Соснове (Рівненський район)

Селище розташоване на Волинському Поліссі на лівому березі річки Случі, за 25 км від Березного, за 56 км від залізничної станції Малинськ і за 47 км від залізничної станції Моквин, що на лінії Рівне — Сарни^[2][3][4][5].

Відстань шосейними шляхами до Березного — 29 км^[6], фізична відстань до Києва — ~231,1 км^[7].

Сусідні населені пункти:^[7]

Біля Соснового по обидва береги Случа розкинувся унікальний природний об'єкт – Соколині гори. На площі у 510 га тут діє ландшафтний заказник «Соколині гори», який входить до Надслучанського регіонального ландшафтного парку. Ця місцина являє собою високі, до 25 метрів гранітні скелі, вкриті лісами або поодинокими деревами. З рідкісних рослин тут росте азалія понтійська, ковила пірчаста та смілка литовська.

Поселення Людвипіль було засновано в 2-й пол. XVIII ст. Онуфрієм Бєжиньским (pol. — Onufry Bierzyński). Сином Фелікса Бєжиньского (pol. — Feliks Bierzyński) якому в 1755 р. Потоцькими було передано у власність поселення — Селища (pol. — Seidliszcza, нова назва — Великі Селища), до якого Потоцьким в 1720 р. було перенесено «ośrodek dóbr» з Губкова, розташованого на протилежному березі р. Случ, яке було сильно зруйноване шведським військом, а потім спустошене тифом^[8]. Назва — Людвипіль (pol. — Ludwipol) походить від імені дружини Онуфрія Бєжиньского — Людвіки (Ludwika z Ponińskich)^[9].

Після входження Правобережної України до Російської імперії Людвипіль 1795 року включено до складу Ровенського повіту. В 1798 році у Людвиполі був 141 двір, де проживало 860 осіб, а в 1812 році кількість дворів зменшилась до 115, населення — до 740 осіб^[10][5].

На початку XIX століття у селі діяла суконна мануфактура. У 1850 році у Людвиполі відкрито паперову фабрику, яка працювала на місцевій сировині. Поміщик заснував винокурний завод. Завдяки вигідному розташуванню — через Людвипіль йшли торгові шляхи з Корця на Березне, Степань, Вербче, Пінськ. Водним шляхом сплавляли ліс і перевозили різні товари. Тільки в 1850 році від людвипільської пристані відправлено 89 плотів із товарами на 27,5 тис. карбованців^[11][5].

У середині XIX століття у Людвиполі налічувалося 80 будинків, населення — близько 670 осіб, понад 60 відсотків з них займалися землеробством, решта — кустарними промислами, торгівлею, сплавом лісу^[5].

У 1867 році робітники спалили паперову фабрику, а суконна згоріла в 1879 році. За даними 1884 року, у Людвиполі був пивзавод, кілька боєнь, 22 невеликі крамниці. На рік проводилося три ярмарки і щотижня — базари. З 1866 року Людвипіль був центром волості, він належав до категорії містечок. У ньому проживало 850 мешканців^[12], а на кінець століття кількість їх зросла до 1428 осіб^[13][5].

Медична допомога населенню запроваджена на початку XX століття. 1913 року мешканців села обслуговували лікар і акушерка та одна приватна аптека. 1913 року в містечку відкрито поштово-телеграфну контору^[5].

У січні 1918 року Людвиполь зайняли радянські війська. З 20 лютого 1918 року до середини 1919 року перебував у складі УНР. У кінці травня 1919 року у Людвипіль ввійшли частини 1-ї Української радянської дивізії. Проте вже в серпні 1919 року їх вибили польські загони. 5 липня 1920 року формування радянської 44-ї стрілецької дивізії 12-ї армії знову взяли контроль над селом^[14]. Польські війська повернулись у вересні 1920 року, а за Ризьким договором західноукраїнські землі відійшли до Польщі^[5].

В 1921 році у Людвиполі налічувалося 180 будинків і понад 1200 мешканців^[15]. Він вважався містечком, належав до Ровенського повіту, а з 1925 року до новоствореного Костопільського повіту, став центром Людвипільської гміни, до якої входило 73 громади. За даними «Адресної книги Польщі», у поселені 1930 року проживало 1239 осіб.^[5]

У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа, Людвипіль в складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. 1940 року Людвипіль став районним центром новоствореного Соснівського району^{[а 1]}, але був віднесений до категорії сіл.^[5]

29 червня 1941 року німецькі війська зайняли Людвипіль. Тут було розміщено великий гарнізон і поліцейську управу. За період окупації було розстріляно 1317 мешканців району, вивезено 128 осіб. На початку 1942 року німці створили в селищі гетто, куди зігнали все єврейське населення, а потім знищили його. 10 січня 1944 року німці були вибиті з Людвипіля військами 1-го Українського фронту^[5].

Людвипіль входив до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ^[16]. 28 березня 1943 року відбувся великий бій Української Повстанської Армії з німцями біля Людвиполя. Каральні загони німці озброєні артилерією та мінометами, були стягнуті сюди з Рівного, Костополя, Межиріччя і Березного та нараховували більше 1500 вояків. Відділ повстанців відбив 4 атаки карателів. Тоді німецьке командування терміново направило туди частину СС, але і це не переломило ходу бою. Повстанці не здали міста. Було спалено 5 автомашин, загинуло 58 окупантів. Втрати УПА склали 10 вбитих і поранених^[17].

7 березня 1946 році село перейменовано на Соснове — за сосновими деревами навколо поселення^[9][5]. Статус селища міського типу з 1959^[2].

З укрупненням районів у 1962 році Соснівський район було розформовано, а всі населені пункти увійшли до складу Березнівського^[18].

У 1798 році Людвиполі налічував 141 хату, де мешкало 860 осіб, а в 1812 році кількість хат зменшилась до 115, населення — до 740 осіб.

Згідно з переписом населення 2001 року у Сосновому проживало 2088 осіб^[19].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[20][21]:

Місцеві органи влади представлені Соснівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Міський голова — Кот Микола Володимирович. До міської ради входить 30 ��епутатів^[22].

• Герб: щит розтятий на зелене та золоте поля з золото-чорною сосновою шишкою і перетятий ламано вгорі на перемінні поля.
• Прапор: квадратне полотнище, розділене вертикально навпіл та горизонтально ламаною лінією (у 6 виступів, на відстані від 1/3 до 1/6 ширини прапора від верхнього краю); верхнє від древка та нижнє з вільного краю поля жовті, два інші — зелені; в центрі нижньої частини — жовто-чорна соснова шишка.

Затверджені селищною радою 30 січня 1998 року. Автори проектів — Андрій Гречило та Юрій Терлецький^[23].

Першу парафіяльну школу в селі відкрито 1867 року^[24]. В ній навчалося всього 7 хлопчиків. 1902 року почало працювати двокласне сільське училище, його відвідувало 89 хлопчиків і 25 дівчаток^[5]. У 1925 році в Людвипільській школі працювало чотири вчителі, навчалося 282 учні, навчання провадилося виключно польською мовою.

Станом на 2015 рік у Сосновому діє загальноосвітня школа (Соснівський НВК «Гімназія — ЗОШ І ступеня»)^[25], дошкільна навчальний заклад «Берізка»^[26] і Соснівський професійний ліцей^[27].

Соснівська міська бібліотека — публічна бібліотека в смт Соснове Рівненської області.

У Сосновому діють релігійні громади:

• Українська Православна Церква Київського Патріархату.
• Української Православної Церкви Московського Патріархату.
• Церква незалежних євангельських християн.
• Церква християн віри євангельської.

• Баковецька Ірина Володимирівна (нар. 1985) — українська поетеса, журналістка, композитор і виконавець пісень.
• Гурін Юрій Петрович (нар. 1953) — український художник і педагог.
• Жабчик Григорій Лавринович (1918—?) — учасник Німецько-радянської війни. Кавалер ордена «Вітчизняної війни» та медалі «За відвагу».
• Костюк Аполлон Андрійович (1925—2010) — учасник Радянсько-японської війни.
• Попик Олександр Іванович (?—2022) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
• Рудик Адам Микитович («Шавула»; 1909—1944) — український військовик, курінний УПА, за іншими данними народився у Великих Селищах.
• Стерлюс Петро Павлович (1904—?) — учасник Німецько-радянської війни. Кавалер ордена «За особисту мужність».

• Соснівська міська бібліотека

• Grzegorz Rąkowski  О. Wołyń Oficyna Wydawnicza «Rewasz» — C. 147
• Лящук В. О. Соснове // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 132—139.

• «Wołyń» Grzegorz Rąkowski
• Облікова картка Верховної Ради України^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Sosnovoye, Ukraine
• Вебсайт Березнівської централізованої системи публічно-шкільних бібліотек