Отаго

Регіон отримав назву на честь маорійського селища Отакоу^[en], яке дало початок місту Данідін. маор. Ōtākou в перекладі означає або "ізольоване поселення" або "місцина червоної землі" (ґрунти вохрового кольору розповсюдженні навколо селища). ^[3]

Регіон Отаго знаходиться в південній частині Південного острова, на південний схід від Південних Альп. Регіон Отаго з площею 31 990 км², простягнувся з півночі на південь на понад 300 км, з заходу на схід на понад 200 км. З півночі межує з регіоном Кентербері, на північному заході гірськими піками Південних Альп проходить межа з Вест Коаст, на заході — Саутленд.

На сході омивається Тихим океаном. В центральній частині Отагоського узбережжя двадцятикілометрова бухта Отаго прорізала суходіл та відділила півострів Отаго. В глибині бухти розташоване місто Данідін.

Льодовики з засніжених вершин Південних Альп живлять багато льодовикових озер в передгір'ях. З-поміж найбільших: Вакатіпу (291 км², 3-е за площею в країні), Ванака (192 км², 4-е місце), Гавеа^[en] (141 км², 9-е місце). З озера Ванака витікає найдовша річка Південного острова (2-а в Новій Зеландії) Клута/Мата Ау, озера Вакатіпу та Гавеа живлять її притоки. Клута перетинає увесь регіон з півночі на південь, її басейн 21 960 км² збирає води з більшої частини Отаго. На річці розташоване водосховище Данстан^[en], площею 26 км².

Північною межею регіону є річка Вейтакі^[en], її притоки живляться, зокрема, з озера Охау. На річці цілий каскад ГЕС зі штучними водосховищами: Озеро Бенмор^[en] та Озеро Авіемор^[en].

В Отаго часті землетруси, зазвичай до 5 балів, найчастіше їхні епіцентри під Південними Альпами, проте трапляються землетруси і біля океанічного узбережжя.

В Отаго відсутні активні вулкани, проте затока Отаго^[en] є залишками кратера вулкана, що згас десять мільйоноліть тому.

У гірській частині Отаго проходить розлом конвергентної границі між Індо-Австралійською та Тихоокеанською тектонічними плитами.

Станом на березень 2013 року річний ВВП Отаго становить 9.1 млрд $ (4,3% загальнонаціональної економіки). ВВП на душу дещо менший загальнодержавного  43 086 $ (понад 425 тис ^₴/_рік), по державі (47 532 $). ^[4]

Економіка регіону має середні темпи зростання по країні, з 2007 до 2013 ВВП зріс на 25,6%, що практично збігається із загальнодержавним розвитком (24,5% за цей же період). ^[4]

Динаміка за
переписами
(тис.осіб) ^[2]

Станом на середину 2013 населення Отаго становить 213 200 (4,8% населення Нової Зеландії). ^[1]

Значна частка населення 59,99% (127 900 осіб)сконцентрована в адміністративному центрі та найбільшому місті регіону — в місті Данідін. ^[1]

      Населенні пункти, понад 1,000 осіб^{(пер.2013)}:

(* Мосґіель є відділеним містом-супутником Данідіна.)

Впродовж років регіон має стабільну позитивну динаміку пр��росту населення, середній приріст за останні сім років ^(2006-2013) близько 1,915 осіб (+0,9%) щороку, з них 786 природного приросту та 1,129 міграційного приросту. ^[1]

Місто та навколишні селища Квінстаун, котрі стали популярним туристичним об'єктом, спричинили зростання населення округу з 1996 до 2006 на 60% та ще 23% до 2013, це друге місце в усій Новій Зеландії. ^[1]

Для мешканців регіону, як і для більшості землян характерне старіння населення, середній вік постійно зростає та становить 37,5 року ^{(серпень 2013)}. Віковий розподіл: 0-14 років — 16,5%, 15-39 — 36,2%, 40-64 — 31,8% , 65+ — 15,5%. ^[1]

Отаго є одним з 11 дворівневих регіонів Нової Зеландії. Загальне управління здійснюється регіональною радою Отаго. Проте значна частина питань вирішується на рівні територіальних управлінь — округів.

До Отаго входить 5 округів (територіальних управлінь). Округ Ваітакі входить у два регіони: Отаго (40,4% площі, де проживає 92,2% населення) та Кентербері (відповідно 59,6% та 7,8%). ^[2]

До загальнодержавної адміністративної реформи 1989-го року Отаго мав більшу площу та складався з 11 графств: Лейк, Вінсент, Туапека, Клута, Брюс, Таіері, Пенінсула, Ваікоуаіті, Уаігемо, Маніотото, Ваітакі. ^[5]

1. ↑ ^{а б в г д е ж} Всенаціональна оцінка населення (англ.). Статистика Нової Зеландії. 22 жовтня 2013. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 24 липня 2014.
2. ↑ ^{а б в г} Нова Зеландія (англ.). Geohive.com. 5 березня 2013. Архів оригіналу за 14 липня 2011. Процитовано 24 липня 2014.
3. ↑ Peter Entwisle (1998). Behold the Moon: The European Occupation of the Dunedin District 1770-1848. Dunedin, NZ: Port Daniel Press. с. Додаток 1, сс 136-139. ISBN 0-473-05591-0.
4. ↑ ^{а б} Інфографіка Ново Зеландської регіональної економіки. Статистика Нової Зеландії. 28 березня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 24 липня 2014.
5. ↑ Otago local government (англ.) (маор.). Te Ara. 15 листопада 2012. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 24 липня 2014.