Вікіпедія

Борис (Ґудзяк)

митрополит Української греко-католицької церкви
(Перенаправлено з Ґудзяк Борис)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґудзяк.

Бори́с Ґудзя́к (нар. 24 листопада 1960, Сірак'юс, штат Нью-Йорк, США) — митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архиєпархії в США, громадський діяч, провідний науковець у галузі церковної історії, президент Українського католицького університету. У 2015 році став кавалером Ордену Почесного легіону.

Борис Ґудзяк
Борис Ґудзяк, липень 2017.
Народився24 листопада 1960(1960-11-24) (64 роки)
м. Сірак'юс, США США
Країна США
НаціональністьУкраїнці Сполучених Штатів Америки[1]
Місце проживанням. Львів, Україна
Діяльністьпрезидент Українського католицького університету
Відомий завдякинауковець, громадський, релігійний діяч
Alma materСірак'юський університет, Гарвардський університет, Папський Урбаніанський університет, Папський східний інститут і Christian Brothers Academyd
Науковий ступіньHonoris causa (2018)
ЗакладГарвардський університет
Посадагреко-католицький єпископd, католицький архієпископd, дієцезійний єпископ, титулярний єпископ і apostolic exarchd
Попереднико. Михайло Димид
Конфесіягреко-католик
Нагороди
Герб
Герб

Член Пласту, належить до куреня «Орден Хрестоносців». З 2000 року — дійсний член НТШ, секція суспільних наук.

Член Українського ПЕН.

Життєпис

ред.

Народився в родині українських еміґрантів родом із Львівщини. Закінчив католицьку середню школу, Академію християнських братів, а також Школу українознавства ім. Лесі Українки в місті Сірак'юс. Навчався в Сиракузькому університеті, Університеті папи Урбана в Римі, Папському східному інституті. Учень Патріарха Йосифа Сліпого.

Наукові дослідження

ред.

Проходив стажування при Колегії Святої Софії в Римі (1980—1983) — церковна історія та візантійська літургіка; у Віденському університеті (1985) — літня програма вивчення німецької мови; у  Ягелонському університеті (1986) — літня програма вивчення польської мови; у Київському державному університеті та при Інституті літератури АН УРСР (1988) — українська мова та лінгвістика.

У 1990 році був співголовою Організаційного комітету з'їзду «Українська молодь — Христові» у Львові.

У 1992 році здобув ступінь доктора славістики і візантиністики у Гарвардському університеті. Того ж року приїхав до України і заснував Інститут історії церкви.

Священнича діяльність

ред.

1993 року очолив комісію з відновлення Львівської богословської академії. 1998 року прийняв тайну священства. 2000 року був інавгурований на ректора Львівської богословської академії.

21 липня 2012 року призначений апостольським екзархом для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу[2][3].

26 серпня 2012 року в архікатедральному Соборі святого Юра у Львові відбулась архієрейська хіротонія отця Бориса Ґудзяка, яку очолив Блаженніший патріарх Святослав (Шевчук).

19 січня 2013 року папа Бенедикт XVI підніс апостольський екзархат Франції до рівня єпархії з назвою Єпархія святого Володимира Великого і Борис Ґудзяк став її першим єпископом.

18 лютого 2019 року папа Франциск призначив владику Бориса Ґудзяка Архиєпископом-Митрополитом Філадельфійським УГКЦ в США[4].

4 червня 2019 року відбулась інтронізація в катедрі Непорочного зачаття у Філадельфії[5].

Наукова, редакторська, викладацька та адміністративна діяльність

ред.

Автор і редактор книг та статей на церковно-історичну, духовну, богословську тематику різними мовами, а також текстів про сучасне церковне життя, розвиток і реформу вищої освіти, духовність архітектури та з інших актуальних питань громадського, соціального, культурного й політичного життя.[6] Найбільша праця — «Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії».

Співзасновник і співредактор збірника статей із церковної історії «Ковчег» (1993). Член Редакційної ради журналу «Logos: A Journal of Eastern Christian Studies» Ottawa, Canada (1994). Редактор серії видань матеріалів «Берестейських читань» (1995). Член Наукової ради журналу «Oecumanica Civitas Rivista del Centro di documentazione del Movimento Ecumenico Italiano» у Ліворно, Italia (2001). Науковий редактор перекладу книги Івана Павла ІІ «Пам'ять та ідентичність» (2005).[6]

Організував велику кількість міжнародних наукових конференцій, зокрема: «Церква, культура та політика в ранньо-новітній та новітній Україні» (у рамках ІІ Міжнародного конґресу україністів: Львів, 1993); «Біографічний метод соціологічних дослідженнях» (Львів, 1994); «Митрополит Андрей Шептицький» (до 50-ї річниці з дня смерті митрополита, Київ-Львів, 1994).

Ініціатор і організатор «Берестейських читань», що передбачали проведення 18 одноденних наукових конференцій у різних містах України та Польщі за участю провідних українських та закордонних вчених про історичне тло і спадщину Берестейської унії в XVI—XVII ст. (1994—1996; 4 томи матеріалів цих конференцій уже вийшли друком і ще два з'являться незабаром).

З 1990-х співпрацював із НТШ, зокрема з Львівським осередком, де друкував свої праці в Записках НТШ.

У 1995—2001 роках — координатор української групи міжнародного проєкту «Aufbruck»: порівняльне дослідження наслідків тоталітаризму для Католицької Церкви у десяти країнах Центральної та Східної Європи.

1996 року — Голова Українського Комітету Міжнародної Асоціації Порівняльної церковної історії (Ukrainian Committee of International Association for Comparative Church History).

У 1999—2000 роках — професор церковної історії Українського Вільного Університету в Мюнхені. 2000 — дотепер — член ректорської Асоціації Європейських Католицьких Університетів. 2001 року — консультант Конґреґації Східних церков в Римі, Італія. У 1995—2000 роках — віце-ректор, а у 2000—2002 роках — ректор відновленої Львівської Богословської академії. У 2002—2013 роках — Ректор Українського католицького університету (УКУ). З 2013 року — Президент УКУ.

Наукові праці

ред.
  • Історія відокремлення: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії // Ковчег. Науковий збірник статей з церковної історії / ред. Ярослав Грицак, Борис Ґудзяк. Число 1. — Львів: Інститут історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка, Інститут історії Церкви, 1993. — 192 с.
  • Грецький Схід, Київська митрополія і Флорентійський уряд. З англійської переклала У. Головач// Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. CCXXVIII. Праці Історично-філософської секції. Львів, 1994. С. 48-64.
  • Криза на християнському Сході: Царгородський патріархат під османським правлінням// Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. CCXXXIII. Праці Історично-філософської секції. Львів, 1997. — С. 7-29.
  • Царгородський патріарх Єремія ІІ, Утворення Московського патріархату та церковні реформи в українсько-білоруських землях кінця 80-х років XVI століття // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. CCXXXVIII. Праці Історично-філософської секції. Львів, 1999. — С. 7-45.
  • Криза і реформа: Київсь��а митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії / переклад Марії Габлевич, ред. Олега Турія. — Львів: Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії, 2000. — 426 с.
  • Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії //Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. — Львів, 2000. — Число 2. — С. 6-8.
  • Керівництво Української Греко-Католицької Церкви під радянським режимом, 1946—1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля. — 11 листопада 2002 р. — Институт изучения религи в странах СНГ и Балтии /  http://religion.gif.ru/ukr/gudzyaka.html
  • Пострадянське церковне життя у незалежній Україні: емблематичні явища та виклики XXI століття // Od Kijowa do Rzymu. Z dziejów stosunków Rzeczypospolitej ze Stolica Apostolską i Ukrainą, pod red. M. R. Drozdowskiego, W. Walczaka i K. Wiszowatej-Walczak, Białystok 2012.
  • Nie ma jednej historii // Znak. — 2012. — No. 688. — S. 13.

Нагороди

ред.

Почесні звання

ред.
  • Почесний громадянин Львова (з 5 травня 2007 року)[16],
  • Доктор honoris causa Сиракузького університету (13 травня 2018)  — за його візію свободи та любов до людей, відважне лідерство у боротьби з тиранією та підтримку своїх студентів під час Революції Гідності 2013—2014 років[17].

Статті. Інтерв'ю

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ https://www.catholicherald.com/article/local/ukrainian-american-archbishop-fears-more-civilian-deaths-coming/
  2. ↑ Папа Бенедикт підніс Апостольський екзархат для українців греко-католиків у Франції до гідності єпархії. firtka.if.ua. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  3. ↑ "Ми дуже нетерпеливі. Ми хочемо Нескафе: порошок, кипяток – задоволен…. archive.is. 20 жовтня 2014. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 9 березня 2017. [Архівовано 2014-10-20 у Archive.is]
  4. ↑ Владика Борис Ґудзяк очолить Митрополію УГКЦ у США - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 18 лютого 2019. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
  5. ↑ Глава УГКЦ до владики Бориса Ґудзяка у Філадельфії: «Господь посилає вас навчити сучасну людину в Північній Америці вірити в Бога». Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 28 грудня 2020 року.
  6. ↑ а б Владика Борис (Ґудзяк) - УКУ. УКУ (укр.). Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
  7. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 276/2005 Про відзначення державними нагородами України. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  8. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 660/2008 Про відзначення державними нагородами України священнослужителів Української греко-католицької церкви. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
  9. ↑ Владика Борис (Ґудзяк), Єпарх Паризький. Архів оригіналу за 13 березня 2018.
  10. ↑ Президент УКУ Борис Ґудзяк отримав нагороду «Люди Нового времени 2015». Архів оригіналу за 11 квітня 2018.
  11. ↑ Український єпископ Гудзяк став кавалером Ордену Почесного Легіону[недоступне посилання з червня 2019]
  12. ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  13. ↑ Бориса Ґудзяка удостоєно Нагороди ім. Яна Новака-Єзьоранського. Архів оригіналу за 10 квітня 2018.
  14. ↑ Владика Борис Ґудзяк став лауреатом Премії імені В. Стуса - УКУ. УКУ (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 23 серпня 2018.
  15. ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. ↑ «Почесним громадянином Львова» став ректор Українського католицького університету. Zaxid.net. 6 травня 2007. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 21 березня 2022.
  17. ↑ Владиці Борису Ґудзяку вручили почесне звання "Doctor Honoris Causa" Сіракузького університету - УКУ. УКУ (укр.). Архів оригіналу за 14 травня 2018. Процитовано 14 травня 2018.

Див. також

ред.

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Борис (Ґудзяк)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борис_(Ґудзяк)&oldid=44094222