Шахтний пил

Виробничий пил за дією на організм людини поділяють на отруйний (свинцевий, ртутний та ін.) і неотрутний (вугільний, породний тощо).

Вражаюча дія пилу визначається:

• дисперсністю (розміром часток пилу);
• їхньою формою і твердістю;
• волокнистістю;
• питомою поверхнею.

Шкідливість неотруйного вугільного і породного пилу обумовлена здатністю викликати професійні захворювання легень — пневмоконіози. Пневмоконіоз, спричинений вдиханням запиленого повітря з вільним діоксидом кремнію, називають силікозом, а з вугільним пилом — антракозом.

Згідно з чинними санітарними нормами запиленість повітря в підземних виробках не має перевищувати:

• 1 мг/м³, якщо в породному пилу понад 70% вільного діоксиду кремнію (SiO₂);
• 2 мг/м³ при 10-70 % вільного діоксиду кремнію;
• 4 мг/м³, якщо у вугільному пилу від 5 до 10 % вільного діоксиду кремнію;
• 6 мг/м³, якщо у антрацитовому пилу до 5 % вільного діоксиду кремнію;
• 10 мг/м³, якщо вугільний пил вміщує до 5 % вільного діоксиду кремнію.

Якщо неможливо забезпечити ці норми, то робітники зобов'язані працювати в протипилових респіраторах.

Вибуховість вугільного пилу залежить від вмісту в ньому летких речовин, зольності, вологості, тонкості та концентрації пилу. Вибуховим вважається вугільний пил, який вміщує понад 10% летких речовин, має зольність і вологість менше 40 %, розмір часток менше 0,1 мм і концентрацію його 10-3000 г/м³. Для визначення вибуховості пилу вугілля кожного пласта, який розробляється, спеціально досліджують за допомогою приладів ПКО-1 або ПКО-1М.

Небезпека виникнення вибуху утворюється за умов:

• наявності в повітрі вибухонебезпечної концентрації пилу, а також пилу, що осів у виробці;
• скупчення метану, який знижує межу вибухової концентрації пилу;
• наявності потенційного джерела запалювання пилогазової суміші.

Безпосередні причини вибуху вугільного пилу — відкрите полум'я, спалах або вибух газу, вибухові роботи, несправність електричних мережа чи устаткування тощо.

Для боротьби з вугільним пилом на всіх шахтах проводять комплексне знепилювання згідно з паспортами протипилових заходів, які затверджуються головним інженером шахти.

Наприклад, до таких заходів належать:

• використання машин, які забезпечують мінімальне пилоутворення під час видобутку вугілля;
• попереднє зволоження вугільного пласта;
• зрошення місць пилоутворення і пилу, який осів;
• ефективне провітрювання виробок;
• періодична очищення від пилу відкаточних та вентиляційних виробок;
• розташування скіпових підйомів у стволах із вихідним повітряним струменем.

До профілактичних заходів виникнення джерел запалювання пилу відносять:

• використання запобіжних вибухових речовин та засобів підривання;
• використання вибухобезпечного електрообладнання ;
• сувору заборону відкритого вогню і паління.

Для локалізації або пригнічення вибухів пилу використовують сланцювання виробок і застосування сланцевих заслонів.

Сланцювання виробок — це штучне підвищення зольності пилу на поверхні виробок за рахунок додавання до нього стандартного інертного пилу з вапняку і глинистого сланцю. Використання інертного пилу обумовлене його охолоджуючою дією за рахунок витрати теплової енергії на нагрівання інертного пилу.

Зволожування вугільного масиву — нагнітання води і розчинів змочувальних речовин у вугільний пласт під тиском. Джерела пилоутворення зрошують подачею води в зону руйнування масиву чи на навантажувально-перевантажувальні пункти.

Пиловибухозахист гірничих виробок — це побілка і мокре протирання виробок, зв'язування пилу змочувально-зв'язуючими речовинами, створення у виробках водяних чи туманостворюючих завіс із тонкодисперсованої (розпиленої) води.

• Промисловий пил гірничих підприємств
• Скажене борошно
• Штиб

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• ДНАОП 1.1.30-1.01-00. Правила безпеки у вугільних шахтах. Введено в дію 17.10.2000р. — Харків: Форт, 2004. — 196 с.

1. ↑ ^{а б} http://www.cdc.gov/niosh/npg/npgd0144.html