Шуї (судно)

Профіль шуї добре впізнаваний завдяки їх низько нахиленому довгому форштевню, з подвійним вигином на зазвичай розфарбованому кінці і піднятій похилій пласкій транцевій кормі, прикрашеній по боках характерними «крилами»^[4]. Середня довжина корпусу шуї складає від 7 до 15 метрів^[5]. Шуї, як багала або ганджа відноситься до типів дау з «європеїзованою» пласкою транцевою кормою і історично мало одну, або зрідка — дві щогли з чотирикутними косими «арабськими» вітрилами у формі неправильної трапеції. Пласка корма шуї чудово підходить для розміщення на ній підвісних чи вбудованих двигунів і сьогодні значна кількість шуї Перської затоки моторизовані і використовують вітрила лише як допоміжний засіб до двигуна, або й взагалі позбавлені щогл і вітрил.

На кормі шуї з дерев'яних брусів зазвичай встановлюється легкий каркас, на якому робиться навіс для захисту від сонця, а на рибальських шуї зберігаються сітки. На пасажирських і туристичних шуї цей каркас перетворюють у велику платформу для перевезення людей. Іноді таку платформу роблять двоповерховою і ��она далеко і непропорційно видається за корму судна.

Якщо на будівництво великих дау, таких як ганджа або бум, йшло до 10 місяців, будівництво шуї могло бути здійснено за строк 3-4 місяці^[4][6]. Історично, як усі дау, шуї відносились до «зшитих суден» і будувались за традиційною арабською технологією «спочатку корпус» за допомогою зв'язування або «зшиття» дерев'яних елементів судна мотузками з койру, без застосування металевих цвяхів. Хоча сучасні шуї продовжують будуватись за технологією «спочатку корпус», при їх будівництві використовують сучасні технології те металеві цвяхи, а човни з корпусом, зшитим мотузками, сьогодні майже не зустрічаються.

Шуї є традиційними човнами для країн, розташованих на узбережжі Перської і Оманської заток, таких як Катар, Бахрейн, Кувейт, Оман і ОАЕ, моряки цих регіонів називають шуї «сестрою самбука»^[4] . Історично вони використовувались для рибальства і вилову перлів поряд з іншими дау малих і середніх розмірів, таких як джалібот, самбук і батиль. Після винайдення і розповсюдження в 1910-х роках в Японії штучного способу вирощування перлин в промислових масштабах, а також відкриття в 1930-х роках в Перській затоці великих покладів нафти, перловий і риболовний бізнес в регіоні почав швидко втрачати свою актуальність, що призвело до зникнення традиційних дау і занепаду традицій їх будівництва. Проте, якщо великі і середні традиційні торгові, транспортні та риболовні дау, такі як бум, ганджа, багала, самбук і батиль в другій половині XX ст. майже повністю зникли, невеликі дау, такі як шуї і джалібот змогли пристосуватись до змін і знайти свою нішу в нових умовах^[4]. Моторизовані шуї сьогодні широко застосовуються в перевезеннях пасажирів та невеликих вантажів між затоками та прилеглими до узбережжя островами, а також для рибальства та в рекреаційно-туристичних цілях^[3].

Суднобудівні верфі, що будують човни типу шуї, переважно розташовані в Катарі і на узбережжі Оману, від Моската до Сухара.

На шуї дуже схоже інше дау, що широко використовується сьогодні в Перській затоці — джалібот. Цей тип дау має подібні до шуї розміри, вітрильне озброєння та призначення, але відрізняється від шуї формою носа, на якому прямий форштевень не нахилений вперед, а розміщується майже вертикально, що робить джалібот дуже схожим на деякі європейські моделі човнів^[7]. На шуї також схоже дау з узбережжя Суахілі — джахазі, яке має схожі розміри і аналогічний похилий ніс, але корма африканських джахазі зазвичай немає характерних для шуї «крил».

• Зшите судно
• Дау

• Agius, Dionisius (2005). Seafaring in the Arabian Gulf and Oman. The People of the Dhow. Kegan Paul ltd, London, ISBN 0-7103-0939-2 (англ.)
• Agius, Dionisius (2008). Classic Ships of Islam: From Mesopotamia to the Indian Ocean, BRILL, ISBN 9004158634. p. 314 [Архівовано 12 березня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
• Agius, Dionisius (2009). In the Wake of the Dhow: The Arabian Gulf and Oman, Ithaca Press, Amazon [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] ISBN 9004158634 (англ.)
• Al-Hijji, Ya'qub Yusuf (2001). The Art of Dhow-building in Kuwait. Arabian Publishing Ltd ISBN 978-1900404280 (англ.)
• Hawkins, Clifford W. (1977). The Dhow: An Illustrated History Of The Dhow And Its World, Nautical Publishing Co. Ltd, ISBN 978-0245526558 (англ.)
• Hornell, James (1942). A Tentative Classification of Arab Sea-craft // Society for Nautical Research. Mariners Mirror 28 no1, 1942, 11-40 [[https://web.archive.org/web/20210131193841/https://books.google.com.ua/books/about/A_Tentative_Classification_of_Arab_Sea_c.html?id=ryryHAAACAAJ&hl=en&redir_esc=y Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.] books.google] (англ.)
• Hourani, George F. (1951). Arab Seafaring in the Indian Ocean in Ancient and Early Medieval Times [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.]. viii, 131 pages, 8 plates. Princeton University Press, 1951., Reprinted: Princeton University Press. 1995 ISBN 9780691000329 (англ.)
• Mondfeld, Wolfram (1979). Die arabische Dau [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Delius Klasing & Co, ISBN 3-7688-0283-3 (нім.)
• Moreland, W.H. (1939). The Ships of the Arabian Sea about A. D. 1500 // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. Vol. I, IV. 1939. (англ.)
• Sheriff, Abdul (2010). Dhow Cultures of the Indian Ocean: Cosmopolitanism, Commerce and Islam. London Hurst&Co ISBN 978-1-84904-008-2 (англ.)

• Traditional boat types — shuw'i [Архівовано 9 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
• Traditional Arab sailing ships (англ.)