Чуркін Віталій Іванович

У дитячі роки знімався у трьох дитячих фільмах, два з яких стосуються образу Леніна («Синій зошит» та «Серце матері»)^[3]. Закінчив 56-у московську спеціалізовану школу з поглибленим вивченням англійської мови.

Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин у 1974 році, де потім і розпочав свою трудову діяльність, а в 1981 році у Дипломатичній академії Міністерства закордонних справ СРСР здобув ступінь кандидата історичних наук. Згодом він обіймав посаду начальника Управління інформації Міністерства закордонних справ Радянського Союзу та Російської Федерації. Він також працював начальником Управління інформації МЗС Росії та був заступником міністра закордонних справ з 1992 по 1994.

Був послом Росії у Бельгії з 1994 по 1998 та послом в Канаді з 1998 по 2003. Після цього він перебував на посаді посла з особливих доручень Міністерства закордонних справ (2003—2006 роки). Змінив Андрія Денисова на посаді Постійного представника при Організації Об'єднаних Націй 1 травня 2006, коли вручив свої вірчі грамоти Генсеку ООН Кофі Аннану.

Був також головою вищих офіційних осіб Арктичної ради. Крім російської вільно володів англійською, розмовляв також монгольською та французькою мовами.

Зажив слави в 1986 році, коли його, 34-річного другого секретаря, посол СРСР у США Анатолій Добринін обрав свідчити перед Конгресом Сполучених Штатів у справі аварії на Чорнобильській атомній електростанції.^[4] Це був перший в історії випадок, коли радянський чиновник свідчив перед комітетом Палати представників Конгресу США.^[5] Вибір Чуркіна, тоді ще молодого дипломата, пов'язували з його репутацією найкращого англомовного співробітника в радянському посольстві; ЗМІ повідомляли, що він володів «масивом англійського сленгу».^[5] Виступи Чуркіна призвели до появи пародії на нього в образі Vitaly Charmyourpantsoff (Віталій Загіпнотизуйко (Чамйопанцофф)) у створеній Марком Аланом Стаматі серії політичних карикатур Вашингтон Пост під назвою Washingtoon.

Як постійний представник Росії при ООН заявив на початку березня 2014 року, що Москва не визнає легітимність тодішньої української влади, тому політичні відносини Росії з Україною перервано. Водночас він висловив надію на те, що в Україні проведуть незалежне розслідування подій, пов'язаних із вбивствами невідомими снайперами та автоматниками учасників протестів і міліції.^[6]

3 березня 2014 року увечері на засіданні Ради безпеки ООН зачитав заяву Януковича від 1 березня 2014 року про те, що той попросив президента РФ Володимира Путіна застосувати свої війська для «відновлення законності» в Україні.^[7]

Чуркіна критикували за те, що у виступі на засіданні Ради Безпеки ООН він переплутав прізвища головнокомандувача УПА Шухевича і першого Голови Верховної Ради незалежної Білорусі Шушкевича, назвав провідника ОУН Степана Бандеру «Бендерою» і заявив, що політична криза в Росії спричинена діяльністю Шухевича й Бандери^[8]. Журналісти також відзначали факти його, на їхню думку, зумисної неправдивості, виразної тенденційності та політичної упередженості стосовно України^{[9][10][11][12]}.

Раптово помер 20 лютого 2017 року у Нью-Йорку, за день до свого 65-річчя. Російському представнику стало погано у приміщенні генерального консульства Росії, він був доправлений до Пресвітеріанської лікарні Нью-Йорка, де й помер. Попередньо причиною смерті названо серцево-легеневу недостатність. Американські медексперти зазначили, що для встановлення причини смерті необхідно отримати результати аналізів^[13][14][15].

Сумніви щодо офіційної російської версії смерті Віталія Чуркіна висловив відомий незалежний російський журналіст Олександр Сотник:

 — До раптових смертей високопоставлених чиновників під час повноправної влади «спецухи» прийнято ставитися з недовірою. І то є цілком виправдано. Складно повірити, що у Чуркіна було погане медобслуговування^[16]

Російська журналістка Юлія Латиніна вказує на те, що Чуркіну стало погано після емоційної телефонної розмови з Володимиром Путіним^[17].

23 лютого в британській пресі з'явилась інформація про результати дослідження, які вказують на отруєння Чуркіна^[18].

Похований 24 лютого 2017 року на Троєкурівському цвинтарі міста Москви.^[19],^[20]

Чуркін став сьомим з російських дипломатів, які померли або загинули у грудні 2016 — січні 2017 року:
19 грудня 2016 в Туреччині був застрелений російський посол Андрій Карлов.
20 грудня день в Москві знайшли тіло колишнього голови Латиноамериканського департаменту МЗС Росії. Згідно з повідомленням, він «наклав на себе руки».
27 грудня 2016 в Усть-Каменогорську (Казахстан) знайшли тіло російського дипломата, співробітника генконсульства Романа Скрильникова, який, згідно з повідомленням, помер внаслідок «серцевого нападу».
9 січня 2017 в Афінах 55-річний консул РФ в Греції Андрій Маланін був знайдений мертвим у квартирі в старій будівлі посольства Росії. За попередніми оцінками смерть пояснюють хворобою серця.
14 січня 2017 в Ємені був застрелений посол Росії (російське МЗС спростувало це повідомлення).
26 січня в Індії помер посол Росії 67-річний Олександр Кадакін. Причиною смерті стала «нетривала хвороба серця».^[21]
У 2003 уряд Януковича за нереально низькою ціною^[22] продав найбільший суднобудівний завод України членам родини Віталія Чуркіна, які, не виконавши жодного інвестиційного зобов'язання, довели його до банкрутства^[23]. Їм же належав і Львівський автобусний завод^[24]. Пізніше Віталій Чуркін заявив, що племінників у нього немає^[25].

• Відповідь представнику Катару, що критикував блокування Росією і Китаєм запропонованого США варіанту резолюції Радбезу ООН по Сирії:

• В ході дискусії про зміну влади в Україні, квітень 2014 року:

• З приводу внесеної Малайзією і заблокованої Росією резолюції Радбезу ООН про створення міжнародного трибуналу по краху MH17 в Донбасі, липень 2015:

• Відповідь колишньому постпредові США при ООН Саманті Пауер, яка звинуватила Росію і сирійський режим у військових злочинах в Алеппо :

• Про президента Грузії Михайла Саакашвілі, після вторгнення Росії в Грузію, 2008 рік:

• Чуркін на екстреному засіданні Ради безпеки ООН про сотні фотографій загиблих сирійських дітей внаслідок російських бомбардувань :

• МЗС Росії:

• Володимир Єльченко, постійний представник України в ООН:

• Заява ООН:

• Віталій Портников:

• Андрій Зубов, російський історик, професор МДІМВ, колишній співучень Чуркіна:

• Ігор Левенштейн, український журналіст, оглядач УНІАН:

• Віктор Олександров, «Грани.ру»:

• Саманта Пауер, постійний представник США при ООН (2013—2017):

• Метью Рікрофт, Постійний представник Великої Британії при ООН:

• дочка: Анастасія Чуркіна — російська закордонна журналістка. Працювала в корпункті «Russia Today» у США, потім у Лондоні.

• Постпред України при ООН Єльченко прокоментував смерть Чуркіна /«Громадське телебачення»/ [Архівовано 21 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Соболезнования в связи с кончиной Виталия Чуркина /Офіційний сайт Президента РФ/ [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Соболезнования в связи с кончиной В. И. Чуркина /Офіційний сайт МЗС РФ [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Умер постпред РФ в ООН Виталий Чуркин /ТАСС, 20.02.2017./ [Архівовано 21 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
• Юрій Сергеєв Чуркіну: ви маніпулюєте правом вето на крові, яка на ваших руках [Архівовано 1 вересня 2014 у Wayback Machine.]