Майдан Конституції (Харків)

Площа виникла разом зі спорудженням Харківської фортеці. З XVII століття площа мала назву Ярмаркової, бо щорічно понад два сторіччя з 1659 року на ній проводився Успенський ярмарок — один з найбільших у Російській імперії. Він проходив з 15 серпня по 1 вересня. Перед проведенням ярмарку вся площа забудовувалась тимчасовими дерев'яними ятками та балаганами. Узимку площа була улюбленим місцем харків'ян для катання на санях.

Згодом площа дістала назву Миколаївської на честь нині зруйнованого однойменного храму, що стояв тут до 1930 року. Наприкінці XVIII століття в північній частині площі, за дерев'яною дзвіницею Миколаївської церкви штабс-капітан Черкесов побудував дерев'яне приміщення «Театру народних розваг». Поряд розташовувався балаган для комедій. У 1808 році в театрі Черкесова проїжджа трупа акторів зіграла перед харків'янами п'єсу «Братом продана сестра». Артистам запропонували залишитися в Харкові, на що вони погодилися. У зв'язку з цим на площі побудували дерев'яний театр з великою сценою, ложами, рядами крісел, партером, амфітеатром та галереєю.

Після 12-річної перерви театр у Харкові знову був відновлений. Вистави ставилися майже кожен день. Особливий успіх театр мав у дні Успенського та Троїцького ярмарків, коли вистави ставилися по кілька разів на день.

У 1812 році у зв'язку з початком Франко-російської війни театр був закритий. Протягом 1812-1814 років постійного театру в Харкові не було. Театральні вистави давала тільки під час ярмарків приїжджа трупа в колишньому залі на Миколаївській площі.

На початку XIX століття площа почала активно забудовуватися кам'яними спорудами. Одним з перших недерев'яних будинків став Великий будинок Дворянських зборів, виконаний у стилі класицизму, з високою залою та хорами. Він будувався впродовж 1814-1820 років. В рік відкриття будівлю відвідав російський імператор Олександр І. Будинок був споруджений у північній стороні площі. Його архітектором став Михайло Лобачевський.

Разом зі спорудженням будівлі Дворянських зборів почалося облаштовування всієї площі та прилеглої території. Дерев'яну споруду театру було розібрано. Своєрідною прикрасою північної частини площі став міський колодязь з насосом та навісом на кам'яних стовпах.

У 1849 році на розі площі та теперішнього проспекту Героїв Харкова було побудовано Братський дім Успенського собору у стилі класицизму. Будинок слугував готелем для духовенства. У 1900 році його реконструювали, і у такому вигляді він зберігся до сьогодні. Поряд було збудовано кам'яний дім, у якому розміщувався відомий на той час ресторан-пивна, де зазвичай харчувались студенти університету.

Навпроти — на іншій стороні площі — 1885 року за проєктом архітектора Болеслава Михаловського звели будинок Міської думи. На початку 80-х років у південній частині площі виникла велика біржова зала у вигляді павільйону. У 1876 році всю площу замостили бруківкою. У 1869 році на Миколаївській площі з'явився кіоск. У ньому почався перший в місті продаж газет окремими номерами.

У залі Дворянських зборів у 70-80-х роках XIX століття майже щорічно у літню чи осінню пору влаштовувалися виставки картин Товариства пересувних художніх виставок. У середині червня 1873 тут відкрилася друга виставка передвижників, на якій були представлені картини І. М. Крамського «Спаситель», М. М. Ге «Таємна вечеря», В. Г. Перова «Птахолов», Г. Г. Мясоєдова «Сцена під час облоги Севастополя», В. Є. Маковського «Жебраки», І. І. Шишкіна «Лісова глушина» і «Полудень», портрети М. О. Некрасова і М. Є. Салтикова-Щедріна роботи художника Ге і інші полотна.

У невеликому будинку з колонадою (тепер на цьому місці стоїть магазин «Дитячий світ») з 1880 року працювала редакція щоденної газети «Південний край». Навесні 1893 року в будинку Дворянських зборів виступав російський композитор Петро Чайковський. Оркестром керував тодішній директор музичного училища Ілля Слатін. 11 березня Чайковський приїхав до Харкова, а 14 березня відбувся концерт.

У 1899 році був зведений будинок з елементами стилю бароко, в якому на перших поверхах були розташовані крамниці. Згодом у 1950-ті роки були зроблені надбудови з квартирами. Цей будинок стояв через провулок від будинку міської думи безпосередньо поряд з майбутнім Палацом праці, який був збудований у 1916 році.

По іншу сторону площі від будівлі міської думи знаходилися банківські установи, щільність розташування яких була однією з найбільших в Російській імперії. У 1897 році був збудований Земельний банк у стилі неоренесансу, у 1899 — Торговий банк, у 1908 — Волжсько-Камський банк. Архітектором цих будівель був Олексій Бекетов. Через кілька років були збудовані ще два банки: Санкт-Петербурзький міжнародний банк (1913 рік) та Азовсько-донський банк (1914 рік).

Банківські установи розділяли Миколаївська церква та найкращий готель міста «Метрополь».

На площі сталося багато революційних подій. 19 лютого 1901 року тут відбулася велика демонстрація робітників та студентів. Харківський комітет РСДРП скористався виступами для масового розповсюдження листівок і агітації. Мітинг був розігнаний.

2 березня 1917 року в будинку Міської думи почала працювати Харківська Рада робітничих депутатів. О 7 годині відбулося перше засідання ради, на якому були присутні 78 депутатів. Було прийнято рішення провести 3 березня міський мітинг присвячений Лютневій революції. На мітингу виступали представники Харківської організації більшовиків. Наприкінці мітингу пройшов парад військових частин Харківського гарнізону, які приєдналися до повсталих.

20 квітня 1917 року в будинку Дворянських зборів відбулися збори більшовиків Харкова, які підтримали Володимира Леніна та обрали делегатів на VII Всеросійську конференцію РСДРП (б). Були обрані М. К. Муранов, А. В. Ємельянов, А. Н. Іванов.

11 грудня 1917 року в будинку Дворянських зборів почалися Перші Всеукраїнські збори Рад. На зборах були присутні близько 200 осіб. На з'їзді виступив Ф. А. Сєргєєв (Артем). 12 грудня з'їзд проголосив Україну радянською республікою.

«Власть на территории Украинской республики отныне принадлежит исключительно Советам рабочих, солдатских и селянских депутатов; на местах — уездным, городским, губернским и областным Советам, а в центре — Всеукраинскому съезду Советов рабочих и солдатских депутатов, его Центральному Исполнительному Комитету и тем органам, которые он создаст. Украина объявляется республикой Советов рабочих, солдатских и селянских депутатов».

З'їзд ухвалив рішення про поширення на Україну всіх декретів і постанов Радянського уряду Російської Федерації й проголосив Україну федеративною частиною Радянської Росії.

У кінці роботи з'їзду був обраний верховний орган державної влади республіки — Центральний Виконавчий Комітет у складі 41 особи. У ЦВК Рад України увійшло 35 більшовиків, в числі яких були Артем (Ф. А. Сєргєєв), Є. Б. Бош та інші.

1 грудня 1917 — січні 1918 року на площі в будівлі біржі містився Центральний штаб харківської Червоної гвардії, до складу якого входили М. А. Руднєв, М. Л. Рухимович та інші.

Наприкінці грудня 1917 року для керівництва народним господарством була створена Південна обласна рада народного господарства — Південраднаргосп, куди входили підприємства Харківської та Катеринославської губернії, вугільні шахти Донбасу, рудники Херсонської губернії та Криму. Управління Південраднаргоспа розташовувались у Харкові на Миколаївській площі в будівлі колишнього Земельного банку. Очолював Південраднаргосп Артем (Ф. А. Сергєєв). Головою фінансового відділу Південраднаргоспу працював більшовик В. І. Межлаук, який став згодом заступником Голови Раднаркому СРСР та Головою Держплану СРСР. Тут часто бував і проводив наради Надзвичайний представник Раднаркому РРФСР при уряді Радянської України Г. К. Орджонікідзе.

25 січня 1919 року площу було перейменовано на честь Мойсея Соломоновича Тевелєва.

За радянської влади площа почала змінювати вигляд. Були знесені біржа праці та Миколаївська церква. Площу було заасфальтовано.

За проєктом архітектора О. В. Лінецького був реконструйований будинок Дворянських зборів. У 1925 році на розі площі й Спартаківського провулку, навпроти будівлі ВУЦВК, на місці невеликої двоповерхової будівлі за проєктом архітектора О. В. Лінецького звели будинок Товарної біржі. У 1931 році на розташованому поруч будинку надбудували два поверхи (автор реконструкції архітектор П. Крупно) і передали Інституту народного господарства. А на місці невеликого приміщення колишньої редакції газети «Південний край» в 1925 році був побудований «Пасаж».

У 1933 році за проєктом архітекторів В. К. Троценко і В. І. Пушкарьова реконструйовано будівлю виконкому Харківської міської Ради депутатів. У 1935 році в будинок Дворянських зборів, після перенесення ВУЦВК до Києва, переобладнали під перший в СРСР Палац піонерів. Відкриття відбулося 6 вересня у день святкування міжнародного дня юнацтва. В часи Другої Світової війни багато будівель було зруйновано, в тому числі Палац піонерів, готель «Червоний» тощо.

У 1938 році на площі встановлюють пам'ятник британському танку Mark V. У повоєнні часи переміщений на територію Покровського монастиря, а у 1990 році повернутий на площу.

В кінці 1940-их років були відновлені Будинок Земельного та Торгового банку. Було відновлено будинок міської ради.

У 1954 році був збудований десятиповерховий будинок між Вірменським провулком та Московським проспектом (нині проспект Героїв Харкова), на першому поверсі якого була відкрита крамниця «Книжковий світ». На місці колишнього готелю «Червоний» в 1955 році споруджено житловий будинок.

На місці колишнього Палацу піонерів у 1956 році відкрито сквер. 12 грудня наступного року в центрі скверу в день 50-річчя проголошення радянської влади в Україні був закладений пам'ятник, який було відкрито 4 листопада 1975 року.

У 1975 році на площі була відкрита станція першої черги Холодногірсько-Заводської лінії Харківського метрополітену.

8 травня 1975 року площа дістала назву Радянської України.

28 червня 1996 року майдан було перейменовано на честь новоприйнятої Конституції України.

У серпні 2011 року почалася реконструкція майдану, що супроводжувалася демонтажем монументу на честь проголошення Радянської влади в Україні. На його місці звели та 22 серпня 2012 року урочисто відкрили новий Монумент на честь Незалежності України, авторами якого є харківські скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

2 березня 2022 року, під час боїв за Харків, Палац праці був обстріляний російською армією. При цьому постраждали й сусідні будівлі^[2], зокрема прилеглий житловий будинок, міська рада та інші^[3][4][5].

Через площу проходить наступні маршрути:

• Автобуси і маршрутні таксі:

  89е, 119е, 202е, 218е, 241е;

• Трамваї:

  5, 6;

• Тролейбуси:

  11, 17, 50.

•  
  Будинок зі шпилем на краю Майдану
•  
  Таблички з назвою Майдану, 2010
•  
  Обрис Будинку зі шпилем
•  
  1981
•  
  Початок проспекту Героїв Харкова
•  
  Дім № 20 (1955)
•  
  Початок проспекту Героїв Харкова
•  
  Дім науки та техніки
•  
•  
  Автотранспортний технікум
•  
  Демонстрація на Миколаївській площі, 3 березня 1917. Готель «Метрополь»
•  
  Демонстрація на Миколаївській площі, 3 березня 1917. Микільський собор
•  
  Статуя Гермеса. Майдан Конституції, 13
•  
  Mark V
•  
  Mark V
•  
  Т-34-85
•  
•  
•  
  Гармати харківської фортеці
•  

• Дьяченко Н. Т. Площадь Советской Украины // Улицы и площади Харькова. Очерк. — Издание 4-е, исправленное и дополненное. — Харьков : Прапор, 1977. — С. 42-57. — 50000 прим.(рос.)