Пасіфая
| Пасіфая дав.-гр. Πασιφάη | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Посада | правитель з давньогрецької міфологіїd |
| Батько | Геліос |
| Мати | Перса або Creted |
| Брати/сестри | Кірка, Еет і Перс |
| Діти | Катрей[1][2][3], Аріадна, Федра[4], Акалла, Xenodiced, Андрогей, Девкаліон[5], Главк, Мінотавр[6], Astraead і Hecaled |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Пасіфая (грец. Πασιφάη) — дочка Геліоса й Персеїди, сестра Еета й Кірки, дружина Міноса, мати Андроге��, Девкаліона, Главка, Катрея, Акалли, Ксенодіки, Аріадни і Федри. Під впливом Афродіти, яка заприсяглася помститись усьому родові Геліоса, за те, що він відкрив Гефестові її зраду з Аресом, Пасіфая запалала нестримною пристрастю до бика. Від цього зв'язку вона народила Мінотавра.
Також Пасіфая — лаконська богиня-провісниця, дочка Атланта, іноді ототожнювана з Кассандрою або Дафною. У храмі Пасіфаї в Таламах прочани намагалися заснути, щоб уві сні почути або побачити провісницю.
У культурі
ред.У літературі
ред.- Пасіфая (Пасифая) - персонаж роману Медлін Міллер «Цирцея», є сестрою головної героїні книги Цирцеї, дочкою Геліоса та Перси. Має здібності чарівниці, як і її сестра та брати Перс та Еет. Після статевого акту зі священним білим биком Пасифая закликає Цирцею допомогти їй у народженні чудовиська Мінотавра. Водночас між сестрами складні стосунки: їм важко прийняти свої розбіжності.
У кіно
ред.- Пасіфая є персонажем фентезійно-пригодницького телесеріалу BBC One «Атлантида». Її роль виконує Сара Періш. За серіалом, колишню королеву Атлантиди Пасіфаю вигнали з королівства, коли вона зрадила свого чоловіка, царя Міноса. Королева втекла до Колхіди, але через свою непереборну жагу до влади вона прагне попри все повернути трон. Пасіфая робить усе можливе, аби відібрати місто в Аріадни. Через ненависть, жадібність та вроджені магічні здібності Пасіфая небезпечніша, ніж будь-коли.[7]
В образотворчому мистецтві
ред.
У науці
ред.Астрономія
ред.Один із супутників Юпітера Пасіфе, відкритий у 1908 році, названий на честь Пасіфаї. [8]
Примітки
ред.- ↑ Любкер Ф. Catreus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 265.
- ↑ Р. Л. Катрей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 759.
- ↑ Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
- ↑ Phaedra // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 21. — P. 341.
- ↑ Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
- ↑ Любкер Ф. Minotaurus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873–874.
- ↑ BBC One - Atlantis, Series 1 - Pasiphae. BBC (брит.). Процитовано 23 жовтня 2024.
- ↑ Planetary Satellite Discovery Circumstances. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 23 жовтня 2024.
Джерела
ред.- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Медлін Міллер — Цирцея (роман), 2018 — 400 сторінок.