Фране Матошич

Народився 25 листопада 1918 року в Спліті, який у той час входив до складу невизнаної Держави Словенців, Хорватів і Сербів. Вихованець «Хайдука» з рідного міста. Першу гру на дорослому рівні за цей клуб він провів у 16 років, у травні 1935 року проти «Славії» з Сараєва, в цьому матчі він зробив хет-трик, а його команда перемогла з рахунком 10:1^[3] (за іншими даними, 14:0)^[2]. Найуспішнішим сезоном для нього і його клубу до Другої світової війни став сезон 1936/37, в якому «Хайдук» посів друге місце в чемпіонаті Югославії.

Сезон 1938/39 Фране провів у складі белградського БСК, це був час, коли він проходив службу в армії, після її закінчення він повернувся в «Хайдук».

У 1941 році Спліт окупувала фашистська Італія, в той час як на більшій частині території Хорватії встановився профашистський маріонетковий режим Анте Павелича. У Незалежній державі Хорватія проводилась футбольна першість, але «Хайдук» у ній участі не брав, оскільки Спліт не був підконтрольний цій державі. Пропозицію вступити в італійську лігу команда також відхилила. Таким чином сплітський клуб деякий час взагалі не грав в офіційних змаганнях. Багато в чому з цієї причини Фране вирішив прийняти пропозицію італійської «Болоньї», провівши в її складі сезон 1942/43. В тому сезоні команда зайняла 6-е місце в Серії A. Незабаром після того, як він покинув «Болонью», Спліт був звільнений, футбол в місті відродився, і Матошич возз'єднався з рідним клубом. Відома розповідь про те, як Матошич в середині 40-х двічі відхилив пропозицію маршала Тіто про переведення «Хайдука» в Белград і перейменування в «Партизан», після чого команда з такою назвою була створена з нуля.

Після війни Матошич у складі сплітського клубу тричі вигравав чемпіонат Югославії і ще кілька разів ставав його призером. У 1949 році Фране став найкращим бомбардиром чемпіонату Югославії.

Один з найвідоміших матчів за участю Матошича пройшов 29 жовтня 1950 року, це була вирішальна гра чемпіонату проти «Црвени Звезди» в Спліті. Цей матч вважається культовим серед фанатів «Хайдука», також вони ведуть від нього відлік історії клубного фан-руху. Матч проходив вкрай напружено і ряснів грубістю. На останніх хвилинах, коли рахунок був 1:1 (Райко Митич відкрив рахунок за белградцев, Бернард Вукас зрівняв рахунок), сталася сутичка між Фране і Бранко Станковичем: Матошич сфолив на Станковичі, той ударив його по обличчю, і Фране, провівши рукою по обличчю і побачивши кров, вдарив Бранко так, що той на кілька хвилин знепритомнів. Це був один з найвідоміших інцидентів в історії югославського футболу. Матч у підсумку завершився перемогою «Хайдука»: незабаром після цієї бійки Божо Брокета забив вирішальний гол, який приніс «Хайдуку» чемпіонський титул уперше за багато років. А Матошич за свій вчинок був виключений з Комуністичної партії Югославії^[2]. Завершив кар'єру футболіста виступами за команду «Хайдук» (Спліт) у 1956 році.

8 травня 1938 року Матошич дебютував у збірній Югославії в матчі проти Румунії (1:0). На 25-й хвилині цього матчу він забив свій перший гол у збірній.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні, де разом з командою здобув «срібло». Втім, на поле він жодного разу так і не вийшов, а югослави на тому турнірі без проблем дійшли до фіналу, в якому не змогли впоратися з форвардами шведів Гуннаром Греном і Гуннаром Нордалем.

29 червня 1953 року Фране провів свій останній матч за югославську збірну, проти Угорщини (на той час Угорська «золота команда» була однією з найсильніших збірних світу), в тому матчі югослави поступилися 2:3, а Фране відзначився голом, що став для нього шостим у 16 матчах за збірну, зіграних ним за кар'єру.

Є одним із семи футболістів, які захищали кольори національної збірної до та після Другої світової війни (також Мирослав Брозович, Звонимир Цимерманчич, Франьо Велфл, Бранко Плеше, Срджан Мркушич та Любомир Ловрич).

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1956 року, очоливши тренерський штаб клубу «Хайдук» (Спліт), де працював до 1958 року. Також деякий час він був технічним директором і навіть президентом клубу^[3].

У 1959—1961 і 1963—1964 роках Матошич очолював інший місцевий клуб «Спліт», а між двома термінами працював зі збірною Тунісу, посівши 3-тє місце на Кубку африканських націй 1962 року.

Помер 29 жовтня 2007 року в Спліті, в річницю свого легендарного матчу з «Црвеною Звездою»^[4]. Похований на міському кладовищі Ловринац^[3]. Наступний після його смерті матч за участю «Хайдука» на знак поваги до Матошича почався з хвилини мовчання.

Гравець

• Чемпіон Югославії (3):

«Хайдук» (Спліт): 1950, 1952, 1954-1955

•   Срібний олімпійський призер: 1948

Тренер

• Бронзовий призер Кубка африканських націй: 1962

• Найкращий бомбардир чемпіонату Югославії: 1948-49
• Нагороджений Орденом Братерства і єдності — державною нагородою СФРЮ — За заслуги перед югославським футболом.

Старший брат, Йозо Матошич (1913—1999), також був футболістом і грав за «Хайдук» та збірну Югославії, а після закінчення кар'єри тренував «Спліт» та «Хайдук».

• Фране Матошич на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Фране Матошич на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
• Фране Матошич на сайті Eu-football.info (англ.)