Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії
Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії (хангиль: 조선인민군 전략로케트군, ханча: 朝鮮人民軍 戰略로케트軍),[1] також відоме як Бюро з управління ракетними озброєннями (хангиль: 미사일지도국; ханча: 미사일指導局) — вид збройних сил Корейської народної армії яка має на озброєнні всі ядерні та звичайні стратегічні ракети Північної Кореї. Основну частину арсеналу складають ракети поверхня-поверхня власного, радянського та китайського виробництва.
Країна | Північна Корея |
---|---|
Належність | Кім Чен Ин |
Вид | Незалежний |
Тип | Ракетні війська стратегічного призначення |
Роль | Стратегічне стримування |
Чисельність | Невідомий |
Гарнізон/Штаб | Північна Корея, Пхеньян |
Командування | |
Командуючий | генерал-лейтенант Кім Рак-гйом |
Медіафайли на Вікісховищі |
Стратегічні ракетні війська були створені в 1999 році шляхом об'єднання декількох підрозділів Артилерійського командування сухопутних військ Корейської народної армії[2].
Номенклатура ракет
ред.Проблеми кодифікації
ред.Станом на 2017 рік існувало декілька підходів до ідентифікації моделей ракет на озброєнні КНДР[3]. Зокрема:
- Власна система КНДР для внутрішнього вжитку. Ракети мають назву Hwaseong (кор. 화성, укр. Марс або укр. вогняна зірка) та номер моделі[3]. З цього правила є декілька винятків: дві моделі Pukkuksong (KN-11 та KN-15), крилата ракета берегової оборони Kumsong-3 (KN-19), та зенітна ракета Pongae[4]. Точна інформація про конкретні моделі зазвичай тримається в таємниці. Тому іншими країнами були створені альтернативні позначення відомих моделей[3].
- Північнокорейські торговці зброєю часто використовують назви радянських ракет для реклами власних, дешевших розробок закордонним покупцям. Наприклад, ракету Nodong рекламували як Scud-E[3].
- Американська система позначень за назвою населеного пункту, де вперше було помічено дану модель. Наприклад: Nodong, Taepodong та Musudan. Онак ця система виявилась незручною, оскільки кількості населених пунктів навколо випробувальних майданчиків виявилось замало[3].
- Цифрова система KN- з номером відомої моделі. Впроваджена в середині 1990-х. Однак, як і увипадку з радянськими озброєннями перед тим (наприклад, ракети під позначенням Scud) тут може виникати певна плутанина через брак достатньої інформації. Так, позначення KN-11 було використане для різних ракет на твердому та рідкому паливі[3].
- В НАТО також була створена система кодифікації відомих моделей ракетного озброєння КНДР. Але як і у випадку власної, північнокорейської системи, ці кодові імена дуже рідко потрапляють у відкритий доступ[4].
Перелік
ред.У відкритих джерелах відомо про такі моделі ракет (перелік не гарантовано повний, оцінки дальності також різняться)[4]:
Назва | Тип | Походження | Дальність | Коментарі |
---|---|---|---|---|
Hwasong-1 | реактивна артилерія | СРСР Північна Корея |
< 50 км | (Frog-5, 3Р10 Луна-2, 2К6) наявно 24 пускових установки[джерело?]. Місцева копія радянської ракети 3Р10 комплексу 2К6 «Луна-2» на шасі від танку ПТ-76. КНДР отримала оракетні комплекси від Радянського Союзу наприкінці 1960-тих. Ракета має твердопаливний двигун, некерована, дальністю 15-55 км. Існують підстави припускати, що на додачу до звичайних, КНДР опанувала виробництво бойових частин з хімічною зброєю для цих ракет[4]. |
Hwasong-3 | реактивна артилерія | СРСР Північна Корея |
< 100 км | (Frog-7, 9М21 Луна-М, 9К52): наявно 24 пускових установки[джерело?]. Копія ракети 9М21 радянського комплексу 9К52 «Луна-М». Має істотно кращі харакетристики точності та дальності. Через погіршення відносин із Радянським Союзом оригінальні комплекси для вивчення та відтворення були придбані в Єгипті[4]. |
Hwasong-5 | БРМД | Північна Корея | 340 км[5] | ≈180[джерело?]. (Р-17Е, Scud-B): перша балістична ракета в арсеналі КНДР. Основана на відтвореній радянській ракеті Р-17 (кодове ім'я НАТО Scud-B) комплексу 9К72 «Ельбрус». КНДР налогодила виробництво ракет в 1986 році, а в 1989 вже зняла їх з виробництва для вивільнення потужностей для поліпшеної ракети Hwasong-6. Деяка ка кількість була експортована до Ірану, де вони отримали позначення Shahab-1 та до ОАЕ, де через недостатню надійність були відправлені на зберігання[4]. |
Hwasong-6 | БРМД | Північна Корея | 500 км[6] | ≈100[6] або 300—600 штук[7]. (Scud-C): модернізована версія Hwasong-5. Збільшено дальність до 500—700 км. Виробництво налагоджене в 1990—1991 році. Також були поставлені Ірану де відомі як Shahab-2[4]. |
Hwasong-7 | БРСД | Північна Корея | 900[6]–1500 км[8] | 200-300 штук[9]. (Nodong, Rodong): по суті є збільшеною модифікацією Hwasong-6 з потужнішим двигуном та поліпшеною системою навігації. Основним призначенням було ураження території Японії ядерною бойовою частиною. Іран та Пакистан мають фактично ідентичні ракети Shahab-3 та Ghauri-I відповідно. |
Hwasong-9 | БРМД | Північна Корея СРСР |
700 км | наявна у невеликій кількості[6][10] (KN-04, ER-Scud, Scud-D, Scud 2): Один з варіантів сімейства ракет, до якого також належать Hwasong-6 та Hwasong-7. |
Hwasong-10 | БРСД | Північна Корея | 2500–4000 км[11] | 30-50 штук[9]. (Musudan, БМ-25), балістична ракета середньої дальності, копія радянської балістичної ракети підводних човнів Р-27 (кодове ім'я НАТО SS-N-6 Serb)[4]. Успішно випробувано 22 червня 2016 року[джерело?]. |
Hwasong-11 | БРМД | Північна Корея СРСР |
≈70 км (з бойовою частиною 500 кг)[6] або 120—200 км[12][13] | 30 пускових установок[джерело?] (KN-02, Toksa, «Viper»): місцевий варіант ОТР «Точка». Вважається однією з найточніших ракетних систем КНДР. Ймовірно, корейським інженерам вдалось збільшити дальність та поліпшити інші характеристики системи[4]. |
Hwasong-12 | БРСД/МБР | Північна Корея | 5000–6000 км[14] | (KN-17) : балістична ракета середньої дальності з двигунами на рідкому паливі. Перший пуск здійснений 14 травня 2017 року[15]. За оцінками деяких фахівців, дальність може складати 3700-4500 км[4]. |
Hwasong-13 | БРСД/МБР | Північна Корея | 2000 — 12000 км[джерело?] | (KN-08, KN-08 mod 2, KN-14, Rodong-C): цій ракеті, ймовірно, відповідає декілька KN-номерів. KN-08 представлена в 2012 році та має три ступені, KN-14 представлена в 2015 році та дві ступені, та в серпні 2017 року (номер KN досі не оголошений)[4]. |
Hwasong-14 | МБР[16] | Північна Корея | 6700-10000 км[17][18][19][20][21][22][23][24] | (KN-20) : міжконтинентальна балістична ракета, перший пуск здійснено 4 липня 2017 року (на День незалежності США)[16]. Спочатку помилково отримала позначення KN-14[4]. |
Hwasong-15 | МБР[25] | Північна Корея | 13 000 км[26] | Успішно випробувана 28 листопада 2017 року з підвищеною траєкторією та апогеєм[27] |
Pukguksong-1 | БРПЧ | Північна Корея | 1000 км[28] | Успішно випробувана 24 серпня 2016 року з підвищеною траєкторією та апогеєм з дальнітсю 500 км . |
Pukguksong-2 | БРСД | Північна Корея | 3000 км[29] | |
Kumsong-1 | протикорабельна крилата ракета | Північна Корея СРСР |
110[30]–160 км[31][32][33] — 180—300 км[34] | |
Kumsong-2 | протикорабельна крилата ракета | Північна Корея |
110[30]–160 км[31][32][33] — 180—300 км[34] | |
Kumsong-3 | крилата ракета | Північна Корея | 130–250 км[35] | Успішно випробувана 12 лютого 2017.[36] |
На військовому параді 10 жовтня 2020 року було вперше показано нову міжконтинентальну балістичну ракету на мобільній пусковій установці з 11-ма осями. Нова балістична ракета помітно більша за відомі, на той час, ракети «Хвасон-15» (HS-15)[37][38].
Постачання двигунів для ракет
ред.14 серпня 2017 року у статті американського видання The New York Times було висловлено припущення, що двигуни північнокорейських ракет вироблені на українському підприємстві «Південмаш», яке начебто ґрунтувалося на дослідженні Майкла Еллемана.[39] Пізніше дослідник опублікував спростування такого твердження.[40]
Висновком дослідження насправді було те, що різкий прогрес ракетобудування КНДР пояснюється імпортом технологій, а враховуючи те, що ракетний двигун на рідкому паливі, використаний КНДР, базується на радянських двигунах РД-250, розроблених російським підприємством «Енергомаш», і був модифікований для виконання ролі стартового ракетного двигуна у північнокорейських ракетах Hwasong-12 та Hwasong-14, то такий імпорт найімовірніше відбувся з пострадянського простору.[39]
Марія Буджерин, дослідник Belfer Center, Harvard's Kennedy School та Андрій Жалко-Титаренко, колишній віце-президент SpacePort у статті для Atlantic Council спростовують можливість причетності українського підприємства до північнокорейської ракетної програми.[41] Президент України Петро Порошенко ініціював розслідування щодо можливого постачання ракетних двигунів до КНДР.[42] Подібне розслідування можливо буде проведене ООН.[43]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Kim Jong-un Makes 1st Public Speech. Архів оригіналу за 18 квітня 2012.
- ↑ Pinkston, Daniel A. (February 2008). The North Korean Ballistic Missile Program (PDF). Strategic Studies Institute, US Army. Архів (PDF) оригіналу за 26 серпня 2014.
- ↑ а б в г д е Jeffrey Lewis (5 вересня 2016). DPRK Missile Designations. Arms Control Wonk. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Matt Korda (28 серпня 2017). The Hwasong that never ends. Arms Control Wonk. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 20 жовтня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в г д Markus Schiller (2012). Characterizing the North Korean Nuclear Missile Threat (Звіт). RAND Corporation. ISBN 978-0-8330-7621-2. TR-1268-TSF. Архів оригіналу за 5 December 2012. Процитовано 19 January 2013.
- ↑ Bermudez, Joseph S. (1999). A History of Ballistic Missile Development in the DPRK: Longer Range Designs, 1989-Present. James Martin Center for Nonproliferation Studies. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 14 лютого 2008. [Архівовано 2013-12-14 у Wayback Machine.]
- ↑ John Schilling, Henry (Long) Kan (2015). The Future of North Korean Nuclear Delivery Systems (PDF) (Звіт). US-Korea Institute at SAIS. Архів (PDF) оригіналу за 4 April 2016. Процитовано 30 квітня 2015.
- ↑ а б South Korea's military to increase number of Hyunmoo missiles, says report - Jane's 360. www.janes.com. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 13 липня 2017.
- ↑ Real Name! — NEAMS. www.neams.ru. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 18 серпня 2017. [Архівовано 2017-08-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Facts about North Korea's Musudan missile. AFP. GlobalPost. 8 April 2013. Архів оригіналу за 9 April 2013. Процитовано 10 April 2013.
{{cite news}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|df=
(довідка) - ↑ North Korea to Deploy New Missile, U.S. Says [Архівовано 2008-11-20 у Wayback Machine.], NTI.org, July 9, 2007
- ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 28 червня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 3 липня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ US believes North Korea launched KN-17 missile. ABC News. 15 травня 2017. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 15 травня 2017.
- ↑ а б North Korea hails 'ICBM test' success. BBC News (брит.). 4 липня 2017. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 4 липня 2017.
- ↑ North Korea Appears to Launch Missile with 6,700 km Range. 3 липня 2017. Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ N. Korea likely to have operational ICBM capable of striking U.S. West Coast next year or two: U.S. expert. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ Diplomat, Ankit Panda, The. Why Is Russia Denying That North Korea Launched an ICBM?. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ Lewis, Jeffrey (10 липня 2017). That's more or less our range estimate too -- 7,000-10,000 km.https://twitter.com/nktpnd/status/884502134552657920 …. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ What is True and Not True About North Korea’s Hwasong-14 ICBM: A Technical Evaluation - 38 North: Informed Analysis of North Korea. 10 липня 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ Arms Control Wonk : North Korea's ICBM: Hwasong-14. armscontrolwonk.libsyn.com. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ Arms Control Wonk : North Korea's New Missiles. www.armscontrolwonk.libsyn.com. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ North Korean ICBM Appears Able to Reach Major US Cities. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 30 листопада 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 листопада 2017. Процитовано 30 листопада 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 30 листопада 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2017-11-30 у Wayback Machine.] - ↑ North Korea fires submarine-launched ballistic missile towards Japan. Reuters. Reuters. 24 Aug 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 26 July 2017.
- ↑ Julian Ryall, Tokyo. North Korea's 'game changing' new missile is more stable, more efficient -and harder to detect. Telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
- ↑ а б KN-01 Anti-Ship Cruise Missile [Архівовано 2009-06-17 у Wayback Machine.], globalsecurity.org
- ↑ а б North Korea test-fires short-range barrage [Архівовано 2009-07-05 у Wayback Machine.], AP, July 2, 2009
- ↑ а б North Korea fires four missiles, Jerusalem Post, July 2, 2009
- ↑ а б North Korea Missile Chronology 2008/9 [Архівовано 2008-10-14 у Wayback Machine.], NTI.org
- ↑ а б N.Korea Extends Range of Anti-Ship Missiles [Архівовано 2013-12-29 у Wayback Machine.] — Chosun.com, 22 November 2013
- ↑ Kumsong-3 (Kh-35 Variant) - Missile Threat. csis.org. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 13 липня 2017.
- ↑ Sang-hun, Choe; Sanger, David E. (13 лютого 2017). North Korea Claims Progress on Long-Range Goal With Missile Test. Архів оригіналу за 15 February 2017 — через NYTimes.com.
- ↑ КНДР показала нову міжконтинентальну балістичну ракету. Український мілітарний портал. 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 13 жовтня 2020.
- ↑ Без штанів але у всеозброєнні – Кім Чен Ин показав світу «кузькіну мать». Ukrainian Military Pages. 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
- ↑ а б Зануда, Анастасія (16 серпня 2017). Що нам відомо про "українські двигуни" у КНДР?. BBC Україна (брит.). Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Скандал з двигунами для ракет КНДР: автор доповіді дав пояснення по Україні. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Америки, Голос. Ось чому двигуни ракет КНДР не з України - докладно з Atlantic Council. VOA (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Порошенко ініціював розслідування щодо можливого постачання ракетних двигунів до КНДР | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW | 16.08.2017. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Эксперт SIPRI: Возможные поставки ракетных двигателей в КНДР изучит ООН | Россия и россияне: взгляд из Европы | DW | 18.08.2017. DW.COM (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
Література
ред.- Markus Schiller (2012). Characterizing the North Korean Nuclear Missile Threat (Звіт). RAND Corporation. ISBN 978-0-8330-7621-2. TR-1268-TSF. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 19 січня 2013.
- Joseph S. Bermudez Jr. (1999). A History of Ballistic Missile Development in the DPRK (PDF) (Звіт). The Center for Nonproliferation Studies. Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
Посилання
ред.- The more you KN-0W about North Korean missiles [Архівовано 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.]