Станіслав Любомирський (маршалок)
Частина інформації в цій статті застаріла. (лютий 2019) |
Станісла́в Любоми́рський (пол. Stanisław Lubomirski; 25 грудня 1722, Краків — 12 серпня 1783, Ланьцут) — князь, державний діяч Речі Посполитої. Стражник великий коронний (1752 р.), маршалок великий коронний (1766 р.).
| Станіслав Любомирський | |
|---|---|
| пол. Stanisław Lubomirski | |
 | |
| Народився | 25 грудня 1722 або 1719[1] Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1] або Краків, Річ Посполита |
| Помер | 12 серпня 1783[1][2] Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1] |
| Поховання | Ланьцут |
| Країна | Річ Посполита |
| Діяльність | політик, державний службовець |
| Галузь | політика[3] і державна служба[3] |
| Знання мов | польська[3] |
| Членство | Q9362201? і масонство |
| Посада | великий маршалок коронний[2], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Староста Висьлицькийd, калуський старостаd і великий коронний стражник[d][4] |
| Рід | Любомирські |
| Батько | Юзеф Любомирський[1] |
| У шлюбі з | Ізабела Любомирська[1] |
| Діти | Julia Lubomirskad, Олександра Потоцька, Констанція Жевуська і Elżbieta Lubomirskad |
| Нагороди |   |
.jpg) | |
Біографія
ред.Молодший син князя, воєводи чернігівського Юзефа Любомирського та його другої дружини Терези Мнішек (перша — Констанція Белжецька.[5][джерело?] Після смерті батька 1732 року його опікунам, протекторами стали Чарторийські, чому сприяла кузина Софія з Сенявських Чорторийська. В 1735-1737 роках разом з братом Антонієм навчався в лицарській академії (Лєґніца), потім — лицарській академії Турина (за даними короля С. А. Понятовського). 1744 року — посол на сейм від Львівської землі. 7 червня 1752 року став стражником великим коронним. Наприкінці 1772 року поглибились його суперечки з Чорторийськими та королем, наближення до табору їх конкурентів — Потоцьких; шлюб найстаршої доньки з Іґнацієм Потоцьким відбувся без участи короля 27 грудня 1772 року. 1782 року отримав від «скарбу Австрії» Калуське староство.
Мав слабке здоров'я, хворів на сухоти, помер 12 серпня 1783 року в Ланьцуті, був похований там же. По його смерті вдова перейняла правом «доживоття» земські маєтки, королівщини, борги — 6 млн злотих польських.[6]
Сім'я
ред.9 червня 1753 року одружився з донькою князя Олександра-Августа Чорторийського Ельжбетою Геленою Анною. У посаг дістав, зокрема, Бережани, Сатанів. Діти :
- Ельжбета
- Юлія
- Александра — дружина Станіслава Костки Потоцького,
- Констанція Малґожата.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж Dr. Constant v. Wurzbach Lubomirski, Stanislaus (II.) Fürst // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 16. — S. 115.
- ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 81. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 155. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Lubomirscy (01) [Архівовано 2015-05-25 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Michalski J. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (ok. 1720—1783)… — S. 56.
Джерела
ред.- Michalski J. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (ok. 1720—1783) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVII/4, zeszyt 75. — S. 53-56. (пол.)
Посилання
ред.- Династична генеалогія. Станіслав Любомирський (пол.)
- Potoccy (02) (пол.)
- Lubomirscy (01) (пол.)
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=link}