Gryposuchinae
Gryposuchinae — вимерла підродина гавіалідових крокодилів. Грипосухіни жили переважно в міоцені Південної Америки. Проте "Ikanogavialis" papuensis, можливо, вижив зовсім недавно, до пізнього плейстоцену/голоцену. Більшість були довгомордими прибережними формами. Група була названа в 2007 році і включає такі роди, як Gryposuchus і Aktiogavialis, хоча дослідження 2018 року вказує на те, що група може бути парафілетичною і скоріше еволюційним ступенем до гаріалу.
| Gryposuchinae | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Клада: | Архозаври (Archosauria) |
| Ряд: | Крокодилоподібні (Crocodilia) |
| Родина: | Гавіалові (Gavialidae) |
| Підродина: | †Gryposuchinae Vélez-Juarbe et al., 2007 |
| Роди | |
Опис
ред.Грипосухіни мають довгі вузькі морди та виступаючі очні западини. Однією з відмінних рис групи є відсутність великого оголення переддлінної кістки навколо отвору трійчастого нерва, отвору в бічній стінці мозкової оболонки[1].
Класифікація
ред.Gryposuchinae була названа в 2007 році як підродина близькоспоріднених гавіалідових крокодилів. Він був кладистично визначений як таксон на основі стебла, включаючи Gryposuchus jessei та всіх крокодилів, ближче до н��ого, ніж Gavialis gangeticus (гаріал) або Tomistoma schlegelii (псевдогаріал)[1]. Довгий час вважалося, що Tomistominae (включаючи живого псевдогаріала) класифікуються як крокодили і не мають тісного відношення до гавіалоїдів[2]. Однак нещодавні молекулярні дослідження з використанням секвенування ДНК незмінно вказують на те, що псевдогаріал (Tomistoma) (і, як висновок, інші споріднені вимерлі форми в Tomistominae) насправді належать до Gavialoidea (і Gavialidae)[3][4][5][6][7][8][9].
Філогенетичний аналіз, проведений у дослідженні 2007 року, виявив, що Gryposuchinae включає роди Aktiogavialis, Gryposuchus, Ikanogavialis, Piscogavialis, Siquisiquesuchus. Наведена нижче кладограма взята з аналізу 2007 року, який показує філогенетичні зв'язки грипозухін серед гавіалоїдів[1]. Hesperogavialis тут відсутній через відсутність матеріалу черепа, а Dadagavialis через його відкриття в 2018 році[10]:
| Gavialoidea |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Альтернативно, філогенетичні дослідження відновлення томістомінів (включно з живим псевдогаріалом) у Gavialidae показали, що члени Gryposuchinae та роду Gryposuchus насправді можуть бути парафілетичними та скоріше еволюційною градою до Gavialis та гаріалу[8][11], як показано на кладограмі нижче[11]:
| Gavialidae |
|
Шаблон:Clade labels | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Палеобіологія
ред.Підродина Gryposuchinae є єдиними представниками надродини Gavialoidea, що живуть у Південній Америці, тривалість існування якої повністю обмежена міоценом. Однак, хоча більша частина їхньої історії записана на континенті, розповсюдження було досягнуто завдяки попередній присутності в Карибському басейні (Aktiogavialis, найдавніший відомий грипосухін, з середнього олігоцену Пуерто-Рико, і Dadagavialis у ранньому міоцені Панами відповідно)[1][10]. Крім того, невизначені залишки гавіалоїдів були виявлені на оліго-міоценовому кордоні прибережної Бразилії[12]. Походження цих грипосухін невідоме, хоча традиційно вважалося африканське походження, оскільки гавіаліди з більшою ймовірністю перетнули Атлантичний океан, ніж довші простори Тихого океану. Крім того, теплі екваторіальні течії проходять через Атлантику з Африки в Америку, допомагаючи подорожувати.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Vélez-Juarbe, Jorge; Brochu, C.A.; Santos, H. (2007). A gharial from the Oligocene of Puerto Rico: transoceanic dispersal in the history of a non-marine reptile. Proceedings of the Royal Society B. 274 (1615): 1245—1254. doi:10.1098/rspb.2006.0455. PMC 2176176. PMID 17341454.
- ↑ Brochu, C.A.; Gingerich, P.D. (2000). New tomistomine crocodylian from the Middle Eocene (Bartonian) of Wadi Hitan, Fayum Province, Egypt. University of Michigan Contributions from the Museum of Paleontology. 30 (10): 251—268.
- ↑ Harshman, J.; Huddleston, C. J.; Bollback, J. P.; Parsons, T. J.; Braun, M. J. (2003). True and false gharials: A nuclear gene phylogeny of crocodylia (PDF). Systematic Biology. 52 (3): 386—402. doi:10.1080/10635150309323. PMID 12775527. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2022. Процитовано 5 жовтня 2022. [Архівовано 2022-10-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Gatesy, Jorge; Amato, G.; Norell, M.; DeSalle, R.; Hayashi, C. (2003). Combined support for wholesale taxic atavism in gavialine crocodylians (PDF). Systematic Biology. 52 (3): 403—422. doi:10.1080/10635150309329. PMID 12775528.
- ↑ Willis, R. E.; McAliley, L. R.; Neeley, E. D.; Densmore Ld, L. D. (2007). Evidence for placing the false gharial (Tomistoma schlegelii) into the family Gavialidae: Inferences from nuclear gene sequences. Molecular Phylogenetics and Evolution. 43 (3): 787—794. doi:10.1016/j.ympev.2007.02.005. PMID 17433721.
- ↑ Gatesy, J.; Amato, G. (2008). The rapid accumulation of consistent molecular support for intergeneric crocodylian relationships. Molecular Phylogenetics and Evolution. 48 (3): 1232—1237. doi:10.1016/j.ympev.2008.02.009. PMID 18372192.
- ↑ Erickson, G. M.; Gignac, P. M.; Steppan, S. J.; Lappin, A. K.; Vliet, K. A.; Brueggen, J. A.; Inouye, B. D.; Kledzik, D.; Webb, G. J. W. (2012). Claessens, Leon (ред.). Insights into the ecology and evolutionary success of crocodilians revealed through bite-force and tooth-pressure experimentation. PLOS ONE. 7 (3): e31781. Bibcode:2012PLoSO...731781E. doi:10.1371/journal.pone.0031781. PMC 3303775. PMID 22431965.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б Michael S. Y. Lee; Adam M. Yates (2018). Tip-dating and homoplasy: reconciling the shallow molecular divergences of modern gharials with their long fossil. Proceedings of the Royal Society B. 285 (1881). doi:10.1098/rspb.2018.1071. PMC 6030529. PMID 30051855.
- ↑ Hekkala, E.; Gatesy, J.; Narechania, A.; Meredith, R.; Russello, M.; Aardema, M. L.; Jensen, E.; Montanari, S.; Brochu, C.; Norell, M.; Amato, G. (27 квітня 2021). Paleogenomics illuminates the evolutionary history of the extinct Holocene "horned" crocodile of Madagascar, Voay robustus. Communications Biology (англ.). 4 (1): 505. doi:10.1038/s42003-021-02017-0. ISSN 2399-3642. PMC 8079395. PMID 33907305.
- ↑ а б Salas-Gismondi, Rodolfo; Moreno-Bernal, Jorge W.; Scheyer, Torsten M.; Sánchez-Villagra, Marcelo R.; Jaramillo, Carlos (18 червня 2019). New Miocene Caribbean gavialoids and patterns of longirostry in crocodylians. Journal of Systematic Palaeontology. 17 (12): 1049—1075. doi:10.1080/14772019.2018.1495275. ISSN 1477-2019. S2CID 91495532.
- ↑ а б Rio, Jonathan P.; Mannion, Philip D. (6 вересня 2021). Phylogenetic analysis of a new morphological dataset elucidates the evolutionary history of Crocodylia and resolves the long-standing gharial problem. PeerJ. 9: e12094. doi:10.7717/peerj.12094. PMC 8428266. PMID 34567843.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Moraes-Santos, Heloisa; Villanueva, Jean Bocquentin; Toledo, Peter Mann (1 грудня 2011). New remains of a gavialoid crocodilian from the late Oligocene−early Miocene of the Pirabas Formation, Brazil. Zoological Journal of the Linnean Society (англ.). 163 (suppl_1): S132—S139. doi:10.1111/j.1096-3642.2011.00710.x. ISSN 0024-4082.