Шатойці
Шатойці, Шатой, Шотой (чеч. Шуотой; у російських джерелах також відомі як шубути, шибути[1]) — Один з дев'яти чеченських тукхумів[2].
Історія
ред.Після вигнання Шаміля з Дагестану, після приїзду до Чечні, він перебрався в Шатой. Сім'я Шаміля протягом двох років проживала у Батуко в Пам'ятому селищі Гуш-Керт. Туди ж приїжджали такі знамениті особистості, як Ташу-Хаджі, Наїб Шоїп, Іса Гендергеноєвський. Батуко супроводжував Шаміля у багатьох походах, під час боротьби проти царських військ[3].
Турецький офіцер, Гусейн ефенді, волею долі, що опинився серед Чеченців. Не приховуючи свого здивування та захоплення писав він:
| Горяни, воюючи з росіянами, стоять безперервно в боях. - Не отримуючи ні грошей, ні продовольства, нічого буквально.
Я боюся Аллаха не сказати правди, що горяни, особливо Шатоєвці, стоять багато. Їм не страшний ні ворог, ні мороз, ні бідність, на перший мій оклик виступають у похід. Якщо ми їм не подякуємо, то Аллах їм подякує. Я турок, але вони чеченці, і стоять за віру. Сміливо скажу, не бачив нічого подібного. Від горців ніколи не відірвусь[4] |
Штурм Шатоя
ред.Вихо��ячи з хронології архівних даних: «Акти, зібрані Кавказькою археографічною комісією»[5] та фундаментального видання: «Чечня на завершальному етапі Кавказької війни»[6]":
Закінчивши будівництво Аргунського укріплення, Євдокимов вирішив продовжити наступ нагору по Аргунській ущелині. 4 липня 1858 року передові частини армії[7], під командуванням Євдокимова вийшли на стратегічне урочище в районі нинішнього села Зони. Потім, зробивши відволікаючий маневр у бік Ведено, 8 липня 1858 Євдокимов зробив жорстокий штурм, із застосуванням всієї артилерії на украплення шатойців вгору по ущелині. Російський загін ледь не був розбитий. Зрештою, завдяки артилерії та новітньоъ стрілецькоъ зброї з механічним затвором і майже метровим багнетом, російські війська здобули перемогу над укріпленнями в Аргунських воротах. 30 липня 1858 року, після тривалої артилерійської підготовки та запеклої битви була захоплена і столиця Шатойського вілайєту — Шатой[6].
Бій за Шатой у 2000 році
ред.Епізод Другої чеченської війни, під час якого 22-29 лютого 2000 року розгорнулася запекла битва за чеченський райцентр Шатой — останню велику базу збройних сил ЧРІ. Загальна чисельність ЗС ЧРІ оцінювалася у 3000 осіб (хоча з Грозного прорвалося близько 2000 бійців). Ними проводили практично всі відомі польові командири, включаючи Масхадова, Ахмадова, Гелаєва, Хаттаба та Басаєва. Родом звідси був також віце-президент ЧРІ Зелімхан Яндарбієв.
Розселення
ред.В основному розселений в Шатойському районі в таких селах: Асланбек-Шеріпово, Великі Варанди, Дай Лаха-Варанди, Борзой, Рядухой, Тумсой, Вашендарой, Високогорне, Горгачі, Улус-Керт, Яришмарди, Дачу-Борзой, Зони, Ніхалой, Пам'ятой, Гуш-Керт, Бекум-Кале, Вярди, Сатті, Урдюхой, Юкерч-Келой, Хал-Кілой, Саной, Харсеной, Малий Харсеной, Шатой, Хаккой.
Також представники туккхума заснували на рівнині великі села, наприклад: Чирі-Юрт, Дуба-Юрт, Сельментаузен, Алхазурово, Гойти, Чишки, Гой-Чу (Сааді-Котор), Гойське[8][9].
Тайпи
ред.Історична територія розселення суспільства відповідають сучасному Шатойскому району Чечні[10][11][12].
На думку О. Сулейманова, в суспільство Шуотой входять тайпи: Хьаккой, Пхьамтой, Гаттой, Вашандарой, Хьалгой, Саттой, Саной, Тумсой, Борзой, Варандой, Келой, Сарбалой і Лашкарой, що проживали в шаро-аргунській улоговині, також визнають свою приналежність до Шуотой[13]. Мешканці Борзой історично не є тайпом, проте деякі від імені селища[14].
| Список тайпів тукхуму | ||
|---|---|---|
| Назва | Родові центри | |
| Варандой | Варандою | Великі Варанди, Малі Варанди, Сюжі |
| Вашандарой | Вашандарою | Вашандарой, Горгачі, Хьалкін, Зонах, Дуба-Юрт, Дачу-Борзой, Улус-Керт, Яьрш-Маьрд |
| Гаттой | Гӏаьттой | Гатен Кале, Дех-Йісте |
| Келой | Келой | Хал-Келой, Юкерч-Келой |
| Мяршлой | Маршала | Марш-Кхал |
| Ляшкарой | Лайшкарій | Лайшкара |
| Ніхалий | Ніхалий | Ніхала |
| Саной | Саною | Саной |
| Саттой | Саьттою | Саьтта, Урд-Юхе |
| Сярбалой | Саьрбалою | Сайрбала |
| Пхамтой | Пхамтою | Пам'ятою, Гуш-Керт, Бекум-Кале, Ваьрде |
| Тумсой | Тумсою | Тумса, Борзе, Редусі , |
| Халгій | Хьалг1ой | Хані-Кхал, Мус-Кхалі |
| Хаккой | Хьаккой | Шуййта, Хьакка |
Примітки
ред.- ↑ Волкова Н. Г. Этнонимы и племенные названия Северного Кавказа. — М.: Наука, 1973. — с. 208
- ↑ Тукхум шатой. Архів оригіналу за 14 лютого 2013. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ Отважный и распорядительный Батуко
- ↑ Что говорили о чеченцах другие народы? Мужской характер чеченца. sato-1.ru. Процитовано 6 квітня 2022.
- ↑ Акты, собранные Кавказской археографической комиссией / Под ред. Д. А. Кобякова. — Тф.: Тип. Глав. управ. наместника кавказского, 1904. — Т. 12.
- ↑ а б Ш. А. Гапуров, А. М. Израйилов, Р. А. Товсултанов. Чечня на завершающем этапе Кавказской войны (Страницы хроники Русско-горской трагедии XIX века):. — Нальчик : ЭЛЬ-ФА, 2007.
- ↑ Гордин Я.А. Кавказская Атлантида. 300 лет войны:. — М. : Время, 2014.
- ↑ Заселение вашиндароевцами Дуба-Юрта. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ Дельмаев Х.В. Краткая история чеченского селения Чишки. — Киев : Деонис, 2018. — С. 78.
- ↑ Известия Чеченского государственного университета, ИЗВЕСТИЯ № 2 (10) 2018 г.
- ↑ Сулейманов А. Топонимия Чечни // Грозный, 2006.
- ↑ Мамакаев М.А. Чеченский тайп (род) в период его разложения. — Грозный, 1973.
- ↑ Натаев, С. А. К вопросу о тайповом составе этнотерриториального объединения Шуьта/Шуотой. — Чеченский государственный университет, 2018. — № 2 (10) (25 грудня). — С. 130-132. — ISSN 2587-9626.
- ↑ Натаев, С. А. К вопросу о тайповом составе этнотерриториального объединения Шуьта/Шуотой. — Чеченский государственный университет, 2018. — № 2 (10) (25 грудня). — С. 130-132. — ISSN 2587-9626.
Література
ред.- Сулейманов А. С. Топонимия Чечни. — Грозный : ГУП «Книжное издательство», 2006. — 5000 прим. Архивная копия от 7 ноября 2014 на Wayback Machine (переиздание 1976—1985 гг.)
- Натаев, С. А. К вопросу о тайповом составе этнотерриториального объединения Шуьта/Шуотой. — Чеченский государственный университет, 2018. — № 2 (10) (25 грудня). — С. 130-132. — ISSN 2587-9626.