Хосе Ов'єдо-і-Баньос (*José de Oviedo y Baños, 167120 листопада 1738) — військовик та історик віцекоролівства Нова Гранада.

Хосе Ов'єдо-і-Баньос
«Історія завоювання та заселення провінції Венесуела».
Народився1671(1671)
м. Богота
Помер20 листопада 1738
м. Каракас
Підданствокоролівство Іспанія
Діяльністьвійськовик, історик
Знання мовіспанська
ЗакладСаламанкський університет
Конфесіякатолицтво
РідОв'єдо
БатькоАнтоніо Ов'єдо-і-Рівас
МатиХосефа де Баньос-Сотомайор
У шлюбі зФрансиска Мануела де Товар-і-Міхарес-Солорсано.
Діти3 сини та 7 доньок

Життєпис

ред.

Походив з іспанської бюрократичної родини. Народився у м. Богота. Син Антоніо де Ов'єдо-іРіваса, прокурорського фіскала Боготи, та Хосефи де Баньос-Сотомайор, представниці перуанської колоніальної родини. У 1672 році втратив батька. Зумів здобути класичну освіту в Лімі, де вивчав граматику, риторику і красномовство. У 1686 році разом зі старшим братом Дієго Антоніо перебирається до Каракаса, де опіку над ним узяв його вуйко Дієно де Баньос-Сотомайор, єпископ Каракасу. У 1689 році записався до місцевої міліції. У 1690 році указом короля Карла II стає лицарем Ордену Сант'яго.

Згодом дослужився до звання капітана. У 1698 році одружився з донькою маркіза Міхареса. Мав 10 дітей, з яких 6 померло у підлітковому віці. У 1699 році призначається алькальдом з цивільних справ Каракаса, у 1710 році — алькальдом з кримінальних справ, підтримання порядку та громадської безпеки.

У 1728 році дослужився до звання генерал-лейтенант міліції Венесуели. У 1730 році отримав на те підтвердження. Того ж року пішов у відставку. Був мажордомом Братства Богоматері дель Розаріо в церкві Сан-Хасінто та генеральним синдиком францисканських монастирів Венесуели. Помер у Каракасі у 1738 році.

Творчість

ред.

Автор праці «Історія завоювання і заселення провінції Венесуела» (розпочато у 1703 році), яку видано в Мадриді 1723 року. У ній містяться важливі відомості із захоплення земель сучасної Венесуели та Колумбії іспанськими конкістадорами до 1600 року. Водночас оповідається про місцеві племена, їхні традиції та організацію, насамперед араукан, чибча-муїска. Тут же подається опис міста Каракаса, де автор прожив значну частину життя. Часто він є єдиним джерелом щодо подій та людей цього періоду.

Праця написана у стилі бароко. Нарівні з реальними подіями Ов'єдо-і-Баньос наводить міфи та вигадки, які майстерно поєднує разом. Мова написання легка й зрозуміла. Водночас історія в праці Ов'єдо предстає не сухими цифрами та переліком подій, а захопливою літературою.

Джерела

ред.

Див. також

ред.