Тодор Стоянов Бурмов

Закінчив Київську семінарію Духовну академію; останню — зі ступенем магістра^[1].

Навчався у Московському університеті, після чого, повернувшись на батьківщину, став учителем у Габрово.

З 1860 року був у Константинополі членом греко-болгарської комісії, створеної османським урядом для пошуку шляхів вирішення греко-болгарського церковного конфлікту

У 1863–1865 роках редагував журнал «Съвѣтникъ», у 1865—1867 — «Врѣме», які мали на меті захищати православ'я та главенство Константинопольського Патріарха проти зазіхань католиків. Успіху його агітація не мала, оскільки болгари тоді прагнули до самостійності церкви.

Під час російсько-турецької війни 1877–1878 років перебував при князі Володимирі Черкаському у відділенні «Червоного Хреста»; потім був віце-губернатором у Пловдиві та Софії.

У липні 1879 року був призначений правителем автономної Болгарії князем Олександром Баттенбергом на пост голови Ради міністрів й міністра внутрішніх справ; невдовзі, у жовтні того ж року, мав залишити посаду й усунутись від державної діяльності.

1883 року був міністром фінансів в кабінеті російських генералів (після скасування дії Тирновської конституції. З 27 квітня 1881 до 7 вересня 1883 року князь Олександр був змушений ставити на чолі виконавчої влади російських офіцерів, яких він призначав головами кабінетів (щоправда вони не були стабільними і неодноразово замінювалися); потім пішов із політичного життя, зблизився з лібералами-русофілами (партія Драґана Цанкова).

Автор дослідження, присвяченого історії греко-болгарського церковного розколу^[2]

• Бурмов Тодор
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)