Третя англо-бірманська війна

Історія М'янми[п]
Найдавніша історія (11 000–200 до н. е.) П'ю (200 до н. е. — 1050 н. е.) Монські царства (825?—1057) Араканські царства (788?—1406)
Династія Паган (849–1297) Період ворогуючих царств Верхня Бірма[en] (1297–1555) М'їнсайн і Пінья (1297–1364) Сікайн (1315–1364) Ава (1364–1555) П'ї (1482–1542) Раманья (1287–1539, 1550–1552) Шанські князівства (1215–1563) Аракан (1429–1785) Таунгу (1510–1752) Відроджене Хантаваді (1740–1757) Конбаун (1752–1885)
Британська Бірма (1824–1948) Англо-бірманські війни (1824–1885) Націоналістичний рух (1900–1948) Японська окупація (1942–1945)
Сучасність (з 1948) Союз Бірма[en] (1948–1962) Переворот 1962 року Соціалістична республіка (1962–1988) Повстання 8888 Союз М'янми (1988–2010) Політичні реформи[en] (2011–2012) Військовий переворот 2021 року
Список столиць[en] • Бірманські хроніки[en] Військова історія[en]

Третя англо-бірманська війна — проходила у листопаді 1885 року під час правління царя Тібо і призвела до повної колонізації Бірми та ліквідації бірманської монархії і незалежності.

Намагаючись протистояти Британії, яка окупувала велику частину країни, король Тібо підписав договір з Францією про будівництво залізниці з Лаосу в Мандалай та організації спільного військового флоту на Іраваді. Британці вирішили чинити опір французькому впливу в Бірмі і, скориставшись внутрішньою нестабільністю, легко захопили Мандалай в 1885 році. В результаті короткого і нескладного походу по річці столиця Мандалай була взята майже без опору, британські війська, озброєні сучасною зброєю, істотно перевершували погано організовану бірманську армію, яка за спогадами очевидців нагадувала екзотичних дикунів, озброєних луками і стрілами.

Під командою генерал-лейтенанта Прендергаста зібралося біля Рангуна 11 тис. осіб, які склали розділений на три бригади корпус. В допомогу останньому була відряджені ціла флотилія дрібних суден. Зважаючи на погані шляхи сполучення, війська повинні були під прикриттям керованої сером Фрідеріком Річардом флотилії вирушити на річкових ботах вгору по Іраваді — до околиць столиці Мандалая, що і вдалося без особливих труднощів.

16 листопада відбувся незначний бій для усунення річкової загати у Сім-Бунге-Ві; 17-го, після нетривалої сутички, флотилія опанувала укріпленнями у Мінли, експедиційний корпус рушив вперед по Іраваді і зайняв без опору Мінгіаре. Тоді король Тібо, перекон��вшись у марності продовження боротьби, здався 1 грудня і був відправлений через Рангун в Індію.

Столиця Мандалай була зайнята британськими військами, і генерал Прендергаст вступив 4 грудня в управління королівством, яке маніфестом віцекороля Індії було оголошено (1 січня 1886 року) складовою частиною британської імперії.