Пам'ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець»

Пам'ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» — відомча заохочувальна відзнака Міністерства оборони України, що входила до діючої до 2012 року системи відзнак.

Пам'ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець»
Країна Україна Україна
Тип Нагрудний знак
Вручається: Військовослужбовцям Збройних сил України
Статус не вручається
Нагородження
Засновано: 20 травня 2003
Нагороджені:
Черговість

Історія нагороди

ред.
  • Відзнака встановлена наказом Міністра оборони України від 20 травня 2003 року № 143.
  • 30 травня 2012 року Президент України В. Ф. Янукович видав Указ, яким затвердив нове положення про відомчі заохочувальні відзнаки; міністрам, керівникам центральних органів виконавчої влади, керівникам (командувачам) військових формувань, державних правоохоронних органів було доручено забезпечити в установленому порядку перегляд актів про встановлення відомчих заохочувальних відзнак, приведення таких актів у відповідність із вимогами цього Указу[1]. Протягом 2012–2013 років Міністерством оборони України була розроблена нова система заохочувальних відзнак[2], що вже не містила пам'ятного знаку «Воїн-миротворець».

Положення про пам'ятний нагрудний знак

ред.
  • Пам'ятним нагрудним знаком Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» нагороджуються військовослужбовці Збройних Сил України, які проходили службу у складі українських миротворчих контингентів, миротворчого персоналу, місій Організації Об'єднаних Націй або Організації з безпеки і співробітництва в Європі не менше 60 діб, а також ті військовослужбовці, які отримали поранення, захворювання або травми під час проходження служби у складі українських миротворчих контингентів, миротворчого персоналу, місій Організації Об'єднаних Націй або Організації з безпеки і співробітництва в Європі незалежно від терміну перебування у них.
  • Нагородження знаком «Воїн-миротворець» здійснюється наказом Міністра оборони України (по особовому складу).
  • Нагородженому знаком «Воїн-миротворець» вручається знак і посвідчення до нього.
  • Нагородження знаком «Воїн-миротворець» може бути проведено посмертно.
  • У разі нагородження особи знаком «Воїн-миротворець» посмертно знак та посвідчення до нього передаються сім'ї нагородженого.
  • У разі втрати (псування) знака «Воїн-миротворець» дублікат на заміну загубленого (зіпсованого) не видається.

Опис пам'ятного нагрудного знака

ред.
  • Пам'ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» виготовляється з білого металу і має вигляд схрещених під прямим кутом оливкової гілки і меча вістрям униз по 44 мм завдовжки. На перехресті меча і оливкової гілки розміщено прямий рівносторонній хрест з розбіжними кінцями у центрі якого на круглому медальйоні Знак Княжої Держави Володимира Великого. Всі зображення рельєфні.
  • За допомогою вушок та кілець нагрудний знак з'єднується з прямокутною пластинкою з рельєфним пружком, на якій рельєфними літерами виконано напис, що відображає назву географічного регіону чи країни, де проводилася миротворча операція. Розмір пластинки: ширина 36 мм, висота — 8 мм. На зворотному боці пластинки розміщено пристрій для прикріплення нагрудного знака до одягу.
  • Існують знаки з написами[3]: «ВОЇН-МИРОТВОРЕЦЬ», «АНГОЛА», «АФГАНІСТАН», «БОСНІЯ», «БОСНІЯ І ГЕРЦЕГОВИНА» («БОСНІЯ ТА ГЕРЦЕГОВИНА»), «ГВАТЕМАЛА», «ГРУЗІЯ», «ЕФІОПІЯ», «ЕФІОПІЯ І ЕРІТРЕЯ» («ЕФІОПІЯ ТА ЕРИТРЕЯ»), «ІРАК», «КОНГО», «КОСОВО», «КУВЕЙТ», «ЛІБЕРІЯ», «ЛІВАН», «МАКЕДОНІЯ», «МОЛДОВА», «СУДАН», «СХІДНА СЛАВОНІЯ», «СЬЄРРА-ЛЕОНЕ» («СЬЄРА-ЛЕОНЕ»), «ТАДЖИКИСТАН», «ХОРВАТІЯ», «ЮГОСЛАВІЯ».

Порядок носіння відзнаки

ред.

Пам'ятний нагрудний знак Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» носять на кітелі по центру лівої нагрудної кишені.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Указ Президента України № 365/2012 від 30 травня 2012 року «Про відомчі заохочувальні відзнаки». Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 27 травня 2014.
  2. Наказ Міністерства оборони України від 11.03.2013 № 165 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України». Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 27 травня 2014.
  3. Можливо, перелік не повний

Посилання

ред.

Джерела

ред.