Телевізійний канал (ЗМІ)

Для передачі телеканалу на відстань його зображення та звук перетворюються на електричний сигнал. Два традиційні методи передачі цього сигналу кінцевому користувачеві (глядачеві): радіоефір (за допомогою радіохвиль; це так зване ефірне телебачення, для прийому потрібна антена) та по кабелю (за допомогою електричних коливань; це так зване кабельне телебачення)^[3]. Для трансляції одного аналогового телеканалу потрібна смуга радіочастот шириною 6 (у США) або 7 МГц (у Європі). Ця смуга радіочастот, що виділяється якомусь окремому телеканалу, теж називається телевізійним каналом, що може викликати плутанину. Зараз набуває все більшого поширення цифрове телебачення. При цій технології аудіо- та відеосигнал оцифровується і до нього застосовується метод математичної компресії. Результуючий цифровий сигнал стає у кілька разів меншим вихідного за обсягом даних, тому смугою частот, яка розрахована лише на один аналоговий телеканал, можливо передавати відразу кілька цифрових телеканалів.

Також телеканали називають телевізійними програмами. Така термінологія дозволяє уникнути плутанини з радіочастотними каналами, однак виникає плутанина з телевізійними передачами. Крім того, в деяких джерелах телеканалом можуть називати компанію або групу компаній, які цей телеканал створюють.

Телеканали бувають:

• за охопленням мовлення:
  • загальнодержавні, регіональні та міжнародні;
• за наповненням:
  • універсальні та тематичні (інформаційні, музичні, спортивні, фільмові та серіальні, розважальні в широкому сенсі, дитячі, телемагазини тощо);
• за способом передачі на відстань:
  • ефірні, кабельні, супутникові ^[4] та онлайнові (інтернет-канали);
• за типом передаваного сигналу:
  • аналогові та цифрові;
• за доступністю:
  • платні та безкоштовні.

• Телебачення в Україні
• Список українських телеканалів