Перегляд вихідного коду сторінки Відкриття морського шляху до Індії

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
[[Файл:Vascodagama.JPG|міні|Прибуття [[Васко да Гама]] до [[Індія|Індії]]. з картини Ернесто Казанови Да Гама тримає в руках прапор з зображенням гербу [[Португалія|Португалії]] та хреста [[Орден Христа|Ордена Христа]], що спонсорував експансіоністський рух, започаткований [[Енріке Мореплавець|Енріке Мореплавцем]]]]

'''Відкриття морського шляху до Індії'''&nbsp;— перша відома в історії морська подорож з [[Європа|Європи]] до [[Індія|Індії]] через [[Атлантичний океан|Атлантичний]] та [[Індійський океан]]и навколо африканського [[Мис Доброї Надії|мису Доброї Надії]]<ref>{{Cite web |url=https://www.history.com/this-day-in-history/vasco-da-gama-reaches-india |title=Архівована копія |accessdate=14 грудня 2020 |archive-date=24 квітня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200424100309/https://www.history.com/this-day-in-history/vasco-da-gama-reaches-india }}</ref>. Вона була здійснена у 1497—1499 роках португальською флотилією на чолі з [[Васко да Гама]] за наказом короля [[Мануел I|Мануела I]]. Вважається однією з найвизначніших подорожей [[Доба великих географічних відкриттів|Доби великих географічних відкриттів]]. Відкриття [[Португалія|Португалією]] [[Морський шлях|морського шляху]] до Індії призвело до початку столітнього домінування цієї країни на морських торгових шляхах між Європою та [[Азія|Азією]] і сприяло створенню [[Португальська імперія|Португальської колоніальної імперії]]<ref>{{Cite web|url=http://en.banglapedia.org/index.php?title=Portuguese,_The|title=Portuguese, The - Banglapedia|website=en.banglapedia.org|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170401131309/http://en.banglapedia.org/index.php?title=Portuguese,_The|archivedate=1 April 2017}}</ref><ref name="auto1">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=L-s8AAAAIAAJ&pg=PA130
|title=The Cambridge Economic History of India: Volume 1, C.1200-c.1750
|last=Tapan Raychaudhuri, Irfan Habib, Dharma Kumar, Meghnad Desai
|first=
|year=1982
|publisher=CUP Archive
|location=
|pages=
|language=
|isbn=978-0-521-22692-9
|accessdate=14 грудня 2020
|archive-date=4 липня 2014
|archive-url=https://web.archive.org/web/20140704165756/http://books.google.com/books?id=L-s8AAAAIAAJ
}}</ref>.

== Передумови ==
[[Файл:Late_Medieval_Trade_Routes.jpg|міні|320x320пкс|Торгові шляхи в Європі у пізньому середньовіччі]]

=== Торгові шляхи ===
Морські торгові шляхи у [[Середземне море|Середземному морі]] в пізньому [[Середньовіччя|середньовіччі]] перебували переважно під контролем європейських [[Морські республіки|морських республік]] ([[Амальфійська республіка|Амальфі]], [[Пізанська республіка|Піза]], [[Генуезька республіка|Генуя]] і [[Венеційська республіка|Венеція]]), в той час як [[Ганза|Ганзейська унія]] контролювала майже всю торгівлю в [[Північне море|Північному]] і [[Балтійське море|Балтійському морях]].

Екзотичні і дуже дорогі східні товари&nbsp;— в першу чергу спеції, такі як [[Перець чорний|перець]], [[Гвоздика (пряність)|гвоздика]], [[Мускатник|мускатний горіх]] і [[кориця]] потрапляли в Європу з [[Південна Азія|Південної]] та [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]] (всі ці регіони, погано знайомі з ними європейці узагальнено називали «Індіями») через довгу і складну торгову мережу, проходячи через руки багатьох посередників.
[[Файл:Silk_route.jpg|міні|320x320пкс|Торгові шляхи між Європою та Сходом до відкриття морського шляху в Індію і XVI&nbsp;ст..]]
Найдефіцитніші спеції вирощували і збирали на далеких островах [[Південно-Східна Азія|Південно-Східної Азії]] ([[Малайський архіпелаг]], сучасна [[Індонезія]]). Звідти індійські торговці доставляли їх в порти на [[Малабарське узбережжя|малабарському узбережжі]] [[Інді]]ї та [[Шрі-Ланка|Шрі-Ланки]]. Тут їх закуповували арабські торговці і через [[Індійський океан]] переправляли в порти на берегах [[Перська затока|Перської затоки]] та [[Червоне море|Червоного моря]]. Звідти спеції караванами перевозили через пустелю в середземноморські порти [[Левант]]у&nbsp;— в першу чергу в єгипетську [[Александрія|Александрію]]. І вже з неї італійські торговці, переважно [[Венеційська республіка|венеційці]] та [[Генуезька республіка|генуезці]] нарешті перевозили їх по морю в Європу, де спеції та інші східні товари, такі як пахощі, вишукані тканини чи слонова кістка продавались по захмарним цінам. Надзвичайна дорожнеча спецій в Європі і монопольне становище арабських торговців та посередників з Генуї і Венеції у [[Середземномор'я|Середземномор'ї]] заохочували інші країни шукати альтернативні шляхи в таємничі «Індії».

Ці пошуки отримали додатковий стимул після [[Падіння Константинополя (1453)|захоплення османами]] в 1453 році [[Константинополь|Константинополя]] і перекриття ними венеційських і генуезьких торгових шляхів через [[Босфор]] і [[Чорне море]]&nbsp;— останніх каналів торгівлі зі Сходом, що не контролювались арабами.

Одним з можливих варіантів обійти території, що контролювались «<nowiki/>[[Маври|маврами]]<nowiki/>» і потрапити напряму на багаті ринки «Індій» був пошук гіпотетичного морського шляху на Схід в обхід [[Африка|Африки]]. Але ніхто в Європі в [[XV століття|XV]] столітті не знав напевно&nbsp;— чи існує такий шлях взагалі, а якщо існує&nbsp;— то наскільки він складний і небезпечний.
=== Розвиток європейського мореплавства ===
[[Файл:RudderBereFerrersBenchEnd.jpg|міні|213x213пкс|Кормове стерно на зображенні XV&nbsp;ст. з околиць [[Плімут (Англія)|Плімуту]] в [[Девон (графство)|Девонширі]].]]Морські горизонти для європейців на початку XV століття обмежувались [[Середземномор'я]]м та атлантичним узбережжям [[Франція|Франції]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Португалія|Португалії]]. З XI століття європейським мореплавцям став відомий [[компас]] (його винахід, або принаймні впровадження в європейську морську практику приписують мореплавцям з морської [[Амальфійська республіка|Амальфійської республіки]]). З цього ж часу є відомості про застосування європейцями в навігаційних цілях [[Астролябія|астролябії]], яка була винайдена ще в античні часи і значно покращена мусульманськими вченими в IX—X століттях. Принаймні з XII століття ганзейські мореплавці з [[Північна Європа|північної Європи]] почали використовувати на своїх човнах-[[ког]]ах [[Стерно|кормове стерно]], що покращило надійність управління і маневреність кораблів.[[Файл:Canterbury-astrolabe.jpg|міні|160x160пкс|Астролябія 1388 року. [[Британський музей]], Лондон]]Кораблі, що використовувались мореплавцями північної [[Європа|Європи]], були переважно «округлої» форми, з міцними корпусами, обшитими за [[Клінкер (суднобудування)|клінкерною технологією]] «внапусток» і озброєні чотирикутними [[Пряме вітрило|прямими]] вітрилами, тоді як в Середземномор'ї набули поширення «довгі» гребні кораблі [[Галера|галерного типу]], гладка обшивка корпусу «встик» і використання [[Косе вітрило|косого]] або [[Латинське вітрило|латинського]] вітрила. Використання косих вітрил давало більшу маневреність і дозволяло кораблям йти не тільки з попутними вітрами, але й під певним кутом до вітру. З приводу походження косого вітрильного озброєння існують взаємопротилежні погляди. Згідно з однією версією цей тип вітрил було запозичено арабськими мореплавцями у народностей з Індійського океану, де косі вітрила типу [[Танджа (вітрило)|танджа]] широко застосовуються від островів [[Індонезія|Індонезії]] до [[Мадагаскар]]у. За іншою теорією все відбулось навпаки, і косі вітрила, що були відомі ще римлянам, поширились з Середземноморського регіону в Індійський океан разом з арабськими та європейськими мореплавцями.

З кінця XIII століття в декількох місцях в Європі починають виготовляти дуже якісні детальні навігаційні карти прибережних вод&nbsp;— [[портолан]]и. Ці морські карти-портолани, з нанесеною на них сіткою румбів виготовлялись в [[Генуезька республіка|Генуї]] та [[Венеційська республіка|Венеції]], а також майстрами [[Майорканська картографічна школа|майорканської картографічної школи]] на о. [[Майорка]] в [[Каталонія|Каталонії]]. На картах-портоланах дуже правдоподібно і надзвичайно детально було зображено район [[Середземне море|Середземного]] і [[Чорне море|Чорного морів]], а також атлантичного узбережжя від [[Португалія|Португалії]] до [[Нідерланди|Нідерландів]], але зображена на них реалістична географічна інформація різко припинялась на рівні африканського [[Буждур|мису Буждур]], розташованого навпроти [[Канарські острови|Канарських островів]]. Території, що знаходились південніше за цей мис на картах-портоланах або залишались бланкетними, або заповнювались малюнками міфічних створінь.
=== Ідеологічне підґрунтя досліджень ===
[[Файл:Prester_John_map.jpg|міні|Карта уявного королівства [[Пресвітер Йоан|Пресвітера Йоана]] в [[Ефіопія|Ефіопії]] та Східній Африці (1584).|160x160пкс]]Для португальського принца [[Енріке Мореплавець|Енріке Мореплавця]] та його європейських послідовників відкриття нових земель, торгівля та релігія були невіддільні одне від одного. Метою морських досліджень Енріке було одночасно і пошук нових торгових шляхів для збагачення Португалії і поширення [[Християнство|християнства]] серед нововідкритих народів. Він був верховним магістром [[Орден Христа|Ордену Христа]], найвищого військово-релігійного ордену в Португалії і експедиції, задумані Енріке, оплачувалися головно коштами цього ордену. Тому кораблі, споряджені португальським принцом несли на своїх вітрилах зображення рівностороннього червоного хреста Ордену Христа.

Ще однією причиною досліджень були пошуки міфічного «<nowiki/>[[Пресвітер Йоан|Королівства пресвітера Йоана]]<nowiki/>», легендарного християнського царства, що лежало серед мусульманських земель десь на сході, в «Індіях». Під «Індіями» при цьому розумівся дуже широкий спектр земель, про які у європейців були досить туманні уявлення&nbsp;— від [[Африка|Африки]] до [[Південно-Східна Азія|південно-східної Азії]]. Європейські дослідження живились надією знайти на сході християнських союзників з Королівства пресвітера Йоана протягом усього [[середньовіччя]] і не припинились навіть з початком [[Нова історія|Нового Часу]].

== Португальські досягнення за часів Енріке Мореплавця ==
Важливі зміни в розвитку європейської морської справи відбулись в Португалії в першій половині [[XV століття|XV]]&nbsp;ст. за ініціативи та під керівництвом португальського [[Енріке Мореплавець|принца Енріке]], що отримав від нащадків прізвисько «Мореплавець». Принц Енріке заснував на [[Сагреш|мисі Сагреш]] щось подібне до навігаційної школи, куди запросив відомих християнських та єврейських картографів і виробників навігаційного спорядження, та почав організовувати систематичні морські експедиції для дослідження Північної Атлантики та Західноафриканського узбережжя&nbsp;— за межі відомого на той час європейцям світу. [[Файл:Caravela Latina - Museu Arte Antiga.jpg|міні|222x222пкс|Зображення каравели XV&nbsp;ст. [[Національний музей старовинного мистецтва]]. Лісабон]]

=== Винайдення каравели ===
{{main|Розвиток кораблебудування на Піренейському півострові (1400—1600)}}
Головним досягненням португальського суднобудування за часів принца [[Енріке Мореплавець|Енріке Мореплавця]] стала розробка моделі нового корабля&nbsp;— [[Каравела|каравели]], що стало проривним етапом в історії географічних морських досліджень. Каравела поєднала в собі кращі риси північноєвропейських і середземноморських кораблів&nbsp;— це було міцне і надійне судно з обшитим «встик» корпусом округлої форми з декількома щоглами, озброєне кормовим стерном і косими парусами, що робило його швидким і маневреним. Перший зареєстрований випадок використання каравели в морських плаваннях капітанів Енріке зафіксовано на початку 1440-х років. Португальські каравели могли йти достатньо круто проти вітру, що разом зі швидкістю і маневреністю робило їх ідеальними кораблями для здійснення океанських розвідок.

Недоліком каравели був її відносно малий розмір і неможливість прийняти на борт велику кількість товарів або військ, але на початкових етапах досліджень цей недолік ще не грав важливої ролі. З часом, коли водотоннажність суден вийшла на перші ролі, цю проблему португальці вирішили завдяки впровадженню нової, більшої за місткістю моделі корабля&nbsp;— [[Карака|караки]] або нау. Але навіть якщо завдання перевезення великої кількості вантажу і людського складу в подальших експедиціях покладалось на великі і добре озброєні караки, в склад флотилій зазвичай все рівно додатково включали швидкі і маневрені каравели, які виконували основну роботу по розвідці і дослідженню незнайомих територій.
[[Файл:Henrican navigation routes.gif|міні|169x169пкс|[[Volta do mar|Вольта-ду-мар]]&nbsp;— маршрут капітанів Енріке Мореплавця]]

=== Дослідження океанських течій та вітрів. Volta do mar ===
{{main|Volta do mar}}Капітани Енріке Мореплавця під час дослідження просторів Північно-Східної [[Атлантичний океан|Атлантики]] вивчили важливі особливості океанських течій та вітрів, що домінували в цьому регіоні. Ці дослідження дозволили розробити тактику океанських плавань в цьому регіоні. Зокрема, португальці застосовували навігаційний маневр «''[[volta do mar]]''» (повернення з моря), що дозволяв кораблям повертатись в [[Португалія|Португалію]] від [[Західна Африка|західноафриканського]] узбережжя і [[Макаронезія|атлантичних островів]], обходячи по колу постійні північно-західні вітри, що дують вздовж африканського узбережжя і шукаючи сприятливих південно-східних вітрів в центрі Атлантики, використовуючи явище океанічних вітрових кругообігів. Це був важливий крок в історії вітрильного мореплавання, коли вміння знайти сприятливі вітри мало виріш��льне значення для успіху. В подальшому розуміння цих принципів допоможе Васко да Гама та іншим португальським флотиліям по широкій дузі досягати з попутними вітрами півдня Африканського континенту, а через кілька років цей маневр «змусить» [[Педру Алваріш Кабрал|Педру Алваріша Кабрала]] відкрити узбережжя [[Бразилія|Бразилії]].

=== Відкриття нових земель ===

==== Атлантичні острови ====
У XIV столітті на європейських картах час від часу з'являлись зображення тих чи інших островів в [[Атлантичний океан|Атлантичному океані]], [[Фантомні острови|міфічних]] чи реально побачених унаслідок спорадичних плавань. За принца Енріке ці острови були відкриті чи «перевідкриті», системно досліджені і нанесені на карти та було розпочато їх колонізацію португальськими поселенцями. В 1418—1418&nbsp;роках [[Жуан Гонсалвіш Зарку]] та [[Тріштан Ваш Тейшейра]] «офіційно» відкривають острови [[Порту-Санту (острів)|Порту-Санту]] і [[Мадейра (острів)|Мадейра]]. В 1427—1431&nbsp;роках [[Діогу де Сілвіш]] і [[Гонсалу Велью Кабрал|Гонсалу Кабрал]] в декількох плаваннях «офіційно» відкривають острови [[Азорські острови|Азорського архіпелагу]]. Місто [[Фуншал]] на о.[[Мадейра (острів)|Мадейра]], засноване португальцями в 1424 році, стало першим містом, заснованим європейцями за межами Європи з часів [[Стародавній Рим|Стародавнього Риму]].
[[Файл:Ptolemy Cosmographia 1467 - world map.jpg|міні|Африка на карті світу Птолемея]]

==== Африканське узбережжя ====
До часів принца Енріке [[Буждур|мис Буждур]] був найпівденнішою точкою африканського узбережжя, відомою європейцям. Середньовічні легенди століттями розповідали, що за мисом лежать непридатні для життя землі і води, населені чудовиськами. Принц Енріке раз за разом посилав своїх капітанів дослідити невідомі землі за мисом, поки нарешті [[Жил Іаніш]] не проминув його у 1434 році і не з'ясував, що ''«…плисти під вітрилами тут так само легко, як і у нас вдома, а країна ця багата і усього в ній в достатку»''.
[[Файл:Pizigani 1367 Chart 10MB.jpg|міні|Межі відомого європейцям африканського узбережжя на [[Портолан братів Піццигані|портолані братів Піццигані]] 1367&nbsp;р.]][[Файл:Routes_d'Henri_le_Navigateur.JPG|праворуч|256x256px|Шлях вздовж африканського узбережжя, пройдений португальськими мореплавцями за життя принца [[Енріке Мореплавець|Енріке]].]]

У 1441 році [[Нуну Тріштан]] досягає [[Рас-Нуадібу|Білого мису]] (''Кабо-Бланко'') і привозить в [[Європа|Європу]] перших [[Рабство|африканських рабів]], захоплених європейцями на узбережжі [[Африка|Африки]], започаткувавши тим самим сумну історію європейської [[Работоргівля|работоргівлі]]. В 1444 році він же досягає затоки [[Арґен (острів)|Арґен]], де через п'ять років португальці збудують першу європейську [[Факторія|факторію]]. В цьому ж році [[Дініш Діаш]] відкриває річку [[Сенегал]] (легендарну «''Золоту річку''» [[Імперія Малі|імперії Малі]]) і досягає найзахіднішого мису Африки&nbsp;— [[Зелений Мис|Зеленого мису]] (''Кабо-Верде''). На цьому етапі капітани принца Енріке пройшли південну межу пустелі Сахара, і відтоді здійснилась одна з мрій Енріке&nbsp;— португальці обійшли по морю території, що були цілковито в руках мусульман і омріяні товари з раніше невідомих африканських земель (переважно раби та золото) почали надходити безпосередньо в [[Португалія|Португалію]], оминаючи арабських посередників. Ця кардинальна зміна торговельних шляхів завдала спустошливого удару по мусульманських султанатах [[Алжир]]у та [[Туніс]]у, але збагатила Португалію<ref>{{Cite news|title=The Foundations of Early Modern Europe 1460-1559.|url=http://dx.doi.org/10.2307/2543215|work=Sixteenth Century Journal|date=1995|accessdate=2020-02-06|issn=0361-0160|doi=10.2307/2543215|pages=p.35|volume=26|issue=3|first=D. Darek|last=Jarmola|first2=Eugene F.|last2=Rice|first3=Anthony|last3=Grafton|language=}}</ref>. У 1457 році надходження африканського золота дозволило розпочати карбування в Португалії перших золотих монет в історії країни&nbsp;— [[Португальський крузаду|крузаду]].

У 1455 році капітан принца Енріке [[Альвізе Кадамосто]] досягає [[Гамбія (річка)|річки Гамбія]], а в 1456 році [[Геба (річка)|річки Геба]]. В 1456—1460&nbsp;роках. він та [[Діогу Гоміш]] відкривають архіпелаг [[Кабо-Верде|островів Кабо-Верде]] (островів [[Зелений Мис|Зеленого мису]]). У 1460 році [[Педру де Сінтра]] досягнув [[Сьєрра-Леоне]], Вже після смерті принца Енріке, експедиції, організовані португальським купцем [[Фернан Гоміш да Міна|Фернаном Гомішем]] в 1469—1471 роках відкрили золотоносні копальні [[Ельміна|Ельміни]] на узбережжі [[Золотий Берег (британська колонія)|Золотого берегу]] (сучасна [[Гана]]) і острови [[Сан-Томе (острів)|Сан-Томе]] і [[Принсіпі]] в [[Гвінейська затока|Гвінейській затоці]].

Завдяки своїм експедиціям вздовж африканського узбережжя, Португалія отримала монополію на африканську торгівлю, яка включала золото, слонову кістку, рабів та перець [[Малегета (райське зерно)|малегета]] (африканський замінник перцю), але таємнича Індія все ще залишалась недосяжною.

== Пошук шляхів до Індії за часів Жуана ІІ ==
У 1481 році, після смерті короля [[Афонсу V|Афонсу V Африканця]], на португальський трон вступив його син [[Жуан II]]. Новий король продовжив справу, започатковану принцом [[Енріке Мореплавець|Енріке Мореплавцем]] і поновив активні морські розвідки уздовж західного берега [[Африка|Африканського континенту]]. Особливий акцент тепер робився саме на пошуках морського шляху до Індії. Жуан ІІ підійшов до цієї задачі комплексно і почав як споряджати морські експедиції з чітким завданням обійти по морю африканський континент, так і відправляти для збору інформації про шляхи до «Індії» своїх розвідників по суходолу.

=== Експедиції Діогу Кана і Бартоломеу Діаша ===
В 1482—1486 роках [[Діогу Кан]] відкрив річку [[Конго (річка)|Конго]] і пройшов на південь вздовж африканського узбережжя аж до кордонів сучасної [[Намібія|Намібії]]. Відчуваючи близькість успіху, у жовтні 1486 року король Португалії [[Жуан II|Жуан ІІ]] відправив експедицію на чолі з [[Бартоломеу Діаш]]ем з дорученням обійти південний край [[Африка|Африки]] і знайти торговий шлях до [[Індія|Індії]].

У 1488 році Діаш відкрив найпівденнішу точку Африки, відому як [[Мис Доброї Надії]] і увійшов у води [[Індійський океан|Індійського океану]]. Хоча на цьому етапі його екіпаж збунтувався і примусив Діаша повернути назад не дійшовши до Індії, він довів, що подорож до Індії навколо Африки можлива. Після повернення з плавання до мису Доброї Надії, Діаш допомагав у розробці та будівництві двох кораблів [[São Gabriel (1497)|''Сан-Габріель'']] та ''[[São Gabriel (1497)|Сан-Рафаель]],'' які згодом були використані [[Васко да Гама|Васко да Гама,]] щоб обійти мис Доброї Надії та прокласти шлях до Індії.

=== Місія Перу да Ковіляна і Афонсу де Пайви ===
[[Файл:Vasco_de_Gama_map-fr.svg|міні|310x310px|Маршрут мандрівки Перу да Ковіляна та [[Афонсу де Пайва]]:<br/> '''зеленим'''&nbsp;— спільно пройдений шлях;<br/>'''рудим'''&nbsp;— шлях, по якому пройшов Ковілян;<br/>'''синім'''&nbsp;— шлях Пайва,<br/>'''чорним'''&nbsp;— морський шлях до Індії, яким у 1498 році пройшла флотилія [[Васко да Гама]].]]
Приблизно в 1481 році Жуан Афонсу де Авейру вирушив на схід від [[Ельміна|Ельміни]] досліджувати королівство [[Бенін]], зібрав і доставив в Португалію інформацію про майже легендарного принца Огане, королівство якого знаходилося далеко на схід від [[Бенін]]у. Вважалося, що він християнин і користується великою владою та повагою. Оскільки опис королівства Огане був дуже схожий на опис легендарного королівства [[Пресвітер Йоан|пресвітера Йоана]], король [[Жуан II|Жуан ІІ]] був в захваті від цієї новини і у 1487&nbsp;році направив на Схід суходолом через мусульманські землі таємну місію в складі [[Афонсу де Пайва]] та [[Перу да Ковілян]]а. Розвідники мали зібрати інформацію про місцезнаходження королівства пресвітера Йоана, місцеві торгові шляхи та можливість потрапити в ці землі по морю. Ковілян і Пайва вирушили морем через [[Валенсія|Валенсію]], [[Барселона|Барселону]], [[Неаполь]] і [[Родос]] в [[Александрія|Александрію]], а звідти через [[Каїр]] добрались до [[Аден]]у на убережжі Аравійського півострова. Тут їх шляхи розійшлись: Афонсу де Пайва вирушив через Червоне море в [[Ефіопія|Ефіопю]], а Перу да Ковільян через [[Аравійське море]] в [[Індія|Індію]]. Вони домовились зустрітись на зворотному шляху в Каїрі. Відвідавши в Індії [[Гоа]] і [[Кожикоде|Калікут]], Ковілян на зворотному шляху ще здійснив подорож вздовж східного узбережжя [[Африка|Африки]] і дослідив землі [[Кілва (султанат)|султанату Кілва]] в сучасних [[Танзанія|Танзанії]] і [[Мозамбік]]у.

Повернувшись в Каїр в 1490 році, Ковілян дізнався про смерть Пайви в [[Ефіопія|Ефіопії]]. Він відправив з Каїра через посильних євреїв повідомлення королю Жуану ІІ із детальним звітом про відвідані країни і особливості місцевої торгівлі, а також з порадою пливти в Індію морським шляхом навколо Африки. В своєму звіті Ковілян вказав, що після проходження південного африканського мису кораблі мають знайти Місячний острів (о. [[Мадагаскар]]), від якого можна пропливти до Індії.
== Розподіл нововідкритих земель між Португалією і Іспанією ==

=== Алкасоваський договір 1479 р ===
У 1478 році, під час [[Війна за кастильську спадщину (1475—1479)|Війни за кастильську спадщину]], відбулась перша колоніальна морська битва в європейській історії. Португальський флот у [[Гвінейська битва (1478)|Гвінейській битві]] біля берегів багатої золотом [[Ельміна|Ельміни]] повністю розгромив кастильську армаду і закріпив контроль Португалії над африканською торгівлею, основними товарами якої були золото, раби, слонова кістка та [[Малегета (райське зерно)|перець малегета]]. Результати перемоги було закріплено в [[Алкасоваський договір|Алкасоваському договорі]], укладеному між Королівствами Португалія і Кастилія в 1479 році. Згідно цього договору усі нововідкриті території, за винятком [[Канарські острови|Канарських островів,]] залишалися під контролем Португалії. Кастилія визнавала права Португальського королівства на [[Азорські острови]], [[Мадейра (архіпелаг)|архіпелаг Мадейра]], [[Кабо-Верде|острови Зеленого Мису]], африканське узбережжя [[Гвінейська затока|Гвінеї]] та на усі землі, що були відкриті на момент підписання договору або будуть відкриті в майбутньому на південь від Канарських островів.

=== Тордесільяський договір 1494&nbsp;р. ===
[[Файл:Spain and Portugal-uk.png|міні|Лінія Тордесільяського договору (фіолетовим). Лінія розподілу, запропонована папою [[Олександр VI|Олександром VI]] проходила східніше (пунктиром)]]
Після [[Відкриття Америки Колумбом|відкриття Колумбом]] нових земель на заході, [[Іспанія]] і [[Португалія]] знову вступили в територіальну суперечку, оскільки формально відкриті Колумбом землі знаходились південніше [[Канарські острови|Канарських островів]], і, отже мали належати Португалії згідно з умовами [[Алкасоваський договір|Алкасоваського договору]]. Почались складні дипломатичні переговори із залученням [[Папа Римський|Папи Римського]], у підсумку яких сторони в 1494 році уклали новий договір в іспанському місті [[Тордесільяс]]. Згідно з [[Тордесільяський договір|Тордесільяським договором]] лінія розділу між сферами повноважень обох країн пролягала від полюсу до полюсу в 370 лігах на захід від португальських островів [[Кабо-Верде]] (~50° західної довготи). Всі землі, що були чи будуть виявлені на захід від цієї лінії мали належати Іспанії, а все, що знаходиться на сході (включаючи [[Африка|Африку]] але за виключенням Канарських островів)&nbsp;— Португалії.
== Організація експедиції Мануелом І ==
Незважаючи на активну підготовку, король [[Жуан II|Жуан ІІ]] не встиг реалізувати проєкт по пошуку морського шляху до [[Індія|Індії]] до своєї смерті в 1495 році. Можливо цьому завадила особиста трагедія Жуана ІІ, пов'язана з передчасною трагічною загибеллю його єдиного сина і спадкоємця. Реалізувати ці плани вдалося вже його наступнику&nbsp;— королю [[Мануел I|Мануелу I]].

Плани Жуана ІІ по пошуку морського шляху в Індію підтримувались в [[Португалія|Португалії]] не усіма. Під час [[Кортеси|кортесів]] в 1495 році багато хто висловлював сумніви щодо їх доцільності. Представники цієї точки зору були цілком задоволені поточним станом торгівлі з вже дослідженою португальцями африканською [[Гвінея|Гвінеєю]] і побоювалась витрат, пов'язаних із дослідженням та розвитком нових морських шляхів та завоюванням будь-яких заморських територій. Цю позицію втілено в персонажі «старого з Рестелло» з «[[Лузіади|Лузіад»]] португальського епічного поета [[Луїш де Камойнш|Луїша де Камойнша]], який активно виступає проти участі в подорожі.

[[Мануел I|Мануел І]] не поділяв цих сумнівів. В свій час король Жуан II планував призначити очільником індійської експедиції батька Васко&nbsp;— Ештевана да Гама, але на момент втілення плану і старий король і батько да Гами були вже мертві. Тож реалізуючи план Жуана II, король Мануел продовжив споряджати кораблі і призначив [[Васко да Гама]] очолити цю експедиції в якості [[Командор (звання)|командора]] армади.

== Флотилія ==
[[Файл:SaoGabriel.png|міні|Кораблі флотилії Васко да Гама|256x256пкс]]
[[Файл:Vasco_da_Gama_-_1838.png|міні|Васко да Гама <small>Антоніо Мануель да Фонсека, 1838, [[Національний морський музей|Національний морський музей Лондоні]]</small>|275x275пкс]]
Флотилія, перед якою буле поставлене завдання прокласти морський шлях до Індії, складалась з 3 основних кораблів&nbsp;— двох великих однотипних [[карака|карак]] (флагманського корабля «[[São Gabriel (1497)|Сан-Габріель]]» і його двійника «Сан-Рафаель»), а також меншої, швидшої і маневренішої [[каравела|каравели]] «Сан-Мігель» (яку всі скорочено називали «Берріо»). Капітаном на «Сан-Габріель» був сам Васко да Гама, на «Сан-Рафаель»&nbsp;— його брат [[Паулу да Гама]], а каравела йшла на чолі з [[Ніколау Коелью]]. На каравелу Коелью покладались усі завдання по проведенню розвідок і досліджень незнайомих вод, тоді як більші кораблі слідували в її кільватері. Штурманами з ними йшли досвідчені [[Перу де Аленкер]] і [[Перу Ешкобар]], що вже плавали до півдня Африки з [[Діогу Кан]]ом і [[Бартоломеу Діаш]]ем. Також флотилію супроводжувало четверте вантажне судно, яке перевозило запаси провізії і було демонтоване після досягнення експедицією африканського узбережжя. Водотоннаж «Сан-Габріеля» і «Сан-Рафаеля» складав по 100—120 [[Тонна|тонн]], на кожному з кораблів було встановлено по 12 гармат.
{| class="wikitable"
|+Склад флотилії Васко да Гама
!Корабель
!'''Капітан'''
!'''Штурман'''
!'''Писар'''
|-
|[[São Gabriel (1497)|«'''''Сан Габріель»''''']]
|[[Васко да Гама]]
|[[Перу де Аленкер]]
|[[Діогу Діаш]]
|-
|[[São Gabriel (1497)|«'''''Сан Рафаель''''']]»
|[[Паулу да Гама]]
|Жуан де Коїмбра
|Жуан да Са
|-
|{{Нп|Bérrio (каравела)|«'''''Берріо'''''»|pt|Bérrio (caravela)}}
|[[Ніколау Коелью]]
|[[Перу Ешкобар]]
|Алвару де Брага
|-
|''Вантажне судно''
|Гонсалу Нуньєш
|
|
|}
Екіпаж флотилії складав 168 осіб. Кожен з кораблів мав власного капітана, штурмана та корабельного писаря, на флагмані знаходився корабельний майстер. В склад флотилії було включено двох монахів, двох перекладачів з арабської і [[банту (мови)|банту]] і десяток злочинців, яких планували використовувати для небезпечних завдань.

Мореплавці мали в своєму розпорядженні морські карти, з нанесеною на них частиною [[Африка|африканського узбережжя]], що було відомим на той час, [[Квадрант (інструмент)|квадранти]], [[Морська астролябія|морські астролябії]], таблиці з розрахунками&nbsp;— такі, як [[Ефемерида|астрономічні таблиці]] [[Авраам Закуто|Авраама Закуто]]. Згідно з повідомленнями [[Жуан де Барруш|Жуана де Барруша]], [[Широта|широти]] під час експедиції визначались за допомогою спостережень за кутом [[підвищення]] Сонця.

На кораблі були завантажені харчові припаси, розраховані на трирічне плавання. Щоденний раціон включав 1,5 [[Фунт (одиниця маси)|фунта]] галет, 1 фунт яловичини або 0,5 фунта свинини, 2,5 [[Пінта|пінти]] (1,5 літра) води, 1,25 пінти вина, 120 мл. олії та 60 мл. оцту. У дні [[піст|посту]] замість м'яса видавали 0,5 фунта [[Рис|рису]] або [[Сир|сиру]]. Інші припаси включали борошно, боби, сочевицю, сухофрукти, мигдаль, часник, гірчицю, сіль, мед і цукор. Крім того, в дорозі ловили свіжу рибу а запаси іншої їжі, зокрема апельсинів, що допомагали від цинги, поповнювались у гаванях.

Також флотилія мала на борту товари, призначені для індійського ринку. Номенклатура та якість цих товарів виявилися однією з найбільших помилок експедиції. Вочевидь їх підбирали за порадою [[Бартоломеу Діаш]]а, що в своїй подорожі до [[Мис Доброї Надії|мису Доброї Надії]] стикався переважно з півдикими тубільними племенами. Відповідно цей товар включав металеві [[таз (ємність)|тази]], смугастий одяг, червоні шапочки, брязкальця, корали, скляні намиста та дрібнички і виявився неадекватним і не мав попиту в розвинутих торгових містах [[Суахілі (узбережжя)|узбережжя Суахілі]] у [[Східна Африка|східній Африці]], не кажучи вже про багату [[Індія|Індію]].

На кораблях також було завантажено декілька наперед виготовлених [[падран]]ів (порт. ''padrões''), кам'яних стовпів з хрестом і гербом [[Португалія|Португалії]], які планувалось встановлювати у нововідкритих землях.

== Плавання ==
[[Файл:A partida de Vasco da Gama para a Índia em 1497.jpg|міні|Проводи експедиції Васко да Гама в Лісабоні в 1497&nbsp;р.]]
8 липня 1497 року кораблі флотилії відійшли від берегів [[Тахо|Тежу]] в районі [[Санта-Марія-де-Белен|Белен]], неподалік від [[Монастир єронімітів|монастиря Жеронімуш]] в пригороді [[Лісабон]]а, що в подальшому стане традиційним місцем старту португальських далеких заморських плавань.

=== Подорож до мису Доброї Надії ===
До островів [[Зелений Мис|Зеленого мису]] ([[Кабо-Верде]]) флотилія йшла по добре відомому португальцям маршруту, ретельно дослідженому мореплавцями в попередні десятиліття. Експедиція пройшла повз іспанські [[Канарські острови]] без зупинок, щоб не привертати до себе увагу. Перед архіпелагом Кабо-Верде кораблі втратили з виду один одного в тумані, але на о.[[Сантьягу]] флотилія зн��ву зібрались разом і після короткої зупинки, 3 серпня 1497 року продовжила плавання. Біля берегів [[Сьєрра-Леоне]] Да Гама вперше відхилився від знайомих португальцям маршрутів, що вели далі вздовж африканського узбережжя і в пошуках південно-атлантичних [[Західні вітри|західних вітрів]] взяв курс на південь у відкритий океан. 96 днів кораблі флотилії не бачили землі, подолавши за цей час понад 10 000 кілометрів (6 000 миль), що було найдовшою морською подорожжю тих часів (для порівняння кораблі [[Христофор Колумб|Колумба]] на шляху до [[Америка|Америки]] провели у відкритому морі лише 37 днів). Обраний курс виявився вдалим, експедиція проминула смугу східних [[пасат]]ів і на широті біля 20° нижче екватора натрапила на стійкі [[західні вітри]], які винесли кораблі флотилії до південноафриканського узбережжя. 7 листопада 1487 року, після тримісячної подорожі у відкритому морі експедиція вперше пристала до берегів [[Африка|Африки]] в [[Затока Святої Олени (ПАР)|затоці Святої Олени]], неподалік від [[Мис Доброї Надії|мису Доброї Надії]]. 22 листопада флотилія пройшла повз мис Доброї Надії і увійшла в Індійський океан. В [[Моссел-Бей|затоці Сан-Брас]] вантаж і екіпаж допоміжного корабля розподілили між іншими кораблями експедиції, а саме судно розібрали.

16 грудня флот пройшов найдальше місце, що було досягнуте [[Бартоломеу Діаш]]ем і заплив у води, що ще не відвідувались європейцями. Коли настало Різдво, Да Гама дав узбережжю, вздовж якого пропливала експедиція назву ''[[Квазулу-Наталь|Натал]]'', з португальської&nbsp;— «Різдво».

=== Мозамбік ===
[[Файл:Gama_route_1.svg|міні]]Після довгого плавання вздовж [[Африка|африканських]] берегів, населених переважно дикими кочовими племенами, 2 березня 1498 року кораблі флотилії встали на рейді біля міста [[Мозамбік (острів)|Мозамбік]]. Це острівне місто було жвавим портом і важливим пунктом арабської торгової мережі на африканському [[Суахілі (узбережжя)|узбережжі Суахілі]]. В [[Мозамбік]]у португальці зустріли арабських купців на великих торгових кораблях, завантажених прянощами та іншими східними товарами&nbsp;— стало зрозуміло, що експедиція просувається в правильному напрямку. Побоюючись, що місцеве населення поставиться до християн вороже, члени експедиції спочатку видавали себе за мусульман і були гостинно прийняті місцевим султаном. Султан прислав на кораблі подарунки, відвідував кораблі флотилії з візитом, запросив членів екіпажу в гості і надав в розпорядження португальців двох місцевих штурманів, які мали показати флотилії шлях до [[Індія|Індії]]. Проте, не довіряючи тубільцям, [[Васко да Гама|да Гама]] не ризикнув завести кораблі в порт Мозамбіку і зупинився на рейді при вході в бухту. Він також так і не наважився самостійно зійти на берег, і проводив переговори з місцевим правителем, перебуваючи на кораблі або зустрічаючись у човнах на воді. Подарунки Васко да Гами здивували султана своєю скромністю. Невдовзі між португальцями і місцевим населенням сталась низка непорозумінь і після загострення конфлікту, 29 березня 1498 року флотилія залишила Мозамбік, пограбувавши декілька місцевих торгових човнів і обстрілявши перед відходом місто з гармат.

=== Момбаса ===
[[Файл:Somali_Enterprise.JPG|міні|Торгові шляхи узбережжя Суахілі]]7 квітня флотилія підійшла до [[Момбаса|Момбаси]], ще одного важливого торгового міста на [[Суахілі (узбережжя)|узбережжі Суахілі]] і пробула в ньому до 13 квітня. В Момбасі [[Васко да Гама|Васко да Гамі]] також не вдалось встановити дружніх взаємовідносин з місцевим населенням. Спочатку, як і в Мозамбіку, їх зустріли привітно, але невдовзі відносини почали псуватися. [[Лоцман]]и, надані правителем Мозамбіку, втікли з кораблів да Гами і флотилія знову не наважилася зайти в порт. В пошуках нових лоцманів в околицях Момбаси Васко да Гама вдався до піратства, пограбувавши беззбройний арабський торговий човен і захопивши пасажирів та екіпаж в заручники.

=== Малінді ===
Кораблі [[Васко да Гама|Васко да Гами]] продовжував рух на північ вздовж [[Суахілі (узбережжя)|узбережжя Суахілі]], прибувши 14 квітня 1498&nbsp;року у порт [[Малінді]], султан якого ворогував з сусідньою [[Момбаса|Момбасою]] і поставився до португальців приязно. Експедиція провела в [[Малінді]] 10 днів, протягом яких відбувались дружні зустрічі і святкування. Правда Васко да Гама і тут не ризикнув зійти на берег, всупереч численним запрошенням. В Малінді експедиція вперше зустрілась з індійськими торговцями, яких португальці помилково вважали християнами. Да Гама звільнив усіх захоплених між Момбасою і Малінді заручників, а взамін отримав від султана Малінді досвідченого лоцмана, який мав провести європейську флотилію до [[Кожикоде|Калікута]] на південно-західному узбережжі [[Індія|Індії]]. Різні джерела розходяться щодо особистості лоцмана, називаючи його [[Християнство|християнином]], [[Мусульмани|мусульманином]] або [[гуджараті]]. Згідно однієї з версій лоцманом, наданим султаном Малінді був відомий арабський мореплавець {{Не перекладено|Ахмад Ібн Маджид|Ахмад Ібн Маджид|en|Ahmad ibn Mājid}}, але тогочасні джерела повідомляють про перебування ібн Маджида в цей час в інших місцях, тож він не міг бути у Малінді<ref>Fernandez-Armesto, Felipe (2006), ISBN. ст. 178—179. </ref>. Жоден з португальських істориків того часу не згадує ім'я Ахмада Ібн Маджида.

Флотилія Васко да Гама залишила Малінді 24 квітня 1498 року і, використовуючи сприятливі [[Мусон|мусони]], полишила африканське узбережжя і взяла курс на Індію, напряму через [[Індійський океан]].
[[Файл:Calicut 1572.jpg|міні|Гавань Калікуту в 1572&nbsp;р.]]

== Прибуття в Калікут ==
20 травня 1498 року флот досяг [[Каппад]]у, неподалік від [[Кожикоде|Калікута]] в сучасному індійському штаті [[Керала]]<ref>{{Cite news|url=https://www.nationalgeographic.org/thisday/may20/da-gama-discovers-sea-route-india/|title=Da Gama Discovers a Sea Route to India|last=Society|first=National Geographic|date=2014-04-29|work=National Geographic Society|accessdate=2018-03-04|language=en|archive-date=10 червня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160610041341/https://www.nationalgeographic.org/thisday/may20/da-gama-discovers-sea-route-india/}}</ref> За десять з половиною місяців флотилією було пройдено понад 20 тис.[[км]]. і морський шлях з [[Європа|Європи]] до [[Індія|Індії]] було нарешті відкрито.
[[Файл:A chegada de Vasco da Gama a Calicute em 1498.jpg|міні|Прибуття Васко да Гама в Калікут в 1498&nbsp;р. <small>''Альфредо Альмейро, 1900&nbsp;р.''</small>]]
[[Файл:Vasco da Gama perante o Samorim de Calecute.png|міні|Васко да Гама перед заморіном Калікута''. <small>Велосо Сальгадо,</small>'' <small>1898&nbsp;р.</small>]]Місцевий правитель ([[заморин]]) прийняв португальців з надзвичайною урочистістю і гостинністю, включаючи велику процесію з 3 тисяч озброєних {{Нп|наїри|наїрів|en|Nair}} і удостоїв Васко да Гаму аудієнцією. Підготовлені Васко да Гама подарунки [[заморин]]у&nbsp;— чотири плащі з багряного сукна, шість капелюхів, чотири гілки коралів, дванадцять «альмасаре»<ref>''Almasare'', значення слова невідоме, можливо смугаста тканина або покривало з бахромою</ref>, коробка з сімома латунними посудинами, ящик з цукром, дві бочки олії та барильце меду&nbsp;— були надто тривіальними і не справили враження на заморина. Мусульманські торговці, що були при дворі заморина, вказали, що подарунки, серед яких не було золота та коштовностей, недостойні європейського правителя, а Васко да Гама схожий більше на пірата, ніж на королівського посла<ref>Castaneda, Herman Lopes de, The First Book of the Historie of the Discoveries and Conquests of the East India by the Portingals, London, 1582, in Kerr, Robert (ed.) A General History and Collection of Voyages and Travels Vol. II, London, 1811.</ref>. Товари європейців продавалися погано, до того ж з індійцями виникли суперечки з приводу мита, яке повинні були платити португальці. Васко да Гамі все ж вдалось провести переговори із заморином, передати йому листи від короля [[Мануел I|Мануеля I]] і отримати від заморина лист у відповідь з пропозицією розпочати взаємовигідну торгівлю.

Поступово [[Португалія|португальці]] змогли за низькими цінами реалізувати частину свого товару, що дозволило придбати невелику кількість прянощів та коштовностей. Прагнучи отримати більше товару, Васко да Гама запропонував заморину [[Кожикоде|Калікута]] відправити велику кількість спецій в подарунок португальському королю. Заморин відмовився від цієї пропозиції і натомість наказав заарештувати товари португальців, що знаходились на березі. Конфлікт зростав і врешті-решт флотилія без попередження залишила Калікут, силою прихопивши з собою декілька місцевих мешканців в якості заручників<ref>M.G.S. Narayanan, Calicut: The City of Truth (2006) Calicut University Publications (The incident is mentioned by Camoes in The Lusiads, wherein it is stated that the Zamorin «showed no signs of treachery» and that «on the other hand, Gama's conduct in carrying off the five men he had entrapped on board his ships is indefensible.»)</ref>.

== Повернення до Португалії ==
[[Файл:Map of Portuguese Carreira da India.gif|міні|Маршрут, пройдений експедицією Васко да Гама в напрямку Індії і на зворотному шляху. В наступні роки цим маршрутом будуть користуватись усі наступні португальські індійські армади.|ліворуч]]
Полишивши [[Кожикоде|Калікут]] 29 серпня, задовго до настання сприятливих зимових [[Мусон|мусонів]], флотилія [[Васко да Гама|Васко да Гами]] повільно рухалась на північ в сторону [[Гоа]], зупиняючись на прибережних островах&nbsp;— [[Острови Святої Марії|островах Святої Марії]] й острові [[Анджедіва]], де в очікуванні сприятливих вітрів провела біля сорока днів. На Анджедіва до португальців звернувся чоловік, що видавав себе за с��угу [[Аділ-шахи|султана Біджапуру]] і передав запрошення від султана в гості. Після допиту із застосуванням тортур він виявився євреєм з [[Кастилія|Кастилії]]. В подальшому Васко да Гама охрестив його як Гашпара да Гаму і став його хрещеним батьком. В наступні роки Гашпар да Гама брав участь ще в декількох індійських армадах як перекладач.
[[Файл:Pillar of Vasco da Gama 03.JPG|міні|Знак на місці [[падран]]у «Сан-Спірітус», встановленого експедицією Васко да Гама на зворотному шляху в [[Малінді]], Кенія]]
3 жовтня 1498 року, не дочекавшись настання сприятливих зимових мусонів, да Гама вирішує залишити узбережжя [[Індія|Індії]] і перетнути [[Індійський океан]]. Ця подорож в умовах [[Штиль|штилю]] або зустрічних вітрів перетворилась на жахливе випробування. Влітку перетин Індійського океану зайняв у флотилії 23 дні, в зворотному напрямку подорож тривала 132 дні. Тримісячний маршрут до берегів [[Африка|Африки]] супроводжували спека, недостача їжі та води і хвороби екіпажу. Члени команди переконували Васко да Гаму повернутись до берегів Індії, але в кінці грудня з'явились сприятливі зимові мусони, які дозволили швидко дійти до берегів Африки. 2 січня 1499 мореплавці побачили багате місто [[Могадішо]]. Не наважуючись висадитись з нечисленною і виснаженою командою, Да Гама наказав для остраху обстріляти місто з гармат. 7 січня 1499 року флот Да Гами нарешті прибув у [[Малінді]]. Команда була у жахливому стані&nbsp;— близько половини загинуло, решта були вражені цингою. За п'ять днів завдяки гарній їжі та фруктам, наданим місцевим султаном, моряки зміцніли, однак все одно екіпажі кораблів так зменшилися, що 13 січня на стоянці південніше [[Момбаса|Момбаси]] корабель «Сан-Рафаель» довелось розібрати і спалити, а залишки екіпажу розподілити між «Сан-Габріелем» і «Берріо». 28 січня минули острів [[Унгуджа|Занзібар]], 1 лютого зробили зупинку біля [[Мозамбік]]у і 20 березня кораблі обігнули [[мис Доброї Надії]]. [[Файл:Vasco_da_Gama_apresenta_a_D._Manuel_as_primícias_da_Índia.jpg|міні|[[Васко да Гама]] підносить королю [[Мануел I|Мануелу]] перші індійські дари. [[Національна бібліотека Португалії]], c. 1900 рік]]16 квітня попутний вітер доніс судна до узбережжя [[Гвіана|Гвіани]]. Тут кораблі експедиції роз'єднались. Швидша і легша каравела «Берріо» без зупинок направилась в [[Португалія|Португалію]], а Сан-Габріель Васко да Гами зробив зупинку на островах [[Кабо-Верде]] через хворобу брата&nbsp;— Пауло{{sfn|Subrahmanyam|1997|p=62}}. Бажаючи, щоб брат помер на рідній землі в Португалії, Васко да Гама наймає швидку невелику каравелу і відпливає на ній з братом, а Сан-Габріель отримує наказ йти за ними. Дорогою до Португалії каравела з братами Да Гама робить зупинку на [[Терсейра|о. Терсейра]] на [[Азорські острови|Азорах]], де Паоло да Гама помирає, а Васко да Гама залишається з ним до самої смерті.

10 липня 1499&nbsp;року більш ніж через два роки з початку експедиції, каравела Берріо на чолі з капітаном [[Ніколау Коелью]] і під управлінням шкіпера [[Перу Ешкобар]]а увійшла в річку [[Тахо]] з новиною, яка вразила весь [[Лісабон]]&nbsp;— португальці нарешті знайшли морський шлях до Індії і успішно його подолали. Пізніше цього місяця до Португалії повернувся і Сан-Габріель, але без Васко да Гама, який до останнього залишався із своїм хворим братом на Азорських островах і повернувся додому лише 31 серпня, вже після повернення обох кораблів. Він був прийнятий королем [[Мануел I|Мануелем I]] з великими почестями<ref name=":3">{{Cite web|url=http://www.history.com/topics/exploration/vasco-da-gama|title=Vasco da Gama – Exploration|website=History.com|accessdate=2018-03-04|archive-date=14 грудня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201214185357/https://www.history.com/topics/exploration/vasco-da-gama}}</ref>.

Мануел I поспішив повідомити новину [[Католицькі королі|Католицьким королям]] [[Іспанія|Іспанії]], повідомляючи, що шлях до Індії знайдено і досліджено португальською короною<ref name=":3"/>. Король Португалії наділив Васко да Гама дворянським титулом, передав йому у спадкове володіння місто [[Сінеш]], призначив пожиттєву пенсію, а в 1502 році присвоїв звання «Адмірал морів Аравії, Персії, Індії та всього Сходу».

Португальський філософ-гуманіст [[Даміан де Гойш|Даміано де Гойш]] повідомляє, що під час подорожі було встановлено п'ять [[падран]]ів'':'' «Сан-Рафаель» біля річки [[Келімане|Бонс-Сінай]], «Сан-Хорхе» на острівці [[Сан-Хорхе]] біля [[Мозамбік]]у, «Сан-Спірітус» в [[Малінді]], «Санта-Марія» на [[Острови Святої Марії|островах Святої Марії]] та Сан-Габріель у [[Кожикоде|Калікуті]]. Ці знаки мали на меті підтвердити суверенітет [[Португалія|Португалії]] над цими місцями.

== Хронологія подорожі ==
{| class="wikitable mw-collapsible striped col3cen col4cen col5cen col6cen" border="0" align="center" style="vertical-align:top; border: 2px solid #999; background-color:#FFFFFF; font-size:90%"
! rowspan="2" valign="center" |РІК
! rowspan="2" valign="center" |МАРШРУТ
! rowspan="2" valign="center" |Відбуття
! rowspan="2" valign="center" |Прибуття
! colspan="2" |ДНІ
! rowspan="2" |
|-
!в морі
!на якорі
|- valign="top"
| rowspan="10" bgcolor="#D8D8D8" |1497
|[[Лісабон]]&nbsp;— [[Сантьягу|о. Сантьягу (о-ви Зеленого Мису)]]
Флотилія вирушає з Белену під (Ліссабоном) у суботу 8-го липня. До Островів Зеленого Мису її супроводжувє на окремому кораблі Бартоломео Діаш, що пливе на окремому кораблі в гвінейську факторію [[Ельміна]]. Дорогою кораблі втратили один одного в тумані і знову зібрались разом вже біля о. Сантьягу.
|[[8 липня|08.07]]
|[[27 липня|27.07]]
|'''19'''
|—
| rowspan="22" bgcolor="#f5f6ce" |ДОРОГА
В ІНДІЮ
|-
|[[Сантьягу|о. Сантьягу (о-ви Зеленого Мису)]].
Тижнева стоянка для поповнення запасів.
| colspan="3" | ----------------------------
|'''7'''
|-
|[[Сантьягу|о. Сантьягу]]&nbsp;— [[Затока Святої Олени (ПАР)|затока Св. Олени]] (Південна Африка).
За 200 миль від о. Сантьягу у Сан-Габріель було пошкоджено грот-рею, 2 дні її лагодять. Флотилія йде 90 днів у відкритому океані, спочатку тримаючи курс на південь, поки не знаходить сприятливі вітри на широті [[Острів Святої Єлени|о. Святої Олени]] і відтак змінює курс на піденно-східний. Флотилія вперше бачить землю після 3-місячного морського переходу і пристає до берегу у зручній затоці неподалік від південного мису Африки, яку вони називають [[Затока Святої Олени (ПАР)|затокою Святої Олени]].
|[[3 серпня|03.08]]
|[[7 листопада|07.11]]
|'''96'''
|—
|-
|[[Затока Святої Олени (ПАР)|Затока Св. Олени]].
Довга зупинка для відпочинку та поповнення запасів води, деревини та їжі.
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''9'''
|-
|[[Затока Святої Олени (ПАР)|Затока Св. Олени]]&nbsp;— [[Мис Доброї Надії]] .
Флотилія проходить мис 22-го.
|[[16 листопада|16.11]]
|[[22 листопада|22.11]]
|'''6'''
|—
|-
|[[Мис Доброї Надії]]&nbsp;— затока [[Моссел-Бей|Сан-Брас]]
|[[22 листопада|22.11]]
|[[25 листопада|25.11]]
|'''3'''
|—
|-
|Затока [[Моссел-Бей|Сан-Брас]], яку відкрив ще Бартоломеу Діаш в 1488&nbsp;р. Довга зупинка під час якої вантаж і екіпаж з вантажного судна Сан-Мігель розподіляють між іншими кораблями, а його самого демонтують. Встановлюють в цьому місці знак, який було знищено тубільцями ще до відплиття флотилії.
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''13'''
|-
|[[Моссел-Бей|Сан-Брас]]&nbsp;— [[Квазулу-Наталь|Наталь]]. Флотилія йде вздовж африканського берегу на північ, з трудом долаючи сильні течії, які зносять кораблі назад. 16 грудня кораблі минають останній падрон, встановлений Бартоломеу Діашем. На Різдво (25 грудня) Васко да Гама бачить мис, який він називає «''Наталь''» ([[Португальська мова|порт]]. «''Різдво»'' &nbsp;— сучасна провінція [[Квазулу-Наталь|Квазулу-Натал]] у Південній Африці).
|[[8 грудня|08.12]]
|[[28 грудня|28.12]]
|'''20'''
|—
|-
|[[Квазулу-Наталь|Наталь]]&nbsp;— Ріо-Кобре
|[[28 грудня|28.12]]
|[[11 січня|11.01]]
|'''14'''
|—
|-
|Ріо-Кобре (нинішня річка Мутамба). Флотилія поповнює запаси води. Внаслідок теплого прийому від тубільців і великої кількості мідних прикрас територію називають «Землею добрих людей», а річку&nbsp;— «Мідною».
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''5'''
|- valign="top"
| rowspan="12" bgcolor="#D8D8D8" |1498
|Ріо-Кобре&nbsp;— [[Келімане|Ріо-Бонш-Сінайш]]
|[[16 січня|16.01]]
|[[25 січня|25.01]]
|'''9'''
|—
|-
|[[Келімане|Ріо-Бонш-Сінайш]].
Оскільки в цьому місці узбережжя відхиляється на захід, флот минає Софалу, не побачивши її. Поблизу [[Келімане]] флот робить довгу зупинку для кренгування кораблів, ремонту щогли на Сан-Рафаелі і відновлення виснаженого і хворого на цингу екіпажу. Васко да Гама назвав місцеву річку «річкою добрих знаків», бо саме тут вони вперше зустріли людей, які сказали їм, що вже бачили великі кораблі. Це підказало португальцям, що вони на вірному шляху і що незабаром вони знайдуть кораблі і місцевих лоцманів, що зможуть вказати їм дорогу до Індії.
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''30'''
|-
|[[Келімане|Ріо-Бонш-Сінайш]]&nbsp;— [[Мозамбік (острів)|о. Мозамбік]]
|[[24 лютого|24.02]]
|[[2 березня|02.03]]
|'''6'''
|—
|-
|[[Мозамбік (острів)|Мозамбік]].
Спочатку султан Мозамбіку, який приймає їх за мусульман зустрічає флотилію привітно і надає їм двох лоцманів. В порту експедиція вперше побачила великі кораблі мусульманських купців зі спеціями та іншими товарами, які шукають португальці. Це викликає загальне піднесення. Після того, як їх християнське походження викрито, стається низка непорозумінь і конфліктів і флотилія покидає порт пограбувавши декілька місцевих човнів і обстрілявши його з гармат.
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''27'''
|-
|[[Мозамбік (острів)|о. Мозамбік]]&nbsp;— [[Тонгоні|Байшос-Сан-Рафаель]] Флотилія проминає головне місто султанату&nbsp;— Кілву, не побачивши його. Зустрічні вітри затримують подальше просування на північ.
|[[29 березня|29.03]]
|[[5 квітня|05.04]]
|'''7'''
|—
|-
|[[Тонгоні|Байшос-Сан-Рафаель]]. Сан-Рафаель сідає на мілину неподалік о. Занзібар біля прибережного поселення [[Тонгоні]], але цого вдається зняти. Через це мілину називають «Байшос (мілина) де Сан-Рафаель»
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''2'''
|-
|[[Тонгоні|Байшос-Сан-Рафаель]]&nbsp;— [[Момбаса]]
|[[7 квітня|07.04]]
|[[7 квітня|07.04]]
|години
|
|-
|[[Момбаса]].
В Момбасі експедицію також гарно зустріли, але знову відносини швидко псуються. Лоцмани, отримані в Мозамбіку тікають і флотилія покидає місто.
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''6'''
|-
|[[Момбаса]]&nbsp;— [[Малінді]] Короткий перехід до сусуднього Малінді. По дорозі флотилія Да Гами знову вдається до піратства&nbsp;— захоплює і грабує тубільний човен з 17 пасажирами, яких також беруть в полон.
|[[13 квітня|13.04]]
|[[14 квітня|14.04]]
|'''1'''
|—
|-
|[[Малінді]]
Флотилія отримує доброзичливий прийом у правителя Малінді, який сам ворогує з Мозамбіком. Гама звільняє заручників, захоплених в човні, а султан Малінді присилає на кораблі лоцмана, який обіцяє привести флотилію в Індію. Кристуючись сприятливим весняним мусоном, флотилія залишає африканське узбережжя і бере курс на Індію.
| colspan="3" | ----------------------------
|'''10'''
|-
|[[Малінді]]&nbsp;— [[Кожикоде|Калікут]]. Кораблі досягають Індії 18 травня. 20 травня флотилія кидає якір біля [[Каппад]]у, поблизу Калікута.
|[[24 квітня|24.04]]
|[[20 травня|20.05]]
|'''26'''
|
|-
| colspan="5" bgcolor="#f5f6ce" align="right" |Разом: 309 днів
|- valign="top"
| rowspan="6" bgcolor="#D8D8D8" |1498
|[[Кожикоде|Калікут]]&nbsp;— [[Острови Святої Марії|о-ви Св. Марії]]. Після насиченої подіями тримісячної стоянки в Калікуті, 29 серпня, не дочекавшись сприятливих зимових мусонів флотилія покидає Калікут, захопивши в заручники декілька місцевих жителів
|[[29 серпня|29.08]]
|[[15 вересня|15.09]]
|'''17'''
|—
| rowspan="16" bgcolor="#e3f6ce" |ДОРОГА ДОДОМУ
|-
|[[Острови Святої Марії]]. 15 вересня експедиція встановлює падран на одному з островів
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|
|-
|[[Острови Святої Марії|о-ви Св. Марії]]&nbsp;— [[Анджедіва|о. Анджедіва]]
|[[15 вересня|15.09]]
|[[20 вересня|20.09]]
|'''5'''
|—
|-
|[[Анджедіва|Острів Анджедіва]]. Довга стоянка в очікуванні попутних вітрів. Поруч з'являються піратські човни. Португальці здійснюється напад і грабують місцевий човен.
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''15'''
|-
|[[Анджедіва|о. Анджедіва]]&nbsp;— [[Малінді]]. Так і не дочекавшись попутного вітру, експедиція вирушає у важку 90-денну подорож в умовах штилю або зустрічого вітру. Їжі недостатньо і екіпаж хворіє на цингу. Тридцять чоловіків загинуло, а вцілілі, ослаблені, заледве управляють кораблями. Екіпаж переконує Да Гаму повернутись в Індію, але поява 27 грудня сприятливих вітрів змушують їх продовжувати. 2 січня флотилія підійшла до Могадішу на Африканському узбережжі, в який не висаджуються а обстрілюють з бомбард і йдуть далі на південь в пошуках Малінді, до якого доходять через 5 днів.
|[[5 жовтня|05.10]]
|[[7 січня|07.01]]
|'''94'''
|—
|-
|[[Малінді]]. Знесилених португальців султан Малінді зустрічає подарунками свіжої води, їжі та фруктів. Васко да Гама збирає найкращі подарунки, які передає у відповідь. 
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''4'''
|- valign="top"
| rowspan="10" bgcolor="#D8D8D8" |1499
|[[Малінді]]&nbsp;— [[Тонгоні|Байшос-Сан-Рафаель]]. Експедиція проходить повз Занзібар, не заходячи на острів.
|[[11 січня|11.01]]
|[[13 січня|13.01]]
|'''2'''
|—
|-
|[[Тонгоні|Байшос-Сан-Рафаель]] (мілини між Тонгоні і Занзібаром). Через нестачу людей для управління трьома кораблями, на тій самій мілині, на яку Сан-Рафаель сів по дорозі в Індію, його спалюють (щоб зібрати цвяхи та  інші металевих частини), а вантаж і залишки екіпажу розподіляються між Сан-Рафаелем і Берріо.
| colspan="3" | ----
| align="center" |'''14'''
|-
|[[Тонгоні|Байшос-Сан-Рафаель]]&nbsp;— [[Мозамбік (острів)|о. Мозамбік]]
|[[27 січня|27.01]]
|[[2 лютого|02.02]]
|'''5'''
|—
|-
|Зупинка на острівці Сан-Хорхе навпроти [[Мозамбік (острів)|Мозімбіку]]. Експедиція встановлює на острівці останній [[падран]].
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''1'''
|-
|[[Мозамбік (острів)|о. Мозамбік]]&nbsp;— затока [[Моссел-Бей|Сан-Брас]]. Експедиція знову проминає Софалу не виявиви її місцезнаходження.
|[[3 лютого|03.02]]
|[[3 березня|03.03]]
|'''29'''
|—
|-
|Затока [[Моссел-Бей|Сан-Брас]]. Експедиція рибалить та полює на тюленів та пінгвінів, м'ясо яких засолюють
| colspan="3" align="center" | ----------------------------
|'''9'''
|-
|[[Моссел-Бей|Сан-Брас]]&nbsp;— [[Мис Доброї Надії]].
|[[12 березня|12.03]]
|[[20 березня|20.03]]
|'''8'''
|—
|-
|[[Мис Доброї Надії]]&nbsp;— [[Геба (річка)|р. Геба]] ([[Гвінея-Бісау]]). Кораблі пливуть разом, але в одну з ночей Берріо втрачає з видимості Сан-Габріель. Останній заходить на зупинку на [[Сантьягу|о.Сантьягу]] (о-ви [[Кабо-Верде|Зеленого мису]]), а Берріо направляється без зупинок в Португалію.
|[[20 березня|20.03]]
|[[25 квітня|25.04]]
|'''36'''
|—
|-
|[[Геба (річка)|р. Геба]]&nbsp;— [[Лісабон]]. На острові Сантьяго Васко да Гама бере в оренду швидку каравелу, щоб перевезти хворого брата на [[Азорські острови]], сподіваючись врятувати його.
10 липня 1499 року швидший та легший «Берріо» на чолі з капітаном Ніколау Коельо та шкіпером Перу Ескобаром прибув в Лісабон. В серпні в Лісабон прийшов Сан-Габріель. Васко да Гама, після смерті Пауло Да Гама острові [[Терсейра]], повернувся до Лісабона 29 серпня 1499.
|[[25 квітня|25.04]]
|[[10 червня|10.06]]
|'''46'''
|—
|-
| colspan="5" bgcolor="#e3f6ce" align="right" |Разом: 315 днів
|}

== Підсумки ==
[[Файл:Silk route.jpg|міні|360x360пкс|Торгові шляхи між Європою та Південною і Південно-Східною Азією до відкриття португальцями морського шляху до Індії]]
Зі 170 людей і 4 кораблів, що вирушили в плавання, додому повернулось лише 55 осіб на 2 кораблях. Було втрачено половину кораблів і 2/3 екіпажу. Португальські товари, доставлені кораблями експедиції в [[Індія|Індію]] виявились не цікавими місцевому ринку й так і не були розпродані до відплиття флотилії додому. Окрім того, [[Васко да Гама]] зазнав невдачі у своїй основній місії&nbsp;— забезпечення торгового договору з [[Кожикоде|Калікутом]]. Тим не менш, економічні результати експедиції Да Гама перевершили найсміливіші очікування, оскільки вантаж прянощів, доставлений експедицією в [[Лісабон]] в десятки разів перевершував вартість витрат на експедицію. Цей шлях відтоді стали щорічно повторювати португальські індійські армади, а спеції з [[Індія|Індії]] стали основою багатства [[Португальське королівство|Португальської корони]].[[Файл:Portugiesische Gewürzroute.png|міні|360x360px|Торгові шляхи між Європою та Південною і Південно-Східною Азією після відкриття португальцями морського шляху до Індії]]Відкриття португальцями морського шляху до Індії призвело до глобальних змін в світовій торгівлі. Арабські торговці і [[Венеційська республіка|венеційці]] втратили [[Монополія|монополію]] на торгівлю прянощами та іншими східними товарами, що поступово призвело до зниження цін на ці товари і сприяло комерційному розвитку континенту<ref>{{Cite web |url=https://www.smithsonianmag.com/travel/spice-trade-pepper-venice-180956856/ |title=Архівована копія |accessdate=14 грудня 2020 |archive-date=20 грудня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201220142259/https://www.smithsonianmag.com/travel/spice-trade-pepper-venice-180956856/ }}</ref>. [[Португалія]] перетворилась на потужну морську торгову державу, тоді як ті країни, що контролювали цю торгівлю до відкриття морського шляху в Індію або занепадали або взагалі припинили своє існування. Так, протягом двадцяти років з моменту плавання Васко да Гама припинив існувати [[Мамелюцький султанат]] в Єгипті, який зміг перемогти в бою монгольські полчища, але не зміг вижити без посередництва в торгівлі спеціями. Стрімко почали занепадати багаті торгові міста [[Суахілі (узбережжя)|узбережжя Суахілі]] в [[Африка|Африці]] і [[Малабарське узбережжя|Малабару]] в Індії. [[Венеційська республіка]] також так і не змогла пережити удару від втрати монополії на торгівлю спеціями. З XVI століття почався довгий, але неухильний період її занепаду як світової торгової потуги.

== Див. також ==
* [[Португальські географічні відкриття|Хронологія європейських досліджень Азії]]
* [[Розвиток кораблебудування на Піренейському півострові (1400—1600)|Розвиток кораблебудування на Піренейському півострові (1400-1600)]]
* [[Доба великих географічних відкриттів]]
* [[Відкриття Америки Колумбом]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
{{refbegin|3}}

* Ames, Glenn J. ''Vasco da Gama: Renaissance Crusader'', 2004 Longman ISBN 0-321-09282-1
* Ames, Glenn J. ''The Globe Encompassed: The Age of European Discovery'', 1500—1700, 2007 Prentice Hall, ISBN 978-0-13-193388-0
* Augusto Carlos Teixeira de. ''[http://books.google.pt/books?id=L_ENAAAAYAAJ&pg=PA5&dq=D.+Vasco+da+Gama+e+a+Vila+da+Vidigueira&hl=pt-PT&sa=X&ei=9uF4T-uGOYS-8APdhuyRDQ&ved=0CD8Q6AEwAA#v=onepage&q=D.%20Vasco%20da%20Gama%20e%20a%20Vila%20da%20Vidigueira&f=false D. Vasco da Gama e a Villa da Vidigueira] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140202155401/http://books.google.pt/books?id=L_ENAAAAYAAJ&pg=PA5&dq=D.+Vasco+da+Gama+e+a+Vila+da+Vidigueira&hl=pt-PT&sa=X&ei=9uF4T-uGOYS-8APdhuyRDQ&ved=0CD8Q6AEwAA#v=onepage&q=D.%20Vasco%20da%20Gama%20e%20a%20Vila%20da%20Vidigueira&f=false |date=2 лютого 2014 }}''. Lisboa: Typographia Universal, 1871.
* Bouchon, Geneviève. ''Vasco da Gama.'' Rio de Janeiro: Record, 1998. 338p. ISBN 85-01-05385-6
* Casale, Giancarlo : ''The Ottoman Administration of the Spice Trade in the Sixteenth-century Red Sea and Persian Gulf.'' In: ''Journal of the Economic and Social History of the Orient.'' Bd. 49, Nr. 2, 2006, S. 170—198,
* Corrêa, Gaspar (2001). The Three Voyages of Vasco da Gama, and His Viceroyalty. Adamant Media Corporation. ISBN 978-1-4021-9543-3. Facsimile reprint of an 1869 edition by the Hakluyt Society, London.
* Diffie, Bailey W.; Winius, George D. (1977). Foundations of the Portuguese Empire 1415—1580. University of Minnesota Press.
* Disney, Anthony; Booth, Emily (2000). The Indian Ocean in World History. New Delhi and New York: Oxford University Press.
* Feldbauer, Peter: ''Estado da India. Die Portugiesen in Asien 1498—1620'' (= ''Expansion, Interaktion, Akkulturation.'' Bd. 3). Mandelbaum, Wien 2003, ISBN 3-85476-091-4.
* Fernández-Armesto, Felipe (2001). Civilizations. Basingstoke and Oxford: Macmillan. ISBN 978-0-7432-0248-0.
* Fernández-Armesto, Felipe (2006). Pathfinders: A Global History of Exploration. W.W. Norton. pp. 177—181. ISBN 978-0-393-06259-5.
* Jayne, Kingsley Garland (1910). Vasco Da Gama and His Successors 1460 to 1580. London: Meuthen & Co. Ltd. ISBN 978-0-548-00895-9.
* Giertz, Gernot (Hrsg.): ''Vasco da Gama. Die Entdeckung des Seewegs nach Indien, 1497—1499.'' Edition Erdmann, Wiesbaden 2011, ISBN 978-3-86539-822-2.
* Kraus, Michael Hans Ottomeyer (Hrsg.): ''Novos mundos. Neue Welten. Portugal und das Zeitalter der Entdeckungen.'' Sandstein Verlag, Dresden 2007.
* Panikkar, K.M. (1959). Asia and Western Dominance: A Survey of the Vasco da Gama Epoch of Asian History, 1498—1945 (new ed.). London: Allen & Unwin. ASIN B000Q5T6X6.
* Parry, J. H. (1981). Age of Reconnaissance. University of California Press.
* Ravenstein, E. G.; ed. and trans. (1898). A Journal of the First Voyage of Vasco da Gama, 1497—1499. London: Hakluyt Society. Retrieved 4 March 2019&nbsp;— via Internet Archive. (reissued by Cambridge University Press, 2010. ISBN 978-1-108-01296-6)
* Russell-Wood, A.J.R. (1993). A World on the Move: The Portuguese in Africa, Asia, and America, 1415—1808. Macmillan. ISBN 978-0-312-09427-0.
* Salentiny, Fernand: ''Die Gewürzroute. Die Entdeckung des Seewegs nach Asien. Portugals Aufstieg zur ersten europäischen See- und Handelsmacht.'' DuMont, Köln 1991, ISBN 3-7701-2743-9.
* Scammell, G. V. (1981). The World Encompassed. University of California Press.
* Subrahmanyam, Sanjay (1997). The Career and Legend of Vasco da Gama. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-47072-8.
* Teixeira de Aragão, A.C. (1887) Vasco da Gama e a Vidigueira: um estudo historico. Lisbon: Sociedade de Geografia de Lisboa online
* Towle, George Makepeace (c. 1878). Vasco da Gama, his voyages and adventures. Boston: Lothrop, Lee & Shepard.
* Waisberg, Tatiana, «[https://ssrn.com/abstract=2967633 The Treaty of Tordesillas and the (Re)Invention of International Law in the Age of Discovery]» ''Journal of Global Studies'', No 47, 2017.
* Urs Bitterli (Hrsg.): ''Die Entdeckung und Eroberung der Welt. Dokumente und Berichte.'' 2 Bände. Beck, München 1980—1981, ISBN 3-406-07881-8 (Bd. 1), ISBN 3-406-07954-7 (Bd. 2).
 
{{refend}}

{{Портали|Історія|Морська справа|Транспорт}}

[[Категорія:Новоісторична Португалія]]
[[Категорія:Новоісторична Індія]]
[[Категорія:Доба великих географічних відкриттів]]
[[Категорія:1499 у Європі]]
[[Категорія:1499 в Азії]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:!(( (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Category other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite book (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite news (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ifempty (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Nobr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refbegin (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refbegin/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Refend (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sfn (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Str find (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:МалПорталу (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:МалПорталу/шаблон (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нп (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Портал/Зображення/Морська справа (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Портали (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Портали/+ (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Footnotes (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:If empty (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal/images/aliases (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal/images/other (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Повернення до сторінки «Відкриття морського шляху до Індії».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Відкриття_морського_шляху_до_Індії