Макі (лемур)

рід ссавців
(Перенаправлено з Cheirogaleus)

Макі[1] (Cheirogaleus) — рід лемуровидих мадагаскарських приматів.

Cheirogaleus
Cheirogaleus major
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Strepsirrhini
Родина: Макієві (Cheirogaleidae)
Рід: Макі (Cheirogaleus)
É. Geoffroy, 1812
Види

Cheirogaleus andysabini
Cheirogaleus crossleyi
Cheirogaleus grovesi
Cheirogaleus lavasoensis
Cheirogaleus major
Cheirogaleus medius
Cheirogaleus minusculus
Cheirogaleus shethi
Cheirogaleus sibreei
Cheirogaleus thomasi

Вікісховище: Cheirogaleus

Опис

ред.

Макі досягають довжини тулуба й голови від 17 до 26 сантиметрів, а хвіст від 18 до 28 сантиметрів завдовжки. Вага зазнає сильних сезонних коливань і змінюється в межах від 200 до 600 грамів. Це робить рід Cheirogaleus найбільшим представником родини макієвих. Волосяний покрив м'який і шовковистий, жовтувато-білий зверху, сірчаного чи червонувато-коричневого забарвлення знизу. Характерними є великі, оточенні темними колами очі й маленькі тонкі вуха. Хвіст пухнастий і використовується як сховище жиру.

Поширення

ред.

Макі — ендеміки острова Мадагаскар. Кілька видів населяє сухі й колючі ліси на заході і південному заході острова, а більшість видів населяє тропічні ліси на сході острова. Точні ареали окремих видів не відомі.

Спосіб життя

ред.

Макі ведуть нічний спосіб життя. Упродовж дня вони сплять у дуплах дерев чи в заростях рослин; вночі вони рушають у пошуках їжі. Макі, як правило, витрачають свій час на деревах і пересуваються рачки. Вони живуть у сімейних групах, які складаються з дорослої пари і спільного потомства, партнери поділяють територію і разом сплять, але йдуть часто окремо в пошуках їжі. Оселище відносно мале, ≈ 200 метрів у діаметрі. Раціон складається в основному з фруктів, крім того, вони також споживають квіти, нектар і комах.

Особливістю є їхня регулярна обов'язкова сплячка протягом сухих місяців. У період з листопада по березень, вони додають у вазі, хвіст служить для накопичення жиру. Під час сухого сезону (у квітні — жовтні) вони впадають у сплячку. Для цього вони часто забираються в порожнисті стовбури дерев або в інші укриття. У цей час вони живуть за рахунок резервів у хвості, їхня вага може знижуватися майже наполовину. Крім того, температура тіла не підтримуватися на стабільному рівні упродо��ж цього часу, але адаптується до зовнішньої температури. Сплячка переривається короткими пробудженнями, які типові для всіх тварин, які впадають у справжню зимову сплячку.

Відтворення

ред.

Парування відбувається відразу після зимової сплячки, у жовтні чи листопаді. Попри моногамний спосіб життя, принаймні в одного виду, Cheirogaleus medius, як відомо, самиці часто паруються з кількома самцями. Після приблизно 60 до 70 днів вагітності самиця народжує двох або трьох дитинчат. Вони волохаті й добре розвинені, годуються молоком 45 днів і досягають статевої зрілості у два роки. Тривалість життя може бути 20 років у неволі.

Назва

ред.

Наукова назва Cheirogaleus походить від дав.-гр. χείρ — «рука», γαλῆ — «ласиця». Вернакулярна назва макі є малагасійською назвою деяких лемурів[1].

Примітки

ред.
  1. а б Харчук С. & Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.

Джерела

ред.
  • Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 507. — ISBN 0801857899. (англ.)
  • Ankel-Simons, Friderun (2007). Primate Anatomy : An Introduction (3rd ed.). Durham, North Carolina: Department of Biological Anthropology and Anatomy, Duke University. pp. 55–56. (англ.)