Психосоматика

Психосоматичні захворювання — це захворювання, причинами яких є, переважно, розумові процеси хворого, а ніж, безпосередньому будь-які фізіологічні причини. Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання, або якщо захворювання є результатом таких емоційних станів як гнів, тривога, неврози, депресія, почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична.

У грецькій філософії і медицині була вже поширеною думка про вплив душі та духу на тіло.

Одним з перших термін «психосоматичний» у 1818 році використав лікар Йоган-Крістіан Гейнрот (Хейнрот, Heinroth). А у 1822 році Якобі (Jacobi) доповнив цю галузь поняттям «соматопсихічний».

У наш час цей підхід поширився у 20-50-х роках XX століття. У галузі психосоматичної медицини працювали Ф. Александер, С. Джеліфф, Ф. Данбар, Е. Вейсс, О. Інгліш та ін. У 1939 році у США почалося видання журналу «Психосоматична медицина». У 1950 році було створено Американську психосоматичну спілку.

Зигмунд Фройд досліджував психосоматичні захворювання, що сформувало його теорію про «несвідоме» і «витіснення». Багато відомих захворювань раніше класифікували як «істеричні» або «психосоматичні», наприклад: астма, алергії, уявна вагітність і мігрені. Стосовно деяких захворювань тривають суперечки, наприклад з хімічною чутливістю, синдромом війни в затоці і синдромом хронічної втоми. Деякі люди вважають, що стигмати — це психосоматичне захворювання, засноване на ототожненні з біблійними муками Христа.

Термін «психосоматичний» почало сприйматись негативно у сучасній медицині, тому що його плутають з симуляцією, психічним розладом або відвертим шахрайством. Психосоматичний біль важко відрізнити від станів, зазначених вище, але справжній психосоматичний біль спричинений більше несвідомим розумом, ніж симптомами хвороби або пораненням. Психосоматичне захворювання може з'явитися у результаті проблем у взаєминах, стресу або інших нефізіологічних причин, які часто викликані зовнішніми факторами.

Для лікування психосоматичних захворювань використовуються різні види психотерапії і альтернативна медицина. У деяких випадках психосоматичні захворювання можуть загостритися або зникнути після заяви, зробленої визнаним авторитетом. В даний час лікування в основному проводиться транквілізаторами або антидепресантами у поєднанні з психотерапією^[1][2]. На відміну від іпохондрії, яка деякими помилково вважається психосоматичним захворюванням, хворі психосоматичними захворюваннями відчувають справжній біль, справжню нудоту або інші справжні фізично відчутні симптоми, але без діагностованої причини.

Здавна вважалося, що все, що впливає на мозок, впливає і на тіло. Але в XVII ст., медики та вчені розділили дві незалежні складові людини: тіло і розум. Відповідно, хвороби були або душевні, або тілесні, і лікували їх абсолютно різними способами.

Зараз знову є тенденція повернення до колишньої точки зору на зцілення людини. Людина несе відповідальність як за свої хвороби, так і за своє одужання^[3]. У медичній літературі описано багато прикладів зцілення важкохворих людей, якщо вони вірили у можливість свого одужання, а головне — у можливість самостійно впливати на перебіг хвороби та її кінцевий результат. Навіть таке захворювання, як рак, що вважається невиліковним, в деяких випадках піддається лікуванню.

• Хвороби серця найчастіше виникають як наслідок нестачі любові та безпеки, а також від емоційної замкнутості. Людина, що не вірить у можливість любові або ж забороняє собі виявити свою любов до інших людей, неодмінно зіткнеться з проявами серцево-судинних захворювань.^{[джерело?]}
• Артрити, як помічено, вражають людей, які не можуть сказати «ні» і звинувачують інших у тому, що їх експлуатують.^{[джерело?]}
• Гіпертонія нерідко виникає через самовпевнене бажання взяти на себе непосильне навантаження, працювати без відпочинку, потребою виправдати очікування інших, залишитися значущим і шанованим в їхніх очах, у зв'язку з чим відбувається витіснення власних глибинних почуттів і потреб.^{[джерело?]}
• Проблеми з нирками бувають викликані осудом, розчаруванням, невдачею в житті, критикою. Цим людям постійно здається, що їх обманюють і зневажають. Подібні почуття та емоції призводять до нездорових хімічних процесів у тілі.^{[джерело?]}
• Збій імунної системи і, як наслідок, застуда є для людини сигналом з боку організму: «Зупинися, зроби перепочинок, ти занадто багато намагаєшся встигнути!»^{[джерело?]}
• Астма, проблеми з легенями бувають викликані невмінням (або небажанням) жити самостійно.^{[джерело?]}
• Шлункові проблеми — виразковий коліт, запори — є наслідком переживання помилок минулого, небажання відпустити старі ідеї і взяти на себе відповідальність за сьогодення. Шлунок чутливо реагує на наші проблеми, страхи, ненависть, агресивність і заздрість. Придушення цих почуттів, небажання зізнатись собі у них, спроба проігнорувати і «забути» їх замість осмислення, усвідомлення та дозволу, можуть стати причиною різних шлункових розладів.^{[джерело?]}
• Тривале роздратування, особливо під час стресу, призводить до гастриту.^{[джерело?]}
• Запори свідчать про надлишок накопичених почуттів, уявлень і переживань, з якими людина не може або не бажає розлучитися, не може звільнити місце для нових.^{[джерело?]}
• Печія — свідчення витісненої агресивності.^{[джерело?]}
• Проблеми із зором — небажання щось бачити, неприйняття навколишнього світу таким, яким він є. Аналогічно — проблеми зі слухом. Недочування, глухота наступають тоді, коли ми намагаємося ігнорувати інформацію, яка приходить до нас на аудіальному рівні.^{[джерело?]}
• Інфекційні захворювання. Пусковими механізмами є роздратування, злість, досада. Будь-яка інфекція вказує на душевний розлад. Слабкий опір організму, на який накладається інфікування, пов'язаний з порушенням душевної рівноваги.^{[джерело?]}
• Ожиріння — прояв тенденції захищатися від чогось. Почуття внутрішньої порожнечі часто пробуджує апетит. Процес поглинання їжі забезпечує багатьом людям відчуття «придбання». Але душевний дефіцит не заповниш їжею.^{[джерело?]}
• Проблеми з зубами найчастіше бувають викликані нерішучістю, невмінням приймати самостійні рішення. Така людина боїться наслідків своїх рішень. Карієс віднімає в зубів твердість. Саме таким чином імунна система людини реагує на внутрішню нестійкість мрій, невпевненість у досягненні обраної мети, усвідомлення «нездоланності» життєвих труднощів.^{[джерело?]}
• Проблеми зі спиною можуть бути наслідком пережитого, нестачі підтримки, внутрішнього перенапруження, зайвої вимогливості до себе.^{[джерело?]}
• Безсоння — втеча від життя, небажання визнавати його тіньові сторони. Потрібно знайти істинну причину занепокоєння, навчитися підбивати підсумки дня, повернути собі нормальний ритм, дозволити собі ввечері догляд та сон — все це допоможе вирішити проблеми.^{[джерело?]}
• Низка нещасних випадків свідчать про те, що людина відчуває себе у чомусь винною і рефлекторно карає себе.^{[джерело?]}

• Невроз
• Депресія
• психофізичний паралелізм

• Франц Александер «Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение». /Пер. с англ. С. Могилевского.; М.:Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002; 352 с.; ISBN 5-04-009099-4
• Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. «Психосоматическая медицина», /Пер. с нем.; М.: ГЭОТАР Медицина, 1999 г.; 376 с.; ISBN 5-88816-056-3
• Клиническая психология: Учебник. Под ред. Карвасарского Б. Д.; Питер; 2004 г.; 960 с.; ISBN 5-8046-0187-3
• Средство от болезней Автор: Гусев В. А. Опубликовано: АСТ Год: (2007) ISBN 978-5-17-045416-7
• БСЭ «Психосоматика»
• Кругосвет «Психосоматическая медицина»

• Довідник сімейного лікаря з питань психосоматики / [Н.О. Марута, В.І. Коростій, Г.М. Кожина та ін.]; за ред. І.С. Вітенка. – К. : Здоров‘я, 2012. – 384 с. – ISBN 966-463-040-4.
• Психосоматика: основи психодіагностики та психотерапії: навчальний посібник: [для вищих навчальних закладів] / Л. І. Дідковська. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 264 с.

• Психосоматика /Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України
• Психосоматика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 296.