Dendrelaphis wickrorum
Dendrelaphis wickrorum | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Dendrelaphis wickrorum Danushka, Kanishka, Amarasinghe, Vogel & Seneviratne, 2020 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Dendrelaphis wickrorum — вид неотруйних змій родини полозових (Colubridae). Описаний у 2020 році.[1]
Таксономія
ред.Раніше його плутали з Dendrelaphis bifrenalis, але популяції Dendrelaphis bifrenalis живе у сухих зонах, а популяції у вологих зонах належать до Dendrelaphis wickrorum. Вид симпатричний з іншими видами бронзовий вужів: Dendrelaphis sinharajensis, Dendrelaphis schokari та Dendrelaphis caudolineolatus у вологій зоні.
Вид названо на честь видатного ланкійського герпетолога Мендіса Вікрамасінгхе та його дружини Нету за їхній значний внесок у герпетологію Шрі-Ланки.[2]
Поширення
ред.Ендемік Шрі-Ланки. Мешкає у тропічних вологих лісах.
Опис
ред.Найбільшим екземпляром є самиця завдовжки 110 см, тоді як самці менші, до 79 см (31,1 дюйма). Очі трохи більші, ніж у Dendrelaphis bifrenalis. Скронева смуга закінчується відразу за шиєю, а вентролатеральна смуга продовжується до хвоста. Має ��озділений ніс. Спина оливково-зелена, черево коричнево-жовте. Поздовжня вентролатеральна лінія жовтого кольору починається від передньої частини тіла і продовжується до хвоста. Голова темно-оливково-зелена зі спини. Чорна смуга проходить від задньої частини носа через око до шиї.[3]
Примітки
ред.- ↑ A. Dineth Danushka, A. Suneth Kanishka, A. A. Thasun Amarasinghe, Gernot Vogel and Sampath S. Seneviratne. 2020. A New Species of Dendrelaphis Boulenger, 1890 (Reptilia: Colubridae) from the Wet Zone of Sri Lanka with A Redescription of Dendrelaphis bifrenalis (Boulenger, 1890). TAPROBANICA. 9(1); 83-102.
- ↑ Danushka, A. Dineth та ін. (2020). A new species of Dendrelaphis Boulenger, 1890 (Reptilia: Colubridae) from the wet zone of Sri Lanka with a redescription of Dendrelaphis bifrenalis (Boulenger, 1890) (PDF). Taprobanica. 9 (1): 83—102. Архів оригіналу (PDF) за 18 червня 2020. Процитовано 22 травня 2020. [Архівовано 2020-06-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Novataxa