роль у думці [[Італійське Відродження|італійського Відродження]], особливо в рамках [[ренесансний гуманізм|гуманістичного руху]]. Цікавість до Сократа не слабшала, що знайшло свій відбиток у роботах [[Серен К'єркегор|Серена К'єркегора]] і [[Фрідріх Ніцше|Фрідріха Ніцше]]. Зображення Сократа в мистецтві, літературі та популярній культурі зробили його широко відомою фігурою в західній філософській традиції.

== Джерела та проблема Сократа ==
Сократ не документував своїх вчень. Усе, що ми знаємо про нього, отримано з оповідань інших людей: переважно філософа [[Платон]]а та історика [[Ксенофонт]]а, які обидва були його учнями; афінського комічного драматурга [[Арістофан]]а (сучасника Сократа); та учня Платона [[Арістотель|Арістотеля]], який народився після смерті Сократа. Часто суперечливі оповідання цих давніх авторів, лиш ускладнюють здатність вчених правдиво відновити справжні думки Сократа, і це складнощі відомо як проблема Сократа.{{sfnm|1a1=Ґатрі|1y=1972|1pp=5–7|2a1=Доріон|2y=2011|2pp=1–2|3a1=Мей|3y=2000|3p=9|4a1=Вотерфілд|4y=2013|4p=1}} Роботи Платона, Ксенофонта та інших авторів, які використовують образ Сократа як інструмент дослідження, написані у формі діалогу між Сократом та його співрозмовниками та є основним джерелом інформації про життя та думки Сократа. [[Сократівський діалог]] (''logos sokratikos'')&nbsp;— термін, придуманий Арістотелем для опису цього новоствореного літературного жанру.{{sfnm|1a1=Мей|1y=2000|1p=20|2a1=Доріон|2y=2011|2p=7|3a1=Вотерфілд|3y=2013|3p=1}} Хоча точні дати написання невідомі, деякі з них, ймовірно, були написані після смерті Сократа.{{sfn|Дьорінг|2011|pp=24–25}} Як уперше зазначив Арістотель, ступінь правдивості зображення Сократа в діалогах є предметом деяких суперечок.{{sfn|Доріон|2011|pp=7–9}}

=== Платон і Ксенофонт ===
Ксенофонт не був досвідченим філософом.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=13–15}} Він не міг ні повністю осмислити, ні сформулювати аргументи Сократа.{{sfn|Ґатрі|1972|p=15}} Він захоплювався Сократом за його розум, патріотизм та хоробрість на полі бою.{{sfn|Ґатрі|1972|p=15}} Він обговорює Сократа в чотирьох роботах: «''[[Мемуари (Ксенофонт)|Мемуари]]''», «''[[Ойкономікос]]''», «''[[Симпозіум (Ксенофонт)|Симпозіум]]''» та «''[[Апологія Сократа (Ксенофонт)|Апологія Сократа]]''». Згадує також історію за участю Сократа у своєму «''[[Анабазис (Ксенофонт)|Анабазисі]]''».{{sfn|Ґатрі|1972|pp=15–16 & 28}} В «''Ойкономікос''» розповідається про дискусію щодо практичних питань сільського господарства.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=15–16}} Як і «''[[Апологія Сократа (Платон)|Апологія]]''» Платона, «''Апологія''» Ксенофонта описує суд над Сократом, але ці роботи істотно розходяться, за словами [[Вільям Ґатрі|Вільяма Ґатрі]], розповідь Ксенофонта зображує Сократа «нестерпно самовдоволеним і самозаспокоєним».{{sfn|Ґатрі|1972|p=18}} «''Симпозіум''»&nbsp;— це діалог Сократа з іншими видатними афінянами під час пообідньої бесіди, але він значно відрізняється від «''[[Симпозіум (Платон)|Симпозіуму]]''» Платона: у ньому немає збігу в списку гостей.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=20–23}} У «''Мемуари''» він захищає Сократа від звинувачень у розбещенні молоді та протистоянні богам; по суті, це збірка різних історій, зібраних разом, щоби збудувати нову [[wikt:апологія|апологію]] Сократа.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=25–26}}

Уявлення Платона про Сократа не є однозначним.{{sfnm|1a1=Ґатрі|1y=1972|1pp=29–31|2a1=Доріон|2y=2011|2p=6}} Платон був учнем Сократа й пережив його п'ять десятиліть.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=|p=30}} Наскільки правдиво Платон представляє якості Сократа, предмет дискусії; думка про те, що він не представляв поглядів, відмінних від поглядів самого Сократа, не поділяється багатьма сучасними вченими.{{sfnm|1a1=Ґатрі|1y=1972|1pp=29–33|2a1=Вотерфілд|2y=2013|2pp=3–4}} Причиною цих сумнівів є непослідовність характеру Сократа, що він представляє.{{sfnm|1a1=Мей|1y=2000|1p=20|2a1=Доріон|2y=2011|2p=6–7}} Одне з поширених пояснень цієї непослідовності полягає в тому, що Платон спочатку намагався точно уявити історичного Сократа, тоді як пізніше у своїх працях він із задоволенням вставляв у слова Сократа свої власні погляди. За такого розуміння існує різницю між ''сократичним'' Сократом ранніх робіт Платона і ''платонічним'' Сократом пізніх робіт Платона, хоча межі між ними здаються розмитими.{{sfnm|1a1=Мей|1y=2000|1p=20|2a1=Вотерфілд|2y=2013|2pp=3–4}}

Розповіді Ксенофонта і Платона різняться в поданні Сократа як особистості. Сократ Ксенофонта нудніший, менш гумористичний і менш іронічний, ніж Сократ Платона.{{sfn|Ґатрі|1972|p=15}}{{sfn|Мей|2000|pp=19–20}} Сократу Ксенофонта також не вистачає філософських рис платонівського Сократа — невігластва, сократівського методу або ''еленхус'', і він вважає, що ''енкратея'' (самоконтроль) має ключове значення, що не так у випадку з платонівським Сократом.{{sfn|Доріон|2011|pp=4, 10}} Загалом, сократівські діалоги не можуть допомогти нам реконструювати історичного Сократа навіть у тих випадках, коли їхні оповідання перетинаються, оскільки автори могли впливати на оповідання одне одного.{{sfn|Вотерфілд|2013|pp=10-13}}

=== Арістофан та інші джерела ===
Письменники [[Давньогрецька комедія|афінської комедії]], зокрема [[Арістофан]], також коментували Сократа. Найбільш важливою комедією Арістофана щодо Сократа є «''[[Хмари (п'єса)|Хмари]]''», у якій Сократ є центральним персонажем.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=39–41}} У цій драмі Арістофан представляє карикатуру на Сократа, яка схиляється до [[софізм]]у,{{sfn|Ґатрі|1972|pp=39–51}} висміюючи Сократа як безглуздого атеїста.{{sfn|Ahbel-Rappe|2011|p=5}} Сократ у «''Хмарах''» цікавиться [[натурфілософія|натурфілософією]], що відповідає його зображенню Платоном у ''«[[Федон (Платон)|Федон]]»''. Безсумнівно, що до 45 років Сократ уже завоював інтерес афінян як філософ. Неясно, чи корисний твір Арістофана для реконструкції історичного Сократа.{{sfn|Вотерфілд|2013|pp=7-8}}

Інші античні автори, що писали про Сократа, були [[Антисфен]], [[Арістіпп із Кирени]], Брісон, [[Евклід Мегарський]], [[Есхін зі Сфетту]], [[Критон (Платон)|Критон]], [[Федон Елідський]], Цебес та Арістотель, усі вони писали після смерті Сократа.{{sfnm|1a1=Vlastos|1y=1991|1p=52|2a1=Kahn|2y=1998|2pp=1–2}} Арістотель не був сучасником Сократа; він 20 років навчався у [[Академія Платона|Академії Платона]].{{sfnm|1a1=Ґатрі|1y=1972|1pp=35–36|2a1=Вотерфілд|2y=2013|2p=8}} Арістотель ставиться до Сократа без упередженості Ксенофонта і Платона, які були емоційно прив'язані до Сократа, і ретельно аналізує доктрини Сократа як філософа.{{sfn|Ґатрі|1972|p=38}} Арістотель був знайомий із різними письмовими та не письмовими історіями про Сократа.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=38–39}} Його внесок у вивчення Сократа невеликий і здебільшого зайнятий ранніми діалогами Платона.{{sfnm|1a1=Доріон|1y=2011|1pp=11,16|2a1=Вотерфілд|2y=2013|2p=11}} Є також загальні сумніви щодо його надійності щодо історії філософії,{{sfn|Вотерфілд|2013|pp=8-11}} проте його свідчення життєво важливі розуміння Сократа.{{sfn|Вотерфілд|2013|p=11}}

=== Проблема Сократа ===
Джерела, близькі до Сократа хронологічно, суперечливі. Основна їхня проблема в тому, що вони по-різному, найчастіше діаметрально протилежно, описують не лише особистість, а й ідеї Сократа.{{sfn|Доріон|2011|pp=1–3}} На їх основі без ретельного наукового аналізу неможливо визначити, яким же був Сократ насправді. Проблема «пошуку справжнього Сократа» отримала назву «проблема Сократа». Одним із перших це питання порушив на початку XIX століття німецький філософ [[Фрідріх Шляєрмахер]]. У своїй фундаментальній роботі 1818 року ''«Цінність Сократа як філософа»'' він розкритикував оповідання Ксенофонта; його нападки були широко прийняті та призвели до виникнення більшого дискурсу. Шляєрмахер критикував Ксенофонта за його наївну ілюстрацію Сократа. Ксенофонт був насамперед військовим, стверджував філософ, і тому не мав можливості сформулювати ідеї Сократа. Крім того, Ксенофонт був упереджений у своєму зображенні свого колишнього друга та вчителя: він вважав, що із Сократом несправедливо поводилися в Афінах, і прагнув довести свою точку зору, а не дати неупереджений аналіз. У результаті, він представив Сократа традиціоналістом, який власним прикладом навчає чесноти. «Істинну» суть вчення Сократа, на думку Шляєрмахера, відтворив у своїх працях Платон.{{sfn|Доріон|2011|pp=2–3}} На початку XX століття оповідання Ксенофонта було значною мірою відкинуто.{{sfn|Доріон|2011|p=5}}

Філософ [[Карл Йоєль]], спираючись на арістотелівське трактування ''logos sokratikos'', припустив, що сократівські діалоги здебільшого вигадані: на думку Йоєля, автори діалогів просто наслідували деякі сократівські риси діалогу.{{sfn|Доріон|2011|pp=7–10}} У середині XX століття такі філософи, як [[Олоф Ґіґон]] та [[Ежен Дюпрель]], ґрунтуючись на аргументах Йоєля, запропонували, що вивчення Сократа має бути зосереджено на різних версіях його характеру та переконань, а не прагнути до реконструкції історичного Сократа.{{sfn|Доріон|2011|pp=12–14}} Пізніше дослідник античної філософії [[Ґреґорі Властос]] висловив припущення, що ранні сократичні діалоги Платона більш відповідають іншим доводам існування історичного Сократа, ніж його пізні праці, аргумент ґрунтується на протиріччях в еволю��ії зображення Сократа Платоном. Властос повністю ігнорував розповідь Ксенофонта, крім тих випадків, коли вона узгоджується з розповіддю Платона.{{sfn|Доріон|2011|pp=12–14}} Зовсім недавно [[Чарльз Кан]] зміцнив скептичну позицію щодо нерозв'язної проблеми Сократа, припустивши, що тільки ''«Апологія»'' Платона має якесь історичне значення.{{sfn|Доріон|2011|pp=17–18}}

== Біографія ==
[[Файл:Battle of Potidaea Socrates saving Alcibiades (detail).jpg|thumb|[[Облога Потідеї]] (432 до н. е.): Афіняни проти коринфян (деталь). Сцена із Сократом (у центрі), який рятує Алківіада. Гравюра XVIII ст.{{sfn|Ґатрі|1972|p=2}}]]
Сократ народився в 470 або 469 році до н. е. у сім'ї скульптора Софроніска та повитухи Фінарети з [[деми|дема]] [[Алопека]], розташованого біля південного міського муру Афін. У [[Діоген Лаертський|Діогена Лаертського]] наведено інформацію: «''Народився він [Сократ] (як повідомляє [[Аполлодор Афінський|Аполлодор]] у „Хронології“) при [[архонт]]і Апсефіоні, у четвертий рік 77-ї олімпіади, шостого [[фаргеліон]]у''». Четвертий рік 77-ї олімпіади відповідає другій половині 469 та першій половині 468 року до н. е. На час суду навесні 399 року до н. е., що зафіксовано в діалогах Платона, Сократу було 70 років. Якщо сучасні джерела вважають інформацію про рік народження несуперечливою, то дата "6 фаргеліону" виглядає сумнівною. Вона посідає одинадцятий місяць афінського календаря, сучасний червень. Таким робом, якщо Сократ народився 6 фаргеліона при архонті Апсефіоні, то на момент суду йому було б 69, а не 70 років. 6 і 7 фаргеліону афіняни святкували [[Таргелії]], присвячені народженню [[Артеміда|Артеміди]] та [[Аполлон]]а. Можливо прив'язано день народження Сократа до появи бога мудрості Аполлона.{{sfn|Суріков|2011|pp=44—46}}

У Сократа був єдиноутробний брат Патрокл від Фінарети та якогось Хередема. У літературі існують два протилежних погляди щодо старшинства Патрокла чи Сократа. У діалозі Платона «Евтидем», у якому описано розмову Сократа незадовго до суду, філософ згадує брата, який «якщо прийде, лиш зіпсує справу».{{sfn|Платон|1990|p=190|loc=Євтидем 297 d}} За однією версією, Патрокл народився в першому шлюбі Фінарети. Після того, як Хередем помер або пара розлучилася, Фінарета вийшла заміж повторно за Софроніска. За іншою версією, першим чоловіком Фінарети був Софроніск, а другим Хередем. Версія про старшинство Сократа ґрунтується на тому, що на момент суду йому було 70 років. Відповідно, з огляду на літній вік Сократа, логічно припустити, що живий на той момент Патрокл був молодшим, а не старшим братом. Саме тоді повитухами в Стародавній Греції ставали жінки у віці. У такий спосіб, бувши [[повитуха|повитухою]], Фінарета навряд чи могла повторно вийти заміж і народити другу дитину.{{sfn|Нейлз|2002|pp=234—235}}{{sfn|Суріков|2011|p=48}}

Також у літературі є кілька версій щодо знатності Сократа. Одну з них, найпоширенішу, німецький філософ [[Фрідріх Ніцше]] висловив кількома словами: «''Сократ був черню''», себто належав до нижчих верств суспільства. Цю думку поділяють у повному обсязі історики. Ще в античності [[схолія|схоліасти]] трактували слова Сократа в діалозі «[[Алківіад I]]»: «''Та й мій рід, благородний Алківіад, сходить до [[Дедал]]а, а Дедал походить від [[Гефест]]а, сина [[Зевс]]а''» як вказівку на почесне походження. Проте, великий фахівець з афінської генеалогії І. Топфер заперечував існування в Аттиці роду Дедалідів. Можливо, йдеться про міфічного прабатька скульпторів, до яких по батькові ставився й Сократ, Дедалі, на кшталт прабатька [[асклепіади|лікарів-асклепіадів]] [[Асклепій|Асклепія]].{{sfn|Суріков|2011|pp=48—53}}

Більш вагомим аргументом на користь почесного походження Сократа є близькі відносини родини Сократа із сім'єю [[Арістід|Арістіда Справедливого]], що походить з боку матері роду [[Керіки|Керіків]]. Син Арістіда Лісімах дружив із Софроніском, а син Лісімаха Арістид Молодший підтримував близькі відносини із Сократом. Також у контексті біографії Сократа пізньоантичні джерела часто згадують родичку Арістіда [[Мірто]]. Про знатність Сократа може свідчити і його шлюб із [[Ксантіппа|Ксантіппою]]. Її ім'я притаманно афінській аристократії передусім роду Бузігів, якого ставився зокрема й [[Перікл]]. Про належність Сократа до знаті опосередковано свідчать його сучасник [[Ксенофонт]] і який жив пізніше [[Арістотель]]. Так, Арістотель у «''Риториці''» писав: «''прекрасно обдаровані пологи вироджуються в навіжені характери, як, наприклад, нащадки Алківіада й Діонісія Старшого, а пологи солідні — в дурість і млявість, як, наприклад, нащадки [[Кімон]]а, Перікла та Сократа''».{{sfn|Арістотель|2010|loc=II. XV}} Тобто Арістотель поставив рід Сократа на один рівень із найзнатнішими афінськими родами Філаїдів та Бузігів. Учень Сократа Ксенофонт наводить такі слова вчителя: «''Невже ти соромишся валяльників, черевичків, теслярів, ковалів, хліборобів, купців, ринкових торговців, які думають тільки про те, щоби їм купити щось дешевше і продати дорожче? Адже з усіх і складається [[екклесія|народні збори]]''»{{sfn|Ксенофонт|2003|p=110|loc=[[Мемуари (Ксенофонт)|Мемуари]] III. 7. 6}}. Якби Сократ належав до низів суспільства, подібні характеристики ставилися б до нього самому. Також необхідно враховувати, що серед численних учнів Сократа було багато аристократів, які сприймали вчителя представником свого кола, а не простолюдином.{{sfn|Суріков|2011|pp=53—55}}

=== Сім'я ===
[[Файл:Reyer Jacobsz. van Blommendael, Socrate, ses deux épouses et Alcibiade, 1675. Huile sur toile, 210 x 198 cm. Strasbourg, Musée des Beaux-Art.jpg|thumb|left|upright=1.1|«''Сократ, дві його дружини та Алківіад''» [[Рейєр ван Бломендаль|Рейєра ван Бломендаля]]. Замість горщика [[Ксантіппа]] обливає чоловіка холодною водою з [[гідрія|гідрії]].]]

Згідно з античною традицією, у Сократа були одна або дві дружини і три сини. Одружився Сократ пізно, у віці близько п'ятдесяти років. Весілля з [[Кстаніппа|Ксантіппою]] відбулося після 423 року до н. е. Це припущення пов'язане з датою постановки [[Арістофан]]ом комедії «''[[Хмари (п'єса)|Хмари]]''», у якій немає інформації про дружину Сократа. У діалозі «''[[Федон (Платон)|Федон]]''» [[Платон]] згадав Ксантіппу, яка завітала до чоловіка з трьома дітьми. Старшому {{нп|треба=Лампрокл|текст=Лампроклу|мова=en|є=Lamprocles}} було менш як 20 років, молодших Софроніска та {{нп|треба=Менексен|текст=Менексена|мова=en|є=Menexenus}} тримала на руках.{{sfn|Кессіді|1988|p=20}}{{sfn|Суріков|2011|pp=55, 149}} У Стародавніх Афінах існувала традиція називати дітей на ім'я дідів, причому пріоритет віддавали більш відомому і знатному предку. Оскільки другого сина Сократа Софроніска назвали на честь {{нп|треба=Софроніск|текст=діда по батьківській стороні|мова=en|є=Sophroniscus}}, то, можливо, першого — Лампрокла — на ім'я батька Ксантіппи. У джерелах збереглися згадки про ймовірного тестя Сократа афінського музиканта V століття до н. е. Лампрокла.{{sfn|Нейлз|2002|p=299}}{{sfn|Суріков|2011|pp=145—146}}

На відміну від Ксантіппи, інформація про другу дружину [[Мірто]] вкрай суперечлива. Діоген Лаертський назвав Мірто дочкою,{{sfn|Діоген|1915|p=101|loc=II. 26}} Плутарх — онукою,{{sfn|Плутарх|1994|loc=Арістид 27}} Афіней — правнучкою Арістіда.{{sfn|Афіней|3 ст. н. е.|loc=XIII. 555 d — 556 a}} Точно така сама невизначеність існує щодо ролі Мірто в житті Сократа. Згідно з одними авторами, Мірто була дружиною філософа чи то до, чи то після, чи то одночасно з Ксантіппою. Згідно з іншими, Сократ узяв над Мірто опіку, коли та овдовіла і впала в крайню скруту. Двоєженство Сократа пояснювали надзвичайною ситуацією в Стародавніх Афінах. За однією з версій, на тлі втрат у [[пелопоннеська війна|пелопоннеській війні]] для збільшення народжуваності громадянам дозволили мати двох дружин. Можливо, Мірто була наложницею або підопічною Сократа{{sfn|Нейлз|2002|pp=209—210}}{{sfn|Суріков|2011|p=54}} Найбільш анекдотичну історію про взаємини Ксантіппи та Мірто описав [[Аристоксен|Аристоксен Тарентський]]. Дві жінки вічно воювали одна з одною, а в перервах могли об'єднатися і удвох накинутися на Сократа. Філософ намагався не втручатися в їхні сварки, а тільки з посмішкою спостерігав за з'ясуванням взаємин.{{sfn|Суріков|2011|p=54}}{{sfn|Гараджа|2019|p=203}}

Обставини в сім'ї Сократа і сварливий характер Ксантіппи стали «притчею во язиціх» Стародавніх Афін. Ім'я Ксантіппи стало прозивним для сварливої дружини. Сучасні вчені підкреслюють відмінність у характерах Сократа і Ксантіппи. Молоду й далеку від філософії жінку не могло тішити проведення часу Сократа на вулицях і площах у бесідах з учнями. Турботи про дітей і домашнє господарство лягали винятково на Ксантіппу. Це призводило до постійних скандалів і образ, які Сократ сприймав із філософським спокоєм. Для античних авторів взаємовідносини Ксантіппи та Сократа стали джерелом для численних жартів, протиставлення філософа та сварливої дружини. Попри кепський характер, історики вважають Ксантіппу турботливою матір'ю, яка по-своєму любила чоловіка.{{sfn|Нерсесянц|1977|p=100}}{{sfn|Кессіді|1988|pp=18—20}}{{sfn|Суріков|2011|p=143}}

Молодший сучасник Сократа [[Ксенофонт]] двічі згадує кепський характер Ксантіппи. У розділі «''[[Мемуари (Ксенофонт)|Мемуарів]]''», присвяченому розмові Сократа із сином, Лампрокл дає такі характеристики матері: «''ніхто не міг би витримати її важкого характеру''», «''[…] вона говорить такі слова, що будь-хто, імовірніше, продасть своє життя, ніж буде їх слухати''».{{sfn|Ксенофонт|2003|p=|loc=[[Мемуари (Ксенофонт)]] II. 2}} У «''[[Симпозіум (Ксенофонт)|Симпозіумі]]» [[Антисфен]] запитує: «''Якщо ти дійшов такого висновку, Сократе, то чому ти не повчаєш власну дружину, Ксантіппу, натомість, даєш їй змогу залишитися, з усіх дружин, які є, і які коли-небудь будуть, найсварливішою?''». Сократ не сперечається з учнем і не заступається за дружину. Він, ніби виправдовуючись, порівнює себе з професійними наїзниками. Тому, хто зможе впоратися з неслухняним конем, буде легко впоратися з усіма іншими. Точно так само й Сократ, навчившись переносити Ксантіппу, почувається легко й невимушено з іншими людьми.{{sfn|Ксенофонт|2003|с=|loc=[[Бенкет (Ксенофонт)|Бенкет]] 2. 10}}{{sfn|Нерсесянц|1977|с=99}}{{sfn|Кессіді|1988|с=18—20}}

Пізньоантичний автор [[Діоген Лаертський]] (180–240) наводить кілька відомих анекдотів про Сократа і Ксантіппу. Коли, після чергової сварки, Ксантіппа облила чоловіка водою, Сократ сказав: «після грому йде дощ».{{sfn|Діоген|1915|p=104|loc=II. 36—37}}{{sfn|Суріков|2011|pp=143—144}} Історії про непрості стосунки Сократа з дружиною виникали не тільки в античності, а й у пізніших епохах.

=== Суд над Сократом ===
У 399 році до н. е. Сократ постав перед судом за звинуваченням у розбещенні афінської молоді та в нечесті.{{sfn|Мей|2000|p=30}} Сократ безрезультатно захищався. Він був визнаний винним більшістю голосів присяжних, що складалися із сотні афінських громадян, і, за звичаєм, запропонував власне покарання: за послуги, які ''він'' надав місту, держава мала надати йому безплатне харчування та житло.{{sfn|Мей|2000|pp=47–48}} Як альтернатива він запропонував оштрафувати його на одну [[wikt:міна|міну]] срібла (за його словами, це все, що в нього було).{{sfn|Мей|2000|pp=47–48}} Присяжні відхилили його пропозицію та винесли смертний вирок.{{sfn|Мей|2000|pp=47–48}} Офіційні звинувачення були такими: (1) розбещення молоді; (2) поклоніння хибним богам та (3) відмова від державної релігії.{{sfn|Мей|2000|p=40}}

Звинувачення Сократу висунули в політично напружених обставинах.{{sfn|Нейлз|2020|loc=A Chronology of the historical Socrates}} У 404 році до н. е. афіняни були розбиті спартанцями у вирішальній військово-морській битві за Егоспотами, після чого спартанці взяли в облогу Афіни. Вони замінили демократичний уряд новим, проолігархічним урядом, названим «[[тридцять тиранів]]».{{sfn|Нейлз|2020|loc=A Chronology of the historical Socrates}} Через їхні тиранічні заходи деякі афіняни організували рух за повалення «тиранів», їм вдалося це зробити на короткий час, поки не прийшло прохання спартанців про допомогу «тридцяти» й не було знайдено компромісу. Однак, коли спартанці знову пішли, демократи скористалися можливістю вбити олігархів і повернути собі владу в Афінах.{{sfn|Нейлз|2020|loc=A Chronology of the historical Socrates}}

Звинувачення проти Сократа були висунуті поетом [[Мелет]]ом, який вимагав страти відповідно до звинувачення в [[асебея|асебеї]].{{sfn|Нейлз|2020|loc=A Chronology of the historical Socrates}} Іншими обвинувачами були [[Аніт]] та Лікон. Через місяць чи два, наприкінці весни чи на початку літа, розпочався суд, який, ймовірно, тривав майже цілий день.{{sfn|Нейлз|2020|loc=A Chronology of the historical Socrates}} Існували два основні джерела звинувачень, що ґрунтуються на релігії. По-перше, Сократ відкидав антропоморфізм традиційної грецької релігії, заперечуючи, що боги чинять погано, як люди. По-друге, він, схоже, вірив у даймоніона — внутрішній голос, що має, як передбачали його обвинувачі, божественне походження.{{sfn|Нейлз|2020|loc=A Chronology of the historical Socrates}}

Апологія Платона починається з того, що Сократ відповідає на різні чутки проти нього, які стали приводом для звинувачення.{{sfn|Мей|2000|p=31}} По-перше, Сократ захищається від чуток про те, що він [[досократики|філософ-натураліст]] і атеїст (чи [[софіст]]), як це зображено в «''[[Хмари (п'єса)|Хмарах]]''» Арістофана.{{sfn|Мей|2000|pp=33–39}} На звинувачення в розбещенні молоді Сократ відповідає, що ніколи нікого не розбещував навмисно, оскільки, розбещуючи когось, він ризикує бути розбещеним у відповідь, а це нелогічно, оскільки розбещення — явище небажане.{{sfn|Мей|2000|pp=41–42}} За другим звинуваченням Сократ вимагає роз'яснень. У відповідь Мелет повторює звинувачення в тому, що Сократ — атеїст. Сократ зазначає суперечність між атеїзмом та поклонінням хибним богам.{{sfn|Мей|2000|p=42}} Потім він заявляє, що є «божим даром» для афінян, оскільки його діяльність зрештою приносить користь Афінам; тому, засудивши його на смерть, Афіни самі опиняться в найбільшому програші.{{sfn|Мей|2000|p=43}} Після цього він каже, що, хоча жодна людина не може досягти мудрості, прагнення до неї — найкраще, що може зробити людина, натякаючи на те, що гроші та престиж не такі цінні, як заведено вважати.{{sfn|Мей|2000|pp=45–46}}
[[Файл:David - The Death of Socrates.jpg|thumb|«''[[Смерть Сократа]]''» [[Жак-Луї Давід]]а (1787). В останню ніч у в'язниці Сократа відвідали друзі. Його бесіда з ними стала приводом для написання Платоном «''Критона''» і «''Федона''».{{sfn|Ґатрі|1972|pp=65–66}} ]]

Сократу запропонували альтернативне покарання після визнання його винним. Він міг попросити дозволу залишити Афіни й жити у вигнанні, але цього не зробив. Натомість за словами Платона, він попросив накласти на нього штраф, а також запропонував щодня надавати йому безплатне харчування на знак визнання його заслуг перед Афінами. Проте, за словами Ксенофонта, Сократ не зробив жодних пропозицій.{{sfnm|1a1=Ґатрі|1y=1972|1pp=63–65|2a1=Ahbel-Rappe|2y=2011|pp=16-17|3a1=Обер|3y=2010|3p=146}} Присяжні висловилися за страту, змусивши його випити чашу [[болиголов плямистий|болиголова]] (отруйної рідини).{{sfn|Ґатрі|1972|pp=64–65}} У відповідь Сократ попередив присяжних та афінян, що критика на їхню адресу з боку його численних учнів неминуча, якщо вони не стануть хорошими людьми.{{sfn|Мей|2000|pp=47–48}} Після затримки, викликаної афінськими релігійними церемоніями, Сократ провів останній день у в'язниці. Його відвідали друзі та запропонували йому можливість тікати, від якої він відмовився.{{sfnm|1a1=Ґатрі|1y=1972|1pp=20 & 65–66|2a1=Обер|2y=2010|2p=146}}

Питання, що спонукало афінян засудити Сократа, залишається спірним поміж учених.{{sfn|Ралковскі|2013|p=302}} Існують дві теорії: перша — Сократ був засуджений із релігійних мотивів; друга — його звинуватили й засудили з політичних причин.{{sfn|Ралковскі|2013|p=302}} Інша, більш сучасна інтерпретація синтезує релігійну та політичну теорії, стверджуючи, що релігія та держава не були поділені в стародавніх Афінах.{{sfn|Ралковскі|2013|p=323}}

На користь аргументу про релігійні переслідування говорить той факт, що в розповідях Платона та Ксенофонта про судовий процес основна увага приділяється звинуваченням у безбожності. У цих оповіданнях Сократ зображується як людина, яка не робить жодних зусиль, щоб оскаржити той факт, що він не вірив в афінських богів. Проти цього аргументу говорить той факт, що багато скептиків і філософів-атеїстів у цей час не зазнавали переслідувань.{{sfn|Ралковскі|2013|pp=319–322}} Згідно з аргументом про політичне переслідування, Сократ став мішенню, бо його сприймали як загрозу демократії.{{sfn|Ралковскі|2013|pp=307–308}} Правда, Сократ не виступав за демократію під час правління Тридцяти тиранів і більшість його учнів були також проти демократів. Доказ про те, що це було політичне переслідування, зазвичай заперечується на підставі того, що була амністія, яку проголосили афінським громадянам у 403 році до н. е., щоби запобігти ескалації громадянської війни після падіння «тридцяти». Однак, як показує текст суду над Сократом та інші тексти, обвинувачі могли підкріпити свою риторику подіями, що відбулися раніше 403 року до н. е.{{sfn|Ралковскі|2013|pp=303–304}}

=== Смерть ===
{{main|Федон (Платон)}}
{{Вставка
|Вирівнювання    = right
|Ширина          = 350px
|Заголовок       = Платон. «''[[Федон (Платон)|Федон]]''». 118
|Текст           = Уже майже половина тіла задубіла, й тоді Сократ відслонив голову — він лежав, закутавшись, — і сказав (а були це його останні слова):<br> — [[Крітон]]е, ми винні Асклепію півня. Тож віддайте його, не забудьте.<br> — Я неодмінно це зроблю, — сказав Крітон.<br> — Але, може, хочеш ще щось сказати?<br>
На це запитання Сократ уже не відповів. тільки трохи згодом здригнувся, і тюремник відслонив його обличчя: погляд Сократа застиг. Побачивши це, Крітон затулив йому очі й закрив рота. Така, Ехекрате, була кончина нашого друга, людини, про яку можемо впевнено сказати, що з усіх, кого ми знали у своєму житті, Сократ був найкращий і взагалі наймудріший та найсправедливіший.
|Підпис          = переклад [[Кобів Йосип Устимович|Йосипа Кобіва]]
}}
Основним джерелом, яке описує смерть Сократа, є діалог [[Платон]]а «''[[Федон (Платон)|Федон]]''». У творі описаний останній день філософа та учні, що встигли попрощатися. Сам Платон на цій зустрічі був відсутній, що пояснював хворобою. Діалог названо на ім'я одного з учнів Сократа засновника [[елідо-еретрійська школа|елідо-еретрійської філософської школи]] [[Федон Елідський|Федона]]. Він є розповіддю Федона членам [[фліунт]]ського [[піфагореїзм|піфагорійського суспільства]] про останній день життя Сократа. Вірогідність описаних у діалозі подій сумнівна. За твердженням [[Афіней|Афінея]], сам Федон, прочитавши трактат, сказав: «ні я йому нічого такого не говорив, ні від нього не чув».{{sfn|Афіней|3 ст. н. е.|loc=XI. 113}} [[Діоген Лаертський]] із покликанням на [[Фаворін]]а наводить пов'язаний із діалогом «Федон» анекдот. Коли Платон читав свій твір, усі слухачі, крім [[Арістотель|Арістотеля]], пішли, не дочекавшись завершення.{{sfn|Діоген|1915|pp=151—152|loc=III. 55, 58}} Причина, через яку вони розійшлися, залишається неясною і передбачає безліч трактувань — від банальної нудьги та нездатності усвідомити сенс твору до змісту в ньому крамоли, яку не захотіли слухати з протесту. Німецький філософ {{нп|треба=Теодор Еберт|текст=Т. Еберт|мова=de|є=Theodor Ebert (Philosoph)}} припустив, що слухачі могли бути обурені невірною передачею думок історичного Сократа, з яким багато хто був знайомий. Учені вважають, що в діалозі представлені насамперед філософські ідеї Платона, а чи не Сократа, від імені якого ведеться їх виклад.{{sfn|Boys-Stones|2004|pp=1—4}}{{sfn|Еберт|2005|pp=5—7, 25}}{{sfn|Di Lanzo|2018|p=226}}{{sfn|Матвейчев|2018|p=76}}
[[Файл:The Death of Socrates (Taras Shevchenko).jpg|ліворуч|міні|300пкс|[[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченко]], «[[Смерть Сократа (Шевченко)|Смерть Сократа]]», [[1837]]]]

Смертний вирок Сократу винесли навесні 399 року до н. е. За день до суду з Афін на [[Делос]] було відправлено священний корабель. Доки він не повернеться, місто мало залишатися «чистим». Жоден смертний вирок не міг бути виконаний. Відповідно, від моменту ухвалення рішення судом до страти пройшло близько місяця. Очевидно, в'язниця, у якій сидів Сократ, розташовувалася поруч із народним судом [[геліея|дикастеріям]] на [[афінська агора|афінській агорі]].{{sfn|Лосєв|1990|p=44}}{{sfn|Еберт|2005|с=25}}

Згідно з платонівським текстом, останній день Сократ провів у бесіді з учнями, розмірковуючи про доводи безсмертя душі. На відміну від своїх послідовників, філософ був сповнений спокою. Сократ втішав учнів, які оплакували його швидку кончину. Перед тим, як принести чашу з отрутою, до Сократа привели родичів та дітей для прощання. Згідно з пізньоантичною традицією, Аполлодор запропонував Сократу перед тим, як той випив отруту, замінити старий плащ ошатним новим. Філософ відповів: «Невже мій власний плащ годився, щоб у ньому жити, і годиться, щоб у ньому померти?».{{sfn|Діоген|1915|p=104|loc=II. 35}}{{sfn|Нейлз|2002|pp=39—40}} Останніми словами філософа були: «[[Критон]], ми мусимо [[Асклепій|Асклепію]] півня. То ж віддайте, не забудьте». В останній фразі Сократа з діалогу «Федон» про необхідність принести в жертву богу медицини Асклепію півня німецький філософ [[Фрідріх Ніцше|Ф. Ніцше]] побачив ознаки виродження та занепаду грецької культури. Сократ сприймає смерть як одужання, визволення із земних оков. Характерна для стародавньої Греції любов до життя з появою Сократа і Платона, на думку Ніцше, змінилася її запереченням.{{sfn|Ніцше|1990|pp=563—564}}

== Філософія ==
=== Метод Сократа ===
{{Main|Метод Сократа}}

[[Файл:The Debate Of Socrates And Aspasia (2).jpg|thumb|"''Дискусія Сократа і Аспасії''" [[Ніколя-Андре Монсіо]]. Дискусії Сократа не обмежувалися вузькою елітарною групою, він вів діалоги з іноземцями, з людьми всіх соціальних класів і всіх статей.{{sfn|Ahbel-Rappe|2011|p=53}}]]

Фундаментальною характеристикою платонівського Сократа є сократівський метод, або метод спростування ([[еленхус]]).{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2011|1p=179|2a1=Вольфсдорф|2y=2013|2pp=34–35}} Найбільш яскраво він проявляється в ранніх творах Платона, серед яких «''Апологія''», «''Крітон''», «''[[Горгій (Платон)|Горгій]]''», «''[[Держава (Платон)#Перша книга|Держава. Перша книга]]''» та інші.{{sfn|Вольфсдорф|2013|p=34|ps=: Інші включають «''[[Хармід (Платон)|Хармід]]''», «''[[Критон (Платон)|Крітон]]''», «''[[Євтидем (діалог)|Євтидем]]''», «''[[Євтифрон (Платон)|Євтифрон]]''», «''[[Гіппій великий]]''», «''[[Гіппій малий]]''», «''[[Іон (Платон)|Іон]]''», «''[[Лахес (діалог)|Лахес]]''», «''[[Лізис (діалог)|Лізис]]''», «''[[Протагор (Платон)|Протагор]]''». [[#CITEREFБенсон2011|Бенсон, Х'ю (2011)]], стор.&nbsp;179, також додає частини «''[[Менон (Платон)|Менон]]''».}} Типовий ''еленхус'' відбувається наступним чином. Сократ ініціює дискусію на якусь тему з відомим фахівцем із цього питання, зазвичай у компанії юнаків і хлопців, і шляхом діалогу доводить суперечливість переконань і аргументів експерта.{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2011|1pp=182–184|2a1=Вольфсдорф|2y=2013|2pp=34–35}} Сократ починає діалог із того, що просить свого співрозмовника дати означення предмета дискусії. Оскільки він ставить все більше запитань, відповіді співрозмовника врешті-решт суперечать першому визначенню.{{sfn|Бенсон|2011|p=184}} Напрошується висновок, що експерт не знав визначення із самого початку. Співрозмовник може запропонувати інше визначення. Це нове визначення зі свого боку потрапляє під пильну увагу [[сократівські питання|сократівських запитань]]. З кожним колом запитань і відповідей Сократ і його співрозмовник сподіваються наблизитися до істини. Найчастіше вони і далі виявляють своє невігластво.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=125–127}} Оскільки визначення співрозмовників найчастіше відображають основну думку з того чи іншого питання, дискусія ставить під сумнів загальну позицію.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=128–129}}

Сократ також перевіряє власні думки за допомогою сократівського методу. У такий спосіб, Сократ не викладає фіксованої філософської доктрини. Навпаки, він визнає власне незнання, шукаючи істину разом зі своїми учнями та співрозмовниками.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=128–129}}

Учені ставлять під сумнів обґрунтованість і точну природу методу Сократа, або навіть те, чи існував метод Сократа.{{sfn|Бенсон|2011|p=179,185-193}} У 1982 році дослідник античної філософії [[Ґреґорі Властос]] стверджував, що метод Сократа не може бути використаний для встановлення істинності чи хибності твердження. Імовірніше, стверджував Властос, це був спосіб показати, що переконання співрозмовника є непослідовними.{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2011|1p=185|2a1=Вольфсдорф|2y=2013|2pp=34–35|3a1=Ambury|3y=2020|3loc=The Elenchus: Socrates the Refuter}} Існувало дві основні лінії думок щодо цієї точки зору, залежно від того, чи приймається, що Сократ намагається довести, що твердження є хибним.{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2011|1p=185|2a1=Вольфсдорф|2y=2013|2p=44|3a1=Ambury|3y=2020|3loc=The Elenchus: Socrates the Refuter}} Згідно з першою думкою, відомою як конструктивістський підхід, Сократ дійсно прагне спростувати твердження за допомогою цього методу, і цей метод допомагає досягти ствердних тверджень.{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2011|1p=185}} Неконструктивістський підхід вважає, що Сократ лише хоче встановити невідповідність між засновками і висновком початкового аргументу.{{sfn|Ambury|2020|loc=The Elenchus: Socrates the Refuter|ps=: Бенсон (2011) у примітці називає вчених, які дотримуються конструктивістського та неконструктивістського підходів: «''Among those “constructivists” willing to do so are Brickhouse and Smith 1994, ch. 6.1; Burnet 1924, pp. 136–137; McPherran 1985; Rabinowitz 1958; Reeve 1989, ch. 1.10; Taylor 1982; and Vlastos 1991, ch. 6. Those who do not think a Socratic account of piety is implied by the text (“anticonstructivists”) include Allen 1970, pp. 6–9, 67; and Grote 1865, pp. 437–57. Beckman 1979, ch. 2.1; Calef 1995; and Versényi 1982''»|p=118}}

=== Пріоритет дефініції у Сократа ===
Сократ починає свої дискусії, першочергово шукаючи визначення.{{sfn|Бенсон|2013|p=136}} У більшості випадків Сократ починає свою дискусію з експертом із якогось питання через пошук дефініції — наприклад, запитуючи, що таке чеснота, добро, справедливість або хоробрість.{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2013|1pp=136–139|2a1=Ahbel-Rappe|2y=2011|2p=71}} Щоб встановити визначення, Сократ спочатку збирає чіткі приклади чесноти, а потім намагається встановити, що в них було спільного.{{sfn|Ґатрі|1972|p=112}} На думку Ґатрі, Сократ жив в епоху, коли софісти оскаржували значення різних чеснот, ставлячи під сумнів їхню сутність; пошук Сократом визначення був спробою очистити атмосферу від їхнього радикального скептицизму.{{sfn|Ґатрі|1972|pp=110–111}}

Деякі вчені стверджують, що Сократ не схвалює пріоритет дефініції як принцип, оскільки вони виявили випадки, коли він цього не робить.{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2013|1pp=143–145|2a1=Bett|2y=2011|2p=228}} Дехто стверджував, що цей пріоритет визначення походить від Платона, а не від Сократа.{{sfnm|1a1=Бенсон|1y=2013|1pp=143–145, 147|2a1=Bett|2y=2011|2p=229}} Філософ [[Пітер Ґіч]], визнаючи, що Сократ схвалює пріоритет дефініції, вважає цей прийом помилковим. На думку Ґіча, можна знати судження, навіть якщо не можна визначити терміни, у яких воно висловлене.{{sfn|Бенсон|2013|p=145}}

=== Іронія Сократа ===
Існує широко поширене припущення, що Сократ був іроністом, яке в основному базується на зображенні Сократа Платоном і Арістотелем.{{sfn|Lane|2011|p=239}} Іронія Сократа настільки тонка і злегка гумористична, що часто змушує читача поставити запитання, чи не робить Сократ навмисний каламбур.{{sfn|Vasiliou|2013|p=20}} Платонівський «''Евтифр''» наповнений сократівською іронією. Історія починається, коли Сократ зустрічається з Евтифром, людиною, яка звинуватила власного батька у вбивстві. Коли Сократ уперше чує подробиці цієї історії, він коментує: «''Я думаю, що не будь-яка випадкова людина могла б правильно [звинуватити свого батька], але, безсумнівно, той, хто вже далеко просунувся в мудрості''». Коли Евтифр хвалиться своїм розумінням божественності, Сократ відповідає, що для нього «найважливіше, щоб я став твоїм учнем».{{sfnm|1a1=Vasiliou|1y=2013|1p=24|2a1=Lane|2y=2011|2p=239}} Зазвичай Сократа вважають іронічним, коли він використовує похвалу, щоби підлеститися або коли звертається до своїх співрозмовників.{{sfn|Lane|2011|pp=249–251}}

Учені розділилися в думках щодо того, чому Сократ використовує іронію. Згідно з думкою, що склалася ще в [[елліністичний період]], іронія Сократа — це грайливий спосіб привернути увагу слухачів.{{sfn|Lane|2011|pp=241–242}} Інша думка полягає в тому, що Сократ приховує своє філософське послання за допомогою іронії, роблячи його доступним лише для тих, хто може відокремити ті частини його висловлювань, які є іронічними, від тих, які не є такими.{{sfn|Lane|2011|p=243}} Ґреґорі Властос виявив складнішу модель іронії в Сократа. На думку Властоса, слова Сократа мають подвійне значення, як іронічні, так і не іронічні. Один із прикладів — коли він заперечує, що має знання. Властос припускає, що Сократ іронізує, коли говорить, що не має знань (де «знання» означає нижчу форму пізнання); у той час, як, згідно з іншим значенням «знання», Сократ серйозний, коли говорить, що не має знань з етичних питань. Ця думка не поділяється багатьма іншими вченими.{{sfn|Vasiliou|2013|pp=28–29}}

== Див. також ==
<!--{{Portal|Філософія}}-->
* [[Апологія Сократа]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
{{refbegin}}

* {{cite book|last1=Ahbel-Rappe|first1=Sara |last2=Kamtekar|first2=Rachana |title=A Companion to Socrates|url=https://books.google.com/books?id=wGjTooom3rcC|year=2009|publisher=Wiley|isbn=978-1-4051-5458-1|ref=harv}}
* {{cite book|last=Ahbel-Rappe|first=Sara |title=Socrates: A Guide for the Perplexed|url=https://books.google.com/books?id=GKewlVwJ9rgC|year=2011|publisher=A&C Black|isbn=978-0-8264-3325-1|ref=harv}}
* {{cite book|last=Alon|first=Ilai|editor-last1=Ahbel-Rappe|editor-first1=Sara|editor-last2=Kamtekar|editor-first2=Rachana|title=A Companion to Socrates|url=https://books.google.com/books?id=wGjTooom3rcC|year=2009|publisher=Wiley|isbn=978-1-4051-5458-1|chapter=Socrates in Arabic Philosophy|pages=313–326|doi=10.1002/9780470996218.ch20|ref=harv}}
* {{cite book|last=Ґатрі|first=Вільям|title=A History of Greek Philosophy: Volume 3, The Fifth Century Enlightenment, Part 2, Socrates|trans-title=Історія грецької філософії: Том 3, Просвітництво V століття, частина 2, Сократ|url=https://archive.org/details/historyofgreekph0003unse|url-access=registration|date=1972|publisher=[[Видавництво Кембріджського університету]]|isbn=978-0-521-09667-6|doi=10.1017/CBO9780511518454|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Доріон|first=Луї Андре|editor=Дональд Р. Моррісон|title=The Cambridge Companion to Socrates|trans-title=Кембриджський компаньйон Сократа|url=https://books.google.com/books?id=_KBex4rtlXMC|year=2011|publisher=[[Видавництво Кембріджського університету]]|isbn=978-0-521-83342-4|chapter=The Rise and Fall of the Socratic Problem|pages=1–23|doi=10.1017/CCOL9780521833424.001|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Дьорінг|first=Клаус|editor=Дональд Р. Моррісон|title=The Cambridge Companion to Socrates|trans-title=Кембриджський компаньйон Сократа|url=https://books.google.com/books?id=_KBex4rtlXMC|year=2011|publisher=Cambridge University Press|isbn=978-0-521-83342-4|chapter=The Students of Socrates|pages=24–47|doi=10.1017/CCOL9780521833424.002|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Джонс|first=Денієл|назва=English Pronouncing Dictionary|trans-title=Англійський словник вимови|url=https://books.google.com/books?id=jGSXwqTCwpkC|рік=2006|publisher=[[Видавництво Кембріджського університету]]|lang=англійською|isbn=978-0-521-68086-8|ref=harv}}
* {{cite book|last=Лафлін|first=Фелісіті П.|editor=Кіріакос Н. Деметріу|title=Brill's Companion to the Reception of Socrates|trans-title=Компаньйон Брілла на прийомі у Сократа|url=https://books.google.com/books?id=CTGbDwAAQBAJ|date=15 травня 2019|publisher=BRILL|isbn=978-90-04-39675-3|chapter=Socrates and Religious Debate in the Scottish Enlightenment|pages=658–683|doi=10.1163/9789004396753_027|s2cid=182644665|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Мей|first=Хоуп|title=On Socrates|trans-title=Про Сократа|url=https://archive.org/details/onsocrates00mayh|url-access=registration|year=2000|publisher=Wadsworth/Thomson Learning|isbn=978-0-534-57604-2|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Вотерфілд|first=Робін|editor=Ніколас Д. Сміт|others=Джон Буссаніч|title=The Bloomsbury Companion to Socrates|trans-title=Блумсберійський компаньйон Сократа|url=https://books.google.com/books?id=A9ZLAQAAQBAJ|date=3 січня 2013|publisher=A&C Black|isbn=978-1-4411-1284-2|pages=1–19|chapter=Quest for the historical Socrates|ref=harv}}
* {{cite web|last=Нейлз|first=Дебра|url=https://plato.stanford.edu/entries/socrates/|title=Socrates|trans-title=Сократ|publisher=[[Стенфордська філософська енциклопедія]]|year=2020|editor=Едвард Нурі Залта|ref=harv}}
* {{cite journal | last=Vlastos | first=Gregory |authorlink=Gregory Vlastos| title=Socrates' Disavowal of Knowledge | journal=The Philosophical Quarterly | publisher=Oxford University Press (OUP) | volume=35 | issue=138 | year=1985 | pages=1–31 | issn=0031-8094 | doi=10.2307/2219545 | jstor=2219545 |ref=harv }}
* {{cite book|last=Vlastos|first=Gregory |author-link=Gregory Vlastos|title=Socrates, Ironist and Moral Philosopher|url=https://archive.org/details/socratesironistm00vlas_0|url-access=registration|year=1991|publisher=[[Cornell University Press]]|isbn=978-0-8014-9787-2|ref=harv}}
* {{cite book|last=Ралковскі|first=Марк|editor=Ніколас Д. Сміт|others=Джон Буссаніч|title=The Bloomsbury Companion to Socrates|trans-title=Блумсберійський компаньйон Сократа|url=https://books.google.com/books?id=A9ZLAQAAQBAJ|year=2013|publisher=A&C Black|isbn=978-1-4411-1284-2|pages=301–327|chapter=The politics of impiety why was Socrates prosecuted by the Athenian democracy ?|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Kahn|first=Charles H. |author-link=Charles H. Kahn|title=Plato and the Socratic Dialogue: The Philosophical Use of a Literary Form|url=https://archive.org/details/platosocraticdia0000kahn|url-access=registration|date=4 June 1998|publisher=Cambridge University Press|isbn=978-0-521-64830-1|doi=10.1017/CBO9780511585579|ref=harv}}
* {{cite book|last=Суріков|first=Ігор|title=Сократ|url=https://books.google.com/books?id=yzBktwAACAAJ|year=2011|publisher=Молодая гвардия|isbn=978-5-235-03455-6|pages=362|lang=рос.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Кессіді|first=Флорахій|title=Сократ|year=1988|publisher=Мысль|isbn=5-244-00026-8|lang=рос.|ref=harv}}
* {{cite book|last1=Обер |first1=Джосайя |editor=Дональд Р. Моррісон |chapter=Socrates and Democratic Athens |title=The Cambridge Companion to Socrates |trans-title=Кембриджський компаньйон Сократа |pages=138–178 |date=2010 |isbn=978-0-521-83342-4 |publisher=[[Видавництво Кембріджського університету]] |chapter-url=https://books.google.com/books?id=_KBex4rtlXMC&pg=PA138 |doi=10.1017/CCOL9780521833424.007 |lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|author=Афіней|authorlink=Афіней|title=Δειπνοσοφισταί|trans-title=Дейпнософісти|url=http://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Roman/Texts/Athenaeus/home.html|year=3 ст. н. е.|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|author=Діоген|authorlink=Діоген Лаертський|title=The Lives and Opinions of Eminent Philosophers|trans-title=Життя і думки видатних філософів|url=https://www.gutenberg.org/files/57342/57342-h/57342-h.htm|year=1915|publisher=George Bell & Sons|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Нейлз|first=Дебра|title=The people of Plato: a prosopography of Plato and other Socratics|trans-title=Народ Платона: просопографія Платона та інших сократиків|url=https://books.google.com.ua/books?id=y3YRwNsnu54C|year=2002|publisher=Hackett Publishing Company, Inc.|isbn=0-87220-564-9|pages=86—87|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|author=Арістотель|authorlink=Арістотель|title=Rhetoric|trans-title=Риторика|url=https://books.google.com.ua/books?id=t8Rl2z8XYywC|year=2010|publisher=Cosimo, Inc.|isbn=1-61640-307-1|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Бенсон|first=Х'ю|editor=Дональд Моррісон|title=The Cambridge Companion to Socrates|trans-title=Кембриджський компаньйон Сократа|url=https://books.google.com/books?id=_KBex4rtlXMC|year=2011|publisher=Cambridge University Press|isbn=978-0-521-83342-4|chapter=Socratic Method|pages=179–200|doi=10.1017/CCOL9780521833424.008|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Бенсон|first=Х'ю|editor=Ніколас Сміт|others=Джон Буссаніч|title=The Bloomsbury Companion to Socrates|trans-title=Блумсберійський компаньйон Сократа|url=https://books.google.com/books?id=A9ZLAQAAQBAJ|date=3 січня 2013|publisher=A&C Black|isbn=978-1-4411-1284-2|pages=136–155|chapter=The priority of definition|lang=англ.|ref=harv}}
* {{cite book|last=Вольфсдорф|first=Девід|editor=Ніколас Сміт|others=Джон Буссаніч|title=The Bloomsbury Companion to Socrates|trans-title=Блумсберійський компаньйон Сократа|url=https://books.google.com/books?id=A9ZLAQAAQBAJ|date=3 січня 2013|publisher=A&C Black|isbn=978-1-4411-1284-2|pages=34–67|chapter=Quest for the historical Socrates|lang=англ.|ref=harv}}

{{refend}}

== Подальше читання ==
{{Library resources box |by=yes |onlinebooks=yes |others=yes |about=yes |label=Socrates |viaf= |lccn= |lcheading= |wikititle= }}
* {{cite book |last=Брюн |first=Жан |title=Socrate |trans-title=Сократ |publisher=Університетське видавництво Франції |date=1978 |pages=39–40 |isbn=978-2-13-035620-2|edition=sixth|ref=none|language=фр.}}
* {{cite book | last=Бенсон | first=Х'ю | title=Essays on the philosophy of Socrates |trans-title=Нариси з філософії Сократа | publisher=Видавництво Оксфордського університету | publication-place=Нью-Йорк | year=1992 | isbn=978-0-19-506757-6 | oclc=23179683|ref=none | language=англ.}}
* {{cite book | last=Рудебуш | first=Джордж | title=Socrates |trans-title=Сократ | publisher=Wiley-Blackwell | publication-place=Чічестер, Англія. Малден, США | year=2009 | isbn=978-1-4051-5085-9 | oclc=476311710|ref=none|language=англ.}}
* {{cite book|last=Тейлор|first=К. Ч. В.|title=Socrates|trans-title=Сократ|url=https://books.google.com/books?id=nfwDAQAAIAAJ&pg=PP10|year=1998|publisher=Видавництво Оксфордського університету|isbn=978-0-19-287601-0 |ref=none |language=англ.}}
* {{cite book|last=Тейлор|first=К. Ч. В.|title=Socrates: A Very Short Introduction|trans-title=Сократ: дуже короткий вступ|url=https://books.google.com/books?id=RgulDwAAQBAJ|year=2019|publisher=Видавництво Оксфордського університету|isbn=978-0-19-883598-1|ref=none|language=англ.}}
* {{cite book|last=Властос|first=Ґреґорі|title=Socratic Studies|trans-title=Сократівські дослідження|url=https://books.google.com/books?id=bCfaayaHBXEC|year=1994|publisher=Видавництво Кембріджського університету|isbn=978-0-521-44735-5|ref=none|language=англ.}}

<!--== Посилання ==
{{Вікіпосилання|d=Q913|n=no|b=no|v=no|voy=no|s=Портал:Сократ|wikt=no|mw=no|m=no|species=no}}
* {{InPho|thinker|3919}}
* [https://www.gutenberg.org/ebooks/1656 «Апологія» Платона] в [[проєкт «Гутенберг»|проєкті «Ґутенберґ»]] {{ref-en}}

{{Етика}}
{{Стародавня Греція в темах}}-->
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:!(( (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Circa (редагувати)
Шаблон:Cite book (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite journal (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Endplainlist (редагувати)
Шаблон:Hlist (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:If1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:InfoboxImage (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Library link about (редагувати)
Шаблон:Library link by (редагувати)
Шаблон:Library resources box (редагувати)
Шаблон:Main (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Philosopher (редагувати)
Шаблон:Plainlist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Plainlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refbegin (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refbegin/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refend (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sfn (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Sfnm (редагувати)
Шаблон:Sfnm/core (редагувати)
Шаблон:Str find (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str rep (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Template other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p119 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p19 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p20 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p27 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p373 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p512 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p569 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p570 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Wikidata/p856 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Вставка (редагувати)
Шаблон:Вікіпосилання/в картці (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Картка/р (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нп (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Прибл (редагувати)
Шаблон:Філософ (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Footnotes (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:InfoboxImage (переглянути вих��дний код) (захищено)
Модуль:Infocards (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:List (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sidebar (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Sidebar/configuration (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Sidebar/styles.css (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Sources (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Sources-utils (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/Interproject (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Wikidata/config (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:WikidataSelectors (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Картка/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Повернення до сторінки «Користувач:Stiltezh/Сократ».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Користувач:Stiltezh/Сократ