Rhynchophorus

Жуки мають видовжене, дещо сплощене зверху тіло і великі розміри: 20 — 50 мм завдовжки^[1].

Основні ознаки^[2]:

• тіло червоно-буре, коричневе або чорне;
• головотрубка пряма або трохи вигнута, розширена у місці прикріплення вусиків;
• ротові органи заглиблені у головотрубку, зовні видно лише вершини мандибул;
• вусики колінчасті, їхній джгутик складається з 4–6 члеників;
• лапки пятичленикові, кігтики не мають зубчиків;

Головотрбука самців, на відміну від самиць, має зверху повздовжну смужку з рудих волосків.

Жуки гризуть листя й стебла пальм. Після парування самиця вигризає у стовбурі отвір, куди відкладає яйце. Личинка, яка вилупилася, заглиблюється у деревину і харчується нею. Наприкінці свого розвитку вона перетворюється на лялечку. Жуки нового покоління виходять назовні. Загалом розвиток від яйця до імаго триває три-чотири місяці^[1].

Види цього роду початково мешкали у межах тропіків Південно-Східної Азії, Океанії, вид Rhynchophorus phoenicis — в тропічній Африці. Розселенню жуків сприяє їх здатність літати. Чимало їх розселюється всередині або на поверхні стовбурів, які впали у воду і дрейфують в океані, поки не натраплять на суходіл.

Починаючи з 1980-х років, декілька видів інтенсивно поширюються через необачну діяльність людини. Так жуки потрапили до Близького Сходу, Північної Африки, Південної Європи, до островів Карибського моря^[3] та на Південь США^[4]. У 2014 році жуки з'явилися на пальмах чорноморського узбережжя Росії^[5]. Найчастіше небажаного для людини розселення зазнає червоний пальмовий рінхофорус Rhynchophorus ferrugineus. Він є єдиним представником роду у Палеарктиці^[6]. Зокрема, в Іспанії ця комаха створила загрозу для об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО — Пальмового лісу Ельче.

Рінхофоруси є важливою ланкою колообігу речовин у природних екосистемах. Вони уражають, головним чином, пальми, тканини яких почали гнити або всихати. Тож, жуки сприяють мінералізації деревини, що гине.

Діяльність комах, особливо, личинок, знижує плодючість і прискорює загибель дерев. Коли чисельність і щільність популяції жуків досить висока, вони завдають економічно відчутної шкоди плантаціям кокосових пальм, а також цукрової тростини і бананів^[1]. З огляду на це рінхофорусів віднесено до карантинних шкідників^[7]. Карантинні заходи особливо актуальні для країн, що імпортують тропічні плоди, деревину та продукцію з пальмової сировини.

Туземне населення деяких районів Африки та Підненно-Східної Азії вживає личинок рінхофорусів у їжу як джерело харчового білку^[1].

Описано близько 90 видів рінхофорусів: |