2016 у театрі
Події
ред.Театральні починання
ред.- 10 лютого — виставою «Вій 2.0» за п'єсою Наталії Ворожбит в постановці Максима Голенко розпочав роботу український незалежний «Дикий Театр» (театральний менеджер Ярослава Кравченко)[1]
- лютий — серпень — Започатковано Конкурс-лабораторію для молодих режисерів. Співзасновники конкурсу: Богдан Струтинський — художній керівник театру Національної оперети, Стас Жирков — художній керівник Київського експериментального театру «Золоті ворота», Ірина Аверіна — керівник Продюсерського центру «OpenDoors», Олена Іщенко — завідувач відділу міжнародних культурних зв'язків Державної агенції промоції культури України. Прийом заявок розпочався 15 лютого, імена переможців оголосили 2 серпня. За підсумками обговорення експертної ради прийнято рішення запросити для участі в лабораторії постановок малих театральних форм, що відбудеться в жовтні 2016 року в Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського та Київському експериментальному театрі «Золоті ворота» учасників: Іраду Гезалову, Юлію Мороз, Жюля Одрі та Олександру Ніколаєву.[2][3]
- 9 липня — моновиставою «Індіанці. Сеня. Чорний джип» на квартирнику розпочав свою роботу театр унікальних авторських п'єс — театр одного актора «AVE» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область). Актор, поет, сценарист, письменник, автор-виконавець власних музичних композицій – Павло Осиков[4]
- грудень — виставою «Панна, що возить фортепіано на возі» (реж. Анастасія Кузик у Коломиї презентували новий театральний проект «Franco-театр» — об'єднання творчих особистостей: як акторів-професіоналів, так і аматорів[5][6]
Прем'єри
ред.- Січень
- 22 січня —
- «Слава героям» Павла Ар'є (реж. Стас Жирков, копродукція Київського експериментального театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Івана Франка)
- 23 січня —
- «Актор» Миколи Некрасова; реж. Катерина Лук'яненко, Навчальний театр «Арлекін», КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого, кафедра мистецтва театру ляльок)[7]
- 30 січня —
- «Це все вона» Андрія Іванова (реж. Влада Бєлозоренко, Київський академічний Молодий театр)
- 31 січня —
- «Слава героям?» Павла Ар'є (реж. Олексій Кравчук, Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки)[8]
- Лютий
- 6 лютого —
- «Скинія Златая» за ідеєї Ельвіри Босович (реж. Роман Козак, І люди, і ляльки, м. Львів)
- 10 лютого —
- «Вій 2.0» Наталі Ворожбит (реж. Максим Голенко, «Дикий Театр»)
- Березень
- 8 березня —
- «Ножі в курях, або Спадок мірошника» Девіда Гарровера[en] (реж. Володимир Кучинський, Львівський академічний театр імені Леся Курбаса)
- 10 березня —
- «16+» Марини Смілянець (реж. Євгенія Відіщева, PostPlay театр, м. Київ)[9]
- 11 березня —
- 25 березня —
- «Гетьман Мазепа» Євгена Головатюка, В. Селезньова за мотивами повісті Богдана Лепкого (реж. Євген Головатюк, Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара)
- Квітень
- 9 квітня —
- «Жізель» балет на 2 дії Адольфа Адана (реж. Раду Поклітару, Київ Модерн-балет)
- «Річард III» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра (реж. Автанділ Варсімашвілі[ru], Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)[12]
- 23 квітня —
- «Абетка гарних манер» Марини Смілянець (реж. Поліна Кіно, Театр для дітей «Сонечко», м. Київ)[13]
- Травень
- 8 травня —
- «Раптом минулого літа» Теннессі Вільямса (реж. Ніл Флекмен, Львівський академічний театр імені Леся Курбаса)
- Червень
- 15 червня —
- «Каліка з острова Інішмаан» за п'єсою «Каліка з Інішмаана» Мартіна Мак-Дони (реж. Сергій Павлюк, Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша)
- 24 червня —
- «Незрівнянна» Пітера Квілтер (реж. Анатолій Хостікоєв, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)[14]
- Липень
- 9 липня —
- «Індіанці. Сеня. Чорний джип» моновистава (реж. Павло Осіков, театр одного актора «AVE», м. Кривий Ріг)
- 29 липня —
- «ATTENTION – торгівля людьми» за сценарієм Олександра Мартиненка; реж. Катерина Лук'яненко, Перформерменс на Хрещатику, Київ)[15]
- Серпень
- 25 серпня —
- «Країна серйозних» Марини Смілянець (реж. Віталій Кіно, Театр для дітей «Сонечко», м. Київ)[13]
- Вересень
- 26 вересня —
- «Здрастуйте, я ваша тітонька» Брендона Томаса (реж. В’ячеслав Жила, Антреприза, Київ) (за участі акторів: Антін Мухарський, Анатолій Гнатюк, Наталя Васько, Яніна Соколова, Олександр Папуша, Андрій Кронглевський, Олександра Жупник, Тая Сікорська, Володимир Захарченко та Олександр Жила[16]
- 18 вересня —
- «Божественна комедія… АнДанте» Надії Крат (реж. Олексій Кравчук, І люди, і ляльки, м. Львів)
- «Лисеня-хитрун» Валдіса Павловскіса; реж. Катерина Лук'яненко, Навчальний театр «Арлекін», КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого, кафедра мистецтва театру ляльок)
- 29 вересня —
- «Гамлет-машина» за п'єсою Гайнера Мюллера (реж. Віталій Гольцов, Чернігівський обласний театр ляльок імені Олександра Довженка)
- Жовтень
- 15 жовтня —
- «Безприданниця. Версія» за п’єсою «Безприданниця»[ru] Олександра Островського (реж. Тамара Трунова, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра)[17][18]
- 21 жовтня —
- «Ілюзії» Івана Вирипаєва (реж. Стас Жирков, Театральна агенція «ТЕ-АРТ», м. Київ)
- 28 жовтня —
- «Козенята та Сірий вовк» Юзефа Гімельфарба; реж. Катерина Лук'яненко, Навчальний театр «Арлекін», КНУТКіТ ім. Івана Карпенка-Карого, кафедра мистецтва театру ляльок)
- Листопад
- 6 листопада —
- «Milking cows» політичний трагіфарс Зоряни Починайко (реж. Зоряна Починайко, «Живаго», м. Львів)
- 12 листопада —
- «Горе з розуму» за п'єсою Олександра Грибоєдова (реж. Андрій Білоус, Київський національний академічний Молодий театр)
- 26 листопада —
- «І створив собі кумира…» за мемуарами Лева Копилева (реж. Стас Жирков, Київський експериментальний театр «Золоті ворота») (вистава-реквієм пам'яті жертв українських Голодоморів)[19]
- «Ось та Ась» Надії Крат за казкою-думою «Про козака Ося та москаля Ася» Степана Васильченка (реж. Надія Крат, І люди, і ляльки, м. Львів)[20]
- Грудень
- 16 грудня —
- «Три товариші» за однойменним романом Еріха Марії Ремарка (реж. Юрій Одинокий, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
- Без дати
- (???) «Мапа ідентичності / Мова ворожнечі» (Не Театр Антона Романова) (з моменту створення, вистава тривала приблизно три хвилини. У 2018-у році вистава виокремилася та досягла хронометражу до години)
Фестивалі
ред.Нагороди
ред.- Премія імені Леся Курбаса —
- Премії НСТДУ
- Премія «Наш Родовід»
- Премія імені Марії Заньковецької
- Премія імені Мар'яна Крушельницького
- Премія імені Панаса Саксаганського[22]
- Премія імені Сергія Данченка
- Премія в галузі театрознавства і театральної критики
- Премія імені Вадима Писарєва
- Премія імені Віктора Афанасьєва в галузі лялькового театру
- Премія імені Федора Нірода в галузі сценографічного мистецтва
- Премія імені Віри Левицької (США—Україна)
- Премія імені Миколи Садовського
- Премія імені Володимира Блавацького (США—Україна)
- Премія імені Марка Бровуна
Звання
ред.Цей розділ статті ще не написано. |
Конкурси на заміщення керівних посад
ред.| Дата | Переможець | Посада | Театр / Заклад | Конкуренти | Коментар, Посилання |
|---|---|---|---|---|---|
| 23 серпня | Чуніхін Олександр Натанович | Директор-художній керівник | Київський академічний театр юного глядача на Липках | ЗМІ[23] | |
| 2 вересня | Гирич Віктор Сергійович | Директор-художній керівник | Київський академічний театр юного глядача на Липках | Оголошення[24] Відеозапис[25] | |
| 12 вересня | Чернікова Ірина Олександрівна | Директор-художній керівник | Київський академічний театр ляльок | Відеозапис[26], ЗМІ[27] | |
| вересень | Директор-художній керівник | Київський академічний театр ляльок | ЗМІ[28] | ||
| 18 жовтня | Свистун Артем Олександрович | Директор-художній керівник | Миколаївський академічний художній російський драматичний театр | Микола Кравченко, директор Миколаївського академічного художнього російського театру з 1997 року Ірина Пономаренко, завідувачка трупи Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії Артем Свистун, митець Вахтанг Чхаїдзе, режисер (м. Київ) |
ЗМІ[29][30][31] |
Діячі театру
ред.Народилися
ред.Померли
ред.-
Валентина Заболотна (76) -
Лесь Танюк (77)
- Березень
- 18 березня —
- Лесь Танюк (77) — український режисер театру і кіно, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995), Народний артист України (2008), народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го скликань, голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992); голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В.Стуса (1993—2014)[32][33].
- Травень
- 1 травня —
- Михайло Френкель (78) — український сценограф, художник. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Член Асоціації сценографів України. Член Національної спілки театральних діячів України. Лауреат премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки.
- 5 травня —
- Валерій Левченко (70) — радянський і український режисер, головний режисер Одеського обласного театру ляльок.
- Вересень
- 9 вересня —
- Сергій Єфремов (78) — радянський і український театральний режисер, засновник Київського муніципального академічного театру ляльок, актор, драматург, педагог, почесний президент Українського Центру Міжнародної Спілки діячів театру ляльок UNIMA-Україна, Народний артист України (2000).
- Жовтень
- 13 жовтня —
- Валентина Заболотна (76) — театральний та кінокритик, театрознавеця. Кандидат мистецтвознавства (1985). Заслужений діяч мистецтв України (1993). Засновниця театральної премії «Бронек».
- 22 жовтня —
- Валерія Заклунна-Мироненко (74) — українська та радянська актриса театру і кіно. Герой України (2012).
Театральна література
ред.Цей розділ статті ще не написано. |
Примітки
ред.- ↑ В Києві відкрився «Дикий театр» (відео). Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
- ↑ Стартували Міжнародні конкурси-лабораторії для молодих режисерів. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 16 березня 2020.
- ↑ Стали відомі імена переможців конкурсів-лабораторій для молодих режисерів. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 16 березня 2020.
- ↑ Театр «AVE»
- ↑ У Коломиї презентували «Franco-театр» (укр.). ТРК «НТК». 19 грудня 2016. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ Андрій МАЛАЩУК (7 червня 2017). «Franco-театр» кидає виклик: вперше в історії театру покажуть яскраву виставу «Дон Жуан з Коломиї» (укр.). «Дзеркало Медіа». Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ Водевіль «Актор». Режисер - Лук'яненко Катерина (3РТЛ). 2016р. на YouTube
- ↑ Вистава «Слава героям?»
- ↑ Читання-нарис іронічної комедії Марини Смілянець «16+». nakkkim.edu.ua. 18 листопада 2015. Архів оригіналу за 26.01.2022. [Архівовано 2016-11-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Віват, український театре!. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 16 квітня 2022.
- ↑ Анна ЛИПКІВСЬКА (4 березня 2016). Скористатися шансом. 16-го та 17 березня у Києві відбудуться гастролі Луганської муздрами — єдиного державного театру, який евакуювався із окупованих територій і продовжує працювати згідно з українським законодавством (укр.). «День» №39-40. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 6 серпня 2019.
- ↑ Олексій СУХАНОВ (1 грудня 2023). Скандал з Фаріон розкручений штучно. Богдан Бенюк про «хороших» росіян та військомат в театрі (укр.). «Говорить Суханов». Процитовано 30 грудня 2023.
- ↑ а б Едуард ОВЧАРЕНКО (16 червня 2017). Марина СМІЛЯНЕЦЬ — Головне це любов і за неї треба боротися (укр.). «I-UA». Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
- ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (28 вересня 2022). Акторка Наталія Сумська у сотий раз зіграє «Незрівнянну» (укр.). «Україна молода». Процитовано 28 вересня 2022.
- ↑ «ATTENTION! – торгівля людьми!» – інформаційний перфоманс у Києві (укр.). «Громадське телебачення». 29 липня 2016. Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ «Здрастуйте, я ваша тітонька». В столиці – гучна театральна прем'єра
- ↑ «Театральна риболовля». Оригінальна версія «Безприданниці». Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Олена БОГОМАЗОВА (11 жовтня 2016). Гроші і кохання. 15, 16 жовтня у Київському театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра відбудеться прем’єра «Безприданниця. Версія» за О. Островським (укр.). «День» №84. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ Олеся КОТУБЕЙ (6 грудня 2021). Вистава, яка буває раз на рік. Подія-реквієм про Голодомор від театру «Золоті ворота» (укр.). «Суспільне. Культура». Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Валентина САМЧЕНКО (18 липня 2024). Олекса Кравчук, режисер, десантник і волонтер. Побратими вже третій рік воюють – і не втомилися відстоювати Україну (укр.). «Укрінформ». Процитовано 19 липня 2024.
- ↑ Театральний фестиваль «Кіт Ґаватовича». Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 16 квітня 2022.
- ↑ Премія імені Панаса Саксаганського. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 4 липня 2019.
- ↑ Результати конкурсу на заміщення посади директора театрально-видовищного закладу культури «Київський муніципальний академічний театр ляльок»
- ↑ Результати конкурсу на заміщення посади директора-художнього керівника «Київського академічного театру юного глядача на Липках». Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
- ↑ ВІДЕО Віктор Гирич — конкурс на посаду керівника Київського театру на Липках (2 вересня 2016)
- ↑ ВІДЕО Ірина Чернікова — конкурс на посаду керівника Київського академічного театру ляльок, 12 вересня 2016
- ↑ Результати конкурсу на заміщення посади директора-художнього керівника Київського академічного театру ляльок. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
- ↑ Тернопіль. Тиск на комісію по конкурсу на посаду директора Драматичного театру (укр.). «Конгрес активістів культури». 8 вересня 2016. Процитовано 7 лютого 2023.
- ↑ С криками и скандалами выбрали нового руководителя Николаевского «русдрама» — Артёма Свистуна (рос.). «Шиповник». 18 жовтня 2016. Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ Театр вне политики,– Артем Свистун о жизни, служении Мельпомене и скандалах вокруг николаевского русдрама (рос.). «Шиповник». 27 квітня 2017. Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ Ольга СТЕЦЕНКО (20 січня 2018). «Провокационные методы предыдущего руководителя», - Свистун опроверг обвинения бывшей артистки театра (рос.). «Новости Н». Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ Помер Лесь Танюк // Українська правда. Життя, 18.03.2016. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
- ↑ Пішов з життя Лесь Танюк. ukranews.com. Українські новини. 18 березня 2016. Архів оригіналу за 31 березня 2016.