Щербінін Євдоким Олексійович

Походив із російського роду Щербініних, що вів родовід від тверських бояр. Освіту здобув удома.

У 1762-1765 роках очолював Комісію про Слобідські полки, де безпосередньо від імені імператриці Катерини II керував процесом ліквідації козацьких полків Слобідської України та впровадженням на цих землях губернського поділу^[2].

Унаслідок ліквідації слобідських полків 18 січня 1765 року імператриця Катерина II видала указ про створення на їхньому місці Слобідсько-Української губернії. Першим губернатором цієї адміністративної одиниці було призначено Євдокима Щербініна^[3].

Керував зведенням фортець Дніпровської лінії.

Історик Дмитро Багалій пише, що Євдоким Щербінін домігся від білгородського єпископа Самуїла (Миславського) у 1769 році початку проповідей у харківських церквах. Губернатор писав єпископу^[4]:

На вимогу Щербініна єпископ Самуїл поділив Харківську протополію на Харківську та Валківську. Було налагоджено проведення проповідей на церковні свята у Харкові^[4].

Євдоким Щербінін зустрічався з українським філософом Григорієм Сковородою. Губернатор пропонував Сковороді зайнятися «поважною справою», а не «дрібницями», на що отримав відмову^[5][6].

Щербінін брав активну участь у дипломатичному оформленні перемоги Росії у війні проти Османської імперії 1768—1774 років. Розробляв та підписав у 1772 році від імені Російської імперії (разом з Василем Долгоруковим) Карасубазарський трактат, що закріплював незалежність Кримського ханства від Османської імперії^[7][8].

У 1775 році звільнений з посади губернатора Слобідської України. Замість Щербініна на посаду призначено Дмитра Норова.

У 1778 році був генерал-губернатором Орловського намісництва, 1778—1779 — Смоленського, 1779—1782 — Воронізького та Харківського намісництв.

На території Харківського намісництва був головним постачальником горілки до непривілейованих, тобто таких, що не мають права самостійно виготовляти напій, міст і сіл. У 1779—1783 роках щороку постачав у середньому по 1971 відро (по 12,3 літра) горілки за 64 копійки/відро в Чугуїв і 625 відер за 68 копійок/відро в Старий Салтів. За ці роки Щербінін продав усього 150 тисяч літрів горілки^[9][10].

Помер 1783 року.

Був одружений з Олександрою Осипівною Барятинською^[1]. У шлюбі народилися:

• сини:
  • Андрій — бригадир, у 1775 році одружився з дочкою подруги Катерини II Катерини Дашкової Анастасією;
  • Сергій — підпоручник гвардії Ізмайловського полку, смертельно поранений османською армією під Сілістрою 18 червня 1773 року.

• дочки:
  • Олена — дружина бригадира і дійсного статського радника Василія Давидова, мати поета Дениса Давидова;
  • Катерина — дружина бригадира Петра Бібікова.

• Орден Святої Анни I ступеня
• Орден Святого Олександра Невського^[11]

20 серпня 2004 року в Харкові біля будівлі Харківської ОДА, на вулиці Сумській, 60, було відкрито пам'ятник Євдокимові Щербініну. 28 серпня 2022 року внаслідок обстрілу Харкова російськими військами в ході російського вторгнення в Україну пам'ятник був частково пошкоджений: від нього відірвало бюст Євдокима Щербініна^[12].