Перегляд вихідного коду сторінки Історія Каталонії

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪EPIC‬. Причиною вказано Open proxy/Webhost: See the help page if you are affected.
Початок блокування: 08:48, 2 липня 2024
Закінчення блокування: 08:48, 2 липня 2025
Ваша поточна IP-адреса: 206.189.44.186. Заблокований діапазон — 206.189.32.0/20.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
[[Файл:Localització catalunya països catalans.svg|міні|Історичні землі Каталонії (червоним&nbsp;— сучасна [[Каталонія|автономна область Каталонія]], сірим&nbsp;— так звані «[[каталонські землі]]» |283x283пкс]]
'''Каталонія'''&nbsp;— історична область у [[Західна Європа|Південно-Західній Європі]], яка сформувалася на базі кількох графств [[Іспанська марка|Іспанської марки]] [[Каролінзька імперія|Каролінзької імперії]] на сході [[Піренейський півострів|Піренейського (Іберійського) півострова]] у часи [[Карл I Великий|Карла Великого]]. До середини XVII&nbsp;ст. зберігала свою цілісність, коли за [[Піренейський договір|Піренейським договором]] 1659&nbsp;року була розділена між [[Іспанія|Іспанським]] і [[Франція|Французьким]] королівствами. У теперішній час [[Каталонія]] є [[Автономні спільноти Іспанії|автономною спільнотою]] у складі Іспанії.

== Етимологія ==
[[Файл:Castillo_de_Monzon_(15530066601).jpg|міні|ліворуч|Замок у [[Монсон]]і]]
[[Топонім]] ''Каталонія'' вперше зустрічається XII&nbsp;ст. у період [[Феодальна роздрібненість|феодальної роздробленості]] на території [[Іспанська марка|Іспанської марки]]. Він з'явився на [[Піренейський півострів|Піренейському п-ві]] в добу протистояння християнських держав мусульманським завойовникам.

У період [[феодалізм]]у у Каталонії васал власника [[феод]]у називався ''кастла́'' ({{lang-ca|castlà}}), тобто володар замку, від чого, за цією версією, і походить назва ''Каталонія''<ref>В [[Українська мова|українській]] існує однокореневе слово ''[[каштелян]]''.</ref>. Інше можливе тлумачення слово ''кастла''&nbsp;— не володар, а просто мешканець замку. Також відомо, що вже у XII&nbsp;ст. [[Латинська мова|латинське]] слово ''cathalani'' означало як [[каталонці]]в, так і жителів (або володарів) замків<ref>За припущеннями дослідників, від однокореневого слова ''касті́льйо'' (зáмок, {{lang-es|castillo}}) походить також топонім централізуючої іспанської провінції [[Кастилія|Кастилії]].</ref>.

За іншою версією, слово ''Каталонія'' є похідним від самоназви германського племені [[Вестготи|вестготів]], які захопили ці землі під час розпаду [[Римська імперія|Римської імперії]] (з V&nbsp;ст. до 718&nbsp;р.). За цією версією назва ''Каталонія'' походить від слова ''Gotholàndia'' або ''Gotalàunia''&nbsp;— «земля ґотів» ([[Латинська мова|латинізоване]] ''Gothland''): [[франки]] часто називали території на південь від [[Піренеї]]в «ґотськими землями».

Існує також версія яка пов'язує слово ''Каталонія'' з арабською назвою замку у м. [[Монсон]] у провінції [[Уеска]] в Автономній області Іспанії [[Арагон]]і: арабською він називався ''Калат-Талунія'', і нібито саме цю назву араби перенесли на всі території, розташовані на схід від цієї місцевості, тобто на сьогоднішню Каталонію.

== Історична Каталонія ==
{{Історія Каталонії 2}}

=== Каталанські країни ===
[[Файл:Flag of Catalonia.svg|left|thumb|[[Прапор Каталонії|Каталонський національний прапор]]]][[Файл:Istorychna Katoloniya ukr.gif|left|thumb|'''''мапа 1. '''''Каталонія&nbsp;— історична область, розділена за ''Піренейським договором'' [[1659]]&nbsp;р.]]
[[Файл:Catalunya+Prov+Català.jpg|left|thumb|'''''мапа 2.''''' [[Каталонія|Автономна область Каталонія]], розподіл на чотири провінції : [[Провінція Барселона|Барселону]], [[Жирона (провінція)|Жирону]], [[Провінція Льєйда|Льєйду]] та [[Провінція Таррагона|Таррагону]]]]
[[Файл:PPCC ukr.gif|left|thumb|'''''мапа 3.''''' [[Каталанські країни]]]]Історична Каталонія (див. '''''мапу 1.''''') складається з [[Каталонія|автономної області Каталонія]] в [[Іспанія|Іспанії]] (див. '''''мапу 2.''''') і [[Східні Піренеї|Північної Каталонії]] у [[Франція|Франції]], яка відповідає французькому департаменту [[Східні Піренеї]]. Історія Каталонії, починаючи з середини XVII&nbsp;ст., тобто поділу історичного регіону, стосується переважно земель сучасної Автономної області Каталонія в Іспанії.

Каталонія є [[етнос|етнічною]] територією [[каталонці]]в&nbsp;— західно-романського народу, формування якого вчені відносять до середньовічного періоду Іспанської Марки

Ще один каталонський [[топонім]], як історичний, так і сучасний,&nbsp;— [[Каталонські зе��лі]] ({{lang-ca|Països catalans}} див. '''''мапу 3.'''''). Маються на увазі ті [[Середземне море|середземноморські]] території, які у Середньовіччі входили до [[Арагонське королівство|Арагонського королівства]], і де у теперішній час поширена [[каталанська мова]] (іноді радикальні каталонські історики ці «Каталанські країни», де населення переважно не має каталонської національної ідентичності, також іменує Каталонією)

== Періодизація історії ==
Хронологічна періодизація каталонської історії в цілому збігається з усталеною у всесвітній, зокрема, європейській, історії. В історії Каталонії виділяють такі основні історичні періоди:

* '''Доісторична епоха'''&nbsp;— характеризується археологічними знахідками на території Каталонії решток примітивної людини, зокрема попередника [[Неандерталець|неандертальця]], рештки епохи [[палеоліт]]у (середнього і пізнього), [[мезоліт]]у; [[неоліт]]ичні стоянки первісних людей; триває до настання [[Бронзова доба|бронзової доби]] (1200-і рр. до н.&nbsp;е.).
* '''Давня історія'''&nbsp;— охоплює [[ібери|іберійський]] період історії Каталонії (2 —1 тис. до н.е), [[Фінікія|фінікійську]], [[Стародавня Греція|давньогрецьку]] і [[карфаген]]ську [[колонія|колонізацію]] (з кінця 2 тис.&nbsp;— до II&nbsp;ст. до н.е) і [[Давній Рим|римське]] панування на каталонських землях з II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. до [[вестготи|вестґотської]] навали на поч. V&nbsp;ст. н.&nbsp;е.
* '''Каталонське Середньовіччя'''&nbsp;— період [[Вестготи|вестготського]] панування (V&nbsp;— поч. VII&nbsp;ст.ст.), боротьби з мусульманською навалою, становлення й унезалежнення Барселонського графства як осередку формування каталонської незалежності (сер. VII&nbsp;— сер. ХІІ ст.ст.) і [[Арагонське королівство|''Арагоно-Каталонська федерація'']] (1137—1469&nbsp;рр.).
* '''Новий час'''&nbsp;— Каталонія у складі централізованої Іспанської морської імперії (сер. XV&nbsp;— кін. XVIII&nbsp;ст.ст.): втрата рештків автономії в результаті [[Війна за іспанську спадщину|Війни за іспанську спадщину]] (1714 рік).
* '''Новітній час'''&nbsp;— Каталонія під [[Франція|французьким]] управлінням як наслідок Наполеонівських війн (1808—1814); капіталістичні перетворення в Іспанії (карлістські війни, революція, багатопартійність і робітничий рух) 1830—90 рр.; зародження і розвиток [[Каталонський націоналізм|каталонського націоналізму]].
* '''XX століття&nbsp;— сучасність'''&nbsp;— Франкістська диктатура (1939—1975&nbsp;рр.); відновлення каталонської автономії (1977), сучасне політико-економічне становище Каталонії.

Попри значну сучасну історичну літературу, в тому числі і каталаномовну, найбільш авторитетним і солідним дослідженням з історії Каталонії (до сер. XIX&nbsp;ст.) залишається 11-томне видання каталонського історика, політичного діяча і поета XIX&nbsp;ст. [[Балаге Віктор|В. Балаге]] ({{lang-ca|Víctor Balaguer i Cirera}}) «Історія Каталонії» ({{lang-es|Historia de Cataluña}}), видане у 1885-86 р.р. у [[Мадрид]]і [[іспанська мова|іспанською мовою]].

== Доісторична епоха ==

[[Файл:Aerea estany de banyoles.png|thumb|Околиці містечка [[Баньолас]], район [[Пла-да-л'Астань]], де було відкрито найстаріші рештки людини у Каталонії]]

Перші поселення доісторичної людини на території сучасної Каталонії датуються початком [[Середній палеоліт|середнього палеоліту]]. Найстаріші рештки людини-попередника [[Неандерталець|неандертальця]], що жив бл. 200 тис. років тому, були відкриті в околиці містечка [[Баньолас]] району [[Пла-да-л'Астань]], хоча серед вчених нема єдності у визначенні віку кісток ''баньоласької людини''.

Інші важливі рештки доісторичної людини знайдені археологами у печерах Мульєт ({{lang-ca|Mollet}}) біля [[Сарінья|Саріньї]] та Кау-дал-Дук ({{lang-ca|Cau del Duc}}), розкопках у Форн-д'ан-Суґраньяс ({{lang-ca|Forn d’en Sugranyes}}), а також примітивних прихистках Румані ({{lang-ca|Romaní}}) та Агут ({{lang-ca|Agut}}).[[Файл:Balaguer Historia de Catalunya 1885-1886.jpg|left|thumb|«Історія Каталонії» [[Балаге Віктор|В. Балаге]]]]

У [[Палеоліт|пізньому палеоліті]] доісторична людина проживала у Раклау-Бібе ({{lang-ca|Reclau Viver}}), печерах Арбреза ({{lang-ca|Arbreda}}) і Бора-Ґран-д'ан-Каррерас ({{lang-ca|Bora Gran d’en Carreres}}, муніципалітет [[Сарінья]]) і Кау-да-лас-Ґожас {{lang-ca|Cau de les Goges}}, муніципалітет [[Сан-Жуліа-да-Раміс|Сан-Жулія-да-Раміс]].
[[Файл:Ethnographic Iberia 200 BCE.PNG|thumb|'''''мапа 4. '''Іберійські племена на території Іспанії, бл. 200&nbsp;р. до н.&nbsp;е.'']]
[[Файл:Mapa llengües paleohispàniques.jpg|thumb|'''''мапа 5. '''Мапа палеоіспанських мов'']]
[[Файл:MurallesUllastret.JPG|thumb|Найбільше іберійське місто у Каталонії біля містечка [[Улястрет]], район [[Баш-Ампурда]]]]

З часів [[мезоліт]]у (8 тис.&nbsp;— 5 тис. років до н.&nbsp;е.) збереглися такі [[Стоянка (археологія)|стоянки]] первісної людини: Сан-Ґрегорі біля міста [[Фалсет]] ({{lang-ca|Sant Gregori}}) і Ал-Філадо біля міста [[Марґалеф]] ({{lang-ca|el Filador}}).
[[Неоліт]] на території Каталонії розпочався приблизно 4,5 тис. років до н.&nbsp;е., не зважаючи на те, що рівень осілості у цій зоні був значно менший у порівнянні з сусідніми територіями. Наявність лісів сприяла тому, що [[полювання]] та збирання лишалися основним заняттями місцевого населення. Головними неолітичними стоянками у Каталонії є Фунмажо ({{lang-ca|Fontmajor}}) у [[л'Асплуга-да-Франкулі]], печера Толь ({{lang-ca|Toll}}) у Мура ({{lang-ca|Morà}}), печери Ґран ({{lang-ca|Gran}}) і Фреза ({{lang-ca|Freda}}), масив [[Монсаррат]] ({{lang-ca|Montserrat}}), а також прихистки в [[Ал-Кугул]]і та [[Ульдакона|Ульдаконі]].

Перші речі зроблені з [[Мідь|міді]] фіксуються тут у період з 2500 до 1800 років до н.&nbsp;е. [[Бронзова доба]] датується періодом від 1800-х до 700-х років до н.&nbsp;е. Бронзова доба збігається у часі з прибуттям [[Індоєвропейці|індоєвропейського]] населення кількома хвилями, починаючи з 1200-х років до н.&nbsp;е., і появою перших поселень [[місто|міського]] типу. Починаючи з середини VII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. на землях Каталонії починається [[залізна доба]].

== Давня історія ==

=== Іберійці ===

[[Ібери|Іберійці]]&nbsp;— народи, які заселяли [[Піренейський півострів|Іберійський півострів]] та сусідні території, як вважають вчені, вже у 2-му тис. до н.&nbsp;е. Дослідники твердять, що на протокастильців, тобто тодішнє іберійське населення внутрішніх районів сучасної Іспанії, значно вплинув [[кельти|кельтський]] компонент&nbsp;— фактично сформувалась кельто-іберійська спільнота, натомість на [[етногенез]] протокаталонців (а також валенсійців і арагонців) вплив з боку кельтів був менший (див. '''''мапу 4.''''') .

З VI століття до н.&nbsp;е. свідчення про іберійців надають [[Античність|античні]] автори&nbsp;— [[Гекатей Мілетський]], [[Руф Фест Авіен]], [[Геродот]], [[Страбон]].

До іберійських племен, які проживали на територіях сучасних каталанських країн, належать ''сордони'' (район сучасного [[Перпіньян]]а), ''серетани'' (сучасний район Сарданья на кордоні Франції та Іспанії), ''айреноси'' (сучасний район [[Баль-д'Аран]]), ''андосіни'' (район сучасної [[Андорра|Андорри]]), ''аусетани'' (район сучасної [[Жирона|Жирони]]), ''індіґети'' (район [[Люрет-да-Мар]]), ''кастеллани'' (район м. [[Сан-Жуан-да-лас-Абазесас]]), ''яксетани'' (північний кордон Каталонії та [[Арагон]]у), ''лаеатани'' (м. [[Барселона]]), ''коссетани'' (м. [[Таррагона]]), ''іллерґи'' (м. [[Льєйда]]), ''лацетани'' (Центральна Каталонія), ''барґузії'' (р. Сайарра), ''суессетани'' (Центральний Арагон), ''седетани'' (Південний Арагон), ''ілеркавони'' (Південна Каталонія та Північна Валенсія), ''едетани'' (м. [[Валенсія]]), ''контестани'' (частково Валенсія і [[Мурсія]]) та ''елізики'' (південь [[Ланґедок]]у, північніше від сордонів)&nbsp;— див. '''''мапу 4.'''''.

Усі названі вище народи, а також інші ібери та кельто-ібери і лузітани говорили кількома близько спорідненими іберійськими або палеоіспанськими мовами (іберійською на узбережжі Середземного моря, кельтіберійською у центральній частині сучасної Іспанії, тартеською або південнолузитанською на півдні сучасної [[Португалія|Португалії]] та у сучасній Андалузії, лузитанською в центральній Португалії та аквітанською на території сучасної [[Наварра|Наварри]])&nbsp;— див. '''''мапу 5.'''''.

Культура іберійців&nbsp;— [[мегаліти]]чного типу.

=== Колонізація узбережжя фінікійцями, греками і карфагенянами ===
[[Файл:Greek vessel - Empúries - 2005-03-27.JPG|200px|thumb|[[Давня Греція|Давньогрецька]] [[амфора]], [[Емпоріон]]]]
Починаючи з 1100 року до н.&nbsp;е. починається прибуття [[Фінікія|фінікійських]] переселенців на середземноморське узбережжя Іберійського півострова, насамперед в [[Андалусія|Андалусію]].

З VIII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. у Каталонії, як і по всьому іберійському узбережжю, з'являються [[Греки|грецькі]] [[колонія (політика)|колонії]], зокрема, ''Родіс'' (зараз [[Розас]]) і бл. 580 року до н.&nbsp;е. ''Емпоріон'' ({{lang-el|Εμπόριον}}, {{lang-la|Emporiae}}, зараз муніципалітет [[л'Аскала]] на 35&nbsp;км південніше від французького кордону). Ці колонії засновувались переважно вихідцями з грецького царства ''Іонія''. Поява грецьких колоній на узбережжі Середземного моря сприяла розвитку регіону, стимулювала поширення [[сільське господарство|сільського господарства]] і пожвавлення [[торгівля|торгівлі]], як морської, так і внутрішньої. Грецькі колоністи принесли з собою навички деяких [[ремесло|ремесел]] і господарської діяльності. Серед артефактів цього періоду, що знайдені [[археологія|археологами]], чудові грецькі [[мозаїка|мозаїки]], [[кераміка|керамічні вироби]], зокрема, [[амфора|амфори]], і [[срібло|срібні]] монети, які карбували як у Родісі, так і в Емпоріоні.

У наступні століття, з VII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. просуванню грецьких ��олоністів завадили [[карфаген]]яни, які деякий час утримували контроль над цією частиною Середземномор'я. «Каталонською» колонією-форпостом Карфагена став заснований у 654 році до н.&nbsp;е. Ібусім ({{lang-la|Ibusim}}, {{lang-ca|Eivissa}}, сучасна [[Ібіса (Іспанія)|Ібіса]] на [[Ібіса|однойменному острові]]).

=== Римська колонізація ===

[[Файл:Hispania 1a division provincial.PNG|thumb|'''''мапа 6. '''[[Давній Рим|Римські]] провінції на території Іспанії, кін. II&nbsp;ст.&nbsp;— 27 р. до н.&nbsp;е.'']]
[[Файл:REmpire-03 Hispania Tarraconensis.png|left|thumb|'''''мапа 7. '''[[Давній Рим|Римська]] провінція [[Тарраконенсіс]], 17 р. до н.&nbsp;е.&nbsp;— поч. [[5 століття|V&nbsp;ст. н.&nbsp;е.]]'']]
[[Файл:Roman aqueduct Tarragona.jpg|thumb|[[Давній Рим|Римський]] [[акведук]] Фаррерас ({{lang-ca|Ferreres}}, також званий «Міст диявола» {{lang-ca|Pont del Diable}}), [[Таррагона (провінція)|Таррагона]], І ст. н.&nbsp;е.]]

У 269&nbsp;р. до н.&nbsp;е. річка [[Ебро]] стала першим військовим кордоном між [[Карфаген]]ом та [[Стародавній Рим|Римом]]. Після захоплення м. ''Саґунтум'', яке було спільником Рима, військами [[Ганнібал]]а у 218&nbsp;р. до н.&nbsp;е., розпочалася [[Друга Пунічна війна]]. Територія сучасної Каталонії слугувала римлянам тилом, у якому вони створили мережу міст.

Однією з двох римських провінцій, створених у 197 році, яка включала в себе територію сучасної Каталонії, стала провінція [[Близька Іспанія|Ближня Іспанія]] ({{lang-la|Hispania Citerior}}), південніше розташовувалася провінція [[Далека Іспанія]]&nbsp;— див. '''''мапу 6.'''''

Після проголошення [[Октавіан Август|Августом]] [[Римська імперія|Римської імперії]], яка прийшла на зміну Республіці 13 січня 27 р. до н.&nbsp;е., було проведено адміністративну реформу, за якою обидві іспанські провінції перетворилися на три: ''[[Тарраконська Іспанія|Тарраконенсіс]]'', до якої входили землі сучасної Каталонії, ''[[Лузітанія]]'' та ''[[Бетика]]'' (див. '''''мапу 7.''''').

У ІІІ ст. Римська імперія через внутрішні причини переживає значну кризу, яка сильно позначилась і на римських провінціях, зокрема, розташованих на Піренейському півострові. Але саме зовнішній чинник спричинив до наступного послаблення і остаточного занепаду імперії. Навала [[Гуни|гунів]] під орудою [[Аттіла|Аттіли]] у [[Центральна Європа|Центральній Європі]] у 2-й пол. IV&nbsp;ст., які дісталися навіть [[Галлія|Галлії]] і загрожували [[Рим]]у, призвела до вторгнення германських племен [[вестготи|вестґотів]] (візіґотів) до [[Римська імперія|Римської імперії]]. Вестготи швидко просувалися теренами ослаблої імперії, фактично не зустрічаючи опору. Відтак, у 410&nbsp;р. [[Вестготська навала на Рим (410)|пав Рим]], а вже у 415&nbsp;році&nbsp;— ''Барсіно'' ([[Барселона]]). Нашестя германських племен знаменувало швидкий кінець Римської імперії&nbsp;— у 476&nbsp;р. останній імператор [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]] [[Ромул Август|Ромул ІІ Август]] зрікся престолу.

Римське панування, що тривало на територіях, які згодом стануть сучасною Каталонією, впродовж майже 6 століть (від II&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. до поч. V століття н.&nbsp;е.), мало значний позитивний вплив на регіон, зумовивши його всебічний розвиток і було позначено низкою важливих процесів. Одним з основних чинників римського управління є ''романізація''. Її варто розглядати як всеосяжне явище&nbsp;— римський вплив як на економіку каталонських земель, так і культуру, в першу чергу, мову місцевого населення. Іспанські провінції, зокрема Тарраконенсіс з осередком у ''Таррако'' (сучасна [[Таррагона]]), були одними з найбагатших у імперії, фактично її «житницею». Заслугою саме Рима є широке розповсюдження на Піренеях [[землеробство|землеробства]], зокрема, вирощування [[злакові|злакових]] і [[Маслина європейська|оливок]], [[виноградарство|виноградарства]] тощо, застосування досягнень тогочасної [[інженерія|інженерної]] думки у [[сільське господарство|с/г]]&nbsp;— будівництво [[іригація|іригаційної]] системи і [[акведук]]ів. Іншим важливим чинником стала [[урбанізація]]. Саме в римський період засновані і набули розвитку більшість значних каталонських міст&nbsp;— Барсіно ({{lang-la|Barcino}}, майбутня [[Барселона]]), Таррако ({{lang-la|Tarraco}}, майбутня [[Таррагона]]), Ґерунда ({{lang-la|Gerunda}}, майбутня [[Жирона]]) тощо. Як і повсюди, римська адміністрація в іспанських провінціях опікувалася збиранням податків та розвитком інфраструктури&nbsp;— будівництвом, дорогами, [[міст|мостами]] тощо. Впровадження римських управлінських інституцій призвело до засвоєння місцевим населенням норм [[Римське право|римського права]]. В культурній сфері основним наслідком римського володарювання була латинізація мешканців сьогоднішньої Каталонії (та Іберійського півострова у цілому). Римською епохою датуються також перші свідчення про [[християнство]] на каталонських землях (ІІ-ІІІ ст. н.&nbsp;е.). У часи занепаду імперії каталонські міста були укріплені [[фортеця]]ми і захисними валами, що, однак, не завадило їх швидкому завоюванню вестготами.

== Середньовіччя (V—XV століття) ==

=== Вестготи і арабська навала (поч. V— поч. VII&nbsp;ст.ст.) ===

==== Правління вестґотів ====
[[Файл:Visigoth Kingdom.jpg‎|left|thumb|'''''мапа 8. '''Королівство візиґотів зі столицею у м. [[Тулуза]] у [[500]]&nbsp;р. н.&nbsp;е.'']]
[[Файл:Hispania 700 AD.PNG‎|left|thumb|'''''мапа 9. '''Королівство візиґотів зі столицею у м. [[Толедо]] у [[700]]&nbsp;р. н.&nbsp;е.'']]
Германські племена [[Готи|ґотів]] були відомі ще з III&nbsp;— IV століть н.&nbsp;е., коли вони здійснювали набіги на [[Римська імперія|Римську імперію]]. Перейшовши [[Дунай]], ґоти розділилися на [[Вестготи|вестготів]] (візіґотів) та [[Остготи|остготів]] (остроґотів), прийняли [[християнство]] у формі [[Аріанство|аріанства]], а також стали швидко романізуватися. На момент зайняття вестготами під проводом [[Атаульф]]а Іберійського півострова на початку [[5 століття|V]] ст., вони являли одну з найбільш романізованих спільнот [[варвар]]ів.

У 418 році вестготи, які безпосередньо заселили або встановили контроль над значною частиною римських провінцій Терраконенсіс у ''Римській Іспанії'' та Нарбонна і Аквітанія у ''[[Галлія|Ґаллії]]'' (землі сьогоднішньої Каталонії за тодішнім розподілом входили у Терраконенсіс і частково Нарбонну), укладають з Римом угоду ({{lang-la|foedus}}), згідно з якою вони мали боротися з [[Гуни|гунами]] за вільне проживання на землях колишніх римських провінцій. Вестготи остаточно перемагають гунські війська у ''Битві при Каталаунських полях'' у 451&nbsp;р., і у 475&nbsp;р. свевський (одне з племен вестготів) король Еурік (Euric, також відомий як Евріх, Ейріх) засновує королівство зі столицею в Толозі (Tolosa, сучасна [[Тулуза]])&nbsp;— див. '''''мапу 8.'''''. Однак після ''Битви при Вуйє'' у 507&nbsp;р. між вестготами та [[Франки|франками]], столиця королівства вестготів переноситься до [[Нарбонн]]и, потому до [[Барселона|Барселони]], і зрештою до [[Толедо]] (див. '''''мапу 9.''''').

Протягом наступних двох&nbsp;— VI і VII століть (т.&nbsp;зв. «Темні віки» в історії Європи) саме вестготи контролювали більшість Піренейського півострову, крім південного сходу (провінція ''Бетіка''), де мали колонії [[Візантія|візантійці]]. Держава вестготів була доволі нестійкою&nbsp;— вестготські королі постійно вели виснажливі війни з зовнішніми ворогами ([[Франки|франками]], [[Баски|басками]], свевами, [[Візантія|візантійцями]]), крім того населення країни потерпало від хвороб ([[епідемія|епідемії]] [[чума|чуми]], з яких найбільші&nbsp;— [[пандемія]] [[Чума Юстиніана|Юстиніанова чума]] за часів правління [[Юстиніан I|Юстиніана I]] у 540-і рр., чума за короля Егіки 693—694&nbsp;рр.); всередині країни організовувалися постійні кампанії гонінь на [[євреї]]в, а саме́ королівство вестготів було значною мірою децентралізованим утворенням, окремі частки якого намагалися отримати самостійність.

Так, саме в цей час, за правління вестготів, відбулося перше, документально зафіксоване повстання на території сучасної Каталонії з метою її державного виокремлення&nbsp;— повстання [[Павло (герцог Септиманії)|герцога Паулюса]] у 672&nbsp;р. Цього року у Нарбонні він проголосив себе [[король|королем]], взявши ім'я ''Флавіус Паулюс''. Нового короля підтримала [[шляхта]] провінцій Септиманія та сходу провінції Тарраконенсіс (тобто сучасної [[Каталонія (історична область)|Каталонії]], включно з [[Східні Піренеї|Північною]]). Проте вже у наступному 673&nbsp;р. владу на території, що намагалася відокремитися від королівства вестготів, повернув законний король Вамба (роки правління&nbsp;— 672—680). У Паулюса конфіскували всі маєтності (про страту або інші репресії відомості не збереглися).

Панування вестготів мало значні позитивні результати: тривала романізація готів, як мовна, так і культурна. Одним з основних чинників розвитку вестготських королівств стала остаточна [[католицтво|католізація]] Іберії в 587 році&nbsp;— надалі [[єпископ]]и на Піренейському п-ві провадитимуть незалежну політику, нерідко виявляючи непокору [[Ватикан]]у. Значну роль візіготські правителі відводили освіті й організації системи навчання. В галузі права за правління короля Еуріки було створено юридичний кодекс (т.&nbsp;зв. кодекс Еуріки {{lang-la|Liber ludicum}}), що поєднував у собі [[римське право]] зі [[Звичаєве право|звичаєвим правом]] ґотів&nbsp;— його використовиватимуть як джерело права і в пізніші епохи; ''ґотською спадщиною'' є також сучасні каталанські імена, зокрема Алфред, Арнау, чимало військових термінів, а також такі слова [[каталанська мова|каталанської мови]], як ''мадýшя'' («[[суниця]]», {{lang-ca|maduixa}}), ''бру'' («брунатний», {{lang-ca|bru}}); ґотське походження мають і деякі каталонські [[топонім]]и&nbsp;— ''Желтрý'' ({{lang-ca|Geltrú}}), ''Арéнь'' ({{lang-ca|Areny}}) тощо.

==== Кінець держави вестготів і завоювання Піренейського півострову арабами ====

Ще з середини VII&nbsp;ст. значно підсилюється Дамаскський (або ''[[Омеядський халіфат|Омеядський]]''&nbsp;— за назвою правлячої [[династія|династії]]) халіфат, чия експансія на захід спочатку охопила [[Магриб]], а на початку VIII&nbsp;ст. [[араби|арабо]]-[[бербери|берберські]] завойовники почали загарбання Піренейського півострову.

Цьому значною мірою посприяло внутрішнє і зовнішнє становище Вестготського королівства. Так, у 710&nbsp;р. помер вестготський король Вітіца і новим королем було обрано Родеріха, герцога Бетіки. Сини Вітіци, яких підтримував Акіла ІІ, володар північного сходу вестготської держави, відбувають до [[Сеута|Сеути]], керованої графом Олбаном і на той час уже підвладної Мусі ібн Нусайру, [[емір]]у Північної Африки (офіційний [[титул]]&nbsp;— ''валі регіону Іфрікія''). Сини Вітіци просять мусульман надати допомогу в боротьбі з Родеріхом для здобуття престолу. В той час, коли Родеріх оточив місто [[Памплона|Памплону]] і боровся проти повсталих [[Баски|басків]], араби на чолі з Таріком ібн Зіядом за сприяння графа Олбана переправляються через [[Гібралтарська протока|Гібралтарську протоку]].

[[19 липня]] 711&nbsp;р. між вестготами-християнами та арабами-мусульманами відбулася ''Битва над Ґвадалете'', яка знаменувала собою вторгнення мусульман до [[Європа|Європи]]. Після цього арабські війська швидко просуваються вглиб Іберійського півострова і невдовзі захоплюють столицю вестготського королівства&nbsp;— Толедо (див. '''''мапу 10.''''').

Навесні 713&nbsp;р. Абд-аль-Азіз ібн Мусса, син Мусси ібн Нусайра, володар [[Кайруан]]а, прийняв [[капітуляція|капітуляцію]] Теодоміра, за яким той визнавав зверхність мусульман. Адміністративна територія з центром у місті Уріóла (Оріуела, {{lang-ca|Oriola}}, {{lang-es|Orihuela}}), підпорядкована вестготському правителю Теодоміру ({{lang-ca|Cora de Todmir}}) включала й південні райони сучасної [[Валенсія (область)|Автономної області Валенсія]] разом з містом [[Валенсія|Валенсією]]. Загалом територія Каталонії була захоплена арабо-берберськими загарбниками в 720&nbsp;р.

Останнім вестготським правителем (після Акіли ІІ) був король Ардо, який правив лише в Септиманії (південна Франція) до 720—721&nbsp;р.р., а Муса ібн Нусайр став першим правителем мусульманської держави (спочатку провінції) [[Аль-Андалус]] (Андалуський халіфат), яка під різними назвами, в різних кордонах і статусах існувала на Піренеях до 1492&nbsp;р.

[[Файл:Al Andalus.png|thumb|'''''мапа 11. '''Кордовський халіфат, бл. [[1000]]&nbsp;р.'']]

Так, з поваленням династії Омейдів [[Аббасиди|Аббасидами]] 750 року, з усіх її представників вцілів лише онук халіфа [[Абдаррахман I|Хішам Абд ар-Рахман]], який уникнувши страти, втік до Аль-Андалусу, де, 756 року заручившись підтримкою місцевої влади, прибрав [[титул]]у [[емір]]а, що означало відділення Аль-Андалусу від Аббасидського халіфату і створення незалежного Кордовського емірату (з 929&nbsp;р.&nbsp;— [[Кордовський халіфат|халіфату]]), який найбільшого розквіту досяг за правління аль Мансура (бл. 938—1002)&nbsp;— див. '''''мапу 11.'''''. У 1031&nbsp;р. внаслідок внутрішніх протиріч ця держава подрібнюється на численні мусульманські королівства, т.&nbsp;зв. ''тайфи'' (див. '''''мапу 12.''''').

Майже одночасно з арабо-берберськими завоюваннями розпочинається [[Реконкіста]]&nbsp;— боротьба за визволення Піренеїв від мусульман. Якщо значна частина Іспанії тривалий час перебували під правлінням мусульман (напр. Гранада до 1492&nbsp;р.), то каталонські землі в ході Реконкісти переважно були звільнені вже до кінця VIII&nbsp;ст., хоча деякі території т.&nbsp;зв. [[Каталанські країни|Каталанських країн]] ([[Валенсійська спільнота|Валенсія]] та середземноморські острови), а також безпосередньо [[Каталонія|Каталонії]] сучасної, зокрема, більша частина провінції [[Таррагона (провінція)|Таррагони]], залишались під владою мусульман. Звільнення Таррагони було здійснено лише у сер. ХІІ ст., що позначилось як на культурі місцевого населення, так і зовнішньому вигляді таррагонських міст.
[[Файл:Tortosa - La Suda.jpg|thumb|Маврські мури [[фортеця|фортеці]] в місті [[Туртоза]] у провінції Таррагона]]

=== Боротьба з арабськими загарбниками, унезалежнення Каталонії (988&nbsp;р.) і союз з Арагоном (1137&nbsp;р.) (VIII—XII&nbsp;ст.) ===
[[Файл:Marca Hispanica Longnon 806.png|thumb|'''''мапа 13. '''Графства Іспанської Марки, поч. [[9 століття|ІХ]] ст.'']]
[[Файл:Borrell.png|thumb|'''''мапа 14. '''Володіння Буреля Узонського, графа Уржеля та Сарданьї у [[798]]-[[820]]&nbsp;р.р. та графа Узони у [[799]]-[[820]]&nbsp;р.р.'']]
[[Файл:Bera.png|thumb|'''''мапа 15. '''Володіння Бери, графа Барселони і маркіза Готії ([[801]]-[[820]]&nbsp;р.р.), графа Жирони і Базалу ([[812]]-[[820]]&nbsp;р.р.) та графа Розаса і Кунфлену ([[790]]-[[820]]&nbsp;р.р.)'']]

==== Боротьба з мусульманами та утворення Іспанської Марки ====
Завоювавши практично весь Іберійський півострів, мусульмани вторглися у володіння [[Франкське королівство|Франкського королівства]], де вони були зупинені у 732&nbsp;р. у [[Битва при Пуатьє (732)|битві під Пуатьє]] Карлом Мартелем. Між 752 та 760&nbsp;рр. їх було вигнано з [[Септиманія|Септиманії]] (південь [[Ланґедок]]у) військом [[Піпін III Короткий|Піпіна Короткого]].

Зі зростанням ваги франкської династії [[Каролінги|Каролінґів]] [[франки]] починають витісняти мусульман вже на південь від Піренеїв, зокрема, [[Карл I Великий|Карл Великий]] у 778&nbsp;р. проводить відому експедицію, під час якої він, щоправда, не спромігся заволодіти [[Сарагоса|Сарагосою]] і втратив свій загін у Ронсевальській ущелині. Франки також не змогли втримати [[Памплона|Памплону]] та зазнали поразки під [[Уеска|Уескою]].

Однак на території сучасної Каталонії, як і вздовж усіх Піренеїв, франки отримують суттєві перемоги, відвойовуючи одну за одною території і роздаючи їх [[васал]]ам. Цю нову франкську територію було поділено на окремі графства, формально незалежні політичні одиниці, які перебували у сфері впливу Франкського королівства,&nbsp;— усі разом вони отримали назву [[Іспанська марка]] (див. '''''мапу 13.''''').

==== Каталонські графства Іспанської Марки ====

Першим графством Іспанської Марки на каталонських землях став [[Русільйон]], відвойований бл. 760&nbsp;р. У 785&nbsp;р. створено Жиронське графство і графство Базалý. У 798&nbsp;р. звільнені і створені графства Сарданья (або Серданья, {{lang-ca|Cerdanya}}) та Уржель (або Урхель, {{lang-ca|Urgell}}), у наступному (799&nbsp;р.)&nbsp;— Узона (або Осона, {{lang-ca|Osona}}). До 820&nbsp;р. всі ці три графства (Сарданья, Уржель та Узона), що являють значну частину сучасних каталонських провінцій [[Льєйда (провінція)|Льєйда]] та [[Барселона (провінція)|Барселона]], перебувала під управлінням Буреля Узонського ({{lang-ca|Borrell d'Osona}}, ?&nbsp;— 820&nbsp;р.р.)&nbsp;— див. '''''мапу 14.'''''.

: ''Див. також '''[[Барселонське графство]]'''.''

У 801&nbsp;р. граф [[Тулуза|Тулузи]] Ґійом Желонський захоплює Барселону, що вважається датою створення [[Барселонське графство|Барселонського графства]] (801—1154&nbsp;рр.), яке виділялось з-поміж сусідніх квазідержав намаганнями проводити сильну самостійну і централізаторську політику вже з часу правління першого графа Барселони Бери́ ({{lang-ca|Berà}}, роки правління 801—820), якому до 820&nbsp;р. вдалося об'єднати під своїм керівництвом графства Барселону, Кунфлен, Жирону та Базалу (див. '''''мапу 15.''''').

Саме від часу початків Барселонського графства як [[геральдика|геральдична]] емблема каталонських земель закріплюється '''[[Прапор Каталонії|саньє́ра]]''' ({{lang-ca|senyera}} досл. «сигнальний прапор»), яку потім успадкують всі наступники каталонських графств, включаючи [[Арагонське королівство|Арагоно-каталонське королівство]], і яка стане національним символом як Каталонії, в тому числі Північної, так і [[Каталанські країни|каталанських країн]]. Без жодних змін саньєра прийнята як офіційний [[прапор Каталонії]] і є основою її [[герб]]а.

[[Файл:Wilfredo el Velloso 01.jpg|left|thumb|130px|Статуя графа Вільфреда, [[Мадрид]], [[1750]]—[[1753|53]] р.р.]]
У 806&nbsp;р. граф [[Тулуза|Тулузький]] перебирає на себе контроль піренейських долин [[Паляс-Жуса|Паляс]] (у сучасній Каталонії) та [[Алта-Рібагорса|Рібагорса]] (сучасна [[Західна смуга|Франжа-да-Пунен]]). Людовік не може втримати [[Таррагона|Таррагону]], яка була південніше, а у 809&nbsp;р. не вдається закріпитися і в місті [[Тортоса|Туртоза]]. З цього моменту кордони Іспанської Марки каролінгської імперії на двісті років встановлюються по ріці [[Любрагат (річка)|Любрагат]] ({{lang-ca|Llobregat}}), трохи південніше Барселони.

==== Об'єднання каталонських земель за часів графа Вільфреда (кін. ІХ ст.) ====
Наприкінці [[9 століття|ІХ]] ст. знову вчинено спробу об'єднати розрізнені каталонські графства. Король з династії [[Каролінги|Каролінґів]] [[Карл II Лисий|Карл Лисий]] призначив [[Вільфред Волохатий|Вільфреда]] на прізвисько «Волохатий», сина колишнього графа Барселони [[Суніфред І|Суніфреда І]], графом Сарданьї та Уржеля (870&nbsp;р.). Після смерті Карла Лисого (877&nbsp;р.) Вільфред стає графом Барселони та Жирони ([[878]]&nbsp;р.). Таким чином значна частина сучасної території Каталонії опинилася під владою однієї особи. Після його ��мерті каталанські землі знову було поділено між різними графствами.

==== Х&nbsp;— поч. ХІІ ст.&nbsp;— розвиток каталонських земель, незалежність Каталонії (987—988&nbsp;рр.), економічне та культурне піднесення ====
Упродовж [[10 століття|X]] ст. каталонські графства стають дедалі незалежнішими від влади каролінзької династії, що унаочнилося 987 року, коли граф [[Боррель II]] (*927&nbsp;— †992) не заприсягнувся на вірність [[Гуго Капет|Гуґо Капету]], першому монархові з династії [[Капетинги|Капетинґів]].

985 року, під час останньої завойовницької війни, маври на чолі з [[Аль-Мансур (військовик)|Аль-Мансуром]] доходять до Барселони. Однак 988 року напівзруйноване місто без допомоги франків знову стає вільним, і саме граф Боррель II проголошує незалежними свої території, включно з Барселоною, як від маврів, так і від франків. Цей рік вважається ''роком народження Каталонії''.

Саме у цей час, коли каталонські графства ставали щораз незалежнішими, населення території вперше після мусульманського вторгнення почало зростати. Протягом IX&nbsp;— X століть Каталонія дедалі більше ставала суспільством [[алод]]ів (від {{lang-ca|alou}}), дрібних селянських родинних фермерських господарств, які виробляли трохи більше сільськогосподарської продукції, ніж потрібно було для проживання. Такі господарства не мали феодальної повинності.

XI&nbsp;ст. характеризувалося розвитком [[Феодалізм|феодального суспільства]]: раніше незалежні селянські господарства ставали [[васал]]ами місцевої аристократії. У середині XI&nbsp;ст. розпочалася справжня класова війна, де [[феодал]]и у боротьбі проти селян почали використовувати нову військову силу&nbsp;— добре озброєних кінних найманців. Наприкінці сторіччя більшість алодів вже були у васальній залежності.

[[Файл:Cathedral of the Holy Cross and Saint Eulalia edited.jpg|left|thumb|Фасад [[Барселонський собор|Собору Св. Аулалії]], закладеного [[Рамон-Беренгер I|Рамоном-Беренґером І]] Старим, графом Барселони]]

Цей процес збігся в часі з послабленням графської влади та з продовженням поділу [[Іспанська марка|Іспанської марки]] на дедалі дрібніші графства, які поступово ставали єдиною феодальною державою, заснованою на складній системі підпорядкування васала своєму феодалові. Від часу вивищення [[Рамон Баранґе І|Рамона Баранґе І Старого]] ({{lang-ca|Ramon Berenguer I el Vell}}) над іншими каталонськими графами, саме барселонські графи стали асоціюватися з найвищою владою у Каталонії&nbsp;— саме вони зв'язували системою васальної залежності всі інші каталонські території.

Рамон Баранґе І Старий відомий тим, що у постійній боротьбі з арабами розширив свої володіння до м. [[Барбастро|Барбастра]] в Арагоні, ввів великі податки на мусульманські поселення на Іберійському півострові, що призвело до першого відомого періоду економічного процвітання у Каталонії, вперше підкорив території на північ від сучасної Північної Каталонії (тобто французького департаменту [[Східні Піренеї]]), а саме [[Разес|Разéс]] та [[Каркассона|Каркассону]] у сучасному департаменті [[Од (департамент)|Од]] у Франції (територія історичної [[Окситанія|Окситанії]]). Він також упорядкував каталонське феодальне право у кодексі «Узáджас да Барсалóна» ({{lang-ca|Usatges de Barcelona}}), що стало першим документом такого роду в усій [[Західна Європа|Західній Європі]], а також вперше на території Каталонії (і вперше в усій [[Західна Європа|Західній Європі]]) у 1027 році змусив місцевих феодалів обмежувати свої міжусобні війни системою так званого «Миру Божого» ({{lang-la|Pax et Treuga Dei}}). Він також є засновником [[Барселонський собор|Собору св. Аулалії]], головного [[Католицизм|католицького]] собору Барселони, де його й було поховано разом з його третьою дружиною.

Слово ''Каталонія'' вперше задокументовано на початку [[12 століття|XII]] ст. у присязі [[Латинська мова|латинською мовою]] барселонському графові [[Рамон-Беренгер III|Рамону-Беренґеру III]], де його названо ''catalanicus heroes, rector catalanicus'' та ''dux catalanensis''. У цьому документі також знаходимо слово ''Catalania''. Цікаво те, що населення Каталонії ''catalanenses'' (тобто «[[каталонці]]») протиставляється ''Goths''&nbsp;— [[Готи|ґотам]], місцем проживання яких вказано сучасну [[Франція|Південну Францію]].

: ''Див. також: '''[[Каталонія (історична область)#Етимологія слова Каталонія|Етимологія топоніму «Каталонія»]]'''''

=== Арагонське королівство: каталонсько-арагонська федерація (1137—1469) ===
: ''Основна стаття: '''[[Арагонське королівство]]'''''

==== Рамон Баранґе IV та укладення союзу з Арагоном ====
[[Файл:Petronila Ramon Berenguer.jpg|thumb|[[Петроніла (королева Арагону)|Петроніла Арагонська]] і [[Рамон Баранґе IV]]]]
[[Файл:Cortes Catalanas.jpg|thumb|[[Парламент Каталонії|Кортс каталанас]]&nbsp;— каталонський [[парламент]], мініатюра сер. [[15 століття|XV&nbsp;ст.]]]]
[[Файл:Imperi de la Corona d'Aragó.png|thumb|'''''мапа 16.''''' ''Найбільше поширення Арагонського королівства у [[1443]]&nbsp;р.'']]
До середини XII&nbsp;ст. графи Барселони намагалися розширити свій домен як на південь, так і на захід і північ. До території, підпорядкованої Барселоні, було приєднано [[графство Базалу]], частину [[Графство Ампуріас|графства Ампуріас]], усе графство [[Сарданья]], і на деякий час навіть [[Прованс]]. Каталонська церква стає незалежною від нарбонської єпархії, 1118 року її центром знову стає місто [[Таррагона]].

За часів володарювання [[Рамон-Беренгер IV|Рамона Баранґе IV]] (1131—1162) відбувається кілька важливих для майбутнього Каталонії подій: [[шлюб]] з [[Петроніла (королева Арагону)|Петронілою Арагонською]] 1137 року, що започаткував союз барселонського графства з [[Арагонське королівство|Арагонським королівством]].&nbsp;— цей союз вже у XIV&nbsp;ст. буде підтверджено [[Петро IV Арагонським|Педром IV Арагонським Церемонним]]. Рамон Баранґе IV використовував саме слово «Арагон» для позначення свого титулу, оскільки бути арагонським королем було престижніше, ніж барселонським графом. Саме тому з 1150 року барселонська графська лінія офіційно перестає існувати. Син графа вже називався королем Арагону, а не Каталонії. Незважаючи на це, Каталонія та Арагон зберігали всі свої традиційні права. Зокрема, в Каталонії продовжував функціонувати один з перших парламентів у Європі&nbsp;— [[Парламент Каталонії|Кортс каталанас]]. Вперше як представницький орган дворянства, духівництва та містян він зібрався [[1289]] року. Каталонський парламент було визнано офіційним органом у [[1359]].

Окрім цього, за правління Рамона Баранґе IV було завойовано [[Льєйда|Льєйду]] (Леріду) та [[Туртоза|Туртозу]], тобто завершилося об'єднання всієї території, яка охоплює сучасну Каталонію (без [[Валенсія (автономна спільнота)|Валенсії]] та [[Балеарські острови|Балеарських островів]]). Ця територія включала землі на південь від історичної «Іспанської марки», які стали відомими як [[Нова Каталонія]]. Каталонці заселили ці нові землі до кінця XII&nbsp;ст.

==== Арагонське королівство (Корона Арагону) ====
Протягом кількох наступних сторіч Каталонія стає одним з найголовніших регіонів у Європі, великою морською імперією, володіння якої знаходилися головним чином у Західному Середземномор'ї, включаючи захоплену [[Валенсія (область)|Валенсію]], [[Балеарські острови]], [[Сардинія|Сардинію]], а також [[Сицилія|Сицилію]], якою арагонські королі керували завдяки династичному союзу.

Наприкінці XII&nbsp;ст. з Кастильським королівством було укладено кілька угод: ці угоди ділили між обома державами мусульманські землі, які було вирішено повернути у християнський світ ([[Реконкіста]]). Окрім того Арагонським королівством провадилася політика зміцнення своєї влади у [[Прованс]]і, однак 1213 року короля [[Педро II (король Арагону)|Петра II Арагонського Католика]] було вбито у [[Битва при Муреті|битві при Муреті]], і цей «політичний проект» було забуто. Його наступник [[Хайме I|Хайме І Арагонський]] 1227 року завершив об'єднання свого успадкованого королівства та розпочав нові завоювання. Протягом наступних 25 років саме він завоював [[Мальорка|Мальорку]] та [[Валенсія (область)|Валенсію]].

==== Утворення королівств Валенсії та Мальорки ====
[[Валенсія (область)|Валенсія]] стала новою державою, третім королівством, пов'язаним з ''[[Арагонське королівство|Короною Арагону]]'' (або, як її тепер називає дехто з істориків, ''Каталонсько-арагонською імперією''), зі своїм власним судом і новою юридичною системою ({{lang-ca|furs}}, фус, тобто закони для щойно створеного королівства). З іншого боку, [[Балеарські острови|Мальорка]] разом з графствами [[Сарданья|Сарданьєю]] та [[Східні Піренеї|Русільйоном]], а також місто [[Монпельє]] утворили окреме [[Майорканське королівство]], яке перейшло у спадок сину Хайме І Арагонського [[Хайме II (король Майорки)|Хайме ІІ Майорканському]]. Цим поділом розпочався період боротьби, який було закінчено [[Анексія|анексією]] Мальоркського королівства [[Арагонське королівство|Короною Арагону]] (Арагонським королівством) у 1344&nbsp;р. [[Педро IV|Педром IV Церемонним]] ({{lang-ca|Pere IV d'Aragó el Cerimoniós}}, {{lang-an|Pietro IV d'Aragón lo Zeremonioso}}).

==== Арагоно-каталонське королівство у XIV—XV&nbsp;ст.ст. ====
Наприкінці XIII&nbsp;ст.&nbsp;— на початку XIV&nbsp;ст.ст. у Каталонії настав час благополуччя: населення збільшувалося, каталонська культура і [[каталанська мова]] поширилася на острови Західного Середземномор'я. Під час царювання [[Педро III (король Арагону)|Педро III Арагонського Великого]] ({{lang-ca|Pere III d'Aragó el Gran}}, {{lang-an|Pietro III d'Aragón lo Gran}}) було завойовано [[Сицилія|Сицилію]] і успішно відбито французьких [[Хрестові походи|хрестоносців]]. Його син і наступник [[Альфонсо III (король Арагону)|Альфонс Щирий]] завоював [[Мінорка|Мінорку]], а другий син Петра ІІІ [[Яків II (король Арагону)|Яків II]], який спочатку став володарем Сицилії, а потому, після свого старшого брата, став королем Арагону, завоював [[Сардинія|Сардинію]]. Саме за Якова ІІ Справедливого ({{lang-ca|Jaume II d'Aragó el Just}}) Каталонія досягла піку розвитку у [[Середньовіччя|Середньовіччі]] (див. '''''мапу 16.''''').

Однак у другій половині XIV&nbsp;ст. сталося кілька подій, які мали важливе значення для історії Каталонії: низка природних катастроф, пандемія чуми [[Чорна смерть]], демографічна криза, застій та занепад каталонської економіки та зростання соціального напруження. Царювання [[Петро IV (король Арагону)|Петра IV Церемонного]] стало періодом воєн: було анексовано Мальорку, придушено повстання у Сардинії, сталося повстання ''арагонських уніоністів'' (рух в Арагоні, який виступав за збільшення прав місцевої громади у досить централізованому Арагонському королівстві) і, що найголовніше, розпочалася війна з [[Кастилія|Кастилією]]. Окрім складної фінансової ситуації, ці події спровокували й кризу престолонаступництва, оскільки після смерті [[Мартин (король Арагону)|Мартина І Гуманного]] у 1410&nbsp;р. наступника не залишилося. За два роки було вирішено, що королем стане Фердинанд Антекера з кастильської династії Трастáмара, після коронації названий [[Фернандо II (король Арагону)|Фернандо І Арагонським]] ({{lang-ca|Ferran I d'Aragó el d'Antequera}}, {{lang-es|Fernando I de Antequera}}, {{lang-an|Ferrando І d'Antequera}}).

Наступник Фердинанда, [[Альфонсо V (король Арагону)|Альфонсо V Великодушний]] ({{lang-ca|Alfons V el Magnànim}}, {{lang-es|Alfonso V el Magnánimo}}, {{lang-an|Alifonso V lo Magnanimo}}), знову вирішив розширити межі свого королівства за рахунок [[Неаполітанське королівство|Неаполітанського королівства]], яке він остаточно підпорядкував у 1443&nbsp;р. У той самий час, проте, він погіршив соціальну ситуацію в Каталонії, як у сільській місцевості, так і в містах. Результатом цих процесів у 1462&nbsp;р. стали селянські повстання проти тиску аристократії, що, зрештою, призвело до десятирічної громадянської війни, яка виснажила країну. Під час повстань у 1493&nbsp;р. Франція формально анексувала графства [[Русільйон]] та [[Сарданья|Сарданью]]. Однак [[Фердинанд II Арагонський|Фердинанд II Арагонський Католик]] ({{lang-ca|Ferran II d'Aragó el Catòlic}}, {{lang-es|Fernando II de Aragón el Católico}}, {{lang-an|Ferrando II d'Aragón lo Catolico}}) зрештою у 1486&nbsp;р. вирішив основні проблеми повсталих селян, реформував каталонські органи управління, без війни повернув північні каталонські графства, а також зробив інтенсивнішою свою італійську політику.

== Каталонія в Новий час (1469&nbsp;р.&nbsp;— кін. XVIII&nbsp;ст.) ==

=== Каталонські землі у другій половині XV—XVI століттях ===

==== Союз Арагонського і Кастильського королівств ====
[[Файл:IsabellaofCastile05.jpg|thumb|[[Фердинанд II Арагонський|Фердинанд Арагонський]] та [[Ізабелла I Кастильська|Ізабелла Кастильська]]]]

У 1469&nbsp;р. король Арагону [[Фердинанд II Арагонський|Фердинанд]] одружується з [[Ізабелла I Кастильська|Ізабеллою Кастильською]], таким чином створюється династичний союз Арагону і Кастилії. Внаслідок селянських повстань 1462—1472 та 1484—1486&nbsp;рр. король Фердинанд своїм наказом відмінив у Каталонії феодальну залежність селян. У [[1516]]&nbsp;р. обидва королівства було формально об'єднано в єдиному [[Іспанія|Королівстві Іспанія]], але кожне колишнє королівство зберігало власні політичні установи, [[судочинство]], закони, а також провадило випуск власних [[Гроші|грошей]].

[[Відкриття Америки Колумбом|Відкриття Америки Христофором Колумбом]] під час експедиції, яку було споряджено на іспанські гроші, призвело до зміни центру європейської економіки з Середземномор'я до [[Атлантичний океан|Атлантики]]. Це відчутно зменшило економічну та політичну важливість Каталонії. Кастилія й Арагон були окремими державами до 1716&nbsp;р. Варто особливо відзначити, Цікаво те, що американські колонії були саме кастильськими, до 1778&nbsp;р. м. [[Севілья]] було єдиним портом з дозволом торгувати з Америкою, отже Каталонія не змогла використати [[Колонізація|колонізацію]] Америки для свого економічного розвитку.

==== Каталонія у XVI столітті ====

У XVI&nbsp;ст. населення Каталонії знову зросло, поліпшилася також економічна ситуація. Правління [[Карл V Габсбург|Карла V]], імператора Священної Римської Імперії, як Карла І, короля Іспанії, стало тим періодом спокою, коли Каталонія прихильно сприйняла новий політичний устрій Іспанії, попри поступову власну [[маргінал]]ізацію. Оскільки економічний центр Іспанії, як морської держави, перемістився з [[Середземне море|Середземного Моря]] до Атлантики, [[Валенсія (область)|Королівство Валенсія]] стала найголовнішою (з економічної точки зору) частиною колишнього Арагонського королівства, тобто конфедерації Арагону, Каталонії, Валенсії та Балеарських островів.

Правління іспанського короля [[Філіп II|Філіпа II]] ознаменувало початок поступового занепаду каталонської економіки, культури та [[Каталанська мова|каталанської мови]]. Серед найнегативніших процесів того періоду було збільшення [[Піратство|піратських]] нападів на узбережжі Каталонії та [[бандитизм]]у на суходолі.

=== Наступ на автономні права Каталонії&nbsp;— від «Війни женців» (1640—1652&nbsp;р.р.) до скасування автономії (1714&nbsp;р.) ===

==== «Війна женців» (1640—1652&nbsp;р.р.) ====
[[Файл:Secessió de Catalunya.jpg|міні|[[Алегорія|Алегоричний]] малюнок приєднання земель [[Східні Піренеї|Північної Каталонії]] до [[Франція|Франції]], гравюра [[18 століття|XVIII&nbsp;ст.]]]]
[[Сегадорське повстання|Війна Женців]] (1640—1652) розпочалася як повстання селян в Барселоні. Конфлікти між Каталонією і монархією вже не раз виникали у часи [[Філіп ІІ (король Іспанії)|Філіпа II]]. Виснаживши економічні ресурси Кастилії, Філіп хотів скористатися багатствами Каталонії, однак каталонські урядові установи та привілеї було добре захищено умовами союзу Арагонського та Кастильського королівств, про що дбала каталонська аристократія. Після зайняття іспанського трону [[Філіп IV (король Іспанії)|Філіпом IV]] у 1621&nbsp;р., коронний граф Оліварський спробував підкріпити честолюбну зовнішню політику Іспанії, оподатковувавши іберійські королівства, що означало послаблення засадних принципів федерації і посилення централізму. Опір Каталонії був особливо сильним, оскільки від такої централізації для каталонців не було жодної можливої вигоди.

У 1630-х роках, через 30-річну війну з Францією, у [[Русільйон]]і було розміщено особливо великий іспанський військовий контингент. Місцевим селянам було наказано годувати солдатів та надавати їм житло. 7 червня 1640&nbsp;р. розпочалося повстання, відоме, як ''Корпус крові'' ({{lang-ca|Corpus de Sang}}): одночасно постраждало багато королівських чиновників різного етнічного походження, не лише кастильців. [[Женералітат|Жанаралітат]] (уряд) Каталонії перенаправив по суті селянське повстання у інше русло&nbsp;— проти домінування кастильців та за [[Незалежність]] Каталонії (саме як національно-визвольне воно трактується також автономістськими каталонськими істориками).

Президент Жанаралітату [[Пау Кларіс]] ({{lang-ca|Pau Claris}}), проголосив [[Каталонська Республіка|Каталонську Республіку]] під [[протекторат]]ом [[Людовик XIII Справедливий|Людовика XIII]], короля Франції. Це дозволило французьким військам зайняти нові позиції на території Іберійського півострова, ближче до його центральної частини. Республіку було проголошено 10 вересня 1640&nbsp;р., прохання про протекторат було направлене Людовікові XIII 23 січня 1641&nbsp;р., відповідь від короля Франції прийшла 30 грудня 1641 року, отже Каталонія була ''de facto'' незалежною 15 місяців.<ref>[http://www.vilaweb.cat/www/noticia?p_idcmp=3401468&p_edi=General Un article d'El Temps explica que la república catalana d'en Claris va durar més que no crèiem]. {{ref-ca}}</ref>

У 1652&nbsp;р. Каталонію знову зайняли іспанські війська. Війна з Францією тривала до 1659&nbsp;р., коли відповідно до [[Піренейський договір|Піренейського мирного договору]] до Франції відійшли каталонські райони (кумарки) [[Русільйон]], [[Кунфлен]], [[Баляспі]], [[Капсі]], а також [[Алта-Сарданья|північну частину Сарданьї]]. До сьогоднішнього дня ця територія знаходиться у складі [[Франція|Французької республіки]] і адміністративно входить до департаменту [[Східні Піренеї]].

==== Війна за іспанську спадщину (1705—1714&nbsp;р.р.) ====

[[Війна за іспанську спадщину]] (1705—1714&nbsp;р.р.) призвела до скасування каталонської автономії та привілеїв. У подальшому правителі Іспанії намагалися зруйнувати національну ідентичність каталонців. Протягом наступних двох з половиною сторіч каталанська мова заборонялася, сфера її розповсюдження істотно обмежувалася.

[[Файл:Nova planta Catalunya 1.jpg|thumb|[[Декрети Нуева-Планта|Декрети Нуева Планта]], 1705—1716&nbsp;р.р.]]

Наприкінці XVII&nbsp;ст., незважаючи на постійні конфлікти з Францією, каталонська економіка почала підніматися, і не тільки навколо Барселони, але й уздовж каталонського узбережжя і навіть у деяких віддалених від моря областях. Проте після смерті бездітного [[Карл II Зачарований|Карла II]] у 1700&nbsp;р., корона Іспанії відійшла до [[Філіп V (король Іспанії)|Філіпа V Бурбонського]]. Союз [[Велика Британія|Англії]], [[Нідерланди|Сполучених Провінцій]] (майбутніх Нідерландів) і [[Австрія|Австрії]] надав військову підтримку конкуруючому претендентові на корону, [[Карл VI Габсбурґ|великому герцогу Карлу VI]]. Каталонія спочатку прийняла Філіпа V, але не на довго. У 1705&nbsp;р. великий герцог увійшов до Барселони, яка визнала його як короля у 1706&nbsp;р.

Війна 1705—1714&nbsp;р.р., яка розпочалася після цього, була справжнім лихом для Каталонії та усіх інших земель колишнього [[Арагонське королівство|Арагонського королівства]]. У 1710&nbsp;р. політико-адміністративні структури Валенсії та Арагону були знищені, їхні привілеї відмінені. Останній період війни та [[Утрехтський мир|Утрехтський договір]] (1713—1714&nbsp;р.р.) ознаменувалися взяттям Барселони. Саме Битва при Барселоні, яка сталася 11 вересня 1714 року була вирішальною битвою Війни за іспанську спадщину, для [[каталонці]]в же вона стала національною поразкою, втім саме цей день у теперішній час є ''[[Національний день Каталонії|каталонським національним Днем]]''.

Після падіння Барселони у покарання за підтримку, в тому числі військову, каталонською [[знать|шляхтою]] великого герцога Карла в його прагненні здобути [[трон]] Іспанського королівства, фактичний переможець битви і війни тепер уже король Іспанії Філіп V (до того герцог Анжуйський) повністю демонтував систему каталонського самоврядування, а у 1716&nbsp;р. [[Декрети Нуева Планта|Декретами Нуева Планта]] було скасовано каталонську конституцію, запроваджено новий територіально-адміністративний устрій, закрито каталонські університети і заборонено використання каталанської мови у діловодстві. За півсторіччя каталанську мову також буде заборонено викладати навіть у початкових і середніх школах.

==== Економічне становище Каталонії у XVIII&nbsp;ст. ====
Не зважаючи на складну внутрішню ситуацію, економіка Каталонії значно зросла протягом XVIII&nbsp;ст. Населення, [[сільське господарство|сільськогосподарське]] виробництво, [[торгівля]] зростають (особливо завдяки збільшенню торгівлі з американськими колоніями&nbsp;— після 1778&nbsp;р. Каталонії, як невіддільній уже частині Іспанії, дозволено торгувати з іспанськими колоніями в Америці). З вироблення бавовняних та інших [[Тканина|тканин]] розпочалася [[індустріалізація]], з'явився прошарок людей—власників підприємств і, відповідно, людей, зайнятих виключно на виробництві.

== Каталонія в новітні часи (кін. XVIII—XIX&nbsp;ст.ст.) ==

=== Наполеонівські і карлістські війни ===

==== Наполеонівські війни ====
[[Файл:Catalunya-1812-1814-Dep-Pirineus-Orientals.png|thumb|Каталонія у 1812—1814&nbsp;р.р. у складі Франції, жовтим кольором позначено Північну Каталонію]]

У 1790-х роках виник новий конфлікт, обумовлений [[Французька революція|Французькою революцією]] та французькими революційними війнами. У 1808&nbsp;р. під час [[Наполеонівські війни|наполеонівських воєн]], Каталонію зайняли солдати генерала [[Ґійома Дюем|Ґійома Філібера Дюема]] ({{lang-fr|Guillaume Philibert Duhesme}}). Іспанська армія розсіялася, але народний опір проти французької окупації швидко набрав силу у Каталонії, як і в інших частинах Іспанії, зрештою перетворився на іспанській війну за незалежність. Яскравою сторінкою цієї війни була боротьба мешканців м. [[Жирона|Жирони]], яке оточила французька армія і яке захищалося під керівництвом генерала і військового губернатора [[Альварес Де Кастро|Маріано Альвареса де Кастро]] . Французи остаточно підкорили місто 10 грудня 1809&nbsp;р. після того, як багато людей померло від голоду, епідемій і холоду. Альварес де Кастро помер у в'язниці за місяць.

Між 1812 і 1814&nbsp;р.р., Каталонію було [[анексія|анексовано]] Францією, а на її території було створено чотири (пізніше два) департаменти.
: ''Див. також: '''[[Монсаррат (департамент)|Департамент Монсаррат]], [[Те (департамент)|Департамент Те]], [[Сеґра (департамент)|Департамент Сеґра]], [[Устя Ебри (департамент)|Департамент Устя Ебри]]'''''
Французький домініон у Каталонії існував до 1814&nbsp;р., коли [[Британська імперія|британський]] генерал [[Артур Веллслі|А.Веллінґтон]] підписав перемир'я, за умовами якого французи залишили Барселону та інші свої опорні пункти, що до того часу все ще лишалися під контролем Франції.

==== Карлістські війни ====
За правління [[Фернандо VII]] (1808—1833&nbsp;р.р.) у Каталонії відбулося декілька повстань. Після його смерті конфлікт між ''[[Карлісти|карлістами]]''—прихильниками Інфанта Карлоса і ліберальними прихильниками [[Ізабелла II (королева Іспанії)|Ізабелли II]] призвів до [[Карлістські війни|Першої карлістської війни]], яка тривала до 1840&nbsp;р. і була особливо руйнівною на території Каталонії. Як і [[баски]], чимало каталонців боролося на боці карлістів, і не тому, що вони підтримували абсолютну монархію, а через те, що вони сподівалися, що реставрація Старого режиму означатиме відновлення їхніх привілеїв та регіональної автономії.

Перемога лібералів над абсолютистами призвела до «революції» протягом правління Ізабелли II. Воно було позначене [[Корупція|корупцією]], неефективністю адміністративного управління, поглибленням централізації, а також політичною і соціальною напругою. Ліберали незабаром поділилися на «помірних» та «прогресивних». У Каталонії почав стверджуватися республіканський рух, окрім того каталонці стали виступати за федеративну Іспанію.

У вересні 1868&nbsp;р. іспанська економічна криза, що тривала, призвела до [[Славна революція (Іспанія)|Вересневої революції]] (''Ла-Ґлоріоза''), яка ознаменувала початок т.&nbsp;зв. «шість революційних років» ({{lang-es|Sexenio Revolucionario}}, 1868—1873&nbsp;р.р.). Серед найприкметніших подій цього періоду були правління уряду генерала [[Жоан Прим|Хуана Пріми]] та його вбивство, федералістське повстання 1869&nbsp;р., проголошення [[Перша іспанська республіка|Першої іспанської республіки]], [[Карлістські війни|Третя карлістська війна]] та поширення ідей [[Інтернаціонал|І Інтернаціоналу]].

=== Каталонський національний рух на тлі економічного зростання (2-а пол. XIX&nbsp;ст.) ===

==== Економічне і культурне піднесення ====
У другій третині XIX&nbsp;ст. Каталонія стала центром іспанської [[Індустріалізація|індустріалізації]]. Щораз більш індустріалізованій Каталонії довелося стикнутися з серйозним браком енергетичних ресурсів та зі слабкістю місцевого іспанського ринку.

Одночасно з розвитком [[капіталізм]]у з'явилися ознаки каталонського культурного ренесансу&nbsp;— руху за відродження [[Каталанська мова|каталанської мови]] і культури після тривалого періоду занепаду.
[[Файл:Almirall.jpg|thumb|[[Баланті Алміраль]], [[1841]]–[[1904]]&nbsp;р.р.]]

==== Зародження і розвиток каталонського націоналізму ====
: ''Основна стаття: '''[[Каталонський націоналізм#Історія каталонського національного руху до 1975 р.|Історія каталонського національного руху до 1975&nbsp;р.]]'''.''
На тлі економічних і культурних успіхів в Каталонії підсилилися відцентрові настрої. У 1873 році було проголошено [[Каталонська держава (1873)|Каталонську державу]]. Однак після переговорів з центральним урядом залишилась у складі Іспанського Королівства.

У січні 1874 року, генералом [[Франсіско Серрано-і-Домінгес|Франсіско Серрано]] було захоплено владу в Іспанії, а у січні 1875 року було відновлено іспанську монархію. На трон було поставлено [[Альфонс XII|Альфонса XII]] з династії [[Бурбони|Бурбонів]]. Це був період політичної стабільності, репресій, спрямованих проти робітничого руху, а також повільної кристалізації каталонської національної ідентичності, і тривав він до поч. XX&nbsp;ст..

Протягом наступних десятиліть політичний підтекст приналежності до Каталонії як окремої країни стає наочнішим. Уперше сучасна теорія каталонської національної ідентичності була сформульована [[Баланті Алміраль|Баланті Алміралєм]]. У 1901&nbsp;р. [[Анрік Прат]] ({{lang-ca|Enric Prat de la Riba}}) та [[Франсеск Камбі]] ({{lang-ca|Francesc Camby}}) сформували ''Регіональну Лігу'', яка стала складовою коаліції «Каталанська солідарність» ({{lang-ca|Solidaritat Catalana}}).

== XX століття ==

=== Політичний розвиток у 1-й половині XX&nbsp;ст. (до встановлення диктатури Франко) ===

==== Початок XX століття ====

Каталонський робітничий рух на початку ХХ ст. мав три складові: ''[[синдикалізм]], [[соціалізм]]'' і ''[[анархізм]]'', як його популяризував [[Алехандро Лерру]] ({{lang-es|Alejandro Lerroux}}). Разом з [[Астурія|Астурією]], Каталонія загалом і Барселона зокрема були центром радикального трудового руху, відзначеного численними загальними [[страйк]]ами, [[Тероризм|терористичними]] актами (особливо наприкінці 1910-х років) і поширенням анархістської [[Національна конфедерація праці|Національної конфедерації праці]]. Зростаюче насильство між каталонськими працівниками і каталонською [[Буржуазія|буржуазією]] призвело до того, що буржуазія підтримала диктатуру [[Мігель Прімо де Рівера|Мігеля Пріма де Рівери]], не зважаючи на його централізаторську політику.

[[Файл:Monument Macià.jpg|thumb|Монумент Франсеску Масії на площі Каталонії у Барселоні]]

==== Республіка та громадянська війна ====
 
Після падіння режиму Пріма де Рівери, ліві сили Каталонії доклали великих зусиль, щоб створити єдиний фронт на чолі з [[Франсеск Масія|Франсеском Масією]]. [[Республіканська лівиця Каталонії|Республіканську лівицю Каталонії]] підтримало багато каталонських робітників, які до того здебільшого не голосували. Відстоюючи соціалізм і незалежність Каталонії, лівиця досягла вражаючої перемоги на муніципальних виборах 12 квітня 1931&nbsp;р., які передували проголошенню 14 квітня [[Друга Іспанська республіка|ІІ іспанської республіки]]. Каталонський [[Женералітат|Жанаралітат]] було відновлено, а у вересні 1932&nbsp;р. Каталонія отримала новий автономний статус. Подібний статус здобула так само [[Країна Басків]].

За двох президентів Жанаралітату&nbsp;— [[Франсеск Масія|Франсеска Масії]] (1931—1933&nbsp;р.р.) та [[Люїс Кумпаньш і Ховер|Люїса Кумпаньша]] (1934—1939), республіканські органи самоврядування Каталонії здійснили значні реформи, не зважаючи на серйозну економічну кризу, її соціальні наслідки та політичні зміни протягом цього періоду, зокрема повстання у Барселоні в жовтні [[1934]]&nbsp;р. Стосовно робітничого руху, Національна конфедерація праці пережила кризу, що призвела у 1930-х роках до її поділу на [[Робітнича партія марксистського об'єднання|Робітничу партію марксистського об'єднання]] ({{lang-es|POUM}}) та [[Об'єднана соціалістична партія Каталонії|Об'єднану соціалістичну партію Каталонії]] ({{lang-ca|PSUC}}).

Після того, як на виборах 1936 року перемогли ліві сили, у липні 1936 року націоналістичні сили на чолі з [[Франциско Франко]] виступили проти уряду країни, що призвело до [[Громадянська війна в Іспанії|громадянської війни в Іспанії]]. Поразка військового повстання у Каталонії на самому його початку призвела до того, що Каталонія обрала сторону республіканців. Жанаралітат поступово став єдиним центром військової сили у Каталонії, хоча поряд з ним існували і військові підрозділи, створені робітничими партіями.

Військові підрозділи Жанаралітату були зосереджені на двох фронтах: в [[Арагон]]і і на [[Майорка|Майорці]]. ''Арагонський фронт'' чинив опір до [[1937]]&nbsp;р., коли війська [[Франциско Франко|Франко]] зайняли [[Льєйда|Льєйду]] і [[Балаге]]. Зрештою, військо Франко розділило республіканську територію на дві частини, зайнявши [[Вінарос]], чим ізолювали Каталонію від решти території контрольованої республіканським урядом Іспанії. Поразка Республіканських армій у битві при [[Ебро]] призвела до захоплення Каталонії у 1938&nbsp;р. і 1939&nbsp;р. антиурядовими військами.

Встановлений Ф. Франко політичний режим відразу ж скасував каталонську автономію, вжив суворих заходів проти каталонського національного руху, розпочав утиски каталонської інтелігенції та культури. Тільки через сорок років, після смерті Ф. Франко у 1975 році і ухвалення нової демократичної конституції в Іспанії 1978 року, Каталонія повернула собі власну автономію і відтворила у 1979 році Жанаралітат.

[[Джордж Орвелл]] воював у Каталонії від грудня 1936&nbsp;р. до червня 1937&nbsp;р. Його спогади про цей період під назвою «[[Данина Каталонії]]», були вперше видані у 1938&nbsp;р. Ця книга є однією з найбільш знаних книг про Іспанську громадянську війну.

=== Диктатура Франко (1939—1975&nbsp;р.р.) ===

Як і в інших частинах Іспанії, правління [[Франциско Франко|Франко]] у 1939—1975&nbsp;р.р. у Каталонії призвело до анулювання демократичних свобод, заборони і переслідування партій, тотальної цензури, а також до заборони усього, що було пов'язане з лівими ідеями. Для Каталонії це також означало знищення автономії, заборону особливих каталонських установ і повної заборони каталаномовної преси. Протягом перших років режиму будь-який опір був знищений, до в'язниць було кинуто тисячі людей, ув'язнених за політичними мотивами, тисячі каталонців були змушені [[Еміграція|емігрувати]]. Окрім того, 4 тис. каталонців було страчено між 1938&nbsp;р. і 1953&nbsp;р., серед них був і колишній президент Жанаралітату [[Люїс Кумпаньш]].

У 1960-і роки [[сільське господарство]] почало модернізуватися, збільшилася індустріалізація країни і почався масовий [[туризм]]. У Каталонію приїхало багато мігрантів з інших регіонів Іспанії, що особливо прискорило зростання Барселони і агломерації навколо неї. [[Опозиція]] [[Робітничий клас|робітничого класу]] до Франко почала виявлятися у формі «Робітничих комісій» ({{lang-es|Comisiones Obreras}}), повернення профспілок. У 1970-х роках демократичні сили об'єдналися у [[Каталонські Збори]] ({{lang-ca|Assemblea de Catalunya}}).

=== Відновлення демократії і повернення автономного статусу ===

==== Перехідний період і урядування Жорді Пужола ====

[[Файл:Stade Olympique Bercelone 2.jpg|left|thumb|[[Олімпійський стадіон ім. Люїса Кумпаньша]] у Барселоні]]
[[Файл:Montilla Investidura.jpg|thumb|Присяга 128-го Президента уряду Каталонії [[Монтілья Хосе|Хосе Монтільї]]]]
[[Файл:Independentisme-ICPS.png|thumb|Громадська думка щодо підтримки незалежності Каталонії (син.&nbsp;— підтримка, черв.- проти, чорн.&nbsp;— все одно, пом.&nbsp;— не визначилися) за даними Барселонського інституту політичних та соціальних наук (ICPS), Автономний університет Барселони]]
[[Файл:Països Catalans Mural Vilassar.JPG|thumb|[[Графіті]] на паркані у районі [[Марезма]], переклад: «Одна нація&nbsp;— [[каталанські країни]] ! Одна мова&nbsp;— [[Каталонська мова|каталанська]] !»]]

Смерть Франко розпочала період, відомий як ''перехід до демократії'' або скорочено «Перехід» ({{lang-ca|La transició}}), що тривав з 1975 по 1982&nbsp;рр. і протягом якого демократичні свободи в Іспанії в цілому було відновлено. Так, у 1978&nbsp;р. було ухвалено нову демократичну іспанську Конституцію. Ця конституція визнала існування численних національних громад у межах іспанської держави. За Конституцією країну було поділено на автономні області. Для Каталонії це означало поступове повернення її автономістських прав.

Тимчасовий [[Женералітат|Жанаралітат]] Каталонії було відновлено на перших загальних виборах у 1977 році. Його очолив [[Жузеп Тарраделяс]] ({{lang-ca|Josep Tarradellas}}). У 1979 році статут автономії було остаточно схвалено. Цим статутом делегувалося більше самоврядних прав у справах освіти і культури, ніж статутом 1932&nbsp;р., але менше у сфері [[правосуддя]] і нагляду за законністю. Відповідно до цього статуту Каталонію визначено як «[[Нація|націю]]», каталанська мова на її території стала офіційною разом з іспанською.

Для самої Каталонії період 1980—1990-х років став часом значного економічного піднесення й неухильного розвитку автономних інституцій. В економічній сфері великим чинником для зростання стало входження 1 січня 1981 року Іспанії до [[ЄЕС]] (2-а хвиля євроінтеграції). Також не в останню чергу цьому сприяла внутрішня політична стабільність&nbsp;— протягом майже чверті століття (1980—2003&nbsp;рр.) на чолі каталонського автономного уряду перебував 126-й голова Женаралітату [[Жорді Пужол]], голова правоцентристської каталонської націоналістичної виборчої коаліції [[Конвергенція та Єднання]] ({{lang-ca|Convergència i Unió}}, CiU), яка складалася з його власної партії Демократична конвергенція Каталонії ({{lang-ca|Convergència Democràtica de Catalunya}}) і меншого та консервативнішого «Демократичного Союзу Каталонії» ({{lang-ca|Unió Democràtica de Catalunya}}, UDC). Крім того, у зв'язку з постійними кризами центрального уряду і відсутністю абсолютної більшості в іспанському парламенті протягом 1990-х років іспанський уряд зробився залежним від підтримки, яку надавали націоналістичні партії автономій (каталонські, [[Країна Басків|баскські]], [[Канарські острови|Канарських островів]] тощо), що значно посприяло справі розширенню змісту і наповнення ним каталонської автономії, зокрема, в період останнього урядування [[Феліпе Гонсалес|Феліпе Ґонсалеса]] ({{lang-es|Felipe González}}, 1993—1996&nbsp;р.р.) і першого урядування [[Хосе Марія Аснар|Хосе-Марії Аснара]] (1996—2000&nbsp;р.р.).

==== Автономізація і економічне становище Каталонії у 1990-х рр. ====
В галузі будівництва каталонської автономії було створено чимало&nbsp;— автономну поліцію, повітові адміністрації та верховний суд у формі Вищого трибуналу юстиції Каталонії ({{lang-ca|Tribunal Superior de Justícia de Catalunya}}). Каталонським законом щодо лінгвістичної нормалізації було підтримано каталаномовні [[ЗМІ]]. Каталонський уряд напряму забезпечує надання субсидій для просування каталонської культури, зокрема створення каталаномовних [[кіно]]стрічок або розміщення субтитрів каталанською у фільмах іноземного виробництва.

У 1992&nbsp;р. у Барселоні пройшли літні [[Олімпійські ігри]], які привернули міжнародну увагу до Каталонії та її столиці. У ці ж 1990-і в зв'язку з крахом Східного блоку і [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], й політичними та економічними негараздами в країнах [[Центральна Європа|Центральної]] та [[Східна Європа|Східної]] [[Європа|Європи]] значно підсилився [[Еміграція|еміграційний]] рух до Каталонії, що з одного боку позначалось негативно на соціальній сфері, а з іншого боку&nbsp;— приток відносно дешевої і/або часто неврахованої (незареєстрованої) робочої сили був додатковим чинником економічного зростання.

==== Політичні протиріччя 2000-х рр. ====
На поч. 2000-х наявними стали політичні протиріччя у каталонському істеблішменті. У листопаді [[2003]]&nbsp;р. вибори до Женаралітату дали більше голосів (але не абсолютну більшість) коаліції [[Конвергенція та Єднання|CiU]]. Три інші партії ([[Соціалістична партія Каталонії|PSC-PSOE]], [[Республіканська лівиця Каталонії|ERC]] і [[Ініціатива за Каталонію — Зелені|ICV]]) об'єдналися та сформували автономний уряд [[Паскуал Марагаль|Паскуала Марагаля]] ({{lang-ca|Pasqual Maragall}}) ([[Соціалістична партія Ка��алонії|PSC-PSOE]]), який і став новим президентом Женаралітату.

Цей уряд виявився нестійким, особливо в тому, що стосувалося проблеми реформування Статуту автономії Каталонії, тому було призначено нові дочасні вибори, які було проведено восени 2006&nbsp;р. У результаті цих виборів [[Конвергенція та Єднання|CiU]] знову набрало більше голосів, ніж інші партії, але [[Соціалістична партія Каталонії|PSC-PSOE]], [[Республіканська лівиця Каталонії|ERC]] і [[Ініціатива за Каталонію — Зелені|ICV]] знову сформували урядову коаліцію. 28 листопада 2006&nbsp;р. Президентом Женаралітату Каталонії (128-им і чинним) став [[Хосе Монтілья|Хосе Монтілья Аґілера]].

==== Сучасний стан каталонського автономізму&nbsp;— від несприйняття до закликів до виходу зі складу Іспанії. ====
{{Див. також|Каталонський націоналізм}}
Відновлення автономії дало значний імпульс розвитку каталонської нації, популяризації культури і мови каталонців (навіть [[ICANN]] 16 вересня 2005&nbsp;р. офіційно схвалив інтернет-домен ''.cat'', який став першим доменом не для державного утворення, а для окремої мовної спільноти).

Сьогодні каталонські еліти (і в меншому ступені суспільство) поділені між тими, хто вимагає більшого унезалежнення від Мадриду аж до державного самовизначення і прибічниками існуючої автономії. Слід відзначити, що серед каталонців неоднозначне ставлення до незалежності Каталонії. Доволі значною є частка каталонців, що не визначилися зі своїм ставленням до незалежності Каталонії і їх число весь час змінюється, бл. 40&nbsp;% каталонців висловлюють негативне ставлення, однак їх доля поступово знижується. Доля тих, що виступають за вихід зі складу Іспанії, становить бл. третини від загалу (це число лишається стабільним); варто враховувати, що серед прибічників унезалежнення Каталонії є й ті, хто волів би бачити в складі новоствореної каталонської держави т.&nbsp;зв. ''[[Каталанські країни]]''; дехто з них, переважно молодь, налаштовані доволі агресивно, щоправда найчастіше це показний протест, а не реальні дії.

18 червня 2006&nbsp;р. у Каталонії відбувся [[референдум]], за результатами якого 74&nbsp;% його учасників висловилися за більшу самостійність своєї автономії та за визнання [[каталонці]]в окремим народом. Відтак область отримала більші права у регулюванні внутрішнього життя, зокрема, в [[податкова система|податковій системі]], [[юстиція|юстиції]] та [[Еміграція|еміграційній]] політиці.

==== На шляху до державної незалежності ====
{{main|Рух за незалежність Каталонії}}
{{Див. також|Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун|Референдуми щодо незалежності Каталонії|Декларація про суверенітет Каталонії}}
[[Файл:Centre Moral d'Arenys de Munt.jpg|thumb|Будівля «Центру Мурал» у муніципалітеті [[Ареньш-да-Мун]], де проходило голосування першого [[Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун|місцевого консультативного референдуму щодо незалежності Каталонії]]]]
Неоднозначну реакцію, як всередині Каталонії, так і в іспанському політикумі та суспільстві викликали результати [[Референдум щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун|консультативного референдуму щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун]] (перший в історії [[Каталанські країни|каталанських країн]] подібний місцевий [[референдум]] щодо незалежності [[Каталонія|Автономної області Каталонія]]), що відбувся 13 вересня 2009 року в містечку [[Ареньш-да-Мун]] ([[Кумарка|кум.]] [[Марезма]], Автономна область Каталонія), за якими понад 96&nbsp;% тих, що проголосували, висловились за те, «щоб Каталонія стала правовою, незалежною, демократичною та соціально-орієнтованою державою, яка входила б до Європейського Союзу».

А вже за три місяці, 13 грудня 2009 року, в Каталонії відбувся масштабніший неофіційний референдум щодо незалежності&nbsp;— у ньому взяли участь трохи менше 30 відсотків осіб із правом голосу (в абсолютних цифрах&nbsp;— 700 тисяч мешканців зі 166 населених пунктів), але результат виявився так само далеко не на користь центрального уряду&nbsp;— 95&nbsp;% із тих, хто проголосував, висловилися на підтримку незалежності Каталонії. Як і попереднє опитування в Ареньш-да-Мун, референдум не має жодних юридичних наслідків, він носить лише консультативний характер та й проводився в малонаселених місцевостях. Та вже на весну 2010 року намічено проведення подібного опитування в [[Барселона|Барселоні]] та інших великих містах Каталонії. Мадридська влада висловила значне занепокоєння тим фактом, що в подібних референдумах беруть участь у тому числі й місцеві чиновники та інші офіційні особи, які на практиці мали б відстоювати територіальну цілісність Іспанії<ref>''Шиманський Олександр'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1555/186/54766/ ''Репетиція самостійності''. Мешканці Каталонії висловилися за незалежність від Іспанії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304132923/http://www.umoloda.kiev.ua/number/1555/186/54766 |date=4 березня 2016 }} // «[[Україна Молода]]» №&nbsp;234 за [[15 грудня]] [[2009]] року</ref>.

Наразі визначальним етапом у справі майбутнього розвитку каталонської автономізації повинні також стати парламентські вибори 2010 року.

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{commons|Category:History of Catalonia}}
{{Портал|Каталонія}}
* [http://news2.ukrinform.com.ua:8101/States/Spain/narys.html Короткий нарис історії Іспанії]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.spain.com.ua/ua/historia_espana Історія Іспанії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080626010702/http://www.spain.com.ua/ua/historia_espana |date=26 червня 2008 }}
* [https://web.archive.org/web/20071223184231/http://www.referatik.com.ua/referat/63/4729/ Іспанія між першою та другою світовою війною]
* [https://web.archive.org/web/20160306212055/http://consulado.ukrbcn.com/documents/info_catalunya.doc Довідкова інформація про Каталонію (на сайті Генерального консульства України в Барселоні)]
* [https://web.archive.org/web/20160308095413/http://consulado.ukrbcn.com/documents/info_barcelona.doc Довідкова інформація про Барселону (на сайті Генерального консульства України в Барселоні)]
* [https://web.archive.org/web/20160310060530/http://consulado.ukrbcn.com/documents/info_valencia%201.doc Довідкова інформація про Валенсію (на сайті Генерального консульства України в Барселоні)]
* [https://web.archive.org/web/20120119012614/http://consulado.ukrbcn.com/documents/info_valencia2.doc Довідкова інформація про м. Валенсія (на сайті Генерального консульства України в Барселоні)]
* [https://web.archive.org/web/20080526122048/http://www.gencat.cat/catalunya/cat/historia.htm Історія Каталонії / La història de Catalunya] {{ref-ca}}
* [http://www.mhcat.net Музей історії Каталонії / Museu d'història de Catalunya] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120314233111/http://www.mhcat.net/ |date=14 березня 2012 }} {{ref-ca}}
* [http://www.enciclopedia.cat/fitxa_v2.jsp?NDCHEC=0 Каталонська енциклопедія / Enciclopèdia Catalana] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080528065725/http://www.enciclopedia.cat/fitxa_v2.jsp?NDCHEC=0 |date=28 травня 2008 }} {{ref-ca}}
* [https://web.archive.org/web/20080617195635/http://www.gencat.cat/catalunya/eng/historia.htm Історія Каталонії / Catalan History] {{ref-en}}
* [http://www.en.mhcat.net Музей історії Каталонії / Museum of the History of Catalonia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120415063550/http://www.en.mhcat.net/ |date=15 квітня 2012 }} {{ref-en}}
* [http://www.grec.net/home/gec3/BUIDA0.HTM Каталонська енциклопедія / Catalan Encyclopaedia] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080612034246/http://www.grec.net/home/gec3/BUIDA0.HTM |date=12 червня 2008 }} {{ref-en}}
* [http://www.grec.net/home/gec3/BUIDA0.HTM Каталонія у Класичній енциклопедії, що базується на 11-му виданні Британської енциклопедії (1911&nbsp;р.) / Catalonia in Classic Encyclopedia based on the 11th edition of Encyclopaedia Britannica (pub. 1911)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080612034246/http://www.grec.net/home/gec3/BUIDA0.HTM |date=12 червня 2008 }} {{ref-en}}
* [http://histoireduroussillon.free.fr/Histoire/Histoire.php Історія Русільйону / Histoire du Roussillon] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081219212652/http://histoireduroussillon.free.fr/Histoire/Histoire.php |date=19 грудня 2008 }} {{ref-fr}}
* [http://www.catalunya-nord.com/fr/1000ansdhistoire1.htm Коротка історія Північної Каталонії / Breve histoire de la Catalogne Nord] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080515221234/http://www.catalunya-nord.com/fr/1000ansdhistoire1.htm |date=15 травня 2008 }} {{ref-fr}}
* [https://web.archive.org/web/20070711143828/http://www.catalan.ru/index.php?name=Pages Хронологія історії Каталонії / Хронология истории Каталонии] {{ref-ru}}
* [http://catalonya.ru/istoriya-katalonii.html Хронологія історії Каталонії / Хронология истории Каталонии]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20080614172324/http://www.fincasromar.com/cataluna/history/ Хронологія історії Каталонії / Хронология истории Каталонии] {{ref-ru}}
* [http://www.brocgaus.ru/text/049/204.htm Коротка історія Каталонії з Енциклопедії Брокґауза та Ефрона (1890—1916&nbsp;р.р.) / Краткая история Каталонии из Энциклопедии Брокгауза и Ефрона (1890—1916 гг.)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071204031019/http://www.brocgaus.ru/text/049/204.htm |date=4 грудня 2007 }} {{ref-ru}}
* [http://www.millionreferatov.ru/text/33/535.htm Коротка історія Каталонії з Великої радянської енциклопедії / Краткая история Каталонии из Большой советской энциклопедии]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} {{ref-ru}}
* [http://www.vostlit.info/Texts/rus/Isidor_S/frametext.htm Історія готів, Ісидор Севільський / История готов, Исидор Севильский] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160605155719/http://www.vostlit.info/Texts/rus/Isidor_S/frametext.htm |date=5 червня 2016 }} {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20080920013705/http://www.barcamania.ru/news/2006/09/06/2670.html Коротка історія Каталонії (на сайті Barçamania.ru) / Краткая история Каталонии (на сайте Barçamania.ru)] {{ref-ru}}
* [http://www.spain.org.ru/modules.php?name=Content&pa=list_pages_categories&cid=4 Нариси з історії Іспанії / Зарисовки истории Испании] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080518191735/http://www.spain.org.ru/modules.php?name=Content&pa=list_pages_categories&cid=4 |date=18 травня 2008 }} {{ref-ru}}
* [http://www.covadonga.narod.ru/Catalunia.html Каталонські графства / Каталонские графства] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/66Qmw7WpU?url=http://www.covadonga.narod.ru/Catalunia.html |date=25 березня 2012 }} {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20080610102032/http://www.kgbarcelona.org/infkatalonia.htm Історія Каталонії / Historia Katalonii] {{ref-pl}}
* [https://web.archive.org/web/20080602103146/http://www.catalonia.pl/historiazarys.html Нарис історії Каталонії / Zarys historii Katalonii] {{ref-pl}}
* [http://fcbarcasite.republika.pl/historia/historia.htm Історія ФК Барселона / Historia FC Barcelony] {{ref-pl}}
</div>

== Вибрана література з історії Каталонії та Іспанії ==
<div class="reflist4" style="height: 220px; overflow: auto; padding: 3px" >
{{reflist|2}}
* В. Балаґе. «Історія Каталонії» (11 томів). / Balaguer V. Historia de Cataluña, (11 томів), Madrid, 1885—1886 {{ref-es}}
* А. Борі-і-Фунтеста. «Історія Каталонії». / Bori y Fontesta А. Historia de Cataluña, Barcelona, 1898 {{ref-es}}
* Ж. Баларі-і-Жубань. «Початки історії Каталонії». / Balari y Jovany J. Origines historicos de Cataluna, Barcelona: Establecimiento Tipográfico de Hijos de Jaime Jesús, 1899 {{ref-es}}
* Джон Харґрейвз. «Свобода Каталонії? Каталонський націоналізм, іспанська ідентичність та Олімпійські ігри у Барселоні». / John Hargreaves. Freedom for Catalonia?: Catalan Nationalism, Spanish Identity and the Barcelona Olympic Games, Cambridge Cultural Social Sciences (ISBN 0-521-58615-1, ISBN 978-0-521-58615-3), 2000 {{ref-en}}
* Rucquoi Adeline L;Espagne médiévale, P.: Les Belles Artes, 2002 {{ref-fr}}; російський переклад&nbsp;— Рюкуа А. Средневековая Испания., М.: «Вече» (серія: «Гиды цивилизаций»), 2006 {{ref-ru}}
* Лоуренс МакКренк. «Історія кордонів у середньовіччі у Новій Каталонії». / Lawrence J. McCrank. Medieval Frontier History in New Catalonia, Collected Studies Series (ISBN 0-86078-582-3, ISBN 978-0-86078-582-8), 1996 {{ref-en}}
* [http://libro.uca.edu/chaytor/bibliog.htm Х. Чейтор. «Історія Арагону та Каталонії». / H. J. Chaytor, History of Aragon and Catalonia, AMS Press] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080725085314/http://libro.uca.edu/chaytor/bibliog.htm |date=25 липня 2008 }} (ISBN 0-404-01479-8, ISBN 978-0-404-01479-7), 1979 {{ref-en}}
* У. та Ж. Круанас. «Жанаралітат у історії Каталонії». / Oriol and Josep Cruanas, The Generalitat in the History of Catalonia, Department De Cultura De La Generalitat De Catalunya (ISBN 84-393-0470-6), 1986 {{ref-en}}
* А. Олланд. «Каталонія&nbsp;— один народ, дві держави. Етнографічне дослідження ненасильницького спротиву асиміляції». / Alexander Alland. Catalunya, One Nation, Two States: An Ethnographic Study of Nonviolent Resistance to Assimilation, Palgrave Macmillan (ISBN 1-4039-7440-3, ISBN 978-1-4039-7440-2), 2006 {{ref-en}}
* Ю. Мендонса. «Освіченість та культура влади у середньовічній Каталонії». / Eugene Mendonsa. Literacy and the Culture of Domination in Medieval Catalonia, Kindle Edition (ASIN: B00154Q8AG), 2008, {{ref-en}}
* Альтаміра-і-Кревеа Р. История Испании. Т 1-2., М.: Издательство иностранной литературы, 1951 {{ref-ru}}
* Альтаміра-і-Кревеа Р. История средневековой Испании., СПб.: «Евразия», 2003 {{ref-ru}}
* Испания и Португалия. Энциклопедический справочник М.: «Советская энциклопедия», 1947 {{ref-ru}}
* Корсунский А.&nbsp;Р.&nbsp;История Испании IX—XIII веков., М.: «Высшая школа», 1976 {{ref-ru}}
* Мильская Л.&nbsp;Т.&nbsp;Очерки истории деревни в Каталонии X—XII&nbsp;вв. М: Издательство АН СССР, 1962 {{ref-ru}}
* [http://vostlit.narod.ru/Texts/rus9/Chron_vest_kor/text.htm «Хроніка візіготських королів». / Chronica regum visigothorum] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070708180841/http://vostlit.narod.ru/Texts/rus9/Chron_vest_kor/text.htm |date=8 липня 2007 }} {{ref-ru}}
* Испания&nbsp;— Каталония. Империя и реальность. Антология, М.: Regnum, 2007 {{ref-ru}}
* Кудрявцев А.&nbsp;Е.&nbsp;Испания в средние века. (серія «Академия фундаментальных исследований: история»), ЛКИ, 2007 {{ref-ru}}
* Ж. Субрекас-і-Каліку. «Історія Каталонії». / Jaume Sobreques i Callico. Historia de Cataluña (ISBN 84-85031-85-7, ISBN 978-84-85031-85-6), 2007 {{ref-es}}
* Ж.-К. Морера. «Історія Каталонії. З одного та іншого боку Піренеїв». / Jean Claude Morera. Histoire de la Catalogne: Au-delà et en deçà des Pyrénées, L'Harmattan, Collection Horizons (ISBN 2-7384-1646-2, ISBN 978-2-7384-1646-9), 2000 {{ref-fr}}
* М.-К. Зіммерманн. «Історія Каталонії». / Marie-Claire Zimmermann, Michel Zimmermann. Histoire de la Catalogne, Poche, collection Que sais-je?, (ISBN 2-13-048354-2, ISBN 978-2-13-048354-0), 1997 {{ref-fr}}
* К. Коломе, М. Буй. «Історія каталонців». / Claude Colomer, Michel Bouille. Histoire des Catalans, Milan, collection Milan Bx Liv, (ISBN 2-86726-531-2, ISBN 978-2-86726-531-0), 1991 {{ref-fr}}
</div>

{{Історія Каталонії}}
{{Каталонія в темах}}
{{Каталонські країни}}
{{добра стаття}}
{{нк}}
[[Категорія:Каталонія]]
[[Категорія:Історія Каталонії| ]]
[[Категорія:Історія Іспанії за автономною спільнотою]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:!(( (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:* (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Commons (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Fmbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Hlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Imagemap (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Lang-an (редагувати)
Шаблон:Lang-ca (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Lang-el (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Lang-es (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-fr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-la (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Multireplace (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Plainlist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-ca (редагувати)
Шаблон:Ref-en (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-es (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Ref-fr (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-info/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-pl (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Ref-ru (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Sister (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Str find (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Історія Каталонії (редагувати)
Шаблон:Історія Каталонії 2 (редагувати)
Шаблон:Бібліоінформація (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Див. також (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Добра стаття (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Каталонські землі (редагувати)
Шаблон:Каталонські країни (редагувати)
Шаблон:Каталонія в темах (редагувати)
Шаблон:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання/1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Недоступне посилання/style.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Нк (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Нп (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Портал (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:• (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Delink (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:External links (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Languages/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Message box/fmbox.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Multireplace (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbar/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Navbox/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Portal/images/other (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-info (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Ref-lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Side box/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:String (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:TableTools (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data/scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Не перекладено (переглянути вихідний код) (захищено)
Повернення до сторінки «Історія Каталонії».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_Каталонії