Пер-Рамзес

Пер-Рамсес, букв. «Будинок Рамсеса», сучасна арабська назва Кантір — споруджена близько 1278 до н. е. при Рамзесі II столиця стародавнього Єгипту, який незабаром після смерті свого батька Сеті I оголосив побудований при ньому літній палац, що знаходився на сході дельти Нілу приблизно за 1 км від стародавньої столиці гіксосів Аваріса, центром своєї нової столиці.

Столиця Єгипту в епоху XIX-XX династії Пер-Рамсес (букв. «Будинок Рамсеса»)
Основні дані
Країна	Єгипет
Засноване	1278 до н. е.
Населення	осіб
Часовий пояс	UTC+2
Географічні координати	30°47′58″ пн. ш. 31°55′08″ сх. д. / 30.79944° пн. ш. 31.91889° сх. д. / 30.79944; 31.91889
Карта
Столиця Єгипту в епоху XIX-XX династії

Рамзес III змінив назву міста з «Будинку Рамзеса II» на «Будинок Рамзеса III, повелителя Іуну, великого в перемогах». Сучасна назва, що означає буквально «бірюзового кольору», місто отримало у зв'язку з виявленою при його розкопках плитки бірюзового кольору.

Є версії, що це місто було одним з тих місць, де відбувалися події біблійного Виходу (Вихід 1:11, 12:37, Числа 33: 3.5). Ізраїльтяни були в примусовому порядку залучено до спорудження Пер-Рамсеса, і звідти пізніше стався їх вихід з Єгипту.

Пер-Рамсес знаходився на східній околиці дельти Нілу, між пелусійським рукавом дельти Нілу і дренажною системою Бахр-ель-Бакар. За часів процвітання міста його територія, у тому числі території, використовувані для зрошення та інших господарських цілей, становила до 30 квадратних кілометрів.^[1] Центр міста знаходився в області сучасного місця і лежить на видаленні приблизно за 30 км на північ від Заказіка а також приблизно за 9 км на півночі від Факуса.

Обриси міста до теперішнього часу відомі лише приблизно в зв'язку з тим, що він піддалося масивним руйнувань і в давнину, і в нові часи. Як свідчать давньоєгипетські джерела, місто відповідало своєю розкішшю і величчю древнім столицям — Фівам і Мемфісу.

Пер-Рамсес було не тільки красивим містом, а й мало військове значення, як свідчать знахідки збройових майстерень, стаєнь і казарм. Розташування міста на сході дельти Нілу дозволяло єгипетській армії досить швидко дістатися по дорозі Хора в Левант. Положення міста між пелусійським рукавом Нілу і заболоченими територіями Бахр ель-Бакар добре захищало його від можливих нападів. Крім того, пелусійський рукав Нілу був транспортною артерією Єгипту, що з'єднував місто як із Середземним морем, так і з рештою Єгипту.

Папірус Анастасі II пише про події часів Рамзеса III^[2]:

Його Величність (Рамзес III) побудував собі укріплений палац, іменований «Великий в перемогах». Він знаходиться між Речену і Тамері, рясніє їжею і запасами. Він побудований за зразком Гермонтіса, а його протяжність — така ж, як у Хут-ка-Птаха. Сонце сходить на обох своїх світлових горах (поняття з єгипетської міфології), а опускається в центрі цього міста. Всі люди залишають свої міста і селяться в окрузі (цього міста). На заході (міста) розташовується храм Амона, на півдні — храм Сета. Астарта знаходиться на сході, а Уто — на півночі. Укріплений палац, який знаходиться в цьому місті, (так само великий), як обидві світлових гори неба. Рамзес II в ньому як бог, «Монту в Обох землях» як доповідач, «Пан Сонце» як візир Чаті^[de], дружньо налаштований до Єгипту.

Близько 1110   р. до н. е., тобто наприкінці 20-й династії, місто було покинуте. Імовірно це сталося через обміління рукава Нілу поблизу Пелусія. У зв'язку з перенесенням столиці в віддалений на 30   км Таніс туди було перевезено велику кількість монументів з Пер-Рамсеса, у зв'язку з чим, на підставі написів на цих пам'ятках, Таніс спочатку ототожнювали з Пер-Рамсесом.

Згодом місто і його назва були забуті. З часу 21 династії великі будівлі міста використовувалися як джерело будівельного каменю.