Охлупін Ігор Леонідович

російський актор

Ігор Леонідович Охлупін (17 вересня 1938 — 9 червня 2018) — російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1988).

Охлупін Ігор Леонідович
Народився17 вересня 1938(1938-09-17)
СРСР
Помер9 червня 2018(2018-06-09) (79 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьактор, кіноактор
Знання мовросійська
ЗакладТеатр імені Маяковського
Роки активностіз 1960
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація)
народний артист РРФСР заслужений артист РРФСР народний артист Російської Федерації
IMDbID 0645614

Біографія

ред.

Ігор Охлупін народився в родині актора Леоніда Охлупіна, почесного громадянина Свердловська. У 1960 році закінчив Вище театральне училище ім. Бориса Щукіна (учень Віри Львової). В тому ж році він був прийнятий до трупи Театру ім. Володимира Маяковського, який у той час очолював Микола Охлопков[1]. Дебют, щоправда, відбувся на телебаченні — в телеспектаклі «Бурштинове намисто» за п'єсою Миколи Погодіна, де актор-початківець став партнером Юлії Борисової. В театрі Охлупін впродовж ряду років грав невеликі ролі, нерідко без слів, в основному вступи у старі спектаклі. Тим не менше, навіть в невеликих ролях молодого актора глядачі запам'ятовували і відзначали критики. Першу велику роль Ігор Охлупін отримав у 1966 році — у виставі «Цар Едіп» з трагедії Софокла. Його Едіп став головним достоїнством вистави, що не мала успіху[2].

У 1967 році художнім керівником Театру імені Маяковського був призначений Андрій Гончаров, і дуже скоро Охлупін став одним з провідних акторів театру. Серед кращих ролей молодого Охлупіна — Морозко у виставі Марка Захарова «Розгром» (1969), став однією з найбільш популярних московських вистав того часу.

Актор бездоганно органічний, Ігор Охлупін, як зазначала критик Ніна Велєхова, «любить тих, кого грає» і вміє завоювати увагу глядачів[3]. Серед кращих його ролей — Сергій Серьогін в «Іркутській історії» Олексія Арбузова, Ераст Громилов у «Талантах і шанувальниках» Олександра Островського, Тригорін в чеховській «Чайці». З більш пізніх — Фрол Федулич Прибитков у «Жертві століття» і Він у «Старомодній комедії» А. Арбузова.

9 червня 2018 році Ігор Охлупін помер у лікарні після нетривалої хвороби[4].

Родина

ред.

Ігор Охлупін був одружений з актрисою Наталією Вількіною. Їх донька — Олена Охлупіна, актриса Малого театру.

Визнання та нагороди

ред.

Творчість

ред.

Театральні роботи

ред.

Театр імені Володимира Маяковського

  • 1961 — «Гамлет» В. Шекспіра — Тінь батька Гамлета, Другий могильник (вводи)
  • 1961 — «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта — Солдат
  • 1964 — «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта. Постановка В. Дудіна — Симон
  • 1966 — «Цар Едіп» Софокла — Едіп
  • 1966 — «Смерть Тарєлкіна» А. В. Сухово-Кобиліна; режисер Петро Фоменко — Ох
  • 1966 — «Іркутська історія» А. Арбузова; режисер Микола Охлопков — Сергій
  • 1968 — «Таланти і шанувальники» А. М. Островського — Ераст Громилов
  • 1969 — «Розгром» по А. Фадєєва; режисер Марк Захаров — Морозко
  • 1970 — «Трамвай Бажання» Т. Вільямса, режисер А. Гончаров — Мітч
  • 1970 — «Марія» А. Салинського — Миронов
  • 1971 — «Зимова балада» А. Вейцлера, А. Мішаріна — Северів
  • 1971 — «Дядечків сон» по Ф. М. Достоєвському — Вася
  • 1972 — «Дума про Британку» Ю. Яновського — Петро Несвятипасха
  • «Банкрут, або Свої люди — розрахуємося!» А. Остростровского — Большов
  • «Бесіди з Сократом» Е. Радзинського — Продик
  • «Довгоочікуваний» А. Салинського — Чередняк
  • «Чайка» А. П. Чехова — Тригорин
  • «Аморальна історія» Е. Брагінського, Е. Рязанова — Філімонов
  • «Агент 00» Г. Боровика — Спеціальний помічник
  • «Захід» І. Бабеля — Іван Пятірубель
  • «Уроки музики» Л. Петрушевської — Федір Іванович
  • 1994 — «Жертва століття» за п'єсою О. М. Островського «Остання жертва» — Фрол Федулича Прибитков
  • «Театральний романс» по «Кукушкіним сльозам» А. Н. Толстого — Хомутов
  • 2002 — «Одруження» М. В. Гоголя; режисер Сергій Арцибашев — Яєчня
  • 2004 — «Старомодна комедія» А. Арбузова; режисер В. Портнов — Він
  • 2005 — «Мертві душі» по Н. В. Гоголю; режисер С. Арцибашев — Прокурор
  • 2010 — «Три сестри» А. П. Чехова; режисер С. Арцибашев — Чебутикін
  • 2012 — «Пан Пунтила і його слуга Матті» Б. Брехта. Постановка М. Карбаускіса — Пастор

Театральне товариство Олега Меньшикова

Роботи на телебаченні

ред.

1969 — «Здрастуйте, наші тата!» (телевізійний спектакль) — учитель

  • 1971—1972 — «День за днем» Михайла Анчарова (телевізійний спектакль) — Микола Андрійович Пахомов
    • Січень, 29-е. Субота (10-я серія)
    • Лютий, 21-е. Понеділок (11-я серія)
    • Квітень, 14-е. Четвер (13-я серія)
    • Вересень, 24-е. Неділя (15 серія)
    • Жовтень, 29-е. Субота (16 серія)
    • Грудень, 28-е. Четвер (17 серія)

Фільмографія

ред.
  • 1960 — Альошкіна любов — Зінкин залицяльник
  • 1960 — Хмари над Борському — Герман, комсорг
  • 1961 — У важкий час — Михайло
  • 1974 — Самий жаркий місяць — Петро Хромов
  • 1976 — Обеліск — Тимофій Титович Ткачук
  • 1978 — Сибіріада — Філіп Соломін
  • 1979 — Постріл у спину — Павло Володимирович Вітрів
  • 1981 — Ніч коротка — Меркурій
  • 1984 — Доручити генералу Нестерову…
  • 1984 — Дуже важлива персона — Дем'янов
  • 1985 — Мій обранець — Валерій Єфремович Лапшин

Примітки

ред.
  1. Игорь Охлупин // Официальный сайт Московского академического театра им. Вл. Маяковского
  2. Охлупин, Игорь Леонидович // Энциклопедия «Кругосвет»
  3. Велехова Н. А. Игорь Охлупин // Академический театр имени Вл. Маяковского / Б. Покровский. — М.: Центрполиграф, 2000. — С. 262—270. — ISBN 5-227-01035-8.
  4. Умер звезда «Сибириады» Игорь Охлупин
  5. Указ Президента Российской Федерации от 3 февраля 1998 года № 122

Посилання

ред.