49-й стрілецький корпус (СРСР)
49-й стрілецький корпус (49-й ск) — військове формування у збройних силах СРСР.
49-й стрілецький корпус | |
---|---|
На службі | 1939- 1940; 1941 |
Країна | СРСР |
Вид | Сухопутні війська |
Тип | Стрілецькі війська |
Гарнізон/Штаб | Вінниця |
Війни/битви | Вторгнення СРСР до Польщі, Бессарабсько-буковинський похід 1940, Німецько-радянська війна, битва під Уманню |
Повна назва
ред.49-й стрілецький корпус
Перше формування
ред.Історія
ред.Корпус був сформований в серпні-вересні 1939 року в Київському Особливому військовому окрузі (КОВО)[1].
З початком вторгнення СРСР до Польщі з 17 по 28 вересня 1939 року 49-й ск увійшов до складу Українського фронту та знаходився у резерві[2].
До початку жовтня 1939 року Український фронт отримав посилення військами з внутрішніх округів. 2 жовтня 49-й ск входив до складу 12-ї армії[3].
4 квітня 1940 року корпус входив до складу КОВО[4][5].
Протягом червня — липня 1940 року корпус у складі 5-ї армії Південного фронту брав участь в Бессарабсько-Буковинському поході РСЧА.
Після 10 червня 1940 року управління корпусу разом з корпусними частинами повинно було прибути в м.Дунаївці до ранку 12 червня. Марш корпусу повинен був проходити з маскуванням та вночі[6].
27 червня до кінця дня майже всі війська фронту були розгорнуті відповідно до плану. 5-а армія була розгорнута на Волині. Штаб армії було розміщено в м. Дунаєвці, командуючим на час операції було призначено генерал-лейтенанта Герасименка В. Ф. Армія складалася з 36-го та 49-го стрілецьких корпусів[6].
В липні 1940 року управління 5-ї армії, до якої входив корпус було розформовано. Управління корпусу передало свої дивізії та відбуло в м.Львів. Разом з управлінням корпусних частин його було виділено для формування управління корпусу та корпусних частин 4-го механізованого корпусу, яке проходило у м. Львів.
Підпорядкування
ред.- Київський Особливий військовий округ (серпень — 16 вересня 1939).
- Резерв Українського фронту (16 вересня — 2 жовтня 1939).
- 12-а армія Українського фронту (з 2 жовтня 1939).
- Київський Особливий військовий округ (жовтень 1939 —).
- 5-а армія Південного фронту (20 червня — 10 липня 1940).
Склад
ред.На 2 жовтня 1939 року
- Управління корпусу.
- Корпусні частини.
- 23-а стрілецька дивізія.
- 62-а Туркестанська стрілецька дивізія[3].
На 28 червня 1940 року[6].
На 10 липня 1940 року
- Управління корпусу.
- Корпусні частини
- 269-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон.[7]
Друге формування
ред.Історія
ред.Корпус був створений в березні 1941 року в КОВО[1]. Управління знаходилося в м.Вінниця.
9 червня 1941 року Військова рада округу ухвалила рішення у військах другого ешелону мати при собі запас патронів при кожному ручного та станкового кулеметів, гранати, що зберігаються на складах, розподілити по підрозділам, половину боєкомплекту снарядів та мін мати у спорядженому стані, створити запас палива не менше двох заправок.[8]
22 червня 1941 року корпус увійшов до складу Південно-Західного фронту.
2 липня по всім дорогам на схід рухалися війська Південно-Західного фронту: колони, що складалися із танків, бронеавтомобілів, вантажівок, возів, запряжених кіньми, командирів та червоноармійців.
Противник у 15.00 оволодів м.Збараж та м.Тернопіль. Німці могли рухатися через м.Волочиськ на м. Проскурів, де знаходився командний пункт Південно-Західного фронту на чолі командуючого військами фронту генерал-полковника Кирпоноса М. П.[9][10].
На шляху противника командуючий фронтом генерал-полковник Кирпонос направляє 24-й механізований корпус з району Лановець на південь для займання Проскурівського укріпленого району на рубіж Авратин, Волочиськ, Канівка, підпорядкувавши його командуючому військами 6-ї армії. Корпус отримав завдання займаючи міцну оборону забезпечити відхід військ 6-ї та 26-ї армій[11].
Одночасно за наказом командуючого військами фронту 49-й стрілецький корпус генерал-майору Корнілова І. А. був піднятий за тривогою та вирушив на рубіж Ямпіль, Теофіполь, Ульянівка (район Лановець) для зайняття оборони. Корпус мав стати сусідом справа 24-го мк[12].
3 липня у 2.00 противник посилив натиск на рівненському та тернопільському напрямках. Війська Південно-Західного фронту відійшли на рубіж р. Случ, Славута, Ямпіль, Гржималов, Чортків, Городенка, Снятин та повинні були стояти на цьому рубежу до темноти. 9 липня 6-а армія повинна була не допустити прориву противника до м.Житомир та стійко обороняти Новоград-Волинський укріпрайон. 49-й стрілецький корпус (190-а, 197-а стрілецькі дивізії), що входив до складу резерву армії, висунувся на рубіж Ямпіль, Теофіполь, Ульянівка (район Лановець)[13].
З 5 липня 199-а стрілецька дивізія 49-го ск займала оборону у південному секторі Новоград-Волинського укріпрайону на ділянку Броники — Новий Миропіль — Коростки[14].
6 липня 1-а німецька танкова група наступала на вузькій ділянці. Війська 19-го механізованого корпусу генерала Фекленко та 7-го стрілецького корпусу генерала Добросєрдова не втримали напору німецьких військ. На ділянці м. Новоград-Волинський, Новий Миропіль радянський фронт був прорваний.
Війська 199-ї сд 49-го ск поблизу населеного пункту Новий Миропіль (населений пункт південніше Полонне, поблизу залізничної дороги Шепетівка — Полонне — Бердичів) були розгромлені німцями. Через відсутність керівництва боєм командування 199-ї сд 49-го ск та передчасного залишення споруд УРа, під час прориву противником укріпленого району в Новому Мирополі 617-й стрілецький полк дивізії в паніці відступив із займаних позицій. Після цього прориву командування дивізії втратило управління двома полками. Дивізія понесла великі втрати у особовому складі та матеріальній частині[15][14].
7 липня противник зайняв м. Бердичів.
8 липня командуючий військами фронту після ранішньої поїздки в район м. Бердичів наказав командуючому військами 6-ї армії швидко зосередити в околиці м.Любар 49-йск для нанесення контрудару на північ та закриття утвореного прориву[16].
9 липня командир 199-ї сд 49-го ск полковник Алєксєєв А. Н., маючи письмовий наказ Військової Ради фронту — утримувати зайняті позиції в тому числі у Новому Мирополі, на основі начебто усного наказу командира 7-го ск, наказав 492-у сп, що мав усі можливості утримувати оборону рубежу, відступити. Інші полки цей наказ не отримали та потрапили у тяжке положення. Командир дивізії Алєксєєв разом з комісаром Коржевим та іншими командирами, залишивши війська дивізії, втекли з поля бою[14].
Прориви у районі Нового Мирополя 6 липня та Гульська 9 липня, незважаючи на тяжке положення на всіх ділянках фронту, несли велику загрозу, адже ще більше погіршували становище 6-ї, 26-ї та 12-ї армій, які могли потрапити в оточення[16].
Протягом дня війська 5-ї армії атакували противника у районі м. Новоград-Волинський та перерізали шосе Новоград-Волинський — Житомир, відрізавши війська противника поблизу м. Житомир, а війська 6-ї армії (зведені підрозділи 4-го мк та танкової групи під командуванням генерала Огурцова) — поблизу м. Бердичів. Передовий загін противника дійшов до м. Житомир. Зведеним підрозділом 4-го мехкорпусу вдалося просунутися на південну околицю м.Чуднів та перерізати шосе Новий Миропіль — Бердичів. Стрілецькі та механізовані корпуси 5-ї армії з півночі та 49-й ск з півдня готувалися нанести контрудар по клину противника, що був націлений на м. Житомир, та спішно висувалися на рубежі для наступу[16].
Противник зміг організувати наступ значних сил противника на Ямпіль і зведені підрозділи 4-го мехкорпусу опинилися під загрозою оточення. Тому вони були вимушені залишити зайнятий напередодні Чуднів та відійти від шосе Новий Мирополь — Бердичів. Командарм 6-ї армії генерал Музиченко віддав наказ 49-у стрілецькому корпусу нанести контрудар (сильно ослабленому)[16].
49-й корпус своїм контрударом мав допомогти вийти з оточення і 7-му ск[16].
У перші дні серпня корпус потрапив в оточення в районі Умань — Новоархангельськ (Уманський котел).
5 серпня 1941 року управління корпусу було розгромлене, а 1 вересня року — розформоване.
Склад
ред.На березень 1941 року
- Управління в м. Кам'янець-Подільський.
- 190-а сд. Командир полковник Звєрєв Г. О.[10].
- 197-а сд.
- 199-а сд. Командир полковник Алєксєєв О. М.[10].
На 22 червня 1941 року
Командування
ред.- Генерал-майор Корнілов І. О. (14 березня 1941 — кінець липня 1941)[10][19].
- Генерал-майор Огурцов С. Я. (1941)[10].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к Сайт СОЛДАТ.ru
- ↑ Сайт РККА. Энциклопедия. Перечень объединений, соединений, частей и подразделений, входивших в состав Действующей армии в период Освободительного похода в Западную Белоруссию и Западную Украину в 1939 г. www.rkka.ru. Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 16 листопада 2018 року. (рос.)
- ↑ а б Мельтюхов М. И. Советско-польские войны.
- ↑ РГВА ф. 40442, оп. 2а, д.128, л.48.
- ↑ Сайт РККА. Энциклопедия. Ведомость распределения сд и корпусных управлений по округам при реорганизации сд и усиления СКВО и ЗакВО (на 04.04.1940)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мельтюхов М. И. Освободительный поход Сталина.
- ↑ Сайт Механизированные корпуса РККА. 4-й механизированный корпус.
- ↑ Военно-исторический журнал, 1967, № 3.
- ↑ Краснознамённый Киевский. 1979.
- ↑ а б в г д Исаев А. В. От Дубно до Ростова.
- ↑ Сайт Механизированные корпуса РККА. 24-й механизированный корпус.
- ↑ Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Выпуск 36.
- ↑ ЦАМО, ф. 334, оп. 3949сс, д. 4, лл. 53-56. Оперативная директива № 0040. Штаб Юго-Западного фронта. Проскуров. 3.7.1941. 2.00.
- ↑ а б в Сайт Ни шагу назад! Приказ Сталина № 270 родился в Новоград-Волынском. М. Мельтюхов. Начальный период войны в документах военной контрразведки.
- ↑ Сайт Боевые действия Красной армии в ВОВ. Юго-Западный фронт — 6 июля 1941 года.
- ↑ а б в г д Баграмян И.X. Так начиналась война
- ↑ а б в г д е ж Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И., Чмыхало В. И. «Красная Армия в июне 1941 года.»
- ↑ а б Действующая армия. Перечни войск. Перечень № 4. Управления корпусов.
- ↑ Сайт 44-я Киевская Краснознамённая горно-стрелковая дивизия им. Щорса.
Література
ред.- Военный энциклопедический словарь. М., Военное издательство, 1984.
- Военно-исторический журнал, 1967, № 3, с. 54.
- Жуков Г. К.. Воспоминания и размышления.
- Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.Книга на сайте: http://militera.lib.ru/h/isaev_av3/index.html [Архівовано 19 серпня 2012 у WebCite]
- История Великой Отечественной войны 1941—1945 годов. М., 1961. Т. 2. С. 628.
- Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Издание второе, исправленное и дополненное. Киев, издательство политической литературы Украины, 1979.
- Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. Часть третья. Сентябрь 1939 года. Война с запада — М., 2001.
- Мельтюхов, Михаил Иванович. Освободительный поход Сталина. М., Яуза, Эксмо, 2006. ISBN 5-699-17275-0 (см lib.rus.ec/b/300044/read)
- РГВА ф. 40442, оп. 2а, д.128, л.48.
- Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Вып. 36. С. 60.
- Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И., Чмыхало В. И. «Красная Армия в июне 1941 года» — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2001.
Посилання
ред.- https://www.webcitation.org/65OTPMdKn?url=http://rkka.ru/ihandbook.htm Сайт РККА. Энциклопедия. Общие перечни. Перечень объединений, соединений, частей и подразделений, входивших в состав Действующей армии в период Освободительного похода в Западную Белоруссию и Западную Украину в 1939 г.
- Сайт РККА. Энциклопедия. Стрелковые дивизии. Количественный состав. Распределения сд по округам, данные по штатам и дислокации (1935—1941 гг.) (файл формата MS Excel, версия от 26.11.2011)
- Сайт РККА. Энциклопедия. Ведомость распределения сд и корпусных управлений по округам (на 17.10.1939).
- Сайт РККА. Энциклопедия. Ведомость распределения сд и корпусных управлений по округам при реорганизации сд и усиления СКВО и ЗакВО (на 04.04.1940).
- Сайт СОЛДАТ.ru. Стрелковые и воздушно-десантные корпуса РККА 1941—1945 гг. 1. Стрелковые корпуса РККА на 22.06.1941.
- Сайт 44-я Киевская Краснознамённая горно-стрелковая дивизия им. Щорса. Корнилов Иван Алексеевич.
- Действующая армия. Перечни войск. Перечень № 4. Управления корпусов
- Ни шагу назад! Приказ Сталина № 270 родился в Новоград-Волынском. М. Мельтюхов. Начальный период войны в документах военной контрразведки. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]