Сенюк Федір Семенович
Сенюк Федір Семенович (1914, село Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина — 1947, УРСР) — український військово-політичний діяч, член ОУН, провідник підрайону №?? району Тисмениця ОУН, провідник СКВ «Клубівці» №2 з грудня 1945 по літо 1947 року.
| Федір Сенюк Федір Семенович Сенюк | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1945 — серпень 1947 | ||
| Попередник: | посада запроваджена | |
| Наступник: | посада ліквідована | |
| ||
| грудень 1945 — серпень 1947 | ||
| Попередник: | Микола Пронюк | |
| Наступник: | посада ліквідована | |
| Народження: |
1914 Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина | |
| Смерть: | зник безвісти | |
| Національність: | українець | |
| Країна: |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина ЗУНР.svg){kind=small} Польська Республіка Українська держава | |
| Релігія: | греко-католик | |
| Партія: | ОУНР (1944-1947) | |
Життєпис
ред.Народився 1914 року в селі Клубівці Тлумацького повіту[1].
Закінчив початкову школу. У 1930-х роках брав активну участь у діяльності місцевих культурно-просвітницьких та спортивно-пожежних товариств, таких як руханково-пожежне товариство «Луг», СУПМ імені М. Драгоманова «Каменярі» та читальні товариства «Просвіта»[2][1].
У цей же період проходив термінову службу у Війську Польському. Після служби одружився та переїхав до дружини в село Юрківка. У 1939 році як мобілізований у лави ЗС Другої Речі Посполитої, брав участь у польсько-німецькій війні. Наприкінці вересня 1939 року потрапив у німецький полон, звідки повернувся у жовтні того ж року[1]. До 1944 року працював на залізничному вокзалі в Станиславові[1].
Після повернення радянських військ улітку 1944 року повернувся до села Клубівці та приєднався до складу СКВ «Клубівці» №2 як кулеметник, використовуючи німецький трофейний кулемет MG-42[1].
У 1945 році був призначений підрайонним провідником ОУН на Тисменеччині. З грудня того ж року очолив СКВ Клубівців, провівши низку успішних акцій проти радянських внутрішніх військ. Діяльність зосереджувалася в секторі східної Тисмениччини[3].
Улітку 1947 року зник безвісти. Існує ймовірність, що був заарештований СБ ОУН і ліквідований[3].
Примітки
ред.Джерела
ред.- Єфімчук Я., Карпів Й. На межі життя і смерті. Івано-Франківськ: «СІМИК», 2002. 335 с.
- Карпів Й. Зв’язковий не прийшов… . Вперед. 1994. №47— 48. (3869-3870). С. 6.
- Карпів Й. Онуфреїв М. У вирі боротьби. Івано-Франківськ: «Сімик», 2008. 399 с.
- Літопис УПА. Нова серія. — Т. 22. Станиславівська округа ОУН: документи і матеріали 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Лесів С. 1376 с.
- Літопис УПА. Нова серія. — Т. 28. Документи і матеріали референтури СБ. Книга перша: 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Гуменюк В. 792 с.
- Пронюк Є. «В Провалі колись партизани табором стояли». Вперед. 2024. №38 (7376). С. 6.
- Пронюк Є. До дня УПА: про клубовецьких, тисменицьких повстанців з перших вуст. Вперед. 2024. №37 (7375). С. 6.